Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Адміралтейський собор до 1798 Церква Святого Мученика Григорія Великої Вірменії православний храм на території міста Мик

Собор святого Григорія Великої Вірменії

Собор святого Григорія Великої Вірменії

Адміралтейський собор (до 1798 — Церква Святого Мученика Григорія Великої Вірменії)  — православний храм на території міста Миколаєва в XVIII—XX сторіччях.

Собор святого Григорія Великої Вірменії
image
46°58′30″ пн. ш. 31°59′46″ сх. д. / 46.97500000002777654° пн. ш. 31.99611111113877726° сх. д. / 46.97500000002777654; 31.99611111113877726Координати: 46°58′30″ пн. ш. 31°59′46″ сх. д. / 46.97500000002777654° пн. ш. 31.99611111113877726° сх. д. / 46.97500000002777654; 31.99611111113877726
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїна, Миколаїв
АрхітекторІван Старов
ЗасновникГригорій Потьомкін
Початок будівництва1790
Кінець будівництва1794
Зруйновано1937
image
image
Адміралтейський собор (Україна)
image Адміралтейський собор у Вікісховищі

Історія

image
Ф. Алєксєєв. Вид міста Миколаєва. 1856 рік. Собор зліва
image
Адміралтейський собор у Миколаєві на поштовій картці початку XX століття

За велінням засновника Миколаєва генерал-фельдмаршала, світлішого князя Таврійського Г. О. Потьомкіна в 1789 році на високому лівому березі річки Інгул було закладено кам'яну церкву. Наступного року розпочато її будівництво коштом міської казни. В 1794 році церква була побудована і 30 жовтня відбулось її освячення в ім'я Святого Мученика Григорія Великої Вірменії (його ім'я носив князь Григорій Потьомкін).

Після смерті імператриці Катерини II, 7 січня 1798 року, згідно з Указом імператора Павла І церкву було перейменовано в Адміралтейський собор.

Будівництво собору здійснювалось за проєктом архітектора Івана Старова, за зразком Адріанопольського храму, але в зменшеному вигляді. Виконавцем робіт був кам'яних справ майстер . Спостерігали за будівництвом архітектор і інженер . Для розпису іконостасу Г. О. Потьомкіним були запрошені художники з Італії.

Побудований храм з тесаного черепашнику. Довжина його зі сходу на захід становила 42,6 метра, ширина — 17 метрів. Купол було вкрито оцинкованим залізом і пофарбовано в сірий колір. На куполі і над вівтарем встановлено два мідних позолочених хрести.

В 1830 році на північ від собору було збудовано тимчасову дерев'яну дзвіницю. В році генерал-губернатор адмірал М. П. Лазарєв звернувся за дозволом на будівництво нової дзвіниці. Настоятель храму протоієрей Волошанський і церковний староста Іванов дали згоду на проєкт і місце будівництва. В році нову кам'яну дзвіницю було збудовано за проєктом архітектора Людвіга Опацького. Вона була вище від попередньої на 3 сажні і 1 аршин, а всього висота з дахом склала 7 сажнів і 1 аршин. Збудована дзвіниця була з західного боку собору навпроти входу в храм.

У — роках була проведена генеральна реконструкція собору.

У році храм було передано Українській громаді. Аж до року в ньому діяв Український кафедральний собор.

Оскільки собор знаходився поруч з будівлею міської управи, де розмістились окружком та міськвиконком, нова влада почала клопотати про закриття собору. Була створена урядова архітектурно-будівельна комісія. У жовтні 1928 року комісія обстежила собор і встановила, що він знаходиться в хорошому стані й є пам'ятником «рідкісної будівельної техніки кінця XVIII сторіччя».

Постановою ВУЦВК від 10 червня 1929 року будівля Адміралтейського собору була передана Республіканській інспекції з охорони пам'яток культури для використання як музей. Рішенням Миколаївського міськвиконкому Адміралтейський собор було передано Миколаївському історико-археологічному музею. Попри прохання керівництва музею залишити їм як експонати для музейної експозиції церковне майно, музею дісталось лише розграбоване приміщення. До колишнього собору було перенесено військово-морський відділ і куточок культури.

