Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Широколистяні ліси Центральних Сполучених Штатів (ідентифікатор WWF: NA0404) — неарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований в центральних районах США.
 Національний ліс [en] в штаті Індіана | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Помірні широколистяні та мішані ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | NA0404 |
| Межі | [en] Ліси півдня Великих озер Мішані мезофільні ліси Аппалачів Мішані ліси південного сходу США Ліси Міссісіпської низовини Гірські ліси Озарку |
| Площа, км² | 296 685 |
| Країни | Сполучені Штати Америки |
| Охороняється | 2,9 % |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон широколистяних лісів Центральних Сполучених Штатів розташований в центральній частині Сполучених Штатів Америки, відомій як [en], на захід від [en] та [en], які є частиною гірської системи Аппалачів, на схід від Великих рівнин, та на південь від регіону Великих озер. Він простягається від південної Індіани та крайнього південного заходу Огайо через більшу частину Кентуккі та Теннессі до північних районів Алабами та Міссісіпі. На заході регіон охоплює південь Іллінойсу та Міссурі, північ Арканзасу та крайній північний схід Оклахоми.
Східну частину екорегіону займають Внутрішні плато — область горбистих рівнин та еродованих плато. На заході регіону, за широкою долиною Міссісіпі, на південь від долини Міссурі, лежать височини та плато, що складають північну та центральну частини Озарку, великого плато, що входить до системи [en]. Вони включають розчленовані Спрингфілдське та Салемське плато, пагорби Осейдж та гори [en].
З геологічної точки зору основу Внутрішніх плато складають палеозойські пісковики, сланці та інші осадові породи. Рельєф регіону залежить від того, наскільки породи є стійкими де ерозії. Більш стійкі пісковики сформували горбистий ландшафт, зокрема пагорби Норманської та Кроуфордської височин у південній Індіані, тоді як більш м'які вапняки сильніше піддалися ерозії та сформували пологі рівнини, такі як Стоктсбурзька та Вабашська низовини на південному сході і заході Індіани. Над рівнинами регіону підіймаються численні ізольовані монадноки або інзельберги, яких в регіоні називають нобами, а вздовж краю Аллеганського та Камберлендського плато рівнини переходять у різкий уступ.
Основу плато Озарк складають протерозойські граніти, ріоліти та інші магматичні породи, перекриті шаром доломітів, вапняків та пісковиків завтовшки 120-460 м. В горах Сент-Франсуа докембрійські граніти виступають на поверхню. Середня висота Озарку в екорегіоні становить 300-400 м над рівнем моря, однак деякі вершини-ноби підіймаються на висоту понад 500 м над рівнем моря.
Серед еродованих плато регіону зустрічаються численні лійки, печери та інші карстові форми рельєфу, а також багато джерел. В центральній частині Кентуккі розташована Мамонтова печера, найбільша печера світу.
На сході екорегіон переходить у мішані мезофільні ліси Аппалачів, на північному сході — у ліси півдня Великих озер, на півночі та заході — у [en], на півдні — у ліси Міссісіпської низовини та у мішані ліси південного сходу США, а у найвищій частині Озарку на південному заході — у гірські ліси Озарку.
Клімат
В межах екорегіону домінує вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується спекотним, дощовим літом та м'якою зимою. Середня температура в регіоні коливається від 12 °C до 19 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 1100 до 1500 мм, які рівномірно розподілені протягом року. Періодично в регіоні трапляються сильні грози та торнадо.
Флора
Природний рослинний покрив екорегіону до появи в Північній Америці європейців був представлений мозаїкою [en] і рідколісь, [en] та [en]. За останні століття значна частина відкритих прерій та саван була втрачена внаслідок розвитку сільського господарства та [en]. Однак дубово-гікорієві рідколісся залишаються доволі поширеними, а вздовж річок зустрічаються густі ліси. Загалом флора екорегіону характеризується високим різноманіттям. Тут зустрічається 2527 видів кущів та трав'янистих рослин, і їх різноманіття є одним з найвищих серед усіх регіонів Північної Америки, однак різноманіття дерев в регіоні не дуже високе. Найбагатше біорізноманіття в регіоні спостерігається на луках, пустищах та подібних угрупованнях.
Рідколісся
Дубово-гікорієві рідколісся є основними рослинними угрупованнями Внутрішніх плато та плато Озарк. Ці рідколісся зустрічаються на пагорбах, таких як [en], і є перехідними між лісами та саванами. В рідколіссях екорегіону переважають зірчасті дуби (Quercus stellata), білі дуби (Quercus alba), чорні дуби (Quercus velutina) та [en] (Carya glabra). У дубово-гікорієво-соснових рідколіссях Озарку також поширені короткохвойні сосни (Pinus echinata).
