Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Посада Люс ІрігареLuce IrigarayНародилася3 травня 1932 1932 05 03 92 роки Блатон Берніссар БельгіяКраїна Бельгія Франція

Люс Ірігаре

Люс Ірігаре

Люс Ірігаре
Luce Irigaray
Народилася3 травня 1932(1932-05-03) (92 роки)
Блатон, Берніссар, Бельгія
Країнаimage Бельгія
image Франція
Діяльністьфілософ, мовознавиця, викладачка університету, активістка за права жінок, психоаналітикиня
Alma materЛевенський католицький університет
Галузьпсихоаналіз, феміністична філософія, мовознавство
ЗакладНаціональний центр наукових досліджень (Париж)
Членствоd

Люс Ірігаре́ (Ірігарей) (фр. Luce Irigaray, 3 травня 1932, Берніссар, Бельгія) — французька психоаналітикиня, феміністична філософиня та мовознавиця, теоретикиня фемінізму (зокрема, феміністського психоаналізу).

Життєпис

Народилася 3 травня 1932 року в Берніссарі (Бельгія). 1955 року закінчила Левенський католицький університет, де вивчала психологію, філософію та мовознавство. У 1956—1959 роки викладала в школі у Брюсселі. На початку 1960-х переїхала до Франції. 1961 року одержала магістерський диплом Сорбонни з фаху психологія. 1962 року одержала диплом з фаху психопатологія. У 1962—1964 роках працювала в бельгійському Національному фонді наукових досліджень. З 1964 року перейшла на роботу в аналогічну французьку установу в Парижі.

З 1960-х Ірігаре брала участь в психоаналітичних семінарах Жака Лакана. У 1968 захистила докторську роботу з мовознавства. У 1970—1974 роках викладала в Університеті Венсенн. Водночас викладала у , на чолі якої стояв Лакан. Була змушена покинути цю школу через свою габілітаційну дисертацію «Speculum, de l'autre femme» (1974), в якій, зокрема, критикувала фалоцентризм психоаналізу Фрейда і Лакана. Ця праця визначила її як провідну теоретикиню феміністської теорії та континентальної філософії.

У 1982 році працювала в Роттердамському університеті, де написала працю «Етика сексуальної різниці».

На початку 1980-х років повернулася на роботу до CNRS (Париж), де тривалий час працювала на посаді директора досліджень.

У грудні 2003 року одержала звання почесної доктора літератури Лондонського університету.

Окрім академічної діяльності, Ірігаре знана завдяки активній участі у руху за права жінок у різних країнах, зокрема у Франції та Італії.

Відомостей про деталі біографії Ірігаре є мало. Згідно з її поглядами, знання особистостей біографії жінки-вченої може бути використано її академічними опонентами задля дискредитації її позиції.

Науковий доробок

Науковий інтерес Ірігаре полягає у комбінації філософії, психоаналізу та лінгвістики. Головний вплив на її погляди мали праці Зигмунда Фрейда та Жака Лакана. У її роботах прослідковується деякий вплив концепції «деконструкції» Жака Дерріда та поглядів Мартіна Гайдеггера, а також марксистської та гегелівської діалектичної філософії. Серед інших впливів зазначаються роботи Декарта та Спінози.

На думку Ірігаре, кожна епоха має певну філософську проблему, яка має бути детально досліджена. Проблема сучасної епохи – різниця між статями. Попри критику Лакана у своїх працях, Ірігаре дотримується його думки стосовно того, що розрізнення статей є перш за все закладеним у мові.

Ірігаре відома працями з мовознавства та гендерної лінгвістики, в яких досліджувала особливості мовної поведінки відповідно до статі та насамперед працями з феміністської філософії.

