Хає́нки — село в Україні, в Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської об'єднаної територіальної громади. Населення становить 428 осіб.
село Хаєнки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Прилуцький район |
Громада | Ічнянська міська громада |
Облікова картка | картка ВР |
Основні дані | |
Засноване | 1600 |
Населення | 428 |
Площа | 1,802 км² |
Густота населення | 237,51 осіб/км² |
Поштовий індекс | 16709 |
Телефонний код | +380 4633 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°50′28″ пн. ш. 32°16′40″ сх. д. / 50.84111° пн. ш. 32.27778° сх. д.Координати: 50°50′28″ пн. ш. 32°16′40″ сх. д. / 50.84111° пн. ш. 32.27778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 133 м |
Водойми | Іченька |
Місцева влада | |
Адреса ради | 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1 |
Карта | |
Хаєнки | |
Хаєнки | |
Мапа | |
Географія
Село Хаєнки розташоване в центральній частині району, на берегах річки Іченька (в основному на правому), вище за течією на відстані 2,5 км розташоване місто Ічня, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Киколи. Через село проходить автомобільна дорога Т 2527. Відстань від Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 151 км), до Ічні — 9 км. Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 12 км.
Село оточено лісами та болотами, низовинне болото біля Хаєнок і Грабова площею 470 га з 1979 р. є гідрологічним заказником, який називається Хаєнківське. Ліси та болота навколо села з 2004 р. входять до складу Ічнянського національного природного парку.
Площа села близько 1,8 км². Висота над рівнем моря — 133 м.
Історія
Біля села знаходили камінні знаряддя епохи пізнього кам’яного віку. На східній околиці села виявлено залишки поселення доби бронзи, ранньозалізного віку. В першій половині XIII століття поселення по річках Сула та Удай, як і по всій Лівобережній Україні, були зруйновані монголо-татарами.
Гетьманщина
За переказами Хаєнки заснували на початку XVII століття українські козаки Яків Гузь та Федот Куриленко, які служили у реєстровому війську Речі Посполитої, отримавши пустинні землі як платню за військову службу. Заснований ними хутір за сприяння князів Вишневецьких заселявся переселенцями з Правобережної України.
Населений пункт Kaienka позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.. Село Хаєнки є в першому переписі Малоросії 1666 р..
Спочатку село Хаєнки було вільним козацьким селом, яке з 1648 р. входило до складу Монастирищенської сотні Прилуцького полку (нині село Монастирище Ічнянського району). В середині XVIII століття село ввійшло до складу Ічнянської сотні Прилуцького полку. Жителями села крім реєстрових (виборних) козаків та їхніх підпомічників були підсусідки і вільні селяни (міщани), які називались посполитими. Сільську громаду очолював війт. Реєстрові козаки села брали участь у військових походах козацького війська, а їх землі обробляли підпомічники.
Близько 1700 р. гетьман Іван Мазепа передав село у власність Дмитру Лазаревичу Горленку (1660–1731), полковнику Прилуцькому, була це феодальна залежність, яка поширювалася на посполитих. Його син Андрій Дмитрович Горленко (1679–1756) заснував біля села хутір Вернигорівщину, на річці Іченьці біля хутора був збудований водяний млин. Горленки, як феодали, володіли селом до остаточної ліквідації Гетьманщини в 1783 р.
У 1740 р. в Хаєнках було 5 дворів (5 хат) селян, 13 дворів (14 хат) козаків та 5 дворів (5 хат) козачих підсусідків. Чисельність населення поступово збільшувалася, у 1780 р. в Хаєнках було 26 дворів (35 хат) селян, 3 хати підсусідків, 24 двори (32 хати) козаків. У 1797 р. в селі проживало 228 душ чоловічої статі податкового населення. Жителі села займалися землеробством, садівництвом і тваринництвом. Багатством Хаєнок був ліс, дубова деревина поставлялася в Ічню, яка тоді інтенсивно розбудовувалась.
Під владою Російської імперії
Наприкінці XVIII століття село входило до складу Чернігівського намісництва, а потім до Малоросійської губернії. Указом від 3 травня 1783 р. імператриця Катерина II зробила посполитих Хаєнок кріпаками. В селі кріпаками стала приблизно половина жителів, оскільки реєстрові козаки Війська Запорозького ввійшли до податного стану і залишились вільними людьми. Першим поміщиком-кріпосником став Іван Андрійович Горленко (1740-1810), прем’єр-майор, на цивільній службі надвірний радник.
Царським указом від 27 лютого 1802 року Малоросійська губернія була поділена на дві – Полтавську і Чернігівську. Хаєнки ввійшли до складу Прилуцького повіту Полтавської губернії. В 1803 р. за поміщиком І.А.Горленком (маршал Прилуцького повіту в 1803-1805 рр.) у Хаєнках з хутором числилось 160 душ чоловічої статі селян-кріпаків.
Є на мапі 1816 рок як Хаєнка
В першій чверті ХІХ століття частину земель в Хаєнках та хутір Вернигорівщину купив прилуцький поміщик Іван Якович Величко. В 1840 р. в селі був 1 двір дворян, 1 двір військових, 28 дворів козаків і 36 дворів селян-кріпаків. Населення складало 565 жителів.
Син І.Я.Величка, суддя Прилуцького повітового суду Микола Іванович Величко (1792-1864), колезький радник, примножив статки батька, ставши найбільшим землевласником села. Був він прогресивним поміщиком, запроваджував нові методи землеробства, одним із перших на Прилуччині почав вирощувати картоплю (1842). На хуторі Вернигорівщині діяли цегельний завод, винокурня, миловарня і свічковий завод, де виготовлялися церковні свічки з бджолиного воску. В 1859 р. М.І.Величко організував на хуторі поміщицьку економію. Його землі в селі стали обробляти наймані працівники. На той період у Хаєнках було 115 дворів, 634 жителя.
У 1861 р. Олександр II підписав Маніфест і Положення про скасування кріпосного права. Селяни отримали особисту свободу, право мати майно, самостійно укладати договори тощо. Реформа 1861 р. створила умови для прискореного розвитку капіталістичних відносин. Частина козаків і селян Хаєнок, зокрема Андрій Литвиненко, Петро Радченко та ін., скуповували землі і ставали великими землевласниками. А найбільшим власником земель у Хаєнках був поміщик Лев Миколайович Величко (1827-1902), відставний штаб-ротмістр, учасник оборони Севастополя, кавалер ордена Святого Володимира. В 1890 р. йому належало 843 десятини землі.
У 1862 році у володарському та козачому селі Хаєнки була церква, 4 заводи та 115 дворів де жило 634 особи (307 чоловічої та 327 жиночої статі)
Наряду із земельною реформою була проведена адміністративно-територіальна реформа, в 1864 р. були створені виборні органи влади – земства в губернії та повітах і була запроваджена загальноросійська система селянського управління, яка включала в себе селянські громади, об'єднані у волості. Селяни Хаєнок утворили Величківську сільську громаду, яка в 1867 р. увійшла до складу Вільшанської волості Прилуцького повіту. Козаки села підлягали Вільшанському волосному правлінню відомства Палати державного майна.
В 1886 р. в Хаєнках було 2 двори селян казенних, 80 дворів селян-власників, 70 дворів козаків, 5 дворів міщан, 163 хати, 894 жителі. Діяли шинок, кузня, 8 вітряків, олійниця. У 1910 р. було 222 господарства, 1168 жителів, 1857 десятин придатної для обробітку землі. Всього було 103 господарства козаків, 107 господарств селян, інших непривілейованих і привілейованих господарств – 12. В селі налічувалося 26 теслярів, 3 кравці, 2 шевці, 4 столяри, 1 коваль, 1 слюсар, 18 ткачів, 1 візник, 59 поденників. Інтелігентними заняттями займалось 13 жителів, іншими неземлеробськими заняттями – 97 жителів, все інше доросле населення займалося землеробством.
