Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Некрасівці (некрасівські козаки, козаки-некрасівці, Гнат-козаки) — нащадки донських козаків, які після придушення Булавінського повстання пішли з Дону у вересні 1708 року. Названі на честь ватажка, Гната Некрасова.
На Кубані
Після поразки Булавінського повстання восени 1708 року частина донських козаків на чолі з отаманом Некрасовим пішла на Кубань — територію, що належала на той час Кримському ханству. Всього разом з Некрасовим пішло близько 8 тис. осіб (за різними даними від 2 тис. козаків з жінками і дітьми, 500—600 сімей, до 8 тис. осіб). Об'єднавшись із пішовшими на Кубань ще в 1690-х роках козаками-старообрядцями, утворили перше Кубанське козацьке військо, прийняли підданство кримських ханів і отримали досить широкі привілеї. До козаків стали приєднуватися біглі з Дону і прості селяни.
Спочатку некрасівці осіли на Середній Кубані (на правому березі річки Лаба, недалеко від її гирла), в урочищі у сучасної станиці Некрасівської. Але незабаром більшість, включаючи Гната Некрасова, переселилася на Таманський півострів, заснувавши три містечка — , і .
Некрасівці довгий час здійснювали звідси набіги на прикордонні російські землі, з яких найбільше спустошення завдав Кубанський погром 1717 р. (похід у землі Пензенського краю разом з черкесами та ногайцями). Після 1737 року (зі смертю Гната Некрасова) становище на кордоні почало стабілізуватися. У 1735—1739 рр. Російська імперія кілька разів пропонувала некрасівцям повернутися на батьківщину. Не досягнувши результату, імператриця Анна Іванівна направила на Кубань донського отамана Фролова. Не маючи можливості протистояти російським військам, некрасівці почали переселення в османські володіння на Дунаї.
На Дунаї
У період 1740 р.-1778 р., з дозволу османського султана, некрасівці перебралися на Дунай. На території Османської імперії султани підтвердили козакам-некрасівцям всі привілеї, якими вони користувалися на Кубані у кримських ханів. На Дунаї вони оселилися на території Добруджі, в плавнях гирла Дунаю, по сусідству з липованами. На Дунаї козаки-некрасівці в основному розселилися в Дунавцях (Верхній і Нижній) і Сари-Кей, а також в селах , , Некрасівка (Стара і Нова) й інші.
Війна з Задунайською Січчю
Див. також: Дунайська міжкозацька війна
Після знищення у 1775 р. Запорозької Січі в тих же місцях з'явилися й запорожці. У суперечках за найкращі рибальські місця між некрасовцями та запорожцями стало доходити до збройних зіткнень.
У 1794 році некрасівці напали на запорожців і спалили першу Задунайську Січ у Катирлезі, після чого запорожцям, що вижили, довелося переселитися вище по Дунаю. Нові місця щодо лову риби сильно поступалися колишнім.
У 1800 році на Балканах почався заколот Османа Пазвантогли, який обіцяв ширшу автономію некрасівцям за підтримку. Побачивши можливість помститися своїм кривдникам, запорожці взяли сторону султана Селіма ІІІ. Обидві козацькі групи зазнали великих втрат, але у 1803 році заколот був придушений і браїлівський назір дозволив запорожцям повернутися до Катирлезу. Однак переможені некрасівці також знайшли підтримку ізмаїльського коменданта Пехлеваногли, і в 1805 повторно спалили Катирлез. Вцілілим запорожцям довелося тікати до Браїли.
Відчувши в собі достатньо військової могутності завдяки приходу старих січовиків з Цісарщини, запорожці вирішили вибити з гирла Дунаю некрасовських козаків і осісти на їхньому місці.
У 1811 році кошовий отаман Задунайської Січі Самійло Калниболоцький висунувся з частиною війська з Сеймені в Кілійське гирло Дунаю, виганяючи вздовж берега всіх липован із їхніх жител. У протоці Портиця, що з'єднує лиман Разим і Чорне море, передній відділ Запорізького Війська зустрів збройний опір з боку козаків-некрасівців, але потім на допомогу прибуло головне військо, і всі некрасівці були перебиті. Головні сили некрасівців ще не були розбиті і завзято билися. Весь 1812 між ними і запорожцями тяглася дрібна війна по всьому дунайському гирлу.
