Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Субтропічні ліси Північного Індокитаю (ідентифікатор WWF: IM0137) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на півночі Індокитаю.
 Ліс на схилах гори Фаншипан (В'єтнам) | |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | IM0137 |
| Межі | Сухі ліси Центрального Індокитаю Вологі листяні ліси басейну Іраваді Гірські дощові ліси Каї та Карену Гірські дощові ліси Луангпхабангу Дощові ліси Мізораму, Маніпуру та Качину Дощові ліси півночі Аннамських гір Вологі листяні ліси Північного Таїланду та Лаосу Субтропічні ліси Північного Трикутника Рівнинні дощові ліси Північного В'єтнаму Альпійські хвойні та мішані ліси ущелин Нуцзяну та Ланьцанцзяну Прісноводні заболочені ліси дельти Червоної річки Субтропічні вічнозелені ліси Юньнанського плато |
| Площа, км² | 435 870 |
| Країни | КНР, М'янма, Таїланд, В'єтнам, Лаос |
| Охороняється | 30 724 км² (7 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон субтропічних лісів Північного Індокитаю простягається від Шанського нагір'я, яке займає значну частину східної М'янми, через південний захід китайської провінції Юньнань до крайньої півночі Таїланду, півночі Лаосу та північного заходу В'єтнаму. Основу гір регіону складають інтрузивні магматичні породи та палеозойські вапняки. Середня висота гір регіону не перевищує 2000 м, а найвищою вершиною регіону є гора Фаншипан висотою 3147 м, розташована у В'єтнамі. Через територію регіону протікають річки Хонгха, Меконг та Салуїн, долини яких розташовані на висоті 200-400 м над рівнем моря.
Клімат
В межах екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією кліматів Кеппена) або високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 1200 до 2500 мм, залежно від рельєфу. Більшість опадів випадає влітку, з квітня по жовтень, разом з мусонами, що надходять з Бенгальської затоки та Південнокитайського моря. З листопада по березень в регіоні дмуть зимові мусони, що надходять з внутрішніх районів Азії та приносять суху погоду. Середні температури змінюються залежно від висоти, але січень в регіоні є найхолоднішим місяцем, а рання весна, перед початком сезону мусонів — найспекотнішою порою року. У високогір'ях регіону взимку трапляються заморозки.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є субтропічні широколистяні ліси, які є перехідними між субтропічними та помірними лісами Південного-Західного Китаю та тропічними лісами Індокитаю. Прохолодні зимові температури та велика висота над рівнем моря сприяють розвитку гірської флори з виразним гімалайським компонентом. В зрілих лісах регіону виділяють три яруси, а лісовий намет в них розташований на висоті до 30 м над землею. Більшість дерев, що складають основу лісів екорегіону, належать до родин Букові (Fagaceae), Магнолієві (Magnoliaceae) та Чаєві (Theaceae). Зокрема, до цих родин належать дуби (Quercus spp.), кастанопсіси (Castanopsis spp.), [en] (Schima spp.), магнолії (Magnolia spp.), мікелії (Michelia spp.) та інші поширені в регіоні дерева. Також тут зустрічаються деякі представники родини Діптерокарпові (Dipterocarpaceae), зокрема [en] (Shorea wangtianshuea), [en] (Dipterocarpus retusus) та [en] (Hopea chinensis). Крім того, в екорегіоні зустрічаються представники родин Березові (Betulaceae), Чарівногоріхові (Hamamelidaceae), Лаврові (Lauraceae), Сапотові (Sapotaceae) та Елеокарпові (Elaeocarpaceae).
На висоті від 600-800 м над рівнем моря до 2000 м над рівнем моря в регіоні поширені широколистяні вічнозелені ліси. В цих лісах переважають гірські субтропічні види рослин, натомість тропічні види, що походять з низовин Індокитаю, в них відсутні. На більших висотах в лісах зустрічаються листопадні та хвойні породи дерев. На Шанському нагір'ї в бірманському штаті Шан ці дерева утворюють гірські листяні ліси.
