Радегунда (лат. Radegundis; також Rhadegund, Radegonde або Radigund; прибл. 520 — 13 серпня 587) — тюринзька принцеса та королева франків, яка заснувала абатство Святого Хреста в Пуатьє. Відома покровителька кількох церков у Франції та Англії, а також Ісусового коледжу в Кембриджі («Коледж Пресвятої Діви Марії, Святого Іоанна Євангеліста та славетної Діви Святої Радегунди поблизу Кембриджа»).
Радегунда | |
---|---|
лат. Radegunda ці Radegonda | |
Народилася | 518[2] Ерфурт |
Померла | 13 серпня 587 Пуатьє |
Поховання | d |
Країна | Франкське королівство |
Діяльність | поетеса, монарх, письменниця, черниця |
Галузь | d |
Відомі учні | d |
Титул | d і d |
Посада | правляча королева |
Конфесія | католицька церква |
Рід | Меровінги |
Батько | Бертахар[4] |
У шлюбі з | Хлотар I |
|
Життєпис
Радегунда народилася близько 520 року в сім'ї Бертахара, одного з трьох королів німецької землі Тюрингії. Дядько Радегунди, Герменефред, убив Бертахара в битві та взяв Радегунду до свого будинку. Після унії із франкським королем Теодоріхом Герменефред переміг свого іншого брата Бадеріха. Однак, розгромивши своїх братів і захопивши контроль над Тюрингією, Германефред відмовився від своєї угоди з Теодоріхом про розділення суверенітету.
У 531 році Теодоріх разом зі своїм братом Хлотаром I (також відомим як Клотер) повернувся до Тюрингії. Разом вони перемогли Германефреда і завоювали його королівство. Хлотар I також оголосив про одруження з Радегундою, забравши її назад до Меровінгської Галлії з собою. Він відправив дитину на свою віллу в Атієсі в Пікардії на кілька років, перш ніж одружитися з нею в 540 році.
Радегунда була однією з шести дружин або наложниць Хлотара I (інші п'ять — Гунтевка, яка була вдовою його брата Хлодомера, Гунсіна, Інгунда, сестра Інгунди Арегунда та Вульдетрада, вдова внучатого племінника Клотера Теудебальда). У неї з ним дітей не було. Радегунда була відома своїм благочестям.
До 545 року брат Радегунди залишався останнім вижилим членом тюринзької королівської родини. Хлотар наказав його вбити. Радегунда втекла із двору і звернулася за захистом до Церкви, переконавши єпископа Нуайона Медарда, висвятити її в диякониси. Вона заснувала монастир Сент-Круа в Пуатьє приблизно в 560 році, де доглядала немічних. Вважалося, що Радегунда мала ще й дар зцілення.
Живучи за Уставом для дів Цезарія Арльського, який Радегунда отримала від своєї племінниці Цезарії, черниці повинні були вміти читати й писати, а також приділяти кілька годин на день читанню Святого Письма та, перш за все, копіюванню рукописів, а також виконанню традиційних завдань, таких як ткацтво та рукоділля. Це Правило суворо обмежувало жінок, аж до того, що черниці Сент-Круа не могли бути присутніми на похоронах Радегунди.
Її абатство було названо на честь реліквії Животворного Хреста, яку Радегунда отримала від візантійського імператора Юстина II. Хоча єпископ Маровеус з Пуатьє відмовився встановити його в абатстві, на прохання Радегунди король франків Сігіберт I послав Євфронія з Тура до Пуатьє для проведення церемонії. Щоб відсвяткувати отримання реліквії та її встановлення на острові Сент-Круа, Венанцій Фортунат склав низку гімнів, у тому числі знаменитий Vexilla Regis, який вважається одним із найвизначніших християнських гімнів, коли-небудь написаних, який досі співається на службах у Страсну п'ятницю, на Вербну неділю, а також Воздвиження Хреста Господнього.
Радегунда була близьким другом Юніана Мерського. На думку більшості дослідників, Юніан та Радегунда померли в один день, 13 серпня 587 року.
