Степан Ленкавський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ленкавський.

Степа́н Ленка́вський (6 липня 1904, Угорники, нині в межах Івано-Франківська — 30 жовтня 1977, Мюнхен) — український політичний діяч, публіцист, один із ідеологів Організації українських націоналістів (ОУН).

Степан Ленкавський
Степан Ленкавський
2-й Голова ОУНР
1959 — 1968
Попередник	Степан Бандера
Наступник	Ярослав Стецько
Народився	6 липня 1904(1904-07-06) Угорники, Станіславський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	30 жовтня 1977(1977-10-30) (73 роки) Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина
Похований	Вальдфрідгоф
Відомий як	політик
Громадянство	ЗУНР
Національність	українець
Політична партія	Організація українських націоналістів (революційна)
Медіафайли у Вікісховищі

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.

Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік. Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич

Життєпис

Народився в родині священника УГКЦ. Дитинство минуло в селах Фитьків і Загвіздя.

Навчався на філософському факультеті Львівського університету.

Зі середини 1920-х рр. — активний учасник націоналістичного руху, провідний член Організації вищих класів українських гімназій, член проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді.

1928 року брав участь у редагуванні (разом з С. Охримовичем та І. Габрусевичем) першого нелегального націоналістичного видання для молоді — журналу «Юнак», був співробітником «Українського голосу» (1929–1932, Перемишль) і «Бюлетня КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)».

У журналі «Розбудова нації» (ч. 7–8, 1928) вийшла стаття Степана Ленкавського «Філософічні підстави „Націоналізму“ Донцова».

Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929), один із 28 співзасновників ОУН.

З лютого 1929 року ввійшов до складу першого Проводу ОУН на ЗУЗ, був референтом ідеологічного відділу.

Автор «Декалогу ОУН» («Десять заповідей українського націоналіста», 1929), в якому виклав основні морально-етичні засади учасника національно-визвольних змагань.

Листопад 1930 року заарештований польською поліцією у Кракові й у вересні 1932 р., під час процесу «конгресівців», засуджений до 4 років ув'язнення.

1939 року після гітлерівської окупації Польщі та частини західноукраїнських земель увійшов до складу Проводу ОУН (Б).

1940 року в період розколу в ОУН від імені прихильників С. Бандери вів переговори з А. Мельником.

З квітня 1941 — референт пропаганди ОУН (Б).

29 липня 1941 року як один з ініціаторів проголошення Української держави у Львові був заарештований Гестапо і до 19 грудня 1944 р. ув'язнений у концтаборі Аушвіц.

У повоєнний час жив у Німеччині. Був членом Проводу , курирував військовий сектор ОУН (Б), її розвідку, контррозвідку, референтуру крайових зв'язків (К-3), створив і очолював (РПС).

Впродовж 1950–1951; 1959–1968 років очолював Провід ОУН, згодом керував відділом пропаганди і редагував газету «Шлях перемоги».

В останні роки займався філософією (китайською, індійською, спадщиною Г. Сковороди, Канта, Шопенгауера, Шпенглера).

Могила С. Ленкавського сектор 430 на кладовищі Waldfriedhof (Мюнхен) 48.098703,11.491967

Степан Ленкавський помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені, похований на українській частині кладовища Вальдфрідгоф. Його могила знаходиться в секторі 430 (коорд. 48.098703,11.491967)

Пам'ятник Степану Ленкавському в с. Угорники

Десять заповідей українського націоналіста (Декалог українського націоналіста)

Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:

1. Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

Вшанування пам'яті

• В даний час на території Івано-Франківської області встановлено не менше п'яти різних пам'ятників Степану Ленкавському. Останній з них був відкритий 22 серпня 2010 року в селі Угорники Івано-Франківської області (скульптор Василь Вільшук) і являє собою бронзову статую Степана Ленкавського на гранітному постаменті.
• Також в Івано-Франківську є Вулиця Степана Ленкавського.
• На його честь також названо 59 курінь УПЮ імені Степана Ленкавського.
• У місті Луцьк вулицю Левітана перейменували на вулицю Степана Ленкавського.

Примітки

1. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 травня 2022.
2. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.

Джерела та література

• Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — .
• Крайній І. Скромний мислитель ОУН // Україна молода. — 2009. — 22 вересня.
• Пономарьов В. Ленкавський Степан Володимирович // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 398. — .
• Стасюк О. Ленкавський Степан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 118. — .
• Степан Ленкавський. «Що таке „націоналізм“? »

Посилання

• СТЕПАН ЛЕНКАВСЬКИЙ | Програма «Велич особистості» на радіо Holos.fm | 2017 (ВІДЕО)

Попередник Степан Бандера

2-й Голова ОУНР 1959-1968

Наступник Ярослав Стецько