Павлюк Антін

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павлюк.

Павлюк Антін Пилипович (6 лютого 1902, хутір Ліски під с. Расниками, Волинська губернія (нині с. Рясники, Гощанського району Рівненської області)  — 1937, м. Семипалатинськ, Східноказахстанська область, Казахська РСР) — український поет, прозаїк, перекладач.

Антін Павлюк
Псевдонім	А. Явір, Т. Блукач, М. Недоля, А. Ярчук
Народився	6 лютого 1902(1902-02-06) с. Рясники, Бугринська волость, Острозький повіт, Волинська губернія, нині Гощанський район, Рівненська область
Помер	1937(1937)
Громадянство	Російська імперія→ УНР→ СРСР
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, поет, перекладач
Alma mater	Острозька гімназія, Карлів університет
Мова творів	українська
Павлюк Антін Пилипович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Жертва сталінського терору.

З біографії

Антін Павлюк — уродженець хутора Лісок під с. Расниками Острозького повіту Волинської губернії (нині с. Рясники Рівненської області). Його охрестив у Свято-Успенській церкві Дорогобузько-Расницької парафії отець Яків Огібовський. Хрещеними батьками були син педагога Костянтина Ушинського Костянтин Ушинський та Наталія Скоропадська (у першому шлюбі Виноградська, у другому — Фішман), двоюрідна тітка гетьмана України Павла Скоропадського.

ШКІЦ

Сніг снів… а тут весна так рясно…

а ночі бубном… скрипкою музик.

І бачу знов дитинство… любі Расники…

І кригу Горині… і жовтий пух лози,

І повінь музики і вітру заливає…

І серце в біль… і слово в біль хилю.

Сніг білих мертвих снів… а тут весна безкраями

І малим атомом життя Антін Павлюк.

1926.

Початкову освіту здобув в школі містечка Гориньград Ровенського повіту Волинської губернії (нині це село Гориньград Перший Рівненського району Рівненської області). Із золотою медаллю закінчив чоловічу гімназію в Острозі, пізніше — Карлів університет в Празі, де здобув фах хіміка.

Учасник української революції 1917-21 рр., у роки революції спочатку належав до анархістів, потім — поручник 4-го полку Січових Стрільців (командир Є. Коновалець), 1-ї Запорізької дивізії армії УНР. Брав участь у Другому зимовому поході. Після закінчення воєнних дій повернувся до Острога, був заарештований. Перебував у польській в'язниці, відтак — у таборах для інтернованих у Бересті, Домб'є, Ланьцуті, Вадовицях,Щипйорному неподалік Каліша. В останньому входив в літературно-мистецьке товариство «Веселка», де контактував з Є. Маланюком, Ю. Дараганом, М. Чирським, Б. Гомзином.

Після звільнення переїхав до Львова. З 1922 р. — у Празі. У 1932 р. повернувся з еміграції у радянську Україну, щоб літературною і просвітницькою працею підтримати тодішню політику українізації. Був заарештований, засуджений та висланий до Семипалатинська. Працював лаборантом санітарної лабораторії.

На підставі таємного наказу № 00447 НКВС СРСР Антін Павлюк 27 серпня 1937 р. був арештований вдруге, як «антирадянський елемент». 7 грудня 1937 р. засуджений трійкою при УНКВС по Східно-Казахстанської області до 10 років виправно-трудових таборів, в яких він і загинув.

30 серпня 1958 р. Семипалатинський облсуд реабілітував його за відсутністю складу злочину.

Творчість

• Літературний альманах «Стерні», 1922 (ред. Антін Павлюк)
• «Життя», 1925
• «Осінні вири», 1926
• «Стоптані квіти» спогади, написані в польській тюрмі (Острог), 1920
• «Сумна радість», 1916—1918

Перші свої вірші друкував у гімназійному журналі «Юність». Збірка символістичних поезій «Сумна радість», в яку ввійшли твори 1916—1918 рр. побачила світ в Острозі у видавництві «Будуччина», заснованому батьком, Пилипом Павлюком (громадський і кооперативний діяч 1920-х-1930 рр.). Воєнне лихоліття завадило виходові книжок «Шлях квітчастий» (вірші), «Біле поле» (оповідання, нариси, поезії в прозі), «Ніч» (вірші, під псевдонімом А.Явір)

