Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Токіо | |
  | |
| Країна | Японія |
| Острів | Хонсю |
| Регіон | КантоТ |
| Префектура | Токіо |
| Площа | 621,98 км² (1 жовтня 1940) |
| Населення | 6 778 804 осіб (1 жовтня 1940) |
| Густота | 10898.7 осіб / км² |
|
| |
То́кіо (яп. 東京市, とうきょうし, МФА: [toːkʲoː ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо. Існувало протягом 1 жовтня 1889 — 1 липня 1943 років. Колишня столиця країни.
Виникло на місці міста Едо. Займало територію 23 особливих районів Токіо. Станом на 1 жовтня 1940 року нараховувало понад 6,7 млн мешканців.
Ліквідоване у зв'язку з перетворенням префектури Токіо на метрополію Токіо, яка стала виконувати функції японської столиці. Територія міста була розділена на 35 особливих районів, які 1947 року були укрупнені до 23.
Історія
Область сучасного Токіо була заселений людьми з часів палеоліту. Проте активну роль в історії Японії вона стало грати порівняно недавно. У 12 столітті володар цієї області, Таро Сіґенада, збудував форт і поселення. Воно стало називатися Едо — «двері затоки», позаяк мало доступ до моря, сучасної Токійської затоки.
Стародавність
| Родові емблеми | ||
|---|---|---|
 |  |  |
Тайра | Тітібу | Уесуґі |
 |  |  |
Едо | Тосіма | Касай |
У 7 столітті, в результаті реформ Тайка, на території сучасної метрополії Токіо була утворена провінція Мусасі. До 771 року вона входила до складу Східногірського краю, а згодом була переведена до Східноморського. Початково провінція поділялася на 19 повітів. У 8 столітті до них додалися ще 2, які були заселені переселенцями з корейських держав Когурьо та Сілла. Корейці поширили в Мусасі материкові буддизм, конярство і шовківництво. Їхніми зусиллями будувалися перші місцеві монастирі (Тьофу, Токіо) та Кокубундзі (Кокубундзі, Токіо), а також провінційна адміністрація (Футю, Токіо).
Наприкінці 9 століття територія Мусасі стала одним із місць зародження японського самурайства. Вони володіли провінційними маєтками Тойосіма, Касай, Едо, Оямада та Йокояма.
Після повстання Тайри но Масакадо 935—941 років, в регіоні Канто Східної Японії встановилася влада 8 самурайських сімей роду Тайра. Провінцію Мусасі королювала одна з них, що мала прізвище . Наприкінці 10 століття вона розділилася три гілки — , та . Перша володіла землями на території районів Тюо та Тійода, друга контролювала місцевості майбутніх районів Тосіма, Ітабасі, Неріма та Кіта, а третя управляла маєтками в районах Кацусіка та Едоґава. Окрім цих родових самурайських організацій існували територіальні. Найбільшими з них були Сім товариств провінції Мусасі, а також товариства Йокояма (Хатіодзі, Токіо), Мураяма (), Західне товариство (Хіно, Токіо), тощо.
Середньовіччя
Протягом 12 — 14 століття провінція Мусасі перебувала під управлінням першого самурайського уряду — Камакурського сьоґунату. Провінційна адміністрація залишалася в містечку . Нею керували високопосадовці сьоґунату з роду Ходзьо, що носили титул голів провінції Мусасі. Вони відповідали за розвиток інфраструктури та підняття цілини. Волості й поселення королювали васали сьоґунату з родів Едо, Сякудзій, Сендзоку, Татіквава, тощо.
Наприкінці 14 століття політичний, економічний та культурний центр провінції перемістився з Футю до приморської волості Едо. Її власником був самурайський рід Едо, а з 15 століття — рід . 1457 року місцевий володар Ота Докан звів у центральній частині волості маленький замок із ровом. Він розташовувався на невисокому плато, в районі злиття трьох річок. Біля його стін виникло призамкове поселення, яке перетворилося на один з транспортно-торговельних центрів провінції і цілого регіону Канто. До містечка звозили рис, злаки, шовк і лляні тканини з усього регіону, а потім переправляли до Західної Японії. Так само через Едо в регіоні поширювалися японська кераміка та китайська порцеляна.