В сухих рідколіссях, що ростуть на вапнякових ґрунтах, які погано утримують вологу, поширені дуби Шумарда (Quercus shumardii) та дуби Мюленберга (Quercus muehlenbergii), а в рідколіссях, що ростуть на сухих кислих ґрунтах, — каштанові дуби (Quercus montana) та віргінські сосни (Pinus virginiana). У заболочених рідколіссях переважають верболисті дуби (Quercus phellos), ліроподібні дуби (Quercus lyrata), болотяні дуби (Quercus palustris), американські амброві дерева (Liquidambar styraciflua) та [en] (Nyssa sylvatica). В підліску рідколісь ростуть [en] (Sassafras albidum), квітучий кизил (Cornus florida) та [en] (Ostrya virginiana), а в пишному трав'янистому ярусі переважають сонцелюбні трав'янисті рослини, зокрема різні види золотушника (Solidago spp.), соняшника (Helianthus spp.) та [en] (Symphyotrichum spp.). На півночі екорегіону дубово-гікорієві ліси переходять у дубові савани, а на півдні Іллінойсу та Індіани перемежовуються з преріями.
Прерії та савани
На пласких рівнинах екорегіону, зокрема в регіоні [en] в Кентуккі, історично були поширені відкриті прерії. Перші колоністи описували ці широкі рівнини як майже безлісі простори, де серед трав живуть лучні тетеруки (Tympanuchus cupido) та стада [en] (Bison bison bison). Одними з небагатьох дерев, які іноді могли пережити щорічні степові пожежі, були мерілендські дуби (Quercus marilandica). Наразі залишки прерій збереглися в тих районах, де продовжують регулярно відбуватися контрольовані пожежі, а також вздовж ліній електропередач та на узбіччях шосе, де деревам не дають рости.
Сухі прерії найкраще збереглися серед усіх залишків прерій регіону через їх непридатність для розвитку сільського господарства та стійкість до сукцесії. У них переважають [en] (Schizachyrium scoparium) та [en] (Aristida purpurascens). [en] прерії в екорегіоні зустрічаються рідше. У них ростуть дуже високі трави, зокрема [en] (Sorghastrum nutans), [en] (Andropogon gerardi) та [sv] (Erianthus alopecuroides). Вологі прерії є найрідкіснішим та найменш дослідженим типом прерій екорегіону. У залишках цих прерій зустрічаються такі види, як [en] (Tripsacum dactyloides) та [en] (Sporobolus michauxianus), а також різні види ситника (Juncus spp.) та осоки (Carex spp.).
Ліси
Ліси в екорегіоні ростуть переважно в балках та річкових долинах. У вузьких долинах річок регіону часто зустрічаються мезофільні ліси, основу яких складають цукрові клени (Acer saccharum), великолисті буки (Fagus grandifolia), [en] (Tilia americana), червоні дуби (Quercus rubra) та американські тюльпанні дерева (Liriodendron tulipifera). На сході екорегіону, біля краю Камберленського плато, в цих лісах зустрічаються види, характерні для Аппалачів, такі як канадські тсуґи (Tsuga canadensis), жовті гіркокаштани (Aesculus flava) та [en] (Magnolia tripetala). Аппалацькі види, такі як жовті берези (Betula alleghaniensis) та зонтичні магнолії (Magnolia tripetala), також зустрічаються на кислих пісковикових ґрунтах в [en] Шауні-Гілс.
Багато лісів, що росли в заплавах регіону, були знищені та перетворені на сільськогосподарські угіддя, однак такі ліси все ще залишаються доволі поширеними. У заплавних лісах переважають [en] (Celtis laevigata), ясенелисті клени (Acer negundo), цукрові клени (Acer saccharum) та західні платани (Platanus occidentalis).
У внутрішній частині регіону [en] в Кентуккі історично були поширені мезофільні ліси, основу яких складали цукрові клени (Acer saccharum), [en] (Carya cordiformis), голі гіркокаштани (Aesculus glabra), блакитні ясени (Fraxinus quadrangulata) та дуби Мюленберга (Quercus muehlenbergii). Коли в Центральному Кентуккі з'явилися перші європейські колоністи, ці ліси були знищені настільки швидко та масово, що екологи в середині XX століття помилково сприймали сукцесійні угруповання як природний рослинний покрив регіону. Наразі на більшій частині регіону Блюграсс переважають такі сонцелюбні види, як [en] (Celtis occidentalis), пізня черемха (Prunus serotina), чорний горіх (Juglans nigra) та американський ясен (Fraxinus americana).
