Чернов Леонід Іванович

Леоні́д Іва́нович Черно́в (нар. 18 червня 1915, Старобільськ — пом. 24 жовтня 1990, Харків) — український радянський художник; член Харківського відділення Спілки художників України з 1943 року. Чоловік художниці Олени Яковенко.

Чернов Леонід Іванович
фото 1961 року
Народження	5 (18) червня 1915 Старобільськ, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	24 жовтня 1990(1990-10-24) (75 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Харківське державне художнє училище і Харківський художній інститут
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Козик Михайло Якимович, Кокель Олексій Опанасович і Самокиш Микола Семенович
Відомі учні	Беркута Комунар Савелійович, Кузнецов Володимир Васильович, Таньпетер Карл Альфредович, Стаханов Ігор Михайлович, Волинський Рафаель Освальдович, Колесник Борис Панасович, Кривонос Олександр Артемович, Панич Ігор Васильович, Мокрожицький Віллі Леопольдович, Жуков Борис Володимирович, Пушкарьова Віола Олексіївна, Любавін Юрій Михайлович, Логвин Іван Дмитрович, Хмельницький Олександр Анатолійович, Козулін Мусій Якович, Трегуб Євген Захарович, Лихоліт Олексій Кирилович, Чишко Валентина Михайлівна, Павлюк Аркадій Григорович, Чуприна Микола Петрович, Троценко Ера Олександрівна і Беккер Давид Юлійович
Працівник	Харківське державне художнє училище, Харківський художній інститут і Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Яковенко Олена Миколаївна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чернов.

Життєпис

Народився 6 [18] червня 1915(19150618) року місті Старобільському Харківської губернії Російської імперії (тепер Старобільськ Луганської області, Україна) в робітничій сім'ї. У 1934—1937 роках навчався у Харківському художньому училищі; у 1937—1942 роках — у Харківському художньому інституті (викладачі: Михайло Козик, Олексій Кокель та Микола Самокиш). Дипломну роботу (картину «Підвіз зброї партизанам») захистив у евакуації у Самарканді.

У 1944—1947 роках працював директором Харківського державного художнього училища; у 1947—1963 роках викладав у Харківському художньому інституті, з 1963 року — у Харківському художньо-промисловому інституті. Доцент з 1961 року, професор з 1977 року. Серед його учнів: Адольф Константинопольський, Григорій Крижевський, Володимир Кузнецов, Микола Маринич, Асхат Сафаргалін, Олександр Хмельницький.

Жив в Харкові в будинку на вулиці Культури, № 9, квартира № 47. Помер в Харкові 24 жовтня 1990 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису та станкової графіки (автолітографії, офорти, акварелі). Створював пейзажі, портрети. Серед робіт:

живопис

• «Блакитний вечір»;
• «Весняний ранок»;
• «Вітер»;
• «Наталочка»;
• «Мати» (1948, Дніпровський художній музей);
• «Приазов'я» (1955);
• «Вечірня пісня» (1957, Національний художній музей України);
• «Тихий вечір» (1960);
• «Мрії» (1961, Харківський художній музей);
• «Гайдамаки» (1961, за однойменною поемою Тараса Шевченка);
• «Над землею» (1966);
• «Осеніє» (1967);
• «Скошена гречка» (1969);
• «Простір» (1969);
• «Харків вечірній» (1977);
• «Портрет А. Щеглова» (1984);

графічні серії

• «В Карпатах» (1954);
• «По Болгарії» (1956);
• «На Азовському морі» (1956);
• «По Індії» (1957);
• «Джайпурський мотив» (1957);
• «Біля храму» (1957);
• цикл малюнків до українських народних пісень (1961—1965);
• цикл малюнків «По шевченківських місцях» (1963);
• цикл малюнків за мотивами поезій Тараса Шевченка (1964);
• цикл малюнків за мотивами віршів радянських поетів;
• цикл пастелей «Мальовничий світ» (1978—1990).

«Соняшники»

.

Учасник всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок з 1945 року. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1944, 1952, 1957—1959, 1965—1968, 1982, 1993 роках; Києві, Дніпропетровську, Львові, Чернівцях, Одесі у 1957—1959, 1965—1968 роках; Сумах у 1965—1968 роках; Старобільськ у 1977 році.

У складі групи радянських художників 1957 року перебував у творчому відрядженні в Індії, що позначилося в його творчості.

Відзнаки

• Медаль «За трудову відзнаку» (1951);
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1966 року.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 27 вересня 2020.
2. Чернов Леонид Иванович // Мирошниченко И. Старобельщина — жемчужина Приайдарья.-Луганск,2011.-С.208
3. Указ Президиума Весховного Совета СССР «О награждении орденами и медалями работников искусств Украинской ССР» / «Советское искусство». № 58 (1340) від 14 липня 1951 року.

Література

• Чернов Леонід Іванович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 749.;
• Чернов Леонід Іванович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 506.;
• Чернов Леонід Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 248.;
• Чернов Леонід Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Чернов Леонід Іванович // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977., сторінка 340;
• Чернов Леонід // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — .;
• Чернов Леонід Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 629. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Чернов Леонід Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 750-751.