Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Янка Лучина, біл. Янка Лучына, справжнє ім'я Іван Луціянович Неслуховський (* 18 липня 1851, Мінськ — † 28 липня 1897, Мінськ) — білоруський поет.
| Янка Лучина | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Янка Лучына Janka Łučyna | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Іван Луціянович Неслуховський | |||
| Псевдонім | Янка Лучына, Янка Лучина, Янко Лучина, Лучына Я., Dabrowa Jan, Janka Luczyna, Luczywka, Tutejszy і Лучына | |||
| Народився | 18 липня 1851 Мінськ | |||
| Помер | 28 липня 1897 (46 років) Мінськ | |||
| Поховання | d | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Діяльність | поет | |||
| Сфера роботи | література[1] | |||
| Alma mater | d | |||
| Мова творів | білоруська, польська, російська | |||
| | ||||
 Янка Лучина у Вікісховищі | ||||
Псевдонім
Янка Лучина — один з псевдонімів Івана (Яна) Неслуховського, найчастіше та найстабільніше вживаний. Ним поет підписував тільки твори білоруською мовою. Взятий із втраченої частки прізвища предків, псевдонім символізував духовний з'вязок творчості поета з білоруським народом і її просвітницьку роль, що була наче каганець — скромне джерело світла у селянській хаті.
Сім'я
Іван Неслуховський народився у Мінську. Його батько, Люціан Юрієвич, тоді працював столоначальником у Мінській палаті Цивільного суду, де пізніше, отримавши чин колезького асесора, став секретарем. І хоча шляхетство роду Неслуховських було стародавнім (предок поета Пшебислав прославився у XIII ст. в битві з татаро-монголами), сенат затвердив їх «у шляхетській гідності» не одразу, а лише через повторне представлення, у 1838 році.
Біографія
Походив зі шляхетного роду Лучивка-Неслуховських. Виховувався у приватному пансіоні викладача Тіля, звідки дітей дозволяли забирати лише у неділю та на свята. В 14 років його прийняли у Мінську класичну гімназію, відразу у 3 клас. Навчався відмінно і на початку наступного року був нагороджений похвальним листом.
У 1870 році закінчив гімназію, як один з найкращих учнів. Продовжити навчання вирішив у Петербурзі, в університеті. Він відмінно склав екзамени на математичний факультет і відвідував лекції в університеті до травня 1871 року, після чого з невідомих причин попросив дозволу на відпочинок і, не дочекавшись сесії, виїхав у Мінськ. Нарешті вибір зупинився на професії інженера. У цьому була певна данина моді: у середовищі інтелігенції в той час поширювалася думка, що технічний прогрес може багато поліпшити в суспільстві, позитивно вплинути на соціальні стосунки. Восени 1871 Іван Неслуховський оформив звільнення з університету та вступив у Петербурзький технічний університет, на факультет механіки. Спочатку він відвідував заняття як вільний слухач, а через рік його внесли у список постійних студентів. На канікули він зазвичай приїжджав до батьків — у Мінськ та у Мархачовщину під Стовбцями. Виїжджав у Вороніж, де рік працював на залізниці, призупинивши для цього навчання. У вересні 1877 рішення навчального комітету Технологічного інституту про присвоєння Іванові Неслуховському ступеня інженера-технолога було затверджене приятелем міністра фінансів, і молодий спеціаліст, подавши заяву з проханням вислати диплом у Мінськ на ім'я батька, невідкладно покинув Петербург.
У кінці вересня або на початку жовтня Іван Неслуховський, ймовірно, був уже в Тбілісі, де почав працювати на залізничних складах. Через два роки коли він був уже керівником тих складів, він, «перебуваючи у Мінську, захворів паралічем ніг». У Тбілісі Іван Люціанович не повернувся. Тривале лікування не дуже допомагало: він міг пересуватися тільки за допомогою милиць. Біда, однак, не похитнула життєлюбства, не позбавила спраги до дій. Він влаштувався на службу у мінське технічне бюро Лібова-Роменської залізниці, де знадобилася його інженерна освіта. Від самої молодості він захоплювався риболовлею та полюванням.
Творчість
Писав білоруською, польською, російською мовами. Працював у різних жанрах.
Свої перші білоруські твори Янка Лучина не публікував. Як білоруський поет він дебютував у друці у 1889 році, колі розмістив у газеті «Минский листок» вірш «Весняною порою», поклавши тим самим початок повернення білоруської літератури до друкованого життя, яке було перерване після поразки повстання 1863 року царськими репресіями на чверть століття.
