Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Олекса ндр Олександрович Загро дський нар 10 квітня 1889 с Зеленьків Тальнівський район Черкаська область пом 4 серпня 1

Олександр Загродський

Олександр Загродський

Олекса́ндр Олександрович Загро́дський (нар.10 квітня 1889, с. Зеленьків, Тальнівський район, Черкаська область — пом. 4 серпня 1968, Нью-Йорк) — військовий діяч часів УНР, генерал-полковник Армії УНР (в еміграції), командир Волинської дивізії, учасник Першого зимового походу, заступник головнокомандувача Армії УНР. Брат Андрія Загродського.

Олександр Загродський
image Штабскапітан
image Генерал-полковник (в еміграції)
image
Загальна інформація
Народження10 квітня 1889(1889-04-10)
с. Зеленьків, Тальнівський район, Черкаська область
Смерть4 серпня 1968(1968-08-04) (79 років)
Нью-Йорк, image США
ПохованняНью-Джерсі
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби1918–1968
Приналежністьimage УНР
Вид ЗСimage Армія УНР
Формування1-й Запорізький ім. гетьмана П. Дорошенка піхотний полк
Війни / битвиПерша світова війна
Радянсько-українська війна
Бої за донецьку заглибину
Нагороди та відзнаки
image
Орден Святої Анни 4 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
 image
image
Орден «Залізний хрест» (УНР)
image
Хрест Симона Петлюри
image
«Воєнний хрест» (УНР)
image
Хрест Українського козацтва (з мечами)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Загродський.

Життєпис

Олександр Загродський народився 10 квітня 1889 року в с. Зеленьків Уманського повіту, в багатодітній родині (вісім дітей) сільського священика. 4 серпня 1896 його батько, Загродський Олександр Григорович, помирає, залишається мати з неповнолітніми дітьми.

Закінчив 3 класи Київської духовної семінарії.

В Російській армії

image
В часі служби в РІА
image
Уряд Директорії та вище командування Армії УНР після наради в Ялтушкові, 7.11.1920 р.
Перший ряд: Іван Омелянович-Павленко (1), Симон Петлюра (2), Михайло Омелянович-Павленко (3), Гаврило Базильський (4).
Другий ряд: Андрій Лівицький (5), Олександр Саліковський (6).
Третій ряд: Євген Архипенко (7), Олександр Удовиченко (8), Олексій Галкин (9), Олександр Загродський (10), Пінхас Красний (11), Марко Безручко (12), Андрій Долуд (13), Петро Ліпко (14), Андрій Гулий-Гуленко (15), Сергій Тимошенко (16)
image
Лицарі «Залізного Хреста за Зимовий похід і бої» зі складу 3-ї Залізної дивізії з керівниками 2-ї Волинської дивізії.
1-й ряд зліва направо: Володимир Лаврик, підхор. Іван Назаренко, полк. Григорій Чижевський, ген. Олександр Загродський, підп. Олександр Недзвецький, підп. Микола Чижевський, підп. Іван Шура-Бура.
2-й ряд зліва направо: чот. Дмитро Рябінін, чот. Павло Кузенський, чот. Савко Стасюк, гуртковий Михайло Дяченко.
3-й ряд зліва напрво: рой. Прокіп Баснюк, чот. Тимко Михальчук, чот. Петро Демченко, рой. Вадим Околовський, чот. Семен Антонів, рой. Сергій Полонський, козак Максим Викторів.
image
Могила генерал-полковника Загродського

В листопаді 1912 р. зарахований солдатом 9-ї роти 74-го піхотного Ставропольського полку (Умань). Завдяки освіченості у лютому 1913 зараховують в навчальну команду. В липні 1913 — молодший унтер-офіцер. Весною 1914— старший унтер-офіцер, здав іспити при штабі 12-го армійського корпусу на звання прапорщика.

