Морква — їстівний коренеплід моркви посівної, багатий на вітаміни та мікроелементи. За змістом каротину морква поступається лише солодкому перцю. Моркву і морквяний сік призначають хворим на гіпо- та авітаміноз А. Експериментально встановлено, що морква активізує внутрішньоклітинні окислювально-відновні процеси, регулює вуглеводний обмін, має антисептичну, протизапальну, знеболюючу і ранозагоювальні властивості. Лікування морквяним соком рекомендують при захворюваннях, пов'язаних з порушенням мінерального обміну (жовчнокам'яна хвороба, метаболічні поліартрити), показано вживання морквяного соку в перші дні після інфаркту міокарда, а також для вагітних жінок, матерів-годувальниць, дітей. Свіжий морквяний сік використовується також при анемії, гипоацидних гастритах. Однак свіжа морква і морквяний сік протипоказані при загостренні виразкової хвороби і ентеритах.
Морква | |
Колір | помаранчевий[1] |
---|---|
Вуглецевий слід | 0,5 kilogram of carbon dioxide equivalent per kilogram[2] і 0,1 kilogram of carbon dioxide equivalent per kilogram[3] |
Водний слід | 195 кубічний метр на тонну |
Виробляється з | морква посівна[5][6][7] і D. carota[8][5][…] |
Морква у Вікісховищі[5] |
Морква показана при захворюваннях кон'юнктиви і рогівки ока, порушеннях мінерального обміну, поліартритах, остеохондрозі, сечокам'яної і жовчнокам'яної хвороби. Морква має м'які проносними і сечогінними властивостями, тому її вживають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і нирок.
З насіння моркви отримували препарат «даукарини», який був сумою флавоноїдів і мав спазмолітичну, судинорозширювальну дію на коронарні і периферичні судини, розслаблював гладку мускулатуру, надавав заспокійливу дію на центральну нервову систему. Даукарин застосовували при хронічній коронарній недостатності, що виявляється болями в області серця і за грудиною в спокої або після фізичного напруження.
У народній медицині морква дика застосовується як протиглисний і проносний засіб, а також для виведення з організму радіоактивних речовин.
Історія
Сучасна садова морква є нащадком дикої, яка і зараз росте в горах Афганістану (стародавньої Бактрії). Коріння дикої моркви тонке, гірке, зазвичай фіолетового кольору. Тож спочатку люди вживали в їжу не коренеплоди, а соковиту зелень моркви. А згодом — і її насіння. На думку дослідників це сталося наприкінці IV тисячоліття до нашої ери.
Смак морквяної зелені бактрійцям до смаку і вони почали не лише збирати її в навколишніх горах, а й вирощувати вподобану рослину самі. «Окультурену» моркву в бактрійців запозичували й сусідні народи. І вже через кілька століть (швидкість для тієї доби надзвичайна) її вирощували не лише в Азії, а й в Європі. Насіння моркви було знайдене серед залишків неолітичних селищ швейцарських Альп і на Британських островах. Можливо, з нею були знайомі і перші індоєвропейці, адже її українська назва походить від індоєвропейського слова «морк» — ним наші далекі пращури, однак, позначали будь-яке їстівне коріння, не обов'язково моркву.
Згадок про моркву в єгипетських папірусах знайдено не було. Кілька малюнків, які віддалено її нагадують, можуть зображувати якійсь інший коренеплід. Не згадують моркву і месопотамські джерела. В переліку рослин, що росли в саду вавилонського царя Мардукаплаіддіна II, вказані 67 найменувань, але чи є серед них морква напевно не відомо.
Першим серед цивілізованих народів давнини, який точно вживав моркву, вважають давніх греків. Вони ж першими звернули увагу на її коріння, що за даними джерел мало білий колір. Смак моркви залишався гірким — тому використовували його здебільшого як замінник редьки (і то лише в разі її відсутності). Найвідоміший грецький лікар Гіппократ радив кілька разів виварювати моркву перед вживанням. При цьому греки вважали, що морква «притягує кохання», — можливо з огляду на фалічну форму її коріння. А насіння моркви використовували як ліки і як «антидот» — зокрема для протиотрути, яку пов'язували з іменем понтійського царя Мітрідата VI і яка вже в давнину отримала назву «мітрідат».