Автор поем «Мисливці акварелі з Полісся», «Віолета», «Гануся», «Андрій». Тематична поезія Янки Лучини пов'язана переважно з життям білоруського села. Він по-мистецьки відчував дійсність, стверджував демократичні ідеали. Продовжуючи традиції Владислава Сирокомлі, поет зосереджував увагу на малюнках сільського життя і на образі селянина як головного носія білоруської національної ментальності, розвивав взаємодію реалістичного та романтичного початків у своїй творчості, закладав основи білоруської філософської лірики.
Стримано-ідилічний малюнок світанку у вірші «Весняною порою» змінюється розмовою сватів Пилипа Окуня та Янки Бичка, які через звуконаслідувальну «розгадку» пташиних голосів не тільки показують своє розуміння громадських стосунків, але і женуть хижацьку мораль панівних класів. Це розуміння і осуд виходили, звичайно, від автора, але виходили усвідомлено, з уст ліричних героїв-селян, у відповідності з селянським уявленням про світ, де «не прикравши, не збрехавши, паном не будеш». В очах ліричних героїв Янки Лучини образ пана асоціювався з людиною несумлінною, яка не працює. Таким було ставлення білоруського селянства до носіїв соціальної аморальності, що давало поетові віру у духовну міць народу та надихала на викриття утилітарно-приземленої і хижацької психології громадських негідників, схильних до збагачення коштом інших.
Твори Янки Лучини білоруською мовою не мають прикмет подолання соціально-психологічного бар'єру, який повинен був постати при наближені інтелігента-містянина, питомого шляхтича до «мужицького» типу мислення. У віршах орієнтованих, як правило, на читача з народу, на селянина, по суті, немає стилізації: вони щирі, безпосередні натуральні. Хоча без певного авторського перевтілення все-таки не обійшлося, бо так чи інакше але потрібно було вживатися в селянську свідомість і разом з тим перейти від власного досвіду польськомовного віршування до естетичного освоєння можливостей білоруської народної мови. Янка Лучина з цим впорався. Видатний творчий результат став можливим тому, що перетворення життєвого матеріалу на новому рівні вимагалося високим громадським сумлінням поета.
У віршовому рядку Лучини білоруські слова знаходяться в невимушено-простій синтаксичній взаємозалежності, у читача виникає відчуття, ніби він слухає мову — довірливу розмову автора. Оповідальна інтонація більшості поетичних творів, написаних білоруською мовою — це рух назустріч селянину, для кого задумувався і створювався вірш. Через розмовний стиль, який відповідав духу часу та обумовлювався демократичним настроєм автора, виявлялося злиття його особи з прагненнями і ладом думок селянства, відбувалося мистецьке відкриття епічної постаті білоруського селянина.
Будучи поетом ліричного таланту, Янка Лучина зосереджував увагу не так на зовнішньо-буттєвих проявах сучасності, як на внутрішньому світі свого героя, на його переживаннях, позначених історико-конкретними рисами пореформного часу. У вірші, «Що думає Янка, везучи дрова у місто» поет передає хід думок селянина таким чином, що невесело-спокійні спогади Янки власних життєвих негод ніби передбачає зародження у читача роздуму над селянською недолею.
Олег Лойка зазначав:
 | Гэты Янка думае словамі, выразамі, як і герой Багушэвіча, зачэрпнутымі з маляўнічасці, эмацыянальнасці жывой гутарковай мовы сялян (у яго «сярмяжка... ветрам шыта», бяда яго «у карк пагнала», каб адагрэцца на марозе, ён гатоў «у карчомцы... стукнуць чарку»). Але перш за ўсё за самім ходам думак, перажыванняў свайго героя сачыў Лучына, псіхалагізму як накірунку свайго мастацкага раскрыцця аддаваў пальму першынства... Цей Янка думає словами, виразами, як і герой Богушевича, почерпаними з мальовничості, емоційності живої розмовної мови селян (у нього «сорочка... вітрами шита», біда його «у карк погнала», щоб відігрітись на морозі, він готовий «у карчмі... стукнути чарку»). Але перш за все за самим ходом думок, переживань свого героя слідкував Лучина, психологізму як напрямку свого мистецького розкриття віддавав пальму першості... |  |
Ще більшого заглиблення у психологію селянина Янка Лучина досяг у вірші «Старий лісник» — білоруському варіанті уривка зі своєї польськомовної поеми «Мисливці акварелі з Полісся». Торкаючись питання соціальної нерівності у суспільстві, поет скеровує головну увагу на душевний стан старого Гришка, який, не дивлячись на свою старечу неміч, вирішив вислідкувати та вбити шкідливого ведмедя. Ніхто та ніщо не може зупинити його наміри. І це не впертість, як здається іншим людям, а справа його честі та обов'язку, це, зрештою, ще одна, мабуть, остання можливість ствердити себе. Враження духовної моці та якість першородної правоти Гришка справляє його розмова з панами, яка і складає основний зміст діалогового вірша «Старий лісник».
