У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Ружин значення Ру жин пол Różyn їд רוזשין Ріжн селище на Придніпров

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ружин (значення).

Ру́жин (пол. Różyn, їд. רוזשין‎ (Ріжн)) — селище на Придніпровській височині, над річкою Роставицею (притока Росі), центр Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області. За 40 км від Бердичева. Колишні назви: Скоргородок, Щербів, Ружин (з 1591 року).

селище Ружин


Герб Ружина	Прапор Ружина

Костел, відновлений коштом спонсорів і общини в сер. 2000-х рр., листопад 2008 року

Ружинська селищна громада

Код КАТОТТГ

UA18020130010019204

Основні дані

Статус

із 2024 року

6 км²

▼4325 (01.01.2021)

751 осіб/км²;

ру́жинець
ру́жинка
ру́жинці

Поштовий індекс

13600

Телефонний код

+380 4138

Географічні координати

^{H G O}

Висота над рівнем моря

214 м

Водойма

р. Роставиця

Відстань

Найближча залізнична станція:

Зарудинці

До станції:

10 км

До обл. центру:

- залізницею:

108 км

- автошляхами:

111 км

Селищна влада

Адреса

13600, смт Ружин, вул. О. Бурди, 44

Карта

Ружин

Ружин

Ружин у Вікісховищі

Географія

Селищем пролягають автошляхи: Т 0606 Р32.

Населення

Чисельність

За даними перепису населення СРСР 1939 року чисельність населення становила 4 251 особу, з них українців — 2 729, росіян — 162, німців — 9, євреїв — 1 108, поляків — 170, інших — 73.

750 меш. (1796)
2 663 меш. (1863)
5 016 меш. (1897)
5 425 меш. (1900)
3 900 меш. (1970)
5 067 меш. (2001)
4 770 меш. (2009)

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	4962	97.93%
російська	88	1.74%
вірменська	5	0.10%
білоруська	3	0.06%
польська	3	0.06%
румунська	1	0.02%
інші/не вказали	5	0.09%
Усього	5067	100%

Історія

Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.

У 1399 році місто було дощенту спалено ханом Тимуром-Кутлуком, в 1416 році ці землі розтоптує емір Золотої Орди Едигей, а в 1482 — кримський хан Менглі-Гірей.

У 1569 році землі сучасного Ружина були приєднані до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує князю Михайлу Остафійовичу Ружинському (див. Ружинські) містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 році на Новий Ружин. По смерті князя 1592 року, маєтки відійшли до його брата — Кирика Ружинського.

У 1796 році після анексії Правобережної України Російською імперією, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.

У 1838 році Ружин вже мав велику єврейську громаду. Ружинський цадик був звинувачений владою в тому, що віддав розпорядження про страту двох людей. Коли стало відомо про вбивства, сотні євреїв були арештовані і піддані тортурам. 80 осіб постали перед судом; процес тривав півтора року. Шість голів громади були засуджені до довічної каторги, решта — до заслання у Сибір, всі засуджені зазнали биття, від якого близько 30 чоловік померло. Цадик перебував під арештом майже два роки проте був звільнений.

У 1863 році загальна чисельність населення ставила 2663 людей, більшість з яких були євреї. Відомо, що в 1880 році винзавод в місті був орендований сім'єю Шапіро, яка у 1896 році також орендувала паровий млин.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку Ружинської волості Сквирського повіту Київської губернії мешкало 800 осіб, налічувалось 79 дворових господарств, існували православна церква, костел, синагога, католицька каплиця, 2 єврейські молитовні будинки, школа, поштова станція, 5 постоялих дворів, 8 постоялих будинків, 2 водяних млини та шкіряний завод.

Ружин був відомий високою якістю коней, що продавалися на Бердичівскому ярмарку.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4329 осіб (2065 чоловічої статі та 2264 — жіночої), з яких 1226 — православної віри, 2917 — юдейської.

У 1900 році в Ружині було 284 двора, де мешкало 5425 особи.

Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932-1933, який забрав життя мільйонів людей. Внаслідок Голодомору 1932—1933 за даними різних джерел, у районі загинуло 4386 чол. та 10 родин, імена яких на сьогодні встановлено.

Ружин був окупований нацистами 17 липня 1941 року. 10 вересня 1941 року нацистами біля Ружина розстріляно 750 євреїв — район старого аеродрому.

Повернутий комуністами в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина в жорстоких боях загинули 504 воїни різних національностей. З 1937 року і до нашого часу Ружин належить до Житомирської області.

27 лютого 1962 року Ружин було віднесено до категорії селищ міського типу.

Економіка

В смт Ружин виходить щотижнева газета безкоштовних оголошень «Ружин на долонях», яка розповсюджується в смт Ружин та Ружинському районі.

Неподалік від селища розташований лісовий заказник «Перепища».

Персоналії

Ружин був одним з володінь старовинного русько-литовського князівського роду Ружинських, з яких вийшла низка провідників та батьків-засновників Війська Запорізького Низового.
Князь Богдан Ружинський (пол. Bohdan Różyński) ( — ?, Ружин — 1576, Аслам-Кермен) — низовий запорозький гетьман (1575–1576). Популярний серед козаків гетьман, часи його гетьманства називають «золотими часами» козацтва.
Прилуцький Петро Михайлович (нар.1910— †1987) — повний кавалер ордена Слави.
— керівник народного ансамблю народної пісні «Щербів» Ружинського районного будинку культури, заслужений працівник культури України.
Винокур Іон Срульович — український археолог, історик, один з провідних дослідників черняхівської культури.

Галерея

У центрі селища, листопад 2008 року
Автостанція у центрі селища, листопад 2008 року
Районний будинок культури, листопад 2008 року
Молитовний будинок баптистів у Ружині, листопад 2008 року
Костел Тіла і Крові Ісуса
Ружин, водяний млин

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ружин (селище)

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.700. Процитовано 16 січня 2023.
. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2019.
(PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 29. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 17 жовтня 2020.
Герої радянського союзу.
Указ президента України 868—2019

Посилання

Погода в смт Ружин
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Ружин на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Różyn (2) po obu brzegach Rastawicy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 874. (пол.)
Rużyn (wiadomości dodane) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 47. (пол.)
Ружинський цадик^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (рос.)
Ruzhin, Ukraine (англ.)
Ружин — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. W., 1895.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)

[2] Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 17 березня 2023.

[ukr-socialdata-mova-2001-3] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[4] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[5] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-86. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[6] Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — с.700. Процитовано 16 січня 2023.

[7] . Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 25 травня 2019.

[Довідник-8] (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 29. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 17 жовтня 2020.

[9] Герої радянського союзу.

[10] Указ президента України 868—2019