4 січня року керівництвом історико-археологічного музею було здано в металобрухт мідь з Адміралтейського собору вагою 334 кг і 300 кг чистої міді відправлено в Москву для зняття позолоти (вочевидь це були купольні хрести).

Проте міськвиконком продовжував наполягати на руйнуванні тепер вже дзвіниці, оскільки своїм дзвоном вона заважає роботі державних установ. 17 лютого 1930 року бюро Українського комітету охорони пам'яток культури дало дозвіл на розбирання. Дзвіницю розібрали, дзвони здали в Рудметалторг.

Собор був висаджений в повітря динамітом року.

Дзвони

Перший великий дзвін було відлито вагою 332 пуда 5 фунтів і на ньому був надпис:

«1791 р. в друге літо від початку міста Миколаєва відлитий за велінням князя Потьомкіна в місті Херсоні у секунд-майора Стругальщикова, відлив майстер Крюков».

У році за наказом адмірала Б. О. Глазенапа великий дзвін, що на той час тріснув, було перелито в Миколаївському порту. На ньому був надпис:

«м. Миколаїв 1865 р. відлив майстер Ісаков».

Вага його становила 356 пудів 21 фунт (5700 кг).

Окрім великого, дзвіниця собору мала ще 6 дзвонів:

  • Поминальний — 178 пудів 14 фунтів;
  • Суботній — 108 пудів 38 фунтів;
  • Повсякденний — 60 пудів 30 фунтів;
  • Малий — 12 пудів 38 фунтів;
  • Малий — 6 пудів 32 фунта;
  • Малий — 2 пуди 35 фунтів.

В 1930 році всі дзвони з Адміралтейського собору були зняті й здані в металобрухт.

Соборні реліквії

image
Церква Святого Миколая, споруджена на місці собору

Після смерті князя Г. О. Потьомкіна 5 жовтня 1791 року, за його заповітом з домової церкви в Яссах було передано до собору:

З 1855 року в соборі зберігались:

В 1877 році команда канонерського човна «Великий князь Миколай» під командуванням старшого лейтенанта О. В. Дубасова на згадку про війну з турками подарувала Адміралтейському соборові ікону Святого Миколая Чудотворця.

В 1908 році монахи Афонської гори прислали в дарунок Адміралтейському соборові ікону Святого Великомученика Георгія Побідоносця.

Крім того в соборі зберігались: три Євангелія в срібно-позолоченій оправі (два — 1766 року і один — 1784 року), срібно-позолочений потир 1763 року і багато інших пам'яток історії і культури.

Поза церквою, біля вівтаря, знаходився надгробний обеліск на могилі М. Л. Фалєєва, будівельника міста Миколаєва і Чорноморського флоту, що помер в 1791 році.

Сповідні розписи

1797 рік. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 242.

1800 рік. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 244.

1806 рік. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 251.

1810 рік. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 255.

1813 рік. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 256.

1814 рік. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 257.

1808-1814 роки. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 258. Передшлюбні опитування.

1815-1816 роки. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 259.

1819 рік. ДАМО фонд 168, опис 1, справа 260.

Див. також

Примітки

  1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  2. Алла Мірошниченко (09.10.2021). . Укрінформ. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 09.10.2021.