З 1864 р. в селі діяла народна школа, яка з 1885 р. стала земським початковим однокласним училищем завдяки зусиллям поміщика Л.М.Величка. В 1897 р. син Л.М.Величка Василь Львович Величко (1860-1903), поет і публіцист, збудував у селі церковнопарафіяльну школу для дівчаток і став її опікуном.
Ще перші поселенці збудували в селі дерев’яну церкву Іоанна Богослова, яка перебудовувалася тричі зусиллями Горленків та Величків. Востаннє нову церкву збудували в 1861 р. Землі під церковний погост та кладовище виділив поміщик М.І.Величко. За даними на 1902 р. парафія церкви Іоанна Богослова нараховувала 1855 парафіян. В 1931 р. церква була розгромлена, а в 1936 р. розібрана на будівельні матеріали. На церковному погості збереглися могили Софії (1820-1889) і Надії (1818-1891) Горленко, відомих благодійниць і меценаток.
Після смерті Василя Величка маєток Вернигорівщина за заповітом перейшов до його двоюрідної сестри по матері Марії Георгіївни Муретової, а після її смерті (1912) найбільшими землевласниками в Хаєнках стали її діти.
Під час революції 1905-1907 років у селі мали місце виступи незаможних селян, які вимагали збільшити поденну платню за роботу по найму. Найбільш активні учасники заворушень, зокрема Марко Кошмар, потрапили до в’язниці.
Важким випробовуванням для жителів Хаєнок стала Перша світова війна, яка почалася в серпні 1914 р. Тоді військовозобов’язані жителі села були мобілізовані до армії. Тільки в 1914-1915 рр. на війні загинули 8 жителів Хаєнок.
Після жовтневого перевороту
Навесні 1917 р. в селі встановилася влада Центральної Ради. 7 жовтня 1917 р. Центральна рада проголосила автономію Української Народної Республіки. Уряд УНР не зміг забезпечити ефективного управління державою, була розпущена армія, зволікали із земельною реформою. В селах і містечках панував хаос.
В січні-лютому 1918 р. село знаходилося під владою більшовиків, які захопили прилеглі до залізниці райони Чернігівщини під час наступу війська М.Муравйова на Київ (загін Бабенка). У березні 1918 р. більшовиків витіснили війська кайзерівської Німеччини, які ввійшли в Україну за Брест-Литовським мирним договором.
29 квітня 1918 р. владу в Україні захопив генерал Павло Скоропадський в результаті державного перевороту, здійсненого при допомозі німецьких військ. Осередок гетьманської варти знаходився в Монастирищі, а в Ічні стояв німецький військовий загін. Гетьману Скоропадському вдалося стабілізувати ситуацію в Українській Державі, при ньому село Хаєнки жило достатньо спокійно, виробництво сільськогосподарської продукції зросло. Продукти продавали на ярмарку в Ічні, там німці здійснювали оптові закупівлі, розраховуючись грошовими знаками УНР.
17 листопада 1918 р. гетьман Скоропадський оголосив про федеративний договір з Росією, що призвело до народного повстання, яке очолив лідер українських соціал-демократів Симон Петлюра. Була відновлена Українська Народна Республіка з урядом Директорії, гетьманська варта розгромлена, а сам гетьман втік за кордон.
Село перебувало під владою Директорії нетривалий час, у січні 1919 р. війська УНР покинули Чернігівщину під час другого наступу більшовиків. У Хаєнках був створений ревком, який складався виключно з більшовиків і бідняків. До ревкому ввійшло 40 чоловік: Бесараб Ларіон, Гузь Трохим, Діденко Павло, Пітель Феодосій, Сорокаліт Сидір та інші. Ревком очолювали більшовики Шевченко Матвій і Шевченко Терентій.
Почалася реквізиція коней, худоби та збіжжя, обшуки і розстріли. В селах Прилуцького та Борзнянського повітів спалахнули повстання проти влади більшовиків. Почали діяти повстанські загони, зокрема загін Євгена Ангела. Основу повстанських загонів складали вільні козаки. В їх середовищі намітився розкол, були і червоні козаки, які підтримували більшовиків.
В кінці серпня 1919 р. більшовики покинули Чернігівщину під натиском Добровольчої армії генерала Антона Денікіна. При відступі боєць заїжджого більшовицького загону з подачі сільського ревкому застрелив останню поміщицю Хаєнок Наталію Муретову. Село Хаєнки стало підпорядковуватись штабу державної варти Прилуцького повіту. Нова влада мало чим відрізнялася від більшовицької. Від селян вимагали поставок продовольства та фуражу, забирали коней. Мали місце примусова мобілізація до білої армії, грабунки, арешти та розстріли.
Денікінці протрималися на Чернігівщині два місяці, а в грудні Прилуцький повіт знову захопили більшовики, тепер уже остаточно. Влада в Прилуках перейшла до більшовицького ревкому, знову почалися розстріли без суду, грабунок селян – відбиралася земля, хліб, коні. На повіт була накладена продрозкладка: 1 млн. пудів хліба, велика кількість голів рогатої худоби, свиней. Все це вивозилося до Росії.
Все разом узяте призвело до нового вибуху селянських повстань проти радянської влади. Селяни організовувалися в мобільні повстанські загони. За короткий час усі владні структури по селах були ліквідовані. У Хаєнках повстанці вбили голову сільського ревкому Матвія Шевченка.
21 червня 1920 р. селяни Хаєнок відмовилися видавати продовольчому загону розкладку, загін розігнали і відібрали у них кулемет. Для придушення виступу з Прилук був відправлений каральний загін із сотні бійців із двома кулеметами. Ще один бій із продзагоном мав місце в Хаєнках 18 грудня. Повстанський рух тривав і в 1921 р. 24 лютого в село Хаєнки прибув повстанський загін у кількості 100 чоловік. Повстанці знищили всю документацію, яка стосувалася продрозкладки. Згідно наявних документів у числі восьми сіл та хуторів Прилуцького повіту, де був поширений повстанський рух, названо і село Хаєнки.
В селах призначали відповідачів, як правило заможних жителів, на випадок нападу повстанців на населений пункт. В селі Хаєнках відповідачами призначили 10 жителів: Бугай Єфросинію Гнатівну, Гузя Андрія Яковича, Литвиненка Андрія Федоровича та інших. Основним обов’язком відповідачів було своєчасне повідомлення владним органам про наближення або появу повстанських загонів. Широкомасштабні каральні заходи і терор призвели до поступового згасання повстанського руху.
Колективізація та голодомор
Після закінчення громадянської війни в селі поступово налагоджувалося нормальне життя. Поміщицькі землі поділили в 1921 р., на селянське господарство виділялося 10 десятин землі.
У 1920-1926 рр. маєток поміщиків Величків був розграбований і розібраний на будівельні матеріали, розгромили і родову усипальню. На місці усипальні в 2013 р. було встановлено пам’ятний знак. Селянські хати хутора Вернигорівщина ввійшли до складу села Хаєнки.
У 1923 р. була проведена територіальна реформа, за якою село Хаєнки ввійшло до Малодівицького району Прилуцької округи. У 1925 р. в Хаєнках було 311 дворів, 1255 жителів, а в 1930 р. – 309 дворів, 1308 жителів. На основі земської та церковнопарафіяльної шкіл була організована чотирирічна трудова школа, яка в 1930 р. стала семирічною.
В період НЕПу в селі був унікальний фруктовий сад Івана Івановича Омельченка (Варченків сад), до нього все літо приїздили делегації з усієї України. В той же період в Хаєнках діяв народний хор під керівництвом Олександра Михайловича Раєвського. Хор зайняв перше місце на республіканському конкурсі в Харкові. Пізніше О.М. Раєвський співав в українській капелі «Думка».