На вапнякових субстратах, які характеризуються тим, що погано утримують вологу, ростуть мусонні ліси. Серед дерев, що зустрічаються в цих лісах, слід відзначити голоцвітий тетрамелес (Tetrameles nudiflora), звичайний анчар (Antiaris toxicaria), [en] (Celtis timorensis), [en] (Celtis philippensis), [en] (Cleistanthus sumatranus), [sv] (Garuga floribunda), [sv] (Pterospermum menglunense), [en] (Ulmus lanceifolia) та [sv] (Xantolis stenosepala).
На горі Фаншипан, найвищій вершині В'єтнаму та всього регіону, на висоті понад 2000 м над рівнем моря поширені хвойні ялицево-тсуґові ліси, які більше ніде у Південно-Східній Азії не зустрічаються. Основу цих лісів складають гімалайські тсуґи (Tsuga dumosa) та фаншипанські ялиці (Abies delavayi subsp. fansipanensis). Крім того, в хвойних лісах Фаншипану зустрічаються широколистяні дерева, що належать до родин [en] (Aceraceae), Гіркокаштанові (Hippocastanoideae), Букові (Fagaceae), Магнолієві (Magnoliaceae) та Лаврові (Lauraceae), та хвойні дерева, що належать до родин Кипарисові (Cupressaceae), Подокарпові (Podocarpaceae) та Тисові (Taxaceae).
Фауна
Екорегіон вирізняється високим фауністичним різноманіттям. Тут зустрічається понад 180 видів ссавців, зокрема індійські слони (Elephas maximus indicus), гаури (Bos gaurus), бантенги (Bos javanicus), китайські горали (Naemorhedus griseus), суматранські серау (Capricornis sumatraensis), індійські замбари (Rusa unicolor), індійські мунтжаки (Muntiacus muntjak), дикі свині (Sus scrofa), [en] (Nycticebus bengalensis), [en] (Xanthonycticebus pygmaeus), макаки-резуси (Macaca mulatta), ассамські макаки (Macaca assamensis), ведмежі макаки (Macaca arctoides), північні свинохвості макаки (Macaca leonina), [en] (Trachypithecus crepusculus), лангури Фейра (Trachypithecus phayrei), майже ендемічні тонкінські рінопітеки (Rhinopithecus avunculus) та північні білощокі гібони (Nomascus leucogenys), а також пістряві політухи (Hylopetes alboniger), [en] (Callosciurus inornatus), [en] (Crocidura indochinensis) та рідкісні червоні панди (Ailurus fulgens). Серед поширених в регіоні хижих ссавців слід відзначити гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus), гірського куона (Cuon alpinus), індокитайського тигра (Panthera tigris corbetti), індокитайського леопарда (Panthera pardus delacouri), димчасту пантеру (Neofelis nebulosa), золотисту котопуму (Catopuma temminckii), бенгальського кота (Prionailurus bengalensis), гладкошерсту видру (Lutrogale perspicillata), бінтуронга (Arctictis binturong), аннамську пальмову цивету (Chrotogale owstoni) та білосмугу мустелу (Mustela strigidorsa). Ендеміками екорегіону є мунтжаки Рузвельта (Muntiacus rooseveltorum) та [en] (Dremomys gularis).
