Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пій VII (світське ім'я: Барнаба Нікколо Марія Луїджі граф К'ярамонті, італ. Barnaba Niccolò Maria Luigi Chiaramonti; 14 серпня 1742 — 20 серпня 1823) — 251-й папа римський з 14 березня 1800 року по 20 серпня 1823 року.
| Слуга Божий Пій VII (Pius PP. VII) | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 14 березня 1800 — 20 серпня 1823 | ||
| Попередник: | Пій VI | |
| Наступник: | Лев XII | |
| Ім'я при народженні: | італ. Barnaba Niccolò Maria Luigi Chiaramonti | |
| Дата народження: | 14 серпня 1742[1][2][…] | |
| Місце народження: | Чезена, Папська держава | |
| Дата смерті: | 20 серпня 1823[1][2][…] (81 рік) | |
| Місце смерті: | Рим, Папська держава[5] | |
| Поховання: | собор Святого Петра | |
| Громадянство: | Папська держава | |
| Релігія: | католицька церква[6] | |
| Батько: | d[7] | |
| Мати: | d[7] | |
| Інтронізація: | 21 березня 1800 | |
| У миру: | Барнаба Нікколо Марія Луїджі К'ярамонті | |
 Медіафайли у Вікісховищі | ||
Біографія
Барнаба Нікколо Марія Луїджі, граф К'ярамонті народився 14 серпня 1742 року у Чезені у шляхетній родині, був наймолодшою дитиною у сім'ї. Його батьками були граф Шипіоне (Сціпіон) К'ярамонті (30.04.1698 — 13.09.1750) та маркіза Джованна Короната Ґіні (пом. 22.11.1777). Через свою мати він був близьким родичем свого попередника на папському престолі — Пія VI (Джованні Анджело Браскі). Два його брати були єзуїтами, два інших — капуцинами, а мати, коли залишилася вдовою, стала кармеліткою. Барнаба К'ярамонті вступив 21 вересня 1765 року в орден св. Бенедикта, узявши собі чернече ім'я Григорій (італ. Gregorio). Навчався у Падуї, Пармі та Римі. 16 грудня 1782 його номіновано, а 21 грудня того ж року і призначено єпископом у Тіволі, у 1785 став єпископом у єпархії Імола (1785—1816) та кардиналом-священиком титулярної церкви Сан Каллісто у Римі (1785—1800).
Понтифікат
Після смерті Пія VI, який був заарештований французами та вивезений у фортецю Валанс, конклав зібрався 30 листопада 1799 року у Венеції у бенедиктинському монастирі Сан Джорджіо Маджоре відповідно до передсмертного рішення папи. Головував на конклаві видатний юрист кардинал-диякон Ерколе Консальві, який пізніше як державний-секретар зіграв не останню роль у підтримці авторитету апостольської столиці. Головними кандидатами на папську тіару було троє кардиналів, однак проти двох з цих кандидатів різко виступила Австрія. Таким чином жоден з них не міг набрати необхідну кількість голосів. На чотирнадцятий тиждень безрезультатних виборів кардинал запропонував кандидатуру кардинала К'ярамонті як компромісну. 14 березня 1800 року його обрали новим Папою.
У 1801 році Наполеон Бонапарт відновив Папську державу. Папа повернувся до Риму й узявся за реорганізацію своєї держави. 15 липня 1801 року він підписав з Наполеоном конкордат, який у XIX і навіть у XX столітті служив зразком для інших договорів, укладених апостольською столицею з багатьма країнами Європи та Латинської Америки. У 1804 папа приїхав до Парижу на ритуал коронації Наполеона. Однак не папа, а особисто сам імператор коронував себе і свою дружину Жозефіну. У 1805 Пій VII всупереч волі Наполеона I повернувся до Риму.
З цього часу зросла напруга між папою та імператором, який вважав папську державу своїм леном і розпоряджався церковним майном на свій розсуд. 1808 року французькі війська знову зайняли Рим. 1809 року імператор приєднав папську державу до Франції, а Рим оголосив вільним містом. Папа засудив «грабіжників спадщини св. Петра», не називаючи, проте, імені імператора. 5 липня 1809 року французька військова влада вивезла папу у Савону, а потім — у Фонтенбло під Парижем. На Пія VII чинили тиск, щоб він відмовився від Папської держави і повністю підкорився імператорській владі. Королем Риму став син Наполеона І від другого шлюбу (з Марією Луїзою Габсбург) — Наполеон II.