Аскетизм
Радегунда була відома своєю аскетичною поведінкою і була описана як «надзвичайна аскетка». Вона дотримувалася веганської дієти, відмовляючись від усіх продуктів тваринного походження. Вона не їла нічого, крім бобових і овочів: ні фруктів, ні риби, ні яєць.
Радегунда також утримувалася від вживання вина, меду та пива. Під час посту вона утримувалася від вживання хліба, олії та солі, пила лише трохи води. Вона діяла всупереч порадам інших, які попереджали її, що такий крайній аскетизм може призвести до її хвороби. Вона зв'язала свою шию та руки трьома залізними кільцями; через це її тіло було сильно порізане. Одного разу Радегунда нагріла мідний хрест і притиснула його до свого тіла.
Літературні зв'язки
Поет Венанцій Фортунат і єпископ, агіограф та історик Григорій Турський були близькими друзями Радегунди і багато писали про неї. Вона написала латинською мовою вірші Фортунату на табличках, які були втрачені. Вважається, що вони були близькими, і відносини Фортуната з Радегундою, скоріше всього, були дружніми. Існує дві поеми, написані у стилі письма Радегунди, De Excidio Thoringiae та Ad Artachin. Хоча припускають, що їх написав Венанцій, більшість істориків вважають саме її автором.
Ще одна біографія була написана черницею Баудовінією після повстання в абатстві, описаного Григорієм Турським.
Похорон Радегунди, на якому були присутні Венанцій Фортунат та Григорій Турський, відбувся через три дні після її смерті. Її поховали в церкві Святої Радегунди в Пуатьє. Її могилу все ще можна знайти в крипті тієї церкви. У 1260-х роках в ході оздоблення церкви планувалося виготовлення та встановлення вітражів, що зображували життя Радегунди. Пізніше вони були значною мірою зруйновані гугенотами.
У своїй книзі Woman Under Monasticism: Chapters on Saint-Lore and Convent Life between 500 AD and 1500 AD (1896) Ліна Еккенштейн привернула увагу сучасних читачів до повстання черниць у Пуатьє після смерті Радегунди, під час якого та потім ще два роки вони відмовлялися прийняти нову абатису, призначену керувати чоловічою католицькою ієрархією.
Атрибутика
Її зазвичай зображують «з царськими мантіями, короною та скіпетром», а поруч є «вовки та дикі звірі», які є ручними в її присутності. Також: «Крос'є і книга. Поле вівса. Білий головний убір, туніка з ліліями, мантія з замками».
Ушанування пам'яті
Її іменем названо п'ять англійських парафіяльних церков, а також декілька каплиць, зокрема, в Старому соборі Святого Павла, а також у соборах Глостера, Лічфілда та Ексетера. Абатство Св. Радегунди поблизу Дувра було засноване на її честь у 1191 році, а також монастир Лонгліт у Вілтширі. Вона також є покровителькою Коледжу Ісуса в Кембриджі, який був заснований на місці Пріорату Святої Марії та Святої Радегунди XII століття.
На її честь названо паб Св. Радегунди в Кембриджі. Конференц-центр Святої Радагунди на острові Вайт також названий на її честь. У Франції є багато місць під назвою Сент-Радегонд.
У Австрії є два місця, названі на честь святої Радегунди. Санкт-Радегунд у Верхній Австрії — муніципалітет округу Браунау-ам-Інн, розташований на західній околиці регіону Іннфіртель, де річка Зальцах утворює кордон із німецькою землею Баварія. Свята Радегунда також є тезкою Санкт-Радегунд-бай-Грац, муніципалітету в окрузі Грац-Умгебунг в австрійській землі Штирія.
Поруч із руїнами замку Мюльбург, який можна датувати 704 роком, над селом Мюльберг у Тюрингії в Німеччині зберігся фундамент каплиці, присвяченої святій Радегунді.
Примітки
- Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 70–71. —
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118743430 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. —
- Lundy D. R. The Peerage
- «Radegund of Thuringia», Epistolae, Columbia University
- . Архів оригіналу за 3 March 2016. Процитовано 12 листопада 2006.
- . Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 24 листопада 2023.
- . n.d. Архів оригіналу за 6 July 2009. Процитовано 7 травня 2009.
