Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Остроградський Миха йло Миха йлович Острогра дський Остроградський Апо

Михайло Михайлович Остроградський

Михайло Михайлович Остроградський
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Остроградський.

Миха́йло Миха́йлович Острогра́дський (Остроградський-Апостол; 21 грудня 1870, с. Пашенівка, Кобеляцький повіт — 30 жовтня (інша дата 30 грудня) 1923, Бухарест) — український військовий діяч, контрадмірал, командувач Чорноморським флотом Української Держави.

Михайло Остроградський
контрадмірал
image
Загальна інформація
Народження21 грудня 1870(1870-12-21)
с. Пашенівка, Кобеляцький повіт
Смерть30 жовтня 1923(1923-10-30) (52 роки)
Бухарест, image Румунія
Військова служба
Приналежністьimage Російська імперія
image УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Нагороди та відзнаки
image
Орден Святого Володимира 4 ступеня
image
Орден Святої Анни 2 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
image Остроградський Михайло Михайлович у Вікісховищі

Життєпис

На службі імперії

image
Михайло Остроградський — командир крейсера «Пам'ять Меркурія»

Народився у селі Пашенівка (тепер Козельщинського району) на Полтавщині в старовинній козацькій родині, що походила від гетьмана Данила Апостола. Тому в деяких джерелах прізвище адмірала пишеться ще й як Остроградський-Апостол.

Військову кар'єру розпочав у 1884 році в Морському училищі. Навчання завершив із «Золотим знаком». Потім навчався у Військово-Морській Академії.

В 1890 році — мічман 2-го Чорноморського герцога Единбурзького екіпажу. У 1896 році — мінний офіцер першого розряду, з 1901-го по 1906 роки — старший офіцер канонерських човнів.

В 1906 році — командир ескадреного міноносця «Моторошний» (рос. «Жуткий»).

1908 року призначений флаг-капітаном командира окремого Практичного загону Чорного моря, а з 1912 року — флаг-капітаном штабу начальника бригади лінійних кораблів.

28 липня 1914 року М.Остроградського, як одного з найдосвідченіших офіцерів, призначають командиром крейсера «Пам'ять Меркурія» (рос. "Память Меркурия").

Крейсер протягом війни був одним з найактивніших бойових кораблів флоту, діяв на ворожих комунікаціях в районах Босфору, Варни, Констанци та Кавказького узбережжя. 4 листопада 1916 року крейсер «Пам'ять Меркурія» спільно з есмінцем «Пронизливий» (рос. «Пронзительный») провели успішну набігову операцію на румунський порт Констанца, що на той час був захоплений турецько-болгарськими військами.

В листопаді — грудні того ж року М. Остроградський вогнем корабельної артилерії забезпечував висадку десантів у гирлі Дунаю на румунському фронті, вів протиборство з німецько-турецьким флотом та їхніми перевезеннями морем.

За виявлені мужність і хоробрість під час бойових дій Першої світової війни в Чорному морі М. Остроградський був нагороджений орденами Святого Станіслава II ступеню, Святої Анни II ступеню, Святого Володимира IV ступеню з мечами, а також грецькими, бельгійськими, болгарськими військовими орденами, медалями та іншими нагородами. Напружена військова кампанія призвела до важкої застуди наприкінці 1916 року.

6 січня 1917 року, ледь одужавши, Михайло Остроградський стає командиром лінійного корабля «Св. Євстафій», а через два дні — й членом комісії з призначення пільг і привілеїв особовому складу флоту за війну.

Будівничий українського флоту

6 травня 1917 року капітана 1 рангу Михайла Остроградського призначають комендантом Севастопольської фортеці, тобто командиром Севастопольського гарнізону, і обирають головою Георгіївської комісії Чорноморського флоту.

17 травня з Одеси до Севастополя прибув воєнний міністр Тимчасового уряду Росії Олександр Керенський. Ввечері, на штабному лінкорі «Георгій Побідоносець», його зустрічали командувач флоту Олександр Колчак та комендант Севастопольської фортеці М. Остроградський. Керенський перед строєм моряків агітував за продовження війни і за єдину Росію. Але агітація Керенського особливого враження на Остроградського та інших моряків не справила.

