У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Сас Сас Драґ шляхетський герб до якого належала більша частина русь

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сас.

Сас (Драґ) — шляхетський герб, до якого належала більша частина руської (української) шляхти в Галичині (Червоній Русі). Країни — Молдавія, Угорське королівство, Королівство Польське, Велике князівство Литовське.

Сас

Сас II — Сас-Комарницькі
Сас III — відміна гербу Сас
Деталі

Опис гербу

Герб Сас виступає в кількох відмінах, найважливіші з яких є такі:

Сас I: У блакитному полі — золотий півмісяць, обернений ріжками вгору, над ним, між двома золотими зірками — срібна стріла, скерована гострим кінцем угору. У нашоломнику — 7 павиних пер, простромлених срібною стрілою ліворуч.

Сас II (Сас-Комарницький): У червоному полі — золотий півмісяць, обернений ріжками вгору, над ним, між двома шестикутними золотими зірками — золота стріла, скерована гострим кінцем угору. В нашоломнику — 7 павиних пер, простромлених срібною стрілою ліворуч.

Герб виступає також у графському варіанті (графи Артеміви, Дідушицькі, , ), з доданими ранґовими коронами, відмінами та щитотримачами.

Походження

Герб прийшов з Угорщини. Найімовірніше, пов'язаний з лужанами, яких угорські королі у ХІІІ ст. розселили на теренах Мармарошу (Мармарощина, Марамуреш) з метою захисту від татар. З 1359 року їхні нащадки, представники роду , з'явилися на землях Червоної Руси, та мали осади засновані переважно на волоському праві.

Слід волоського походження гербу зберігся в гербовій легенді (гербовник Каспера Несецького), яка виводить Сасів від волоського графа Ванчалуха (Ваньча Волошина), що у XV ст. отримав від польського короля обширні землеволодіння в околицях Турки.

Сас II (Сас-Комарницький) пов'язаний з волоськими родами (передусім, Драґо-Сасами) — серед кількасот родин, що користуються цим гербом, найбільше було переселенців із Молдови та Волощини, які ще в XIII (або навіть XII) ст. оселилися у Галицькому князівстві. Ті переселення були спробою створення щільної системи захисту перед татарськими набігами, а також впровадження нового типу скотарства на неосвоєних землях.

Перші відомості про герб Сас на північ від Карпат походять з 1253 р. 1262 року в Польщі зафіксовані гербу Сас, які походили з Русі. За твердженням польського історика Францішека Пекосінського, найдавніші згадки про герб Сас у Польщі походять з XV ст., а найдавніше збережене зображення на печатці — з 1462 р. Більшість родин — дрібна галицька шляхта.

Походження назви гербу не до кінця з'ясоване. Згідно з однією з теорій, ім'я походить від імені воєводи Саса, сина Драґа (Драгоша), намісника короля Угорщини у Молдавії. Семигород, угорська територія, прикордонна з Молдовою, у ті часи була густо заселена «сасами» — саксонськими колоністами. Можливо, слово «Сас», яке спочатку було прізвиськом, а згодом стало назвою цілого роду, є відлунням родинних зв'язків волохів з лужицькими поселенцями.

Інша теорія спирається на угорське походження слова «сас» (угорськ. szasz), що в перекладі означає «орел». Румунські філологи виводять слово Сас, як похідну форму від імені Сава. Своєю чергою, drago означає дорогий, любий, безцінний. Польські історики, зокрема Виростек, чітко розрізняли назву гербу Сас і роду Драго-Сасів. Герб Сас серед науковців має і інші синонімічні назви — Драгфі в Угорщині, Драгошешти в Молдавії, Драг в Україні. І хоча корінний рід походить від давніх сасів, все ж таки за ним вкорінилась назва Драго-Сас після 1391 року, яка розшифровується як Драг син Саса, за його лицарські заслуги і вклад в захист Константинополя та віри східного обряду, що де-юре стало початком створення ряду помісних православних церков в Карпатах. Українці гербу Сас започаткували православні церкви в Закарпатті, Валахії, Трансільванії (тепер Румунія), Молдавії Буковині, Покутті, Галичині. Зокрема, у Грамоті 1391 року Вселенського Патріарха Антонія IV виданій воєводі Драгу з замку Нелаб йшлося, серед іншого, і про право призначати Галицьких Митрополитів. Проти цього права ще довго боролись польські королі. Лицарі роду Драг-Сас виділялись тим, що будували, окрім фортець, добре укріплені кам'яні православні монастирі на своїх землях і навіть перші на Святій горі Афон, де зберігаються 5 тон досі не вивчених їх документів написаних староукраїнською мовою, та опікувались ними. Угорське походження назви пов'язують з історією міграцій волохів, за візантійською термінологією угро-влахів та русо-влахів. В Угорщині таким самим гербом від XV століття користується православна україномовна родина Dragffy з замку Нелаб, що мало би підтверджувати угорське походження гербу.

Символіка

Півмісяць — походить від сарацинів, від яких його перейняли хрестоносці (вживали як символ надії, слави). Є також символом віри, вірності, успіху, сімейного щастя. У магічних обрядах символізує таємницю або срібло.

