Богдан Васильович Ребрик (нар. 30 липня 1938, с. Павлівка, тепер Тисменицький район, Івано-Франківська область — 1 січня 2023) — український громадський та політичний діяч, член Української Гельсінської групи з 1979 року, багатолітній політв'язень, Народний депутат України 1-го скликання, належав до української громади, яку назвали шістдесятниками.
Богдан Васильович Ребрик | |
---|---|
Народний депутат України | |
15 травня 1990 — 10 травня 1994 | |
Народився | 30 липня 1938 с. Павлівка, тепер Тисменицький район, Івано-Франківська область |
Помер | 1 січня 2023 (84 роки) Івано-Франківськ, Україна |
Відомий як | політик |
Громадянство | УРСР Україна |
Національність | українець |
Нагороди | |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
1-го скликання | |||
15 травня 1990 | — | 10 травня 1994 |
Життєпис
Народився 30 липня 1938 року в с. Павлівка у сім'ї селян. Мати померла в 1943, батько — учасник УПА, був ув'язнений з 1944—1956, помер 1957 р.
1954 року поїхав на Урал, у Магнітогорськ, закінчив ФЗН, за фахом тесля, а пізніше дістав освіту за фахом радіотехнік і радист стратегічного повітряного судна. 1957—1962 — служба в армії, де втратив 70 % зору. 1962—1967 інструктор-викладач івано-франківської обласної радіотехнічної школи ДТСААФ.
6 лютого 1967 р. був заарештований за виховання курсантів-призовників "у націоналістичному дусі". 12 травня 1967 р. засуджений за ст. 62 ч.1 КК УРСР на 3 роки таборів і 5 років позбавлення права займати посади, пов'язані з викладанням і вихованням молоді. Покарання відбував у мордовських таборах. Звільнений 6 лютого 1970 р.
1970—1974 працював вантажником на торговій базі та пакувальником меблів на Івано-Франківській меблевій фабриці.
Після звільнення з неволі знову включався в національно-визвольну боротьбу.
23 травня 1974 р. заарештований, йому було інкриміновано «злісну антирадянську пропаганду» в усній формі, виготовлення і розповсюдження матеріалів антирадянського змісту, поширення серед громадськості документу І.Дзюби («Інтернаціоналізм чи русифікація?»). 17 лютого 1975 р. визнаний Івано-Франківським обласним судом особливо небезпечним рецидивістом і засуджений за ст.2 ч.2 ККУРСР на 7 років таборів особливого суворого режиму і 3 роки заслання. Термін відбував у ЖХ-385/1-6 (село Сосновка, Мордовія) та селі Кучино Пермської області. Неодноразово зазнавав тортур, сидів у карцері за активну участь у боротьбі політв'язнів проти свавілля табірної адміністрації, за відмову співпрацювати з КДБ, написання й підписування відкритих листів, звернень надати свободу поневоленим народам СРСР і інших правозахисних публіцистичних документів.
У липні 1976 р. за відмову виконати наказ перейти в камеру до кримінальних в'язнів був жорстоко побитий офіцером і наглядачем, а потім кинутий в одиночну камеру на 15 діб. 7 липня 1977 р. на етапному перегоні з Івано-Франківська до Мордовії, в Київській пересильній тюрмі відмовився зняти натільний хрестик. Конвой став силою знімати хрестика, він сховав його в рот, а коли майор спробував витягнути хрестик з рота відкусив цьому пальця. За це розлючені конвоїри тяжко побили його і кинули непритомного, голого у підвальний бетонний карцер. У липні 1978 р. його знову возили в Івано-Франківськ, щоб домогтися каяття та змусити підписати покаянну заяву. Після відмови покаятися та погодитися на співпрацю, дорогою назад у табір побили так, що після етапу потрапив до лікарні.
