Прибережна зона це межа між сушею та річкою чи струмком Прибережним також називають один із наземних біомів Землі Місця

Прибережна зона — це межа між сушею та річкою чи струмком. Прибережним також називають один із наземних біомів Землі. Місця зростання рослин поблизу берегів річок називають прибережною рослинністю, для якої характерні вологолюбні рослини. Прибережні зони важливі в екології, управлінні природними ресурсами та цивільному будівництві через їх роль у збереженні ґрунтів, біорізноманіття їхнього довкілля та вплив, який вони чинять на фауну та водні екосистеми, зокрема луки, ліси, водно-болотні угіддя або навіть безрослинні території. У деяких регіонах для характеристики прибережної зони використовують терміни прибережне рідколісся, прибережний ліс, прибережна буферна зона, прибережний коридор і прибережна смуга.

Прибережна смуга, що добре збереглася, на притоці озера Ері

Характеристики

Прибережні зони можуть бути природними або спроєктованими для стабілізації чи відновлення грунту. Вони є важливими природними біофільтрами, які захищають водне середовище від надлишкового замулення, забрудненого поверхневого стоку і ерозії. Ці зони забезпечують укриття і їжу для багатьох водних тварин, а також тінь, яка обмежує зміну температури води. За пошкодження прибережної зони внаслідок будівництва, сільськогосподарської діяльності або лісівництва, може відбутися біологічне відновлення, зазвичай завдяки втручанню людини в боротьбу з ерозією і відновлення рослинності. Якщо територія, прилегла до водотоку, має стоячу воду або насичений ґрунт протягом усього сезону, її зазвичай називають водно-болотним угіддям. Завдяки визначній ролі в підтримці біорізноманіття, прибережні зони часто є предметом національної охорони. Вони також відомі як «буфер рослинних відходів».

Дослідження показують, що прибережні зони відіграють важливу роль у поліпшенні якості води як для поверхневого стоку, так і води, що надходить в струмки через підземний сток. Прибережні зони також відіграють певну роль у зниженні забруднення поверхневого стоку нітратами, що надходять із гноєм та іншими добривами з полів, які в іншому випадку завдали б шкоди екосистемам і здоров'ю людей. Зокрема, важливим є зниження кількості нітратів або денітрифікація нітратів з добрив у цій буферній зоні. Також важлива роль прибережних підземних вод у перенесенні вуглецю з наземних екосистем у водні екосистеми.

Ролі та функції

Густа прибережна рослинність уздовж річки Пісуерга в Іспанії

Прибережні зони розсіюють енергію течії. Звивисті вигини річки в поєднанні з рослинністю і кореневою системою уповільнюють течію води, що зменшує ерозію грунту і збитки від повеней. Відкладення вловлюються, зменшуючи кількість завислих речовин, що робить воду менш каламутною, поповнюючи ґрунт і створюючи береги струмків. Завдяки біофільтрації, з поверхневих стоків видаляються забруднювальні речовини, покращується якість води.

Прибережні зони також забезпечують середовище проживання диких тварин, підвищене біорізноманіття та екокоридори, які дозволяють водним і прибережним організмам переміщатися річковими системами, уникаючи ізольованих спільнот. Прибережна рослинність також може служити корм для диких тварин і домашньої худоби.

Прибережні зони також важливі для риб, що мешкають у річках. Вплив на прибережні зони може вплинути на рибу, і відновлення зони не завжди є достатнім для відновлення популяцій риб.

Вони забезпечують природне зрошення ландшафту, розширюючи сезонні або багаторічні потоки води. Поживні речовини з наземної рослинності (наприклад, рослинний опад і залишки комах) переносяться у водні харчові мережі і є в них життєво важливим джерелом енергії. Рослинність, що оточує струмок, допомагає затінювати воду, пом'якшуючи перепади температури води. Різкі перепади температури води можуть мати летальні наслідки для риб та інших організмів. Рослинність також сприяє потраплянню деревних залишків у струмки, що важливо для підтримки геоморфології.

З соціальної точки зору прибережні зони сприяють підвищенню цінності прилеглої нерухомості за рахунок зручностей і краєвидів, а також покращують зручність пішохідних і велосипедних доріжок завдяки підтримці мереж прибережних доріг. Створюється простір для прибережних видів спорту, таких як рибальство, плавання і спуск на воду гребних суден.

Прибережна зона діє як буфер жертовної ерозії для поглинання впливу факторів, зокрема змін клімату, збільшення стоку внаслідок урбанізації та збільшення , без пошкодження споруд, розташованих за зоною відступу.

