Танджунгпура стародавня індуїзована держава що існували на південнозахідному узбережжі Калімантану Також яванці називали

Танджунгпура — стародавня індуїзована держава, що існували на південнозахідному узбережжі Калімантану. Також яванці називали його Бакулапура, де «Бакула» є санскритським варіантом дерева (з родини сапотових).

Танджунгпура

III ст. – XIV ст.

Танджунгпура: історичні кордони на карті

Танджунгпура у XIV ст.

Столиця

Танджунгпура

Мови

санскрит

Релігії

індуїзм

Форма правління

монархія

Історія

- Засновано

III ст.

- Ліквідовано

XIV ст.

Історія

Початок утворення відносять до торгівельної міграції з Індостану. Припускають, що поселення Танджунгпура було засновано близько II ст. до н. е. в якості торгівельної факторії держави Калінга, коли там панувала династія Магамеґавагани. Ймовірно з початком послаблення останньої у I ст. н. е. відбувається формування державності. Близько VIII ст. Танджунгпура стає провідною державою у південнозахідній частині Калімантану. Першим відомим раджою є , що панував на початку IX ст.

Танджунгпура підтримувала тісні культурні, політичні та економічні контакти з державами східного Індостану — Чола, Паллавами, Східними Гангами, державами Яви й Суматри, Чампа.

В X—XI ст. вела протистояння з імперією Шривіджая Незважаючи на тимчасове визнання зверхності, зрештою Танджунгпура завдяки раджи зберігла незалежність, що в подальшому позитивно позначилося на її домінуванні на заході Калімантану. Піднесення тривало близько століття, в цей час вдалося зайняти усі землі Шривіджаї на Калімантані до Брунею. Втім у середині XIII ст. визнає зверхність яванської держави Сінгасарі. Проте ця залежність тривала недовго завдяки політиці раджи .

До середини XIV ст. зазнало тяжкої поразки від імперії Маджапагіт. Наслідком став занепад й перенесення У 1370-х роках столиці північніше — до Сукадани, де було створено державу з відповідною назвою.

Устрій

Було містом-державою з залежною територією навколо. За своєю організацією наслідувала індуїстським державам на чолі із раджою. Столиця розташовувалося на місці сучасного села Негері-Бару.

Економіка

Основу становила торгівля з країнами Південно-Східної (Пхном, Ламап, Чампа), Східної (Китай) та Південної Азії (Індостан). Вивозили з золото, камфору, черепаховий панцир, слонову кістку, ріг носорога, гребінь журавля, бджолиний віск, лакавуд (запашна серцевина і коренева деревина товстої ліани ), кров дракона (смолу драконового дерева), ротанґ, їстівні пташині гнізда та прянощі (насамперед перець кубеба).

Джерела

Schwartzberg, Joseph E. (1978). A Historical atlas of South Asia. Chicago: University of Chicago Press. ISBN .
Tomé Pires, Armando Cortesão, Francisco Rodrigues (1990). The Suma Oriental of Tome Pires: An Account of the East, from the Red Sea to Japan, Written in Malacca and India in 1512—1515, and The Book of Francisco Rodrigues, Rutter of a Voyage in the Red Sea, Nautical Rules, Almanack and Maps, Written and Drawn in the East Before 1515. 1. Asian Educational Services. hlm. 224. .
Sailendra Nath Sen (1999). Ancient Indian History and Civilization. New Age International. ISBN .
Walker, J.H. (2016). From Po-li to Rajah Brooke: Culture, Power and the Contest for Sarawak. Journal of Borneo-Kalimantan. University of New South Wales, Australia. doi:10.33736/jbk.461.2016.