З розвалом Російської імперії та проголошенням в Україні Центральної Ради, Михайло Остроградський активно включається в процес українського військового будівництва. Його вважають ініціатором «прапорової» українізації Чорноморського флоту в 1917—1918 роках. Він однозначно зайняв чітку і тверду позицію щодо відродження державного флоту України.

На початку травня 1917 року Севастополем пройшла чутка, що на флот має приїхати Ленін. Питання розглядали делегатські збори флоту. За пропозицією М. Остроградського, 340 з 409 делегатів проголосували проти його приїзду до Севастополя. У зв'язку з таким рішенням зборів Центрофлот направив телеграму в усі гарнізони флоту: «Ні в якому разі не допустити приїзду Леніна у Севастополь».

У червні 1917 року відбулись вибори Севастопольської Ради, до якої увійшло 50 українських соціал-революціонерів, прихильників Центральної Ради. А член Центральної Ради і Загальноукраїнської Ради військових депутатів Костянтин Величко був обраний головою Севастопольської Ради. Депутатом Ради було обрано і Михайла Остроградського, а з 30 серпня разом з контрадміралом Сабліним він очолив Центрофлот — колегіальний орган з керівництва всім особовим складом флоту.

Після проголошення Української Народної Республіки в листопаді 1917 року, тодішній командувач ЧФ контрадмірал Олександр Немітц за підтримки Михайла Остроградського направив телеграму Генеральному Секретарю військових справ УНР про визнання флотом влади УНР. За ці дії О. Немітца терміново викликали в Петроград, куди він і вибув 13 грудня, здавши посаду командувача контрадміралу Михайлу Сабліну.

Після створення у Києві Морського генерального секретаріату Михайло Остроградський почав вимагати прискорення прийняття рішення про підпорядкування Чорноморського флоту Україні. Звернувся до Центральної Ради з проханням зарахувати його на службу до українських збройних сил.

9 листопада, при активній допомозі начальника Севастопольської фортеці М.Остроградського, до Києва, на підтримку Центральної Ради, був направлений український морський полк ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

21 квітня 1918 року, на нараді Центрофлоту, капітан 1 рангу Михайло Остроградський твердо заявив, що кораблі і військові частини, які стоять під українськими прапорами, виконувати наказ радянського уряду Росії від 26 березня 1918 про перехід флоту до Новоросійська не будуть і підпорядковуються законному уряду незалежної України.

30 квітня, після відходу частини флоту, через провокацію більшовиків, до Новоросійська, Остроградський призначений командувачем Українським Воєнним Флотом у Севастополі.

Зайнявши пост командувача флоту, Михайло Остроградський, спільно з контрадміралами В'ячеславом Клочковським та Сергієм Бурлеєм, організували на «Георгії Побідоносці» штаб українського флоту і взялися розбудовувати флот. Під його командуванням знаходилося 7 лінкорів, 3 крейсери, 12 есмінців, дивізія підводних човнів та транспортна флотилія колишнього Чорноморського флоту.

21 травня 1918 — призначений Павлом Скоропадським представником Української Держави у Криму. Вів переговори з командуванням німецьких військ, які зайняли Крим, щодо збереження Українського Чорноморського Флоту.

На початку червня, наказом гетьмана Скоропадського, Михайлові Остроградському присвоюється військове звання контрадмірал.

Проте, прямий і рішучий характер контрадмірала М. Остроградського і його принципова позиція у відстоюванні інтересів національного флоту викликали конфлікт з генералом фон Кошем, який все поглиблювався. Остроградський не допустив німецького військово-морського аташе, голову Морської технічної комісії німців, контрадмірала А. Гопмана до управління флотом, залишивши йому лише військово-дипломатичні функції, і наказав піднімати німецький прапор лише поряд з українським.

Дає телеграму коменданту порту в Керчі з вимогою до демобілізаційної комісії приступити до передачі суден їхнім власникам і забороняє їх плавання під німецькими прапорами.

Одержавши телеграму з Поті і Батумі, що там, у Грузії, зібрались українські біженці, відповідно 4000 і 1000, Остроградський взявся організувати їхнє повернення в Україну флотськими транспортами. Але німці не допустили виходу суден в море.