У 1979 році , перебуваючи в таборі у Соснівці, увійшов до складу Української Гельсінкської Групи (УГГ), 1 березня 1980 р. всі в'язні з Сосновки перевезені в табір особливого режиму ВС-389/36-1, у спеціально створену зону за 200 метрів від суворого режиму, в сел. Кучино, Чусовського р-ну, Пермської обл. Перед цим в нього відібрали особисті речі та книги. Тут у найжорстокішій ізоляції, вкрай тяжких умовах утримувалися політув'язнені, визнані «особливо небезпечними рецидивістами», через дільницю особливого режиму, за весь період існування табору, пройшло 57 політув'язнених.
27 квітня 1981 р. етапований на заслання в Казахстан, селище-радгосп Кенбідаїк, Кургальджинського району Цілиноградської області. Звільнився у 1984 р. та залишився в Казахстані, маючи намір виїхати з СРСР. Працював на Цілиноградському фарфоровому заводі. У 1984—1987 рр. зробив 6 спроб виїхати з СРСР з метою лікування очей. Акції на захист Ребрика і зусилля щодо його виїзду за кордон проводилися різними відділеннями Міжнародної амністії (шведське, німецьке, англійське, італійське та інші), але дозволу на виїзд він так і не отримав.
У липні 1987 р. повернувся до Івано-Франківську й активно включився в політичну діяльність. Став членом Науково-культурного товариства «Рух» (керівники М.Чучук та Я.Шевчук) Коли 1988 року в Коломиї відновився випуск самвидавського альманаху «Карби гір» (виходив у 1981 р.), став його відповідальним секретарем. Головний редактор — Д.Гриньків, члени редакції — Т.Мельничук і І.Качур.
У 1989—1990 рр. — член крайової ради Народного руху України (НРУ), учасник Установчого з"їзду НРУ в Києві, співголова створеного обласного «Меморіалу» (співголови: Б.Ребрик, З.Дума, Р.Круцик), заступник голови обласної організації Української гельсінкської спілки (голова — П.Марусик). З 1990 р. — член Ради Української республіканської партії (УРП).
4 березня 1990 р. обраний народним депутатом України від Тисменицького виборчого округу та одночасно депутатом Івано-Франківської обласної ради.
18 травня 1990 р. у сесійній залі Верховної Ради вперше виголосив слова про незалежність України: «Ми будемо вирішувати питання незалежності України. Прошу врахувати, що ваші діди і батьки наробили багато помилок, які принесли біди і страждання українському народу. Ви сьогодні прийшли у верховний орган законодавчої влади і маєте можливість виправити ті помилки, разом з нами дати українському народові волю, проголосити незалежність. Народна Рада прийшла сюди ставити це питання на вирішення».
6 квітня 1990 р. колегія Прокуратури України клопотала перед Верховною Радою про її згоду на притягнення Ребрика, Л. Лук'яненка, В. Чорновола, С. Хмари до кримінальної відповідальності за організацію несанкціонованих мітингів по всій Україні на захист свободи і незалежності України та Литви. Верховна Рада відхилила клопотання.
Ребрик входив до складу парламентської опозиції «Народна рада». Був головою підкомісії Верховної Ради у справах репресованих, співавтор Закону від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
У жовтні 1990 р. був учасником студентської голодівки — акції української молоді, що поклала початок протестній кампанії в Україні.
Реабілітований у 1991 р.
У 1996 р. здобув фах юриста в Київському економічному університеті.
З 1996 р. — заступник голови Івано-Франківської обласної організації Народно-Демократичної партії.
З 1997 р. — член Ради Республіканської Християнської партії (РХП), член Етичної комісії.
З 1995 р. працює радником голови Тисменицької райдержадміністрації Івано-франківської області з питань державного будівництва, у 1999—2003 рр. - радником голови облдержадміністрації з політичних питань.
Учасник делегації від Івано-Франківщини на Соловецькі острови та в урочище Сандармох Медвеж'єгорського району Республіки Карелія, з місією поклонитися пам'яті страчених в'язнів Соловецьких таборів (2011 р.).