Орнітофауна екорегіону вирізняється найвищим різноманіттям в Індокитаї. Тут зустрічається понад 700 видів птахів, серед яких слід відзначити звичайного фазана (Phasianus colchicus), сріблястого лофура (Lophura nycthemera), синьокрилого павича (Pavo muticus), [en] (Polyplectron bicalcaratum), зеленоногу куріпку (Tropicoperdix chloropus), непальського калао (Aceros nipalensis), дворогого гомрая (Buceros bicornis), гірського пінона (Ducula badia), сіроголового папугу (Psittacula finschii), [en] (Psittacula alexandri), індійського кориліса (Loriculus vernalis), сірощокого личинкоїда (Pericrocotus solaris), пломенистого личинкоїда (Pericrocotus speciosus), індокитайського квіткоїда (Dicaeum minullum), червону сіпараю (Aethopyga siparaja), червону вивільгу (Oriolus traillii), гіацинтового монаршика (Hypothymis azurea), бірманського сорокопуда (Lanius collurioides), золоточубу синицю (Melanochlora sultanea), королівську синицю (Machlolophus spilonotus), великого бюльбюля-бороданя (Alophoixus pallidus), індокитайського бюльбюля (Pycnonotus aurigaster), золотисту сутору (Suthora verreauxi), південного окулярника (Zosterops palpebrosus), червоноголову тимелію (Timalia pileata) та юнанську альципу (Alcippe fratercula). Ендеміками екорегіону є світлогорлі баблери-рихталики (Spelaeornis kinneari) та фансипанські баблери (Napothera pasquieri).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 30 724 км², або 7 % екорегіону, є заповідними територіями. Ще близько 34 % екорегіону вкриті лісами, однак перебувають поза межами заповідників. Природоохоронні території включають: [en] та [en] в М'янмі, Природний заповідник Дой-Пхачанг, Національний парк Маефанг та [en] в Таїланді, [en], Національний парк Хоангльєн, [en], [en] та [en] у В'єтнамі, [en] в Лаосі, а також [zh] та [zh] в Китаї.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 21 грудня 2023.
Посилання
- «Northern Indochina subtropical forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Northern Indochina Subtropical Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Subtropichni lisi Pivnichnogo Indokitayu identifikator WWF IM0137 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij na pivnochi Indokitayu Subtropichni lisi Pivnichnogo Indokitayu Lis na shilah gori Fanshipan V yetnam Ekozona Indomalajya Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya vrazlivij WWF IM0137 Mezhi Suhi lisi Centralnogo Indokitayu Vologi listyani lisi basejnu Iravadi Girski doshovi lisi Kayi ta Karenu Girski doshovi lisi Luangphabangu Doshovi lisi Mizoramu Manipuru ta Kachinu Doshovi lisi pivnochi Annamskih gir Vologi listyani lisi Pivnichnogo Tayilandu ta Laosu Subtropichni lisi Pivnichnogo Trikutnika Rivninni doshovi lisi Pivnichnogo V yetnamu Alpijski hvojni ta mishani lisi ushelin Nuczyanu ta Lancanczyanu Prisnovodni zabolocheni lisi delti Chervonoyi richki Subtropichni vichnozeleni lisi Yunnanskogo plato Plosha km 435 870 Krayini KNR M yanma Tayiland V yetnam Laos Ohoronyayetsya 30 724 km 7 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Landshaft en V yetnam GeografiyaEkoregion subtropichnih lisiv Pivnichnogo Indokitayu prostyagayetsya vid Shanskogo nagir ya yake zajmaye znachnu chastinu shidnoyi M yanmi cherez pivdennij zahid kitajskoyi provinciyi Yunnan do krajnoyi pivnochi Tayilandu pivnochi Laosu ta pivnichnogo zahodu V yetnamu Osnovu gir regionu skladayut intruzivni magmatichni porodi ta paleozojski vapnyaki Serednya visota gir regionu ne perevishuye 2000 m a najvishoyu