Меланезі́йська ра́са (також меланезоіди, папуасько-меланезійська раса) — одна з людських рас. Поширена в Південносхідній Азії (в основному на островах) і в західній частині Океанії. Традиційно включається до складу великої негроїдної раси як її східноекваторіальна (океанічна) гілка. У популяційно-генетичних класифікаціях включається в австралоїдну расову гілку або в східноекваторіальну (австрало-меланезійську) расу. Найімовірніше, меланезійська раса сформувалася у пізньому палеоліті в результаті переселення африканських популяцій на схід уздовж північного узбережжя Індійського океану. Суцільна область розселення представників меланезійської та інших негроїдних рас була розділена на ізольовані території в процесі міграцій з півночі європеоїдів, веддоїдів та монголоїдів. Можливо, на формування меланезійської раси вплинули відбувалися в минулому процеси метисації з представниками австралійської раси.
Класифікація
У традиційних морфологічних класифікаціях меланезійська раса або безпосередньо включається у велику негро-австралоїдну (екваторіальну) расу (що відзначається, зокрема, в дослідженнях Я. Я. Рогінського і М. Г. Левіна), або включається в одну з двох її гілок (зокрема, в класифікації Г. Ф. Дебеца меланезійська раса разом з негритоською, веддоїдною, австралійською, тасманійською та айнською утворюють океанічну расову гілку негро-австралоїдної раси, протиставлену африканській гілці з суданської, нілотської, негрільскої й іншими малими расами Африки). Також в традиційних класифікаціях меланезійська раса розглядається як мала раса в складі великої негроїдної раси, вона утворює східноекваторіальну расову гілку, протиставлену західноекваторіальній (з негритянською і центральноафриканською малими расами). У так званій популяції генетичної класифікації меланезійська раса є локальною расою в складі австралоїдної расової гілки західного євро-африканського расового стовбура. Разом з меланезійською в цю галузь включаються андаманська, негритянська материкова, негритянська філіппінська, австралійська, тасманійська, полінезійська та айнська (курильська) рас. У класифікації В. В. Бунака меланезійська раса разом з тасманійською, негритоською та папуаською расами включається в океанівську гілку тропічного расового стовбура.
Поширення
Основний ареал меланезійської раси — острови Південно-Східної Азії й Західної Океанії, в першу чергу, острови Меланезії й найбільший з цих островів — Нова Гвінея. Сама назва «Меланезія», що означає «чорні острови», виникло через колір шкіри мешканців цього регіону. Також представники меланезійської раси зустрічаються в ряді областей Індонезії, Індокитаю, Австралії та Мікронезії. До меланезійської раси відносять меланезійців і папуасів, а також вимерлих в XIX столітті корінних тасманійців. Крім того, домішка меланезійської раси відзначається серед багатьох етнічних груп, що живуть як на островах, так і на материковій частині Південно-Східної Азії, в тому числі серед південномолуккскіх народів і серед деяких груп кхмерів. Крім них схожий вигляд з меланезоїдами мають деякі популяції мікронезійців і австралійських аборигенів (в північних районах Квінсленду і на островах Тіві).
Ознаки
Як і представники інших екваторіальних рас, меланезоїди характеризуються темним кольором шкіри, волосся і райдужної оболонки очей. Також для них характерне кучеряве волосся, але не в такій великій мірі як в африканських негроїдів. Навпаки, третинний волосяний покрив як на обличчі, так і на тілі у меланезоїдів розвинений сильніше, на відміну від негроїдів Африки. Також сильніше розвинений у представників меланезійської раси [ru] черепа (очі глибоко посаджені під надбрівними дугами, розріз очей дуже великий). Більш вираженою є профілювання обличчя — обличчя дуже прогнатне, виступає вперед як у вертикальній, так і в горизонтальній площині. Ніс у меланезоїдів трохи вужчий і часто має опуклу спинку (в цілому по популяціям форма носа варіює від сильно випнутого вперед до дуже широкого зі сплощеним переніссям). Крім цього, в характеристику меланезійскої раси включаються такі ознаки, як середній або низький зріст; витягнута граціальна статура; повні губи, а також довгий і вузький череп, абсолютно і відносно високий (меланезійська раса вважається однією з найбільш доліхокефальних і високозводних популяцій людства).