У 1927-1928 рр. село жило спокійно і навіть заможно. Ті, хто багато і тяжко працював, поступово багатіли. Але знову з'явилося розшарування селянства, були й ледарі, які не хотіли або не вміли працювати, а також ті, хто не міг ефективно вести господарство з об'єктивних причин.
У 1929 р. на селі почалася колективізація. Владними і партійними структурами селяни були поділені на бідняків, середняків і куркулів. До останніх відносили заможних, енергійних і працездатних господарів. У колгосп, якому присвоїли ім'я Матвія Шевченка, добровільно йшла лише частина бідняків. Більшість середняків і частина бідняків вступати до колгоспу відмовилися. В селі з'явилися уповноважені з Прилуцького окружкому, почався тиск, залякування, а потім і репресії. На найбільш незговірливих одноосібників накладали непомірно високий податок, який згідно інструкції необхідно було сплатити в три дні, а тих, хто не міг заплатити, об'являли куркулями і висилали до Сибіру. Були вислані сім'ї Бугаїв, Куриленків та ін. Рятуючись від заслання, втекли з села Павло Куриленко, Петро Радченко, сім’ї Петра Навроцького, Івана Омельченка, Андрія Литвиненка та ін. А основною формою розкуркулювання була конфіскація всього майна, землі, а також виселення з хат за несплату податків.
Розкуркулювання проводилося за ініціативою членів комітету незаможників. Найбільш активними комітетчиками були комуністи Глущенко Михайло, Політун Ганна, Кошмар Ганна, безпартійні Ткаченко Юхим, Гузь Трохим, Гузь Марина.
Колективне господарство було створене в насильницький спосіб із порушенням діючих у державі законів, але частина селян залишилися одноосібниками. Остаточно супротив селян колективізації був подоланий у результаті голодомору.
Урожай зернових у 1932 р. в Хаєнках був добрим, колгосп і одноосібники виконали основний і зустрічний плани хлібозаготівель, але у вересні розпочалася друга кампанія поставок зерна, а всього було сім кампаній.
Для виконання плану поставок активісти ходили по селянських хатах, описували наявні запаси зерна, а потім вилучали. Далі почалися обшуки, шукали в клунях, хлівах, на подвір'ях і горищах, навіть перевіряли вміст горщиків у печі. Збір зерна продовжувався і в січні 1933 р., коли село вже голодувало. Був ще план м'ясозаготівель, правління колгоспу виконувало його за рахунок селян, відбираючи у них худобу та свиней.
Уже в листопаді 1932 р. на селі почався голод. Вже до березня 1933 р. у більшості жителів резерви харчів були вичерпані, вся живність з'їдена, доїдали залишки картоплі та їли буряк, який запасли для худоби. Навесні 1933 р., щойно зійшов сніг, жителі кинулись на колгоспні поля збирати гнилу картоплю. Люди збирали молоду лободу, висушували, перетирали і пекли млинці, з молодої кропиви, щавлю та коріння варили юшку, їли квітки акації. Як тільки потепліло, з річки діставали ракушки, їли жолуді, листя, траву і навіть кору з дерев.
Від недоїдання різко зросла смертність на селі, помирали, перш за все, старі люди, хворі та малі діти. В 1933 р. майже в кожній сім'ї були померлі.
Голодомор закінчився восени 1933 р., а в 1934 р. тиск на село був суттєво послаблений. Уже в 1937 р. в колгоспі ім. М.Шевченка на трудодень було видано по 4,6 кг зерна і по 3 крб. 25 коп. грошей, а перед початком війни рівень життя в селі знову наблизився до рівня 1927-1928 рр.
У листопаді 1936 р. відбулася чергова територіальна реорганізація, село Хаєнки передали зі складу Малодівицького до Ічнянського району Чернігівської області (заснована в 1932 р.).
У 1940 р. в колгоспі ім. М.Шевченка було 139 голів великої рогатої худоби, з них 39 корів, 134 свині та 37 свиноматок, 98 овець, 250 штук птиці та 190 коней. Вирощували зернові, картоплю та тютюн. Грошові прибутки в 1940 р. склали 482 977 крб.
Друга світова війна та повоєнні роки
Після нападу Німеччини на СРСР у Хаєнках почалася мобілізація, мобілізували призовників, які мали військову підготовку, та спеціалістів. Під час мобілізації літа 1941 р. на фронт пішла більша частина чоловіків села.
15 вересня 1941 р. німці увійшли в Хаєнки, бою за село не було. На селі німці створили окупаційну адміністрацію. У Хаєнках був призначений староста із місцевих жителів та створено поліційний відділок. Військова комендатура, якій підпорядковувалося село, знаходилася в Монастирищі, комендантом був німець Шнайдер.
Німці відновили сільськогосподарське виробництво в селі. Колгосп став називатися сільською общиною. Вирощували жито та просо, за що нараховували трудодні, які оплачували зерном після обмолоту. Ще селяни мали присадибні господарства, кожен двір забезпечував себе продуктами харчування.
Молодь стали забирати на роботи в Німеччину. У перший набір поїхали добровольці, а наступні набори вже були примусовими, від мобілізації треба було рятуватися. В 1942 р. село жило достатньо спокійно. Про масові звірства німців на інших окупованих територіях жителі дізналися після визволення, коли в село стали надходити газети.
На Ічнянщині та Прилуччині діяли партизанський загін, який очолював І.Ю.Попко, та загін Є.X.Соколовського. Партизани на селі не вдавалися до активних дій, а лише набирали добровольців для поповнення загонів, та спалювали на полях вирощене збіжжя.
Навесні 1943 р. в селі розмістився штаб мадярської дивізії з генералом на чолі. Дивізія знаходилася на відпочинку після пережитих боїв.
Перші загони Радянської армії ввійшли в село у другій половині дня 15 вересня без бою. Звільняли Хаєнки частини 18-го гвардійського стрілецького корпусу 60 армії Центрального фронту під командуванням генерал-полковника І.Д.Черняховського.
В Хаєнках відновилася праця в колгоспі. Було дуже важко, не було чоловіків, а коней забрали на потреби армії, тому жінки, підлітки та літні люди орали на коровах. Весь урожай зернових у 1944 р. здали на хлібозаготівлі, на трудодень нічого не отримали, виручило підсобне господарство.
На фронтах ІІ Світової війни воювали 312 жителів села, 93 з них нагороджені орденами і медалями, 198 жителів загинули. В центрі села встановлено пам’ятник загиблим жителям села.
Повоєнний період на селі був важким. Селян обклали податками, вони платили сільськогосподарський грошовий податок, оподатковувалася домашня худоба і фруктові дерева. Була запроваджена і продрозкладка, селяни мали здавати продукти. У тих селян, які не могли сплатити податки, описувалось і конфісковувалось майно або забиралася живність.
Село Хаєнки постраждало від голодомору 1946-1947 рр. Не було хліба, частина жителів виростила на присадибних ділянках кукурудзу, яку не забирали під хлібозаготівлі, тому обходилися кукурудзяними коржами. Запаси картоплі були недостатніми, до весни 1947 р. знову з’явилися пухлі від голоду люди. Виживали, як могли: навесні їли вирощену на городах ранню редиску, збирали гнилу картоплю на полях, якось рятуючись від голоду. Частина фронтовиків повернулася з Німеччини із трофеями, продавали їх на базарах, купували харчі, так і виживали. Через недостатнє харчування знову помирали малі діти, зокрема, немовлята, бо жінки не мали достатньо молока для їх вигодовування. Мали місце і випадки смерті дітей шкільного віку.
