Ukrcenter Примітки Марсель Райх РаніцкіMarcel Reich RanickiМарсель Райх Раніцкі 2007Ім я при народженніMarceli ReichНаро

~~|Ukrcenter=~~ ~~|Примітки=~~

Марсель Райх-Раніцкі
Marcel Reich-Ranicki
Марсель Райх-Раніцкі, 2007
Ім'я при народженні	Marceli Reich
Народився	2 червня 1920(1920-06-02) Влоцлавек, Польща
Помер	18 вересня 2013(2013-09-18) (93 роки) Франкфурт-на-Майні ·рак простати
Поховання	^d
Громадянство	Німеччина
Діяльність	літературний критик
Заклад	Тюбінгенський університет, ZDF, Міністерство громадської безпеки, Університет Уппсала, Університет Карлсруе і Дюссельдорфський університет імені Генріха Гейне
Мова творів	німецька
Роки активності	1960-
Жанр	есе, рецензія, стаття
Партія	Польська об'єднана робітнича партія
Родичі	^d і ^d
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Премії	Великий Хрест із Зіркою за заслуги перед Німеччиною (2003)



Марсель Райх-Раніцкі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райх.

Марсе́ль Райх-Рані́цкі, Райх-Раніцький, Райх-Раницький (нім. Marcel Reich-Ranicki, 2 червня 1920, Влоцлавек (Włocławek), Польща — 18 вересня 2013, Франкфурт-на-Майні) — німецький літературний критик та публіцист. Як визнання заслуг у літературі від німецьких ЗМІ та колег одержав призвисько — «Папа сучасної літературної критики».

Біографія

Марсель Райх народився у єврейській родині в Польщі. Однак, в його сім'ї не дотримувилася суворих єврейських звичаїв. Його батьки — Давид та Олена (Helene) Райх. Батько Марселя був торговцем будматеріалами. Мати виросла в Берліні й залучала своїх дітей до німецької культури.

1929 року родина Райх переїхала до Берліна. В 1937 році Марсель закінчив гімназію. У цей час в Німеччині при владі був нацистський уряд, почалися репресії проти євреїв. Марсель подав заяву на вступ до Берлінського Університету Фрідріха Вільгельма (Fredrich-Wilhelms-Universität), проте через його єврейське походження йому було відмовлено.

1938 року всіх євреїв, що народилися в Польщі, вислали з Берліна на батьківщину. Марсель Райх був змушений повернутися до Польщі і поселився у Варшаві. У Польщі, завдяки відмінному знанню німецької мови, він влаштувався працювати перекладачем. У цей же час він почав, під псевдонімом Віктор Гарт (Wiktor Hart), писати концертні рецензії в «Єврейській газеті» (Gazeta Zydowska). Після вторгнення до Польщі військ Третього рейху він був інтернований у єврейське гетто Варшави в 1940 році. В 1942 році йому довелося перекладати наказ німецького командування про ліквідацію єврейського гетто у Варшаві й відправлення всіх євреїв у концентраційні табори Треблінка та Освенцім. Марселю Райху, разом з дружиною Теофілею, вдалося втекти і сховатися в підпілля. Його батьків і братів було вбито.

У вересні 1944 року Прагу (район Варшави на правому березі Вісли, де переховувався Марсель Райх) захопила Радянська армія. Райх вступив в комуністичну партію й почав працювати в пропагандистському відділі. На кінець 1944 року він працював у польській спецслужбі. В 1948 році він, як агент польської спецслужби, був направлений до Лондона. Офіційно в Лондоні він значився як віце-консул під ім'ям Марсель Раніцкі (Marcel Ranicki). Пізніше він зберіг це ім'я за собою. У 1949 році був відкликаний з Лондона до Польщі.

У 1950 році його було звільнено з польської спецслужби й заборонено публікувати свої роботи.

В 1958 році Марсель опинився в Німеччині, під Франкфуртом-на-Майні, де й залишився на проживання. Йому докоряли за те, що він залишився у Німеччині, а не переїхав до Ізраїлю, що він не вважає себе справжнім євреєм. На це він відповів: «Я розумію тих, хто говорить, що не можна відрікатися від своєї нації, а особливо, коли вона переслідується, але єврейська релігія мені значною мірою, абсолютно чужа. Зрештою, саме євреї придумали заповідь «не убий» і заповідь «Люби ближнього свого, як самого себе». Я не є членом єврейської громади, але це не означає, що я перестав бути євреєм».