1486 року Ота Докан був підступно убитий своїм господарем Уесуґі Садамасою. Це спричинило війну між двома гілками роду Уесуґі. 1524 року, користуючись розбратом, замок Едо захопив Ходзьо Удзіцуна, володар сусідньої провінції Ідзу. 1546 року він знищив гілку основні сили Уесуґі в , а 1552 року змусив голову роду — Уесуґі Норімаса — тікати до союзників в провінцію Етіґо. Після Ходзьо повністю підкорив землі Мусасі й передав її своїм підлеглим — та . Перший зайняв замок Едо, а другий — . Станом на 1559 рік рід Ходзьо контролював 170 волостей та сіл. Їхні мешканці мусили нести військову, гужеву та будівельну повинності.
В травні 1590 року об'єднувач Японії Тойотомі Хідейосі здобув замок Едо, а двома місяцями поспіль — замок Хатіодзі. Доба Ходзьо скінчилася, а провінція Мусасі перейшла під контроль центрального японського уряду.
Ранній новий час
30 серпня 1590 року новим господарем замку Едо став Токуґава Ієясу. За наказом Тойотомі Хідейосі він був змушений обміняти свої родові володіння в провінціях Мікава, Тотомі і Суруґа на зруйновані війною вісім провінцій регіону Канто, що колись належали роду Ходзьо. Токуґава зробив замок Едо центром усього регіону й протягом 10 років відновив місцеве господарство. 1603 року він отримав посаду сьоґуна й заснував останній самурайський уряд — Едоський сьоґунат. Регіональні володарі, залежні від Токуґави, були зібрані для розбудови замку і призамкового міста Едо. Воно стало резиденцію усіх наступних сьоґунів Японії.
Місто Едо 17 — 19 століття було збудоване у формі мушлі равлика. В її центрі розташовувався великий замок, від якого спіраллю, за годинниковою стрілкою, простягалися лабіринти міських кварталів. Планувалося, що така забудова ускладнюватиме штурм замку потенційними нападниками. Біля підніжжя замку знаходилися великі садиби регіональних володарів категорій фудай та тодзама. Їх оточували будинки безпосередніх васалів сьоґуна — старшин хатамото й ґокенінів. З півночі на південь, вздовж мосту , пролягали оселі міщан. У випадку зростання населення, будівничі продовжували завиток, додаючи нові рови та поселення. Між 1624 — 1644 роками в Едо нараховувалося 300 кварталів. Існувала розвинена система водопостачання, яка складалася з водогонів Канда, Тамакава, Хонсьо, Аояма, Міта, Сенкава та інших.
Протягом 17 — 19 століття столицею Японії залишалося Кіото, місце перебування Імператора, проте політична і культурна вага Едо невпинно зростала. На 18 століття «місто сьоґунів» було найбільшим урбаністичним центром Японії і світу, а на початок 19 століття стало культурною і науковою «Меккою» країни.
Після реставрації прямого монаршого правління 1868 року сьоґунат було ліквідовано і у вересні того ж року Імператор Мейдзі переніс свою резиденцію до Едо. Місто стало називатися Токіо — «східна столиця». Воно почало виконувати функції формальної столиці Японії.
У другій половині 19 століття у Токіо бурхливо розвивалася промисловість і суднобудування. У 1872 році була побудована залізниця «Токіо—Йокогама», а у 1877 — залізниця «Кобе—Осака—Токіо».
1 вересня 1923 року в Токіо й околицях стався сильний землетрус (7—9 балів за шкалою Ріхтера). Майже половина міста згоріла в полум'ї від пожеж. 90 тисяч осіб загинуло. Хоча план реконструкції був дуже дорогим, місто стало частково відновлюватися.
Токіо вдруге серйозно постраждало під час Другої світової війни, коли було піддане стратегічним бомбардуванням авіації США. Тільки під час одного рейду загинуло понад 100 тисяч жителів. Безліч дерев'яних будівель згоріла. Постраждала також і Імператорська Резиденція.
Після війни Токіо був окупований військами США. В часи Корейської війни він став великим військовим центром. Тут знаходилися кілька американських військових баз.
У другій половині 20 століття економіка Японії стала стрімко відроджуватися (японське «Економічне диво»), і у 1966 році вона посіла місце другої найбільшої економіки світу. У 1964 році під час літніх Олімпійських ігор Токіо вигідно показало себе на міжнародній арені. З 1970-х років місто захлинула хвиля робочої сили із сільських районів, що спричинило подальший розвиток міста. Наприкінці 1980-х років Токіо стало одним із міст світу, які розвивалися найбільш динамічно.