Література

  • Нариси історії архітектури Української РСР (дожовтневий період). Київ 1957.
  • (рос.) Всеобщая история архитектуры: В 12 т. Москва 1968. — Т. 6: Архитектура России, Украины и Белоруссии XIV-первой половины XIX вв.
  • З української старовини: Альбом. Київ 1991.
  • Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ 1999.
  • (рос.) Тимофеенко В. И. Формирование градостроительной культуры Юга Украины (Материалы к Своду памятников истории и культуры народов СССР). Киев 1986.
  • (рос.) Тимофеенко В. И. Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII века. Киев 1984.
  • Тимофієнко В. Нотатки військового інженера Ф. Деволана про діяльність на Півдні України // Архітектурна спадщина України. Вип.3. Част. 2. Київ 1996.
  • (рос.) Заковоротний Д. И. Храмы Николаева. Николаев 2001.
  • Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ 2002.
  • Тригуб О. П. Історія Миколаївського адміралтейського собору (1789—1936) // Наукові праці. — Т.1. — Миколаїв: МФ НаУКМА, 1998. [ 10 січня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

  • Вид Адміралтейського собору в Миколаєві [ 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
  • Відео про Адміралтейський собор в Миколаєві [ 30 листопада 2017 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Admiraltejskij sobor do 1798 Cerkva Svyatogo Muchenika Grigoriya Velikoyi Virmeniyi pravoslavnij hram na teritoriyi mista Mikolayeva v XVIII XX storichchyah Sobor svyatogo Grigoriya Velikoyi Virmeniyi46 58 30 pn sh 31 59 46 sh d 46 97500000002777654 pn sh 31 99611111113877726 sh d 46 97500000002777654 31 99611111113877726 Koordinati 46 58 30 pn sh 31 59 46 sh d 46 97500000002777654 pn sh 31 99611111113877726 sh d 46 97500000002777654 31 99611111113877726Tip sporudicerkvaRoztashuvannyaUkrayina MikolayivArhitektorIvan StarovZasnovnikGrigorij PotomkinPochatok budivnictva1790Kinec budivnictva1794Zrujnovano1937Admiraltejskij sobor Ukrayina Admiraltejskij sobor u VikishovishiIstoriyaF Alyeksyeyev Vid mista Mikolayeva 1856 rik Sobor zliva Admiraltejskij sobor u Mikolayevi na poshtovij kartci pochatku XX stolittya Za velinnyam zasnovnika Mikolayeva general feldmarshala svitlishogo knyazya Tavrijskogo G O Potomkina v 1789 roci na visokomu livomu berezi richki Ingul bulo zakladeno kam yanu cerkvu Nastupnogo roku rozpochato yiyi budivnictvo koshtom miskoyi kazni V 1794 roci cerkva bula pobudovana i 30 zhovtnya vidbulos yiyi osvyachennya v im ya Svyatogo Muchenika Grigoriya Velikoyi Virmeniyi jogo im ya nosiv knyaz Grigorij Potomkin Pislya smerti imperatrici Katerini II 7 sichnya 1798 roku zgidno z Ukazom imperatora Pavla I cerkvu bulo perejmenovano v Admiraltejskij sobor Budivnictvo soboru zdijsnyuvalos za proyektom arhitektora Ivana Starova za zrazkom Adrianopolskogo hramu ale v zmenshenomu viglyadi Vikonavcem robit buv kam yanih sprav majster Sposterigali za budivnictvom arhitektor i inzhener Dlya rozpisu ikonostasu G O Potomkinim buli zaprosheni hudozhniki z Italiyi Pobudovanij hram z tesanogo cherepashniku Dovzhina jogo zi shodu na zahid stanovila 42 6 metra shirina 17 metriv Kupol bulo vkrito ocinkovanim zalizom i pofarbovano v sirij kolir Na kupoli i nad vivtarem