Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Lockheed YF 12 був американським Mach 3 прототип висотного перехоплювача розроблений і виготовлений американською аероко

Lockheed YF-12

Lockheed YF-12

Lockheed YF-12 був американським Mach 3+ прототип висотного перехоплювача, розроблений і виготовлений американською аерокосмічної компанією Lockheed Corporation.

Lockheed YF-12
image
{{{caption}}}
Призначення {{{тип}}}
Виробник Lockheed Corporation
Перший політ 7 Серпня 1963
Статус Знятий з озброєння
Виробництво Lockheed Corporation
Кількість 3

Він був розроблений в кінці 1950-х і на початку 1960-х років як потенційна заміна перехоплювача F-106 Delta Dart для ВПС США (USAF). YF-12 був двомісною версією тодішнього секретного одномісного розвідувального літака Lockheed A-12, яким управляло Центральне розвідувальне управління (ЦРУ); На відміну від A-12, він був оснащений радаром управління вогнем Hughes AN/ASG-18 і міг бути озброєний ракетами класу " повітря-повітря " AIM-47 Falcon (GAR-9). Здійснюючи свій перший політ 7 серпня 1963 року, існування YF-12 було виявлено президентом Ліндоном Б. Джонсоном 24 лютого 1964 року; цей крок мав забезпечити правдоподібне заперечення флоту А-12, який керується ЦРУ, який дуже нагадував прототип YF-12.

Протягом 1960-х років YF-12 пройшов льотну оцінку з боку ВВС США, але фінансування для введення його в оперативне використання не надходило частково через нагальні вимоги війни у В'єтнамі та інші військові пріоритети. Він встановив і втримав світові рекорди швидкості та висоти понад 2 000 миль/год (3 200 км/год) і понад 80 000 feet (24 000 m) (пізніше його перевершив близькоспоріднений SR-71 Blackbird) і є найбільшим, найважчим і найшвидшим у світі перехоплювачем з екіпажем. Після того, як ВВС США його звільнили, він деякий час служив дослідницьким літаком для NASA, яке використало його для розробки кількох значних покращень в управлінні майбутніми надзвуковими літаками.

Дизайн і розробка

Наприкінці 1950-х років ВПС США (USAF) шукали заміну для свого перехоплювача F-106 Delta Dart . У рамках програми Long Range Interceptor Experimental (LRI-X) був обраний північноамериканський XF-108 Rapier, перехоплювач зі швидкістю 3 Маха. Однак програма F-108 була скасована Міністерством оборони у вересні 1959 року . У цей час компанія Lockheed Skunk Works розробляла літак- розвідник А-12 для Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) за програмою Oxcart. Келлі Джонсон, керівник Skunk Works, запропонувала побудувати компанією версію А-12 під назвою AF-12; В середині 1960 року ВВС США замовили три AF-12.

AF-12 зайняли сьомий-дев'ятий слоти на конвеєрі А-12; вони були позначені як перехоплювачі YF-12A . Основні зміни включали модифікацію носової частини A-12 шляхом скорочення скул, щоб розмістити величезний радар управління вогнем Hughes AN/ASG-18, спочатку розроблений для XF-108 з двома інфрачервоними датчиками пошуку та відстеження, вбудованими в передню кромку скам'яні. і додавання другої кабіни для члена екіпажу, щоб керувати радаром управління вогнем для ракетної системи «повітря-повітря» . Модифікації змінили аеродинаміку літака настільки, що для підтримки стабільності під фюзеляжем і гондолами двигуна вимагалося встановлювати черевні ребра. Чотири відсіки, які раніше використовувалися для розміщення розвідувального обладнання А-12, були переобладнані для розміщення ракет Hughes AIM-47 Falcon (GAR-9). Один відсік використовувався для засобів управління вогнем.

Перший YF-12A здійснив політ 7 серпня 1963 року Президент Ліндон Б. Джонсон оголосив про існування літака 24 лютого 1964 року Частково було оголошено, що YF-12A продовжує приховувати A-12, його досі таємного предка; будь-які спостереження А-12 ЦРУ/ВПС, що базуються в Зоні 51 у Неваді, можна віднести до широко розрекламованих YF-12A ВПС, що базуються на базі ВПС Едвардс у Каліфорнії. Перший публічний показ літака відбувся 30-го Вересень 1964 р. на ст Едвардс.

