Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Шубичі, одне з дванадцяти стародавніх хорватських племен і хорватський знатний рід, що походить від системи племінних старійшин. Племінні старійшини відіграли значну роль у конституції та існуванні незалежних і суверенних середньовічних хорватської та боснійської держав, маючи право обирати короля, і протягом кількох століть як видатні феодали вони були впливовими в політичному, соціальному, економічному та культурне життя країни.
| Шубичі | |
| Герб | |
 | |
| Країна |  Хорватія |
|---|---|
 Шубичі у Вікісховищі | |
Походження і осідок
Як члени одного з автохтонних стародавніх хорватських племен, Шубичі населяли і володіли значною частиною сьогоднішніх Равні-Котар і Буковиці, на захід від річки Крка, у внутрішній частині Далмації. Їхній осідок знаходився в Брибирі в однойменній парафії (у римські часи тут був муніципій Варварія), тому володарі фортеці в Брибирі та всієї величезної території були відомі в історичних документах як «брибирські жупани» (лат. iupanus), потім з часів хорватського короля Петра Крешимира IV (1058—1074), а пізніше як князі Брибірські (лат. nobiles, comites або principes Breberienses). Вони згадуються в як одна з шести сімей, з яких обиралися бани, і які обирали короля, якщо той помер без спадкоємця.
Фортеця Брибир, розташована на пагорбі над родючим полем, розташована приблизно за дванадцять кілометрів на північний захід від Скрадина, домінувала в стратегічних напрямках області, і будь-хто, хто нею володів, контролював усі дороги, що ведуть від моря до внутрішніх районів. На додаток до нього Шубичі придбали дві сусідні фортеці в цьому районі, Островицю та Скрадин, які також мали гарне стратегічне розміщення.
Злети і падіння
Значний підйом Шубичів розпочався на початку XII ст., коли вони разом із представниками інших хорватських племен, загалом їх було дванадцять, уклали державний договір (Pacta Conventa) з угорським королем Коломаном з династії Арпадовичів у р. 1102.
Протягом ХІІ і ХІІІ століть вони поширили свою владу, серед іншого, на міста на узбережжі Далмації, тому деякі члени цього знатного роду стали князями Спліта, Шибеника, Трогіра або Нину. Першим представником роду з титулом князя був Гргур, який жив наприкінці ХІІ століття. Історичні джерела стверджують, що його батько Мирослав у 1184 році вже титулувався жупаном, а Гргур згадувався як князь у 1201 році. Найімовірніше, що він отримав цей титул у період між 1184—1196 роками від хорватсько-угорського короля Бели III (правління 1172—1196 рр.). У 1251 році король Бела IV (онук Бели III) підтверджує Стьєпку II, тодішньому родоначальнику Брибирських князів, спадкове володіння Брибирським повітом.
Зміна титулу з жупана на князя, на думку істориків, не була лише термінологічною різницею, а означала суттєву зміну, оскільки жупан був (тільки) посадовою особою (не спадковою), яку обирав король в окремому окрузі, тоді як князь позначав спадкового главу повіту поза прямою владою короля, що водночас означало, що територія повіту практично ставала приватною власністю князя та його родини.
Влада роду Шубичів досягла свого піку в другій половині ХІІІ і на початку XIV століття під час правління сина Стьєпка Павла Шубича Брибирського, який був з 1273 по 1312 рік і володарем Боснії та Хумської землі, здобувши собі втішний титул некоронованого хорватського короля.
Вже в наступному поколінні, під час правління сина Павла Младена, він зламав владу Брибирів у 1322 році за допомогою деяких хорватських шляхтичів, які виступали проти зростаючої влади Шубичів (наприклад, князь Неліпач і князі Крбав із старохорватського племені Гусичів), хорватсько-угорський король Карл Роберт із Анжуйської династії. Бан Младен, зазнавши військової поразки в битві біля Бліски (сьогодні Близна в Загорі), був ув'язнений в Угорщині і помер через двадцять років.
Трохи пізніше виникла брибирська гілка знатного роду Шубічів, брата Младена Павла II, який був змушений покинути свою історичну батьківщину, а в обмін на фортецю Островицю) отримав від короля маєток Зрін у тодішній Слов'янській землі, тобто Славонії (сьогодні це область центральної Хорватії), заснувавши так свій новий осідок. Ця гілка сприяла новому підйому, якого нащадки цього старого хорватського роду досягли протягом XVI та XVII століть (тоді вже як Зринські), породивши кількох відомих хорватських банів. Ця гілка, однак, пережила остаточний занепад і зникнення з політичної та життєвої сцени.