Багато антропологічних особливостей меланезоїдів, серед яких темний колір шкіри, очей і волосся, доліхокефалія, прогнатизм і товсті губи, схожі з особливостями африканських негроїдів. Ступінь подібності буває настільки сильним, що іноді за зовнішнім виглядом окремі представники меланезійської та негроїдної рас нічим один від одного не відрізняються. Проте, якщо брати популяцію меланезоїдів в цілому, то у них є цілий ряд антропологічних рис, відсутніх у негроїдів Африки — це вже згадувані менша кучерявість волосся (проте іноді зустрічається хвилясте волосся), сильно розвинені надбрівні дуги, порівняно вузьке обличчя, вужчий ніс (іноді сильно випнутий з опуклою спинкою й опущеним кінчиком), порівняно сильне зростання вусів, бороди та волосся на тілі, низький зріст.
Деякі з меланезійських антропологічних ознак, такі, як, наприклад, кучеряве волосся, найімовірніше розвинулися вторинно, оскільки у дітей до п'ятирічного віку волосся залишається хвилястим, а у деяких меланезоїдів хвилясте волосся може зберігатися протягом всього життя. Могли бути у представників меланезійської раси також такі адаптивні ознаки, пов'язані з пристосуванням до тропічного клімату, як колір шкіри, ширина носа і товщина губ.
Антропологічні типи
У складі меланезійської раси виділяється велика різноманітність антропологічних варіантів, або типів. Найчастіше ці варіанти недостатньо повно описані або взагалі невивчений. Найімовірніше, велике число антропологічно відмінних один від одного не завжди численних меланезійських груп і популяцій сформувалося через їхню тривалу ізоляцію в умовах відсутності у меланезоїдів суцільній території розселення.
Один з найбільш відокремлених варіантів меланезійської раси — негритоський антропологічний тип (негрито) — відрізняється від інших меланезоїдів низьким ростом (менш як 150 см) і явно вираженої брахікефалією. Представники цього антропологічного типу, частково схожого з пігмеями Африки, найчастіше живуть ізольованими групами в тропічних лісах на материку або на невеликих островах в Індокитаї, Індонезії і Меланезії. До негритосів відносять:
- андаманців — жителів Андаманських островів;
- семангів, що населяють внутрішні райони Малайського півострова;
- аета і ще ряд народів, що живуть у внутрішніх районах деяких островів на Філіппінах;
- австралійських аборигенів Північного Квінсленда (баррінес) і аборигенів северноавстралійскіх островів Батерст і Мелвілл;
- тапіро (капауку) і деякі інші народи Нової Гвінеї;
- народи саох з Південної Камбоджі;
- мої з Південного Лаосу;
- мокен з островів біля узбережжя Бірми;
- мані з Таїланду і ряд інших народів і етнічних груп.
Для всіх негритянських крім вкрай низького зросту типові середньої товщини губи; не надто широкий ніс; дуже темна пігментація шкіри, очей і волосся; відсутність прогнатизму, а також на відміну від більш високорослих меланезійських груп слабо розвинені надбрівні дуги, які не дуже глибоко посаджені очі й рідко відзначається опуклість спинки носа. В цілому кожна з негритянських груп досить своєрідна, так, наприклад, в андаманців зустрічається стеатопігія, для тапірів характерно поширення сильнокурчавого волосся, для аета — поширення хвилястого волосся, у семангів відзначається дуже слабке зростання вусів і бороди, навпаки, в аета ріст волосся на обличчі сильний і т. ін. З огляду на ці особливості, Г. Ф. Дебец поділяв негритосів на кілька антропологічних типів — андаманський, малаккський і філіппінський. У ряді класифікацій Андаманський, негритянський малаккський і негритянський філіппінські расові типи можуть розглядатися як локальні малі раси або ж всі негритоси в цілому можуть розглядатися як одна локальна раса. Згідно з новітнім генетичним дослідженням, між популяціями негрито з різних ареалів відзначаються значні відмінності. Так, наприклад, в етнічної спільноти маманва з групи аета виявлена «денисівська» домішка, а в онге, одного з андаманських народів, і у джехан з групи семангів цієї домішки набагато менше або зовсім немає. Цей факт може свідчити про те, що розбіжність зазначених груп негрито відбулося у пізньому палеоліті, коли меланезійська раса, ймовірно, ще не починала формуватися. Отже, ті чи інші групи негрито могли виникнути в різних районах Південносхідної Азії незалежно один від одного.
Як релікт меланезійської раси розглядаються винищені англійцями в XIX столітті аборигени Тасманії, для яких були характерні темна шкіра з червонуватим відтінком, низький череп з сильно розвиненим надбрівним рельєфом, дуже низьке обличчя, чорні кучеряві волосся, дуже широкий і короткий ніс з плоским переніссям, а також інші ознаки. У ряді класифікацій, наприклад, у Г. Ф. Дебеца, тасманійський расовий тип може розглядатися як самостійна мала раса.