В 1960–1973 роках Райх-Раніцкі працював літературним критиком у гамбурзькій щотижневій газеті «Die Zeit» (Час).

З 1973 до 1988 роки він був провідним літературним співробітником щоденної газети «Франкфуртер Альґемайне Цайтунг» (нім. Frankfurter Allgemeine Zeitung). Особливою заслугою Райх-Раніцкі є створення «Франкфуртської антології», в якій зібрано понад 1500 творів німецьких авторів.

З 25 березня 1988 року до 14 грудня 2001 року Райх-Раніцкі вів на Другому державному каналі німецького телебачення ZDF популярну передачу «Літературний квартет» (нім. Das literarische Quartett). Ця передача принесла йому загальнонаціональну популярність і здійснювала величезний вплив на весь німецькомовний літературний процес. З острахом і надією чекали автори виступу Райх-Раніцкі з його судженнями про той чи інший твір. Ці виступи мали величезний вплив на подальшу літературну долю авторів. У цей час Райх-Раніцкі отримав своє прізвисько — «Папа Римський німецької літератури».

В 1990 році літературний критик Йоахим Кайзер (Joachim Kaiser) назвав Райх-Раніцкі «найбільш начитаним, найгрізнішим, найавторитетнішим, а тому й найбільш ненависним критиком Німеччини». Марсель Райх-Раніцкі є до сьогодні найпримітнішим і найвпливовішим літературним критиком Німеччини.

Автобіографічна книга Марселя Райх-Раніцкі «Моє життя» була видана більш ніж півмільйонним накладом і довгий час залишалася однією з найпопулярніших публіцистичних книг Німеччини. Ця книга вважається критиками одним з найкращих мемуарних творів XX століття. У цій книзі він пише: «Я наполовину поляк, наполовину німець і на всі сто відсотків єврей».

В 1968–1969 роках Райх-Раніцкі викладав у американських університетах. В 1971–1975 роках він (Gastprofessur) в університетах Стокгольму та Уппсали. З 1974 року — почесний професор Університету Тюбінгена. З 1990 року — професор Університету імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі і з 1991 року — професор Університету Карлсруе.

З 2006 року Райх-Раніцкі — почесний професор Університету Тель-Авіва.

У журналі «Шпіґель» (нім. Der Spiegel), № 25, 16 червня 2005, Райх-Раніцкі представив канонічний список найвизначніших літературних творів німецькою мовою («Kanon lesenswerter deutschsprachiger Werke»). Цей список містить п'єси, роман, повісті, оповідання і ліричні твори окремих поетів.

За плідну діяльність протягом всього життя й за передачу «Літературний квартет», Райх-Раніцкі було присуджено Премію німецького телебачення за 2008 рік. Вручення премії проходило 11 жовтня 2008 року в Кельні. Під час церемонії Райх-Раніцкі вийшов на трибуну й публічно відмовився від отримання премії, висловлюючи, таким чином, свій протест проти низької якості багатьох німецьких телепрограм. Щоб якось згладити скандальність ситуації, ведучий програми Томас Готшальк запропонував Мерселеві Райх-Раніцкі обговорити це пізніше під час окремої телепередачі разом з керівниками провідних німецьких телевізійних каналів. Однак, керівники телеканалів ухилилися від участі в передачі й Томасу Готшалькові довелося одному розмовляти з Райх-Раніцкі. Обидві телепередачі отримали найширший резонанс у Німеччині, й збурили дискусію про проблеми німецького телебачення.

Марсель Райх-Раніцкі проживав разом з дружиною у Франкфурті-на-Майні. Його син Анджей (Andrzej) був професором в Університеті Единбурга. 4 березня 2013 року Марсель Райх-Раніцкі повідомив про те, що захворів на рак. Помер у Франкфурті-на-Майні 18 вересня 2013 року на 94-ому році життя.