Зірка — зазвичай свідчить про прагнення до мети (згідно з засадою Per aspera ad astram). Є атрибутом волі, натхнення, амбітної мети. Шестикінечна зірка означає високі вчинки, надійного провідника.

Герб Яна Сас Даниловича (1605). Гербовий картуш з Олеського замку

Стріла — звичай її вживання також, можливо, походить з часів хрестових походів. Може означати когось, хто без вагання взяв участь у битві без огляду на те, якою буде її фінал, а також вміння бути напоготові, швидкість.

Блакитний колір — символізує вірність, , , патріотизм, , довіру.

Родини, що використовують герб Сас

У Великому князівстві Литовському, Руському і Жемантійському та в Речі Посполитій герб Сас використовували понад 780 шляхетських родин Польщі, України та Білорусі.

Сас I: , Александровичі, , ,

, , (Бандровські), , , , Бачевські, , (Бейовські), (), , , Бжеські, (Бжесцянські), , , , , , (Броди), , , (Братковські), Бреські, (Барилинські), , , ,

, (Васильковські), , , , , , (Вітвицькі), , , (Волковецькі), , , , , , , , , Гнилецькі ,, , , , , Гординські, , , Гошовські, , , , , , Даниловичі, , , , , Добрянські (Добжанські), Долинські,

Долінські, , (Драгомирецькі), Дубаневичі, , , , Дідковські, (), Дідушицькі (Дзєдушицькі),

,

, , , , , , , , Жубри (Зубри), Жураковські (Жураківські), ,

, , , , , ,

Ігнатовичі, , Ільницькі,

, , , (Качковські), , , (Кнігиницькі), Кобилянські, , Козловські, Колодницькі, , Коморовські, Корнічовські (Kornieszowski), Корчмажевські, Корналевські, Корнеловські, Корнішовські, , , , Костюки, , (Красовські), , , , Криницькі, Кропивницькі, Крушельницькі, Кульчицькі, , Куницькі,

, , , Левицькі, , (Лещинські), , , , , , ,

, Малковичі (Малькевичі, Малкевичі), , (), (Матківські), , , , , , (), Мшанецькі

(), , , (), (Новаковські), (), ,

, , , , , Павлики, Перегуди, , , , , , , , , , , , , Попелі, Пригродські, Прусиновські, , , , , Рожнятовські, , , , , , , , (Ржоткевичі), , Рясновецькі, , (Сарновські), , , Свистельницькі, Селецькі, , , , , , , , , , , , , , (Сосінські), Станіславські, Сташкевичі, , Стрільбицькі (Стрельбицькі), , Ступницькі, , , , (Шандровські), Шептицькі, (Шпаковські), Шумили (Шуміли), Шумлянські,

, , , , , , ,, , (Тиссаровські), , , , (), , , , Турянські (Тужанські), , , , , (Угриновські), , , , , , , , , , , , , , , , , , Чайковські, (Чапевські), , Чарноти, , , , ,

, , , , Яворські

Примітки

Piekosiński F. Heraldyka polska wieków średnich. — Kraków, 1899. — S. 141—143.
. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 25 грудня 2010.
Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — t. 4. — S. 349—350. (пол.)
ТИСАРОВСЬКИЙ ЄРЕМІЯ
Височанський-Янкович, Михайло. Ів. Волчко-Кульчицький. Про наше лицарство на Бойківщині. vysochanskiy-sas.com. Процитовано 3 березня 2018.

Література

Волчко-Кульчицький І. Історія села Кульчиць і роду Драго-Сасів. — Дрогобич : Відродження, 1995.
Грушевський М. Гербові групи західно-української шляхти // Історія України-Руси. — Т.VI. — С. 610—612.
Терлецький М. Контури роду Драго-Сасів — 2-е вид., змін. і доп. — Львів : Центр Європи, 2005.
Терлецький, Михайло (2009). Дві сутності Сасівського роду. Львів: Тріада плюс.
Мицько І. Ще раз про герб Сас // VI наукова геральдична конференція (Львів, 27-29 березня 1997 року). Матеріали. — Л., 1997. — С. 51-54.
Волчко-Кульчицький І. Історія села Кульчиць і роду Драґо-Сасів. — Дрогобич : Відродження, 1995. — 389 с.: іл.

Посилання

Родини гербу САС/SAS в Україні та світі // Форум Українського геральдичного товариства
// Галицький Шляхетський Журнал. — 2004. — № 3.
Герби білоруської шляхти. Герб Сас та його носії. (укр.)
Гербовник білоруської шляхти. (укр.)
Про герб Сас у ЖЖ
Історико-генеалогічне дослідження родини Бачинських
Драґ-Саси // Тересва. Історія нашого краю^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Opis herbu Sas (пол.)
Nazwiska osób posługiwających się herbem Sas (пол.)

[1] Piekosiński F. Heraldyka polska wieków średnich. — Kraków, 1899. — S. 141—143.

[2] . Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 25 грудня 2010.

[3] Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — t. 4. — S. 349—350. (пол.)

[4] ТИСАРОВСЬКИЙ ЄРЕМІЯ

[5] Височанський-Янкович, Михайло. Ів. Волчко-Кульчицький. Про наше лицарство на Бойківщині. vysochanskiy-sas.com. Процитовано 3 березня 2018.