Про ситуацію, що склалася у взаєминах з німецьким командуванням, М.Остроградський доповів гетьману. Павло Скоропадський вирішив не загострювати стосунки і 10 червня 1918 року замість Остроградського призначив своїм представником у Севастополі та Криму більш дипломатичного контрадмірала В'ячеслава Клочковського, командира дивізії підводних човнів.

29 липня Михайло Остроградський звільняється з посади коменданта Севастопольської фортеці, здає справи голови Георгієвської комісії та стає начальником 2-ї бригади лінійних кораблів.

У грудні 1918 року до влади в Україні приходить Директорія, яка відновлює Українську Народну Республіку. 25 грудня морським міністром призначається Михайло Білинський. Своїм товаришем (заступником) він запрошує Михайла Остроградського.

Морське міністерство під керівництвом М.Білинського і М.Остроградського, як згадував учасник тих подій Святослав Шрамченко, було найдієвішим з усіх попередніх міністерств.

У 1919 році Остроградський передав уряду УНР ряд цікавих матеріалів з сімейного архіву, які значно доповнили історичні дані про його предка, гетьмана Апостола, та ті часи.

Тим часом, зі сходу на Україну наступали більшовики. Крим і Севастополь окупували війська Антанти, а згодом білогвардійські загони А.Денікіна. Директорія відступила на територію Західної України, яка знаходилася під владою Польщі.

Наказом по Директорії УНР 17 квітня 1920 року Симон Петлюра призначив контрадмірала Михайла Остроградського «Головним начальником Чорноморського флоту та Заступником Військового Міністра по справах Військового та Торговельного Мореплавання». Одночасно з наказом про призначення, Симон Петлюра затвердив М.Остроградському «Повновласть», тобто, крім командувача флотом, уряд УНР призначав Остроградського ще й «представником Української Республіки на півдні України по справах Воєнного та Торговельного мореплавання.» У межах своєї посади йому доручалося разом з послами УНР, а також особисто, входити в контакти з урядами інших держав як офіційному представникові УНР.

Остроградський, разом з іншими військовими фахівцями, радив Петлюрі спрямувати основний наступ українсько-польських сил не на Київ, а на Одесу. Це б дало вихід до моря, де ще й досі стояли вірні уряду УНР судна і підводні човни, та давало змогу залучити до звільнення України велику кількість національно свідомих моряків-чорноморців і підняти велике антибільшовицьке повстання на півдні та в центрі України. Однак, цей план був відкинутий. Втрата державного флоту в Одесі та Криму стала наслідком нехтування Головним отаманом С.Петлюрою пропозицій штабу М.Остроградського.

Після звільнення Києва українськими військами 7 травня, М.Остроградський свої зусилля направляє на відродження бойової сили флоту, заново створює Дніпровську флотилію зі штабом у Києві.

Проте дуже швидко більшовики, стягнувши з Росії свої основні сили, почали витісняти українську армію з України. У цій ситуації М.Остроградський направляє свої зусилля на переговори зі штабом армії Антанти. Очолював Військово-морську місію УНР в Румунії. Але Антанта, і в першу чергу Франція, робила ставку на білий рух у Росії.

Восени 1920 року, з Бухареста намагається вести переговори з представниками адмірала Врангеля, що замінив генерала Денікіна в Криму. Мав намір для цього приїхати до Севастополя. Проте, головний отаман військ УНР заборонив М.Остроградському їхати в Крим.

У листопаді 1920 року Червона Армія витіснила українсько-польські війська з України. Контрадмірал Михайло Остроградський вимушений був залишитися на еміграції в Румунії.

Помер у Бухаресті 30 жовтня 1923 року, де і похований.

Вшанування пам'яті

Примітки

  1. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга 1 (fb2)
  2. Перший командувач і будівничий Українського флоту: до 150-річчя Михайла Остроградського
  3. Указ Президента України № 345/2020 «Про присвоєння почесного найменування 35 окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України»
  4. Вулиця Героїв Зміїного, бульвар Сагайдачного і парк Марка Твена: в Одесі депутати перейменували понад 100 топонімів.