Історія західної філософії, за Ірігаре, розвивалася за «гоммосексуальною» логікою (фр. hommosexuelle, тобто від фр. homme — чоловік), для якої існувала лише одна стать — чоловіча. Натомість жінка виступала як об'єкт обміну між чоловіками й завжди визначалася в залежності від чоловіка як певний недолік або атрофія чоловічості. Жінка сама по собі не представлена в символічному порядку, тобто, за Ірігаре, вона — «стать, що не є собою» (фр. Le sexe qui n'en est pas un). Див. Друга стать.

Ірігаре пропонує досліджувати не лише дискурси та ідеї, що існують у суспільстві, а і їх аналіз та прояви. Ірігаре виступає за децентралізацію фалоцентричного дискурсу, зокрема шляхом мімесису чоловічої логіки. Таку чоловічу логіку вона зокрема вбачає і в концепції психоаналізу Фрейда й Лакана. За Ірігаре, жінки мають постійно відтворювати стереотипи та пристосовуватися до навколишнього середовища, в якому домінують чоловіки. Процес мімесису містить відтворення подібних стереотипів шляхом, який суперечить та є зворотним від самої сутності таких уявлень, таким чином ставлячи під сумнів необхідність самих стереотипів. Принцип роботи та низка прикладів мімесису описана у праці Ірігаре «Ce sexe qui n'en est pas un».

Ірігаре пропонує не лише деконструкцію гендерних відмінностей, але й творення жіночого символічного порядку, в якому жінка могла б представити власне жіноче бачення. На думку Ірігаре, через процес мімесису має виникнути нове визначення жінки, вільне від уявлень, властивих чоловікам.

На думку Ірігаре, в основі змін у відносинах між статями мають бути зміни в мові. Звичайне мовлення виключає можливість жінкам говорити про себе на рівних умовах із чоловіками, тобто, за виразом Ірігаре, займати активну суб’єктну позицію. Ірігаре вказує на приклади подібних мовних патернів в англійській та французьких мовах. «Жіноче мовлення», яке Ірігаре розробляє як теоретично, так і у своїх прозових текстах, близьке за концепцією до «жіночого письма» Елен Сіксу. Необхідною характеристикою мови Ірігаре вважає інтерсуб’єктивність – становлення жінок як суб’єктів мовлення та їх визнання як суб’єктів з боку чоловіків. Ірігаре у своїх текстах намагається уникати бінарних опозицій, прив'язуючи мову до тіла й сексуальності. Див. Феміністична мовна реформа, Гендерна нейтральність у мовах з граматичним родом.

Ірігаре також займається проблемою «жіночої генеалогії», з особливим фокусом на відносини між матір’ю та донькою. Релігія, фольклор та міфологія розглядаються нею як джерело інформації про проблеми та особливості, які можуть мати материнські відносини. Для неї мотив вбивства матері (комплекс Електри) передує мотиву батьковбивства (Едипів комплекс), значення якого для формування сучасної культури виявив Фрейд. Дослідниця, зокрема, звертається до давньогрецьких міфів задля аналізу взаємовідносин між матір’ю та донькою.

Ірігаре досліджує етичні аспекти відносин між статями. Ірігаре вважає наявне становище неетичним через домінування чоловічої логіки та те, що жінкам відмовлено у суб’єктності. Міркування Ірігаре щодо «етики іншого» близькі за своїм підходом до концепції Емануеля Левінаса. За Ірігаре, має бути вироблена нова етика відносин між жінками та чоловіками, базована на інтерсуб'єктивності та визнанні непереборних відмінностей. Погляди Ірігаре на етику описані в її працях «Éthique de la différence sexuelle» та «J'aime à toi».

Для розвитку феміністської літературної критики плідними були ідеї Ірігаре про «жіноче мовлення». Нові напрямки гендерних досліджень (Розі Брайдотті, Джудіт Батлер) розвивають її концепції мімезису культурних дискурсів та процесуальності жіночої ідентичності.