Учасник Першої світової війни — 74-й Ставропольський полк розпочав бойові дії 24 липня 1914 року. Перший раз поранений 17 серпня поблизу Рогатина, повернувся в стрій у листопаді. Відразу на передову, у дводенний бій біля Липовця. Вночі 25 листопада почався австро-угорський наступ, російська передова прогнулася, Загродський з підлеглими пішов у штикову атаку, наступ відкинуто, поранений. Наказом командувача 8-ї армії Брусилова прапорщика Загродського нагороджено Георгіївською зброєю. В лютому 1915 знову на передовій. В боях під селом Смольник з 23 лютого по 1 березня зарекомендував себе як досвідчений польовий командир; командувач 3-ї армії орденом Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом. Внаслідок третього поранення відбув на довготривале лікування. Після того був поранений ще двічі. 1915 року підвищений в підпоручики й нагороджений орденом Святої Ганни з мечами й бантом. У листопаді 1915 молодший офіцер Загродський прийняв командування 16-ю ротою 74-го Ставропольського полку. Дослужився до чину штабс-капітан.

Після Лютневої революції 74-й Ставропольський полк одним з перших на фронті поміняв особливі відзнаки на шапках п"ятикутними зірками; кадрові офіцери згуртовуються і повертаються на передвоєнне місце постою — на Уманщину.

На службі Україні

Влітку 1917 Загродський, виписавшись з госпіталю, пропонує свої послуги Українському Генеральному Військовому Комітету. Призначений заступником новоствореного 1-го Київського вартового полку, що з 7 грудня (вже як 3-й сердюцький полк ім. П. Дорошенка) входив до складу Першої сердюцької дивізії. З листопада 1917 р. — командир полку ім. гетьмана Петра Дорошенка, Київського вартового полку військ Центральної Ради. 3-й сердюцький полк в 1200 багнетів ніс прикордонну службу поблизу Конотопа та Хутора-Михайлівського і охороняв Чернігівську залізницю. Учасник боїв проти військ Муравйова під Конотопом і Дарницею, та перекинутих з теренів Білорусі сил Берзіна, в обороні Києва. Курінь Загродського із великими втратами залишає Бахмач, Бобрик, відходить під Київ. У Києві борються за Арсенал, Маріїнський палац, залізничний вокзал, змушено полишають Київ.

З 9 лютого 1918 року — командир 1-го Запорізького куреня — об'єднані залишки українських полків генералом Костянтином Прісовським. 1-й курінь був фактично офіцерським: «богунівці» — офіцери, нагороджені Георгіївськими хрестами, «наливайківці», «дорошенківці», «богданівці», числом 250 чоловік. Курінь бився за Звягель, Житомир, Бердичів, станцію Тетерів. 1 березня курінь увійшов в числі інших до Києва.

12 березня підвищений до звання полковника. З 15 березня 1918 — 1-го Запорізького полку армії УНР. Наприкінці березня 1918 призначений комендантом Запорізького ім. гетьмана П. Дорошенка піхотного полку. В складі очолюваної генералом О.Натіївим дивізії відразу вирушив на фронт. До кінця березня червоноармійців вибили майже з усієї Полтавщини.

6 квітня полк бився за Харків. У кінці квітня 1-й Запорізький полк ім. П. Дорошенка Загродського вийшов до Дону і став на станції Колпакове. За наказом Скоропадського полк залишився нести прикордонну службу у місті Суджа.

За Директорії (з 16 листопада 1918) — очолював Запорізьку дивізію у складі Запорізького Корпусу. З 19 грудня 1918 — командуючий усіма військами, розташованими на Харківщині, основу складали 3-й гайдамацький полк отамана Волоха, 4-й полк ім. Хмельницького та 1-й ім. П. Дорошенка. Полковник Загродський через тиф і старі рани командував 6-ю дивізією з перервами. У серпні запорожці Загродського в складі армійської групи генерала А.Кравса з боями йдуть на Київ. Під Білою Церквою зустрічаються з білогвардійцями, проте їм заборонено вступати в бій, незабаром штаб обміняв відступ запорожців від Білої Церкви на обіцянку білих сил не наступати на Київ. З 23 вересня виконує обов'язки Запорізької групи.