Література

Посилання

  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
  • Мирослав МАМЧАК ФЛОТОВОДЦІ УКРАЇНИ ОСТРОГРАДСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • Чорноморський флот в період діяльності Центральної ради, Гетьманату та Директорії
  • Загибель ескадри
  • Севастополь — місто української слави і трагедії
  • Українському військово-морському прапору — 90 років

Відео

  • Михайло Остроградський - будівничий флоту незалежної України на YouTube

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ostrogradskij Miha jlo Miha jlovich Ostrogra dskij Ostrogradskij Apostol 21 grudnya 1870 s Pashenivka Kobelyackij povit 30 zhovtnya insha data 30 grudnya 1923 Buharest ukrayinskij vijskovij diyach kontradmiral komanduvach Chornomorskim flotom Ukrayinskoyi Derzhavi Mihajlo OstrogradskijkontradmiralZagalna informaciyaNarodzhennya21 grudnya 1870 1870 12 21 s Pashenivka Kobelyackij povitSmert30 zhovtnya 1923 1923 10 30 52 roki Buharest RumuniyaVijskova sluzhbaPrinalezhnistRosijska imperiya UNRVijni bitviPersha svitova vijnaNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Ostrogradskij Mihajlo Mihajlovich u VikishovishiZhittyepisNa sluzhbi imperiyi Mihajlo Ostrogradskij komandir krejsera Pam yat Merkuriya Narodivsya u seli Pashenivka teper Kozelshinskogo rajonu na Poltavshini v starovinnij kozackij rodini sho pohodila vid getmana Danila Apostola Tomu v deyakih dzherelah prizvishe admirala pishetsya she j yak Ostrogradskij Apostol Vijskovu kar yeru rozpochav u 1884 roci v Morskomu uchilishi Navchannya zavershiv iz Zolotim znakom Potim navchavsya u Vijskovo Morskij Akademiyi V 1890 roci michman 2 go Chornomorskogo gercoga Edinburzkogo ekipazhu U 1896 roci minnij oficer pershogo rozryadu z 1901 go po 1906 roki starshij oficer kanonerskih chovniv V 1906 roci komandir eskadrenogo minonoscya Motoroshnij ros Zhutkij 1908 roku priznachenij flag kapitanom komandira okremogo Praktichnogo zagonu Chornogo morya a z 1912 roku flag kapitanom shtabu nachalnika brigadi linijnih korabliv 28 lipnya 1914 roku M Ostrogradskogo yak odnogo z najdosvidchenishih oficeriv priznachayut komandirom krejsera Pam yat Merkuriya ros Pamyat Merkuriya Krejser protyagom vijni buv odnim z najaktivnishih bojovih korabliv flotu diyav na vorozhih komunikaciyah v rajonah Bosforu Varni Konstanci ta Kavkazkogo uzberezhzhya 4 listopada 1916 roku krejser Pam yat Merkuriya spilno z esmincem Pronizlivij ros Pronzitelnyj proveli uspishnu nabigovu operaciyu na rumunskij port Konstanca sho na toj chas buv zahoplenij turecko bolgarskimi vijskami V listopadi grudni togo zh roku M Ostrogradskij vognem korabelnoyi artileriyi zabezpechuvav visadku desantiv u girli Dunayu na rumunskomu fronti viv protiborstvo z nimecko tureckim flotom ta yihnimi perevezennyami morem Za viyavleni muzhnist i horobrist pid chas bojovih dij Pershoyi svitovoyi vijni v Chornomu mori M Ostrogradskij buv nagorodzhenij ordenami Svyatogo Stanislava II stupenyu Svyatoyi Anni II stupenyu Svyatogo Volodimira IV stupenyu z mechami a takozh greckimi belgijskimi bolgarskimi vijskovimi ordenami medalyami ta inshimi nagorodami Napruzhena vijskova kampaniya prizvela do vazhkoyi zastudi naprikinci 1916 roku 6 sichnya 1917 roku led oduzhavshi Mihajlo Ostrogradskij staye komandirom linijnogo korablya Sv Yevstafij a cherez dva dni j