vershinoyu regionu ye gora Fanshipan visotoyu 3147 m roztashovana u V yetnami Cherez teritoriyu regionu protikayut richki Hongha Mekong ta Saluyin dolini yakih roztashovani na visoti 200 400 m nad rivnem morya KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye vologij subtropichnij klimat Cwa za klasifikaciyeyu klimativ Keppena abo visokogirnij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu Keppena Serednorichna kilkist opadiv v regioni kolivayetsya vid 1200 do 2500 mm zalezhno vid relyefu Bilshist opadiv vipadaye vlitku z kvitnya po zhovten razom z musonami sho nadhodyat z Bengalskoyi zatoki ta Pivdennokitajskogo morya Z listopada po berezen v regioni dmut zimovi musoni sho nadhodyat z vnutrishnih rajoniv Aziyi ta prinosyat suhu pogodu Seredni temperaturi zminyuyutsya zalezhno vid visoti ale sichen v regioni ye najholodnishim misyacem a rannya vesna pered pochatkom sezonu musoniv najspekotnishoyu poroyu roku U visokogir yah regionu vzimku traplyayutsya zamorozki FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye subtropichni shirokolistyani lisi yaki ye perehidnimi mizh subtropichnimi ta pomirnimi lisami Pivdennogo Zahidnogo Kitayu ta tropichnimi lisami Indokitayu Proholodni zimovi temperaturi ta velika visota nad rivnem morya spriyayut rozvitku girskoyi flori z viraznim gimalajskim komponentom V zrilih lisah regionu vidilyayut tri yarusi a lisovij namet v nih roztashovanij na visoti do 30 m nad zemleyu Bilshist derev sho skladayut osnovu lisiv ekoregionu nalezhat do rodin Bukovi Fagaceae Magnoliyevi Magnoliaceae ta Chayevi Theaceae Zokrema do cih rodin nalezhat dubi Quercus spp kastanopsisi Castanopsis spp en Schima spp magnoliyi Magnolia spp mikeliyi Michelia spp ta inshi poshireni v regioni dereva Takozh tut zustrichayutsya deyaki predstavniki rodini Dipterokarpovi Dipterocarpaceae zokrema en Shorea wangtianshuea en Dipterocarpus retusus ta en Hopea chinensis Krim togo v ekoregioni zustrichayutsya predstavniki rodin Berezovi Betulaceae Charivnogorihovi Hamamelidaceae Lavrovi Lauraceae Sapotovi Sapotaceae ta Eleokarpovi Elaeocarpaceae Na visoti vid 600 800 m nad rivnem morya do 2000 m nad rivnem morya v regioni poshireni shirokolistyani vichnozeleni lisi V cih lisah perevazhayut girski subtropichni vidi roslin natomist tropichni vidi sho pohodyat z nizovin Indokitayu v nih vidsutni Na bilshih visotah v lisah zustrichayutsya listopadni ta hvojni porodi derev Na Shanskomu nagir yi v birmanskomu shtati Shan ci dereva utvoryuyut girski listyani lisi Na vapnyakovih substratah yaki harakterizuyutsya tim sho pogano utrimuyut vologu rostut musonni lisi Sered derev sho zustrichayutsya v cih lisah slid vidznachiti golocvitij tetrameles Tetrameles nudiflora zvichajnij anchar Antiaris toxicaria en Celtis timorensis en Celtis philippensis en Cleistanthus sumatranus sv Garuga floribunda sv Pterospermum menglunense en Ulmus lanceifolia ta sv Xantolis stenosepala Na gori Fanshipan najvishij vershini V yetnamu ta vsogo regionu na visoti ponad 2000 m nad rivnem morya poshireni hvojni yalicevo tsugovi lisi yaki bilshe nide u Pivdenno Shidnij Aziyi ne zustrichayutsya Osnovu cih lisiv skladayut gimalajski tsugi Tsuga dumosa ta fanshipanski yalici Abies delavayi subsp fansipanensis Krim togo v hvojnih lisah Fanshipanu zustrichayutsya shirokolistyani dereva sho nalezhat do rodin en Aceraceae Girkokashtanovi Hippocastanoideae Bukovi Fagaceae Magnoliyevi Magnoliaceae ta Lavrovi Lauraceae ta hvojni dereva sho nalezhat do rodin Kiparisovi