Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Gevuina avellana л

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Gevuina avellana (лісовий чилійський горіх) — вічнозелене дерево заввишки до 20 метрів. Це єдиний вид, класифікований зараз в роду Gevuina. Він походить з півдня Чилі та прилеглих долин в Аргентині. Він зустрічається від 700 метрів над рівнем моря. Його поширення простягається від 35° до 44° південної широти. Композитне листя яскраво-зелене та зубчасте, а дерево цвіте з липня по листопад. Квітки дуже дрібні, від бежевого до білуватого, двостатеві та групуються по дві в довгі кисті. Плід темно-червоний горішок у молодому віці чорніє. Шкірка дерев'яниста. Він може рости прямо або розгалужуватися з ґрунту, утворюючи дерево або кущ.

Ґевуіна лісова

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Протеєцвіті (Proteales)
Родина:	Proteaceae Juss.
Рід:
Вид:	G. avellana

Біноміальна назва

Gevuina avellana

(Molina) Gaertn.

Опис

Ім'я Gevuina походить від слова guevin, з мови племені мапуче. Походження іспанської назви авеллано походить від того факту, що іспанські поселенці знайшли горіхи, схожі на лісові горіхи, які вони знали з Європи. Однак ці види не є близькими. Концентрація Gevuina avellana в лісі дуже нерегулярна і її важко передбачити. Може рости на рівнинній або горбистій місцевості, на глинистих або кам'янистих ґрунтах. Зазвичай Gevuina avellana росте разом з іншими широколистими деревами, такими як Nothofagus obliqua, Nothofagus dombeyi, Nothofagus alpina, Nothofagus glauca або Laureliopsis. Проте він також росте в асоціаціях, де домінують хвойні Austrocedrus, Fitzroya та Pilgerodendron. Як така Gevuina avellana не утворює чистих насаджень.

Таксономія

Gevuina — рід, що складається з 1 або 3 видів родини протейних. У деяких класифікаціях Gevuinia визнається з трьома видами: один ендемічний для Австралії (Gevuina bleasdalei), інший для Нової Гвінеї (Gevuina papuana) і один вид для Чилі (Gevuina avellana). Інші таксономічні звіти відносять австралійські та новогвінейські види до роду Bleasdalea або до фіджійського ендемічного роду Turrillia, а Gevuina залишають лише Gevuina avellana. Флора Австралії зберігає ці 2 види в Gevuinia , але в останній класифікації австралійські та новогвінейські види віднесені до Bleasdalea bleasdalei та B. papuana

Використання та вирощування

Насіння їдять сирими, варять в окропі або підсмажують. Горіхи містять близько 12 відсотків білка, 49 відсотків масла і 24 відсотки вуглеводів. Насіння має дуже високу концентрацію мононенасичених олій. Воно багате антиоксидантами, такими як вітамін Е (α-токотрієнол) і β-каротин. Його олія входить до складу деяких сонцезахисних засобів. Олія Gevuina використовується як косметичний інгредієнт через її зволожуючі якості та тому, що вона є джерелом омега-7 жирних кислот (пальмітолеїнової кислоти).

Дерево є хорошим медоносом для бджіл, а також культивується як декоративна рослина. Оболонки насіння містять танін, який використовують для дублення шкіри.

Рослина має хорошу морозостійкість (не менше −12°C). Деревина кремового кольору з темно-коричневими вкрапленнями використовується для виготовлення музичних інструментів. Вона була завезений до Великобританії в 1826 році. Добре росте в Ірландії, Новій Зеландії та Каліфорнії. Кілька екземплярів культивуються в Іспанії і на північному заході Тихого океану в США. Вона добре росте в помірному океанічному кліматі з прохолодними температурами, де взимку зазвичай бувають заморозки, і процвітає на півдні Нової Зеландії. Плодоносити рослина починає в віці 5 років. У Сіетлі, штат Вашингтон, білки та птахи їдять насіння з дерев. Нові сорти з більшою врожайністю ніж дикорослі, розробляються в Чилі та Новій Зеландії.

Галерея

Рослина
Листя
Стовбур
Квіти
Плоди
Дозрілі плоди

Список літератури

A.C.Smith & J.E.Haas, 1975. American Journal of Botany, 62: 142.
A.C.Smith, 1985. Flora Vitiensis Nova 3: 754.
ABRS Flora of Australia Online Search Results. www.anbg.gov.au. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 червня 2018.
Weston; Barker, Nigel P. (2008). A new suprageneric classification of the Proteaceae, with an annotated checklist of genera. Telopea. 11 (3): 339.
Plantas de la flora de Chile cultivadas en España [Chilean plants cultivated in Spain] (PDF). José Manuel Sánchez de Lorenzo-Cáceres. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2009. Процитовано 27 червня 2009.
Gevuina avellana in Washington Park Arboretum (PDF). Seattle Government. Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2009. Процитовано 27 червня 2009.

Джерела

Родрігес, Роберто; Матей, Оскар і Кезада, Макс. 1983 рік. Flora arbórea de Chile. Університет Консепсьйон. 408с.
Доносо, К. 2005. Árboles nativos de Chile. Guía de reconocimiento. Видання 4. Marisa Cuneo Ediciones, Вальдівія, Чилі. 136с.
Гофман, А. 1982. Flora silvestre de Chile zona araucana. Видання 4. Ediciones Fundación Claudio Gay, Сантьяго, Чилі. 258с.
Муньос, М. 1980. Flora del Parque Nacional Puyehue. Editorial Universitaria, Сантьяго, Чилі. 557с.

[1] A.C.Smith & J.E.Haas, 1975. American Journal of Botany, 62: 142.

[2] A.C.Smith, 1985. Flora Vitiensis Nova 3: 754.

[3] ABRS Flora of Australia Online Search Results. www.anbg.gov.au. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 червня 2018.

[4] Weston; Barker, Nigel P. (2008). A new suprageneric classification of the Proteaceae, with an annotated checklist of genera. Telopea. 11 (3): 339.

[Plantas_chilenas_cultivadas_en_España-5] Plantas de la flora de Chile cultivadas en España [Chilean plants cultivated in Spain] (PDF). José Manuel Sánchez de Lorenzo-Cáceres. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2009. Процитовано 27 червня 2009.

[Seattle.gov-6] Gevuina avellana in Washington Park Arboretum (PDF). Seattle Government. Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2009. Процитовано 27 червня 2009.