Через деякі особливості серед меланезоїдів виділяють також меланезійський і папуаський антропологічні типи. Власне меланезійський тип в його класичному вигляді поширений на Соломонових островах. Для нього характерні загальні показники меланезійських антропологічних ознак: середній розвиток надбрівних дуг, слабкий прогнатизм, помірно кучеряве волосся і т. ін. Деякі групи меланезійського типу відрізняються за незалежно сформованій дуже світлій пігментації волосся. Папуаський тип відрізняється від меланезійської нижчим ростом і опуклою формою спинки носа. Крім цього, папуаський тип характеризується дрібнохвилястим або кучерявим волоссям, помірним зростанням волосся на тілі, вузьким обличчям і деякими іншими ознаками.
Особливий новокаледонський тип виділяється в аборигенів Нової Каледонії. За окремими характеристиками новокаледонці зближуються з аборигенами Австралії та Тасманії — у них вкрай широкий ніс зі сплощеним переніссям, широкий рот з товстими губами й сильно розвинений надбрівний рельєф. Разом з тим новокаледонці характеризуються найвищим ростом в порівнянні з іншими типами меланезійської раси.
- Представник одного з народів Папуа-Нової Гвінеї (Горока)
- Труганіні — остання з аборигенів Тасманії
-
- Корінні жителі Андаманських островів (великі андаманці)
-
На периферії меланезійської ареалу зустрічається ряд змішаних і перехідних груп і популяцій. Значна їх кількість зустрічається на сході Індонезії — популяції проміжного типу в цьому регіоні склалися в результаті метисації папуасів з народами монголоїдної раси. Крім цього, певний вплив представники меланезійської раси надали на формування антропологічних ознак корінного населення Фіджі, а також деяких островів Мікронезії та Зовнішньої Полінезії. Антропологічний тип жителів зазначених територій нерідко визначають як проміжний між меланезійською та полинезийською расами. Меланезійський субстрат також простежується в Полінезії на схід від Фіджі, він зустрічається, зокрема, у представників тонга-самоанським полінезійського типу.
Примітки
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 172.
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 378.
- Брук, Чебоксаров, 1988, с. 17, 24.
- Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Природный ареал восточно-экваториальной (австрало-меланезийской) расы. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 21 листопада 2014.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
()(Перевірено 28 лютого 2018) - Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 163—165.
- [1] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. ; 2004—, т. 28) — . з джерела 29 грудня 2017 (Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Брук, Чебоксаров, 1988, с. 17.
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 165—166.
- [2] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. ; 2004—, т. 28) — . Архівовано з джерела 29 грудня 2017 (Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 378—379.
- Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Примеры «периферийных» групп: полинезийцы, айны, ведды... Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 1 травня 2018.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
()(Перевірено 1 травня 2018) - Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 379.
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 383.
- , Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 1. А — Анкетирование. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 25 квітня 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 2. Анкилоз — Банка. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 2. Анкилоз — Банка. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 17 жовтня 2018.(Перевірено 25 квітня 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 1. А — Анкетирование. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2009. — Т. 13. Канцелярия конфискации — Киргизы. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 25 квітня 2018)
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 172—173.
- Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Отличаются ли меланезоиды от австралийцев?. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2017.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
()(Перевірено 28 лютого 2018) - Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 407.
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2012. — Т. 19. Маниковский — Меотида. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Брук, Чебоксаров, 1988, с. 17—18.
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 388.
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 385.
- Брук, Чебоксаров, 1988, с. 18.
- Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 391.
- Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2014. — Т. 26. Перу — Полуприцеп. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 27 липня 2018.(Перевірено 28 лютого 2018)
- Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Современное состояние расы и её внутренняя дифференциация. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 11 лютого 2018.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|description=
()(Перевірено 28 лютого 2018)
Література
- Алексеева Т. И. (ред.), , Дробышевский С. В. . — М. : Институт дистантного образования Российского университета дружбы народов, 2004. — 459 с. (Перевірено 28 лютого 2018)
- , Расы человека / Редкол.: , , , , Л. Е. Куббель, , , , , , В. А. Тишков; гл. ред. ; Науч.-ред. совет изд-ва «Советская энциклопедия», АН СССР; Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая // Народы мира: историко-этнографический справочник. — М. : "Советская энциклопедия", 1988. — 7 липня.=
Посилання
- Дробышевский С. В. Достающее звено. Природный ареал восточно-экваториальной (австрало-меланезийской) расы. Меланезийская раса. Antropogenez.ru (2017). Архивировано 20 ноября 2017 года. (Проверено 28 февраля 2018)
- Меланезийская раса [Архівовано 26 грудня 2017 у Archive.is]. Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. EdwART (2011). Архивировано 26 декабря 2017 года. (Проверено 28 февраля 2018)
- Дробышевский С. В. Достающее звено. Особенности меланезийской расы. [Архівовано 16 червня 2013 у Archive.is] Antropogenez.ru (2017). Архивировано 16 июня 2013 года. (Проверено 28 февраля 2018)
- Дробышевский С. В. Достающее звено. Сильно ли папуасы отличаются от меланезийцев? [Архівовано 20 листопада 2017 у Archive.is] Antropogenez.ru (2017). Архивировано 20 ноября 2017 года. (Проверено 28 февраля 2018)
- Дробышевский С. В. Достающее звено. О негрской и меланезийской расах. [Архівовано 24 січня 2016 у Archive.is] Antropogenez.ru (2017). Архивировано 24 января 2016 года. (Проверено 28 апреля 2018)
- Меланезийская раса [Архівовано 26 грудня 2017 у Archive.is]. Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. EdwART (2011). Архивировано 28 апреля 2018 года. (Проверено 28 апреля 2018)
- Меланезид [Архівовано 28 квітня 2018 у Archive.is]. Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. EdwART (2011). Архивировано 28 апреля 2018 года. (Проверено 28 апреля 2018)
- Меланезоиды и веддоиды — Станислав Дробышевский («ПостНаука») [ 4 листопада 2020 у Wayback Machine.] (Проверено 28 февраля 2018)
- Негрито — Станислав Дробышевский («ПостНаука») [ 2 листопада 2020 у Wayback Machine.] (Проверено 28 февраля 2018)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Melanezi jska ra sa takozh melanezoidi papuasko melanezijska rasa odna z lyudskih ras Poshirena v Pivdennoshidnij Aziyi v osnovnomu na ostrovah i v zahidnij chastini Okeaniyi Tradicijno vklyuchayetsya do skladu velikoyi negroyidnoyi rasi yak yiyi shidnoekvatorialna okeanichna gilka U populyacijno genetichnih klasifikaciyah vklyuchayetsya v avstraloyidnu rasovu gilku abo v shidnoekvatorialnu avstralo melanezijsku rasu Najimovirnishe melanezijska rasa sformuvalasya u piznomu paleoliti v rezultati pereselennya afrikanskih populyacij na shid uzdovzh pivnichnogo uzberezhzhya Indijskogo okeanu Sucilna oblast rozselennya predstavnikiv melanezijskoyi ta inshih negroyidnih ras bula rozdilena na izolovani teritoriyi v procesi migracij z pivnochi yevropeoyidiv veddoyidiv ta mongoloyidiv Mozhlivo na formuvannya melanezijskoyi rasi vplinuli vidbuvalisya v minulomu procesi metisaciyi z predstavnikami avstralijskoyi rasi Diti z ostroviv VanuatuKlasifikaciyaU tradicijnih morfologichnih klasifikaciyah melanezijska rasa abo bezposeredno vklyuchayetsya u veliku negro avstraloyidnu ekvatorialnu rasu sho vidznachayetsya zokrema v doslidzhennyah Ya Ya Roginskogo i M G Levina abo vklyuchayetsya v odnu z dvoh yiyi gilok zokrema v klasifikaciyi G F Debeca melanezijska rasa razom z negritoskoyu veddoyidnoyu avstralijskoyu tasmanijskoyu ta ajnskoyu utvoryuyut okeanichnu rasovu gilku