Після поразки у Росії Наполеон I вирішив пом'якшити свої вимоги і укласти новий конкордат з Пієм VII. У січні 1814 року Наполеон І наказав вивезти папу з Савони, а пізніше повністю його звільнив. На Віденському конгресі, зібраному після падіння Наполеона І, кардинал Консальві знову домігся визнання папи головою Папської держави і всього католицького світу. 1814 року Пій VII відновив орден єзуїтів. В останні роки його правління ініціатива була в руках головним чином кардинала Консальві, який вів дипломатичні переговори, забезпечуючи апостольській столиці можливість подальшого вільного керівництва католицькою церквою. Однак справа не дійшла до укладення нового конкордату з Францією, де аж до 1905 року діяли умови наполеонівського конкордату з додатками (так званими органічними статтями), самовільно введеними імператором. Попри прохолодні стосунки з сім'єю Наполеона І, папа дав їй політичний притулок після його поразки. 1822 року Пію VII виповнилось 80 років і його здоров'я помітно погіршилося. 6 липня 1823 року він впав у своїй резиденції та зламав стегно, після чого він був прикутий до ліжка. В останні тижні свого життя він часто втрачав свідомість та марив.
Похований у крипті Собору Святого Петра.
2007 року розпочався процес його беатифікації.
Пій VII та Україна
У 1817 році Пій VII надіслав перемиському греко-католицькому єпископу Михайлу Левицькому листа, в якому висловив незадоволення намірами єпископа розвивати освіту українською мовою. Лист був реакцією на переписку Левицького з кардиналом Северолі (представником папи у Відні), у якому останній вимагав згорнути плани Перемиського освітнього товариства з розбудови українського шкільництва. Зусилля Пія VII, однак, критично оцінив австрійський цісар, який кваліфікував цей епізод як втручання Риму у внутрішні справи греко-католицької церкви. У листі до цісаря Михайло Левицький пояснював цю ситуацію інтригами поляків та василіан, які хотіли очолити обидві галицькі єпархії (Перемиську та Львівську).
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Boutry P. Dizionario Biografico degli Italiani — 2015. — Vol. 84.
- Енциклопедія Брокгауз
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118792431 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Возняк М. Як пробудилося українське народне життя за Австрії, Львів, 1924 р., "Діло"; - С.35-36
Посилання
- Пій VII у церковному лексиконі [ 15 грудня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pij VII svitske im ya Barnaba Nikkolo Mariya Luyidzhi graf K yaramonti ital Barnaba Niccolo Maria Luigi Chiaramonti 14 serpnya 1742 20 serpnya 1823 251 j papa rimskij z 14 bereznya 1800 roku po 20 serpnya 1823 roku Sluga Bozhij Pij VII Pius PP VII Papa Rimskij 14 bereznya 1800 20 serpnya 1823 Poperednik Pij VI Nastupnik Lev XII Im ya pri narodzhenni ital Barnaba Niccolo Maria Luigi ChiaramontiData narodzhennya 14 serpnya 1742 1742 08 14 1 2 Misce narodzhennya Chezena Papska derzhavaData smerti 20 serpnya 1823 1823 08 20 1 2 81 rik Misce smerti Rim Papska derzhava 5 Pohovannya sobor Svyatogo PetraGromadyanstvo Papska derzhavaReligiya katolicka cerkva 6 Batko d 7 Mati d 7 Intronizaciya 21 bereznya 1800U miru Barnaba Nikkolo Mariya Luyidzhi K yaramonti Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaBarnaba Nikkolo Mariya Luyidzhi graf K yaramonti narodivsya 14 serpnya 1742 roku u Chezeni u shlyahetnij rodini buv najmolodshoyu ditinoyu u sim yi Jogo batkami buli graf Shipione Scipion K yaramonti 30 04 1698 13 09 1750 ta markiza Dzhovanna Koronata Gini pom 22 11 1777 Cherez svoyu mati vin buv blizkim rodichem svogo poperednika na papskomu prestoli Piya VI Dzhovanni Andzhelo Braski Dva jogo brati buli yezuyitami dva inshih kapucinami a mati koli zalishilasya vdovoyu stala karmelitkoyu Barnaba K yaramonti vstupiv 21 veresnya 1765 roku v orden sv Benedikta uzyavshi sobi cherneche im ya Grigorij ital Gregorio Navchavsya u Paduyi Parmi ta Rimi 16 grudnya 1782 jogo nominovano a 21 grudnya togo zh roku i priznacheno yepiskopom u Tivoli u 1785 stav yepiskopom u yeparhiyi Imola 1785 1816 ta kardinalom svyashenikom titulyarnoyi cerkvi San Kallisto u Rimi 1785 1800 PontifikatPislya smerti Piya VI yakij buv zaareshtovanij francuzami ta vivezenij u fortecyu Valans konklav zibravsya 30 listopada 1799 roku u Veneciyi u