Праці

  • Le Langage des déments (Mouton / De Gruyter, 1973).
  • Speculum. De l'autre femme (Éditions de Minuit, 1974).
  • Ce sexe qui n'en est pas un (Éditions de Minuit, 1977).
  • Et l'une ne bouge pas sans l'autre (Éditions de Minuit, 1979).
  • Amante marine de Friedrich Nietzsche (Éditions de Minuit, 1980).
  • Le Corps-à-corps avec la mère (La Pleine lune, 1981).
  • Passions élémentaires (Éditions de Minuit, 1982).
  • L'Oubli de l'air — chez Martin Heidegger (Éditions de Minuit, 1983).
  • La Croyance même (Éditions Galilée, 1983).
  • Éthique de la différence sexuelle (Éditions de Minuit, 1984).
  • Parler n'est jamais neutre (Éditions de Minuit, 1985).
  • Sexes et parentés (Éditions de Minuit, 1987).
  • Le Temps de la différence. Pour une révolution pacifique (L.G.F., " Le Livre de poche. Biblio ", 1989).
  • Sexes et genres à travers les langues (Grasset, 1990).
  • Je, tu, nous. Pour une culture de la différence (Grasset, 1990 ; L.G.F., " Le Livre de poche. Biblio " n°4155, 1992).
  • J'aime à toi (Grasset, 1992).
  • Être deux (Grasset, 1997).
  • Entre Orient et Occident (Grasset, 1999).
  • Prières quotidiennes / Everyday prayers (Maisonneuve et Larose / University of Nottingham, 2004).
  • Teaching, Londres, Bloomsbury Academic, 2008.
  • Il mistero di Maria, Rome, Paoline, 2010.
  • Through Vegetal Being: Two Philosophical Perspectives, New York, Columbia University Press, 2016
  • Voie de l'amour, Sesto San Giovanni, Mimesis, 2016.

Переклади російською

  • Иригарэ Л. Пол, который не единичен // Гендерные исследования. – Харьков: ХУГИ, № 3, 1999.
  • Иригарэ Л. Этика полового различия. М.: Художественный журнал, 2004.
  • Иригарэ Л. Как нам создавать свою красоту // Гендерная теория и искусство : антология 1970–2000 / под ред. Л. М. Бредихиной, К. Дипуэлл. М., 2005.

Див. також

Примітки

  1. Деякі джерела називають роком народження 1930 рік
  2. Nünning, Ansgar (2004). Metzler Lexikon Literatur- und Kulturtheorie. Metzler Lexikon Literatur- und Kulturtheorie. Stuttgart: J.B. Metzler. с. 1—724. ISBN .

Література

  • Burke, Carolyn, Naomi Schor, and Margaret Whitford, ed. Engaging with Irigaray. Columbia University Press, 1994
  • Grosz, Elizabeth. Irigaray and the Divine. Local Consumption Occasional Papers (Monograph No. 9),1986.
  • Huntington, Patricia. Ecstatic Subjects, Utopia and Recognition: Kristeva, Heidegger, Irigaray.
  • Vasseleu, Cathryn. Textures of Light: Vision and Touch in Irigaray, Levinas and Merleau-Ponty. Routledge, 1998.
  • Whitford, Margaret. Luce Irigaray: Philosophy in the Feminine. Routledge, 1991.
  • Irene Sigmund-Wild: Anerkennung des Ver-rückten. Zu Luce Irigarays Entwurf einer «Ethik der sexuellen Differenz». Tectum-Verlag, Marburg 2000, .
  • Tove Soiland: Luce Irigarays Denken der sexuellen Differenz. Eine dritte Position im Streit zwischen Lacan und den Historisten. Turia + Kant, Wien/Berlin 2010, .