20 березня 1995 року в токійському метро відбулася газова атака з використанням зарину. Теракт був проведений релігійною сектою Аум Шінрікьо. У результаті постраждало понад 5 тисяч осіб, 11 з яких загинуло.
Джерела та література
- Токіо (місто) // 『角川日本地名大辞典』 [Великий словник японських топонімів Кадокава]. 第13巻. 東京都 / 角川日本地名大辞典編纂委員会編. — 東京: 角川書店, 1978. (яп.)
Токіо (місто) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
- (яп.) Офіційна сторінка метрополії Токіо
Примітки
- Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюКумайне вказано текст - Оскільки офіційного Імператорського указу про перенесення столиці, який повинен був видаватися у подібних випадках, не було, ряд японських юристів вважають, що столицею Японії де-юре залишається Кіото, а не Токіо. Проблема визначення японської столиці по сьогодні є дискусійною.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Tokio znachennya Koordinati 35 41 00 pn sh 139 45 22 sh d 35 68333 pn sh 139 75611 sh d 35 68333 139 75611 TokioKrayina YaponiyaOstriv HonsyuRegion KantoTPrefektura TokioPlosha 621 98 km 1 zhovtnya 1940 Naselennya 6 778 804 osib 1 zhovtnya 1940 Gustota 10898 7 osib km Tokio misto u Vikishovishi To kio yap 東京市 とうきょうし MFA toːkʲoː ɕi misto v Yaponiyi v prefekturi Tokio Isnuvalo protyagom 1 zhovtnya 1889 1 lipnya 1943 rokiv Kolishnya stolicya krayini Viniklo na misci mista Edo Zajmalo teritoriyu 23 osoblivih rajoniv Tokio Stanom na 1 zhovtnya 1940 roku narahovuvalo ponad 6 7 mln meshkanciv Likvidovane u zv yazku z peretvorennyam prefekturi Tokio na metropoliyu Tokio yaka stala vikonuvati funkciyi yaponskoyi stolici Teritoriya mista bula rozdilena na 35 osoblivih rajoniv yaki 1947 roku buli ukrupneni do 23 IstoriyaOblast suchasnogo Tokio bula zaselenij lyudmi z chasiv paleolitu Prote aktivnu rol v istoriyi Yaponiyi vona stalo grati porivnyano nedavno U 12 stolitti volodar ciyeyi oblasti Taro Sigenada zbuduvav fort i poselennya Vono stalo nazivatisya Edo dveri zatoki pozayak malo dostup do morya suchasnoyi Tokijskoyi zatoki Starodavnist Rodovi emblemiEdo Edo EdoTajra Titibu UesugiEdo Edo EdoEdo Tosima Kasaj U 7 stolitti v rezultati reform Tajka na teritoriyi suchasnoyi metropoliyi Tokio bula utvorena provinciya Musasi Do 771 roku vona vhodila do skladu Shidnogirskogo krayu a zgodom bula perevedena do Shidnomorskogo Pochatkovo provinciya podilyalasya na 19 povitiv U 8 stolitti do nih dodalisya she 2 yaki buli zaseleni pereselencyami z korejskih derzhav Koguro ta Silla Korejci poshirili v Musasi materikovi buddizm konyarstvo i shovkivnictvo Yihnimi zusillyami buduvalisya pershi miscevi monastiri Tofu Tokio ta Kokubundzi Kokubundzi Tokio a takozh provincijna administraciya Futyu Tokio Naprikinci 9 stolittya teritoriya Musasi stala odnim iz misc zarodzhennya yaponskogo samurajstva Voni volodili provincijnimi mayetkami Tojosima Kasaj Edo Oyamada ta Jokoyama Pislya povstannya Tajri no Masakado 935 941 rokiv v regioni Kanto Shidnoyi Yaponiyi vstanovilasya vlada 8 samurajskih simej rodu Tajra Provinciyu Musasi korolyuvala odna z nih sho mala prizvishe Naprikinci 10 stolittya vona rozdililasya tri gilki ta Persha volodila zemlyami na teritoriyi rajoniv Tyuo ta Tijoda druga kontrolyuvala miscevosti majbutnih rajoniv Tosima Itabasi Nerima ta Kita a tretya upravlyala mayetkami