В 1950 р. колгосп ім. М.Шевченка повністю освоїв довоєнні площі посівів. Справи пішли на краще в 1953 р. після смерті Сталіна. Були збільшені закупівельні ціни на сільгосппродукцію, поступово зростали виплати на трудодень. Після ліквідації МТС в 1958 р. техніка була продана в села. Першим трактором у колгоспі став “Універсал” із залізними колесами, з’явився і вантажний автомобіль ЗІС-5. Пізніше колгоспу продали гусеничні трактори ДТ-50 та автомобілі ГАЗ-51. Збудували машинно-тракторний двір з ремонтною майстернею, парк поповнювався колісними тракторами та комбайнами. На селі перестали використовувати волів, а коні залишилися у невеликій кількості для допоміжних потреб.
У 1956 р. колгоспники села отримали паспорти та маленькі пенсії розміром 12 крб.
В 1960 р. село було електрифіковане. Грошові доходи колгоспників у 1960–1970-х роках поступово зростали, найбільшу платню отримували механізатори та тваринники.
Під час Перебудови на основі колгоспу було створене акціонерне товариство “Світанок”.
Населення села поступово зменшувалося: на початку 1970-х років в селі мешкало 1405 осіб, в 2001 р. – 428 жителів, а в 2013 р. населення села складало 308 осіб. Через недостатню кількість учнів закрили восьмирічну школу, збудовану в 1979 р.
В 2002 р. у пристосованому приміщенні за сприяння УПЦ Київського патріархату відновили церкву Іоанна Богослова.
До 2017 року орган місцевого самоврядування — Хаєнківська сільська рада. Із 23.02.2017 р. село входить до складу Ічнянської міської об'єднаної територіальної громади. 17.07 2020 р. Ічнянський район був ліквідований , село ввійшло до складу Прилуцького району.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 96,50% |
російська | 3,50% |
Інфраструктура
У селі є два магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, діє осередок зеленого туризму "Зелена світлиця" .
Видатні люди
У Хаєнках народились:
- Григоренко Ганна Іванівна (1944—2006) — заслужений майстер народної творчості України, член Національних спілок художників і майстрів народного мистецтва України.
- Саченко Григорій Кирилович (1905—1939) — український поет і літературознавець;
Див. також
Примітки
- Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради [ 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Маршрут від Чернігова до Хаєнок. [ 26 серпня 2018 у Wayback Machine.] Розрахунок Карта Онлайн [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Хаєнки [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
- Павло Навроцький. Спогади про Хаєнки та Ічню [ 22 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 10 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 10 вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
- . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- . Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 22 серпня 2018.
- . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- Клірові відомості церкви Іоанна Богослова села Хаєнки на 1840 рік.
- ИнфоРост, Н. П. . elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 14 грудня 2021.
- Борис Гузь. Останні поміщики Хаєнок: Муретови. [ 22 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2018.
- Тетяна Муретова. Життєпис сім’ї Муретових. – Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга восьма / Упорядники Т.Чумак, В.Шевченко. – К.: Гнозіс, 2018. – 240 с. – Стор. 117-123.
- Самбурський Костянтин Іванович. Щоденники 1918—1928 рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки/ Упорядники: Віктор Моренець, Віталій Шевченко. — Київ: Гнозіс, 2015. — 1024 с. — Стор. 205-208, 779.
- Борис Гузь. Пам’яті поета Величка. – Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга третя / Упорядники Наталія Черненко, Тетяна Чумак, Віталій Шевченко. – К.: Гнозіс, 2015. – 248 с. – Стор. 74-81.
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
- . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
- Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
- . Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Борис Гузь. На берегах Іченьки. Історія села Хаєнки. – Кривий Ріг: Мінерал, 2014. – 182 с.
- Віктор Моренець. Земля, полита кров'ю. — К.: Історичний клуб «Холодний яр»; Український пріоритет, 2013. — 368 с.
- Д.О. Шкоропад, О.А. Савон. Прилуччина. Енциклопедичний довідник. – Ніжин: TOB "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007 [ 22 серпня 2018 у Wayback Machine.].
Посилання
- Хаєнки на вебсайті Верховної Ради України [ 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Прогноз погоди в селі Хаєнки [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Haye nki selo v Ukrayini v Priluckomu rajoni Chernigivskoyi oblasti Vhodit do skladu Ichnyanskoyi miskoyi ob yednanoyi teritorialnoyi gromadi Naselennya stanovit 428 osib selo Hayenki Krayina Ukrayina Oblast Chernigivska oblast Rajon Priluckij rajon Gromada Ichnyanska miska gromada Oblikova kartka kartka VR Osnovni dani Zasnovane 1600 Naselennya 428 Plosha 1 802 km Gustota naselennya 237 51 osib km Poshtovij indeks 16709 Telefonnij kod 380 4633 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 50 28 pn sh 32 16 40 sh d 50 84111 pn sh 32 27778 sh d 50 84111 32 27778 Koordinati 50 50 28 pn sh 32 16 40 sh d 50 84111 pn sh 32 27778 sh d 50 84111 32 27778 Serednya visota nad rivnem morya 133 m Vodojmi Ichenka Misceva vlada Adresa radi 16703 Chernigivska obl Priluckij r n m Ichnya plosha T G Shevchenka 1 Karta Hayenki Hayenki MapaGeografiyaSelo Hayenki roztashovane v centralnij chastini rajonu na beregah richki Ichenka v osnovnomu na pravomu vishe za techiyeyu na vidstani 2 5 km roztashovane misto Ichnya nizhche za techiyeyu na vidstani 0 5 km roztashovane selo Kikoli Cherez selo prohodit avtomobilna doroga T 2527 Vidstan vid Chernigova blizko 150 km avtoshlyahami 151 km do Ichni 9 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Ichnya na liniyi Bahmach Priluki Poltavskoyi direkciyi zaliznichnih perevezen za 12 km Selo otocheno lisami ta bolotami nizovinne boloto bilya Hayenok i Grabova plosheyu 470 ga z 1979 r ye gidrologichnim zakaznikom yakij nazivayetsya Hayenkivske Lisi ta bolota navkolo sela z 2004 r vhodyat do skladu Ichnyanskogo nacionalnogo prirodnogo parku Plosha sela blizko 1 8 km Visota nad rivnem morya 133 m IstoriyaBilya sela znahodili kaminni znaryaddya epohi piznogo kam yanogo viku Na shidnij okolici sela viyavleno zalishki poselennya dobi bronzi rannozaliznogo viku V