Послаблення влади і зникнення Брибірської гілки
Після поразки бана Младена II. у битві під Блісками Шубічі залишилися без влади над значною частиною своїх колишніх територій, втративши колишню величезну владу та вплив, які мав бан Павло. Проте, брати Младена, а згодом і його племінники (Младен III, Павло III, Божидар, Юрай III — майбутній Юрай I Зринський і Прібко) зберегли частину своїх фортець і далматинських міст, серед яких Брибир, Скрадин, Кліс і Оміш. Керівництво кланом спочатку перебрав Юрай II, а потім його син Младен III (до його передчасної смерті від чуми в 1348 році). Після тієї трагедії влада і вплив брибирчан ще більше ослабли.
Останнім князем Брибира і найвидатнішим представником роду після того періоду був Яків II, праправнук Павла III, брат Младена III, який займав посаду хорватського підбана за часів бана Карла Куряковича Крбавського (1411—1413). Зі смертю Якова в 1456 році головна Брибірська гілка Шубичів припинила своє існування, оскільки Яків не мав наступника.
Гілки та члени шляхетського роду Шубічів
Враховуючи кількість членів шляхетського роду Шубичив, під час їх правління було створено ряд гілок. Історичні джерела стверджують, що, окрім вже згаданого роду Зринських, у XIV—XV століттях існували такі гілки: Славогостичі, Угриничі, Стипаничі, Мисеричі, Марковичі, Стойшичі, Баничі, Ніколичі, Обрадичі та Кривчичі. Спадкоємці Обрадичів переїхали до Угорщини в XVІ столітті і стали відомі як Меличі Брибирські (Brebiri Melith), а спадкоємці Кривчичів фігурували як князі Перана, які, за деякими даними, вимерли в 1786 році. Крім того, група жителів Брибі стала громадянами Задара, а оскільки Задар на той час перебував під владою Венеції, також громадянами Венеції.
Найважливішими представниками Шубичів Брибирських були:
- Григорій II (III), князь Брибира, Спліта і Шибеника (1217—1235 рр.).)
- Степан I, брат Григорія, князь Брибира і Трогіра (1217—1238)
- Степко ІІ, син Степана, князь Трогірський (1239—1240), бан приморський (1244), († 6 серпня 1274)
- Павло I, син Степка, (*1245, †1312), (1273—1312))
- Младен I, брат Павлова, князь Сплітський (1283—1298), (1299—1304), (†1304))
- Младен IІ, (старший) син Павла, (*близько 1270, †близько 1343), (1312—1322), (1304—1322), князьСплітський (1294)
- Георгій II, (другий) син Павла, (*близько 1275, †1330), князь Сплітський (1300—1330)
- Павло II, (третій) син Павла, (†1346), князь Трогірський (1305—1315), князь Островицький (1333—1346)
- Младен III, син Георгія II, (*близько 1315; †1348), князь Кліса (1330—1348)
- Єлена, дочка Георгія II, (*бл. 1306, †бл. 1378), хорватська принцеса, дружина боснійського дворянина Владислава Котроманича, мати короля Твртко I
- Юрай III, син Павла II і Єлизавета Франкопан, (†1361), князь Островиці, отримав в обмін Зрін (30 липня 1347) і став Юраєм I Зринським
- Яків II, праправнук Павла III, брат Младена III, (†1456), хорватський підбан (1411) і останній князь Брибирський
Зрінська гілка
З усіх гілок Шубичів найважливішою є та, яка володіла важливим містом Зрин на Зринській горі, на захід від Хорватської Костайниці. 30 липня 1347 року король Людовік Анжуйський передав цю фортецю неповнолітньому Юраю III в обмін на власність у районі поблизу Брибира з центром у фортеці Островиця (син померлого островицького князя Павла II) та його дядька та опікуна Гргура III (за іншою номенклатурою Григорія IV) Шубичу Брибирському. За своїм новим місцем, молодий князь став і став іменуватися Юраєм І Зринським, а його спадкоємці стали членами знатного роду Зринських.
Через історичні обставини (зростання небезпеки з боку агресивних османів, зміна правлячих домів на хорватсько-угорському престолі тощо), а також через шлюбні зв'язки, Зринські змінювали свої маєтки, здебільшого набуваючи їх у напрямку заходу та півночі, і втрачаючи їх на півдні та в центральній частині Хорватії. У часи найбільшої турецької небезпеки та експансії володіння Зринських були втиснуті в ту частину Хорватії, відому як reliquiae reliquiarum olim inclyti regni Croatiae (залишки колись славетного Хорватського королівства), а їхній центр знаходився на крайній півночі, в укріпленому місті Чаковець.