14 травня 1965 року ВПС розмістили замовлення на виробництво 93 F-12B для командування протиповітряної оборони (ADC). Однак міністр оборони Роберт Макнамара не відпускав фінансування протягом трьох років поспіль через витрати на війну у В'єтнамі. Оновлені розвідувальні дані поставили менший пріоритет на захист континентальної частини США, тому F-12B більше не потрібен. Тоді в січні 1968 року програма F-12B була офіційно припинена.

Операційна історія

Випробування ВПС

image
YF-12A пролітає над горою.

Під час льотних випробувань YF-12As встановив рекорд швидкості 2 070,101 миль/год (3 331,505 км/год) і рекорд висоти 80 257,86 feet (24 462,60 m) 1 травня 1965 року і продемонструвала багатообіцяючі результати завдяки своїй унікальній системі озброєння. Було здійснено шість успішних стрільб ракетами AIM-47, а сьома не вдалася через поломку гіроскопа однієї з ракет. Останній був запущений з YF-12 на швидкості Маха 3.2 на висоті 74 000 feet (23 000 m) до безпілотника-мішені JQB-47E 500 feet (150 m) від землі. Ракета не мала боєголовки, але все-таки зуміла вразити B-47 прямо і відірвати 4-футову частину від його хвоста. Військово-повітряні сили визнали це успішним і замовили 96 літаків із початковим бюджетом у розмірі 90 мільйонів доларів на подальші випробування, але міністр оборони Макнамара відмовився від цього, який 23 листопада 1967 року поставив його на набагато менш успішний F- Програма 106X, яка мало не вийшла з ладу.

Успішна ракета AIM-47 Falcon була збільшена в розмірах і характеристиках і стала ракетою AIM-54 Phoenix для F-14 Tomcat . Радар AN/ASG 18 було модернізовано до AN/AWG-9 та APG-71, що додало можливість відслідковувати декілька цілей.

Один з пілотів-випробувачів ВПС, Джим Ірвін, згодом став астронавтом НАСА і пішов на Місяць.

Програма була припинена після скасування серійного F-12B, але YF-12 продовжували літати протягом багатьох років з ВПС США та НАСА як дослідницькі літаки.

Тестування NASA

  Початкова фаза тестової програми включала цілі, спрямовані на те, щоб відповісти на деякі запитання щодо впровадження B-1 . Цілі ВПС включали дослідження його використання в тактичному середовищі та способи раннього попередження та управління з повітря (АВАКС) керуватимуть надзвуковими літаками. Частка ВВС була закладена в 4 долари США мільйон. Випробування NASA дадуть відповідь на такі питання, як продуктивність впускного отвору двигуна вплинула на взаємодію планера та силової установки, шум прикордонного шару, передачу тепла за високих умов Маха та утримання висоти на надзвукових швидкостях. Бюджет NASA на 2,5-річну програму становив 14 доларів США мільйон.

YF-12 і SR-71 спочатку страждали від серйозних проблем з керуванням, які вплинули як на двигуни, так і на фізичне керування літаком. Випробування вітру в дослідницьких польотах NASA Dryden і YF-12 розробили комп'ютерні системи, які майже повністю вирішили проблеми продуктивності. Тестування виявило завихрення з носових щілин, що заважають всмоктуваному повітрю, що призвело до розробки комп'ютерної системи керування повітряними байпасами двигуна. Також була розроблена комп'ютерна система для зменшення відключень, що значно підвищило стабільність. Вони також розробили комп'ютерну програму для льотної техніки під назвою Central Airborne Performance Analyzer (CAPA), яка передавала дані двигуна пілотам і інформувала їх про будь-які несправності або проблеми з продуктивністю та вказувала на серйозність несправностей.