Жив в Івано-Франківську. Помер 1 січня 2023 року у віці 84 років. Був похований 3 січня на кладовищі рідного села.
Нагороди
- Орден «За мужність» І ступеня (2006 р.),
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2011 р.),
- «Почесна Грамота Верховної Ради України»,
- Медаль «За боротьбу в особливо важких умовах» (1989),
- Медаль «За заслуги перед Прикарпаттям» (2013 р.),
- Пам'ятний знак в'язням сумління «Українська Гельсінкська Група 1976—2006».
Джерела
- На 85-му році життя помер політв'язень радянських таборів Богдан Ребрик// Укрінформ, Процитовано 1 січня 2023 року
Посилання
- Український національний рух. Ребрик Богдан Васильович [ 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bogdan Vasilovich Rebrik nar 30 lipnya 1938 s Pavlivka teper Tismenickij rajon Ivano Frankivska oblast 1 sichnya 2023 ukrayinskij gromadskij ta politichnij diyach chlen Ukrayinskoyi Gelsinskoyi grupi z 1979 roku bagatolitnij politv yazen Narodnij deputat Ukrayini 1 go sklikannya nalezhav do ukrayinskoyi gromadi yaku nazvali shistdesyatnikami Bogdan Vasilovich RebrikBogdan Vasilovich RebrikNarodnij deputat Ukrayini15 travnya 1990 10 travnya 1994Narodivsya30 lipnya 1938 1938 07 30 s Pavlivka teper Tismenickij rajon Ivano Frankivska oblastPomer1 sichnya 2023 2023 01 01 84 roki Ivano Frankivsk UkrayinaVidomij yakpolitikGromadyanstvo URSR UkrayinaNacionalnistukrayinecNagorodiOrden Za muzhnist I stupenya Orden Za zaslugi III stupenya Medal Za borotbu v osoblivo vazhkih umovah Narodnij deputat Ukrayini1 go sklikannya15 travnya 1990 10 travnya 1994ZhittyepisNarodivsya 30 lipnya 1938 roku v s Pavlivka u sim yi selyan Mati pomerla v 1943 batko uchasnik UPA buv uv yaznenij z 1944 1956 pomer 1957 r 1954 roku poyihav na Ural u Magnitogorsk zakinchiv FZN za fahom teslya a piznishe distav osvitu za fahom radiotehnik i radist strategichnogo povitryanogo sudna 1957 1962 sluzhba v armiyi de vtrativ 70 zoru 1962 1967 instruktor vikladach ivano frankivskoyi oblasnoyi radiotehnichnoyi shkoli DTSAAF 6 lyutogo 1967 r buv zaareshtovanij za vihovannya kursantiv prizovnikiv u nacionalistichnomu dusi 12 travnya 1967 r zasudzhenij za st 62 ch 1 KK URSR na 3 roki taboriv i 5 rokiv pozbavlennya prava zajmati posadi pov yazani z vikladannyam i vihovannyam molodi Pokarannya vidbuvav u mordovskih taborah Zvilnenij 6 lyutogo 1970 r 1970 1974 pracyuvav vantazhnikom na torgovij bazi ta pakuvalnikom mebliv na Ivano Frankivskij meblevij fabrici Pislya zvilnennya z nevoli znovu vklyuchavsya v nacionalno vizvolnu borotbu 23 travnya 1974 r zaareshtovanij jomu bulo inkriminovano zlisnu antiradyansku propagandu v usnij formi vigotovlennya i rozpovsyudzhennya materialiv antiradyanskogo zmistu poshirennya sered gromadskosti dokumentu I Dzyubi Internacionalizm chi rusifikaciya 17 lyutogo 1975 r viznanij Ivano Frankivskim oblasnim sudom osoblivo nebezpechnim recidivistom i zasudzhenij