У вірші «Рідній стороні» постає візуальний малюнок батьківщини поета, заснований на конкретних образах-прикметах рідного краю та освітлений щемливим почуттям любові до вітчизни. Це почуття поета і в щирому співчутті соціально приниженого населення Білорусі, і в непохитній вірі у майбутнє рідної землі, у майбутнє її народу:
| | Сонца навукі скрозь хмары цёмныя | |
Патріотичний мотив прикметно та часто пульсував у польськомовних творах поета: «Дві зорі», «Пишний малюнок», «Прощання», «Як море, хвилюється з ветром пригідго…» і інш.
Він автор нарису «З кривавих днів» (1889), написаного за спогадами учасника повстання 1863–1864 років і присвяченого пізнанню епізодів, картин визвольної війни на Мінщині і походу від Мінська в Ігуменський повіт під керівництвом та С. Лесковського. Зберігся також його драматичний нарис без назви.
Перекладав з польської мови на білоруську (У. Сирокомля) та російську (У. Сирокомля, А. Осник), з російської на польську (Іван Крилов, Микола Некрасов, В. Чуміна-Михайлова та інші), з німецької (Генріх Гайне), давньогрецької (Гомер).
Спадщина
До нашого часу дійшла лише частина білоруськомовних і польськомовних творів. Під час Першої світової війни спадщина Янки Лучини потрапила за кордон.
Польською мовою видана книга віршів Янки Лучини «Поетичні твори» (Варшава, 1898), також декілька віршів увійшли до польськомовної збірки «Вірші» (1898), російською мовою опубліковано декілька віршів та повість «Вірочка» (1900), у Петербурзі білоруською мовою — збірка «В'язанка» (1903, підготована до друку спілкою )
Іншомовні твори Янки Лучини на білоруську мову перекладали , , Пилип Пестрак, К. Тітов, , Григорій Бородулін, , Г. Тумаш, І. Чигрин та інші.
Бібліографія
- Творы: Вершы, нарысы, пераклады, лісты. Мн., 1988.
Література
- Майхровіч С. Янка Лучына. Мн., 1952;
Примітки
- Czech National Authority Database
- Пачынальнікі: 3 гісторыка-літаратурных матэрыялаў / Уклад. Г. Кісялёў. Мн., 1977. С. 474.
- Лойка А. Гісторыя беларускай літаратуры: Дакастрычніцкі перыяд: у 2 ч. 2-е выд. Мн., 1989. Ч. 1. С. 285.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yanka Luchina bil Yanka Luchyna spravzhnye im ya Ivan Luciyanovich Nesluhovskij 18 lipnya 1851 18510718 Minsk 28 lipnya 1897 Minsk biloruskij poet Yanka Luchinabil Yanka Luchyna Janka LucynaIm ya pri narodzhenniIvan Luciyanovich NesluhovskijPsevdonimYanka Luchyna Yanka Luchina Yanko Luchina Luchyna Ya Dabrowa Jan Janka Luczyna Luczywka Tutejszy i LuchynaNarodivsya18 lipnya 1851 1851 07 18 MinskPomer28 lipnya 1897 1897 07 28 46 rokiv MinskPohovannyadKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistpoetSfera robotiliteratura 1 Alma materdMova tvorivbiloruska polska rosijska Yanka Luchina u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Luchina znachennya PsevdonimYanka Luchina odin z psevdonimiv Ivana Yana Nesluhovskogo najchastishe ta najstabilnishe vzhivanij Nim poet pidpisuvav tilki tvori biloruskoyu movoyu Vzyatij iz vtrachenoyi chastki prizvisha predkiv psevdonim simvolizuvav duhovnij z vyazok tvorchosti poeta z biloruskim narodom i yiyi prosvitnicku rol sho bula nache kaganec skromne dzherelo svitla u selyanskij hati Sim yaIvan Nesluhovskij narodivsya u Minsku Jogo batko Lyucian Yuriyevich todi pracyuvav stolonachalnikom u Minskij palati Civilnogo sudu de piznishe otrimavshi