Праці

Літературне життя в Німеччині. Коментарі й памфлети (Literarisches Leben in Deutschland. Kommentare u. Pamphlete), 1965
Німецька література на сході й на заході (Deutsche Literatur in Ost und West), 1966
Література маленьких кроків. Німецькі письменники сьогодні (Literatur der kleinen Schritte. Deutsche Schriftsteller heute), 1967
Нелюбимі. Сім емігрантів (Die Ungeliebten. Sieben Emigranten), 1968
Порушники спокою. Євреї в німецькій літературі (Über Ruhestörer. Juden in der deutschen Literatur), Мюнхен, Видавництво «Піпер» (Piper Verlag), 1973.
Повторна перевірка, твори про вчорашні німецьких письменників (Nachprüfung, Aufsätze über deutsche Schriftsteller von gestern) Видавництво «Піпер», 1977
Франкфуртська антологія1 — 27 томи ((Hg.) Frankfurter Anthologie, Band 1-27) Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag), 1978–2004.
Заперечення, до німецької літератури сімдесятих років (Entgegnung, Zur deutschen Literatur der siebziger Jahre), 1981
Томас Манн і його родина (Thomas Mann und die Seinen) Штутгарт, 1987,
Суцільна критика (Lauter Verrisse), dtv, 1993,
Адвокати літератури (Die Anwälte der Literatur) Deutsche Verlags-Anstalt, 1994
Моє життя (Mein Leben), Штутгарт, Deutsche Verlags-Anstalt, 1999,
Сім піонерів. Письменники XX століття (Sieben Wegbereiter. Schriftsteller des 20. Jahrhunderts), Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt, 2002,
Мої портрети. Портрети і твори (Meine Bilder. Porträts und Aufsätze), Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt, 2003,
Наш Грасс (Unser Grass) Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt, 2003,
Вимога дня. Бесіди про німецьких справах (Vom Tag gefordert. Reden in deutschen Angelegenheiten), Мюнхен, DTV, 2003,
Мої історії. Від Йоганна Вольфганга Гете до сучасності (Meine Geschichten. Von Johann Wolfgang von Goethe bis heute), Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag) 2003,
Канон. Німецькі літературні твори. 10 томів і один супровідний том (Der Kanon. Die deutsche Literatur Erzählungen 10 Bände und ein Begleitband), Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag) 2003, ISBN 3-458-06760 — 4

Звання та нагороди

Ґраффіті з портретом Райх-Раніцкі в одній із книгарень міста Менден, Німеччина

Почесний доктор Університету Упсала (1972)
Відзнака Гейне (1976)
Медаль Вільгельма Гайнзе Академії наук і літератури Майнца (1983)
Відзнака Гете міста Франкфурт-на-Майні (1984)
Премія Томаса Манна (1987)
Премія Бамбі (1989)
Премія телебачення Баварії (1991)
Премія Германа Зінсгаймера в галузі літератури та публіцистики (1991)
Почесний доктор Університету Аугсбурга і Отто-Фрідріх-Університету Бамберг (1992)
Премія Людвіга Берні (1995)
Премія оратора Цицерона (1996)
Почесний доктор Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі (1997)
Премія культури землі Гессен (1999)
Премія Фрідріха Герлдерліна міста Бад-Гомбург і літературна премія Самюеля Богуміла Лінде, Торн / Ґеттінген (2000)
Золота Камера (2000)
Почесний доктор Університету Утрехта (2001)
Почесний доктор Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені (2002)
Премія Гете міста Франкфурта (2002)
Великий Хрест із Зіркою за заслуги перед Німеччиною (2003)
Премія Культури Європи (2004)
Премія землі Північний Рейн-Вестфалія (2005)
Почесний доктор Вільного Університету Берліна й Університету Тель-Авіва (2006)