Солодка морква відома з римської доби. Найвідоміша розповідь про «солодкуватий їстівний корінь» належить Діоскориду, який жив вже за правління імператора Нерона. Римські автори — Колумелла, Апіцій, Пліній Старший — також залишили чимало повідомлень про моркву, проте вони часто називали її одним іменем з пастернаком — теж білим коренеплодом, хіба що більшим за розміром. Покласти край плутанині намагався Гален, але без великого успіху — дві рослини плутали аж до середньовіччя.
Відомо, що морквою любив ласувати імператор Тиберій, якому привозили її до Риму аж з долини Рейну. А наступник Тиберія, Калігула, якось влаштував оргію, учасників якої годували лише стравами з моркви — нібито таким чином володар вирішив перевірити, чи справді це коріння «притягує кохання». Втім, не варто вважати, що їли її лише імператори. Зображення моркви збереглися на малюнках і мозаїках в Остії, Помпеях та Фісдрусі й підтверджують, що морква була доступною для всіх верств суспільства.
З V сторіччя відома морква помаранчевого кольору — принаймні такою її зображували автори візантійських «видань» класичної праці Діоскорида. Втім, цілком можливо, що насправді йшлося про коріння жовтого кольору. Солодку моркву згадували Ісидор Севільський та Павло Егінський — поважні енциклопедисти раннього середньовіччя. За середньовіччя вона отримала поетичну назву «мережив королеви Анни». Моркву згадував і славнозвісний «Капітулярій про маєтки» Карла Великого (на відміну від римлян — недвозначно відрізняючи її від пастернаку), і англосаксонські тексти часів Альфреда Великого, нею харчувалися і вікінги.
У VIII або ж IX сторіччі в Арабському халіфаті, під владою якого опинилися величезні території від Атлантичного Океану до кордонів Індії, з'явилася червона морква — як результат схрещування римського різновиду з білим корінням із фіолетовим бактрійським. Отриманий гібрид виявився соковитішим, хрусткішим і солодшим за обох попередників. Народні легенди стверджували, що білий корінь насправді набув кольору крові християнських мучеників, загиблих від рук «невірних».
У Візантії, за повідомленнями , вирощували і червону, і жовту моркву — остання, вочевидь була прямим нащадком «римської». Про таке ж кольорове розмаїття, але вже в мусульманській Іспанії, писав у XII сторіччі й андалузький вчений . Жовта (або ж навіть зелена) морква, за його словами, була менш смачною та поживною, але доступнішою для бідних, які часто вживали її «замість хліба».
В тому ж XII сторіччі червона морква з'явилася в Італії. Звідти вона потрапила до Франції, Німеччини, Польщі, а в XV столітті — і до Англії
До Китаю червоні коренеплоди потрапили за часів панування в країні монголів, які самі запозичили їх з Персії. Приблизно в цей же час морква поширилася й в Індії.
Перша дружина англійського короля Генріха VIII Катерина Арагонська, скажімо, змушена була відряджати посланців до Нідерландів, бо на Британських островах не було фахівців, здатних вирощувати моркву «за правилами». «Морквяною столицею» Нідерландів в цей час було містечко Горн. Головним здобутком його селекціонерів було виведення нового сорту моркви, багатшого за інші на бета-каротин. Завдяки цій своїй властивості її корінь мав яскравий помаранчевий колір.
З часом з'явилася підлабузницька версія, за якій місцеві садівники свідомо намагалися вивести саме помаранчевий коренеплід — адже це був «родовий» колір Вільгельма Нассау, принца Оранського, ватажка Нідерландів в боротьбі за незалежність проти Іспанії. Але насправді це не більше, ніж легенда. Перший помаранчевий сорт моркви у Горні з'явився ще до початку повстання.