Інша система під назвою Спільна система керування рушійною установкою планера (CAPCS) значно покращила керування надзвуковим літаком у польоті. На таких високих швидкостях навіть незначні зміни напрямку спричиняли зміну положення літака на тисячі футів і часто мали серйозні зміни температури та тиску. CAPCS зменшив ці відхилення в 10 разів. Загальні вдосконалення збільшили дальність стрільби SR-71 на 7 відсотків.

З трьох YF-12A сер. № 60-6934 був пошкоджений без ремонту внаслідок пожежі на авіабазі Едвардс під час аварії на посадці 14 серпня 1966 року; його задня половина була врятована та об'єднана з передньою половиною планера статичних випробувань Lockheed для створення єдиного SR-71C.

YF-12A, AF Ser. № 60-6936 було втрачено 24 червня 1971 року через пожежу в польоті, спричинену несправністю паливопроводу; обидва пілоти благополучно катапультувалися на північ від авіабази Едвардс. YF-12A, AF Ser. № 60-6935 — єдиний збережений YF-12A; його було відкликано зі зберігання в 1969 році для спільного дослідження USAF/NASA надзвукової круїзної технології, а потім доставлено до Національного музею ВПС США на базі ВПС Райт-Паттерсон поблизу Дейтона, штат Огайо, 17 листопада 1979 року.

image
YF-12C на рампі

Четвертий літак YF-12, «YF-12C», фактично був другим SR-71A (AF Ser. № 61–7951). Цей SR-71A був перейменований як YF-12C і отримав вигаданий серійний номер ВВС 60-6937 від A-12 для збереження секретності SR-71. Після втрати YF-12A (AF Ser.) літак був переданий НАСА для випробувань силової установки. № 60–6936) у 1971 році. YF-12C експлуатувався NASA до вересня 1978 року, коли його повернули до ВПС.

YF-12 мав значення надлишкового тиску звукової стріли в реальному полі між 33,5 і 52,7 Н/м 2 (від 0,7 до 1,1 фунт/фут 2) — нижче 48 вважалося «низьким».

Варіанти

YF-12A
Попередня версія. Побудовано три.
F-12B
Серійна версія YF-12A з різними вдосконаленнями, такими як збільшений бойовий радіус з 1200 до 1350 морських миль і вдосконалена система управління вогнем зі збільшеною дальністю виявлення бомбардувальника зі 100 до 125 миль; скасовано до початку виробництва.
YF-12C
Вигадане позначення для SR-71, надане NASA для льотних випробувань. Позначення YF-12 використовувалося для того, щоб інформація про SR-71 не була доступною для громадськості. З 1971 по 1978 рік 61-7951 був тимчасово позичений NASA від ВПС під назвою «YF-12C #06937».

Оператори

image США

Аварії та інциденти

  • 24 липня 1971 року YF-12A 60-6936 (артикул 1003) загинув під час аварії поблизу авіабази Едвардс, Каліфорнія, США.

Літак на дисплеї

YF-12A AF сер. № 60-6935 у Національному музеї ВВС США
YF-12A
  • YF-12A, AF Ser. № 60-6935 (стаття 1002) — у Національному музеї ВПС США, авіабаза Райт-Паттерсон, Дейтон, Огайо . Цей літак має невеликі плями на обшивці з правого борту під кабіною. Латки закривають діри, спричинені «шпорами» члена екіпажу, якому довелося евакуювати літак після аварійної посадки.
  • SR-71C, AF сер. № 61-7981 (частина колишнього YF-12A AF сер. № 60-6934) виставлено в Аерокосмічному музеї Хілл, авіабаза Хілл, штат Юта.

Технічні характеристики (YF-12A)

image
Ортографічна спроектована схема Lockheed YF-12.