chlenom komisiyi z priznachennya pilg i privileyiv osobovomu skladu flotu za vijnu Budivnichij ukrayinskogo flotu 6 travnya 1917 roku kapitana 1 rangu Mihajla Ostrogradskogo priznachayut komendantom Sevastopolskoyi forteci tobto komandirom Sevastopolskogo garnizonu i obirayut golovoyu Georgiyivskoyi komisiyi Chornomorskogo flotu 17 travnya z Odesi do Sevastopolya pribuv voyennij ministr Timchasovogo uryadu Rosiyi Oleksandr Kerenskij Vvecheri na shtabnomu linkori Georgij Pobidonosec jogo zustrichali komanduvach flotu Oleksandr Kolchak ta komendant Sevastopolskoyi forteci M Ostrogradskij Kerenskij pered stroyem moryakiv agituvav za prodovzhennya vijni i za yedinu Rosiyu Ale agitaciya Kerenskogo osoblivogo vrazhennya na Ostrogradskogo ta inshih moryakiv ne spravila Z rozvalom Rosijskoyi imperiyi ta progoloshennyam v Ukrayini Centralnoyi Radi Mihajlo Ostrogradskij aktivno vklyuchayetsya v proces ukrayinskogo vijskovogo budivnictva Jogo vvazhayut iniciatorom praporovoyi ukrayinizaciyi Chornomorskogo flotu v 1917 1918 rokah Vin odnoznachno zajnyav chitku i tverdu poziciyu shodo vidrodzhennya derzhavnogo flotu Ukrayini Na pochatku travnya 1917 roku Sevastopolem projshla chutka sho na flot maye priyihati Lenin Pitannya rozglyadali delegatski zbori flotu Za propoziciyeyu M Ostrogradskogo 340 z 409 delegativ progolosuvali proti jogo priyizdu do Sevastopolya U zv yazku z takim rishennyam zboriv Centroflot napraviv telegramu v usi garnizoni flotu Ni v yakomu razi ne dopustiti priyizdu Lenina u Sevastopol U chervni 1917 roku vidbulis vibori Sevastopolskoyi Radi do yakoyi uvijshlo 50 ukrayinskih social revolyucioneriv prihilnikiv Centralnoyi Radi A chlen Centralnoyi Radi i Zagalnoukrayinskoyi Radi vijskovih deputativ Kostyantin Velichko buv obranij golovoyu Sevastopolskoyi Radi Deputatom Radi bulo obrano i Mihajla Ostrogradskogo a z 30 serpnya razom z kontradmiralom Sablinim vin ocholiv Centroflot kolegialnij organ z kerivnictva vsim osobovim skladom flotu Pislya progoloshennya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v listopadi 1917 roku todishnij komanduvach ChF kontradmiral Oleksandr Nemitc za pidtrimki Mihajla Ostrogradskogo napraviv telegramu Generalnomu Sekretaryu vijskovih sprav UNR pro viznannya flotom vladi UNR Za ci diyi O Nemitca terminovo viklikali v Petrograd kudi vin i vibuv 13 grudnya zdavshi posadu komanduvacha kontradmiralu Mihajlu Sablinu Pislya stvorennya u Kiyevi Morskogo generalnogo sekretariatu Mihajlo Ostrogradskij pochav vimagati priskorennya prijnyattya rishennya pro pidporyadkuvannya Chornomorskogo flotu Ukrayini Zvernuvsya do Centralnoyi Radi z prohannyam zarahuvati jogo na sluzhbu do ukrayinskih zbrojnih sil 9 listopada pri aktivnij dopomozi nachalnika Sevastopolskoyi forteci M Ostrogradskogo do Kiyeva na pidtrimku Centralnoyi Radi buv napravlenij ukrayinskij morskij polk im getmana Petra Sagajdachnogo 21 kvitnya 1918 roku na naradi Centroflotu kapitan 1 rangu Mihajlo Ostrogradskij tverdo zayaviv sho korabli i vijskovi chastini yaki stoyat pid ukrayinskimi praporami vikonuvati nakaz radyanskogo uryadu Rosiyi vid 26 bereznya 1918 pro perehid flotu do Novorosijska ne budut i pidporyadkovuyutsya zakonnomu uryadu nezalezhnoyi Ukrayini 30 kvitnya pislya vidhodu chastini flotu cherez provokaciyu bilshovikiv do Novorosijska Ostrogradskij