vstanovleno dva midnih pozolochenih hresti V 1830 roci na pivnich vid soboru bulo zbudovano timchasovu derev yanu dzvinicyu V roci general gubernator admiral M P Lazaryev zvernuvsya za dozvolom na budivnictvo novoyi dzvinici Nastoyatel hramu protoiyerej Voloshanskij i cerkovnij starosta Ivanov dali zgodu na proyekt i misce budivnictva V roci novu kam yanu dzvinicyu bulo zbudovano za proyektom arhitektora Lyudviga Opackogo Vona bula vishe vid poperednoyi na 3 sazhni i 1 arshin a vsogo visota z dahom sklala 7 sazhniv i 1 arshin Zbudovana dzvinicya bula z zahidnogo boku soboru navproti vhodu v hram U rokah bula provedena generalna rekonstrukciya soboru U roci hram bulo peredano Ukrayinskij gromadi Azh do roku v nomu diyav Ukrayinskij kafedralnij sobor Oskilki sobor znahodivsya poruch z budivleyu miskoyi upravi de rozmistilis okruzhkom ta miskvikonkom nova vlada pochala klopotati pro zakrittya soboru Bula stvorena uryadova arhitekturno budivelna komisiya U zhovtni 1928 roku komisiya obstezhila sobor i vstanovila sho vin znahoditsya v horoshomu stani j ye pam yatnikom ridkisnoyi budivelnoyi tehniki kincya XVIII storichchya Postanovoyu VUCVK vid 10 chervnya 1929 roku budivlya Admiraltejskogo soboru bula peredana Respublikanskij inspekciyi z ohoroni pam yatok kulturi dlya vikoristannya yak muzej Rishennyam Mikolayivskogo miskvikonkomu Admiraltejskij sobor bulo peredano Mikolayivskomu istoriko arheologichnomu muzeyu Popri prohannya kerivnictva muzeyu zalishiti yim yak eksponati dlya muzejnoyi ekspoziciyi cerkovne majno muzeyu distalos lishe rozgrabovane primishennya Do kolishnogo soboru bulo pereneseno vijskovo morskij viddil i kutochok kulturi 4 sichnya roku kerivnictvom istoriko arheologichnogo muzeyu bulo zdano v metalobruht mid z Admiraltejskogo soboru vagoyu 334 kg i 300 kg chistoyi midi vidpravleno v Moskvu dlya znyattya pozoloti vochevid ce buli kupolni hresti Prote miskvikonkom prodovzhuvav napolyagati na rujnuvanni teper vzhe dzvinici oskilki svoyim dzvonom vona zavazhaye roboti derzhavnih ustanov 17 lyutogo 1930 roku byuro Ukrayinskogo komitetu ohoroni pam yatok kulturi dalo dozvil na rozbirannya Dzvinicyu rozibrali dzvoni zdali v Rudmetaltorg Sobor buv visadzhenij v povitrya dinamitom roku DzvoniPershij velikij dzvin bulo vidlito vagoyu 332 puda 5 funtiv i na nomu buv nadpis 1791 r v druge lito vid pochatku mista Mikolayeva vidlitij za velinnyam knyazya Potomkina v misti Hersoni u sekund majora Strugalshikova vidliv majster Kryukov U roci za nakazom admirala B O Glazenapa velikij dzvin sho na toj chas trisnuv bulo perelito v Mikolayivskomu portu Na nomu buv nadpis m Mikolayiv 1865 r vidliv majster Isakov Vaga jogo stanovila 356 pudiv 21 funt 5700 kg Okrim velikogo dzvinicya soboru mala she 6 dzvoniv Pominalnij 178 pudiv 14 funtiv Subotnij 108 pudiv 38 funtiv Povsyakdennij 60 pudiv 30 funtiv Malij 12 pudiv 38 funtiv Malij 6 pudiv 32 funta Malij 2 pudi 35 funtiv V 1930 roci vsi dzvoni z Admiraltejskogo soboru buli znyati j zdani v metalobruht Soborni relikviyiCerkva Svyatogo Mikolaya sporudzhena na misci soboru Pislya smerti knyazya G O Potomkina 5 zhovtnya 1791 roku za jogo zapovitom z domovoyi cerkvi v Yassah bulo peredano do