Пустища та галявини
Відкриті безлісі пустища зустрічаються на схилах регіону, зазвичай у районах з неглибокими ґрунтами. Існують дискусії щодо того, чи ці відкриті угруповання виникають внаслідок частого впливу вогню, чи внаслідок [en] факторів (особливостей ґрунту). На пустищах переважають невисокі злаки, такі як мітлистий бородачник (Schizachyrium scoparium), та високе ефектне різнотрав'я, зокрема [en] (Silphium terebinthinaceum) та різні види палаючих зірок (Liatris spp.). Пустища спорадично зустрічаються в регіоні Блюграсс, у внутрішніх районах [en], серед пагорбів Шауні, у деяких районах [en] тощо. Найбільші та найкраще збережені пустища, зокрема прерії [en], [en] та [en], зустрічаються в окрузі Адамс на півдні штату Огайо.
Характерні [en] зустрічаються серед пласких відслонень вапняків або інших гірських порід регіону. Подібні угруповання поширені у Нашвіллській западині, а також серед пагорбів Салемського плато на берегах [en] та серед пагорбів північного Озарку. Незважаючи на те, що історично межі галявин були більш відкритими, зараз багато з них оточені густими заростями віргінських яловців (Juniperus virginiana) та канадських юдиних дерев (Cercis canadensis). Флора вапнякових галявин адаптована до екстримальних посушливих літніх умов та до стоячої води навесні. Галявини Нашвіллської западини, зокрема долини Молтон, вважаються центрами ендемізму через велику кількість рідкісних та ендемічних рослин, які ростуть на них. Багато рідкісних рослин, що зустрічаються на цих галявинах, споріднені з видами, що зростають на заході США.
Серед характерних рослин, що зустрічаються на галявинах Центрального Теннессі, слід відзначити [en] (Leavenworthia stylosa), [en] (Phemeranthus calcaricus), [en] (Pediomelum subacaule), [en] (Dalea gattingeri) та [en] (Astragalus tennesseensis), а серед тих, що зустрічаються на інших вапнякових галявинах екорегіону, — [en] (Sedum pulchellum), [en] (Scutellaria parvula), галявинну фіялку (Viola egglestonii), [en] (Leavenworthia uniflora) та [en] (Sporobolus vaginiflorus). Вапнякові галявини добре збереглися через непридатність у сільському господарстві та їх переважно едафічний характер. Багато галявин зустрічається у [en].
Водно-болотні угіддя
Серед рівнин екорегіону зустрічається багато карстових озер, на берегах яких ростуть заболочені ліси, основу яких складають [en] (Populus heterophylla) та червоні клени (Acer rubrum). Історично вони були оточені мозаїкою вологих прерій. Багато трав'янистих рослин, що росли на цих луках, були споріднені з видами, що зустрічалися на [en]. Наразі багато вологих прерій та заболочених лісів знищені внаслідок розвитку зрошувального сільського господарства.
В долинах великих річок, таких як Теннессі та [en], зустрічаються луки, по яким розкидані високі чагарники [en] (Cephalanthus occidentalis) та болотяні кипариси (Taxodium distichum). Історично ці луки були широко поширені, однак внаслідок будівництва гребель та розвитку сільського господарства більшість з них були знищені.
У Нашвіллській западині, в Хайленд-Рімі та на плато Озарк, там, де ґрунтові води виходять на поверхню, формуючи джерела, зустрічаються рідкісні вапнякові болота. Тут ростуть [en] (Parnassia grandifolia), [en] (Xyris tennesseensis), [en] (Schoenolirion croceum) та інші рідкісні рослини. Вапнякові болота та заболочені ліси також зустрічаються в регіоні Блюграсс. Тут ростуть пенсильванські ясени (Fraxinus pennsylvanica), двоколірні дуби (Quercus bicolor), а також багато регіонально рідкісних трав'янистих рослин.
Фауна
В межах екорегіону зустрічається близько 70 видів ссавців та понад 200 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), койота (Canis latrans), звичайну лисицю (Vulpes vulpes), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), руду рись (Lynx rufus), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), смугастого скунса (Mephitis mephitis), флоридського кролика (Sylvilagus floridanus), сіру вивірку (Sciurus carolinensis), лисячу вивірку (Sciurus niger), звичайного ракуна (Procyon lotor), лісового бабака (Marmota monax), східного бурундука (Tamias striatus), південну літягу (Glaucomys volans), віргінського опосума (Didelphis virginiana), дев'ятипоясного броненосця (Dasypus novemcinctus) та золотистого хом'ячка (Ochrotomys nuttalli). На берегах річок та озер поширені канадські бобри (Castor canadensis), канадські видри (Lontra canadensis), річкові візони (Neogale vison) та болотяні ондатри (Ondatra zibethicus). Руді вовки (Canis rufus) та [en] (Puma concolor couguar) були винищені в регіоні, а барибали (Ursus americanus) збереглися лише в Озарку.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити віргінську перепелицю (Colinus virginianus), великого індика (Meleagris gallopavo), північну зенаїду (Zenaida macroura), північного кукліло (Coccyzus americanus), північну сплюшку (Megascops asio), неоарктичну сову (Strix varia), неоарктичного канюка (Buteo jamaicensis), чорноголового яструба (Accipiter cooperii), червоноголову гілу (Melanerpes erythrocephalus), золотистого декола (Colaptes auratus), рубіновогорлого колібрі (Archilochus colubris), каролінську гаїчку (Poecile carolinensis), чубатого копетона (Myiarchus crinitus), гострочубу синицю (Baeolophus bicolor), білоокого віреона (Vireo griseus), мандрівного дрозда (Turdus migratorius), польову карнатку (Spizella pusilla), східного тауї (Pipilo erythrophthalmus), східного шпаркоса (Sturnella magna), прерієвого пісняра-лісовика (Setophaga discolor), індигову скригнатку (Passerina cyanea) та червоного кардинала (Cardinalis cardinalis).