  • Crew: 2; pilot and fire control officer (FCO)
  • Length: 101 ft 8 in (30.97 m)
  • Wingspan: 55 ft 7 in (16.95 m)
  • Height: 18 ft 6 in (5.64 m)
  • Wing area: 1,795 sq ft (167 m2)
  • Aspect ratio: 1.7
  • Empty weight: 60,730 lb (27,604 kg)
  • Gross weight: 124,000 lb (56,200 kg)
  • Max takeoff weight: 140,000 lb (63,504 kg)
  • Powerplant: 2 × (JTD11D-20A) with compressor bleed bypass, 20,500 lbf (91 kN) thrust each dry, 31,500 lbf (140 kN) with afterburner

Performance

  • Maximum speed: 2,275 mph (3,661 km/h, 1,977 kn) at 80,000 ft (24,000 m)
  • Maximum speed: Mach 3.35
  • Combat range: 3,000 mi (4,800 km, 2,600 nmi)
  • Service ceiling: 90,000 ft (27,400 m)
  • Rate of climb: 11,820 ft/min (60 m/s)
  • : 0.44

Armament

  • Missiles: 3× located internally in fuselage bays

Avionics

  • Hughes look-down/shoot-down fire control radar

Related lists

Список літератури

  1. Johnson's speech named the plane A-11, the name for the two-seat design.

Цитування

  1. Pace, Steve (1995). X-Planes at Edwards. с. 11. ISBN .
  2. Pace 2004, pp. 45–46.
  3. Pace 2004, pp. 46–47.
  4. Landis and Jenkins 2005, pp. 40–41.
  5. Jn., J. S. B. (November 1964). Nine Times Better (PDF). Air Force Magazine. USAF.
  6. Green and Swanborough, 1988, p. 350.
  7. Hughes AIM-47 Falcon. Designation systems.
  8. McIninch 1996, p. 15.
  9. Air Force Museum Foundation, 1983, p. 133.
  10. McIninch 1996, p. 14.
  11. Super jet fighter unveiled by U.S. Spokesman-Review. (Spokane, Washington). Associated Press. 1 жовтня 1964. с. 1.
  12. Pace 2004, p. 53.
  13. Donald 2003, pp. 148, 150.
  14. Landis and Jenkins 2005, p. 44.
  15. Knaack, 1978.
  16. SR-71 Blackbird By Paul F Crickmore. Bloomsbury.
  17. Drendel 1982, p. 6.
  18. . www.nasa.gov (англ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 24 квітня 2020.
  19. Landis and Jenkins 2005, pp. 62, 75.
  20. Pace 2004, pp. 109–10.
  21. Landis and Jenkins 2005, pp. 49–55.
  22. Dugan, James F. Jr. «Preliminary study of supersonic-transport configurations with low values of sonic boom», p. 18. NASA , March 1973. Retrieved: March 2012. (PDF)
  23. Landis and Jenkins 2005, p. 40.
  24. (Звіт). {{}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (); Пропущений або порожній |title= ()Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  25. Landis and Jenkins 2005, p. 46.
  26. Landis and Jenkins 2005, pp. 49–50.
  27. 61-7951. www.habu.org.

Бібліографія

 

Посилання

  • Mach 3+: NASA/USAF YF-12 Flight Research, 1969—1979, Пітер В. Мерлін (книга у форматі PDF)
  • YF-12A Flight Manual та YF-12A #60-6935 Фотографії на SR-71.org
  • Відео NASA: зліт, дозаправка в повітрі
  • Документальний фільм NASA про Lockheed Martin YF-12