Зі смертю Івана Антуна Зринського у в'язниці в Ґраці в 1703 році великий рід Зринських був згас.
Див. також
Посилання
- Bribirski. Hrvatska enciklopedija, mrežno izdanje. Leksikografski zavod Miroslav Krleža. 2021. Процитовано 11. kolovoza 2022..
Посилання
- Шубічі, середньовічна хорватська феодальна родина, в Енциклопедії Лексикографічного інституту «Мирослав Крлежа»
- Генеалогія Шубичів з чесько-угорським варіантом їхніх імен
- Князі Брибірські — Шубічі (Автор: к.і.н. Хрвоє Петрич)
- Золотий вік Брибіра (Автор: Дамір Карбіч) Версія оригінальної сторінки заархівовано 9 травня 2013 р.
- Руїни островівської фортеці Версія оригінальної сторінки заархівовано 22 липня 2011 р.
- Івіца Радош: Брібір: покинуте місто Шубіч, хорватська Троя, Večernji list, 16 вересня 2015 р.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shubichi odne z dvanadcyati starodavnih horvatskih plemen i horvatskij znatnij rid sho pohodit vid sistemi pleminnih starijshin Pleminni starijshini vidigrali znachnu rol u konstituciyi ta isnuvanni nezalezhnih i suverennih serednovichnih horvatskoyi ta bosnijskoyi derzhav mayuchi pravo obirati korolya i protyagom kilkoh stolit yak vidatni feodali voni buli vplivovimi v politichnomu socialnomu ekonomichnomu ta kulturne zhittya krayini ShubichiGerbKrayina Horvatiya Shubichi u VikishovishiPohodzhennya i osidokYak chleni odnogo z avtohtonnih starodavnih horvatskih plemen Shubichi naselyali i volodili znachnoyu chastinoyu sogodnishnih Ravni Kotar i Bukovici na zahid vid richki Krka u vnutrishnij chastini Dalmaciyi Yihnij osidok znahodivsya v Bribiri v odnojmennij parafiyi u rimski chasi tut buv municipij Varvariya tomu volodari forteci v Bribiri ta vsiyeyi velicheznoyi teritoriyi buli vidomi v istorichnih dokumentah yak bribirski zhupani lat iupanus potim z chasiv horvatskogo korolya Petra Kreshimira IV 1058 1074 a piznishe yak knyazi Bribirski lat nobiles comites abo principes Breberienses Voni zgaduyutsya v yak odna z shesti simej z yakih obiralisya bani i yaki obirali korolya yaksho toj pomer bez spadkoyemcya Fortecya Bribir roztashovana na pagorbi nad rodyuchim polem roztashovana priblizno za dvanadcyat kilometriv na pivnichnij zahid vid Skradina dominuvala v strategichnih napryamkah oblasti i bud hto hto neyu volodiv kontrolyuvav usi dorogi sho vedut vid morya do vnutrishnih rajoniv Na dodatok do nogo Shubichi pridbali dvi susidni forteci v comu rajoni Ostrovicyu ta Skradin yaki takozh mali garne strategichne rozmishennya Zleti i padinnyaZnachnij pidjom Shubichiv rozpochavsya na pochatku XII st koli voni razom iz predstavnikami inshih horvatskih plemen zagalom yih bulo dvanadcyat uklali derzhavnij dogovir Pacta Conventa z ugorskim korolem Kolomanom z dinastiyi Arpadovichiv u r 1102 Horvatski zemli pid vladoyu Shubicha Volodinnya Shubichiv Babonichiv i Kotromanichiv u horvatskih zemlyah na pochatku XIV st Protyagom HII i HIII stolit voni poshirili svoyu vladu sered inshogo na mista na uzberezhzhi Dalmaciyi tomu deyaki chleni cogo znatnogo rodu stali knyazyami Splita Shibenika Trogira abo Ninu Pershim predstavnikom rodu z titulom knyazya buv Grgur yakij zhiv naprikinci HII stolittya Istorichni dzherela stverdzhuyut sho jogo batko Miroslav u 1184 roci vzhe tituluvavsya zhupanom a Grgur zgaduvavsya yak knyaz u 1201 roci Najimovirnishe sho vin otrimav cej titul u period mizh 1184 1196 rokami vid horvatsko ugorskogo korolya Beli III pravlinnya 1172 1196 rr U 1251 roci korol Bela IV onuk Beli