Екорегіон вирізняється найвищим різноманіттям прісноводної фауни в усій Північній Америці. Так, річка [en] у штаті Теннессі ввважається однією з трьох найбільш біорізноманітних річок у світі: у її водах живуть понад 150 видів риб, 60 видів прісноводних двостулкових молюсків та 22 види водяних равликів. Річка [en] в Кентуккі характеризується подібним різноманіттям. Надзвичайно високе різноманіття прісноводних молюсків у річках екорегіону пояснюється вапняковими скелями, що лежать в основі регіону. Вода, насичена карбонатом кальцію, діє як буфер проти кислотності, що допомагає молюскам будувати свої мушлі.
Іншою особливістю екорегіону, що випливає з його вапнякової основи, є розгалужена система печер. У Мамонтовій печері, найдовшій у світі, мешкає кілька видів кажанів, зокрема американські нічниці (Myotis lucifugus), бурі пергачі (Eptesicus fuscus), триколірні нетопирі (Perimyotis subflavus), рідкісні сірі нічниці (Myotis grisescens) та індіанські нічниці (Myotis sodalis), а також сліпі [en] (Amblyopsis spelaea), струмкові печерні саламандри (Eurycea lucifuga) та низка видів безхребетних. У карстових печерах Озарку живуть [en] (Amblyopsis rosae), [en] (Typhlichthys subterraneus), [en] (Eurycea nerea), [en] (Cambarus hubrichti), [en] (Cambarus setosus) та деякі інші ендемічні види.
Збереження
Значна частина природного рослинного покриву екорегіону була знищена або деградувала внаслідок розвитку сільського господарства та боротьби з пожежами. Тим не менш, вторинні рідколісся та ліси все ще поширені в регіоні, особливо в Озарку. Основною загрозою для збереження природи регіону є урбанізація та поширення інвазивних видів рослин.
Близько 2,9 % площі екорегіону є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en] та [en] в Індіані, [en], [en] та [en] в Огайо, Національний парк Мамонтової печери та [en] в Кентуккі, [en] та [en] в Теннессі, [en], [en], [en] та [en] в Іллінойсі, а також [en], [en] та [en] в Міссурі.
Примітки
- "Southeastern mixed forests". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 травня 2024.
- Hoekstra, J. M.; Molnar, J. L.; Jennings, M.; Revenga, C.; Spalding, M. D.; Boucher, T. M.; Robertson, J. C.; Heibel, T. J.; Ellison, K. (2010). Molnar, J. L. (ред.). The Atlas of Global Conservation: Changes, Challenges, and Opportunits to Make a Difference. University of California Press. ISBN .
Посилання
- «Central U.S. hardwood forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Interior Plateau US Hardwood Forests» — One Earth.