Влітку 1813 року запорожці пішли війною на некрасівців на всьому просторі від Тульчі до Дунавця. Битви були надзвичайно кровопролитними. Некрасівці вистежували загони запорожців і, несподівано напавши, вирізали всіх до одного. Зате коли запорожці вривалися в некрасівську слободу, то не залишали живими навіть жінок і дітей.
Лють запорожців під час війни ще дужче збільшився після того, як некрасівці, спіймавши одного з найзавзятіших запорозьких розбишак, козака Притику, розіп'яли його на кількох дошках і пустили пливти Дунаєм. Запорожці знайшли його біля моря, вже мертвого, і дали клятву надалі не щадити нікого з некрасівців.
Турецький уряд у війну некрасівців та запорожців не втручався.
1813 року запорожці знову зайняли Катирлез, а 1814 року взяли штурмом некрасівську столицю Дунавець (нині це Верхній Дунавець в Румунії), де збудували Дунавецьку Січ.
У Османській імперії
Після взяття запорожцями Некрасівського Дунавця і переселення туди Запорізького Коша з Сейменів, велика частина некрасівців покинула Дунай і переселилася в азійську Османську імперію на озеро Майнос, а також Енос біля берегів Егейського моря. Таким чином, до початку 19 сторіччя утворилися дві групи некрасівців — Дунайська і Майноська. Деяка частина некрасівців Дунайської гілки, залишилася вірною «завітам Гната», поповнила згодом поселення некрасівців на Майносі, а ті що залишилися на Дунаї, були повністю поглинені чисельнішими липованами і прибуваючими у той район старовірами з Російської імперії, й асимілювалася в їхньому середовищі, втратили мову своїх предків, звичаї, фольклор, перекази та пісні про Гната, його «заповіти». Хоча називатися далі некрасівцями їм було вигідно, через надання османською владою низки привілеїв. Некрасівці з Майноса їх називали «дунакі» або «хохли» і за своїх не визнавали. Егейський Енос як окреме поселення некрасівців також перестало існувати, у 1828 р. переселившися на Майнос і повністю влившись у майноську громаду. До середини 19 сторіччя відбулося майнове розшарування громади, намітилися і релігійні протиріччя, і в другій половині 1860-х р. частина майносьців (157 сімей) у результаті розколу громади пішла і заснувала поселення на острові Мада (на Бейшеїрському озері). Їх доля виявилася трагічною — в результаті епідемії, «підморної» землі і зараженої води в озері, до 1895 року на Маді залишалося всього 30 дворів, а до 1910 р. в селі залишилося лише 8 родин. У 1860-х роках погіршилися взаємини між некрасівцямі та османською владою, які згодом до призвели до неможливості проживання громади на території Османської імперії.
Переселення у російську Грузію
На початку 20 сторіччя завершився релігійний, культурний і майновий розкол громади на тлі погіршення становища некрасівців у Османській імперії (посилення податкового гніту, військової повинності і відлучення частини земель на озері Майнос на користь мухаджирів), остаточно була втрачена віра в можливість відшукати міфічне «Місто Гната» і в 1912—1913 рр., незважаючи на заповіт Некрасова «при царі в Расєю не повертатися», з дозволу російського уряду і османської влади, почалося їх повернення у Російську імперію. Перша офіційна хвиля реемігрантів була незначною — 70-80 сімей. Близько 170—200 сімей залишилося у Османській імперії.
Дозволу селитися на Дону чи Кубані некрасівці не отримали, а були спрямовані до Грузії. Заснувавши два селища — Успенське і Воскресенське, — козаки прожили там лише кілька років, а після проголошення незалежності Грузії та встановлення влади меншовистського уряду (початок 1918 р.), вони були змушені знову переселяться, цього разу на Кубань, в станицю Прочноокопську.