negro avstraloyidnoyi rasi protistavlenu afrikanskij gilci z sudanskoyi nilotskoyi negrilskoyi j inshimi malimi rasami Afriki Takozh v tradicijnih klasifikaciyah melanezijska rasa rozglyadayetsya yak mala rasa v skladi velikoyi negroyidnoyi rasi vona utvoryuye shidnoekvatorialnu rasovu gilku protistavlenu zahidnoekvatorialnij z negrityanskoyu i centralnoafrikanskoyu malimi rasami U tak zvanij populyaciyi genetichnoyi klasifikaciyi melanezijska rasa ye lokalnoyu rasoyu v skladi avstraloyidnoyi rasovoyi gilki zahidnogo yevro afrikanskogo rasovogo stovbura Razom z melanezijskoyu v cyu galuz vklyuchayutsya andamanska negrityanska materikova negrityanska filippinska avstralijska tasmanijska polinezijska ta ajnska kurilska ras U klasifikaciyi V V Bunaka melanezijska rasa razom z tasmanijskoyu negritoskoyu ta papuaskoyu rasami vklyuchayetsya v okeanivsku gilku tropichnogo rasovogo stovbura PoshirennyaiiMelanezijci z ostrova Gaua Vanuatu Osnovnij areal melanezijskoyi rasi ostrovi Pivdenno Shidnoyi Aziyi j Zahidnoyi Okeaniyi v pershu chergu ostrovi Melaneziyi j najbilshij z cih ostroviv Nova Gvineya Sama nazva Melaneziya sho oznachaye chorni ostrovi viniklo cherez kolir shkiri meshkanciv cogo regionu Takozh predstavniki melanezijskoyi rasi zustrichayutsya v ryadi oblastej Indoneziyi Indokitayu Avstraliyi ta Mikroneziyi Do melanezijskoyi rasi vidnosyat melanezijciv i papuasiv a takozh vimerlih v XIX stolitti korinnih tasmanijciv Krim togo domishka melanezijskoyi rasi vidznachayetsya sered bagatoh etnichnih grup sho zhivut yak na ostrovah tak i na materikovij chastini Pivdenno Shidnoyi Aziyi v tomu chisli sered pivdennomolukkskih narodiv i sered deyakih grup khmeriv Krim nih shozhij viglyad z melanezoyidami mayut deyaki populyaciyi mikronezijciv i avstralijskih aborigeniv v pivnichnih rajonah Kvinslendu i na ostrovah Tivi OznakiYak i predstavniki inshih ekvatorialnih ras melanezoyidi harakterizuyutsya temnim kolorom shkiri volossya i rajduzhnoyi obolonki ochej Takozh dlya nih harakterne kucheryave volossya ale ne v takij velikij miri yak v afrikanskih negroyidiv Navpaki tretinnij volosyanij pokriv yak na oblichchi tak i na tili u melanezoyidiv rozvinenij silnishe na vidminu vid negroyidiv Afriki Takozh silnishe rozvinenij u predstavnikiv melanezijskoyi rasi ru cherepa ochi gliboko posadzheni pid nadbrivnimi dugami rozriz ochej duzhe velikij Bilsh virazhenoyu ye profilyuvannya oblichchya oblichchya duzhe prognatne vistupaye vpered yak u vertikalnij tak i v gorizontalnij ploshini Nis u melanezoyidiv trohi vuzhchij i chasto maye opuklu spinku v cilomu po populyaciyam forma nosa variyuye vid silno vipnutogo vpered do duzhe shirokogo zi sploshenim perenissyam Krim cogo v harakteristiku melanezijskoyi rasi vklyuchayutsya taki oznaki yak serednij abo nizkij zrist vityagnuta gracialna statura povni gubi a takozh dovgij i vuzkij cherep absolyutno i vidnosno visokij melanezijska rasa vvazhayetsya odniyeyu z najbilsh dolihokefalnih i visokozvodnih populyacij lyudstva Hlopchik melaneziyec z Vanuatu Bagato antropologichnih osoblivostej melanezoyidiv sered yakih temnij kolir shkiri ochej i volossya dolihokefaliya prognatizm i tovsti gubi shozhi z osoblivostyami afrikanskih negroyidiv Stupin podibnosti buvaye nastilki silnim sho inodi za zovnishnim viglyadom okremi predstavniki melanezijskoyi ta negroyidnoyi ras nichim odin vid odnogo ne vidriznyayutsya Prote yaksho brati populyaciyu melanezoyidiv v cilomu to u nih ye cilij ryad antropologichnih ris vidsutnih u negroyidiv Afriki ce vzhe zgaduvani mensha kucheryavist volossya prote inodi zustrichayetsya hvilyaste volossya silno rozvineni nadbrivni dugi porivnyano vuzke oblichchya vuzhchij nis inodi silno vipnutij z opukloyu spinkoyu j opushenim kinchikom porivnyano silne zrostannya vusiv borodi ta volossya na tili nizkij zrist Deyaki z melanezijskih antropologichnih oznak taki yak napriklad kucheryave volossya najimovirnishe rozvinulisya vtorinno oskilki u ditej do p yatirichnogo viku volossya zalishayetsya hvilyastim a u deyakih