Література

Teofila Reich-Ranicki und Hanna Krall: Es war der letzte Augenblick. Leben im Warschauer Ghetto. Aquarelle und Texte. DVA, Stuttgart, München 2000, 120 S., farbig, Gebunden,
Hubert Spiegel (Hrsg.): Welch ein Leben. Marcel Reich-Ranickis Erinnerungen. Deutscher Taschenbuch Verlag, München 2000, 393 S., , Зміст та анотація^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Frank Schirrmacher: Marcel Reich-Ranicki. Sein Leben in Bildern. Eine Bildbiographie. DVA, München 2001, 288 S., 286 s/w Abb., Leinen,
Thomas Anz: Marcel Reich-Ranicki. dtv, München 2004, 192 S., zahlr. meist farbige Abb.,
Sabine Gebhardt-Herzberg: Das Lied ist geschrieben mit Blut und nicht mit Blei: Mordechaj Anielewicz und der Aufstand im Warschauer Ghetto. Selbstverlag, 250 S., ; містить розділ про втечу Марселя Райх-Раніцкі з Варшавського гетто та роль «Єврейської ради».
Uwe Wittstock: Marcel Reich-Ranicki. Geschichte eines Lebens. Blessing, München 2005, 288 S., 70 Abb.,
Gerhard Gnauck: Wolke und Weide. Marcel Reich-Ranickis polnische Jahre. Klett-Cotta, Stuttgart 2009, 311 S., , Уривок [ 25 квітня 2009 у Wayback Machine.], Обговорення:

Примітки

DiePresse: «Літературному Папі» Райх-Раницькому виповнилось 90 [ 31 серпня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
Reich-Ranicki schimpft auf deutsches Fernsehen welt.de/fernsehen/article2564162/Reich-Ranicki-schimpft-auf-deutsches-Fernsehen.html WELT ONLINE [ 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
„Ich kämpfe gegen den Krebs“. - «Я борюся з раком» [ 22 вересня 2013 у Wayback Machine.] Süddeutsche Zeitung, 4 березня 2013
Literaturkritiker Marcel Reich-Ranicki ist tot. [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] Süddeutsche Zeitung, 18 вересня 2013
Martin Lüdke: «Der Denkmalsturz bleibt aus» [ 30 квітня 2009 у Wayback Machine.], Frankfurter Rundschau, 9. März 2009

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: :de:Marcel Reich-Ranicki

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марсель Райх-Раніцкі

Біографія (укр.)^{[недоступне посилання]}
Who's Who: Biografie Reich-Ranickis — Біографія (нім.) [ 22 липня 2014 у Wayback Machine.]
Internetportal Marcel Reich-Ranicki — Інтернетпортал про Райх-Раніцкі [ 25 лютого 2020 у Wayback Machine.], literaturkritik.de, а також Повна бібліографія (нім.) [ 22 липня 2010 у Wayback Machine.]
Literaturkritiker Marcel Reich-Ranicki Авторська сторінка [ 12 березня 2010 у Wayback Machine.]
, канал 3sat, 12 серпня 2002 року
, газета «Berliner Zeitung», 17 лютого 2007 року, присудження звання почесного доктора Гумбольдтського університету Берліна
«Ein Gespräch mit Marcel Reich-Ranicki: Es war viel leichter, als ich mir das vorgestellt hatte» [ 10 червня 2010 у Wayback Machine.], інтерв'ю для газети «Frankfurter Allgemeine Zeitung», 4 червня 2008 року.
Відеозапис виступу Марселя Райх-Раніцкі під час церемонії вручення премії в 2008 році [ 29 квітня 2011 у Wayback Machine.]
Райх-Раніцкі: «Час нарешті завершити цю справу!» (про Івана Дем'янюка) [ 19 травня 2009 у Wayback Machine.]

[1] DiePresse: «Літературному Папі» Райх-Раницькому виповнилось 90 [ 31 серпня 2011 у Wayback Machine.](нім.)

[2] Reich-Ranicki schimpft auf deutsches Fernsehen welt.de/fernsehen/article2564162/Reich-Ranicki-schimpft-auf-deutsches-Fernsehen.html WELT ONLINE [ 20 жовтня 2007 у Wayback Machine.]

[3] „Ich kämpfe gegen den Krebs“. - «Я борюся з раком» [ 22 вересня 2013 у Wayback Machine.] Süddeutsche Zeitung, 4 березня 2013

[4] Literaturkritiker Marcel Reich-Ranicki ist tot. [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] Süddeutsche Zeitung, 18 вересня 2013

[5] Martin Lüdke: «Der Denkmalsturz bleibt aus» [ 30 квітня 2009 у Wayback Machine.], Frankfurter Rundschau, 9. März 2009