pershij polovini XIII stolittya poselennya po richkah Sula ta Udaj yak i po vsij Livoberezhnij Ukrayini buli zrujnovani mongolo tatarami Getmanshina Za perekazami Hayenki zasnuvali na pochatku XVII stolittya ukrayinski kozaki Yakiv Guz ta Fedot Kurilenko yaki sluzhili u reyestrovomu vijsku Rechi Pospolitoyi otrimavshi pustinni zemli yak platnyu za vijskovu sluzhbu Zasnovanij nimi hutir za spriyannya knyaziv Vishneveckih zaselyavsya pereselencyami z Pravoberezhnoyi Ukrayini Naselenij punkt Kaienka poznacheno na Specialnomu ta dokladnomu plani Ukrayini de Boplana 1650 ta na piznishih mapah Selo Hayenki ye v pershomu perepisi Malorosiyi 1666 r Spochatku selo Hayenki bulo vilnim kozackim selom yake z 1648 r vhodilo do skladu Monastirishenskoyi sotni Priluckogo polku nini selo Monastirishe Ichnyanskogo rajonu V seredini XVIII stolittya selo vvijshlo do skladu Ichnyanskoyi sotni Priluckogo polku Zhitelyami sela krim reyestrovih vibornih kozakiv ta yihnih pidpomichnikiv buli pidsusidki i vilni selyani mishani yaki nazivalis pospolitimi Silsku gromadu ocholyuvav vijt Reyestrovi kozaki sela brali uchast u vijskovih pohodah kozackogo vijska a yih zemli obroblyali pidpomichniki Blizko 1700 r getman Ivan Mazepa peredav selo u vlasnist Dmitru Lazarevichu Gorlenku 1660 1731 polkovniku Priluckomu bula ce feodalna zalezhnist yaka poshiryuvalasya na pospolitih Jogo sin Andrij Dmitrovich Gorlenko 1679 1756 zasnuvav bilya sela hutir Vernigorivshinu na richci Ichenci bilya hutora buv zbudovanij vodyanij mlin Gorlenki yak feodali volodili selom do ostatochnoyi likvidaciyi Getmanshini v 1783 r U 1740 r v Hayenkah bulo 5 dvoriv 5 hat selyan 13 dvoriv 14 hat kozakiv ta 5 dvoriv 5 hat kozachih pidsusidkiv Chiselnist naselennya postupovo zbilshuvalasya u 1780 r v Hayenkah bulo 26 dvoriv 35 hat selyan 3 hati pidsusidkiv 24 dvori 32 hati kozakiv U 1797 r v seli prozhivalo 228 dush cholovichoyi stati podatkovogo naselennya Zhiteli sela zajmalisya zemlerobstvom sadivnictvom i tvarinnictvom Bagatstvom Hayenok buv lis dubova derevina postavlyalasya v Ichnyu yaka todi intensivno rozbudovuvalas Pid vladoyu Rosijskoyi imperiyi Naprikinci XVIII stolittya selo vhodilo do skladu Chernigivskogo namisnictva a potim do Malorosijskoyi guberniyi Ukazom vid 3 travnya 1783 r imperatricya Katerina II zrobila pospolitih Hayenok kripakami V seli kripakami stala priblizno polovina zhiteliv oskilki reyestrovi kozaki Vijska Zaporozkogo vvijshli do podatnogo stanu i zalishilis vilnimi lyudmi Pershim pomishikom kriposnikom stav Ivan Andrijovich Gorlenko 1740 1810 prem yer major na civilnij sluzhbi nadvirnij radnik Carskim ukazom vid 27 lyutogo 1802 roku Malorosijska guberniya bula podilena na dvi Poltavsku i Chernigivsku Hayenki vvijshli do skladu Priluckogo povitu Poltavskoyi guberniyi V 1803 r za pomishikom I A Gorlenkom marshal Priluckogo povitu v 1803 1805 rr u Hayenkah z hutorom chislilos 160 dush cholovichoyi stati selyan kripakiv Ye na mapi 1816 rok yak Hayenka V pershij chverti HIH stolittya chastinu zemel v Hayenkah ta hutir Vernigorivshinu kupiv priluckij pomishik Ivan Yakovich Velichko V 1840 r v seli buv 1 dvir dvoryan 1 dvir vijskovih 28 dvoriv kozakiv i 36 dvoriv selyan kripakiv Naselennya skladalo 565 zhiteliv Sin I Ya Velichka suddya Priluckogo povitovogo sudu Mikola Ivanovich Velichko 1792 1864 kolezkij radnik primnozhiv statki batka stavshi najbilshim zemlevlasnikom sela Buv vin progresivnim pomishikom zaprovadzhuvav novi metodi zemlerobstva odnim iz pershih na Priluchchini pochav viroshuvati kartoplyu 1842 Na hutori Vernigorivshini diyali cegelnij zavod vinokurnya milovarnya i svichkovij zavod de vigotovlyalisya cerkovni svichki z bdzholinogo vosku V 1859 r M I Velichko organizuvav na hutori pomishicku ekonomiyu Jogo zemli v seli stali obroblyati najmani pracivniki Na toj period u Hayenkah bulo 115 dvoriv 634 zhitelya U 1861 r Oleksandr II pidpisav Manifest i Polozhennya pro skasuvannya kriposnogo prava Selyani otrimali osobistu svobodu pravo mati majno samostijno ukladati dogovori tosho Reforma 1861 r stvorila umovi dlya priskorenogo rozvitku kapitalistichnih vidnosin Chastina kozakiv i selyan Hayenok zokrema Andrij Litvinenko Petro Radchenko ta in skupovuvali zemli i stavali velikimi zemlevlasnikami A najbilshim vlasnikom zemel u Hayenkah buv pomishik Lev Mikolajovich Velichko 1827 1902 vidstavnij shtab rotmistr uchasnik oboroni Sevastopolya kavaler ordena Svyatogo Volodimira V 1890 r jomu nalezhalo 843 desyatini zemli U 1862 roci u volodarskomu ta kozachomu seli Hayenki bula cerkva 4 zavodi ta 115 dvoriv de zhilo 634 osobi 307 cholovichoyi ta 327 zhinochoyi stati Naryadu iz zemelnoyu reformoyu bula provedena administrativno teritorialna reforma v 1864 r buli stvoreni viborni organi vladi zemstva v guberniyi ta povitah i bula zaprovadzhena zagalnorosijska sistema selyanskogo upravlinnya yaka vklyuchala v sebe selyanski gromadi ob yednani u volosti Selyani Hayenok utvorili Velichkivsku silsku gromadu yaka v 1867 r uvijshla do skladu Vilshanskoyi volosti Priluckogo povitu Kozaki sela pidlyagali Vilshanskomu volosnomu pravlinnyu vidomstva Palati derzhavnogo majna V 1886 r v Hayenkah bulo 2 dvori selyan kazennih 80 dvoriv selyan vlasnikiv 70 dvoriv kozakiv 5 dvoriv mishan 163 hati 894 zhiteli Diyali shinok kuznya 8 vitryakiv olijnicya U 1910 r bulo 222 gospodarstva 1168 zhiteliv 1857 desyatin pridatnoyi dlya obrobitku zemli Vsogo bulo 103 gospodarstva kozakiv 107 gospodarstv selyan inshih neprivilejovanih i privilejovanih gospodarstv 12 V seli nalichuvalosya 26 teslyariv 3 kravci 2 shevci 4 stolyari 1 koval 1 slyusar 18 tkachiv 1 viznik 59 podennikiv Inteligentnimi zanyattyami zajmalos 13 zhiteliv inshimi nezemlerobskimi zanyattyami 97 zhiteliv vse inshe dorosle naselennya zajmalosya zemlerobstvom Z 1864 r v seli diyala narodna shkola yaka z 1885 r stala zemskim pochatkovim odnoklasnim uchilishem zavdyaki zusillyam pomishika L M Velichka V 1897 r sin L M Velichka Vasil Lvovich Velichko 1860 1903 poet i publicist zbuduvav u seli cerkovnoparafiyalnu shkolu dlya divchatok i stav yiyi opikunom She pershi poselenci zbuduvali v seli derev yanu cerkvu Ioanna Bogoslova yaka perebudovuvalasya trichi zusillyami Gorlenkiv ta Velichkiv Vostannye novu cerkvu zbuduvali v 1861 r Zemli pid cerkovnij pogost ta kladovishe vidiliv pomishik M I Velichko Za danimi na 1902 r parafiya cerkvi Ioanna Bogoslova