- «Ozark Highlands Mixed Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shirokolistyani lisi Centralnih Spoluchenih Shtativ identifikator WWF NA0404 nearktichnij ekoregion pomirnih shirokolistyanih ta mishanih lisiv roztashovanij v centralnih rajonah SShA Shirokolistyani lisi Centralnih Spoluchenih Shtativ Nacionalnij lis en v shtati Indiana Ekozona Nearktika Biom Pomirni shirokolistyani ta mishani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF NA0404 Mezhi en Lisi pivdnya Velikih ozer Mishani mezofilni lisi Appalachiv Mishani lisi pivdennogo shodu SShA Lisi Missisipskoyi nizovini Girski lisi Ozarku Plosha km 296 685 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Ohoronyayetsya 2 9 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Landshaft en Illinojs Dubovo gikoriyevij lis v Tennessi Mezofilni preriyi na rivnini Penniroyal Savana u Nashvillskij zapadini Priberezhnij lis na rivnini Penniroyal Vapnyakove pustishe v Tennessi Vapnyakove boloto v TennessiGeografiyaEkoregion shirokolistyanih lisiv Centralnih Spoluchenih Shtativ roztashovanij v centralnij chastini Spoluchenih Shtativ Ameriki vidomij yak en na zahid vid en ta en yaki ye chastinoyu girskoyi sistemi Appalachiv na shid vid Velikih rivnin ta na pivden vid regionu Velikih ozer Vin prostyagayetsya vid pivdennoyi Indiani ta krajnogo pivdennogo zahodu Ogajo cherez bilshu chastinu Kentukki ta Tennessi do pivnichnih rajoniv Alabami ta Missisipi Na zahodi region ohoplyuye pivden Illinojsu ta Missuri pivnich Arkanzasu ta krajnij pivnichnij shid Oklahomi Shidnu chastinu ekoregionu zajmayut Vnutrishni plato oblast gorbistih rivnin ta erodovanih plato Na zahodi regionu za shirokoyu dolinoyu Missisipi na pivden vid dolini Missuri lezhat visochini ta plato sho skladayut pivnichnu ta centralnu chastini Ozarku velikogo plato sho vhodit do sistemi en Voni vklyuchayut rozchlenovani Springfildske ta Salemske plato pagorbi Osejdzh ta gori en Z geologichnoyi tochki zoru osnovu Vnutrishnih plato skladayut paleozojski piskoviki slanci ta inshi osadovi porodi Relyef regionu zalezhit vid togo naskilki porodi ye stijkimi de eroziyi Bilsh stijki piskoviki sformuvali gorbistij landshaft zokrema pagorbi Normanskoyi ta Kroufordskoyi visochin u pivdennij Indiani todi yak bilsh m yaki vapnyaki silnishe piddalisya eroziyi ta sformuvali pologi rivnini taki yak Stoktsburzka ta Vabashska nizovini na pivdennomu shodi i zahodi Indiani Nad rivninami regionu pidijmayutsya chislenni izolovani monadnoki abo inzelbergi yakih v regioni nazivayut nobami a vzdovzh krayu Alleganskogo ta Kamberlendskogo plato rivnini perehodyat u rizkij ustup Osnovu plato Ozark skladayut proterozojski graniti rioliti ta inshi magmatichni porodi perekriti sharom dolomitiv vapnyakiv ta piskovikiv zavtovshki 120 460 m V gorah Sent Fransua dokembrijski graniti vistupayut na poverhnyu Serednya visota Ozarku v ekoregioni stanovit 300 400 m nad rivnem morya odnak deyaki vershini nobi pidijmayutsya na visotu ponad 500 m nad rivnem morya Sered erodovanih plato regionu zustrichayutsya chislenni lijki pecheri ta inshi karstovi formi relyefu a takozh bagato dzherel V centralnij chastini Kentukki roztashovana Mamontova pechera najbilsha pechera svitu Na shodi ekoregion perehodit u mishani mezofilni lisi Appalachiv na pivnichnomu shodi u lisi pivdnya Velikih ozer na pivnochi ta zahodi u en na pivdni u lisi Missisipskoyi nizovini ta u mishani lisi pivdennogo shodu SShA a u najvishij chastini Ozarku na pivdennomu zahodi u girski lisi Ozarku KlimatV mezhah ekoregionu dominuye vologij subtropichnij klimat Cfa za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya spekotnim doshovim litom ta m yakoyu zimoyu Serednya temperatura v regioni kolivayetsya vid 12 C do 19 C Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 1100 do 1500 mm yaki rivnomirno rozpodileni protyagom roku Periodichno v regioni traplyayutsya silni grozi ta tornado FloraPrirodnij roslinnij pokriv ekoregionu do poyavi v Pivnichnij Americi yevropejciv buv predstavlenij mozayikoyu en i ridkolis en ta en Za ostanni stolittya znachna chastina vidkritih prerij ta savan bula vtrachena vnaslidok rozvitku silskogo gospodarstva ta en Odnak dubovo gikoriyevi ridkolissya zalishayutsya dovoli