Cupressaceae Podokarpovi Podocarpaceae ta Tisovi Taxaceae FaunaEkoregion viriznyayetsya visokim faunistichnim riznomanittyam Tut zustrichayetsya ponad 180 vidiv ssavciv zokrema indijski sloni Elephas maximus indicus gauri Bos gaurus bantengi Bos javanicus kitajski gorali Naemorhedus griseus sumatranski serau Capricornis sumatraensis indijski zambari Rusa unicolor indijski muntzhaki Muntiacus muntjak diki svini Sus scrofa en Nycticebus bengalensis en Xanthonycticebus pygmaeus makaki rezusi Macaca mulatta assamski makaki Macaca assamensis vedmezhi makaki Macaca arctoides pivnichni svinohvosti makaki Macaca leonina en Trachypithecus crepusculus languri Fejra Trachypithecus phayrei majzhe endemichni tonkinski rinopiteki Rhinopithecus avunculus ta pivnichni biloshoki giboni Nomascus leucogenys a takozh pistryavi polituhi Hylopetes alboniger en Callosciurus inornatus en Crocidura indochinensis ta ridkisni chervoni pandi Ailurus fulgens Sered poshirenih v regioni hizhih ssavciv slid vidznachiti gimalajskogo vedmedya Ursus thibetanus girskogo kuona Cuon alpinus indokitajskogo tigra Panthera tigris corbetti indokitajskogo leoparda Panthera pardus delacouri dimchastu panteru Neofelis nebulosa zolotistu kotopumu Catopuma temminckii bengalskogo kota Prionailurus bengalensis gladkosherstu vidru Lutrogale perspicillata binturonga Arctictis binturong annamsku palmovu civetu Chrotogale owstoni ta bilosmugu mustelu Mustela strigidorsa Endemikami ekoregionu ye muntzhaki Ruzvelta Muntiacus rooseveltorum ta en Dremomys gularis Ornitofauna ekoregionu viriznyayetsya najvishim riznomanittyam v Indokitayi Tut zustrichayetsya ponad 700 vidiv ptahiv sered yakih slid vidznachiti zvichajnogo fazana Phasianus colchicus sriblyastogo lofura Lophura nycthemera sinokrilogo pavicha Pavo muticus en Polyplectron bicalcaratum zelenonogu kuripku Tropicoperdix chloropus nepalskogo kalao Aceros nipalensis dvorogogo gomraya Buceros bicornis girskogo pinona Ducula badia sirogolovogo papugu Psittacula finschii en Psittacula alexandri indijskogo korilisa Loriculus vernalis siroshokogo lichinkoyida Pericrocotus solaris plomenistogo lichinkoyida Pericrocotus speciosus indokitajskogo kvitkoyida Dicaeum minullum chervonu siparayu Aethopyga siparaja chervonu vivilgu Oriolus traillii giacintovogo monarshika Hypothymis azurea birmanskogo sorokopuda Lanius collurioides zolotochubu sinicyu Melanochlora sultanea korolivsku sinicyu Machlolophus spilonotus velikogo byulbyulya borodanya Alophoixus pallidus indokitajskogo byulbyulya Pycnonotus aurigaster zolotistu sutoru Suthora verreauxi pivdennogo okulyarnika Zosterops palpebrosus chervonogolovu timeliyu Timalia pileata ta yunansku alcipu Alcippe fratercula Endemikami ekoregionu ye svitlogorli bableri rihtaliki Spelaeornis kinneari ta fansipanski bableri Napothera pasquieri ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 30 724 km abo 7 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami She blizko 34 ekoregionu vkriti lisami odnak perebuvayut poza mezhami zapovidnikiv Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en ta en v M yanmi Prirodnij zapovidnik Doj Phachang Nacionalnij park Maefang ta en v Tayilandi en Nacionalnij park Hoanglyen en en ta en u V yetnami en v Laosi a takozh zh ta zh v Kitayi PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 21 grudnya 2023 Posilannya Northern Indochina subtropical forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Northern Indochina Subtropical Forests One Earth