Переселення на Кубань
Навесні 1919 р. Кубанська законодавча Рада зарахувала 246 козаків-некрасовцев до складу Кубанського козацтва і їм були виділені земельні наділи приблизно за 30 км від Приморсько-Охтирської станиці, де вже до літа 1920 р. некрасівці заснували хутори Некрасівський і Новонекрасівский, згодом злилися в один — Новонекрасівский. 22 вересня 1962 року з Туреччини, села (до 1938 — Бін-Евле або Ескі-Казаклар, по-некрасівськи Майнос) до Росії повернулися 215 сімей некрасівців загальним числом 985 осіб. Всього до 1962 р. до Росії та СРСР переїхало 7200 осіб, з них трохи більше 2300 майносьців. У 1963 році кілька десятків некрасівців і «дунаків», загальним числом в 224 людини, що відмовилися виїжджати в Радянський Союз, були прийняті у США. У Туреччині залишилася тільки одна сім'я некрасівців.
Див. також
Джерела та література
- С. В. Таранець. Некрасівці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 358. — .
Посилання
- Некрасовці // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1118. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya pro nashadkiv donskih kozakiv Pro naselenij punkt v Udmurtiyi div Nekrasovci Nekrasivci nekrasivski kozaki kozaki nekrasivci Gnat kozaki nashadki donskih kozakiv yaki pislya pridushennya Bulavinskogo povstannya pishli z Donu u veresni 1708 roku Nazvani na chest vatazhka Gnata Nekrasova Na KubaniPislya porazki Bulavinskogo povstannya voseni 1708 roku chastina donskih kozakiv na choli z otamanom Nekrasovim pishla na Kuban teritoriyu sho nalezhala na toj chas Krimskomu hanstvu Vsogo razom z Nekrasovim pishlo blizko 8 tis osib za riznimi danimi vid 2 tis kozakiv z zhinkami i ditmi 500 600 simej do 8 tis osib Ob yednavshis iz pishovshimi na Kuban she v 1690 h rokah kozakami staroobryadcyami utvorili pershe Kubanske kozacke vijsko prijnyali piddanstvo krimskih haniv i otrimali dosit shiroki privileyi Do kozakiv stali priyednuvatisya bigli z Donu i prosti selyani Spochatku nekrasivci osili na Serednij Kubani na pravomu berezi richki Laba nedaleko vid yiyi girla v urochishi u suchasnoyi stanici Nekrasivskoyi Ale nezabarom bilshist vklyuchayuchi Gnata Nekrasova pereselilasya na Tamanskij pivostriv zasnuvavshi tri mistechka i Nekrasivci dovgij chas zdijsnyuvali zvidsi nabigi na prikordonni rosijski zemli z yakih najbilshe spustoshennya zavdav Kubanskij pogrom 1717 r pohid u zemli Penzenskogo krayu razom z cherkesami ta nogajcyami Pislya 1737 roku zi smertyu Gnata Nekrasova stanovishe na kordoni pochalo stabilizuvatisya U 1735 1739 rr Rosijska imperiya kilka raziv proponuvala nekrasivcyam povernutisya na batkivshinu Ne dosyagnuvshi rezultatu imperatricya Anna Ivanivna napravila na Kuban donskogo otamana Frolova Ne mayuchi mozhlivosti protistoyati rosijskim vijskam nekrasivci pochali pereselennya v osmanski volodinnya na Dunayi Na DunayiU period 1740 r 1778 r z dozvolu osmanskogo sultana nekrasivci perebralisya na Dunaj Na teritoriyi Osmanskoyi imperiyi sultani pidtverdili kozakam nekrasivcyam vsi privileyi yakimi voni koristuvalisya na Kubani u krimskih haniv Na Dunayi voni oselilisya na teritoriyi Dobrudzhi v plavnyah girla Dunayu po susidstvu z lipovanami Na Dunayi kozaki nekrasivci v osnovnomu rozselilisya v Dunavcyah Verhnij i Nizhnij i Sari Kej a takozh v selah