В незалежних Нідерландах селекційна робота з морквою тривала. З'являлися все нові й нові сорти помаранчевих коренеплодів, пристосовані для різних потреб — від подачі на стіл до годування худоби. В XIX сторіччі відомий французький селекціонер створив власні сорти — «нант» і «шантане». Навчилися вирощувати навіть коренеплоди різних форм — від «кулі» до «веретена». Втім головною перевагою помаранчевої моркви була здатність довгий час не псуватися при зберіганні і перевезенні на великі відстані. Завдяки цього до кінця XIX сторіччя вона «витіснила» моркву всіх інших кольорів з масового виробництва в Європі та Америці.
Лише наприкінці XX століття, з поширенням ідей органічного землеробства та здорового харчування різнокольорова морква почала повертатися на ринки.
Примітки
- https://www.cuisineaz.com/articles/7-excellentes-raisons-de-manger-des-carottes-tres-souvent-531.aspx
- Teran T. D., Suckow T. So schmeckt Zukunft: Der kulinarische Kompass für eine gesunde Erde / Hrsg.: WWF Deutschland — 2021. — S. 51.
- Reinhardt G., Gärtner S., Wagner T. Ökologische Fußabdrücke von Lebensmitteln und Gerichten in Deutschland — Institut für Energie- und Umweltforschung Heidelberg, 2020. — S. 9.
- Hoekstra A. Y., Mekonnen M. M. Table 3 // The green, blue and grey water footprint of crops and derived crop products // Hydrology and Earth System Sciences — Copernicus Publications, 2011. — Vol. 15, Iss. 5. — P. 1577–1600. — ISSN 1027-5606; 1607-7938 — doi:10.5194/HESS-15-1577-2011
- https://inpn.mnhn.fr/espece/cd_nom/94503/tab/taxo#classHierar
- https://www.aujardin.info/recettes/
- https://quelle-est-cette-fleur.com/Fiches-botaniques/Fiche-espece-carotte.php
- https://www.bbc.com/afrique/articles/c6pwdz1lxp6o
- . Еспресо. 2019-04-12. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
Література
- Benjamin, L. R.; McGarry, A.; Gray, D. (1997). The root vegetables: Beet, carrot, parsnip and turnip. The Physiology of Vegetable Crops. Wallingford, UK: CAB International. с. 553—580. ISBN .
- Bradeen, James M.; Simon, Philipp W. (2007). Carrot. У Cole, Chittaranjan (ред.). Vegetables. Genome Mapping and Molecular Breeding in Plants. Т. 5. New York, NY: Springer. с. 162—184. ISBN .
- Rubatsky, V. E.; Quiros, C. F.; Siman, P. W. (1999). Carrots and Related Vegetable Umbelliferae. CABI Publishing. ISBN .
- Simon, Philipp W.; Freeman, Roger E.; Vieira, Jairo V. та ін. (2008). Carrot. Vegetables II. Handbook of Plant Breeding. Т. 2. New York, NY: Springer. с. 327—357. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Morkva znachennya Morkva yistivnij koreneplid morkvi posivnoyi bagatij na vitamini ta mikroelementi Za zmistom karotinu morkva postupayetsya lishe solodkomu percyu Morkvu i morkvyanij sik priznachayut hvorim na gipo ta avitaminoz A Eksperimentalno vstanovleno sho morkva aktivizuye vnutrishnoklitinni okislyuvalno vidnovni procesi regulyuye vuglevodnij obmin maye antiseptichnu protizapalnu znebolyuyuchu i ranozagoyuvalni vlastivosti Likuvannya morkvyanim sokom rekomenduyut pri zahvoryuvannyah pov yazanih z porushennyam mineralnogo obminu zhovchnokam yana hvoroba metabolichni poliartriti pokazano vzhivannya morkvyanogo soku v pershi dni pislya infarktu miokarda