5 грудня 1919 в Борушківцях командир Волинської групи Загродський скликав офіцерську нараду, офіцери поновлюють його як отамана. Після того виступає на нараді у Головного отамана Петлюри про підготовку до походу. У грудні 1919 — травні 1920 рр. — командував Волинською Групою Армії УНР під час Першого Зимового походу. Наприкінці грудня запорожці атакували супротивника й зосередилися навколо Умані. Київська група просунулася до Звенигородки, Волинська вигнала денікінців з Тального, з допомогою селян з Майданецького та Білашок, у Тальному і зустріла Новий Рік. Наступного дня контратакою білогвардійці відкидають Волинську дивізію до Зеленькова. Після відновлення сил знову наступ, звільняють Смілу, Канів, Черкаси, Золотоношу.

У лютому 1920 р. Армія УНР прийшла до Холодного Яру.

12 лютого в с. Медведівці командувач Армії УНР Михайло Омелянович-Павленко скликав нараду командирів та начальників штабів дивізій, що брали участь у Зимовому поході та отаманів Холодного Яру. На нараді були присутні видатні українські воєначальники Юрко Тютюнник, Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Головний отаман Холодного Яру Василь Чучупак та інші.

У березні 1920 Загродський захворів на поворотний тиф, сестра-жалібниця саньми відвозить його одужувати до рідних в Зеленьків. Наприкінці Першого Зимового походу Загродський повернувся до командування. 6 травня похід закінчився, однак дивізію одразу кинули на передову.

У травні-листопаді 1920 року — командир Волинської дивізії (під час радянсько-польської війни). 31 травня наказом № 7 Головної Команди Армії УНР підвищений до звання генерал-хорунжого. Протягом деякого часу виконував обов'язки заступника головкомандуючого Армії Української Народної Республіки генерала Михайла Омеляновича-Павленка.

Ведучи постійні бої з більшовиками, чисельність дивізії зменшувалася, в кінці червня Загродський вкотре просить командувача Армії хоч на три дні відвести дивізію в резерв. Ситуацію рятувала мобілізація, яка проводилася в Ямпільському повіті. За Мазепинським полком закріпили Тиманівську волость, за 4-м сірожупанним — Краснянську, за Чорноморським — Томашпільську, за полком імені Залізняка — Клембівську; наказ про мобілізацію підписали отаман Загродський та сотник Олесь Волосевич.

Восени 1920 шість стрілецьких, кулеметна та Окрема кінна дивізії Армії УНР зведені у три групи, одну з них очолив Загродський. Наприкінці війни 1920 року Загродський очолював резерв армії та займав посаду заступника командуючого українськими військами генерала Омеляновича-Павленка. Після відступу Армії УНР за Збруч — інтернований у Польщі — перебував у Каліші.

Опікувався групою інтернованих українських вояків у Вадовицях (до лютого 1921 р.) Після О. Удовиченка командував «Калішським обозом українських інтернованих вояків»; з його ініціативи організовано табірну гімназію, з вересня 1921 при 2-й Волинській дивізії відкрилися технічні курси, в подальшому переросли у військово-технічну школу. Влітку в Каліші почали діяти псалтирські курси, керівником курсів став начальник душпастирства Армії УНР Павло Пащевський, опікуном — Загродський.

В екзилі

У квітні 1921 головує на з'їзді Великої ради ордена «Залізного Хреста», вирішено нагородити панотців наперсними хрестами на орденській стрічці, ухвалили нагородити оденом Головного отамана (хоча він участі в Першому Зимовому поході не брав). В червні 1921 очолив Українську спілку інвалідів Армії УНР, польський уряд з 1 січня 1925 року почав надавати благодійній організації фінансову підтримку. 30 жовтня 1921 голова Раднаркому УСРР Християн Раковський вимагає від польського уряду видачі команувача 2-ї Волинської дивізії Загродського, поляки відмовили.