priznachenij komanduvachem Ukrayinskim Voyennim Flotom u Sevastopoli Zajnyavshi post komanduvacha flotu Mihajlo Ostrogradskij spilno z kontradmiralami V yacheslavom Klochkovskim ta Sergiyem Burleyem organizuvali na Georgiyi Pobidonosci shtab ukrayinskogo flotu i vzyalisya rozbudovuvati flot Pid jogo komanduvannyam znahodilosya 7 linkoriv 3 krejseri 12 esminciv diviziya pidvodnih chovniv ta transportna flotiliya kolishnogo Chornomorskogo flotu 21 travnya 1918 priznachenij Pavlom Skoropadskim predstavnikom Ukrayinskoyi Derzhavi u Krimu Viv peregovori z komanduvannyam nimeckih vijsk yaki zajnyali Krim shodo zberezhennya Ukrayinskogo Chornomorskogo Flotu Na pochatku chervnya nakazom getmana Skoropadskogo Mihajlovi Ostrogradskomu prisvoyuyetsya vijskove zvannya kontradmiral Prote pryamij i rishuchij harakter kontradmirala M Ostrogradskogo i jogo principova poziciya u vidstoyuvanni interesiv nacionalnogo flotu viklikali konflikt z generalom fon Koshem yakij vse pogliblyuvavsya Ostrogradskij ne dopustiv nimeckogo vijskovo morskogo atashe golovu Morskoyi tehnichnoyi komisiyi nimciv kontradmirala A Gopmana do upravlinnya flotom zalishivshi jomu lishe vijskovo diplomatichni funkciyi i nakazav pidnimati nimeckij prapor lishe poryad z ukrayinskim Daye telegramu komendantu portu v Kerchi z vimogoyu do demobilizacijnoyi komisiyi pristupiti do peredachi suden yihnim vlasnikam i zaboronyaye yih plavannya pid nimeckimi praporami Oderzhavshi telegramu z Poti i Batumi sho tam u Gruziyi zibralis ukrayinski bizhenci vidpovidno 4000 i 1000 Ostrogradskij vzyavsya organizuvati yihnye povernennya v Ukrayinu flotskimi transportami Ale nimci ne dopustili vihodu suden v more Pro situaciyu sho sklalasya u vzayeminah z nimeckim komanduvannyam M Ostrogradskij dopoviv getmanu Pavlo Skoropadskij virishiv ne zagostryuvati stosunki i 10 chervnya 1918 roku zamist Ostrogradskogo priznachiv svoyim predstavnikom u Sevastopoli ta Krimu bilsh diplomatichnogo kontradmirala V yacheslava Klochkovskogo komandira diviziyi pidvodnih chovniv 29 lipnya Mihajlo Ostrogradskij zvilnyayetsya z posadi komendanta Sevastopolskoyi forteci zdaye spravi golovi Georgiyevskoyi komisiyi ta staye nachalnikom 2 yi brigadi linijnih korabliv U grudni 1918 roku do vladi v Ukrayini prihodit Direktoriya yaka vidnovlyuye Ukrayinsku Narodnu Respubliku 25 grudnya morskim ministrom priznachayetsya Mihajlo Bilinskij Svoyim tovarishem zastupnikom vin zaproshuye Mihajla Ostrogradskogo Morske ministerstvo pid kerivnictvom M Bilinskogo i M Ostrogradskogo yak zgaduvav uchasnik tih podij Svyatoslav Shramchenko bulo najdiyevishim z usih poperednih ministerstv U 1919 roci Ostrogradskij peredav uryadu UNR ryad cikavih materialiv z simejnogo arhivu yaki znachno dopovnili istorichni dani pro jogo predka getmana Apostola ta ti chasi Tim chasom zi shodu na Ukrayinu nastupali bilshoviki Krim i Sevastopol okupuvali vijska Antanti a zgodom bilogvardijski zagoni A Denikina Direktoriya vidstupila na teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini yaka znahodilasya pid vladoyu Polshi Nakazom po Direktoriyi UNR 17 kvitnya 1920 roku Simon Petlyura priznachiv kontradmirala Mihajla Ostrogradskogo Golovnim nachalnikom Chornomorskogo flotu ta Zastupnikom Vijskovogo Ministra po spravah Vijskovogo ta Torgovelnogo Moreplavannya Odnochasno z nakazom pro