- Effros, Bonnie. (2002). Creating Community with Food and Drink in Merovingian Gaul. Palgrave Macmillan. pp. 49-50.
- Muir, Elizabeth Gillan. (2019). Women's History of the Christian Church: Two Thousand Years of Female Leadership. University of Toronto Press. p. 46.
- Mathisen, Ralph; Shanzer, Danuta (2017). Society and Culture in Late Antique Gaul. Revisiting the Sources. Taylor and Francis. с. 235. ISBN . OCLC 993683411.
- Curtin, D. P. (August 2010). Life of St. Radegund. ISBN .
- Stevenson, p. 88
- Woman under Monasticism, book review, jstor, Retrieved 2 July 2018
- Francis Bond, Dedications and patron saints of English churches: ecclesiastical symbolism; saints and their emblems, 1914, p. 328
Джерела
- Gregory of Tours, Glory of the Confessors, translation by R. Van Dam (Liverpool, 1988)
- Gregory of Tours, Glory of the Martyrs; translated by Raymond Van Dam. Liverpool: Liverpool University Press, 2004.
- Gregory of Tours, History of the Franks; translation by L. Thorpe (Penguin, 1974: many reprints)
- Lina Eckenstein, Woman Under Monasticism: Chapters on Saint-Lore and Convent Life between A.D. 500 and A.D. 1500, Cambridge: Cambridge University Press, 1896.
- Edwards, Jennifer C. Superior Women: Medieval Female Authority in Poitiers' Abbey of Sainte-Croix. Oxford: Oxford University Press, 2019.
- Glenn, Jason. «Two Lives of Saint Radegund», in Jason Glenn (ed.), The Middle Ages in Texts and Texture: Reflections on Medieval Sources. Toronto: University of Toronto, 2012
- Labande-Mailfert, Yvonne & Robert Favreau, eds. Histoire de l'abbaye Sainte-Croix de Poitiers: Quatorze siècles de vie monastique. Poitiers: Société des Antiquaires de l'Ouest, 1986.
- Lillich, Meredith Parsons. The Armor of Light: Stained Glass in Western France, 1250—1325. Berkeley: University of California Press, 1994.
- Hahn, Cynthia. Portrayed on the Heart: Narrative Effect in Pictorial Lives of Saints from the Tenth through the Thirteenth Century. Berkeley: University of California Press, 2001.
- Smith, Julia M. H. «Radegundis peccatrix: authorizations of virginity in late antique Gaul», in Philip Rousseau and Emmanuel Papoutsakis (eds), Transformations of Late Antiquity: essays for Peter Brown Vol. 2 (Aldershot: Ashgate, 2009), 303—326.
- Jane Stevenson (2005). Women Latin Poets: language, gender, and authority, from antiquity to the eighteenth century. Oxford University Press.
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радегунда
- Useful guide to some of the works on Radegund including links to on-line materials.
- Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 22. 1911. с. 784. (англ.) . //
- . . 1905.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Radegunda lat Radegundis takozh Rhadegund Radegonde abo Radigund pribl 520 13 serpnya 587 tyurinzka princesa ta koroleva frankiv yaka zasnuvala abatstvo Svyatogo Hresta v Puatye Vidoma pokrovitelka kilkoh cerkov u Franciyi ta Angliyi a takozh Isusovogo koledzhu v Kembridzhi Koledzh Presvyatoyi Divi Mariyi Svyatogo Ioanna Yevangelista ta slavetnoyi Divi Svyatoyi Radegundi poblizu Kembridzha Radegundalat Radegunda ci RadegondaNarodilasya 518 2 ErfurtPomerla 13 serpnya 587 PuatyePohovannya dKrayina Frankske korolivstvoDiyalnist poetesa monarh pismennicya chernicyaGaluz dVidomi uchni dTitul d i dPosada pravlyacha korolevaKonfesiya katolicka cerkvaRid MerovingiBatko