melanezoyidiv hvilyaste volossya mozhe zberigatisya protyagom vsogo zhittya Mogli buti u predstavnikiv melanezijskoyi rasi takozh taki adaptivni oznaki pov yazani z pristosuvannyam do tropichnogo klimatu yak kolir shkiri shirina nosa i tovshina gub Antropologichni tipiU skladi melanezijskoyi rasi vidilyayetsya velika riznomanitnist antropologichnih variantiv abo tipiv Najchastishe ci varianti nedostatno povno opisani abo vzagali nevivchenij Najimovirnishe velike chislo antropologichno vidminnih odin vid odnogo ne zavzhdi chislennih melanezijskih grup i populyacij sformuvalosya cherez yihnyu trivalu izolyaciyu v umovah vidsutnosti u melanezoyidiv sucilnij teritoriyi rozselennya Odin z najbilsh vidokremlenih variantiv melanezijskoyi rasi negritoskij antropologichnij tip negrito vidriznyayetsya vid inshih melanezoyidiv nizkim rostom mensh yak 150 sm i yavno virazhenoyi brahikefaliyeyu Predstavniki cogo antropologichnogo tipu chastkovo shozhogo z pigmeyami Afriki najchastishe zhivut izolovanimi grupami v tropichnih lisah na materiku abo na nevelikih ostrovah v Indokitayi Indoneziyi i Melaneziyi Do negritosiv vidnosyat andamanciv zhiteliv Andamanskih ostroviv semangiv sho naselyayut vnutrishni rajoni Malajskogo pivostrova aeta i she ryad narodiv sho zhivut u vnutrishnih rajonah deyakih ostroviv na Filippinah avstralijskih aborigeniv Pivnichnogo Kvinslenda barrines i aborigeniv severnoavstralijskih ostroviv Baterst i Melvill tapiro kapauku i deyaki inshi narodi Novoyi Gvineyi narodi saoh z Pivdennoyi Kambodzhi moyi z Pivdennogo Laosu moken z ostroviv bilya uzberezhzhya Birmi mani z Tayilandu i ryad inshih narodiv i etnichnih grup Dlya vsih negrityanskih krim vkraj nizkogo zrostu tipovi serednoyi tovshini gubi ne nadto shirokij nis duzhe temna pigmentaciya shkiri ochej i volossya vidsutnist prognatizmu a takozh na vidminu vid bilsh visokoroslih melanezijskih grup slabo rozvineni nadbrivni dugi yaki ne duzhe gliboko posadzheni ochi j ridko vidznachayetsya opuklist spinki nosa V cilomu kozhna z negrityanskih grup dosit svoyeridna tak napriklad v andamanciv zustrichayetsya steatopigiya dlya tapiriv harakterno poshirennya silnokurchavogo volossya dlya aeta poshirennya hvilyastogo volossya u semangiv vidznachayetsya duzhe slabke zrostannya vusiv i borodi navpaki v aeta rist volossya na oblichchi silnij i t in Z oglyadu na ci osoblivosti G F Debec podilyav negritosiv na kilka antropologichnih tipiv andamanskij malakkskij i filippinskij U ryadi klasifikacij Andamanskij negrityanskij malakkskij i negrityanskij filippinski rasovi tipi mozhut rozglyadatisya yak lokalni mali rasi abo zh vsi negritosi v cilomu mozhut rozglyadatisya yak odna lokalna rasa Zgidno z novitnim genetichnim doslidzhennyam mizh populyaciyami negrito z riznih arealiv vidznachayutsya znachni vidminnosti Tak napriklad v etnichnoyi spilnoti mamanva z grupi aeta viyavlena denisivska domishka a v onge odnogo z andamanskih narodiv i u dzhehan z grupi semangiv ciyeyi domishki nabagato menshe abo zovsim nemaye Cej fakt mozhe svidchiti pro te sho rozbizhnist zaznachenih grup negrito vidbulosya u piznomu paleoliti koli melanezijska rasa jmovirno she ne pochinala formuvatisya Otzhe ti chi inshi grupi negrito mogli viniknuti v riznih rajonah Pivdennoshidnoyi Aziyi nezalezhno odin vid odnogo Yak relikt melanezijskoyi rasi rozglyadayutsya vinisheni anglijcyami v XIX stolitti aborigeni Tasmaniyi dlya yakih buli harakterni temna shkira z chervonuvatim vidtinkom nizkij cherep z silno rozvinenim nadbrivnim relyefom duzhe nizke oblichchya chorni kucheryavi volossya duzhe shirokij i korotkij nis z ploskim perenissyam a takozh inshi oznaki U ryadi klasifikacij napriklad u G F Debeca tasmanijskij rasovij tip mozhe rozglyadatisya yak samostijna mala rasa Cherez deyaki osoblivosti sered melanezoyidiv vidilyayut takozh melanezijskij i papuaskij antropologichni tipi Vlasne melanezijskij tip v jogo klasichnomu viglyadi poshirenij na Solomonovih ostrovah Dlya nogo harakterni zagalni pokazniki melanezijskih antropologichnih oznak serednij