Призначений у травні 1922 керівником сил у Каліші замість арештованого радянськими представниками влади генерала Петра Єрошевича, після низки протестів Загродського Єрошевич звільнений. В листопаді 1922 представляє Військовому міністерству УНР статут нагороджень Залізним Хрестом. У травні 1932 вдруге зібралася Рада лицарів «Залізного Хреста», Загродського залишено надалі Головою орденської Ради.

4 жовтня 1929 підписує акт купівлі цвинтаря в Щипйорному для поховань українських вояків. З 1936 по 1946 рік входив до Головної ради Хреста Симона Петлюри. У 1940-х роках спільно з Іваном Лютим-Лютенком розбудовував Український кооперативний союз у Холмі. Після Другої світової війни мешкав у Зальцбурзі, очолював Український допомоговий комітет та був ініціатором і членом УНДС Австрії.

З 1949 — у США. Працював робітником на фабриці, яка виробляла деталі для літаків. Наслідком старих поранень втратив ногу. На громадських засадах очолив ініціативну групу колишніх вояків Української Армії. При президенті УНР Степанові Витвицькому виконував обов'язки шефа військової й цивільної канцелярії, був головою Громадського суду та членом ради Українського конґресового комітету Америки. У листопаді 1950 відвідує земляків в Канаді в рамках акції збору коштів для хворого на рак горла полковника Олександра Петлюри, брата Головного Отамана. За ініціативою Олександра Загродського перевидано працю О.Доценка «Зимовий похід».

Еміграційний уряд УНР відзначив Загродського Комбатантським Хрестом, Воєнним Хрестом та Хрестом Вільного Козацтва та підвищив до звання генерал-полковника Української Армії.

Помер у Нью-Йорку 4 серпня 1968 року. Похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Брук.

Вшанування пам'яті

На його честь назване село Загродське.

