Мозалевський Іван Іванович

Іван Іванович Мозале́вський (псевдонім Жан Алле; нар. 24 вересня 1890, Бреслау — пом. 5 січня 1975, Сімферополь) — український радянський графік, живописець, мистецтвознавець; член Спілки художників України з 1953 року. Чоловік художниці Валентини Мозалевської.

Мозалевський Іван Іванович
Народження	24 вересня 1890(1890-09-24) Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія або Влоцлавек, Влоцлавський повіт^[d], Варшавська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія^[1]
Смерть	5 січня 1975(1975-01-05) (84 роки)
	Сімферополь, Українська РСР, СРСР^[1]
Країна	СРСР
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник-гравер, митець, художник, ілюстратор, графік
Вчитель	Мате Василь Васильович
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Мозалевська Валентина Данилівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мозалевський.

Біографія

Народився 24 вересня 1890 року в місті Бреслау (нині Вроцлав, Польща). У 1910—1912 роках навчався в Київському художньому училищі у Володиира Менка та Івана Селезньова; у 1913 році — в школі Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі (керівник Іван Білібін); у 1914—1915 роках — вільнослухач петербурзької Академії мистецтв (учень Василя Мате).

У 1917–1919 роках жив у Києві, де заснував власну художню школу та професійну спілку художників «Мистецтво»; з 1918 року — головний художник друкарні Кульженка; з березеня 1918 року по червень 1919 року очолював гравіювально-художній відділ Експедиції заготівлі державних паперів, створеної урядом Української Центральної Ради, розробляв проекти українських грошових купюр. У 1919–1920 роках жив у місті Кам'янець-Подільському, де відкрив ху­­дожньо-промислову школу, був обраний головою губернського шкільного правління.

1920 року емігрував до Відня, де відкрив мистецьку студію. З 1921 року — головний художник видавництва І. Ладижникова у Берліні. У 1923–1926 роках — професор рисунка в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. З 1926 року жив у Парижі, де до 1930 року працював редактором художнього відділу газети «Українські вісті»; співпрацював із журналом «Наш Союз», газетою «Парижский вестник», де друкував статті про українських і російських художників.

1947 року повернувся у Київ, згодом жив у Москві, з 1953 року жив у Сімферополі, працював у картинній галереї. Проживав в будинку на вулиці Гагаріна, 13/1, квартира 64. Помер в Сімферополі 5 січня 1975 року.

Творчість

Художня

Працював у галузі станкової і книжкової графіки, плаката, живопису; у 1913–1916 роках — у техніках ліногравюри, офорта, рисунка, акварелі; автор мініатюр на слоновій кістці, екслібрисів; малював віньєтки, заставки, ілюстрації для петербурзьких журналів і видавництв, обкладинки до:

• збірки «Чемпионат поэтов» (Санкт-Петербург, 1913);
• книги «Счастливый домик» Владислава Ходасевича (Москва, 1914);
• книги «Історія російського мистецтва» (Берлін, 1923).

Використовував мотиви українського народного мистецтвава, національну символіку й орнаменти.

Навчаючись в школі Товариства заохочення мистецтв у 1913 році брав участь в оформленні опери «Руслан і Людмила» Михайла Глінки для театру Народного дому. У 1913—1914 роках низку ілюстрацій художника було вміщено в часописі «Аполлон», зокрема малюнок «Птахи» (1913, № 6).

Серед робіт:

• знак Українського вільного університету в Празі (1924);

ілюстрації до

• віршів «Білі пави» Поля Верлена (1911, туш, перо), Едгара По (1931);
• романів
  • «Ідиот» Федора Достоєвського (Берлін, 1923);
  • «Манон Леско» Антуана Франсуа Прево (1934, офорт, акватинта);
• збірки «Казки» ДжозефаРадьєрда Кіплінґа (Прага, 1924);
• п'єси «Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова (Мос­ква, 1950);

станкова графіка

• «Ш. Бодлер» (1912, офорт);
• «Літній вечір» (1913, туш, перо);
• «Лицар» (1921, туш, перо);
• «Робітник» (1923, туш, перо);
• «Праця» (1924, туш, перо);
• прортрет В. Антонова-Овсієнка (1925);
• «Автопортрет» (1927);
• «Монмартр. Париж» (1930);
• «Гроза» (1930);
• «Індійський мотив. Полювання» (1932);
• «Дружина» (1934);
• «Кокер» (1936);
• «Серни» (1937, ліногравюра);
• «Ельзас» (1937);
• «В. І. Ленін у 1908 році за роботою у паризькому кафе» (1946, акварель);
• «Це — війна» (1956—1957, ліногравюра);
• «Чорна пантера» (1957);
• «І. Рєпін» (1957, ліногравюра);
• «В. І. Ленін у редакції газети "Пролетарій"» (1960, ліногравюра);
• «Париж, 1901 рік» (1960, у спів­авторстві з Валентиною Мозалевською);

цикли

• офортів «Види Парижа» (1929—1934)
• гравюр «Звірі. Птахи. Квіти» (1930-ті);

плакати

• «Іван Федоров» (1950, у спів­авторстві з Валентиною Мозалевською);
• «Кожному колгоспу — рибне господарство!» (1952, у спів­авторстві);

живопис

• «Сільська прогулянка» (1931).

2000 гривень — проект Івана Мозалевського

Мозалевський — автор проектів українських паперових грошей, цінних державних паперів, поштових марок, знаку на монопольні вироби. За його проектами в грошовий обіг випущені банкноти 1000 та 2000 гривень.

Виконав кілька нереалізованих проектів паперових грошей та інших державних паперів доби національно-визвольних змагань, які експонувалися на «Виставці сучасної української графіки» Асоціації незалежних українських митців у Львові у червні 1932 року:

• банкнота 5 карбованців;
• консульська марка 25 шагів;
• 3 карбованця;
• талон 2 карбованця;
• поштова марка 2 карбованця;

44 проєкти виконано тушшю та 13 — олівцем.

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних і міжнарнародних мистистецьких виставках з 1911 року. Персональні відбулися у Парижі (1928—1929, 1931), Сімферополі (1954, посмертна у 1990 році), Москві (1963, 1971).

Окремі роботи художника зберігаються у Сімферопольському художньому музеї, Національному художньому музеї України.

Літературна

Автор книги «Современное положение художников во Франции» (Москва, 1950); статей у московському журналі «Художник», зокрема:

• «Сколько стоит искусство?» (1961, № 10);
• «Несостоявшаяся встреча: Воспоминания о В. Серове» (1965, № 1);
• «Вдали от родины: Воспоминания о К. Коровине» (1965, № 6);
• «Памяти И. Билибина» (1966, № 8).

Неопубліковані дослідження:

• «Техника офорта»;
• «Техника гравюры на дереве и линолеуме»;
• «И. Я. Билибин»;
• мемуари «Книга скитаний».

Література

• Мозалевський Іван Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 310.;
• Мозалевський Іван Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 154.;
• Дмитрієнко М. Ф. Мозалевський Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 21. — .;
• Андрейканіч А. І. Мозалевський Іван Іванович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 72. [ 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ;
• Бащенко Р. Д., Гаврилюк М. І. Мозалевський Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863