Роль у лісозаготівлі

Захист прибережних зон часто є важливим фактором при проведенні лісозаготівлі. Незайманий ґрунт, ґрунтовий покрив і рослинність забезпечують тінь, рослинну підстилку і деревний матеріал, а також зменшують винос еродованого ґрунту з прибраної площі. Такі фактори, як типи ґрунту і структура коріння, кліматичні умови і рослинний покрив, визначають ефективність прибережної буферної зони. Діяльність, пов'язана з лісозаготівлями, така як внесення відкладів, інтродукція або видалення видів, а також надходження забрудненої води, призводить до деградації прибережних зон.

Рослинність

Прибережна зона вздовж ^[en] в горах ^[en], частина округу ^[en] Бернса на південному сході штату Орегон. Струмок є важливим середовищем проживання для пструга.

Рослинність прибережної зони відрізняється від водно-болотних угідь і зазвичай складається з рослин, які є або водними рослинами, або травами, деревами і чагарниками, які ростуть безпосередньо біля води.

Північна Америка

Кромка води

Трав'янисті багаторічники:

Затоплена прибережна зона

Трав'янисті багаторічники:

Schoenoplectus tabernaemontani

Західна частина

У західній частині Північної Америки і на узбережжі Тихого океану прибережна рослинність включає:

Прибережні дерева

Прибережні чагарники

Інші рослини

Азія

В Азії існують різні типи прибережної рослинності, але взаємодія між гідрологією та екологією така ж, як і в інших географічних регіонах.

Carex spp.
Juncus spp.

Австралія

Типова прибережна рослинність у помірному кліматі Нового Південного Уельсу, Австралія, включати:

Центральна Європа

До типових дерев прибережної зони в Європі належать:

Відновлення

Розчищення земель, що супроводжується повенями, може швидко зруйнувати берег річки, відносячи цінні трави і ґрунти вниз за течією, а потім дозволяючи сонцю висушити землю. Прибережні зони з часом можна відновити переміщенням (техногенної продукції) та реабілітацією. У верхній долині Гантера в Новому Південному Уельсі, Австралія, з метою швидко відновити зруйновані господарства до оптимальної продуктивності використали методи природного послідовного землеробства.

Техніка природного послідовного землеробства включає створення на шляху води перешкод, щоб зменшити енергію повені і допомогти воді осаджувати грунт і просочуватися в зону затоплення. Інший метод полягає в швидкому встановленні екологічної спадкоємності шляхом заохочення зростання швидкоростучих рослин, таких як «бур'яни» (види-першопрохідці). Вони можуть поширюватися вздовж водотоку і погіршувати стан довкілля, але стабілізують ґрунт, накопичують у ньому вуглець і захищають від висихання. Бур'яни покращать русла струмків, щоб дерева і трави могли повернутися, а потім, в ідеалі, замінити бур'яни.

Урядові та неурядові установи використовують і інші методи вирішення проблеми деградації прибережних районів і русел річок, починаючи від зведення споруд, які регулюють русло, таких як коло́дяні пороги, до використання штифтових хвилерізів або закладання каменів.

Прибережна зона Коттонвуд-Крік на південному сході штату Орегон до відновлення, 1988
Прибережна зона Коттонвуд-Крік під час відновлення, 2000
Прибережна зона Коттонвуд-Крік після відновлення, 2002

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 11-06-2020.
Gregory, Stanley V.; Swanson, Frederick J.; McKee, W. Arthur; Cummins, Kenneth W. (1991). . BioScience. 41 (8): 540—551. doi:10.2307/1311607. ISSN 0006-3568. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23-11-2018.
Ledesma, José L.J.; Grabs, Thomas; Bishop, Kevin H.; Schiff, Sherry L.; Köhler, Stephan J. (August 2015). Potential for long-term transfer of dissolved organic carbon from riparian zones to streams in boreal catchments. Global Change Biology. 21 (8): 2963—2979. doi:10.1111/gcb.12872. PMID 25611952.
Sievers, Michael; Hale, Robin; Morrongiello, John R. (March 2017). Do trout respond to riparian change? A meta-analysis with implications for restoration and management. Freshwater Biology. 62 (3): 445—457. doi:10.1111/fwb.12888.
Pusey, Bradley J.; Arthington, Angela H. (2003). . Marine and Freshwater Research. 54 (1): 1—16. doi:10.1071/mf02041. ISSN 1448-6059. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
Bren, L.J. (01-10-1993). Riparian zone, stream, and floodplain issues: a review. Journal of Hydrology. 150 (2): 277—299. doi:10.1016/0022-1694(93)90113-N. ISSN 0022-1694.
. Архів оригіналу (xls) за 18-07-2011.
Cooke, Sarah Spear (1997). A Field Guide to the Common Wetland Plants of Western Washington and Northwestern Oregon. Seattle, Washington: Seattle Audubon Society. ISBN .
(PDF). Kerala Research Programme Centre for Development Studies. Архів оригіналу (PDF) за 19-03-2009.
Fryirs, Kirstie; Brierley, Gary J. (April 2010). Antecedent controls on river character and behaviour in partly confined valley settings: Upper Hunter catchment, NSW, Australia. Geomorphology. 117 (1—2): 106—120. doi:10.1016/j.geomorph.2009.11.015. ISSN 0169-555X.

