169-та піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 169. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Билася на Західному фронті у Французькій кампанії й на Східному фронті у Радянському Заполяр'ї. В останні дні війни перекинута до Східної Німеччини, де була розгромлена радянськими військами у травні 1945 року.
169-та піхотна дивізія (Третій Рейх) 169. Infanterie-Division | |
---|---|
![]() Емблема 169-ї піхотної дивізії Вермахту | |
На службі | 28 листопада 1939 — 8 травня 1945 |
Країна | ![]() |
Належність | |
Вид | ![]() |
Роль | піхота |
Чисельність | дивізія |
У складі | Див. Командування |
Прізвиська | «Голова лося» (нім. Elchkopf) |
Війни/битви | Друга світова війна
|
Командування | |
Визначні командувачі | генерал-майор Генріх Кіркгайм |
Знаки розрізнення | |
Варіант | ![]() |
Варіант | ![]() |
Варіант | ![]() |
Історія
Західний фронт
169-та піхотна дивізія розпочала формування 28 листопада 1939 року в Оффенбах-на-Майніі в 9-му військовому окрузі під час 7-ї хвилі мобілізації Вермахту. У квітні 1940 року дивізію перевели до Дармштадта в 12-му військовому окрузі.
З початком Французької кампанії з'єднання у складі (36-го Командування) билось на півдні Бельгії, наступало у напрямку , у травні 1940 року бої на Маасі, Мозелі, прорив французьких укріплень лінії Мажино на ділянці (Маргю), Лонгюїон, (Монмеді). Надалі 169-та дивізія вела бої за Верден та Мец. Після розгрому французької армії та капітуляції Франції, дивізія залишилась виконувати окупаційні функції на території департаментів Мозель і Мерт і Мозель.
У лютому 1941 року дивізію перекинули з Нансі до району Ерфурта, Айзенаха та Бад-Зальцунгена, де підрозділи з'єднання проходило тренування, доукомлектовувалися військовою технікою й майном, а наприкінці травня її перевели до Штеттіна, де вона розпочала підготовку до перекидання на крайній Північ у Норвегію та Фінляндію.
8 червня 1941 року піхотна дивізія транспортними суднами була передислокована до морських портів західної Фінляндії Торніо, Кемі, Вааса та (Каско). Звідсіля підрозділи дивізії здійснили переміщення залізницею до Рованіємі, а далі до наближених районів поблизу радянсько-фінського кордону (Кеміярві), (Савукоскі), (Соданкюля), формування здійснило марш своїм ходом.
Операція «Полярфукс»
1 липня німці силами (XXXVI командування особливого призначення) за підтримки (6-ї фінської піхотної дивізії) армії «Норвегія» розпочали операцію «Полярфукс». Німецько-фінські війська завдали удару у смузі оборони радянської 14-ї армії на кандалакшському напрямку. У корпусі були (40-й) і (211-й) танкові батальйони особливого призначення, в яких налічувалося близько 100 танків. Їм протистояли дві стрілецькі дивізії: 122-га та 104-та, а також щойно перекинута з-під Пскову (1-ша танкова дивізія) Героя Радянського Союзу генерал-майора .
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODNMemN3TDBkbGNtMWhibDkwWVc1cmMxOXZabDlRWVc1NlpYSmhZblJsYVd4MWJtZGZOREJmWVdSMllXNWphVzVuWDNSdmQyRnlaSE5mZEdobFgyWnliMjUwYkdsdVpWOWhkRjlXWVhOdmJuWmhZWEpoWHpJdWFuQm5Mekl3TUhCNExVZGxjbTFoYmw5MFlXNXJjMTl2Wmw5UVlXNTZaWEpoWW5SbGFXeDFibWRmTkRCZllXUjJZVzVqYVc1blgzUnZkMkZ5WkhOZmRHaGxYMlp5YjI1MGJHbHVaVjloZEY5V1lYTnZiblpoWVhKaFh6SXVhbkJuLmpwZw==.jpg)
Німці намагались прорватися фронтальним ударом на (Саллу), а фінська 6-та дивізія мала намір широким обхідним маневром обійти радянські позиції з півдня та вийти до Алакуртті та (Кайрали). Тим часом фінський III корпус, який займав позицію на правому фланзі армії «Норвегія», утримував 96-кілометровий фронт між Куусамо і Суомуссалмі.