poshirenimi a vzdovzh richok zustrichayutsya gusti lisi Zagalom flora ekoregionu harakterizuyetsya visokim riznomanittyam Tut zustrichayetsya 2527 vidiv kushiv ta trav yanistih roslin i yih riznomanittya ye odnim z najvishih sered usih regioniv Pivnichnoyi Ameriki odnak riznomanittya derev v regioni ne duzhe visoke Najbagatshe bioriznomanittya v regioni sposterigayetsya na lukah pustishah ta podibnih ugrupovannyah Ridkolissya Dubovo gikoriyevi ridkolissya ye osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami Vnutrishnih plato ta plato Ozark Ci ridkolissya zustrichayutsya na pagorbah takih yak en i ye perehidnimi mizh lisami ta savanami V ridkolissyah ekoregionu perevazhayut zirchasti dubi Quercus stellata bili dubi Quercus alba chorni dubi Quercus velutina ta en Carya glabra U dubovo gikoriyevo sosnovih ridkolissyah Ozarku takozh poshireni korotkohvojni sosni Pinus echinata V suhih ridkolissyah sho rostut na vapnyakovih gruntah yaki pogano utrimuyut vologu poshireni dubi Shumarda Quercus shumardii ta dubi Myulenberga Quercus muehlenbergii a v ridkolissyah sho rostut na suhih kislih gruntah kashtanovi dubi Quercus montana ta virginski sosni Pinus virginiana U zabolochenih ridkolissyah perevazhayut verbolisti dubi Quercus phellos liropodibni dubi Quercus lyrata bolotyani dubi Quercus palustris amerikanski ambrovi dereva Liquidambar styraciflua ta en Nyssa sylvatica V pidlisku ridkolis rostut en Sassafras albidum kvituchij kizil Cornus florida ta en Ostrya virginiana a v pishnomu trav yanistomu yarusi perevazhayut soncelyubni trav yanisti roslini zokrema rizni vidi zolotushnika Solidago spp sonyashnika Helianthus spp ta en Symphyotrichum spp Na pivnochi ekoregionu dubovo gikoriyevi lisi perehodyat u dubovi savani a na pivdni Illinojsu ta Indiani peremezhovuyutsya z preriyami Preriyi ta savani Na plaskih rivninah ekoregionu zokrema v regioni en v Kentukki istorichno buli poshireni vidkriti preriyi Pershi kolonisti opisuvali ci shiroki rivnini yak majzhe bezlisi prostori de sered trav zhivut luchni teteruki Tympanuchus cupido ta stada en Bison bison bison Odnimi z nebagatoh derev yaki inodi mogli perezhiti shorichni stepovi pozhezhi buli merilendski dubi Quercus marilandica Narazi zalishki prerij zbereglisya v tih rajonah de prodovzhuyut regulyarno vidbuvatisya kontrolovani pozhezhi a takozh vzdovzh linij elektroperedach ta na uzbichchyah shose de derevam ne dayut rosti Suhi preriyi najkrashe zbereglisya sered usih zalishkiv prerij regionu cherez yih nepridatnist dlya rozvitku silskogo gospodarstva ta stijkist do sukcesiyi U nih perevazhayut en Schizachyrium scoparium ta en Aristida purpurascens en preriyi v ekoregioni zustrichayutsya ridshe U nih rostut duzhe visoki travi zokrema en Sorghastrum nutans en Andropogon gerardi ta sv Erianthus alopecuroides Vologi preriyi ye najridkisnishim ta najmensh doslidzhenim tipom prerij ekoregionu U zalishkah cih prerij zustrichayutsya taki vidi yak en Tripsacum dactyloides ta en Sporobolus michauxianus a takozh rizni vidi sitnika Juncus spp ta osoki Carex spp Lisi Lisi v ekoregioni rostut perevazhno v balkah ta richkovih dolinah U vuzkih dolinah richok regionu chasto zustrichayutsya mezofilni lisi osnovu yakih skladayut cukrovi kleni Acer saccharum velikolisti buki Fagus grandifolia en Tilia americana chervoni dubi Quercus rubra ta amerikanski tyulpanni dereva Liriodendron tulipifera Na shodi ekoregionu bilya krayu Kamberlenskogo plato v cih lisah zustrichayutsya vidi harakterni dlya Appalachiv taki yak kanadski tsugi Tsuga canadensis zhovti girkokashtani Aesculus flava ta en Magnolia tripetala Appalacki vidi taki yak zhovti berezi Betula alleghaniensis ta zontichni magnoliyi Magnolia tripetala takozh zustrichayutsya na kislih piskovikovih gruntah v en Shauni Gils Bagato lisiv sho rosli v zaplavah regionu buli znisheni ta peretvoreni na silskogospodarski ugiddya odnak taki lisi vse she zalishayutsya dovoli poshirenimi U zaplavnih lisah perevazhayut en Celtis laevigata yasenelisti kleni Acer negundo cukrovi kleni Acer saccharum ta zahidni platani Platanus occidentalis U vnutrishnij chastini regionu en v Kentukki istorichno buli poshireni mezofilni lisi osnovu yakih skladali cukrovi kleni Acer saccharum en