Посилання

  • Стаття в Енциклопедії Британніка [ 24 травня 2013 у Wayback Machine.]
  • Стаття в Internet Encyclopedia of Philosophy [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]
  • Сайт, присвячений Ірігаре [ 1 березня 2013 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Posada Lyus IrigareLuce IrigarayNarodilasya3 travnya 1932 1932 05 03 92 roki Blaton Bernissar BelgiyaKrayina Belgiya FranciyaDiyalnistfilosof movoznavicya vikladachka universitetu aktivistka za prava zhinok psihoanalitikinyaAlma materLevenskij katolickij universitetGaluzpsihoanaliz feministichna filosofiya movoznavstvoZakladNacionalnij centr naukovih doslidzhen Parizh Chlenstvod Lyus Irigare Irigarej fr Luce Irigaray 3 travnya 1932 Bernissar Belgiya francuzka psihoanalitikinya feministichna filosofinya ta movoznavicya teoretikinya feminizmu zokrema feministskogo psihoanalizu ZhittyepisNarodilasya 3 travnya 1932 roku v Bernissari Belgiya 1955 roku zakinchila Levenskij katolickij universitet de vivchala psihologiyu filosofiyu ta movoznavstvo U 1956 1959 roki vikladala v shkoli u Bryusseli Na pochatku 1960 h pereyihala do Franciyi 1961 roku oderzhala magisterskij diplom Sorbonni z fahu psihologiya 1962 roku oderzhala diplom z fahu psihopatologiya U 1962 1964 rokah pracyuvala v belgijskomu Nacionalnomu fondi naukovih doslidzhen Z 1964 roku perejshla na robotu v analogichnu francuzku ustanovu v Parizhi Z 1960 h Irigare brala uchast v psihoanalitichnih seminarah Zhaka Lakana U 1968 zahistila doktorsku robotu z movoznavstva U 1970 1974 rokah vikladala v Universiteti Vensenn Vodnochas vikladala u na choli yakoyi stoyav Lakan Bula zmushena pokinuti cyu shkolu cherez svoyu gabilitacijnu disertaciyu Speculum de l autre femme 1974 v yakij zokrema kritikuvala falocentrizm psihoanalizu Frejda i Lakana Cya pracya viznachila yiyi yak providnu teoretikinyu feministskoyi teoriyi ta kontinentalnoyi filosofiyi U 1982 roci pracyuvala v Rotterdamskomu universiteti de napisala pracyu Etika seksualnoyi riznici Na pochatku 1980 h rokiv povernulasya na robotu do CNRS Parizh de trivalij chas pracyuvala na posadi direktora doslidzhen U grudni 2003 roku oderzhala zvannya pochesnoyi doktora literaturi Londonskogo universitetu Okrim akademichnoyi diyalnosti Irigare znana zavdyaki aktivnij uchasti u ruhu za prava zhinok u riznih krayinah zokrema u Franciyi ta Italiyi Vidomostej pro detali biografiyi Irigare ye malo Zgidno z yiyi poglyadami znannya osobistostej biografiyi zhinki vchenoyi mozhe buti vikoristano yiyi akademichnimi oponentami zadlya diskreditaciyi yiyi poziciyi Naukovij dorobokNaukovij interes Irigare polyagaye u kombinaciyi filosofiyi psihoanalizu ta lingvistiki Golovnij vpliv na yiyi poglyadi mali praci Zigmunda Frejda ta Zhaka Lakana U yiyi robotah proslidkovuyetsya deyakij vpliv koncepciyi dekonstrukciyi Zhaka Derrida ta poglyadiv Martina Gajdeggera a takozh marksistskoyi ta gegelivskoyi dialektichnoyi filosofiyi Sered inshih vpliviv zaznachayutsya roboti Dekarta ta Spinozi Na dumku Irigare kozhna epoha maye pevnu filosofsku problemu yaka maye buti detalno doslidzhena Problema suchasnoyi epohi riznicya mizh statyami Popri kritiku Lakana u svoyih pracyah Irigare dotrimuyetsya