6 липня 1941 року, форсувавши річку Куола, 169-та піхотна дивізія зуміла увірватися в Саллу зі сходу, але швидко була вибита. 7 липня атаки на Саллу продовжилися, і лише з відходом 122-ї стрілецької дивізії в ніч на 8 липня 1941 року на південний схід в напрямку Лампели, Салла була захоплена німецькими та фінськими військами. Бригада СС «Норд», отямившись після контрнаступу радянських військ, розпочала переслідування 122-ї дивізії, а 169-та дивізія висунулась на схід, щоб не дати організувати радянським військам оборону у (Кайрали), по лінії озер Ала, але не встигла — там уже окопались два полки 104-ї стрілецької дивізії.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODJMelpqTDA5d1pYSmhkR2x2Ymw5QmNtTjBhV05mUm05NFgxaFlXRlpKWDBOdmNuQnpYMEZrZG1GdVkyVXVhbkJsWnk4eU1EQndlQzFQY0dWeVlYUnBiMjVmUVhKamRHbGpYMFp2ZUY5WVdGaFdTVjlEYjNKd2MxOUJaSFpoYm1ObExtcHdaV2M9LmpwZWc=.jpeg)
10 липня 1941 року атаки 169-ї піхотної дивізії були відбиті, так само як і був відбитий наступ одного полку фінської 6-ї піхотної дивізії, який перерізав автомобільну дорогу та залізницю за 5 кілометрів східніше Кайрали. Німецьке командування вирішило здійснити оточення радянських військ у Кайрали, для чого розпочала наступ на північ від Кайрали силами 169-ї піхотної дивізії, яка з півдня підтримувалася підрозділами (фінської 6-ї піхотної дивізії). Уже до 21 липня 1941 року командир 36-го командування генерал-лейтенант Ганс Файге доповів, що максимум що можливо зробити — це опанувати радянські укріплення в Кайрали, але подальше просування до Алакуртті буде неможливим. 24 липня 1941 року німецькі та фінські частини, потрапивши під контрудар радянських військ, і зовсім визнали марними будь-які спроби вибити радянські війська з Кайрали, тому подальший наступ був припинений.
З 6 вересня 1941 року 169-та піхотна дивізія у взаємодії з (6-ю піхотною дивізією), здійснили чергову спробу штурмом опанувати радянські позиції. За винятком одного полку 169-ї піхотної дивізії, який зумів з півночі вийти до підступів висоти біля озера (Верхній Верман), ніяких успіхів атакуючі не здобули. Утім, полк, який прорвався, зав'яз у боях за висоту і лише 10 вересня 1941 роки зумів її опанувати.
Бої на цьому напрямку точились ще протягом вересня-листопада 1941 року, доки командир фінського 3-го армійського корпусу генерал-лейтенанта (Я. Сііласвуо), оцінив важкі втрати угруповання та відсутність можливості щодо їхнього поповнення, не віддав наказ перейти до оборони. З того часу до літа 1944 року бойові дії на цій ділянці фронту практично не велись.
У вересні 1944 року з початком Лапландської війни, 169-та піхотна дивізія під тиском колишніх союзників, фінських військ, вимушено відступала на (Савукоскі), далі на північ на (Івало), з подальшим виходом на територію окупованої німцями Норвегії в Карасйок. У грудні 1944 року дивізію зосередили поблизу Нарвіка, звідки її перекинули в і в березні 1945 року формування вивели до Осло.
Наприкінці березня 1945 року дивізію зосередили на Східному фронті поблизу (Люкенвальде), де вона вела бої проти військ Червоної армії. В останні дні квітня — на початку травня 1945 року розгромлена.