Nekrasivka Stara i Nova j inshi Vijna z Zadunajskoyu SichchyuDiv takozh Dunajska mizhkozacka vijna Pislya znishennya u 1775 r Zaporozkoyi Sichi v tih zhe miscyah z yavilisya j zaporozhci U superechkah za najkrashi ribalski miscya mizh nekrasovcyami ta zaporozhcyami stalo dohoditi do zbrojnih zitknen U 1794 roci nekrasivci napali na zaporozhciv i spalili pershu Zadunajsku Sich u Katirlezi pislya chogo zaporozhcyam sho vizhili dovelosya pereselitisya vishe po Dunayu Novi miscya shodo lovu ribi silno postupalisya kolishnim U 1800 roci na Balkanah pochavsya zakolot Osmana Pazvantogli yakij obicyav shirshu avtonomiyu nekrasivcyam za pidtrimku Pobachivshi mozhlivist pomstitisya svoyim krivdnikam zaporozhci vzyali storonu sultana Selima III Obidvi kozacki grupi zaznali velikih vtrat ale u 1803 roci zakolot buv pridushenij i brayilivskij nazir dozvoliv zaporozhcyam povernutisya do Katirlezu Odnak peremozheni nekrasivci takozh znajshli pidtrimku izmayilskogo komendanta Pehlevanogli i v 1805 povtorno spalili Katirlez Vcililim zaporozhcyam dovelosya tikati do Brayili Vidchuvshi v sobi dostatno vijskovoyi mogutnosti zavdyaki prihodu starih sichovikiv z Cisarshini zaporozhci virishili vibiti z girla Dunayu nekrasovskih kozakiv i osisti na yihnomu misci U 1811 roci koshovij otaman Zadunajskoyi Sichi Samijlo Kalnibolockij visunuvsya z chastinoyu vijska z Sejmeni v Kilijske girlo Dunayu viganyayuchi vzdovzh berega vsih lipovan iz yihnih zhitel U protoci Porticya sho z yednuye liman Razim i Chorne more perednij viddil Zaporizkogo Vijska zustriv zbrojnij opir z boku kozakiv nekrasivciv ale potim na dopomogu pribulo golovne vijsko i vsi nekrasivci buli perebiti Golovni sili nekrasivciv she ne buli rozbiti i zavzyato bilisya Ves 1812 mizh nimi i zaporozhcyami tyaglasya dribna vijna po vsomu dunajskomu girlu Vlitku 1813 roku zaporozhci pishli vijnoyu na nekrasivciv na vsomu prostori vid Tulchi do Dunavcya Bitvi buli nadzvichajno krovoprolitnimi Nekrasivci vistezhuvali zagoni zaporozhciv i nespodivano napavshi virizali vsih do odnogo Zate koli zaporozhci vrivalisya v nekrasivsku slobodu to ne zalishali zhivimi navit zhinok i ditej Lyut zaporozhciv pid chas vijni she duzhche zbilshivsya pislya togo yak nekrasivci spijmavshi odnogo z najzavzyatishih zaporozkih rozbishak kozaka Pritiku rozip yali jogo na kilkoh doshkah i pustili plivti Dunayem Zaporozhci znajshli jogo bilya morya vzhe mertvogo i dali klyatvu nadali ne shaditi nikogo z nekrasivciv Tureckij uryad u vijnu nekrasivciv ta zaporozhciv ne vtruchavsya 1813 roku zaporozhci znovu zajnyali Katirlez a 1814 roku vzyali shturmom nekrasivsku stolicyu Dunavec nini ce Verhnij Dunavec v Rumuniyi de zbuduvali Dunavecku Sich U Osmanskij imperiyiPislya vzyattya zaporozhcyami Nekrasivskogo Dunavcya i pereselennya tudi Zaporizkogo Kosha z Sejmeniv velika chastina nekrasivciv pokinula Dunaj i pereselilasya v azijsku Osmansku imperiyu na ozero Majnos a takozh Enos bilya beregiv Egejskogo morya Takim chinom do pochatku 19 storichchya utvorilisya dvi grupi nekrasivciv Dunajska i Majnoska Deyaka chastina nekrasivciv Dunajskoyi gilki zalishilasya virnoyu zavitam Gnata popovnila zgodom poselennya nekrasivciv na Majnosi a ti sho zalishilisya na Dunayi buli povnistyu poglineni chiselnishimi lipovanami i