priznachennya Simon Petlyura zatverdiv M Ostrogradskomu Povnovlast tobto krim komanduvacha flotom uryad UNR priznachav Ostrogradskogo she j predstavnikom Ukrayinskoyi Respubliki na pivdni Ukrayini po spravah Voyennogo ta Torgovelnogo moreplavannya U mezhah svoyeyi posadi jomu doruchalosya razom z poslami UNR a takozh osobisto vhoditi v kontakti z uryadami inshih derzhav yak oficijnomu predstavnikovi UNR Ostrogradskij razom z inshimi vijskovimi fahivcyami radiv Petlyuri spryamuvati osnovnij nastup ukrayinsko polskih sil ne na Kiyiv a na Odesu Ce b dalo vihid do morya de she j dosi stoyali virni uryadu UNR sudna i pidvodni chovni ta davalo zmogu zaluchiti do zvilnennya Ukrayini veliku kilkist nacionalno svidomih moryakiv chornomorciv i pidnyati velike antibilshovicke povstannya na pivdni ta v centri Ukrayini Odnak cej plan buv vidkinutij Vtrata derzhavnogo flotu v Odesi ta Krimu stala naslidkom nehtuvannya Golovnim otamanom S Petlyuroyu propozicij shtabu M Ostrogradskogo Pislya zvilnennya Kiyeva ukrayinskimi vijskami 7 travnya M Ostrogradskij svoyi zusillya napravlyaye na vidrodzhennya bojovoyi sili flotu zanovo stvoryuye Dniprovsku flotiliyu zi shtabom u Kiyevi Prote duzhe shvidko bilshoviki styagnuvshi z Rosiyi svoyi osnovni sili pochali vitisnyati ukrayinsku armiyu z Ukrayini U cij situaciyi M Ostrogradskij napravlyaye svoyi zusillya na peregovori zi shtabom armiyi Antanti Ocholyuvav Vijskovo morsku misiyu UNR v Rumuniyi Ale Antanta i v pershu chergu Franciya robila stavku na bilij ruh u Rosiyi Voseni 1920 roku z Buharesta namagayetsya vesti peregovori z predstavnikami admirala Vrangelya sho zaminiv generala Denikina v Krimu Mav namir dlya cogo priyihati do Sevastopolya Prote golovnij otaman vijsk UNR zaboroniv M Ostrogradskomu yihati v Krim U listopadi 1920 roku Chervona Armiya vitisnila ukrayinsko polski vijska z Ukrayini Kontradmiral Mihajlo Ostrogradskij vimushenij buv zalishitisya na emigraciyi v Rumuniyi Pomer u Buharesti 30 zhovtnya 1923 roku de i pohovanij Vshanuvannya pam yati23 serpnya 2020 roku 35 ta okrema brigada morskoyi pihoti Zbrojnih sil Ukrayini otrimala pochesne najmenuvannya imeni kontradmirala Mihajla Ostrogradskogo Vulicya Admirala Ostrogradskogo u misti Kremenchuk U misti Odesa vulicyu Makarova perejmenuvali na vulicyu Kontradmirala Ostrogradskogo PrimitkiOficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga 1 fb2 Pershij komanduvach i budivnichij Ukrayinskogo flotu do 150 richchya Mihajla Ostrogradskogo Ukaz Prezidenta Ukrayini 345 2020 Pro prisvoyennya pochesnogo najmenuvannya 35 okremij brigadi morskoyi pihoti Vijskovo Morskih Sil Zbrojnih Sil Ukrayini Vulicya Geroyiv Zmiyinogo bulvar Sagajdachnogo i park Marka Tvena v Odesi deputati perejmenuvali ponad 100 toponimiv LiteraturaV I Golovchenko Ostrogradskij Apostol Mihajlo Mihajlovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 s 225 812s ISBN 966 316 045 4PosilannyaTinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Miroslav MAMChAK FLOTOVODCI UKRAYiNI OSTROGRADSKIJ MIHAJLO MIHAJLOVICh Chornomorskij flot v period diyalnosti Centralnoyi radi Getmanatu ta Direktoriyi Zagibel eskadri Sevastopol misto ukrayinskoyi slavi i tragediyi Ukrayinskomu vijskovo morskomu praporu 90 rokiv Video Mihajlo Ostrogradskij budivnichij flotu nezalezhnoyi Ukrayini na YouTube

Дата публікації:
Топ