narahovuvala 1855 parafiyan V 1931 r cerkva bula rozgromlena a v 1936 r rozibrana na budivelni materiali Na cerkovnomu pogosti zbereglisya mogili Sofiyi 1820 1889 i Nadiyi 1818 1891 Gorlenko vidomih blagodijnic i mecenatok Pislya smerti Vasilya Velichka mayetok Vernigorivshina za zapovitom perejshov do jogo dvoyuridnoyi sestri po materi Mariyi Georgiyivni Muretovoyi a pislya yiyi smerti 1912 najbilshimi zemlevlasnikami v Hayenkah stali yiyi diti Pid chas revolyuciyi 1905 1907 rokiv u seli mali misce vistupi nezamozhnih selyan yaki vimagali zbilshiti podennu platnyu za robotu po najmu Najbilsh aktivni uchasniki zavorushen zokrema Marko Koshmar potrapili do v yaznici Vazhkim viprobovuvannyam dlya zhiteliv Hayenok stala Persha svitova vijna yaka pochalasya v serpni 1914 r Todi vijskovozobov yazani zhiteli sela buli mobilizovani do armiyi Tilki v 1914 1915 rr na vijni zaginuli 8 zhiteliv Hayenok Pislya zhovtnevogo perevorotu Navesni 1917 r v seli vstanovilasya vlada Centralnoyi Radi 7 zhovtnya 1917 r Centralna rada progolosila avtonomiyu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Uryad UNR ne zmig zabezpechiti efektivnogo upravlinnya derzhavoyu bula rozpushena armiya zvolikali iz zemelnoyu reformoyu V selah i mistechkah panuvav haos V sichni lyutomu 1918 r selo znahodilosya pid vladoyu bilshovikiv yaki zahopili prilegli do zaliznici rajoni Chernigivshini pid chas nastupu vijska M Muravjova na Kiyiv zagin Babenka U berezni 1918 r bilshovikiv vitisnili vijska kajzerivskoyi Nimechchini yaki vvijshli v Ukrayinu za Brest Litovskim mirnim dogovorom 29 kvitnya 1918 r vladu v Ukrayini zahopiv general Pavlo Skoropadskij v rezultati derzhavnogo perevorotu zdijsnenogo pri dopomozi nimeckih vijsk Oseredok getmanskoyi varti znahodivsya v Monastirishi a v Ichni stoyav nimeckij vijskovij zagin Getmanu Skoropadskomu vdalosya stabilizuvati situaciyu v Ukrayinskij Derzhavi pri nomu selo Hayenki zhilo dostatno spokijno virobnictvo silskogospodarskoyi produkciyi zroslo Produkti prodavali na yarmarku v Ichni tam nimci zdijsnyuvali optovi zakupivli rozrahovuyuchis groshovimi znakami UNR 17 listopada 1918 r getman Skoropadskij ogolosiv pro federativnij dogovir z Rosiyeyu sho prizvelo do narodnogo povstannya yake ocholiv lider ukrayinskih social demokrativ Simon Petlyura Bula vidnovlena Ukrayinska Narodna Respublika z uryadom Direktoriyi getmanska varta rozgromlena a sam getman vtik za kordon Selo perebuvalo pid vladoyu Direktoriyi netrivalij chas u sichni 1919 r vijska UNR pokinuli Chernigivshinu pid chas drugogo nastupu bilshovikiv U Hayenkah buv stvorenij revkom yakij skladavsya viklyuchno z bilshovikiv i bidnyakiv Do revkomu vvijshlo 40 cholovik Besarab Larion Guz Trohim Didenko Pavlo Pitel Feodosij Sorokalit Sidir ta inshi Revkom ocholyuvali bilshoviki Shevchenko Matvij i Shevchenko Terentij Pochalasya rekviziciya konej hudobi ta zbizhzhya obshuki i rozstrili V selah Priluckogo ta Borznyanskogo povitiv spalahnuli povstannya proti vladi bilshovikiv Pochali diyati povstanski zagoni zokrema zagin Yevgena Angela Osnovu povstanskih zagoniv skladali vilni kozaki V yih seredovishi namitivsya rozkol buli i chervoni kozaki yaki pidtrimuvali bilshovikiv V kinci serpnya 1919 r bilshoviki pokinuli Chernigivshinu pid natiskom Dobrovolchoyi armiyi generala Antona Denikina Pri vidstupi boyec zayizhdzhogo bilshovickogo zagonu z podachi silskogo revkomu zastreliv ostannyu pomishicyu Hayenok Nataliyu Muretovu Selo Hayenki stalo pidporyadkovuvatis shtabu derzhavnoyi varti Priluckogo povitu Nova vlada malo chim vidriznyalasya vid bilshovickoyi Vid selyan vimagali postavok prodovolstva ta furazhu zabirali konej Mali misce primusova mobilizaciya do biloyi armiyi grabunki areshti ta rozstrili Denikinci protrimalisya na Chernigivshini dva misyaci a v grudni Priluckij povit znovu zahopili bilshoviki teper uzhe ostatochno Vlada v Prilukah perejshla do bilshovickogo revkomu znovu pochalisya rozstrili bez sudu grabunok selyan vidbiralasya zemlya hlib koni Na povit bula nakladena prodrozkladka 1 mln pudiv hliba velika kilkist goliv rogatoyi hudobi svinej Vse ce vivozilosya do Rosiyi Vse razom uzyate prizvelo do novogo vibuhu selyanskih povstan proti radyanskoyi vladi Selyani organizovuvalisya v mobilni povstanski zagoni Za korotkij chas usi vladni strukturi po selah buli likvidovani U Hayenkah povstanci vbili golovu silskogo revkomu Matviya Shevchenka 21 chervnya 1920 r selyani Hayenok vidmovilisya vidavati prodovolchomu zagonu rozkladku zagin rozignali i vidibrali u nih kulemet Dlya pridushennya vistupu z Priluk buv vidpravlenij karalnij zagin iz sotni bijciv iz dvoma kulemetami She odin bij iz prodzagonom mav misce v Hayenkah 18 grudnya Povstanskij ruh trivav i v 1921 r 24 lyutogo v selo Hayenki pribuv povstanskij zagin u kilkosti 100 cholovik Povstanci znishili vsyu dokumentaciyu yaka stosuvalasya prodrozkladki Zgidno nayavnih dokumentiv u chisli vosmi sil ta hutoriv Priluckogo povitu de buv poshirenij povstanskij ruh nazvano i selo Hayenki V selah priznachali vidpovidachiv yak pravilo zamozhnih zhiteliv na vipadok napadu povstanciv na naselenij punkt V seli Hayenkah vidpovidachami priznachili 10 zhiteliv Bugaj Yefrosiniyu Gnativnu Guzya Andriya Yakovicha Litvinenka Andriya Fedorovicha ta inshih Osnovnim obov yazkom vidpovidachiv bulo svoyechasne povidomlennya vladnim organam pro nablizhennya abo poyavu povstanskih zagoniv Shirokomasshtabni karalni zahodi i teror prizveli do postupovogo zgasannya povstanskogo ruhu Kolektivizaciya ta golodomor Pislya zakinchennya gromadyanskoyi vijni v seli postupovo nalagodzhuvalosya normalne zhittya Pomishicki zemli podilili v 1921 r na selyanske gospodarstvo vidilyalosya 10 desyatin zemli U 1920 1926 rr mayetok pomishikiv Velichkiv buv rozgrabovanij i rozibranij na budivelni materiali rozgromili i rodovu usipalnyu Na misci usipalni v 2013 r bulo vstanovleno pam yatnij znak Selyanski hati hutora Vernigorivshina vvijshli do skladu sela Hayenki U 1923 r bula provedena teritorialna reforma za yakoyu selo Hayenki vvijshlo do Malodivickogo rajonu Priluckoyi okrugi U 1925 r v Hayenkah bulo 311 dvoriv 1255 zhiteliv a v 1930 r 309 dvoriv 1308 zhiteliv Na osnovi zemskoyi ta cerkovnoparafiyalnoyi shkil bula organizovana chotiririchna trudova shkola yaka v 1930 r stala semirichnoyu V period NEPu v seli buv unikalnij fruktovij sad Ivana Ivanovicha Omelchenka