v rajonah Kacusika ta Edogava Okrim cih rodovih samurajskih organizacij isnuvali teritorialni Najbilshimi z nih buli Sim tovaristv provinciyi Musasi a takozh tovaristva Jokoyama Hatiodzi Tokio Murayama Zahidne tovaristvo Hino Tokio tosho Serednovichchya Ota Dokan zasnovnik zamku Edo dovkola yakogo viniklo majbutnye Tokio Protyagom 12 14 stolittya provinciya Musasi perebuvala pid upravlinnyam pershogo samurajskogo uryadu Kamakurskogo sogunatu Provincijna administraciya zalishalasya v mistechku Neyu keruvali visokoposadovci sogunatu z rodu Hodzo sho nosili titul goliv provinciyi Musasi Voni vidpovidali za rozvitok infrastrukturi ta pidnyattya cilini Volosti j poselennya korolyuvali vasali sogunatu z rodiv Edo Syakudzij Sendzoku Tatikvava tosho Naprikinci 14 stolittya politichnij ekonomichnij ta kulturnij centr provinciyi peremistivsya z Futyu do primorskoyi volosti Edo Yiyi vlasnikom buv samurajskij rid Edo a z 15 stolittya rid 1457 roku miscevij volodar Ota Dokan zviv u centralnij chastini volosti malenkij zamok iz rovom Vin roztashovuvavsya na nevisokomu plato v rajoni zlittya troh richok Bilya jogo stin viniklo prizamkove poselennya yake peretvorilosya na odin z transportno torgovelnih centriv provinciyi i cilogo regionu Kanto Do mistechka zvozili ris zlaki shovk i llyani tkanini z usogo regionu a potim perepravlyali do Zahidnoyi Yaponiyi Tak samo cherez Edo v regioni poshiryuvalisya yaponska keramika ta kitajska porcelyana 1486 roku Ota Dokan buv pidstupno ubitij svoyim gospodarem Uesugi Sadamasoyu Ce sprichinilo vijnu mizh dvoma gilkami rodu Uesugi 1524 roku koristuyuchis rozbratom zamok Edo zahopiv Hodzo Udzicuna volodar susidnoyi provinciyi Idzu 1546 roku vin znishiv gilku osnovni sili Uesugi v a 1552 roku zmusiv golovu rodu Uesugi Norimasa tikati do soyuznikiv v provinciyu Etigo Pislya Hodzo povnistyu pidkoriv zemli Musasi j peredav yiyi svoyim pidleglim ta Pershij zajnyav zamok Edo a drugij Stanom na 1559 rik rid Hodzo kontrolyuvav 170 volostej ta sil Yihni meshkanci musili nesti vijskovu guzhevu ta budivelnu povinnosti V travni 1590 roku ob yednuvach Yaponiyi Tojotomi Hidejosi zdobuv zamok Edo a dvoma misyacyami pospil zamok Hatiodzi Doba Hodzo skinchilasya a provinciya Musasi perejshla pid kontrol centralnogo yaponskogo uryadu Rannij novij chas Dokladnishe Edo misto Zamok Edo simvol mogutnosti soguniv u 17 19 stolittyah 30 serpnya 1590 roku novim gospodarem zamku Edo stav Tokugava Iyeyasu Za nakazom Tojotomi Hidejosi vin buv zmushenij obminyati svoyi rodovi volodinnya v provinciyah Mikava Totomi i Suruga na zrujnovani vijnoyu visim provincij regionu Kanto sho kolis nalezhali rodu Hodzo Tokugava zrobiv zamok Edo centrom usogo regionu j protyagom 10 rokiv vidnoviv misceve gospodarstvo 1603 roku vin otrimav posadu soguna j zasnuvav ostannij samurajskij uryad Edoskij sogunat Regionalni volodari zalezhni vid Tokugavi buli zibrani dlya rozbudovi zamku i prizamkovogo mista Edo Vono stalo rezidenciyu usih nastupnih soguniv Yaponiyi Misto Edo 17 19 stolittya bulo zbudovane u formi mushli ravlika V yiyi centri roztashovuvavsya velikij zamok vid yakogo spirallyu za godinnikovoyu strilkoyu prostyagalisya labirinti miskih kvartaliv Planuvalosya sho taka zabudova uskladnyuvatime shturm zamku potencijnimi napadnikami Bilya pidnizhzhya