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Lockheed YF 12 buv amerikanskim Mach 3 prototip visotnogo perehoplyuvacha rozroblenij i vigotovlenij amerikanskoyu aerokosmichnoyi kompaniyeyu Lockheed Corporation Lockheed YF 12 caption Priznachennya tip Virobnik Lockheed CorporationPershij polit 7 Serpnya 1963Status Znyatij z ozbroyennyaVirobnictvo Lockheed CorporationKilkist 3 Vin buv rozroblenij v kinci 1950 h i na pochatku 1960 h rokiv yak potencijna zamina perehoplyuvacha F 106 Delta Dart dlya VPS SShA USAF YF 12 buv dvomisnoyu versiyeyu todishnogo sekretnogo odnomisnogo rozviduvalnogo litaka Lockheed A 12 yakim upravlyalo Centralne rozviduvalne upravlinnya CRU Na vidminu vid A 12 vin buv osnashenij radarom upravlinnya vognem Hughes AN ASG 18 i mig buti ozbroyenij raketami klasu povitrya povitrya AIM 47 Falcon GAR 9 Zdijsnyuyuchi svij pershij polit 7 serpnya 1963 roku isnuvannya YF 12 bulo viyavleno prezidentom Lindonom B Dzhonsonom 24 lyutogo 1964 roku cej krok mav zabezpechiti pravdopodibne zaperechennya flotu A 12 yakij keruyetsya CRU yakij duzhe nagaduvav prototip YF 12 Protyagom 1960 h rokiv YF 12 projshov lotnu ocinku z boku VVS SShA ale finansuvannya dlya vvedennya jogo v operativne vikoristannya ne nadhodilo chastkovo cherez nagalni vimogi vijni u V yetnami ta inshi vijskovi prioriteti Vin vstanoviv i vtrimav svitovi rekordi shvidkosti ta visoti ponad 2 000 mil god 3 200 km god i ponad 80 000 feet 24 000 m piznishe jogo perevershiv blizkosporidnenij SR 71 Blackbird i ye najbilshim najvazhchim i najshvidshim u sviti perehoplyuvachem z ekipazhem Pislya togo yak VVS SShA jogo zvilnili vin deyakij chas sluzhiv doslidnickim litakom dlya NASA yake vikoristalo jogo dlya rozrobki kilkoh znachnih pokrashen v upravlinni majbutnimi nadzvukovimi litakami Dizajn i rozrobkaNaprikinci 1950 h rokiv VPS SShA USAF shukali zaminu dlya svogo perehoplyuvacha F 106 Delta Dart U ramkah programi Long Range Interceptor Experimental LRI X buv obranij pivnichnoamerikanskij XF 108 Rapier perehoplyuvach zi shvidkistyu 3 Maha Odnak programa F 108 bula skasovana Ministerstvom oboroni u veresni 1959 roku U cej chas kompaniya Lockheed Skunk Works rozroblyala litak rozvidnik A 12 dlya Centralnogo rozviduvalnogo upravlinnya SShA CRU za programoyu Oxcart Kelli Dzhonson kerivnik Skunk Works zaproponuvala pobuduvati kompaniyeyu versiyu A 12 pid nazvoyu AF 12 V seredini 1960 roku VVS SShA zamovili tri AF 12 AF 12 zajnyali somij dev yatij sloti na konveyeri A 12 voni buli poznacheni yak perehoplyuvachi YF 12A Osnovni zmini vklyuchali modifikaciyu nosovoyi chastini A 12 shlyahom skorochennya skul shob rozmistiti velicheznij radar upravlinnya vognem Hughes AN ASG 18 spochatku rozroblenij dlya XF 108 z dvoma infrachervonimi datchikami poshuku ta vidstezhennya vbudovanimi v perednyu kromku skam yani i dodavannya drugoyi kabini dlya chlena ekipazhu shob keruvati radarom upravlinnya vognem dlya raketnoyi sistemi povitrya povitrya Modifikaciyi zminili aerodinamiku litaka nastilki sho dlya pidtrimki stabilnosti pid fyuzelyazhem i gondolami dviguna vimagalosya vstanovlyuvati cherevni rebra Chotiri vidsiki yaki ranishe vikoristovuvalisya dlya rozmishennya rozviduvalnogo obladnannya A 12 buli pereobladnani dlya