za st 2 ch 2 KKURSR na 7 rokiv taboriv osoblivogo suvorogo rezhimu i 3 roki zaslannya Termin vidbuvav u ZhH 385 1 6 selo Sosnovka Mordoviya ta seli Kuchino Permskoyi oblasti Neodnorazovo zaznavav tortur sidiv u karceri za aktivnu uchast u borotbi politv yazniv proti svavillya tabirnoyi administraciyi za vidmovu spivpracyuvati z KDB napisannya j pidpisuvannya vidkritih listiv zvernen nadati svobodu ponevolenim narodam SRSR i inshih pravozahisnih publicistichnih dokumentiv U lipni 1976 r za vidmovu vikonati nakaz perejti v kameru do kriminalnih v yazniv buv zhorstoko pobitij oficerom i naglyadachem a potim kinutij v odinochnu kameru na 15 dib 7 lipnya 1977 r na etapnomu peregoni z Ivano Frankivska do Mordoviyi v Kiyivskij peresilnij tyurmi vidmovivsya znyati natilnij hrestik Konvoj stav siloyu znimati hrestika vin shovav jogo v rot a koli major sprobuvav vityagnuti hrestik z rota vidkusiv comu palcya Za ce rozlyucheni konvoyiri tyazhko pobili jogo i kinuli nepritomnogo gologo u pidvalnij betonnij karcer U lipni 1978 r jogo znovu vozili v Ivano Frankivsk shob domogtisya kayattya ta zmusiti pidpisati pokayannu zayavu Pislya vidmovi pokayatisya ta pogoditisya na spivpracyu dorogoyu nazad u tabir pobili tak sho pislya etapu potrapiv do likarni U 1979 roci perebuvayuchi v tabori u Sosnivci uvijshov do skladu Ukrayinskoyi Gelsinkskoyi Grupi UGG 1 bereznya 1980 r vsi v yazni z Sosnovki perevezeni v tabir osoblivogo rezhimu VS 389 36 1 u specialno stvorenu zonu za 200 metriv vid suvorogo rezhimu v sel Kuchino Chusovskogo r nu Permskoyi obl Pered cim v nogo vidibrali osobisti rechi ta knigi Tut u najzhorstokishij izolyaciyi vkraj tyazhkih umovah utrimuvalisya polituv yazneni viznani osoblivo nebezpechnimi recidivistami cherez dilnicyu osoblivogo rezhimu za ves period isnuvannya taboru projshlo 57 polituv yaznenih 27 kvitnya 1981 r etapovanij na zaslannya v Kazahstan selishe radgosp Kenbidayik Kurgaldzhinskogo rajonu Cilinogradskoyi oblasti Zvilnivsya u 1984 r ta zalishivsya v Kazahstani mayuchi namir viyihati z SRSR Pracyuvav na Cilinogradskomu farforovomu zavodi U 1984 1987 rr zrobiv 6 sprob viyihati z SRSR z metoyu likuvannya ochej Akciyi na zahist Rebrika i zusillya shodo jogo viyizdu za kordon provodilisya riznimi viddilennyami Mizhnarodnoyi amnistiyi shvedske nimecke anglijske italijske ta inshi ale dozvolu na viyizd vin tak i ne otrimav U lipni 1987 r povernuvsya do Ivano Frankivsku j aktivno vklyuchivsya v politichnu diyalnist Stav chlenom Naukovo kulturnogo tovaristva Ruh kerivniki M Chuchuk ta Ya Shevchuk Koli 1988 roku v Kolomiyi vidnovivsya vipusk samvidavskogo almanahu Karbi gir vihodiv u 1981 r stav jogo vidpovidalnim sekretarem Golovnij redaktor D Grinkiv chleni redakciyi T Melnichuk i I Kachur U 1989 1990 rr chlen krajovoyi radi Narodnogo ruhu Ukrayini NRU uchasnik Ustanovchogo z yizdu NRU v Kiyevi spivgolova stvorenogo