Bertahar 4 U shlyubi z Hlotar I Mediafajli u Vikishovishi Pro Municipalitet v Avstriyi div Sankt Radegund Pro film Terrensa Malika yakij ranishe nazivavsya Radegund div ZhittyepisCerkva Sv Radegondi Puatye Radegunda narodilasya blizko 520 roku v sim yi Bertahara odnogo z troh koroliv nimeckoyi zemli Tyuringiyi Dyadko Radegundi Germenefred ubiv Bertahara v bitvi ta vzyav Radegundu do svogo budinku Pislya uniyi iz frankskim korolem Teodorihom Germenefred peremig svogo inshogo brata Baderiha Odnak rozgromivshi svoyih brativ i zahopivshi kontrol nad Tyuringiyeyu Germanefred vidmovivsya vid svoyeyi ugodi z Teodorihom pro rozdilennya suverenitetu U 531 roci Teodorih razom zi svoyim bratom Hlotarom I takozh vidomim yak Kloter povernuvsya do Tyuringiyi Razom voni peremogli Germanefreda i zavoyuvali jogo korolivstvo Hlotar I takozh ogolosiv pro odruzhennya z Radegundoyu zabravshi yiyi nazad do Merovingskoyi Galliyi z soboyu Vin vidpraviv ditinu na svoyu villu v Atiyesi v Pikardiyi na kilka rokiv persh nizh odruzhitisya z neyu v 540 roci Radegunda bula odniyeyu z shesti druzhin abo nalozhnic Hlotara I inshi p yat Guntevka yaka bula vdovoyu jogo brata Hlodomera Gunsina Ingunda sestra Ingundi Aregunda ta Vuldetrada vdova vnuchatogo pleminnika Klotera Teudebalda U neyi z nim ditej ne bulo Radegunda bula vidoma svoyim blagochestyam Do 545 roku brat Radegundi zalishavsya ostannim vizhilim chlenom tyurinzkoyi korolivskoyi rodini Hlotar nakazav jogo vbiti Radegunda vtekla iz dvoru i zvernulasya za zahistom do Cerkvi perekonavshi yepiskopa Nuajona Medarda visvyatiti yiyi v diyakonisi Vona zasnuvala monastir Sent Krua v Puatye priblizno v 560 roci de doglyadala nemichnih Vvazhalosya sho Radegunda mala she j dar zcilennya Zhivuchi za Ustavom dlya div Cezariya Arlskogo yakij Radegunda otrimala vid svoyeyi pleminnici Cezariyi chernici povinni buli vmiti chitati j pisati a takozh pridilyati kilka godin na den chitannyu Svyatogo Pisma ta persh za vse kopiyuvannyu rukopisiv a takozh vikonannyu tradicijnih zavdan takih yak tkactvo ta rukodillya Ce Pravilo suvoro obmezhuvalo zhinok azh do togo sho chernici Sent Krua ne mogli buti prisutnimi na pohoronah Radegundi Yiyi abatstvo bulo nazvano na chest relikviyi Zhivotvornogo Hresta yaku Radegunda otrimala vid vizantijskogo imperatora Yustina II Hocha yepiskop Maroveus z Puatye vidmovivsya vstanoviti jogo v abatstvi na prohannya Radegundi korol frankiv Sigibert I poslav Yevfroniya z Tura do Puatye dlya provedennya ceremoniyi Shob vidsvyatkuvati otrimannya relikviyi ta yiyi vstanovlennya na ostrovi Sent Krua Venancij Fortunat sklav nizku gimniv u tomu chisli znamenitij Vexilla Regis yakij vvazhayetsya odnim iz najviznachnishih hristiyanskih gimniv koli nebud napisanih yakij dosi spivayetsya na sluzhbah u Strasnu p yatnicyu na Verbnu nedilyu a takozh Vozdvizhennya Hresta Gospodnogo Radegunda bula blizkim drugom Yuniana Merskogo Na dumku bilshosti doslidnikiv Yunian ta Radegunda pomerli v odin den 13 serpnya 587 roku AsketizmRadegunda bula vidoma svoyeyu asketichnoyu povedinkoyu i bula opisana yak nadzvichajna asketka Vona dotrimuvalasya veganskoyi diyeti vidmovlyayuchis vid usih produktiv tvarinnogo pohodzhennya Vona ne yila nichogo krim bobovih i ovochiv ni fruktiv ni ribi ni yayec Radegunda takozh utrimuvalasya vid vzhivannya vina medu ta piva Pid chas postu vona utrimuvalasya