a takozh dlya vagitnih zhinok materiv goduvalnic ditej Svizhij morkvyanij sik vikoristovuyetsya takozh pri anemiyi gipoacidnih gastritah Odnak svizha morkva i morkvyanij sik protipokazani pri zagostrenni virazkovoyi hvorobi i enteritah Morkva Kolirpomaranchevij 1 Vuglecevij slid0 5 kilogram of carbon dioxide equivalent per kilogram 2 i 0 1 kilogram of carbon dioxide equivalent per kilogram 3 Vodnij slid195 kubichnij metr na tonnu Viroblyayetsya zmorkva posivna 5 6 7 i D carota 8 5 Morkva u Vikishovishi 5 Plodi morkvi posivnoyi Morkvyanij sik Morkva pokazana pri zahvoryuvannyah kon yunktivi i rogivki oka porushennyah mineralnogo obminu poliartritah osteohondrozi sechokam yanoyi i zhovchnokam yanoyi hvorobi Morkva maye m yaki pronosnimi i sechoginnimi vlastivostyami tomu yiyi vzhivayut pri zahvoryuvannyah shlunkovo kishkovogo traktu i nirok Z nasinnya morkvi otrimuvali preparat daukarini yakij buv sumoyu flavonoyidiv i mav spazmolitichnu sudinorozshiryuvalnu diyu na koronarni i periferichni sudini rozslablyuvav gladku muskulaturu nadavav zaspokijlivu diyu na centralnu nervovu sistemu Daukarin zastosovuvali pri hronichnij koronarnij nedostatnosti sho viyavlyayetsya bolyami v oblasti sercya i za grudinoyu v spokoyi abo pislya fizichnogo napruzhennya U narodnij medicini morkva dika zastosovuyetsya yak protiglisnij i pronosnij zasib a takozh dlya vivedennya z organizmu radioaktivnih rechovin IstoriyaSuchasna sadova morkva ye nashadkom dikoyi yaka i zaraz roste v gorah Afganistanu starodavnoyi Baktriyi Korinnya dikoyi morkvi tonke girke zazvichaj fioletovogo koloru Tozh spochatku lyudi vzhivali v yizhu ne koreneplodi a sokovitu zelen morkvi A zgodom i yiyi nasinnya Na dumku doslidnikiv ce stalosya naprikinci IV tisyacholittya do nashoyi eri Smak morkvyanoyi zeleni baktrijcyam do smaku i voni pochali ne lishe zbirati yiyi v navkolishnih gorah a j viroshuvati vpodobanu roslinu sami Okulturenu morkvu v baktrijciv zapozichuvali j susidni narodi I vzhe cherez kilka stolit shvidkist dlya tiyeyi dobi nadzvichajna yiyi viroshuvali ne lishe v Aziyi a j v Yevropi Nasinnya morkvi bulo znajdene sered zalishkiv neolitichnih selish shvejcarskih Alp i na Britanskih ostrovah Mozhlivo z neyu buli znajomi i pershi indoyevropejci adzhe yiyi ukrayinska nazva pohodit vid indoyevropejskogo slova mork nim nashi daleki prashuri odnak poznachali bud yake yistivne korinnya ne obov yazkovo morkvu Zgadok pro morkvu v yegipetskih papirusah znajdeno ne bulo Kilka malyunkiv yaki viddaleno yiyi nagaduyut mozhut zobrazhuvati yakijs inshij koreneplid Ne zgaduyut morkvu i mesopotamski dzherela V pereliku roslin sho rosli v sadu vavilonskogo carya Mardukaplaiddina II vkazani 67 najmenuvan ale chi ye sered nih morkva napevno ne vidomo Pershim sered civilizovanih narodiv davnini yakij tochno vzhivav morkvu vvazhayut davnih grekiv Voni zh pershimi zvernuli uvagu na yiyi korinnya sho za danimi dzherel malo bilij kolir Smak morkvi zalishavsya girkim tomu vikoristovuvali jogo zdebilshogo yak zaminnik redki i to lishe v razi yiyi vidsutnosti Najvidomishij greckij likar Gippokrat radiv kilka raziv vivaryuvati morkvu pered vzhivannyam Pri comu greki vvazhali sho morkva prityaguye kohannya mozhlivo z oglyadu na falichnu formu yiyi korinnya A nasinnya morkvi vikoristovuvali yak liki i yak antidot zokrema dlya protiotruti yaku pov yazuvali z imenem pontijskogo carya Mitridata VI i yaka vzhe v davninu otrimala nazvu mitridat Solodka morkva vidoma z rimskoyi dobi Najvidomisha rozpovid pro solodkuvatij yistivnij korin nalezhit Dioskoridu yakij zhiv vzhe za pravlinnya imperatora Nerona Rimski avtori Kolumella Apicij Plinij Starshij takozh zalishili chimalo povidomlen pro morkvu prote voni chasto nazivali yiyi odnim imenem z pasternakom tezh bilim koreneplodom hiba sho bilshim za rozmirom Poklasti kraj plutanini namagavsya Galen ale bez velikogo uspihu dvi roslini plutali azh do serednovichchya Vidomo sho morkvoyu lyubiv lasuvati imperator Tiberij yakomu privozili yiyi do Rimu azh z dolini Rejnu A nastupnik Tiberiya Kaligula yakos vlashtuvav orgiyu uchasnikiv yakoyi goduvali lishe stravami z morkvi nibito takim chinom volodar virishiv pereviriti chi spravdi ce korinnya prityaguye kohannya Vtim ne varto vvazhati sho yili yiyi lishe imperatori Zobrazhennya morkvi zbereglisya na malyunkah i mozayikah v Ostiyi Pompeyah ta Fisdrusi j pidtverdzhuyut sho morkva bula dostupnoyu dlya vsih verstv suspilstva Z V storichchya vidoma morkva pomaranchevogo koloru prinajmni takoyu yiyi zobrazhuvali avtori vizantijskih vidan klasichnoyi praci Dioskorida Vtim cilkom mozhlivo sho naspravdi jshlosya pro korinnya zhovtogo koloru Solodku morkvu zgaduvali Isidor Sevilskij ta Pavlo Eginskij povazhni enciklopedisti rannogo serednovichchya Za serednovichchya vona otrimala poetichnu nazvu merezhiv korolevi Anni Morkvu zgaduvav i slavnozvisnij Kapitulyarij pro mayetki Karla Velikogo na vidminu vid rimlyan nedvoznachno vidriznyayuchi yiyi vid pasternaku i anglosaksonski teksti chasiv Alfreda Velikogo neyu harchuvalisya i vikingi U VIII abo zh IX storichchi v Arabskomu halifati pid vladoyu yakogo opinilisya velichezni teritoriyi vid Atlantichnogo Okeanu do kordoniv Indiyi z yavilasya chervona morkva yak rezultat shreshuvannya rimskogo riznovidu z bilim korinnyam iz fioletovim baktrijskim Otrimanij gibrid viyavivsya sokovitishim hrustkishim i solodshim za oboh poperednikiv Narodni legendi stverdzhuvali sho bilij korin naspravdi nabuv koloru krovi hristiyanskih muchenikiv zagiblih vid ruk nevirnih U Vizantiyi za povidomlennyami viroshuvali i chervonu i zhovtu morkvu ostannya vochevid bula pryamim nashadkom rimskoyi Pro take zh kolorove rozmayittya ale vzhe v musulmanskij Ispaniyi pisav u XII storichchi j andaluzkij vchenij Zhovta abo zh navit zelena morkva za jogo slovami bula mensh smachnoyu ta pozhivnoyu ale dostupnishoyu dlya bidnih yaki chasto vzhivali yiyi zamist hliba V tomu zh XII storichchi chervona morkva z yavilasya v Italiyi Zvidti vona potrapila do Franciyi Nimechchini Polshi a v XV stolitti i do Angliyi Do Kitayu chervoni koreneplodi potrapili za chasiv panuvannya v krayini mongoliv yaki sami zapozichili yih z Persiyi Priblizno v cej zhe chas morkva poshirilasya j v Indiyi Persha druzhina anglijskogo korolya Genriha VIII Katerina Aragonska skazhimo zmushena bula vidryadzhati poslanciv do Niderlandiv bo na Britanskih ostrovah ne bulo fahivciv zdatnih viroshuvati morkvu za pravilami Morkvyanoyu stoliceyu Niderlandiv v cej chas bulo mistechko Gorn Golovnim zdobutkom jogo selekcioneriv bulo vivedennya novogo sortu morkvi bagatshogo za inshi na beta karotin Zavdyaki cij svoyij vlastivosti yiyi korin mav yaskravij pomaranchevij kolir Z chasom z yavilasya pidlabuznicka versiya za yakij miscevi sadivniki svidomo namagalisya vivesti same pomaranchevij koreneplid adzhe ce buv rodovij kolir Vilgelma Nassau princa Oranskogo vatazhka Niderlandiv v borotbi za nezalezhnist proti Ispaniyi Ale naspravdi ce ne bilshe nizh legenda Pershij pomaranchevij sort morkvi u Gorni z yavivsya she do pochatku povstannya V nezalezhnih Niderlandah selekcijna robota z morkvoyu trivala Z yavlyalisya vse novi j novi sorti pomaranchevih koreneplodiv pristosovani dlya riznih potreb vid podachi na stil do goduvannya hudobi V XIX storichchi vidomij francuzkij selekcioner stvoriv vlasni sorti nant i shantane Navchilisya viroshuvati navit koreneplodi riznih form vid kuli do veretena Vtim golovnoyu perevagoyu pomaranchevoyi morkvi bula zdatnist dovgij chas ne psuvatisya pri zberiganni i perevezenni na veliki vidstani Zavdyaki cogo do kincya XIX storichchya vona vitisnila morkvu vsih inshih koloriv z masovogo virobnictva v Yevropi ta Americi Lishe naprikinci XX stolittya z poshirennyam idej organichnogo zemlerobstva ta zdorovogo harchuvannya riznokolorova morkva pochala povertatisya na rinki Primitkihttps www cuisineaz com articles 7 excellentes raisons de manger des carottes tres souvent 531 aspx Teran T D Suckow T So schmeckt Zukunft Der kulinarische Kompass fur eine gesunde Erde Hrsg WWF Deutschland 2021 S 51 d Track Q18632554d Track Q108474065 Reinhardt G Gartner S Wagner T Okologische Fussabdrucke von Lebensmitteln und Gerichten in Deutschland Institut fur Energie und Umweltforschung Heidelberg 2020 S 9 d Track Q15449375d Track Q100250898 Hoekstra A Y Mekonnen M M Table 3 The green blue and grey water footprint of crops and derived crop products Hydrology and Earth System Sciences Copernicus Publications 2011 Vol 15 Iss 5 P 1577 1600 ISSN 1027 5606 1607 7938 doi 10 5194 HESS 15 1577 2011 d Track Q5168538d Track Q21128908d Track Q57906109d Track Q15755050d Track Q38804532 https inpn mnhn fr espece cd nom 94503 tab taxo classHierar https www aujardin info recettes https quelle est cette fleur com Fiches botaniques Fiche espece carotte php https www bbc com afrique articles c6pwdz1lxp6o Espreso 2019 04 12 Arhiv originalu za 12 kvitnya 2020 Procitovano 12 kvitnya 2020 LiteraturaBenjamin L R McGarry A Gray D 1997 The root vegetables Beet carrot parsnip and turnip The Physiology of Vegetable Crops Wallingford UK CAB International s 553 580 ISBN 978 0 85199 146 7 Bradeen James M Simon Philipp W 2007 Carrot U Cole Chittaranjan red Vegetables Genome Mapping and Molecular Breeding in Plants T 5 New York NY Springer s 162 184 ISBN 978 3 540 34535 0 Rubatsky V E Quiros C F Siman P W 1999 Carrots and Related Vegetable Umbelliferae CABI Publishing ISBN 978 0 85199 129 0 Simon Philipp W Freeman Roger E Vieira Jairo V ta in 2008 Carrot Vegetables II Handbook of Plant Breeding T 2 New York NY Springer s 327 357 ISBN 978 0 387 74108 6