Varchenkiv sad do nogo vse lito priyizdili delegaciyi z usiyeyi Ukrayini V toj zhe period v Hayenkah diyav narodnij hor pid kerivnictvom Oleksandra Mihajlovicha Rayevskogo Hor zajnyav pershe misce na respublikanskomu konkursi v Harkovi Piznishe O M Rayevskij spivav v ukrayinskij kapeli Dumka U 1927 1928 rr selo zhilo spokijno i navit zamozhno Ti hto bagato i tyazhko pracyuvav postupovo bagatili Ale znovu z yavilosya rozsharuvannya selyanstva buli j ledari yaki ne hotili abo ne vmili pracyuvati a takozh ti hto ne mig efektivno vesti gospodarstvo z ob yektivnih prichin U 1929 r na seli pochalasya kolektivizaciya Vladnimi i partijnimi strukturami selyani buli podileni na bidnyakiv serednyakiv i kurkuliv Do ostannih vidnosili zamozhnih energijnih i pracezdatnih gospodariv U kolgosp yakomu prisvoyili im ya Matviya Shevchenka dobrovilno jshla lishe chastina bidnyakiv Bilshist serednyakiv i chastina bidnyakiv vstupati do kolgospu vidmovilisya V seli z yavilisya upovnovazheni z Priluckogo okruzhkomu pochavsya tisk zalyakuvannya a potim i represiyi Na najbilsh nezgovirlivih odnoosibnikiv nakladali nepomirno visokij podatok yakij zgidno instrukciyi neobhidno bulo splatiti v tri dni a tih hto ne mig zaplatiti ob yavlyali kurkulyami i visilali do Sibiru Buli vislani sim yi Bugayiv Kurilenkiv ta in Ryatuyuchis vid zaslannya vtekli z sela Pavlo Kurilenko Petro Radchenko sim yi Petra Navrockogo Ivana Omelchenka Andriya Litvinenka ta in A osnovnoyu formoyu rozkurkulyuvannya bula konfiskaciya vsogo majna zemli a takozh viselennya z hat za nesplatu podatkiv Rozkurkulyuvannya provodilosya za iniciativoyu chleniv komitetu nezamozhnikiv Najbilsh aktivnimi komitetchikami buli komunisti Glushenko Mihajlo Politun Ganna Koshmar Ganna bezpartijni Tkachenko Yuhim Guz Trohim Guz Marina Kolektivne gospodarstvo bulo stvorene v nasilnickij sposib iz porushennyam diyuchih u derzhavi zakoniv ale chastina selyan zalishilisya odnoosibnikami Ostatochno suprotiv selyan kolektivizaciyi buv podolanij u rezultati golodomoru Urozhaj zernovih u 1932 r v Hayenkah buv dobrim kolgosp i odnoosibniki vikonali osnovnij i zustrichnij plani hlibozagotivel ale u veresni rozpochalasya druga kampaniya postavok zerna a vsogo bulo sim kampanij Dlya vikonannya planu postavok aktivisti hodili po selyanskih hatah opisuvali nayavni zapasi zerna a potim viluchali Dali pochalisya obshuki shukali v klunyah hlivah na podvir yah i gorishah navit pereviryali vmist gorshikiv u pechi Zbir zerna prodovzhuvavsya i v sichni 1933 r koli selo vzhe goloduvalo Buv she plan m yasozagotivel pravlinnya kolgospu vikonuvalo jogo za rahunok selyan vidbirayuchi u nih hudobu ta svinej Uzhe v listopadi 1932 r na seli pochavsya golod Vzhe do bereznya 1933 r u bilshosti zhiteliv rezervi harchiv buli vicherpani vsya zhivnist z yidena doyidali zalishki kartopli ta yili buryak yakij zapasli dlya hudobi Navesni 1933 r shojno zijshov snig zhiteli kinulis na kolgospni polya zbirati gnilu kartoplyu Lyudi zbirali molodu lobodu visushuvali peretirali i pekli mlinci z molodoyi kropivi shavlyu ta korinnya varili yushku yili kvitki akaciyi Yak tilki poteplilo z richki distavali rakushki yili zholudi listya travu i navit koru z derev Vid nedoyidannya rizko zrosla smertnist na seli pomirali persh za vse stari lyudi hvori ta mali diti V 1933 r majzhe v kozhnij sim yi buli pomerli Golodomor zakinchivsya voseni 1933 r a v 1934 r tisk na selo buv suttyevo poslablenij Uzhe v 1937 r v kolgospi im M Shevchenka na trudoden bulo vidano po 4 6 kg zerna i po 3 krb 25 kop groshej a pered pochatkom vijni riven zhittya v seli znovu nablizivsya do rivnya 1927 1928 rr U listopadi 1936 r vidbulasya chergova teritorialna reorganizaciya selo Hayenki peredali zi skladu Malodivickogo do Ichnyanskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti zasnovana v 1932 r U 1940 r v kolgospi im M Shevchenka bulo 139 goliv velikoyi rogatoyi hudobi z nih 39 koriv 134 svini ta 37 svinomatok 98 ovec 250 shtuk ptici ta 190 konej Viroshuvali zernovi kartoplyu ta tyutyun Groshovi pributki v 1940 r sklali 482 977 krb Druga svitova vijna ta povoyenni roki Pislya napadu Nimechchini na SRSR u Hayenkah pochalasya mobilizaciya mobilizuvali prizovnikiv yaki mali vijskovu pidgotovku ta specialistiv Pid chas mobilizaciyi lita 1941 r na front pishla bilsha chastina cholovikiv sela 15 veresnya 1941 r nimci uvijshli v Hayenki boyu za selo ne bulo Na seli nimci stvorili okupacijnu administraciyu U Hayenkah buv priznachenij starosta iz miscevih zhiteliv ta stvoreno policijnij viddilok Vijskova komendatura yakij pidporyadkovuvalosya selo znahodilasya v Monastirishi komendantom buv nimec Shnajder Nimci vidnovili silskogospodarske virobnictvo v seli Kolgosp stav nazivatisya silskoyu obshinoyu Viroshuvali zhito ta proso za sho narahovuvali trudodni yaki oplachuvali zernom pislya obmolotu She selyani mali prisadibni gospodarstva kozhen dvir zabezpechuvav sebe produktami harchuvannya Molod stali zabirati na roboti v Nimechchinu U pershij nabir poyihali dobrovolci a nastupni nabori vzhe buli primusovimi vid mobilizaciyi treba bulo ryatuvatisya V 1942 r selo zhilo dostatno spokijno Pro masovi zvirstva nimciv na inshih okupovanih teritoriyah zhiteli diznalisya pislya vizvolennya koli v selo stali nadhoditi gazeti Na Ichnyanshini ta Priluchchini diyali partizanskij zagin yakij ocholyuvav I Yu Popko ta zagin Ye X Sokolovskogo Partizani na seli ne vdavalisya do aktivnih dij a lishe nabirali dobrovolciv dlya popovnennya zagoniv ta spalyuvali na polyah viroshene zbizhzhya Navesni 1943 r v seli rozmistivsya shtab madyarskoyi diviziyi z generalom na choli Diviziya znahodilasya na vidpochinku pislya perezhitih boyiv Pershi zagoni Radyanskoyi armiyi vvijshli v selo u drugij polovini dnya 15 veresnya bez boyu Zvilnyali Hayenki chastini 18 go gvardijskogo strileckogo korpusu 60 armiyi Centralnogo frontu pid komanduvannyam general polkovnika I D Chernyahovskogo V Hayenkah vidnovilasya pracya v kolgospi Bulo duzhe vazhko ne bulo cholovikiv a konej zabrali na potrebi armiyi tomu zhinki pidlitki ta litni lyudi orali na korovah Ves urozhaj zernovih u 1944 r zdali na hlibozagotivli na trudoden nichogo ne otrimali viruchilo pidsobne gospodarstvo Na frontah II Svitovoyi vijni voyuvali 312 zhiteliv sela 93 z nih nagorodzheni ordenami i medalyami 198 zhiteliv zaginuli V centri sela vstanovleno pam yatnik zagiblim