Джерела та література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Oleksa ndr Oleksandrovich Zagro dskij nar 10 kvitnya 1889 s Zelenkiv Talnivskij rajon Cherkaska oblast pom 4 serpnya 1968 Nyu Jork vijskovij diyach chasiv UNR general polkovnik Armiyi UNR v emigraciyi komandir Volinskoyi diviziyi uchasnik Pershogo zimovogo pohodu zastupnik golovnokomanduvacha Armiyi UNR Brat Andriya Zagrodskogo Oleksandr Zagrodskij Shtabskapitan General polkovnik v emigraciyi Zagalna informaciyaNarodzhennya10 kvitnya 1889 1889 04 10 s Zelenkiv Talnivskij rajon Cherkaska oblastSmert4 serpnya 1968 1968 08 04 79 rokiv Nyu Jork SShAPohovannyaNyu DzhersiNacionalnistukrayinecVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1918 1968Prinalezhnist UNRVid ZS Armiya UNRFormuvannya1 j Zaporizkij im getmana P Doroshenka pihotnij polkVijni bitviPersha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijna Boyi za donecku zaglibinuNagorodi ta vidznakiOrden Svyatoyi Anni 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaOrden Zaliznij hrest UNR Hrest Simona Petlyuri Voyennij hrest UNR Hrest Ukrayinskogo kozactva z mechami U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zagrodskij ZhittyepisOleksandr Zagrodskij narodivsya 10 kvitnya 1889 roku v s Zelenkiv Umanskogo povitu v bagatoditnij rodini visim ditej silskogo svyashenika 4 serpnya 1896 jogo batko Zagrodskij Oleksandr Grigorovich pomiraye zalishayetsya mati z nepovnolitnimi ditmi Zakinchiv 3 klasi Kiyivskoyi duhovnoyi seminariyi V Rosijskij armiyi V chasi sluzhbi v RIAUryad Direktoriyi ta vishe komanduvannya Armiyi UNR pislya naradi v Yaltushkovi 7 11 1920 r Pershij ryad Ivan Omelyanovich Pavlenko 1 Simon Petlyura 2 Mihajlo Omelyanovich Pavlenko 3 Gavrilo Bazilskij 4 Drugij ryad Andrij Livickij 5 Oleksandr Salikovskij 6 Tretij ryad Yevgen Arhipenko 7 Oleksandr Udovichenko 8 Oleksij Galkin 9 Oleksandr Zagrodskij 10 Pinhas Krasnij 11 Marko Bezruchko 12 Andrij Dolud 13 Petro Lipko 14 Andrij Gulij Gulenko 15 Sergij Timoshenko 16 Licari Zaliznogo Hresta za Zimovij pohid i boyi zi skladu 3 yi Zaliznoyi diviziyi z kerivnikami 2 yi Volinskoyi diviziyi 1 j ryad zliva napravo Volodimir Lavrik pidhor Ivan Nazarenko polk Grigorij Chizhevskij gen Oleksandr Zagrodskij pidp Oleksandr Nedzveckij pidp Mikola Chizhevskij pidp Ivan Shura Bura 2 j ryad zliva napravo chot Dmitro Ryabinin chot Pavlo Kuzenskij chot Savko Stasyuk gurtkovij Mihajlo Dyachenko 3 j ryad zliva naprvo roj Prokip Basnyuk chot Timko Mihalchuk chot Petro Demchenko roj Vadim Okolovskij chot Semen Antoniv roj Sergij Polonskij kozak Maksim Viktoriv Mogila general polkovnika Zagrodskogo V listopadi 1912 r zarahovanij soldatom 9 yi roti 74 go pihotnogo Stavropolskogo polku Uman Zavdyaki osvichenosti u lyutomu 1913 zarahovuyut v navchalnu komandu V lipni 1913 molodshij unter oficer Vesnoyu 1914 starshij unter oficer zdav ispiti pri shtabi 12 go armijskogo korpusu na zvannya praporshika Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni 74 j Stavropolskij polk rozpochav bojovi diyi 24 lipnya 1914 roku Pershij raz poranenij 17 serpnya poblizu Rogatina povernuvsya v strij u listopadi Vidrazu na peredovu u dvodennij bij bilya Lipovcya Vnochi 25 listopada pochavsya avstro ugorskij nastup rosijska peredova prognulasya