rozmishennya raket Hughes AIM 47 Falcon GAR 9 Odin vidsik vikoristovuvavsya dlya zasobiv upravlinnya vognem Pershij YF 12A zdijsniv polit 7 serpnya 1963 roku Prezident Lindon B Dzhonson ogolosiv pro isnuvannya litaka 24 lyutogo 1964 roku Chastkovo bulo ogolosheno sho YF 12A prodovzhuye prihovuvati A 12 jogo dosi tayemnogo predka bud yaki sposterezhennya A 12 CRU VPS sho bazuyutsya v Zoni 51 u Nevadi mozhna vidnesti do shiroko rozreklamovanih YF 12A VPS sho bazuyutsya na bazi VPS Edvards u Kaliforniyi Pershij publichnij pokaz litaka vidbuvsya 30 go Veresen 1964 r na st Edvards 14 travnya 1965 roku VPS rozmistili zamovlennya na virobnictvo 93 F 12B dlya komanduvannya protipovitryanoyi oboroni ADC Odnak ministr oboroni Robert Maknamara ne vidpuskav finansuvannya protyagom troh rokiv pospil cherez vitrati na vijnu u V yetnami Onovleni rozviduvalni dani postavili menshij prioritet na zahist kontinentalnoyi chastini SShA tomu F 12B bilshe ne potriben Todi v sichni 1968 roku programa F 12B bula oficijno pripinena Operacijna istoriyaViprobuvannya VPS YF 12A prolitaye nad goroyu Pid chas lotnih viprobuvan YF 12As vstanoviv rekord shvidkosti 2 070 101 mil god 3 331 505 km god i rekord visoti 80 257 86 feet 24 462 60 m 1 travnya 1965 roku i prodemonstruvala bagatoobicyayuchi rezultati zavdyaki svoyij unikalnij sistemi ozbroyennya Bulo zdijsneno shist uspishnih strilb raketami AIM 47 a soma ne vdalasya cherez polomku giroskopa odniyeyi z raket Ostannij buv zapushenij z YF 12 na shvidkosti Maha 3 2 na visoti 74 000 feet 23 000 m do bezpilotnika misheni JQB 47E 500 feet 150 m vid zemli Raketa ne mala boyegolovki ale vse taki zumila vraziti B 47 pryamo i vidirvati 4 futovu chastinu vid jogo hvosta Vijskovo povitryani sili viznali ce uspishnim i zamovili 96 litakiv iz pochatkovim byudzhetom u rozmiri 90 miljoniv dolariv na podalshi viprobuvannya ale ministr oboroni Maknamara vidmovivsya vid cogo yakij 23 listopada 1967 roku postaviv jogo na nabagato mensh uspishnij F Programa 106X yaka malo ne vijshla z ladu Uspishna raketa AIM 47 Falcon bula zbilshena v rozmirah i harakteristikah i stala raketoyu AIM 54 Phoenix dlya F 14 Tomcat Radar AN ASG 18 bulo modernizovano do AN AWG 9 ta APG 71 sho dodalo mozhlivist vidslidkovuvati dekilka cilej Odin z pilotiv viprobuvachiv VPS Dzhim Irvin zgodom stav astronavtom NASA i pishov na Misyac Programa bula pripinena pislya skasuvannya serijnogo F 12B ale YF 12 prodovzhuvali litati protyagom bagatoh rokiv z VPS SShA ta NASA yak doslidnicki litaki Testuvannya NASA Pochatkova faza testovoyi programi vklyuchala cili spryamovani na te shob vidpovisti na deyaki zapitannya shodo vprovadzhennya B 1 Cili VPS vklyuchali doslidzhennya jogo vikoristannya v taktichnomu seredovishi ta sposobi rannogo poperedzhennya ta upravlinnya z povitrya AVAKS keruvatimut nadzvukovimi litakami Chastka VVS bula zakladena v 4 dolari SShA miljon Viprobuvannya NASA dadut vidpovid na taki pitannya yak produktivnist vpusknogo otvoru dviguna vplinula na vzayemodiyu planera ta silovoyi ustanovki shum prikordonnogo sharu peredachu tepla za visokih umov Maha ta utrimannya visoti na nadzvukovih shvidkostyah Byudzhet NASA na 2 5 richnu programu stanoviv 14 dolariv SShA miljon YF 12 i SR 71 spochatku