Сова-голконіг далекосхідна

Сова-голконіг далекосхідна
Далекосхідна сова-голконіг (Таїланд)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Совоподібні (Strigiformes) Родина: Совові (Strigidae) Рід: Сова-голконіг (Ninox) Вид: Сова-голконіг далекосхідна
Біноміальна назва
Ninox scutulata (Raffles, 1822)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Strix scutulata
Посилання
Вікісховище: Ninox scutulata Віківиди: Ninox scutulata ITIS: 555481 МСОП: 22725643 NCBI: 126857

Сова́-голконі́г далекосхідна (Ninox scutulata) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.

Опис

Далекосхідна сова-голконіг (Делі, Індія)

Пара далекосхідних сов-голконогів (Керала, Індія)

Довжина птаха становить 27—33 см, з яких від 9,7 до 13,6 см припадає на хвіст, вага 170—230 г. Самці є дещо більшими за самиць, однак загалом виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за розмірами і забарвленням.

У представників номінативного підвиду тім'я і потилиця шоколадно-коричневі, поцятковані нечіткими охристими смужками. Лицевий диск слабо виражений, обличчя коричневе, поцятковане численними вузькими білими смужками, лоб більш світлий. Верхня частина тіла рівномірно шоколадно-коричнева, верхні покривні пера крил мають білі плями на зовнішніх опахалах. Першорядні і другорядні махові пера шоколадно-коричневі, поцятковані вузькими охристими поперечними смужками. Хвіст темно-коричневий, поцяткований широкими сірувато-коричневими поперечними смугами, кінчики стернових пер білі. Нижня частина тіла білувата, поцяткована великими краплеподібними рудувато-коричневими вертикальними смужками. Райдужки яскраво-жовті, дзьоб синювато-чорний зі світлішим кінчиком, восковиця тьмяно-зелена або зеленувато-коричнева, лапи оперені, пальці зеленувато-жовті.

Підвиди

Виділяють дев'ять підвидів:

• N. s. lugubris (Tickell, 1833) — від Північної і Центральної Індії до західного Непала і Ассама;
• N. s. burmanica Hume, 1876 — від Північно-Східної Індії до Південного Юньнаня, Таїланда і Індокитаю;
• N. s. hirsuta (Temminck, 1824) — Південна Індія і острів Шрі-Ланка;
• N. s. isolata Baker, ECS, 1926 — острів Кар-Нікобар;
• N. s. rexpimenti Abdulali, 1979 — острів Великий Нікобар;
• N. s. scutulata (Raffles, 1822) — Малайський півострів, Суматра, острови Ріау і Банка;
• N. s. javanensis Stresemann, 1928 — Палаван і сусідні острови;
• N. s. borneensis (Bonaparte, 1850) — західна Ява;
• N. s. palawanensis Ripley & Rabor, 1962 — Калімантан і північні острови ^[en].

Північні, темнопері і брутантні сови-голконоги раніше вважалася конспецифічними з далекосхідною совою-голконогом, однак була визнані окремими видами.

Поширення і екологія

Далекосхідні сови-голконоги мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, на Філіппінах і Шрі-Ланці. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в заболочених і мангрових лісах, на висоті до 1500 м над рівнем моря. На Індійському субконтиненті вони часто зустрічаються в галерейних лісах, на плантаціях, в парках і садах, поблизу людських поселень, у Південно-Східній Азії зустрічаються переважно в первинних тропічних лісах, подалі від людей.

Далекосхідні сови-голконоги ведуть переважно присмерковий і нічний спосіб життя, а день проводять у густій кроні дерева. Зустрічаються поодинці або парами. Живляться комахами, зокрема жуками і кониками, а також амфібіями, ящірками, дрібними птахами, гризунами, іноді також кажанами.

На півночі Індії гніздування у далекосхідних сов-голконогів відбувається у травні-липні, на Суматрі у березні-квітні. В це час птахи часто кричать дуетом. Вони гніздяться в дуплах дерев, у кладці від 2 до 5 яєць. Інкубаційний період триває 25 днів. Насиджують самиці, а самці годують їх. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Вони покидають гніздо через 24—27 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Ninox scutulata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 29 листопада 2022
2. Raffles, Thomas Stamford (1822). Second part of the descriptive catalogue of a zoological collection made in the Island of Sumatra and its vicinity. Transactions of the Linnean Society of London. 13: 277-340 [280].
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
4. Kennedy, Robert (2000). A Guide to the Birds of the Philippines (англ.). Oxford: OUP Oxford. с. 180. ISBN . Процитовано 25 листопада 2017.
5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 листопада 2022.
6. B. King. Species limits in the Brown Boobook Ninox scutulata complex. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 122 (4), ss. 250–257, 2002. 

Джерела

• Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008,
• Kennedy, R.S., Gonzales P.C., Dickinson E.C., Miranda, Jr, H.C., Fisher T.H. (2000) A Guide to the Birds of the Philippines, Oxford University Press, Oxford.
• Grimmett, Richard; Carol Inskipp; Tim Inskipp (1999). Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton, N.J.: Princeton University Press. ISBN .