chin kolezkogo asesora stav sekretarem I hocha shlyahetstvo rodu Nesluhovskih bulo starodavnim predok poeta Pshebislav proslavivsya u XIII st v bitvi z tataro mongolami senat zatverdiv yih u shlyahetskij gidnosti ne odrazu a lishe cherez povtorne predstavlennya u 1838 roci BiografiyaPohodiv zi shlyahetnogo rodu Luchivka Nesluhovskih Vihovuvavsya u privatnomu pansioni vikladacha Tilya zvidki ditej dozvolyali zabirati lishe u nedilyu ta na svyata V 14 rokiv jogo prijnyali u Minsku klasichnu gimnaziyu vidrazu u 3 klas Navchavsya vidminno i na pochatku nastupnogo roku buv nagorodzhenij pohvalnim listom U 1870 roci zakinchiv gimnaziyu yak odin z najkrashih uchniv Prodovzhiti navchannya virishiv u Peterburzi v universiteti Vin vidminno sklav ekzameni na matematichnij fakultet i vidviduvav lekciyi v universiteti do travnya 1871 roku pislya chogo z nevidomih prichin poprosiv dozvolu na vidpochinok i ne dochekavshis sesiyi viyihav u Minsk Nareshti vibir zupinivsya na profesiyi inzhenera U comu bula pevna danina modi u seredovishi inteligenciyi v toj chas poshiryuvalasya dumka sho tehnichnij progres mozhe bagato polipshiti v suspilstvi pozitivno vplinuti na socialni stosunki Voseni 1871 Ivan Nesluhovskij oformiv zvilnennya z universitetu ta vstupiv u Peterburzkij tehnichnij universitet na fakultet mehaniki Spochatku vin vidviduvav zanyattya yak vilnij sluhach a cherez rik jogo vnesli u spisok postijnih studentiv Na kanikuli vin zazvichaj priyizhdzhav do batkiv u Minsk ta u Marhachovshinu pid Stovbcyami Viyizhdzhav u Voronizh de rik pracyuvav na zaliznici prizupinivshi dlya cogo navchannya U veresni 1877 rishennya navchalnogo komitetu Tehnologichnogo institutu pro prisvoyennya Ivanovi Nesluhovskomu stupenya inzhenera tehnologa bulo zatverdzhene priyatelem ministra finansiv i molodij specialist podavshi zayavu z prohannyam vislati diplom u Minsk na im ya batka nevidkladno pokinuv Peterburg U kinci veresnya abo na pochatku zhovtnya Ivan Nesluhovskij jmovirno buv uzhe v Tbilisi de pochav pracyuvati na zaliznichnih skladah Cherez dva roki koli vin buv uzhe kerivnikom tih skladiv vin perebuvayuchi u Minsku zahvoriv paralichem nig U Tbilisi Ivan Lyucianovich ne povernuvsya Trivale likuvannya ne duzhe dopomagalo vin mig peresuvatisya tilki za dopomogoyu milic Bida odnak ne pohitnula zhittyelyubstva ne pozbavila spragi do dij Vin vlashtuvavsya na sluzhbu u minske tehnichne byuro Libova Romenskoyi zaliznici de znadobilasya jogo inzhenerna osvita Vid samoyi molodosti vin zahoplyuvavsya ribolovleyu ta polyuvannyam TvorchistPisav biloruskoyu polskoyu rosijskoyu movami Pracyuvav u riznih zhanrah Svoyi pershi biloruski tvori Yanka Luchina ne publikuvav Yak biloruskij poet vin debyutuvav u druci u 1889 roci koli rozmistiv u gazeti Minskij listok virsh Vesnyanoyu poroyu poklavshi tim samim pochatok povernennya biloruskoyi literaturi do drukovanogo zhittya yake bulo perervane pislya porazki povstannya 1863 roku carskimi represiyami na chvert stolittya Avtor poem Mislivci akvareli z Polissya Violeta Ganusya Andrij Tematichna poeziya Yanki Luchini pov yazana perevazhno z zhittyam biloruskogo sela Vin po mistecki vidchuvav dijsnist stverdzhuvav demokratichni ideali Prodovzhuyuchi tradiciyi Vladislava Sirokomli poet zoseredzhuvav uvagu na malyunkah silskogo zhittya i na obrazi