benediktinskomu monastiri San Dzhordzhio Madzhore vidpovidno do peredsmertnogo rishennya papi Golovuvav na konklavi vidatnij yurist kardinal diyakon Erkole Konsalvi yakij piznishe yak derzhavnij sekretar zigrav ne ostannyu rol u pidtrimci avtoritetu apostolskoyi stolici Golovnimi kandidatami na papsku tiaru bulo troye kardinaliv odnak proti dvoh z cih kandidativ rizko vistupila Avstriya Takim chinom zhoden z nih ne mig nabrati neobhidnu kilkist golosiv Na chotirnadcyatij tizhden bezrezultatnih viboriv kardinal zaproponuvav kandidaturu kardinala K yaramonti yak kompromisnu 14 bereznya 1800 roku jogo obrali novim Papoyu U 1801 roci Napoleon Bonapart vidnoviv Papsku derzhavu Papa povernuvsya do Rimu j uzyavsya za reorganizaciyu svoyeyi derzhavi 15 lipnya 1801 roku vin pidpisav z Napoleonom konkordat yakij u XIX i navit u XX stolitti sluzhiv zrazkom dlya inshih dogovoriv ukladenih apostolskoyu stoliceyu z bagatma krayinami Yevropi ta Latinskoyi Ameriki U 1804 papa priyihav do Parizhu na ritual koronaciyi Napoleona Odnak ne papa a osobisto sam imperator koronuvav sebe i svoyu druzhinu Zhozefinu U 1805 Pij VII vsuperech voli Napoleona I povernuvsya do Rimu Z cogo chasu zrosla napruga mizh papoyu ta imperatorom yakij vvazhav papsku derzhavu svoyim lenom i rozporyadzhavsya cerkovnim majnom na svij rozsud 1808 roku francuzki vijska znovu zajnyali Rim 1809 roku imperator priyednav papsku derzhavu do Franciyi a Rim ogolosiv vilnim mistom Papa zasudiv grabizhnikiv spadshini sv Petra ne nazivayuchi prote imeni imperatora 5 lipnya 1809 roku francuzka vijskova vlada vivezla papu u Savonu a potim u Fontenblo pid Parizhem Na Piya VII chinili tisk shob vin vidmovivsya vid Papskoyi derzhavi i povnistyu pidkorivsya imperatorskij vladi Korolem Rimu stav sin Napoleona I vid drugogo shlyubu z Mariyeyu Luyizoyu Gabsburg Napoleon II Pislya porazki u Rosiyi Napoleon I virishiv pom yakshiti svoyi vimogi i uklasti novij konkordat z Piyem VII U sichni 1814 roku Napoleon I nakazav vivezti papu z Savoni a piznishe povnistyu jogo zvilniv Na Videnskomu kongresi zibranomu pislya padinnya Napoleona I kardinal Konsalvi znovu domigsya viznannya papi golovoyu Papskoyi derzhavi i vsogo katolickogo svitu 1814 roku Pij VII vidnoviv orden yezuyitiv V ostanni roki jogo pravlinnya iniciativa bula v rukah golovnim chinom kardinala Konsalvi yakij viv diplomatichni peregovori zabezpechuyuchi apostolskij stolici mozhlivist podalshogo vilnogo kerivnictva katolickoyu cerkvoyu Odnak sprava ne dijshla do ukladennya novogo konkordatu z Franciyeyu de azh do 1905 roku diyali umovi napoleonivskogo konkordatu z dodatkami tak zvanimi organichnimi stattyami samovilno vvedenimi imperatorom Popri proholodni stosunki z sim yeyu Napoleona I papa dav yij politichnij pritulok pislya jogo porazki 1822 roku Piyu VII vipovnilos 80 rokiv i jogo zdorov ya pomitno pogirshilosya 6 lipnya 1823 roku vin vpav u svoyij rezidenciyi ta zlamav stegno pislya chogo vin buv prikutij do lizhka V ostanni tizhni svogo zhittya vin chasto vtrachav svidomist ta mariv Pohovanij u kripti Soboru Svyatogo Petra 2007 roku rozpochavsya proces jogo beatifikaciyi Pij VII ta UkrayinaU 1817 roci Pij VII nadislav peremiskomu greko katolickomu yepiskopu Mihajlu Levickomu lista v yakomu visloviv nezadovolennya namirami yepiskopa rozvivati osvitu ukrayinskoyu movoyu List buv reakciyeyu na perepisku Levickogo z kardinalom Severoli predstavnikom papi u Vidni u yakomu ostannij vimagav zgornuti plani Peremiskogo osvitnogo tovaristva z rozbudovi ukrayinskogo shkilnictva Zusillya Piya VII odnak kritichno ociniv avstrijskij cisar yakij kvalifikuvav cej epizod yak vtruchannya Rimu u vnutrishni spravi greko katolickoyi cerkvi U listi do cisarya Mihajlo Levickij poyasnyuvav cyu situaciyu intrigami polyakiv ta vasilian yaki hotili ocholiti obidvi galicki yeparhiyi Peremisku ta Lvivsku PrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Boutry P Dizionario Biografico degli Italiani 2015 Vol 84 d Track Q1128537 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Deutsche Nationalbibliothek Record 118792431 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Voznyak M Yak probudilosya ukrayinske narodne zhittya za Avstriyi Lviv 1924 r Dilo S 35 36PosilannyaPij VII u cerkovnomu leksikoni 15 grudnya 2013 u Wayback Machine nim