У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Худякова Антоніна Федорівна Худякова 20 червня 1917 с Нова Слобода Кар

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Худякова.

Антоніна Федорівна Худякова (20 червня 1917, с. Нова Слобода, Карачевський район, Брянська область — 17 грудня 1998, Олександрія) — радянська військова льотчиця, Герой Радянського Союзу (1946). Після Другої світової війни — українська краєзнавиця.

Антоніна Федорівна Худякова

Народилася

20 червня 1917
с. Нова Слобода, зараз Карачевський район, Брянська область

Померла

17 грудня 1998 (81 рік)
м. Олександрія

Громадянство

СРСР

Національність

росіянка

Діяльність

військова льотчиця, краєзнавиця

Alma mater

Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського

Науковий ступінь

кандидат технічних наук

Учасник

німецько-радянська війна

Військове звання

старший лейтенант

Партія

КПРС

Нагороди

(№ 6150)

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Антоніна Худякова народилась 20 червня 1917 року в селі Нова Слобода нині Карачєвського району Брянської області в селянській родині. Навчалася в Бежицькому машинобудівному технікумі, після якого була у 1937 році направлена в Україну, у місто Кам'янське, на вагонобудівний завод на посаду майстра. Ще дівчиною захопилась парашутним спортом, тому, працюючи на заводі, стала курсанткою місцевого аероклубу. Навчання продовжила в Херсонські авіаційній школі Осоавіахіму, яку закінчила в 1940 р., ставши штурманом-льотчиком. Працювала льотчиком-інструктором спочатку в Брянському, а потім в Орловському аероклубі.

Друга світова війна

З початком німецько-радянської війни у жовтні 1941 р. пішла добровольцем до Червоної Армії. Спочатку належала до льотної частини Раскової, потім до полку Бершанської. В 1942 році закінчила Курси вдосконалення командного складу. Худякова однією з перших прийшла у Таманський авіаційний жіночий полк нічних бомбардувальниць, який тоді ще тільки формувався. На фронтах з травня 1942 року. Особисто здійснила 926 бойових вильотів, мала бойовий наліт 3139 годин. Брала активну участь в обороні Північного Кавказу, ліквідації німецьких військ на Таманському і Кримському півостровах, у Білорусі, Польщі, Східній Прусії, Німеччині.

Антоніна Худякова біля пам'ятника на свою честь у м. Карачев

На закінчення Другої Світової Худякова була заступником командира ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, гвардії старшим лейтенантом.

Після війни

Після війни перебувала у запасі, а потім у відставці. Лише після Другої світової, 1952 року, її примусили вступити до лав КПРС. Після виходу в запас постійно проживала у місті Олександрія Кіровоградської області. Проводила активну виховну роботу серед молоді. За її сприяння була зібрана перша експозиція і створений Олександрійський краєзнавчий музей. З 1980 р. до 1991 р. працювала його директоркою, активно допомагала при зборі експонатів, організації експозицій. У грудні 2003 краєзнавчому музею було присвоєно ім'я Антоніни Худякової.

Родина

У роки війни познайомилась з Ігорем Семиреченським, воєнним льотчиком-винищувачем. Одружилася з ним у 1943, народила доньку й сина. Донька Тетяна закінчила історичний факультет Харківського університету, одружилася з художником з Олександрії Степаном Ніколенком, виростила двох доньок, мешкає в Олександрії.Син Ігор — журналіст, літературний редактор книг та журналів, мешкає в Москві.

Нагороди й відзнаки

Худякова удостоєна звання почесного громадянина міст Олександрії та Карачева. В Карачеві ще за її життя було встановлено їй пам'ятник.

Антоніна Худякова була нагороджена багатьма бойовими медалями, а також орденами:

Звання Герой Радянського Союзу було їй присвоєне 15 травня 1946 року (медаль № 6150).

Примітки

. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 березня 2012.
. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 12 березня 2012.
. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 9 травня 2015.

Джерела

Кузик. Б. М., Білошапка. В. В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України. 2 том. — Дніпропетровськ. Арт-Прес, 2005.
Герой Радянського Союзу [ 7 липня 2006 у Wayback Machine.](рос.)

[1] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 березня 2012.

[2] . Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 12 березня 2012.

[3] . Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 9 травня 2015.