strazhdali vid serjoznih problem z keruvannyam yaki vplinuli yak na dviguni tak i na fizichne keruvannya litakom Viprobuvannya vitru v doslidnickih polotah NASA Dryden i YF 12 rozrobili komp yuterni sistemi yaki majzhe povnistyu virishili problemi produktivnosti Testuvannya viyavilo zavihrennya z nosovih shilin sho zavazhayut vsmoktuvanomu povitryu sho prizvelo do rozrobki komp yuternoyi sistemi keruvannya povitryanimi bajpasami dviguna Takozh bula rozroblena komp yuterna sistema dlya zmenshennya vidklyuchen sho znachno pidvishilo stabilnist Voni takozh rozrobili komp yuternu programu dlya lotnoyi tehniki pid nazvoyu Central Airborne Performance Analyzer CAPA yaka peredavala dani dviguna pilotam i informuvala yih pro bud yaki nespravnosti abo problemi z produktivnistyu ta vkazuvala na serjoznist nespravnostej Insha sistema pid nazvoyu Spilna sistema keruvannya rushijnoyu ustanovkoyu planera CAPCS znachno pokrashila keruvannya nadzvukovim litakom u poloti Na takih visokih shvidkostyah navit neznachni zmini napryamku sprichinyali zminu polozhennya litaka na tisyachi futiv i chasto mali serjozni zmini temperaturi ta tisku CAPCS zmenshiv ci vidhilennya v 10 raziv Zagalni vdoskonalennya zbilshili dalnist strilbi SR 71 na 7 vidsotkiv Z troh YF 12A ser 60 6934 buv poshkodzhenij bez remontu vnaslidok pozhezhi na aviabazi Edvards pid chas avariyi na posadci 14 serpnya 1966 roku jogo zadnya polovina bula vryatovana ta ob yednana z perednoyu polovinoyu planera statichnih viprobuvan Lockheed dlya stvorennya yedinogo SR 71C YF 12A AF Ser 60 6936 bulo vtracheno 24 chervnya 1971 roku cherez pozhezhu v poloti sprichinenu nespravnistyu palivoprovodu obidva piloti blagopoluchno katapultuvalisya na pivnich vid aviabazi Edvards YF 12A AF Ser 60 6935 yedinij zberezhenij YF 12A jogo bulo vidklikano zi zberigannya v 1969 roci dlya spilnogo doslidzhennya USAF NASA nadzvukovoyi kruyiznoyi tehnologiyi a potim dostavleno do Nacionalnogo muzeyu VPS SShA na bazi VPS Rajt Patterson poblizu Dejtona shtat Ogajo 17 listopada 1979 roku YF 12C na rampi Chetvertij litak YF 12 YF 12C faktichno buv drugim SR 71A AF Ser 61 7951 Cej SR 71A buv perejmenovanij yak YF 12C i otrimav vigadanij serijnij nomer VVS 60 6937 vid A 12 dlya zberezhennya sekretnosti SR 71 Pislya vtrati YF 12A AF Ser litak buv peredanij NASA dlya viprobuvan silovoyi ustanovki 60 6936 u 1971 roci YF 12C ekspluatuvavsya NASA do veresnya 1978 roku koli jogo povernuli do VPS YF 12 mav znachennya nadlishkovogo tisku zvukovoyi strili v realnomu poli mizh 33 5 i 52 7 N m 2 vid 0 7 do 1 1 funt fut 2 nizhche 48 vvazhalosya nizkim VariantiYF 12A Poperednya versiya Pobudovano tri F 12B Serijna versiya YF 12A z riznimi vdoskonalennyami takimi yak zbilshenij bojovij radius z 1200 do 1350 morskih mil i vdoskonalena sistema upravlinnya vognem zi zbilshenoyu dalnistyu viyavlennya bombarduvalnika zi 100 do 125 mil skasovano do pochatku virobnictva YF 12C Vigadane poznachennya dlya SR 71 nadane NASA dlya lotnih viprobuvan Poznachennya YF 12 vikoristovuvalosya dlya togo shob informaciya pro SR 71 ne bula dostupnoyu dlya gromadskosti Z 1971 po 1978 rik 61 7951 buv timchasovo pozichenij NASA vid VPS pid nazvoyu YF 12C 06937 Operatori SShAVPS SShA NASAAvariyi ta