Література

Nakasone, H.; Kuroda, H.; Kato, T.; Tabuchi, T. (2003). Nitrogen removal from water containing high nitrate nitrogen in a paddy field (wetland). Water Science and Technology. 48 (10): 209—216. doi:10.2166/wst.2003.0576. PMID 15137172.
Mengis, M.; Schif, S.L.; Harris, M.; English, M.C.; Aravena, R.; Elgood, R.J.; MacLean, A. (1999). Multiple Geochemical and Isotopic Approaches for Assessing Ground Water NO₃⁻ Elimination in a Riparian Zone. Ground Water. 37 (3): 448—457. doi:10.1111/j.1745-6584.1999.tb01124.x.
Parkyn, Stephanie. (2004). Review of Riparian Buffer Zone Effectiveness. Ministry of Agriculture and Forestry (New Zealand), www.maf.govt.nz/publications.
Tang, C.; Azuma, K.; Iwami, Y.; Ohji, B.; Sakura, Y. (2004). Nitrate behaviour in the groundwater of a headwater wetland, Chiba, Japan. Hydrological Processes. 18 (16): 3159—3168. Bibcode:2004HyPr...18.3159T. doi:10.1002/hyp.5755.
Riparian Bibliography, National Agroforestry Center [ 24-04-2015 у Wayback Machine.]
Conservation Buffer Design Guidelines [ 12-05-2015 у Wayback Machine.]

Посилання

Riparian Forest Buffers, National Agroforestry Center Архівовано травень 29, 2016 на сайті Wayback Machine.
Restoration strategies for riparian habitats, U.S. military
National Riparian Service Team, Bureau of Land Management Архівовано травень 17, 2016 на сайті Wayback Machine.
Riparian Habitat Restoration in the Las Vegas Wash Архівовано липень 15, 2019 на сайті Wayback Machine.
Red River Basin Riparian Project Архівовано липень 5, 2008 на сайті Wayback Machine.
Riparian Forest Buffers, Kansas State University

[1] . Архів оригіналу за 11-06-2020.

[2] Gregory, Stanley V.; Swanson, Frederick J.; McKee, W. Arthur; Cummins, Kenneth W. (1991). . BioScience. 41 (8): 540—551. doi:10.2307/1311607. ISSN 0006-3568. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23-11-2018.

[4] Ledesma, José L.J.; Grabs, Thomas; Bishop, Kevin H.; Schiff, Sherry L.; Köhler, Stephan J. (August 2015). Potential for long-term transfer of dissolved organic carbon from riparian zones to streams in boreal catchments. Global Change Biology. 21 (8): 2963—2979. doi:10.1111/gcb.12872. PMID 25611952.

[5] Sievers, Michael; Hale, Robin; Morrongiello, John R. (March 2017). Do trout respond to riparian change? A meta-analysis with implications for restoration and management. Freshwater Biology. 62 (3): 445—457. doi:10.1111/fwb.12888.

[:0-6] Pusey, Bradley J.; Arthington, Angela H. (2003). . Marine and Freshwater Research. 54 (1): 1—16. doi:10.1071/mf02041. ISSN 1448-6059. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.

[:1-7] Bren, L.J. (01-10-1993). Riparian zone, stream, and floodplain issues: a review. Journal of Hydrology. 150 (2): 277—299. doi:10.1016/0022-1694(93)90113-N. ISSN 0022-1694.

[silvics-8] . Архів оригіналу (xls) за 18-07-2011.

[cooke-9] Cooke, Sarah Spear (1997). A Field Guide to the Common Wetland Plants of Western Washington and Northwestern Oregon. Seattle, Washington: Seattle Audubon Society. ISBN .

[mission-10] (PDF). Kerala Research Programme Centre for Development Studies. Архів оригіналу (PDF) за 19-03-2009.

[11] Fryirs, Kirstie; Brierley, Gary J. (April 2010). Antecedent controls on river character and behaviour in partly confined valley settings: Upper Hunter catchment, NSW, Australia. Geomorphology. 117 (1—2): 106—120. doi:10.1016/j.geomorph.2009.11.015. ISSN 0169-555X.