Dinohippus (грец. «жахливий кінь») — вимерлий рід коневих, який була ендеміком Північної Америки з пізньої гемфілської стадії міоцену до занклінської стадії пліоцену (10.3—3.6 млн років тому). Скам'янілості широко розповсюджені по всій Північній Америці, їх знаходять у понад 30 місцях від Флориди до Альберти та Панами (формація Алахуела).
Dinohippus | |
---|---|
Скелет Dinohippus leidyanus | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Непарнопалі (Perissodactyla) |
Родина: | Коневі (Equidae) |
Підродина: | Equinae |
Триба: | Equini |
Рід: | †Dinohippus Quinn, 1955 |
Типовий вид | |
Pliohippus leidyanus | |
Види | |
Dinohippus був найпоширенішим конем у Північній Америці. Він має характерний пасивний «апарат стояння», сформований із кісток і сухожиль, щоб допомогти йому зберігати енергію під час тривалого стояння. Dinohippus був першим конем, який продемонстрував рудиментарну форму цього характеру, надаючи додаткові докази тісного зв'язку між Dinohippus та Equus. Спочатку Dinohippus вважався монодактильним конем, але знахідка скам'янілостей 1981 року в Небрасці показує, що деякі з них були тридактильними. Вид D. leidyanus мав орієнтовну масу тіла приблизно 200 кілограмів.
Примітки
- Paleobiology Database: Dinohippus basic info.
- Bruce J. MacFadden: Cenozoic Mammalian Herbivores from the Americas: Reconstructing Ancient Diets and Terrestrial Communities. Annual Review of Ecology and Systematics, Vol. 31, (2000), pp. 33–59
- Florida Museum of Natural History
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 4 вересня 2022.
- M. Mendoza, C. M. Janis, and P. Palmqvist. 2006. Estimating the body mass of extinct ungulates: a study on the use of multiple regression. Journal of Zoology
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dinohippus grec zhahlivij kin vimerlij rid konevih yakij bula endemikom Pivnichnoyi Ameriki z piznoyi gemfilskoyi stadiyi miocenu do zanklinskoyi stadiyi pliocenu 10 3 3 6 mln rokiv tomu Skam yanilosti shiroko rozpovsyudzheni po vsij Pivnichnij Americi yih znahodyat u ponad 30 miscyah vid Floridi do Alberti ta Panami formaciya Alahuela Dinohippus Period isnuvannya serednij miocen piznij pliocen 10 3 3 6 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N Skelet Dinohippus leidyanus Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Neparnopali Perissodactyla Rodina Konevi Equidae Pidrodina Equinae Triba Equini Rid Dinohippus Quinn 1955 Tipovij vid Pliohippus leidyanus Vidi D edensis Frick 1924 D interpolatus Cope 1893 D leardi Drescher 1941 D leidyanus Osborn 1918 D mexicanus Lance 1950 D osborni Frick 1924 D pachyops Cope 1893 D subvenus Quinn 1955 Dinohippus buv najposhirenishim konem u Pivnichnij Americi Vin maye harakternij pasivnij aparat stoyannya sformovanij iz kistok i suhozhil shob dopomogti jomu zberigati energiyu pid chas trivalogo stoyannya Dinohippus buv pershim konem yakij prodemonstruvav rudimentarnu formu cogo harakteru nadayuchi dodatkovi dokazi tisnogo zv yazku mizh Dinohippus ta Equus Spochatku Dinohippus vvazhavsya monodaktilnim konem ale znahidka skam yanilostej 1981 roku v Nebrasci pokazuye sho deyaki z nih buli tridaktilnimi Vid D leidyanus mav oriyentovnu masu tila priblizno 200 kilogramiv PrimitkiPaleobiology Database Dinohippus basic info Bruce J MacFadden Cenozoic Mammalian Herbivores from the Americas Reconstructing Ancient Diets and Terrestrial Communities Annual Review of Ecology and Systematics Vol 31 2000 pp 33 59 Florida Museum of Natural History Arhiv originalu za 14 listopada 2020 Procitovano 4 veresnya 2022 M Mendoza C M Janis and P Palmqvist 2006 Estimating the body mass of extinct ungulates a study on the use of multiple regression Journal of Zoology