incidenti24 lipnya 1971 roku YF 12A 60 6936 artikul 1003 zaginuv pid chas avariyi poblizu aviabazi Edvards Kaliforniya SShA Litak na displeyiYF 12A AF ser 60 6935 u Nacionalnomu muzeyi VVS SShAYF 12AYF 12A AF Ser 60 6935 stattya 1002 u Nacionalnomu muzeyi VPS SShA aviabaza Rajt Patterson Dejton Ogajo Cej litak maye neveliki plyami na obshivci z pravogo bortu pid kabinoyu Latki zakrivayut diri sprichineni shporami chlena ekipazhu yakomu dovelosya evakuyuvati litak pislya avarijnoyi posadki SR 71C AF ser 61 7981 chastina kolishnogo YF 12A AF ser 60 6934 vistavleno v Aerokosmichnomu muzeyi Hill aviabaza Hill shtat Yuta Tehnichni harakteristiki YF 12A Ortografichna sproektovana shema Lockheed YF 12 Crew 2 pilot and fire control officer FCO Length 101 ft 8 in 30 97 m Wingspan 55 ft 7 in 16 95 m Height 18 ft 6 in 5 64 m Wing area 1 795 sq ft 167 m2 Aspect ratio 1 7 Empty weight 60 730 lb 27 604 kg Gross weight 124 000 lb 56 200 kg Max takeoff weight 140 000 lb 63 504 kg Powerplant 2 JTD11D 20A with compressor bleed bypass 20 500 lbf 91 kN thrust each dry 31 500 lbf 140 kN with afterburner Performance Maximum speed 2 275 mph 3 661 km h 1 977 kn at 80 000 ft 24 000 m Maximum speed Mach 3 35 Combat range 3 000 mi 4 800 km 2 600 nmi Service ceiling 90 000 ft 27 400 m Rate of climb 11 820 ft min 60 m s 0 44 Armament Missiles 3 located internally in fuselage bays Avionics Hughes look down shoot down fire control radar Lockheed A 12 M 21 drone carrier Lockheed SR 71 Blackbird Related listsSpisok literaturiJohnson s speech named the plane A 11 the name for the two seat design Cituvannya Pace Steve 1995 X Planes at Edwards s 11 ISBN 978 1 61060786 5 Pace 2004 pp 45 46 Pace 2004 pp 46 47 Landis and Jenkins 2005 pp 40 41 Jn J S B November 1964 Nine Times Better PDF Air Force Magazine USAF Green and Swanborough 1988 p 350 Hughes AIM 47 Falcon Designation systems McIninch 1996 p 15 Air Force Museum Foundation 1983 p 133 McIninch 1996 p 14 Super jet fighter unveiled by U S Spokesman Review Spokane Washington Associated Press 1 zhovtnya 1964 s 1 Pace 2004 p 53 Donald 2003 pp 148 150 Landis and Jenkins 2005 p 44 Knaack 1978 SR 71 Blackbird By Paul F Crickmore Bloomsbury ISBN 9781472813176 Drendel 1982 p 6 www nasa gov angl Arhiv originalu za 12 veresnya 2019 Procitovano 24 kvitnya 2020 Landis and Jenkins 2005 pp 62 75 Pace 2004 pp 109 10 Landis and Jenkins 2005 pp 49 55 Dugan James F Jr Preliminary study of supersonic transport configurations with low values of sonic boom p 18 NASA March 1973 Retrieved March 2012 PDF Landis and Jenkins 2005 p 40 Zvit a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite report title Shablon Cite report cite report a archive date vimagaye archive url dovidka Vkazano bilsh nizh odin archivedate ta archive date dovidka Propushenij abo porozhnij title dovidka Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Landis and Jenkins 2005 p 46 Landis and Jenkins 2005 pp 49 50 61 7951 www habu org Bibliografiya PosilannyaMach 3 NASA USAF YF 12 Flight Research 1969 1979 Piter V Merlin kniga u formati PDF YF 12A Flight Manual ta YF 12A 60 6935 Fotografiyi na SR 71 org Video NASA zlit dozapravka v povitri Dokumentalnij film NASA pro Lockheed Martin YF 12

Дата публікації:
Топ