pribuvayuchimi u toj rajon starovirami z Rosijskoyi imperiyi j asimilyuvalasya v yihnomu seredovishi vtratili movu svoyih predkiv zvichayi folklor perekazi ta pisni pro Gnata jogo zapoviti Hocha nazivatisya dali nekrasivcyami yim bulo vigidno cherez nadannya osmanskoyu vladoyu nizki privileyiv Nekrasivci z Majnosa yih nazivali dunaki abo hohli i za svoyih ne viznavali Egejskij Enos yak okreme poselennya nekrasivciv takozh perestalo isnuvati u 1828 r pereselivshisya na Majnos i povnistyu vlivshis u majnosku gromadu Do seredini 19 storichchya vidbulosya majnove rozsharuvannya gromadi namitilisya i religijni protirichchya i v drugij polovini 1860 h r chastina majnosciv 157 simej u rezultati rozkolu gromadi pishla i zasnuvala poselennya na ostrovi Mada na Bejsheyirskomu ozeri Yih dolya viyavilasya tragichnoyu v rezultati epidemiyi pidmornoyi zemli i zarazhenoyi vodi v ozeri do 1895 roku na Madi zalishalosya vsogo 30 dvoriv a do 1910 r v seli zalishilosya lishe 8 rodin U 1860 h rokah pogirshilisya vzayemini mizh nekrasivcyami ta osmanskoyu vladoyu yaki zgodom do prizveli do nemozhlivosti prozhivannya gromadi na teritoriyi Osmanskoyi imperiyi Pereselennya u rosijsku GruziyuNa pochatku 20 storichchya zavershivsya religijnij kulturnij i majnovij rozkol gromadi na tli pogirshennya stanovisha nekrasivciv u Osmanskij imperiyi posilennya podatkovogo gnitu vijskovoyi povinnosti i vidluchennya chastini zemel na ozeri Majnos na korist muhadzhiriv ostatochno bula vtrachena vira v mozhlivist vidshukati mifichne Misto Gnata i v 1912 1913 rr nezvazhayuchi na zapovit Nekrasova pri cari v Rasyeyu ne povertatisya z dozvolu rosijskogo uryadu i osmanskoyi vladi pochalosya yih povernennya u Rosijsku imperiyu Persha oficijna hvilya reemigrantiv bula neznachnoyu 70 80 simej Blizko 170 200 simej zalishilosya u Osmanskij imperiyi Dozvolu selitisya na Donu chi Kubani nekrasivci ne otrimali a buli spryamovani do Gruziyi Zasnuvavshi dva selisha Uspenske i Voskresenske kozaki prozhili tam lishe kilka rokiv a pislya progoloshennya nezalezhnosti Gruziyi ta vstanovlennya vladi menshovistskogo uryadu pochatok 1918 r voni buli zmusheni znovu pereselyatsya cogo razu na Kuban v stanicyu Prochnookopsku Pereselennya na KubanNavesni 1919 r Kubanska zakonodavcha Rada zarahuvala 246 kozakiv nekrasovcev do skladu Kubanskogo kozactva i yim buli vidileni zemelni nadili priblizno za 30 km vid Primorsko Ohtirskoyi stanici de vzhe do lita 1920 r nekrasivci zasnuvali hutori Nekrasivskij i Novonekrasivskij zgodom zlilisya v odin Novonekrasivskij 22 veresnya 1962 roku z Turechchini sela do 1938 Bin Evle abo Eski Kazaklar po nekrasivski Majnos do Rosiyi povernulisya 215 simej nekrasivciv zagalnim chislom 985 osib Vsogo do 1962 r do Rosiyi ta SRSR pereyihalo 7200 osib z nih trohi bilshe 2300 majnosciv U 1963 roci kilka desyatkiv nekrasivciv i dunakiv zagalnim chislom v 224 lyudini sho vidmovilisya viyizhdzhati v Radyanskij Soyuz buli prijnyati u SShA U Turechchini zalishilasya tilki odna sim ya nekrasivciv Div takozhDunajska mizhkozacka vijnaDzherela ta literaturaS V Tara nec Nekrasivci Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 358 ISBN 978 966 00 1061 1 PosilannyaNekrasovci Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn IX Literi Na Ol S 1118 1000 ekz