zhitelyam sela Povoyennij period na seli buv vazhkim Selyan obklali podatkami voni platili silskogospodarskij groshovij podatok opodatkovuvalasya domashnya hudoba i fruktovi dereva Bula zaprovadzhena i prodrozkladka selyani mali zdavati produkti U tih selyan yaki ne mogli splatiti podatki opisuvalos i konfiskovuvalos majno abo zabiralasya zhivnist Selo Hayenki postrazhdalo vid golodomoru 1946 1947 rr Ne bulo hliba chastina zhiteliv virostila na prisadibnih dilyankah kukurudzu yaku ne zabirali pid hlibozagotivli tomu obhodilisya kukurudzyanimi korzhami Zapasi kartopli buli nedostatnimi do vesni 1947 r znovu z yavilisya puhli vid golodu lyudi Vizhivali yak mogli navesni yili viroshenu na gorodah rannyu redisku zbirali gnilu kartoplyu na polyah yakos ryatuyuchis vid golodu Chastina frontovikiv povernulasya z Nimechchini iz trofeyami prodavali yih na bazarah kupuvali harchi tak i vizhivali Cherez nedostatnye harchuvannya znovu pomirali mali diti zokrema nemovlyata bo zhinki ne mali dostatno moloka dlya yih vigodovuvannya Mali misce i vipadki smerti ditej shkilnogo viku V 1950 r kolgosp im M Shevchenka povnistyu osvoyiv dovoyenni ploshi posiviv Spravi pishli na krashe v 1953 r pislya smerti Stalina Buli zbilsheni zakupivelni cini na silgospprodukciyu postupovo zrostali viplati na trudoden Pislya likvidaciyi MTS v 1958 r tehnika bula prodana v sela Pershim traktorom u kolgospi stav Universal iz zaliznimi kolesami z yavivsya i vantazhnij avtomobil ZIS 5 Piznishe kolgospu prodali gusenichni traktori DT 50 ta avtomobili GAZ 51 Zbuduvali mashinno traktornij dvir z remontnoyu majsterneyu park popovnyuvavsya kolisnimi traktorami ta kombajnami Na seli perestali vikoristovuvati voliv a koni zalishilisya u nevelikij kilkosti dlya dopomizhnih potreb U 1956 r kolgospniki sela otrimali pasporti ta malenki pensiyi rozmirom 12 krb V 1960 r selo bulo elektrifikovane Groshovi dohodi kolgospnikiv u 1960 1970 h rokah postupovo zrostali najbilshu platnyu otrimuvali mehanizatori ta tvarinniki Pid chas Perebudovi na osnovi kolgospu bulo stvorene akcionerne tovaristvo Svitanok Naselennya sela postupovo zmenshuvalosya na pochatku 1970 h rokiv v seli meshkalo 1405 osib v 2001 r 428 zhiteliv a v 2013 r naselennya sela skladalo 308 osib Cherez nedostatnyu kilkist uchniv zakrili vosmirichnu shkolu zbudovanu v 1979 r V 2002 r u pristosovanomu primishenni za spriyannya UPC Kiyivskogo patriarhatu vidnovili cerkvu Ioanna Bogoslova Do 2017 roku organ miscevogo samovryaduvannya Hayenkivska silska rada Iz 23 02 2017 r selo vhodit do skladu Ichnyanskoyi miskoyi ob yednanoyi teritorialnoyi gromadi 17 07 2020 r Ichnyanskij rajon buv likvidovanij selo vvijshlo do skladu Priluckogo rajonu NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 96 50 rosijska 3 50 InfrastrukturaU seli ye dva magazini feldshersko akusherskij punkt viddilennya zv yazku diye oseredok zelenogo turizmu Zelena svitlicya Vidatni lyudiU Hayenkah narodilis Grigorenko Ganna Ivanivna 1944 2006 zasluzhenij majster narodnoyi tvorchosti Ukrayini chlen Nacionalnih spilok hudozhnikiv i majstriv narodnogo mistectva Ukrayini Sachenko Grigorij Kirilovich 1905 1939 ukrayinskij poet i literaturoznavec Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast PrimitkiStanom na 2012 rik Oblikova kartka naselenogo punktu na sajti Verhovnoyi Radi 23 serpnya 2018 u Wayback Machine Marshrut vid Chernigova do Hayenok 26 serpnya 2018 u Wayback Machine Rozrahunok Karta Onlajn 7 listopada 2012 u Wayback Machine Informaciya pro naselenij punkt Prognoz pogodi v seli Hayenki 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2018 Procitovano 12 zhovtnya 2018 Pavlo Navrockij Spogadi pro Hayenki ta Ichnyu 22 serpnya 2018 u Wayback Machine Arhiv originalu za 2 travnya 2013 Procitovano 10 veresnya 2015 Arhiv originalu za 8 serpnya 2015 Procitovano 10 veresnya 2015 Arhiv originalu za 22 serpnya 2018 Procitovano 22 serpnya 2018 www etomesto ru Arhiv originalu za 16 grudnya 2021 Procitovano 16 grudnya 2021 Arhiv originalu za 26 sichnya 2019 Procitovano 22 serpnya 2018 www etomesto ru Arhiv originalu za 16 grudnya 2021 Procitovano 16 grudnya 2021 Klirovi vidomosti cerkvi Ioanna Bogoslova sela Hayenki na 1840 rik InfoRost N P elib shpl ru Arhiv originalu za 15 sichnya 2021 Procitovano 16 grudnya 2021 PDF ukr Ukrayinskij naukovo doslidnickij institut arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva Arhiv originalu PDF za 21 sichnya 2022 Procitovano 14 grudnya 2021 Boris Guz Ostanni pomishiki Hayenok Muretovi 22 serpnya 2018 u Wayback Machine Arhiv originalu za 9 bereznya 2016 Procitovano 3 veresnya 2018 Tetyana Muretova Zhittyepis sim yi Muretovih Ozhivaye minuvshina Tvorchist ichnyanciv Kniga vosma Uporyadniki T Chumak V Shevchenko K Gnozis 2018 240 s Stor 117 123 Samburskij Kostyantin Ivanovich Shodenniki 1918 1928 rr Girka ukrayinska istoriya ochima psalomshika z Guzhivki Uporyadniki Viktor Morenec Vitalij Shevchenko Kiyiv Gnozis 2015 1024 s Stor 205 208 779 Boris Guz Pam yati poeta Velichka Ozhivaye minuvshina Tvorchist ichnyanciv Kniga tretya Uporyadniki Nataliya Chernenko Tetyana Chumak Vitalij Shevchenko K Gnozis 2015 248 s Stor 74 81 Arhiv originalu za 23 serpnya 2018 Procitovano 22 serpnya 2018 Arhiv originalu za 23 serpnya 2018 Procitovano 23 serpnya 2018 Arhiv originalu za 27 serpnya 2018 Procitovano 27 serpnya 2018 Arhiv originalu za 13 sichnya 2021 Procitovano 10 chervnya 2021 Arhiv originalu za 30 serpnya 2018 Procitovano 3 veresnya 2018 Arhiv originalu za 27 serpnya 2018 Procitovano 27 serpnya 2018 LiteraturaIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Boris Guz Na beregah Ichenki Istoriya sela Hayenki Krivij Rig Mineral 2014 182 s Viktor Morenec Zemlya polita krov yu K Istorichnij klub Holodnij yar Ukrayinskij prioritet 2013 368 s D O Shkoropad O A Savon Priluchchina Enciklopedichnij dovidnik Nizhin TOB Vidavnictvo Aspekt Poligraf 2007 22 serpnya 2018 u Wayback Machine PosilannyaHayenki na vebsajti Verhovnoyi Radi Ukrayini 23 serpnya 2018 u Wayback Machine Prognoz pogodi v seli Hayenki 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Cya stattya gruntuyetsya na materialah enciklopedichnogo vidannya Istoriya mist i sil URSR Vidtak u nij mozhe buti vidsutnoyu abo vikrivlenoyu informaciya pro periodi Ukrayinskoyi revolyuciyi Golodomoriv Drugoyi Svitovoyi vijni ta suchasnosti Vi mozhete dopomogti proyektu dopisavshi yiyi