rozvitok nadbrivnih dug slabkij prognatizm pomirno kucheryave volossya i t in Deyaki grupi melanezijskogo tipu vidriznyayutsya za nezalezhno sformovanij duzhe svitlij pigmentaciyi volossya Papuaskij tip vidriznyayetsya vid melanezijskoyi nizhchim rostom i opukloyu formoyu spinki nosa Krim cogo papuaskij tip harakterizuyetsya dribnohvilyastim abo kucheryavim volossyam pomirnim zrostannyam volossya na tili vuzkim oblichchyam i deyakimi inshimi oznakami Osoblivij novokaledonskij tip vidilyayetsya v aborigeniv Novoyi Kaledoniyi Za okremimi harakteristikami novokaledonci zblizhuyutsya z aborigenami Avstraliyi ta Tasmaniyi u nih vkraj shirokij nis zi sploshenim perenissyam shirokij rot z tovstimi gubami j silno rozvinenij nadbrivnij relyef Razom z tim novokaledonci harakterizuyutsya najvishim rostom v porivnyanni z inshimi tipami melanezijskoyi rasi Predstavnik odnogo z narodiv Papua Novoyi Gvineyi Goroka Truganini ostannya z aborigeniv Tasmaniyi Predstavnik narodu semangi Malajziya Korinni zhiteli Andamanskih ostroviv veliki andamanci Zhinka narodu aeta Filippini Na periferiyi melanezijskoyi arealu zustrichayetsya ryad zmishanih i perehidnih grup i populyacij Znachna yih kilkist zustrichayetsya na shodi Indoneziyi populyaciyi promizhnogo tipu v comu regioni sklalisya v rezultati metisaciyi papuasiv z narodami mongoloyidnoyi rasi Krim cogo pevnij vpliv predstavniki melanezijskoyi rasi nadali na formuvannya antropologichnih oznak korinnogo naselennya Fidzhi a takozh deyakih ostroviv Mikroneziyi ta Zovnishnoyi Polineziyi Antropologichnij tip zhiteliv zaznachenih teritorij neridko viznachayut yak promizhnij mizh melanezijskoyu ta polinezijskoyu rasami Melanezijskij substrat takozh prostezhuyetsya v Polineziyi na shid vid Fidzhi vin zustrichayetsya zokrema u predstavnikiv tonga samoanskim polinezijskogo tipu PrimitkiBolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 172 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 378 Bruk Cheboksarov 1988 s 17 24 Drobyshevskij S V 2017 Dostayushee zveno Prirodnyj areal vostochno ekvatorialnoj avstralo melanezijskoj rasy Antropogenez ru Arhiv originalu za 21 listopada 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2013 T 22 Nanonauka Nikolaj Kavasila S storinki ISBN 978 5 85270 358 3 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2013 T 22 Nanonauka Nikolaj Kavasila S storinki ISBN 978 5 85270 358 3 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 163 165 1 Pustyrnik Rumcherod M Bolshaya rossijskaya enciklopediya 2015 S 257 259 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 35 t gl red 2004 t 28 ISBN 978 5 85270 365 1 z dzherela 29 grudnya 2017 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2013 T 22 Nanonauka Nikolaj Kavasila S storinki ISBN 978 5 85270 358 3 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bruk Cheboksarov 1988 s 17 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 165 166 2 Pustyrnik Rumcherod M Bolshaya rossijskaya enciklopediya 2015 S 257 259 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 35 t gl red 2004 t 28 ISBN 978 5 85270 365 1 Arhivovano z dzherela 29 grudnya 2017 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 378 379 Drobyshevskij S V 2017 Dostayushee zveno Primery periferijnyh grupp polinezijcy ajny veddy Antropogenez ru Arhiv originalu za 1 travnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka Perevireno 1 travnya 2018 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 379 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 383 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2005 T 1 A Anketirovanie S storinki ISBN 5 85270 329 X ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 25 kvitnya 2018 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 25 kvitnya 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2005 T 2 Ankiloz Banka S storinki ISBN 5 85270 330 3 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 26 grudnya 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2005 T 2 Ankiloz Banka S storinki ISBN 