zamku znahodilisya veliki sadibi regionalnih volodariv kategorij fudaj ta todzama Yih otochuvali budinki bezposerednih vasaliv soguna starshin hatamoto j gokeniniv Z pivnochi na pivden vzdovzh mostu prolyagali oseli mishan U vipadku zrostannya naselennya budivnichi prodovzhuvali zavitok dodayuchi novi rovi ta poselennya Mizh 1624 1644 rokami v Edo narahovuvalosya 300 kvartaliv Isnuvala rozvinena sistema vodopostachannya yaka skladalasya z vodogoniv Kanda Tamakava Honso Aoyama Mita Senkava ta inshih Protyagom 17 19 stolittya stoliceyu Yaponiyi zalishalosya Kioto misce perebuvannya Imperatora prote politichna i kulturna vaga Edo nevpinno zrostala Na 18 stolittya misto soguniv bulo najbilshim urbanistichnim centrom Yaponiyi i svitu a na pochatok 19 stolittya stalo kulturnoyu i naukovoyu Mekkoyu krayini Pislya restavraciyi pryamogo monarshogo pravlinnya 1868 roku sogunat bulo likvidovano i u veresni togo zh roku Imperator Mejdzi perenis svoyu rezidenciyu do Edo Misto stalo nazivatisya Tokio shidna stolicya Vono pochalo vikonuvati funkciyi formalnoyi stolici Yaponiyi U drugij polovini 19 stolittya u Tokio burhlivo rozvivalasya promislovist i sudnobuduvannya U 1872 roci bula pobudovana zaliznicya Tokio Jokogama a u 1877 zaliznicya Kobe Osaka Tokio 1 veresnya 1923 roku v Tokio j okolicyah stavsya silnij zemletrus 7 9 baliv za shkaloyu Rihtera Majzhe polovina mista zgorila v polum yi vid pozhezh 90 tisyach osib zaginulo Hocha plan rekonstrukciyi buv duzhe dorogim misto stalo chastkovo vidnovlyuvatisya Tokio vdruge serjozno postrazhdalo pid chas Drugoyi svitovoyi vijni koli bulo piddane strategichnim bombarduvannyam aviaciyi SShA Tilki pid chas odnogo rejdu zaginulo ponad 100 tisyach zhiteliv Bezlich derev yanih budivel zgorila Postrazhdala takozh i Imperatorska Rezidenciya Pislya vijni Tokio buv okupovanij vijskami SShA V chasi Korejskoyi vijni vin stav velikim vijskovim centrom Tut znahodilisya kilka amerikanskih vijskovih baz U drugij polovini 20 stolittya ekonomika Yaponiyi stala strimko vidrodzhuvatisya yaponske Ekonomichne divo i u 1966 roci vona posila misce drugoyi najbilshoyi ekonomiki svitu U 1964 roci pid chas litnih Olimpijskih igor Tokio vigidno pokazalo sebe na mizhnarodnij areni Z 1970 h rokiv misto zahlinula hvilya robochoyi sili iz silskih rajoniv sho sprichinilo podalshij rozvitok mista Naprikinci 1980 h rokiv Tokio stalo odnim iz mist svitu yaki rozvivalisya najbilsh dinamichno 20 bereznya 1995 roku v tokijskomu metro vidbulasya gazova ataka z vikoristannyam zarinu Terakt buv provedenij religijnoyu sektoyu Aum Shinriko U rezultati postrazhdalo ponad 5 tisyach osib 11 z yakih zaginulo Dzherela ta literaturaTokio misto 角川日本地名大辞典 Velikij slovnik yaponskih toponimiv Kadokava 第13巻 東京都 角川日本地名大辞典編纂委員会編 東京 角川書店 1978 yap Tokio misto 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Posilannya yap Oficijna storinka metropoliyi TokioPrimitkiPomilka cituvannya Nepravilnij viklik tegu lt ref gt dlya vinosok pid nazvoyu Kumaj ne vkazano tekst Oskilki oficijnogo Imperatorskogo ukazu pro perenesennya stolici yakij povinen buv vidavatisya u podibnih vipadkah ne bulo ryad yaponskih yuristiv vvazhayut sho stoliceyu Yaponiyi de yure zalishayetsya Kioto a ne Tokio Problema viznachennya yaponskoyi stolici po sogodni ye diskusijnoyu