Carya cordiformis goli girkokashtani Aesculus glabra blakitni yaseni Fraxinus quadrangulata ta dubi Myulenberga Quercus muehlenbergii Koli v Centralnomu Kentukki z yavilisya pershi yevropejski kolonisti ci lisi buli znisheni nastilki shvidko ta masovo sho ekologi v seredini XX stolittya pomilkovo sprijmali sukcesijni ugrupovannya yak prirodnij roslinnij pokriv regionu Narazi na bilshij chastini regionu Blyugrass perevazhayut taki soncelyubni vidi yak en Celtis occidentalis piznya cheremha Prunus serotina chornij gorih Juglans nigra ta amerikanskij yasen Fraxinus americana Pustisha ta galyavini Vidkriti bezlisi pustisha zustrichayutsya na shilah regionu zazvichaj u rajonah z neglibokimi gruntami Isnuyut diskusiyi shodo togo chi ci vidkriti ugrupovannya vinikayut vnaslidok chastogo vplivu vognyu chi vnaslidok en faktoriv osoblivostej gruntu Na pustishah perevazhayut nevisoki zlaki taki yak mitlistij borodachnik Schizachyrium scoparium ta visoke efektne riznotrav ya zokrema en Silphium terebinthinaceum ta rizni vidi palayuchih zirok Liatris spp Pustisha sporadichno zustrichayutsya v regioni Blyugrass u vnutrishnih rajonah en sered pagorbiv Shauni u deyakih rajonah en tosho Najbilshi ta najkrashe zberezheni pustisha zokrema preriyi en en ta en zustrichayutsya v okruzi Adams na pivdni shtatu Ogajo Harakterni en zustrichayutsya sered plaskih vidslonen vapnyakiv abo inshih girskih porid regionu Podibni ugrupovannya poshireni u Nashvillskij zapadini a takozh sered pagorbiv Salemskogo plato na beregah en ta sered pagorbiv pivnichnogo Ozarku Nezvazhayuchi na te sho istorichno mezhi galyavin buli bilsh vidkritimi zaraz bagato z nih otocheni gustimi zarostyami virginskih yalovciv Juniperus virginiana ta kanadskih yudinih derev Cercis canadensis Flora vapnyakovih galyavin adaptovana do ekstrimalnih posushlivih litnih umov ta do stoyachoyi vodi navesni Galyavini Nashvillskoyi zapadini zokrema dolini Molton vvazhayutsya centrami endemizmu cherez veliku kilkist ridkisnih ta endemichnih roslin yaki rostut na nih Bagato ridkisnih roslin sho zustrichayutsya na cih galyavinah sporidneni z vidami sho zrostayut na zahodi SShA Sered harakternih roslin sho zustrichayutsya na galyavinah Centralnogo Tennessi slid vidznachiti en Leavenworthia stylosa en Phemeranthus calcaricus en Pediomelum subacaule en Dalea gattingeri ta en Astragalus tennesseensis a sered tih sho zustrichayutsya na inshih vapnyakovih galyavinah ekoregionu en Sedum pulchellum en Scutellaria parvula galyavinnu fiyalku Viola egglestonii en Leavenworthia uniflora ta en Sporobolus vaginiflorus Vapnyakovi galyavini dobre zbereglisya cherez nepridatnist u silskomu gospodarstvi ta yih perevazhno edafichnij harakter Bagato galyavin zustrichayetsya u en Vodno bolotni ugiddya Sered rivnin ekoregionu zustrichayetsya bagato karstovih ozer na beregah yakih rostut zabolocheni lisi osnovu yakih skladayut en Populus heterophylla ta chervoni kleni Acer rubrum Istorichno voni buli otocheni mozayikoyu vologih prerij Bagato trav yanistih roslin sho rosli na cih lukah buli sporidneni z vidami sho zustrichalisya na en Narazi bagato vologih prerij ta zabolochenih lisiv znisheni vnaslidok rozvitku zroshuvalnogo silskogo gospodarstva V dolinah velikih richok takih yak Tennessi ta en zustrichayutsya luki po yakim rozkidani visoki chagarniki en Cephalanthus occidentalis ta bolotyani kiparisi Taxodium distichum Istorichno ci luki buli shiroko poshireni odnak vnaslidok budivnictva grebel ta rozvitku silskogo gospodarstva bilshist z nih buli znisheni U Nashvillskij zapadini v Hajlend Rimi ta na plato Ozark tam de gruntovi vodi vihodyat na poverhnyu formuyuchi dzherela zustrichayutsya ridkisni vapnyakovi bolota Tut rostut en Parnassia grandifolia en Xyris tennesseensis en Schoenolirion croceum ta inshi ridkisni roslini Vapnyakovi bolota ta zabolocheni lisi takozh zustrichayutsya v regioni Blyugrass Tut rostut pensilvanski yaseni Fraxinus pennsylvanica dvokolirni dubi Quercus bicolor a takozh bagato regionalno ridkisnih trav yanistih roslin FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayetsya blizko 70 vidiv ssavciv ta ponad 200 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti bilohvostogo olenya Odocoileus virginianus