vid vzhivannya hliba oliyi ta soli pila lishe trohi vodi Vona diyala vsuperech poradam inshih yaki poperedzhali yiyi sho takij krajnij asketizm mozhe prizvesti do yiyi hvorobi Vona zv yazala svoyu shiyu ta ruki troma zaliznimi kilcyami cherez ce yiyi tilo bulo silno porizane Odnogo razu Radegunda nagrila midnij hrest i pritisnula jogo do svogo tila Literaturni zv yazkiPoet Venancij Fortunat i yepiskop agiograf ta istorik Grigorij Turskij buli blizkimi druzyami Radegundi i bagato pisali pro neyi Vona napisala latinskoyu movoyu virshi Fortunatu na tablichkah yaki buli vtracheni Vvazhayetsya sho voni buli blizkimi i vidnosini Fortunata z Radegundoyu skorishe vsogo buli druzhnimi Isnuye dvi poemi napisani u stili pisma Radegundi De Excidio Thoringiae ta Ad Artachin Hocha pripuskayut sho yih napisav Venancij bilshist istorikiv vvazhayut same yiyi avtorom She odna biografiya bula napisana cherniceyu Baudoviniyeyu pislya povstannya v abatstvi opisanogo Grigoriyem Turskim Pohoron Radegundi na yakomu buli prisutni Venancij Fortunat ta Grigorij Turskij vidbuvsya cherez tri dni pislya yiyi smerti Yiyi pohovali v cerkvi Svyatoyi Radegundi v Puatye Yiyi mogilu vse she mozhna znajti v kripti tiyeyi cerkvi U 1260 h rokah v hodi ozdoblennya cerkvi planuvalosya vigotovlennya ta vstanovlennya vitrazhiv sho zobrazhuvali zhittya Radegundi Piznishe voni buli znachnoyu miroyu zrujnovani gugenotami U svoyij knizi Woman Under Monasticism Chapters on Saint Lore and Convent Life between 500 AD and 1500 AD 1896 Lina Ekkenshtejn privernula uvagu suchasnih chitachiv do povstannya chernic u Puatye pislya smerti Radegundi pid chas yakogo ta potim she dva roki voni vidmovlyalisya prijnyati novu abatisu priznachenu keruvati cholovichoyu katolickoyu iyerarhiyeyu AtributikaYiyi zazvichaj zobrazhuyut z carskimi mantiyami koronoyu ta skipetrom a poruch ye vovki ta diki zviri yaki ye ruchnimi v yiyi prisutnosti Takozh Kros ye i kniga Pole vivsa Bilij golovnij ubir tunika z liliyami mantiya z zamkami Ushanuvannya pam yatiCerkva Svyatoyi Radegundi Grejingem Linkolnshir Angliya Cerkva Sv Radegundi Breg Zhirovnica Sloveniya Stezhka Sv Radegundi ostriv Vajt Angliya nazvana na chest osvyachennya susidnoyi cerkvi Sv Mariyi ta Sv Radegundi Vitvell Yiyi imenem nazvano p yat anglijskih parafiyalnih cerkov a takozh dekilka kaplic zokrema v Staromu sobori Svyatogo Pavla a takozh u soborah Glostera Lichfilda ta Eksetera Abatstvo Sv Radegundi poblizu Duvra bulo zasnovane na yiyi chest u 1191 roci a takozh monastir Longlit u Viltshiri Vona takozh ye pokrovitelkoyu Koledzhu Isusa v Kembridzhi yakij buv zasnovanij na misci Prioratu Svyatoyi Mariyi ta Svyatoyi Radegundi XII stolittya Na yiyi chest nazvano pab Sv Radegundi v Kembridzhi Konferenc centr Svyatoyi Radagundi na ostrovi Vajt takozh nazvanij na yiyi chest U Franciyi ye bagato misc pid nazvoyu Sent Radegond U Avstriyi ye dva miscya nazvani na chest svyatoyi Radegundi Sankt Radegund u Verhnij Avstriyi municipalitet okrugu Braunau am Inn roztashovanij na zahidnij okolici regionu Innfirtel de richka Zalcah utvoryuye kordon iz nimeckoyu zemleyu Bavariya Svyata Radegunda takozh ye tezkoyu Sankt Radegund baj Grac municipalitetu v okruzi Grac Umgebung v avstrijskij zemli Shtiriya Poruch iz ruyinami zamku Myulburg yakij mozhna datuvati 704 rokom nad selom Myulberg u Tyuringiyi v Nimechchini zberigsya fundament