5 85270 330 3 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 25 kvitnya 2018 Procitovano 17 zhovtnya 2018 Perevireno 25 kvitnya 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2005 T 1 A Anketirovanie S storinki ISBN 5 85270 329 X ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 22 grudnya 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2009 T 13 Kancelyariya konfiskacii Kirgizy S storinki ISBN 978 5 85270 344 6 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 25 kvitnya 2018 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 25 kvitnya 2018 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 172 173 Drobyshevskij S V 2017 Dostayushee zveno Otlichayutsya li melanezoidy ot avstralijcev Antropogenez ru Arhiv originalu za 20 listopada 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka Perevireno 28 lyutogo 2018 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 407 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2013 T 22 Nanonauka Nikolaj Kavasila S storinki ISBN 978 5 85270 358 3 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2012 T 19 Manikovskij Meotida S storinki ISBN 978 5 85270 353 8 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 20 listopada 2017 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Bruk Cheboksarov 1988 s 17 18 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 388 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 385 Bruk Cheboksarov 1988 s 18 Alekseeva Bogatenkov Drobyshevskij 2004 s 391 Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 36 t predsed red kol Yu S Osipov otv red S L Kravec M Nauch izd vo BRE 2014 T 26 Peru Polupricep S storinki ISBN 978 5 85270 363 7 ros Arhivirovannaya kopiya Arhiv originalu za 11 lyutogo 2018 Procitovano 27 lipnya 2018 Perevireno 28 lyutogo 2018 Drobyshevskij S V 2017 Dostayushee zveno Sovremennoe sostoyanie rasy i eyo vnutrennyaya differenciaciya Antropogenez ru Arhiv originalu za 11 lyutogo 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka Perevireno 28 lyutogo 2018 LiteraturaAlekseeva T I red Drobyshevskij S V M Institut distantnogo obrazovaniya Rossijskogo universiteta druzhby narodov 2004 459 s Perevireno 28 lyutogo 2018 Rasy cheloveka Redkol L E Kubbel V A Tishkov gl red Nauch red sovet izd va Sovetskaya enciklopediya AN SSSR In t etnografii im N N Mikluho Maklaya Narody mira istoriko etnograficheskij spravochnik M Sovetskaya enciklopediya 1988 7 lipnya PosilannyaDrobyshevskij S V Dostayushee zveno Prirodnyj areal vostochno ekvatorialnoj avstralo melanezijskoj rasy Melanezijskaya rasa Antropogenez ru 2017 Arhivirovano 20 noyabrya 2017 goda Provereno 28 fevralya 2018 Melanezijskaya rasa Arhivovano 26 grudnya 2017 u Archive is Fizicheskaya Antropologiya Illyustrirovannyj tolkovyj slovar EdwART 2011 Arhivirovano 26 dekabrya 2017 goda Provereno 28 fevralya 2018 Drobyshevskij S V Dostayushee zveno Osobennosti melanezijskoj rasy Arhivovano 16 chervnya 2013 u Archive is Antropogenez ru 2017 Arhivirovano 16 iyunya 2013 goda Provereno 28 fevralya 2018 Drobyshevskij S V Dostayushee zveno Silno li papuasy otlichayutsya ot melanezijcev Arhivovano 20 listopada 2017 u Archive is Antropogenez ru 2017 Arhivirovano 20 noyabrya 2017 goda Provereno 28 fevralya 2018 Drobyshevskij S V Dostayushee zveno O negrskoj i melanezijskoj rasah Arhivovano 24 sichnya 2016 u Archive is Antropogenez ru 2017 Arhivirovano 24 yanvarya 2016 goda Provereno 28 aprelya 2018 Melanezijskaya rasa Arhivovano 26 grudnya 2017 u Archive is Fizicheskaya Antropologiya Illyustrirovannyj tolkovyj slovar EdwART 2011 Arhivirovano 28 aprelya 2018 goda Provereno 28 aprelya 2018 Melanezid Arhivovano 28 kvitnya 2018 u Archive is Fizicheskaya Antropologiya Illyustrirovannyj tolkovyj slovar EdwART 2011 Arhivirovano 28 aprelya 2018 goda Provereno 28 aprelya 2018 Melanezoidy i veddoidy Stanislav Drobyshevskij PostNauka 4 listopada 2020 u Wayback Machine Provereno 28 fevralya 2018 Negrito Stanislav Drobyshevskij PostNauka 2 listopada 2020 u Wayback Machine Provereno 28 fevralya 2018