jogo dumki stosovno togo sho rozriznennya statej ye persh za vse zakladenim u movi Irigare vidoma pracyami z movoznavstva ta gendernoyi lingvistiki v yakih doslidzhuvala osoblivosti movnoyi povedinki vidpovidno do stati ta nasampered pracyami z feministskoyi filosofiyi Istoriya zahidnoyi filosofiyi za Irigare rozvivalasya za gommoseksualnoyu logikoyu fr hommosexuelle tobto vid fr homme cholovik dlya yakoyi isnuvala lishe odna stat cholovicha Natomist zhinka vistupala yak ob yekt obminu mizh cholovikami j zavzhdi viznachalasya v zalezhnosti vid cholovika yak pevnij nedolik abo atrofiya cholovichosti Zhinka sama po sobi ne predstavlena v simvolichnomu poryadku tobto za Irigare vona stat sho ne ye soboyu fr Le sexe qui n en est pas un Div Druga stat Irigare proponuye doslidzhuvati ne lishe diskursi ta ideyi sho isnuyut u suspilstvi a i yih analiz ta proyavi Irigare vistupaye za decentralizaciyu falocentrichnogo diskursu zokrema shlyahom mimesisu cholovichoyi logiki Taku cholovichu logiku vona zokrema vbachaye i v koncepciyi psihoanalizu Frejda j Lakana Za Irigare zhinki mayut postijno vidtvoryuvati stereotipi ta pristosovuvatisya do navkolishnogo seredovisha v yakomu dominuyut choloviki Proces mimesisu mistit vidtvorennya podibnih stereotipiv shlyahom yakij superechit ta ye zvorotnim vid samoyi sutnosti takih uyavlen takim chinom stavlyachi pid sumniv neobhidnist samih stereotipiv Princip roboti ta nizka prikladiv mimesisu opisana u praci Irigare Ce sexe qui n en est pas un Irigare proponuye ne lishe dekonstrukciyu gendernih vidminnostej ale j tvorennya zhinochogo simvolichnogo poryadku v yakomu zhinka mogla b predstaviti vlasne zhinoche bachennya Na dumku Irigare cherez proces mimesisu maye viniknuti nove viznachennya zhinki vilne vid uyavlen vlastivih cholovikam Na dumku Irigare v osnovi zmin u vidnosinah mizh statyami mayut buti zmini v movi Zvichajne movlennya viklyuchaye mozhlivist zhinkam govoriti pro sebe na rivnih umovah iz cholovikami tobto za virazom Irigare zajmati aktivnu sub yektnu poziciyu Irigare vkazuye na prikladi podibnih movnih paterniv v anglijskij ta francuzkih movah Zhinoche movlennya yake Irigare rozroblyaye yak teoretichno tak i u svoyih prozovih tekstah blizke za koncepciyeyu do zhinochogo pisma Elen Siksu Neobhidnoyu harakteristikoyu movi Irigare vvazhaye intersub yektivnist stanovlennya zhinok yak sub yektiv movlennya ta yih viznannya yak sub yektiv z boku cholovikiv Irigare u svoyih tekstah namagayetsya unikati binarnih opozicij priv yazuyuchi movu do tila j seksualnosti Div Feministichna movna reforma Genderna nejtralnist u movah z gramatichnim rodom Irigare takozh zajmayetsya problemoyu zhinochoyi genealogiyi z osoblivim fokusom na vidnosini mizh matir yu ta donkoyu Religiya folklor ta mifologiya rozglyadayutsya neyu yak dzherelo informaciyi pro problemi ta osoblivosti yaki mozhut mati materinski vidnosini Dlya neyi motiv vbivstva materi kompleks Elektri pereduye motivu batkovbivstva Edipiv kompleks znachennya yakogo dlya formuvannya suchasnoyi kulturi viyaviv Frejd Doslidnicya zokrema zvertayetsya do davnogreckih mifiv zadlya analizu vzayemovidnosin mizh matir yu ta donkoyu Irigare doslidzhuye etichni aspekti