Zagrodskij z pidleglimi pishov u shtikovu ataku nastup vidkinuto poranenij Nakazom komanduvacha 8 yi armiyi Brusilova praporshika Zagrodskogo nagorodzheno Georgiyivskoyu zbroyeyu V lyutomu 1915 znovu na peredovij V boyah pid selom Smolnik z 23 lyutogo po 1 bereznya zarekomenduvav sebe yak dosvidchenij polovij komandir komanduvach 3 yi armiyi ordenom Svyatogo Stanislava 3 go stupenya z mechami i bantom Vnaslidok tretogo poranennya vidbuv na dovgotrivale likuvannya Pislya togo buv poranenij she dvichi 1915 roku pidvishenij v pidporuchiki j nagorodzhenij ordenom Svyatoyi Ganni z mechami j bantom U listopadi 1915 molodshij oficer Zagrodskij prijnyav komanduvannya 16 yu rotoyu 74 go Stavropolskogo polku Dosluzhivsya do chinu shtabs kapitan Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 74 j Stavropolskij polk odnim z pershih na fronti pominyav osoblivi vidznaki na shapkah p yatikutnimi zirkami kadrovi oficeri zgurtovuyutsya i povertayutsya na peredvoyenne misce postoyu na Umanshinu Na sluzhbi Ukrayini Vlitku 1917 Zagrodskij vipisavshis z gospitalyu proponuye svoyi poslugi Ukrayinskomu Generalnomu Vijskovomu Komitetu Priznachenij zastupnikom novostvorenogo 1 go Kiyivskogo vartovogo polku sho z 7 grudnya vzhe yak 3 j serdyuckij polk im P Doroshenka vhodiv do skladu Pershoyi serdyuckoyi diviziyi Z listopada 1917 r komandir polku im getmana Petra Doroshenka Kiyivskogo vartovogo polku vijsk Centralnoyi Radi 3 j serdyuckij polk v 1200 bagnetiv nis prikordonnu sluzhbu poblizu Konotopa ta Hutora Mihajlivskogo i ohoronyav Chernigivsku zaliznicyu Uchasnik boyiv proti vijsk Muravjova pid Konotopom i Darniceyu ta perekinutih z tereniv Bilorusi sil Berzina v oboroni Kiyeva Kurin Zagrodskogo iz velikimi vtratami zalishaye Bahmach Bobrik vidhodit pid Kiyiv U Kiyevi boryutsya za Arsenal Mariyinskij palac zaliznichnij vokzal zmusheno polishayut Kiyiv Z 9 lyutogo 1918 roku komandir 1 go Zaporizkogo kurenya ob yednani zalishki ukrayinskih polkiv generalom Kostyantinom Prisovskim 1 j kurin buv faktichno oficerskim bogunivci oficeri nagorodzheni Georgiyivskimi hrestami nalivajkivci doroshenkivci bogdanivci chislom 250 cholovik Kurin bivsya za Zvyagel Zhitomir Berdichiv stanciyu Teteriv 1 bereznya kurin uvijshov v chisli inshih do Kiyeva 12 bereznya pidvishenij do zvannya polkovnika Z 15 bereznya 1918 1 go Zaporizkogo polku armiyi UNR Naprikinci bereznya 1918 priznachenij komendantom Zaporizkogo im getmana P Doroshenka pihotnogo polku V skladi ocholyuvanoyi generalom O Natiyivim diviziyi vidrazu virushiv na front Do kincya bereznya chervonoarmijciv vibili majzhe z usiyeyi Poltavshini 6 kvitnya polk bivsya za Harkiv U kinci kvitnya 1 j Zaporizkij polk im P Doroshenka Zagrodskogo vijshov do Donu i stav na stanciyi Kolpakove Za nakazom Skoropadskogo polk zalishivsya nesti prikordonnu sluzhbu u misti Sudzha Za Direktoriyi z 16 listopada 1918 ocholyuvav Zaporizku diviziyu u skladi Zaporizkogo Korpusu Z 19 grudnya 1918 komanduyuchij usima vijskami roztashovanimi na Harkivshini osnovu skladali 3 j gajdamackij polk otamana Voloha 4 j polk im Hmelnickogo ta 1 j im P Doroshenka Polkovnik Zagrodskij cherez tif i stari rani komanduvav 6 yu diviziyeyu z perervami U serpni zaporozhci Zagrodskogo v skladi armijskoyi grupi generala A Kravsa z