soboru Vosmikincevij zolotij hrest z moshami 13 svyatih ozdoblenij perlami i dorogocinnimi kamenyami Zroblenij hrest buv v pravlinnya carya Mihajla Fedorovicha 1628 r Vosmikincevij sribnij hrest chasiv carya Fedora Oleksijovicha 1679 r Yevangeliye inkrustovane zolotom po kutam sribni zirki dorogocinne kaminnya Kniga diyan apostoliv Z 1855 roku v sobori zberigalis 23 tureckih prapori i znaki zahopleni rosijskim korpusom generala Muravjova pid Karsom 17 veresnya 1855 roku 13 Georgiyivskih praporiv kolishnih Chornomorskih flotskih ekipazhiv 13 znamen kolishnih lastovih ekipazhiv sho brali uchast v Krimskij vijni V 1877 roci komanda kanonerskogo chovna Velikij knyaz Mikolaj pid komanduvannyam starshogo lejtenanta O V Dubasova na zgadku pro vijnu z turkami podaruvala Admiraltejskomu soborovi ikonu Svyatogo Mikolaya Chudotvorcya V 1908 roci monahi Afonskoyi gori prislali v darunok Admiraltejskomu soborovi ikonu Svyatogo Velikomuchenika Georgiya Pobidonoscya Krim togo v sobori zberigalis tri Yevangeliya v sribno pozolochenij opravi dva 1766 roku i odin 1784 roku sribno pozolochenij potir 1763 roku i bagato inshih pam yatok istoriyi i kulturi Poza cerkvoyu bilya vivtarya znahodivsya nadgrobnij obelisk na mogili M L Falyeyeva budivelnika mista Mikolayeva i Chornomorskogo flotu sho pomer v 1791 roci Spovidni rozpisi1797 rik DAMO fond 168 opis 1 sprava 242 1800 rik DAMO fond 168 opis 1 sprava 244 1806 rik DAMO fond 168 opis 1 sprava 251 1810 rik DAMO fond 168 opis 1 sprava 255 1813 rik DAMO fond 168 opis 1 sprava 256 1814 rik DAMO fond 168 opis 1 sprava 257 1808 1814 roki DAMO fond 168 opis 1 sprava 258 Peredshlyubni opituvannya 1815 1816 roki DAMO fond 168 opis 1 sprava 259 1819 rik DAMO fond 168 opis 1 sprava 260 Div takozhReligiya v MikolayeviPrimitki PDF Arhiv originalu PDF za 10 sichnya 2017 Procitovano 24 listopada 2017 Alla Miroshnichenko 09 10 2021 Ukrinform Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2021 Procitovano 09 10 2021 LiteraturaNarisi istoriyi arhitekturi Ukrayinskoyi RSR dozhovtnevij period Kiyiv 1957 ros Vseobshaya istoriya arhitektury V 12 t Moskva 1968 T 6 Arhitektura Rossii Ukrainy i Belorussii XIV pervoj poloviny XIX vv Z ukrayinskoyi starovini Albom Kiyiv 1991 Timofiyenko V Zodchi Ukrayini kincya XVIII pochatku HH stolit Biografichnij dovidnik Kiyiv 1999 ros Timofeenko V I Formirovanie gradostroitelnoj kultury Yuga Ukrainy Materialy k Svodu pamyatnikov istorii i kultury narodov SSSR Kiev 1986 ros Timofeenko V I Goroda Severnogo Prichernomorya vo vtoroj polovine XVIII veka Kiev 1984 Timofiyenko V Notatki vijskovogo inzhenera F Devolana pro diyalnist na Pivdni Ukrayini Arhitekturna spadshina Ukrayini Vip 3 Chast 2 Kiyiv 1996 ros Zakovorotnij D I Hramy Nikolaeva Nikolaev 2001 Vecherskij V Vtracheni ob yekti arhitekturnoyi spadshini Ukrayini Kiyiv 2002 ISBN 966 7452 42 5 Trigub O P Istoriya Mikolayivskogo admiraltejskogo soboru 1789 1936 Naukovi praci T 1 Mikolayiv MF NaUKMA 1998 10 sichnya 2017 u Wayback Machine PosilannyaVid Admiraltejskogo soboru v Mikolayevi 23 zhovtnya 2017 u Wayback Machine Video pro Admiraltejskij sobor v Mikolayevi 30 listopada 2017 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