kojota Canis latrans zvichajnu lisicyu Vulpes vulpes siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus rudu ris Lynx rufus dovgohvostu lasicyu Neogale frenata smugastogo skunsa Mephitis mephitis floridskogo krolika Sylvilagus floridanus siru vivirku Sciurus carolinensis lisyachu vivirku Sciurus niger zvichajnogo rakuna Procyon lotor lisovogo babaka Marmota monax shidnogo burunduka Tamias striatus pivdennu lityagu Glaucomys volans virginskogo oposuma Didelphis virginiana dev yatipoyasnogo bronenoscya Dasypus novemcinctus ta zolotistogo hom yachka Ochrotomys nuttalli Na beregah richok ta ozer poshireni kanadski bobri Castor canadensis kanadski vidri Lontra canadensis richkovi vizoni Neogale vison ta bolotyani ondatri Ondatra zibethicus Rudi vovki Canis rufus ta en Puma concolor couguar buli vinisheni v regioni a baribali Ursus americanus zbereglisya lishe v Ozarku Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti virginsku perepelicyu Colinus virginianus velikogo indika Meleagris gallopavo pivnichnu zenayidu Zenaida macroura pivnichnogo kuklilo Coccyzus americanus pivnichnu splyushku Megascops asio neoarktichnu sovu Strix varia neoarktichnogo kanyuka Buteo jamaicensis chornogolovogo yastruba Accipiter cooperii chervonogolovu gilu Melanerpes erythrocephalus zolotistogo dekola Colaptes auratus rubinovogorlogo kolibri Archilochus colubris karolinsku gayichku Poecile carolinensis chubatogo kopetona Myiarchus crinitus gostrochubu sinicyu Baeolophus bicolor bilookogo vireona Vireo griseus mandrivnogo drozda Turdus migratorius polovu karnatku Spizella pusilla shidnogo tauyi Pipilo erythrophthalmus shidnogo shparkosa Sturnella magna preriyevogo pisnyara lisovika Setophaga discolor indigovu skrignatku Passerina cyanea ta chervonogo kardinala Cardinalis cardinalis Ekoregion viriznyayetsya najvishim riznomanittyam prisnovodnoyi fauni v usij Pivnichnij Americi Tak richka en u shtati Tennessi vvvazhayetsya odniyeyu z troh najbilsh bioriznomanitnih richok u sviti u yiyi vodah zhivut ponad 150 vidiv rib 60 vidiv prisnovodnih dvostulkovih molyuskiv ta 22 vidi vodyanih ravlikiv Richka en v Kentukki harakterizuyetsya podibnim riznomanittyam Nadzvichajno visoke riznomanittya prisnovodnih molyuskiv u richkah ekoregionu poyasnyuyetsya vapnyakovimi skelyami sho lezhat v osnovi regionu Voda nasichena karbonatom kalciyu diye yak bufer proti kislotnosti sho dopomagaye molyuskam buduvati svoyi mushli Inshoyu osoblivistyu ekoregionu sho viplivaye z jogo vapnyakovoyi osnovi ye rozgaluzhena sistema pecher U Mamontovij pecheri najdovshij u sviti meshkaye kilka vidiv kazhaniv zokrema amerikanski nichnici Myotis lucifugus buri pergachi Eptesicus fuscus trikolirni netopiri Perimyotis subflavus ridkisni siri nichnici Myotis grisescens ta indianski nichnici Myotis sodalis a takozh slipi en Amblyopsis spelaea strumkovi pecherni salamandri Eurycea lucifuga ta nizka vidiv bezhrebetnih U karstovih pecherah Ozarku zhivut en Amblyopsis rosae en Typhlichthys subterraneus en Eurycea nerea en Cambarus hubrichti en Cambarus setosus ta deyaki inshi endemichni vidi ZberezhennyaZnachna chastina prirodnogo roslinnogo pokrivu ekoregionu bula znishena abo degraduvala vnaslidok rozvitku silskogo gospodarstva ta borotbi z pozhezhami Tim ne mensh vtorinni ridkolissya ta lisi vse she poshireni v regioni osoblivo v Ozarku Osnovnoyu zagrozoyu dlya zberezhennya prirodi regionu ye urbanizaciya ta poshirennya invazivnih vidiv roslin Blizko 2 9 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en ta en v Indiani en en ta en v Ogajo Nacionalnij park Mamontovoyi pecheri ta en v Kentukki en ta en v Tennessi en en en ta en v Illinojsi a takozh en en ta en v Missuri Primitki Southeastern mixed forests DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 travnya 2024 Hoekstra J M Molnar J L Jennings M Revenga C Spalding M D Boucher T M Robertson J C Heibel T J Ellison K 2010 Molnar J L red The Atlas of Global Conservation Changes Challenges and Opportunits to Make a Difference University of California Press ISBN 978 0 520 26256 0 Posilannya Central U S hardwood forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Interior Plateau US Hardwood Forests One Earth Ozark Highlands Mixed Forests One Earth