boyami jdut na Kiyiv Pid Biloyu Cerkvoyu zustrichayutsya z bilogvardijcyami prote yim zaboroneno vstupati v bij nezabarom shtab obminyav vidstup zaporozhciv vid Biloyi Cerkvi na obicyanku bilih sil ne nastupati na Kiyiv Z 23 veresnya vikonuye obov yazki Zaporizkoyi grupi 5 grudnya 1919 v Borushkivcyah komandir Volinskoyi grupi Zagrodskij sklikav oficersku naradu oficeri ponovlyuyut jogo yak otamana Pislya togo vistupaye na naradi u Golovnogo otamana Petlyuri pro pidgotovku do pohodu U grudni 1919 travni 1920 rr komanduvav Volinskoyu Grupoyu Armiyi UNR pid chas Pershogo Zimovogo pohodu Naprikinci grudnya zaporozhci atakuvali suprotivnika j zoseredilisya navkolo Umani Kiyivska grupa prosunulasya do Zvenigorodki Volinska vignala denikinciv z Talnogo z dopomogoyu selyan z Majdaneckogo ta Bilashok u Talnomu i zustrila Novij Rik Nastupnogo dnya kontratakoyu bilogvardijci vidkidayut Volinsku diviziyu do Zelenkova Pislya vidnovlennya sil znovu nastup zvilnyayut Smilu Kaniv Cherkasi Zolotonoshu U lyutomu 1920 r Armiya UNR prijshla do Holodnogo Yaru 12 lyutogo v s Medvedivci komanduvach Armiyi UNR Mihajlo Omelyanovich Pavlenko sklikav naradu komandiriv ta nachalnikiv shtabiv divizij sho brali uchast u Zimovomu pohodi ta otamaniv Holodnogo Yaru Na naradi buli prisutni vidatni ukrayinski voyenachalniki Yurko Tyutyunnik Oleksandr Zagrodskij Andrij Gulij Gulenko Golovnij otaman Holodnogo Yaru Vasil Chuchupak ta inshi U berezni 1920 Zagrodskij zahvoriv na povorotnij tif sestra zhalibnicya sanmi vidvozit jogo oduzhuvati do ridnih v Zelenkiv Naprikinci Pershogo Zimovogo pohodu Zagrodskij povernuvsya do komanduvannya 6 travnya pohid zakinchivsya odnak diviziyu odrazu kinuli na peredovu U travni listopadi 1920 roku komandir Volinskoyi diviziyi pid chas radyansko polskoyi vijni 31 travnya nakazom 7 Golovnoyi Komandi Armiyi UNR pidvishenij do zvannya general horunzhogo Protyagom deyakogo chasu vikonuvav obov yazki zastupnika golovkomanduyuchogo Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki generala Mihajla Omelyanovicha Pavlenka Veduchi postijni boyi z bilshovikami chiselnist diviziyi zmenshuvalasya v kinci chervnya Zagrodskij vkotre prosit komanduvacha Armiyi hoch na tri dni vidvesti diviziyu v rezerv Situaciyu ryatuvala mobilizaciya yaka provodilasya v Yampilskomu poviti Za Mazepinskim polkom zakripili Timanivsku volost za 4 m sirozhupannim Krasnyansku za Chornomorskim Tomashpilsku za polkom imeni Zaliznyaka Klembivsku nakaz pro mobilizaciyu pidpisali otaman Zagrodskij ta sotnik Oles Volosevich Voseni 1920 shist strileckih kulemetna ta Okrema kinna diviziyi Armiyi UNR zvedeni u tri grupi odnu z nih ocholiv Zagrodskij Naprikinci vijni 1920 roku Zagrodskij ocholyuvav rezerv armiyi ta zajmav posadu zastupnika komanduyuchogo ukrayinskimi vijskami generala Omelyanovicha Pavlenka Pislya vidstupu Armiyi UNR za Zbruch internovanij u Polshi perebuvav u Kalishi Opikuvavsya grupoyu internovanih ukrayinskih voyakiv u Vadovicyah do lyutogo 1921 r Pislya O Udovichenka komanduvav Kalishskim obozom ukrayinskih internovanih voyakiv z jogo iniciativi organizovano tabirnu gimnaziyu z veresnya 1921 pri 2 j Volinskij diviziyi vidkrilisya tehnichni kursi v podalshomu pererosli u vijskovo tehnichnu shkolu Vlitku v Kalishi pochali diyati