Райони бойових дій
- Німеччина (листопад 1939 — травень 1940)
- Франція (травень 1940 — червень 1941)
- Норвегія, Фінляндія, СРСР (Заполяр'я) (червень 1941 — листопад 1944)
- Норвегія (листопад 1944 — квітень 1945)
- Східна Німеччина (квітень — травень 1945)
Командування
Командири
- оберст (Філіпп Мюллер-Гебгард) (нім. Philipp Müller-Gebhard) (28 листопада — 1 грудня 1939);
оберст, з 1 липня 1940 генерал-майор Генріх Кіркгайм (нім. Heinrich Kirchheim) (1 грудня 1939 — 1 лютого 1941);
генерал-майор (Курт Діттмар) (нім. Kurt Dittmar) (1 лютого — 29 вересня 1941);
- генерал-лейтенант (Герман Тіттель) (нім. Hermann Tittel) (29 вересня 1941 — 22 червня 1943);
оберст, з 1 вересня 1943 генерал-майор, з 1 вересня 1944 генерал-лейтенант (Георг Радзій) (нім. Georg Radziej) (22 червня 1943 — 8 травня 1945).
Підпорядкованість
Склад
Листопад 1939 | Червень 1940 |
---|---|
378-й піхотний полк | |
379-й піхотний полк | |
392-й піхотний полк | |
230-й дивізіон легкої артилерії | 230-й артилерійський полк |
230-й (інженерний батальйон) | |
230-й протитанковий дивізіон | |
230-й дивізійний батальйон зв'язку | |
230-те дивізійне управління постачання |
Нагороджені дивізії
- Нагороджені дивізії
![]() | Кавалери Золотого Німецького Хреста | 30 |
![]() | 8 (у тому числі 1 — непідтверджене) | |
![]() | Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ» | 2 |
![]() | Кавалери ордену Хрест Свободи І-го ступеня з мечами (Фінляндія) | 3 |
- Нагороджені (Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ) (2)
Див. також
- Десант у губі Велика Західна Ліца (1942)
- Операція «Реннтір»
- (502-й важкий танковий батальйон (Третій Рейх))
- (План «Блауфукс»)
- (Німецько-фінляндська угода про транзит (1940))
Посилання
- . на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017. (нім.)
- . на axishistory.com. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017. (англ.)
- . на feldgrau.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 9 листопада 2017. (англ.)
- . на okh.it. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 9 листопада 2017. (італ.)
- 169. Infanteriedivision [ 18 червня 2017 у Wayback Machine.]
- 169. Infanterie-Division (UNIT HISTORY) [ 23 червня 2016 у Wayback Machine.]
Література
- Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 7. Die Landstreitkräfte 131—200. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, , S. 294f.
- Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II [ 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — .
Примітки
- Виноски
- До складу якого входили 169-та піхотна дивізія і (мотопіхотна бойова група СС «Норд»).
- На червень 1941 року в дивізії перебувало — 370 танків, БТ-5 — 89, БТ-7 — 176, Т-26 — 18, вогнеметних (Т-26) — 50 (за іншими даними загалом 105 Т-26), Т-28 — 38 і 53 бронемашини (БА-10) та (БА-20).
- 1 липня 1941 року в дивізії лічилось — 340 танків (30 Т-28, 199 , 65 Т-26, 40 (Т-27)). Крім цього пізніше дивізія отримала 4 КВ-1 та 2 КВ-2.
- Колишнє село Лампела в області Салла, яке Фінляндія передала Радянському Союзу. Наразі село нежиле. Розміщувалося на східній стороні Ванхан-Саллатунтурі вздовж річки Саллайокі, приблизно за 12 кілометрів на південь від колишнього церковного села Салла. Після воєн і територіальних поступок жителів Лампели, які залишили свої домівки, переселили в село Лапаярві Салла, яке залишилося на фінській стороні
- Джерела
- . Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 11 листопада 2017.
- . Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
- нім. leichte Artillerie-Abteilung 230
- Holders of high awards [ 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет