Ця стаття містить правописні лексичні граматичні стилістичні або інші мовні помилки які треба виправити Ви можете допомо

Монастир святого Миколая в Завалові — василіянський монастир, що існував у XVII—XVIII ст. на території Завалова (нині Підгаєцького району Тернопільської області) на горі Кам'яна Гора.

Завалівський Свято-Миколаївський монастир
Тип споруди	монастир
Сучасний статус	не діючий
Розташування	Україна, с. Завалів, Підгаєцького району Тернопільської області
Початок будівництва	1614
Зруйновано	1793
Належність	Руська Унійна Церква
Стан	не існує
Власник	василіяни

Легенда

На Кам'яній Горі, за легендою, воєвода Роман був оточений і атакований протягом трьох днів половцями. Вночі, коли він, лежачи хрестом на землі, молився перед образом святого о. Миколая, якого возив із собою, в ясному сяйві з'явився йому святий Миколай і сказав: «Встань, вийди изь окоповь, начни битву и победишь!». Він послухався і переміг, а на Кам'яній Горі, за валом, де йому з'явився св. Миколай, велів збудувати церкву імені св. о. Миколая і віддав її монахам чину св. Василія Великого під опіку. Образ св. Миколая залишив у тій церкві, і після закриття монастиря та знищення церкви, його перенесено до церкви св. Архистратига Михаїла і св. Миколая у Завалові, де він і досі зберігається за престолом.

Історія

Зображення монастиря (в лівому нижньому куті) на мапі фон Міґа XVIII століття

Монастир був заснований 1614 року, але вже наприкінці XVII століття згорів. У «Шематизмі» оо. Василіян з 1867 року читаємо, що «монастир відновив Александер Ян Яблоновський передаючи його у 1721 року в руки о. Сильвестра Тарасовича (постриженець Грабовський), ігумена монастиря, надавши йому привілеї, які перед тим надав його батько, і хоч вони з часом втратили чинність, то вже давно до цього монастиря належали». Тоді він теж надав такі самі права на капличку при дорозі до Горожанки, де монахи тимчасово жили після спалення монастиря.

У 1739 року монастир увійшов до складу Свято-Покровської конгрегації Василіянського Чину, а на капітулі в Дубно (1743) став частиною василіянської провінції Покрови Пресвятої Богородиці.

Папа Климент XIII 1762 року видав декрет, що всім, хто у визначений ординатором день відвідає церкву святого о. Миколая на Кам'яній Горі у містечку Завалові та виконає відповідні релігійні практики, будуть відпущені гріхи. Тут колись відбувалися щоденні відпусти, від 22 травня до 7 липня щороку. Ще до Другої світової війни відбувалися величаві відпусти в Завалові на «теплого Миколая».

1764 року до Завалівського монастиря було приєднано монастир святого Онуфрія в Литвинові.

Монастир і церква на Кам'яній Горі не були самовистачальні, хоча мали вони близько 100 моргів поля та стільки ж лісу, та австрійський цісар Йосиф II наказав монастир закрити. Землю забрала держава, а майно монастиря було передано до інших монастирів чину Василія Великого. Два великих дзвони перевезено до монастиря в Бучачі. Один із них був там ще до війни. Він мав напис «Сей дзвон до монастиру Завалова року Божія 1613». З одного боку був на ньому відлитий образ розп'ятого Ісуса Христа, а з другого — образ Матері Божої. Другий великий дзвін був пошкоджений, і його мусили наново відливати.

До 1711 року ігуменом монастиря був Сильвестр Тарасевич, якого у 1715 році призначили ігуменом Жизномирського монастиря Преображення Господнього у селі Жизномир.

Монастир святого Миколая в Завалові був скасований владою Габсбургів 1793 року.

Ігумени монастиря

1687 — о. Вишновецький
1700—1724 — о. Сильвестр Тарасевич
1754 — о. Теодор Долинський
1762—1763 — о. Пахомій Негребецький
1764—1765 — о. Порфирій Баранкевич
1766 — о. Йосафат Сєдлецький
1769—1770 — о. Матковський
з червня 1773 — о. Леон Заславський
з квітня 1775—1777 — о. Теофан Душинський
1778 — о. Сильвестр Грегорович
1780 — о. Антоній Смеречинський
листопад 1782 — червень 1783 — о. Тадей Лашкевич
червень 1783 — липень 1786 — о. Авксентій Дубнецький
липень 1786 — квітень 1788 — о. Гераклій Білкевич
квітень 1788 — листопад 1789 — о. Себастіян Фризінський
листопад 1789 — травень 1793 (ліквідація монастиря) — о. Іполит Ленкевич

Ченці монастиря

1754 рік.
- о. Теодор Долинський, настоятель
- о. Йосафат Зелінський
- о. Амброзій Мальковський
- о. Северіян Бойнєвич
- о. Йосиф Томчинський
- о. Іринарх Тихович
- о. Геннадій Онсаковський

1776 рік.
- о. Теофан Душинський, настоятель
- о. Теодозій Долинський, вікарій, сповідник
- о. Ґедеон Іваницький, до Служби
- о. Йоаникій Козловський, захристіянин
- бр. Олексій Карчевський, по дому

Примітки

Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 46.
Батик Й., Кіцик Е., Пиндус Б. Завалів // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 591. — .
Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 209.
Слободян В. Василіянський монастир у Завалові в світлі джерел // http://shron1.chtyvo.org.ua/Slobodian_Vasyl/Vasyliianskyi_monastyr_u_Zavalovi_u_svitli_dzherel.pdf [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]
Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 116.
Там само… — С. 174.

Джерела

Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка. — Рим, 1979. — 217 с.
Підгаєччина в спогадах емігрантів / Упорядники-редактори: Богдан Мельничук, Богдан Хаварівський та Іван Шебешович. — Козова, 1994. — С. 130—148.

[1] Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 46.

[2] Батик Й., Кіцик Е., Пиндус Б. Завалів // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 591. — .

[3] Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 209.

[4] Слободян В. Василіянський монастир у Завалові в світлі джерел // http://shron1.chtyvo.org.ua/Slobodian_Vasyl/Vasyliianskyi_monastyr_u_Zavalovi_u_svitli_dzherel.pdf [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]

[5] Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 116.

[6] Там само… — С. 174.