psaltirski kursi kerivnikom kursiv stav nachalnik dushpastirstva Armiyi UNR Pavlo Pashevskij opikunom Zagrodskij V ekziliU kvitni 1921 golovuye na z yizdi Velikoyi radi ordena Zaliznogo Hresta virisheno nagoroditi panotciv napersnimi hrestami na ordenskij strichci uhvalili nagoroditi odenom Golovnogo otamana hocha vin uchasti v Pershomu Zimovomu pohodi ne brav V chervni 1921 ocholiv Ukrayinsku spilku invalidiv Armiyi UNR polskij uryad z 1 sichnya 1925 roku pochav nadavati blagodijnij organizaciyi finansovu pidtrimku 30 zhovtnya 1921 golova Radnarkomu USRR Hristiyan Rakovskij vimagaye vid polskogo uryadu vidachi komanuvacha 2 yi Volinskoyi diviziyi Zagrodskogo polyaki vidmovili Priznachenij u travni 1922 kerivnikom sil u Kalishi zamist areshtovanogo radyanskimi predstavnikami vladi generala Petra Yeroshevicha pislya nizki protestiv Zagrodskogo Yeroshevich zvilnenij V listopadi 1922 predstavlyaye Vijskovomu ministerstvu UNR statut nagorodzhen Zaliznim Hrestom U travni 1932 vdruge zibralasya Rada licariv Zaliznogo Hresta Zagrodskogo zalisheno nadali Golovoyu ordenskoyi Radi 4 zhovtnya 1929 pidpisuye akt kupivli cvintarya v Shipjornomu dlya pohovan ukrayinskih voyakiv Z 1936 po 1946 rik vhodiv do Golovnoyi radi Hresta Simona Petlyuri U 1940 h rokah spilno z Ivanom Lyutim Lyutenkom rozbudovuvav Ukrayinskij kooperativnij soyuz u Holmi Pislya Drugoyi svitovoyi vijni meshkav u Zalcburzi ocholyuvav Ukrayinskij dopomogovij komitet ta buv iniciatorom i chlenom UNDS Avstriyi Z 1949 u SShA Pracyuvav robitnikom na fabrici yaka viroblyala detali dlya litakiv Naslidkom starih poranen vtrativ nogu Na gromadskih zasadah ocholiv iniciativnu grupu kolishnih voyakiv Ukrayinskoyi Armiyi Pri prezidenti UNR Stepanovi Vitvickomu vikonuvav obov yazki shefa vijskovoyi j civilnoyi kancelyariyi buv golovoyu Gromadskogo sudu ta chlenom radi Ukrayinskogo kongresovogo komitetu Ameriki U listopadi 1950 vidviduye zemlyakiv v Kanadi v ramkah akciyi zboru koshtiv dlya hvorogo na rak gorla polkovnika Oleksandra Petlyuri brata Golovnogo Otamana Za iniciativoyu Oleksandra Zagrodskogo perevidano pracyu O Docenka Zimovij pohid Emigracijnij uryad UNR vidznachiv Zagrodskogo Kombatantskim Hrestom Voyennim Hrestom ta Hrestom Vilnogo Kozactva ta pidvishiv do zvannya general polkovnika Ukrayinskoyi Armiyi Pomer u Nyu Jorku 4 serpnya 1968 roku Pohovanij na ukrayinskomu pravoslavnomu cvintari v Baund Bruk Vshanuvannya pam yatiNa jogo chest nazvane selo Zagrodske Dzherela ta literaturaA O Buravchenkov Zagrodskij Oleksandr Oleksandrovich 30 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 194 ISBN 966 00 0610 1 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Kovalenko Sergij Zagrodskij Oleksandr Oleksandrovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s http warhistory ukrlife org 1 08 6 html 6 kvitnya 2013 u Wayback Machine http www geocities com nezboryma nacia 4 05 zmist html nedostupne posilannya z lipnya 2019 http www nezboryma naciya org ua show php id 181 20 zhovtnya 2013 u Wayback Machine http ukrlife org main evshan chuchupak htm 16 zhovtnya 2007 u Wayback Machine http pres centr ck ua print news 5115 html nedostupne posilannya z lipnya 2019 GEN OLEKSANDER ZAGRODSKIJ 9 bereznya 2012 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