selyanina yak golovnogo nosiya biloruskoyi nacionalnoyi mentalnosti rozvivav vzayemodiyu realistichnogo ta romantichnogo pochatkiv u svoyij tvorchosti zakladav osnovi biloruskoyi filosofskoyi liriki Strimano idilichnij malyunok svitanku u virshi Vesnyanoyu poroyu zminyuyetsya rozmovoyu svativ Pilipa Okunya ta Yanki Bichka yaki cherez zvukonasliduvalnu rozgadku ptashinih golosiv ne tilki pokazuyut svoye rozuminnya gromadskih stosunkiv ale i zhenut hizhacku moral panivnih klasiv Ce rozuminnya i osud vihodili zvichajno vid avtora ale vihodili usvidomleno z ust lirichnih geroyiv selyan u vidpovidnosti z selyanskim uyavlennyam pro svit de ne prikravshi ne zbrehavshi panom ne budesh V ochah lirichnih geroyiv Yanki Luchini obraz pana asociyuvavsya z lyudinoyu nesumlinnoyu yaka ne pracyuye Takim bulo stavlennya biloruskogo selyanstva do nosiyiv socialnoyi amoralnosti sho davalo poetovi viru u duhovnu mic narodu ta nadihala na vikrittya utilitarno prizemlenoyi i hizhackoyi psihologiyi gromadskih negidnikiv shilnih do zbagachennya koshtom inshih Tvori Yanki Luchini biloruskoyu movoyu ne mayut prikmet podolannya socialno psihologichnogo bar yeru yakij povinen buv postati pri nablizheni inteligenta mistyanina pitomogo shlyahticha do muzhickogo tipu mislennya U virshah oriyentovanih yak pravilo na chitacha z narodu na selyanina po suti nemaye stilizaciyi voni shiri bezposeredni naturalni Hocha bez pevnogo avtorskogo perevtilennya vse taki ne obijshlosya bo tak chi inakshe ale potribno bulo vzhivatisya v selyansku svidomist i razom z tim perejti vid vlasnogo dosvidu polskomovnogo virshuvannya do estetichnogo osvoyennya mozhlivostej biloruskoyi narodnoyi movi Yanka Luchina z cim vporavsya Vidatnij tvorchij rezultat stav mozhlivim tomu sho peretvorennya zhittyevogo materialu na novomu rivni vimagalosya visokim gromadskim sumlinnyam poeta U virshovomu ryadku Luchini biloruski slova znahodyatsya v nevimusheno prostij sintaksichnij vzayemozalezhnosti u chitacha vinikaye vidchuttya nibi vin sluhaye movu dovirlivu rozmovu avtora Opovidalna intonaciya bilshosti poetichnih tvoriv napisanih biloruskoyu movoyu ce ruh nazustrich selyaninu dlya kogo zadumuvavsya i stvoryuvavsya virsh Cherez rozmovnij stil yakij vidpovidav duhu chasu ta obumovlyuvavsya demokratichnim nastroyem avtora viyavlyalosya zlittya jogo osobi z pragnennyami i ladom dumok selyanstva vidbuvalosya mistecke vidkrittya epichnoyi postati biloruskogo selyanina Buduchi poetom lirichnogo talantu Yanka Luchina zoseredzhuvav uvagu ne tak na zovnishno buttyevih proyavah suchasnosti yak na vnutrishnomu sviti svogo geroya na jogo perezhivannyah poznachenih istoriko konkretnimi risami poreformnogo chasu U virshi Sho dumaye Yanka vezuchi drova u misto poet peredaye hid dumok selyanina takim chinom sho neveselo spokijni spogadi Yanki vlasnih zhittyevih negod nibi peredbachaye zarodzhennya u chitacha rozdumu nad selyanskoyu nedoleyu Oleg Lojka zaznachav Gety Yanka dumae slovami vyrazami yak i geroj Bagushevicha zacherpnutymi z malyaynichasci emacyyanalnasci zhyvoj gutarkovaj movy syalyan u yago syarmyazhka vetram shyta byada yago u kark pagnala kab adagrecca na maroze yon gatoy u karchomcy stuknuc charku Ale persh za ysyo za samim hodam dumak perazhyvannyay svajgo geroya sachyy Luchyna psihalagizmu yak nakirunku