На початку 1919 р. був членом угрупування українських символістів «Музагет», котре випускало однойменний журнал під редагуванням Павла Тичини. Група вела активну популяризаторську та видавничу діяльність . Також був членом львівського ліітературно-мистецького угрупування «Митуса» на чолі з Василем Бобинським. В альманасі «Митуса» за 1922 р. надрукував вірші із циклів «Дні», «Закоханість», у часописі «Український емігрант» — оповідання про національно-визвольні змагання (під псевдонімом Андрій Ярчук), у видавництві «Русалка» — оповідання «Стоптані квіти». Книжку прози «Незнайома (уривки із записника)» присвятив другові Климу Поліщуку та «братам-борцям за нову Україну». Публікував вірші у львівських журналах «Наш світ», «Наша бесіда». Друкувався у багатьох виданнях на еміграції: «Промені», «Митуса», «Поступ», «Веселка», «Шлях», «Універсальний журнал» та в УРСР — «ВАПЛІТЕ», «Нова генерація», «Нова Громада», «Глобус», «Всесвіт», «Знання», «Червоний Шлях», «Життя й Революція», «Зоря», «Студент Революції», «Західня Україна», «Плужанин», «Молодняк».

Редакторство

Редагував альманах «Стерні» (1922 р.), який видавала Українська Академічна громада в Чехо-Словаччині, членами редколегії альманаху були Осип Кисіль, Юліан Костюк [ 9 травня 2018 у Wayback Machine.].

У Празі друкувався в «Літературно-науковому віснику» Дмитра Донцова. В університеті навчався разом зі своїм побратимцем, поетом і художником Василем Хмелюком, який у своїй книжці «Гін» (1926 р.) присвятив Антінові Павлюкові такі рядки:

Мій друже, золотий Антоне, –

Пливуть повітрям кораблі…

[[Файл:Юрій Вовк. Портрет Антіна Павлюка.jpg|міні|Юрій Вовк [ 25 січня 2022 у Wayback Machine.]. Портрет Антіна Павлюка.]]

І там, — один безсилий тоне,

І тінь ще тліє у імлі…

Ти розгортаєш сиві очі,

І рот здивовано тремтить…

А, знаєш, — може нині хочеш

Повіятися у блакить?..

1925 р. створив літературну групу «Жовтневе коло», до складу котрої ввійшли Василь Хмелюк, Олександр Варавин, Степан-Юрій Масляк. Налагодив зв'язок із виданнями радянської України. Підтримував його завдяки землякові Валер'яну Поліщуку.

Пізніше Антін Павлюк став членом літературної організації «Західна Україна» (1927—1933), до якої входили Василь Бобинський, Василь Атаманюк, Мечислав Гаско, Мирослав Ірчан, Дмитро Загул та ін.

Громадська діяльність

Під час навчання в Карловому університеті Антін Павлюк очолював Український союз студентів північно-західних земель України.

Перекладацька діяльність

Перекладав на українську мову твори Казимежа Тетмаєра, Гійома Аполлінера, Ярослава Сайферта, Їржі Волькера, Вітезслава Незвала, Владислава Ванчури на російську мову — твори українських авторів. У 1920-х р. Антін Павлюк був одним із провідних чесько-українських перекладачів.

Видання

• «Сумна радість» (1919)
• «Життя» (1925)
• «Осінні вири» (1926)
• «Біль» (1926)
• «Пустеля любови» (1928)
• «Полин» (1930)
• «Coloured plates. Поетисти» (1930)
• «Reliquaire» (1931)
• «Ватра» (1931)
• збірки оповідань Незнайома (1922)

Фільм

Повернути із забуття рівненського поета Антіна Павлюка прагнуть його нащадки [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.]

Вшанування пам'яті

В м. Острозі Рівненської області його іменем названо вулицю.

14 жовтня 2022 року на стіні школи с. Рясники було відкрито меморіальну дошку Антіну й Тарасові Павлюкам.

Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України, Київський національний університет ім. Т. Шевченка; Міжнародна школа україністики НАН України видали перший том творів Антіна Павлюка у двох томах.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 25 квітня 2017.
2. На Рівненщині попрощалися з воїном - війна родини за Україну триває 105 років. Горинь інфо (укр.). Процитовано 7 серпня 2022.
3. admin-rvnews (1 червня 2022). В Рівненському районі попрощалися із загиблим військовим. Рівненські новини (укр.). Процитовано 7 серпня 2022.
4. Його родина воює понад 100 років: на Рівненщині попрощалися із військовим, який загинув на війні. ITV MEDIA GROUP | Новини Рівного та області (укр.). Процитовано 7 серпня 2022.
5. . elib.nplu.org (uk-ua) . Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
6. . Архів оригіналу за 11 серпня 2018.
7. . mvd.gov.kz. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
8. . www.uznal.org. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
9. . lists.memo.ru. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
10. Центр генеалогических исследований.
11. . nekropole.info (рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
12. . Бессмертный барак (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
13. . Архів оригіналу за 28 січня 2019.
14. . vlp.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
15. . ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 21 травня 2014. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
16. . Архів оригіналу за 13 листопада 2018.
17. Павлюк, Антін (1927). Балада про палячеві очі. ostromir.xyz. Процитовано 25 вересня 2023.
18. . elib.nlu.org.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
19. . ostrohcastle.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
20. . zamkova.at.ua. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
21. Відкриття меморіальної дошки Тараса та Антіна Павлюків у Рясницькій філії Бабинського ліцею.
22. Січовий стрілець і доброволець з однієї родини: на Рівненщині відкрили дошку борцям за Україну.
23. Сайт книжкового видання. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 6 травня 2018.

[[Файл:Полин, Антін Павлюк.jpg|міні|Антін Павлюк «Полин», лірика, 1930 [ 6 травня 2018 у Wayback Machine.]|352x352пкс]]

Література

• Григорій Дем'янчук «Воскреслі для життя», Рівне вид. Оріана, 1998, стор.46 [ 4 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
• Жив'юк А. А. [ 25 червня 2018 у Wayback Machine.], Марчук І. В. Від «Дерманської республіки» до «Дерманської трагедії»: нариси історії українського визвольного руху в Дермані на Волині. — Рівне: ПП ДМ, 2011. — 156 с.:іл. розділ 2 «Просвітитель Пилип Павлюк», стор. 11. [ 6 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Винничук Ю.П. «Невідоме Розстріляне Відродження», Фоліо Харків, 2016, 763с [ 6 травня 2018 у Wayback Machine.].
• / Л. Б. Сирота [ 9 травня 2018 у Wayback Machine.]; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2000. — 20 с. — укр.
• Юрій Ковалів. «Поема „Польовий Ісус“ Антіна Павлюка — євангелійний голос національного об'явлення». [ 4 вересня 2018 у Wayback Machine.] Журнал «Волинь філологічна: текст і контекст». Луцьк. Східноєвропейський нац. ун-т ім. Л. Українки, 2017, випуск 23, стор. 57.
• Юрій Ковалів. Історія української літератури: кінець XIX — поч. XXI ст. : підручник: у 10т. Том шостий.: Київ. Видавничий центр «Академія», 2019 с. 76, с. 100
• Павлюк Антін. Нова Чеська Поезія ч. І., 1926
• Павлюк Антін. Нова Чеська Поезія ч. ІІ., 1926
• Павлюк Антін // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович.- Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1996. — Т. 5. — С. 1921. [ 22 травня 2018 у Wayback Machine.]
• Речники Правди [ 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] / Автор-упорядник Зеновія Філіпчук. — Львів: ЛА «Піраміда», 2016. — 144с.
• Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років: матеріали до курсу «Історія перекладу»: навчальний посібник [ 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] / Л. В. Коломієць. -. — 565 с.
• Ярослав Поліщук «Пейзажі людини», Наукове видавництво «АКТА» 2008 р., 332с. «Відлуння Тетмаєра» 272 с.
• Павлюк Ігор. Третій від Сонця [Текст]: (Антон Павлюк) / Павлюк І. // Дзвін. — 1997. — 11-12. — С.107-110 .
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Павлюк Ігор. Павлюки [ 25 квітня 2017 у Wayback Machine.].
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох томах. — Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1983 р., т.4, с. 555—558.
• Гощанська районна газета «Рідний край» № 24 (8871) 18 червня 2021 року, тематична сторінка «Краєзнавець» Ю. Кузьмін.