III pidtverdzhuye Styepku II todishnomu rodonachalniku Bribirskih knyaziv spadkove volodinnya Bribirskim povitom Zmina titulu z zhupana na knyazya na dumku istorikiv ne bula lishe terminologichnoyu rizniceyu a oznachala suttyevu zminu oskilki zhupan buv tilki posadovoyu osoboyu ne spadkovoyu yaku obirav korol v okremomu okruzi todi yak knyaz poznachav spadkovogo glavu povitu poza pryamoyu vladoyu korolya sho vodnochas oznachalo sho teritoriya povitu praktichno stavala privatnoyu vlasnistyu knyazya ta jogo rodini Vlada rodu Shubichiv dosyagla svogo piku v drugij polovini HIII i na pochatku XIV stolittya pid chas pravlinnya sina Styepka Pavla Shubicha Bribirskogo yakij buv z 1273 po 1312 rik i volodarem Bosniyi ta Humskoyi zemli zdobuvshi sobi vtishnij titul nekoronovanogo horvatskogo korolya Vzhe v nastupnomu pokolinni pid chas pravlinnya sina Pavla Mladena vin zlamav vladu Bribiriv u 1322 roci za dopomogoyu deyakih horvatskih shlyahtichiv yaki vistupali proti zrostayuchoyi vladi Shubichiv napriklad knyaz Nelipach i knyazi Krbav iz starohorvatskogo plemeni Gusichiv horvatsko ugorskij korol Karl Robert iz Anzhujskoyi dinastiyi Ban Mladen zaznavshi vijskovoyi porazki v bitvi bilya Bliski sogodni Blizna v Zagori buv uv yaznenij v Ugorshini i pomer cherez dvadcyat rokiv Trohi piznishe vinikla bribirska gilka znatnogo rodu Shubichiv brata Mladena Pavla II yakij buv zmushenij pokinuti svoyu istorichnu batkivshinu a v obmin na fortecyu Ostrovicyu otrimav vid korolya mayetok Zrin u todishnij Slov yanskij zemli tobto Slavoniyi sogodni ce oblast centralnoyi Horvatiyi zasnuvavshi tak svij novij osidok Cya gilka spriyala novomu pidjomu yakogo nashadki cogo starogo horvatskogo rodu dosyagli protyagom XVI ta XVII stolit todi vzhe yak Zrinski porodivshi kilkoh vidomih horvatskih baniv Cya gilka odnak perezhila ostatochnij zanepad i zniknennya z politichnoyi ta zhittyevoyi sceni Poslablennya vladi i zniknennya Bribirskoyi gilkiPislya porazki bana Mladena II u bitvi pid Bliskami Shubichi zalishilisya bez vladi nad znachnoyu chastinoyu svoyih kolishnih teritorij vtrativshi kolishnyu velicheznu vladu ta vpliv yaki mav ban Pavlo Prote brati Mladena a zgodom i jogo pleminniki Mladen III Pavlo III Bozhidar Yuraj III majbutnij Yuraj I Zrinskij i Pribko zberegli chastinu svoyih fortec i dalmatinskih mist sered yakih Bribir Skradin Klis i Omish Kerivnictvo klanom spochatku perebrav Yuraj II a potim jogo sin Mladen III do jogo peredchasnoyi smerti vid chumi v 1348 roci Pislya tiyeyi tragediyi vlada i vpliv bribirchan she bilshe oslabli Ostannim knyazem Bribira i najvidatnishim predstavnikom rodu pislya togo periodu buv Yakiv II prapravnuk Pavla III brat Mladena III yakij zajmav posadu horvatskogo pidbana za chasiv bana Karla Kuryakovicha Krbavskogo 1411 1413 Zi smertyu Yakova v 1456 roci golovna Bribirska gilka Shubichiv pripinila svoye isnuvannya oskilki Yakiv ne mav nastupnika Gilki ta chleni shlyahetskogo rodu ShubichivVrahovuyuchi kilkist chleniv shlyahetskogo rodu Shubichiv pid chas yih pravlinnya bulo stvoreno ryad gilok Istorichni dzherela stverdzhuyut sho okrim vzhe zgadanogo rodu Zrinskih u XIV XV stolittyah isnuvali taki gilki Slavogostichi Ugrinichi Stipanichi Miserichi Markovichi Stojshichi Banichi Nikolichi Obradichi ta Krivchichi Spadkoyemci Obradichiv pereyihali do Ugorshini v XVI stolitti i stali vidomi yak Melichi Bribirski Brebiri Melith a spadkoyemci Krivchichiv figuruvali yak knyazi Perana yaki za deyakimi