kaplici prisvyachenoyi svyatij Radegundi PrimitkiSettipani C La Prehistoire des Capetiens Premiere partie Merovingiens Carolingiens et Robertiens Villeneuve d Ascq 1993 P 70 71 ISBN 978 2 9501509 3 6 d Track Q1081905d Track Q43295d Track Q13422577 Deutsche Nationalbibliothek Record 118743430 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Settipani C La Prehistoire des Capetiens Premiere partie Merovingiens Carolingiens et Robertiens Villeneuve d Ascq 1993 ISBN 978 2 9501509 3 6 d Track Q1081905d Track Q43295d Track Q13422577 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Radegund of Thuringia Epistolae Columbia University Arhiv originalu za 3 March 2016 Procitovano 12 listopada 2006 Arhiv originalu za 11 chervnya 2016 Procitovano 24 listopada 2023 n d Arhiv originalu za 6 July 2009 Procitovano 7 travnya 2009 Effros Bonnie 2002 Creating Community with Food and Drink in Merovingian Gaul Palgrave Macmillan pp 49 50 ISBN 978 0 312 22736 4 Muir Elizabeth Gillan 2019 Women s History of the Christian Church Two Thousand Years of Female Leadership University of Toronto Press p 46 ISBN 978 1 4875 9385 8 Mathisen Ralph Shanzer Danuta 2017 Society and Culture in Late Antique Gaul Revisiting the Sources Taylor and Francis s 235 ISBN 978 1 351 89921 5 OCLC 993683411 Curtin D P August 2010 Life of St Radegund ISBN 9781088109267 Stevenson p 88 Woman under Monasticism book review jstor Retrieved 2 July 2018 Francis Bond Dedications and patron saints of English churches ecclesiastical symbolism saints and their emblems 1914 p 328DzherelaGregory of Tours Glory of the Confessors translation by R Van Dam Liverpool 1988 Gregory of Tours Glory of the Martyrs translated by Raymond Van Dam Liverpool Liverpool University Press 2004 Gregory of Tours History of the Franks translation by L Thorpe Penguin 1974 many reprints Lina Eckenstein Woman Under Monasticism Chapters on Saint Lore and Convent Life between A D 500 and A D 1500 Cambridge Cambridge University Press 1896 Edwards Jennifer C Superior Women Medieval Female Authority in Poitiers Abbey of Sainte Croix Oxford Oxford University Press 2019 Glenn Jason Two Lives of Saint Radegund in Jason Glenn ed The Middle Ages in Texts and Texture Reflections on Medieval Sources Toronto University of Toronto 2012 Labande Mailfert Yvonne amp Robert Favreau eds Histoire de l abbaye Sainte Croix de Poitiers Quatorze siecles de vie monastique Poitiers Societe des Antiquaires de l Ouest 1986 Lillich Meredith Parsons The Armor of Light Stained Glass in Western France 1250 1325 Berkeley University of California Press 1994 Hahn Cynthia Portrayed on the Heart Narrative Effect in Pictorial Lives of Saints from the Tenth through the Thirteenth Century Berkeley University of California Press 2001 Smith Julia M H Radegundis peccatrix authorizations of virginity in late antique Gaul in Philip Rousseau and Emmanuel Papoutsakis eds Transformations of Late Antiquity essays for Peter Brown Vol 2 Aldershot Ashgate 2009 303 326 Jane Stevenson 2005 Women Latin Poets language gender and authority from antiquity to the eighteenth century Oxford University Press PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Radegunda Useful guide to some of the works on Radegund including links to on line materials Radegunda St Encyclopaedia Britannica 11th ed T V 22 1911 s 784 angl Radegundis Saint 1905