svajgo mastackaga raskryccya addavay palmu pershynstva Cej Yanka dumaye slovami virazami yak i geroj Bogushevicha pocherpanimi z malovnichosti emocijnosti zhivoyi rozmovnoyi movi selyan u nogo sorochka vitrami shita bida jogo u kark pognala shob vidigritis na morozi vin gotovij u karchmi stuknuti charku Ale persh za vse za samim hodom dumok perezhivan svogo geroya slidkuvav Luchina psihologizmu yak napryamku svogo misteckogo rozkrittya viddavav palmu pershosti She bilshogo zagliblennya u psihologiyu selyanina Yanka Luchina dosyag u virshi Starij lisnik biloruskomu varianti urivka zi svoyeyi polskomovnoyi poemi Mislivci akvareli z Polissya Torkayuchis pitannya socialnoyi nerivnosti u suspilstvi poet skerovuye golovnu uvagu na dushevnij stan starogo Grishka yakij ne divlyachis na svoyu starechu nemich virishiv vislidkuvati ta vbiti shkidlivogo vedmedya Nihto ta nisho ne mozhe zupiniti jogo namiri I ce ne vpertist yak zdayetsya inshim lyudyam a sprava jogo chesti ta obov yazku ce zreshtoyu she odna mabut ostannya mozhlivist stverditi sebe Vrazhennya duhovnoyi moci ta yakist pershorodnoyi pravoti Grishka spravlyaye jogo rozmova z panami yaka i skladaye osnovnij zmist dialogovogo virsha Starij lisnik U virshi Ridnij storoni postaye vizualnij malyunok batkivshini poeta zasnovanij na konkretnih obrazah prikmetah ridnogo krayu ta osvitlenij shemlivim pochuttyam lyubovi do vitchizni Ce pochuttya poeta i v shiromu spivchutti socialno prinizhenogo naselennya Bilorusi i v nepohitnij viri u majbutnye ridnoyi zemli u majbutnye yiyi narodu Sonca navuki skroz hmary cyomnyya Praglyane yasna nad nashaj nivayu I buduc zhyci dzetki patomnyya Dobrayu dolyaj dolyaj shchaslivayu Patriotichnij motiv prikmetno ta chasto pulsuvav u polskomovnih tvorah poeta Dvi zori Pishnij malyunok Proshannya Yak more hvilyuyetsya z vetrom prigidgo i insh Vin avtor narisu Z krivavih dniv 1889 napisanogo za spogadami uchasnika povstannya 1863 1864 rokiv i prisvyachenogo piznannyu epizodiv kartin vizvolnoyi vijni na Minshini i pohodu vid Minska v Igumenskij povit pid kerivnictvom ta S Leskovskogo Zberigsya takozh jogo dramatichnij naris bez nazvi Perekladav z polskoyi movi na bilorusku U Sirokomlya ta rosijsku U Sirokomlya A Osnik z rosijskoyi na polsku Ivan Krilov Mikola Nekrasov V Chumina Mihajlova ta inshi z nimeckoyi Genrih Gajne davnogreckoyi Gomer SpadshinaDo nashogo chasu dijshla lishe chastina biloruskomovnih i polskomovnih tvoriv Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni spadshina Yanki Luchini potrapila za kordon Polskoyu movoyu vidana kniga virshiv Yanki Luchini Poetichni tvori Varshava 1898 takozh dekilka virshiv uvijshli do polskomovnoyi zbirki Virshi 1898 rosijskoyu movoyu opublikovano dekilka virshiv ta povist Virochka 1900 u Peterburzi biloruskoyu movoyu zbirka V yazanka 1903 pidgotovana do druku spilkoyu Inshomovni tvori Yanki Luchini na bilorusku movu perekladali Pilip Pestrak K Titov Grigorij Borodulin G Tumash I Chigrin ta inshi BibliografiyaTvory Vershy narysy peraklady listy Mn 1988 LiteraturaMajhrovich S Yanka Luchyna Mn 1952 PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Pachynalniki 3 gistoryka litaraturnyh materyyalay Uklad G Kisyalyoy Mn 1977 S 474 Lojka A Gistoryya belaruskaj litaratury Dakastrychnicki peryyad u 2 ch 2 e vyd Mn 1989 Ch 1 S 285