oblasnogo Memorialu spivgolovi B Rebrik Z Duma R Krucik zastupnik golovi oblasnoyi organizaciyi Ukrayinskoyi gelsinkskoyi spilki golova P Marusik Z 1990 r chlen Radi Ukrayinskoyi respublikanskoyi partiyi URP 4 bereznya 1990 r obranij narodnim deputatom Ukrayini vid Tismenickogo viborchogo okrugu ta odnochasno deputatom Ivano Frankivskoyi oblasnoyi radi 18 travnya 1990 r u sesijnij zali Verhovnoyi Radi vpershe vigolosiv slova pro nezalezhnist Ukrayini Mi budemo virishuvati pitannya nezalezhnosti Ukrayini Proshu vrahuvati sho vashi didi i batki narobili bagato pomilok yaki prinesli bidi i strazhdannya ukrayinskomu narodu Vi sogodni prijshli u verhovnij organ zakonodavchoyi vladi i mayete mozhlivist vipraviti ti pomilki razom z nami dati ukrayinskomu narodovi volyu progolositi nezalezhnist Narodna Rada prijshla syudi staviti ce pitannya na virishennya 6 kvitnya 1990 r kolegiya Prokuraturi Ukrayini klopotala pered Verhovnoyu Radoyu pro yiyi zgodu na prityagnennya Rebrika L Luk yanenka V Chornovola S Hmari do kriminalnoyi vidpovidalnosti za organizaciyu nesankcionovanih mitingiv po vsij Ukrayini na zahist svobodi i nezalezhnosti Ukrayini ta Litvi Verhovna Rada vidhilila klopotannya Rebrik vhodiv do skladu parlamentskoyi opoziciyi Narodna rada Buv golovoyu pidkomisiyi Verhovnoyi Radi u spravah represovanih spivavtor Zakonu vid 17 kvitnya 1991 r Pro reabilitaciyu zhertv politichnih represij na Ukrayini U zhovtni 1990 r buv uchasnikom studentskoyi golodivki akciyi ukrayinskoyi molodi sho poklala pochatok protestnij kampaniyi v Ukrayini Reabilitovanij u 1991 r U 1996 r zdobuv fah yurista v Kiyivskomu ekonomichnomu universiteti Z 1996 r zastupnik golovi Ivano Frankivskoyi oblasnoyi organizaciyi Narodno Demokratichnoyi partiyi Z 1997 r chlen Radi Respublikanskoyi Hristiyanskoyi partiyi RHP chlen Etichnoyi komisiyi Z 1995 r pracyuye radnikom golovi Tismenickoyi rajderzhadministraciyi Ivano frankivskoyi oblasti z pitan derzhavnogo budivnictva u 1999 2003 rr radnikom golovi oblderzhadministraciyi z politichnih pitan Uchasnik delegaciyi vid Ivano Frankivshini na Solovecki ostrovi ta v urochishe Sandarmoh Medvezh yegorskogo rajonu Respubliki Kareliya z misiyeyu poklonitisya pam yati strachenih v yazniv Soloveckih taboriv 2011 r Zhiv v Ivano Frankivsku Pomer 1 sichnya 2023 roku u vici 84 rokiv Buv pohovanij 3 sichnya na kladovishi ridnogo sela NagorodiOrden Za muzhnist I stupenya 2006 r Orden Za zaslugi III stupenya 2011 r Pochesna Gramota Verhovnoyi Radi Ukrayini Medal Za borotbu v osoblivo vazhkih umovah 1989 Medal Za zaslugi pered Prikarpattyam 2013 r Pam yatnij znak v yaznyam sumlinnya Ukrayinska Gelsinkska Grupa 1976 2006 DzherelaNa 85 mu roci zhittya pomer politv yazen radyanskih taboriv Bogdan Rebrik Ukrinform Procitovano 1 sichnya 2023 rokuPosilannyaUkrayinskij nacionalnij ruh Rebrik Bogdan Vasilovich 1 grudnya 2017 u Wayback Machine