danimi vimerli v 1786 roci Krim togo grupa zhiteliv Bribi stala gromadyanami Zadara a oskilki Zadar na toj chas perebuvav pid vladoyu Veneciyi takozh gromadyanami Veneciyi Nadgrobok Mladena III Shubicha Bribirskogo v Trogirskomu sobori Najvazhlivishimi predstavnikami Shubichiv Bribirskih buli Grigorij II III knyaz Bribira Splita i Shibenika 1217 1235 rr Stepan I brat Grigoriya knyaz Bribira i Trogira 1217 1238 Stepko II sin Stepana knyaz Trogirskij 1239 1240 ban primorskij 1244 6 serpnya 1274 Pavlo I sin Stepka 1245 1312 1273 1312 Mladen I brat Pavlova knyaz Splitskij 1283 1298 1299 1304 1304 Mladen II starshij sin Pavla blizko 1270 blizko 1343 1312 1322 1304 1322 knyazSplitskij 1294 Georgij II drugij sin Pavla blizko 1275 1330 knyaz Splitskij 1300 1330 Pavlo II tretij sin Pavla 1346 knyaz Trogirskij 1305 1315 knyaz Ostrovickij 1333 1346 Mladen III sin Georgiya II blizko 1315 1348 knyaz Klisa 1330 1348 Yelena dochka Georgiya II bl 1306 bl 1378 horvatska princesa druzhina bosnijskogo dvoryanina Vladislava Kotromanicha mati korolya Tvrtko I Yuraj III sin Pavla II i Yelizaveta Frankopan 1361 knyaz Ostrovici otrimav v obmin Zrin 30 lipnya 1347 i stav Yurayem I Zrinskim Yakiv II prapravnuk Pavla III brat Mladena III 1456 horvatskij pidban 1411 i ostannij knyaz BribirskijZrinska gilkaZ usih gilok Shubichiv najvazhlivishoyu ye ta yaka volodila vazhlivim mistom Zrin na Zrinskij gori na zahid vid Horvatskoyi Kostajnici 30 lipnya 1347 roku korol Lyudovik Anzhujskij peredav cyu fortecyu nepovnolitnomu Yurayu III v obmin na vlasnist u rajoni poblizu Bribira z centrom u forteci Ostrovicya sin pomerlogo ostrovickogo knyazya Pavla II ta jogo dyadka ta opikuna Grgura III za inshoyu nomenklaturoyu Grigoriya IV Shubichu Bribirskomu Za svoyim novim miscem molodij knyaz stav i stav imenuvatisya Yurayem I Zrinskim a jogo spadkoyemci stali chlenami znatnogo rodu Zrinskih Cherez istorichni obstavini zrostannya nebezpeki z boku agresivnih osmaniv zmina pravlyachih domiv na horvatsko ugorskomu prestoli tosho a takozh cherez shlyubni zv yazki Zrinski zminyuvali svoyi mayetki zdebilshogo nabuvayuchi yih u napryamku zahodu ta pivnochi i vtrachayuchi yih na pivdni ta v centralnij chastini Horvatiyi U chasi najbilshoyi tureckoyi nebezpeki ta ekspansiyi volodinnya Zrinskih buli vtisnuti v tu chastinu Horvatiyi vidomu yak reliquiae reliquiarum olim inclyti regni Croatiae zalishki kolis slavetnogo Horvatskogo korolivstva a yihnij centr znahodivsya na krajnij pivnochi v ukriplenomu misti Chakovec Zi smertyu Ivana Antuna Zrinskogo u v yaznici v Graci v 1703 roci velikij rid Zrinskih buv zgas Div takozhGerb rodini Shubichiv BribirskihPavlo Shubich Mladen Shubich Bribir Ostrovicya Nikola Shubich Zrinskij Nikola Zrinskij Chakoveckij Petro Zrinskij Katarina Zrinska Zrinsko frankopanska zmova FrankopaniPosilannyaBribirski Hrvatska enciklopedija mrezno izdanje Leksikografski zavod Miroslav Krleza 2021 Procitovano 11 kolovoza 2022 PosilannyaShubichi serednovichna horvatska feodalna rodina v Enciklopediyi Leksikografichnogo institutu Miroslav Krlezha Genealogiya Shubichiv z chesko ugorskim variantom yihnih imen Knyazi Bribirski Shubichi Avtor k i n Hrvoye Petrich Zolotij vik Bribira Avtor Damir Karbich Versiya originalnoyi storinki zaarhivovano 9 travnya 2013 r Ruyini ostrovivskoyi forteci Versiya originalnoyi storinki zaarhivovano 22 lipnya 2011 r Ivica Radosh Bribir pokinute misto Shubich horvatska Troya Vecernji list 16 veresnya 2015 r