Центр різноманіття

Центр різноманітності — це регіон з високим ступенем спадкової мінливості для певного біологічного таксона рослин (наприклад, родини, роду чи виду), який також може бути центром походження тієї групи. Центри різноманітності і походження часто, але не завжди, збігаються і ступінь цього збігу лишається об'єктом наукових дебатів. В обох цих зонах організми мали можливість впродовж багатьох поколінь, за допомогою мутацій, виробити стійкість проти патогенів.

Термін центр різноманітності ввів російський учений Микола Вавилов і американський учений ^[en]. 1926 року Вавилов опублікував дослідження Центри походження культурних рослин, в якому навів 10 таких центрів:

• 1 — Китай: салат, ревінь, соя і турнепс;
• 2 — Індія: огірок, рис, манго і азійський бавовник;
• 2a — Індокитай: банан, кокос і рис;
• 3 — Центральна Азія (північна Індія, Афганістан і Туркменістан): мигдаль, яблуко, льон і сочевиця;
• 4 — Близький Схід: люцерна, капуста і жито;
• 5 — Узбережжя й прилеглі території Середземного моря: селера, нут і тверда пшениця;
• 6 — Ефіопія: кава, зернове сорго і просо;
• 7 — Південна Мексика і Центральна Америка: кукурудза, , папая і бавовник звичайний;
• 8 — Північний захід Південної Америки (Болівія, Еквадор і Перу): картопля, помідор і бавовник з довгими волокнами;
• 8a — Острови Чилі: картопля.

Пізніше Вавилов додатково ввів поняття вторинних центрів різноманітності.

Див. також

• Гаряча точка біорізноманіття
• Коеволюція
• Одомашнення

Примітки

1. . The American Phytopathological Society. Архів оригіналу за 14 травня 2009. Процитовано 18 грудня 2008.
2. . Oregon State University. Архів оригіналу за 7 липня 2008. Процитовано 18 грудня 2008.
3. George Acquaah (2006). . Blackwell Publishing. ISBN . Архів оригіналу за 5 липня 2014. Процитовано 26 червня 2015.