vidnosin mizh statyami Irigare vvazhaye nayavne stanovishe neetichnim cherez dominuvannya cholovichoyi logiki ta te sho zhinkam vidmovleno u sub yektnosti Mirkuvannya Irigare shodo etiki inshogo blizki za svoyim pidhodom do koncepciyi Emanuelya Levinasa Za Irigare maye buti viroblena nova etika vidnosin mizh zhinkami ta cholovikami bazovana na intersub yektivnosti ta viznanni neperebornih vidminnostej Poglyadi Irigare na etiku opisani v yiyi pracyah Ethique de la difference sexuelle ta J aime a toi Dlya rozvitku feministskoyi literaturnoyi kritiki plidnimi buli ideyi Irigare pro zhinoche movlennya Novi napryamki gendernih doslidzhen Rozi Brajdotti Dzhudit Batler rozvivayut yiyi koncepciyi mimezisu kulturnih diskursiv ta procesualnosti zhinochoyi identichnosti PraciLe Langage des dements Mouton De Gruyter 1973 Speculum De l autre femme Editions de Minuit 1974 Ce sexe qui n en est pas un Editions de Minuit 1977 Et l une ne bouge pas sans l autre Editions de Minuit 1979 Amante marine de Friedrich Nietzsche Editions de Minuit 1980 Le Corps a corps avec la mere La Pleine lune 1981 Passions elementaires Editions de Minuit 1982 L Oubli de l air chez Martin Heidegger Editions de Minuit 1983 La Croyance meme Editions Galilee 1983 Ethique de la difference sexuelle Editions de Minuit 1984 Parler n est jamais neutre Editions de Minuit 1985 Sexes et parentes Editions de Minuit 1987 Le Temps de la difference Pour une revolution pacifique L G F Le Livre de poche Biblio 1989 Sexes et genres a travers les langues Grasset 1990 Je tu nous Pour une culture de la difference Grasset 1990 L G F Le Livre de poche Biblio n 4155 1992 J aime a toi Grasset 1992 Etre deux Grasset 1997 Entre Orient et Occident Grasset 1999 Prieres quotidiennes Everyday prayers Maisonneuve et Larose University of Nottingham 2004 Teaching Londres Bloomsbury Academic 2008 Il mistero di Maria Rome Paoline 2010 Through Vegetal Being Two Philosophical Perspectives New York Columbia University Press 2016 Voie de l amour Sesto San Giovanni Mimesis 2016 Perekladi rosijskoyuIrigare L Pol kotoryj ne edinichen Gendernye issledovaniya Harkov HUGI 3 1999 Irigare L Etika polovogo razlichiya M Hudozhestvennyj zhurnal 2004 Irigare L Kak nam sozdavat svoyu krasotu Gendernaya teoriya i iskusstvo antologiya 1970 2000 pod red L M Bredihinoj K Dipuell M 2005 Div takozhFeministichna movna reforma Genderna nejtralnist Feministska teoriyaPrimitkiDeyaki dzherela nazivayut rokom narodzhennya 1930 rik Nunning Ansgar 2004 Metzler Lexikon Literatur und Kulturtheorie Metzler Lexikon Literatur und Kulturtheorie Stuttgart J B Metzler s 1 724 ISBN 9783476018892 LiteraturaBurke Carolyn Naomi Schor and Margaret Whitford ed Engaging with Irigaray Columbia University Press 1994 Grosz Elizabeth Irigaray and the Divine Local Consumption Occasional Papers Monograph No 9 1986 Huntington Patricia Ecstatic Subjects Utopia and Recognition Kristeva Heidegger Irigaray Vasseleu Cathryn Textures of Light Vision and Touch in Irigaray Levinas and Merleau Ponty Routledge 1998 Whitford Margaret Luce Irigaray Philosophy in the Feminine Routledge 1991 Irene Sigmund Wild Anerkennung des Ver ruckten Zu Luce Irigarays Entwurf einer Ethik der sexuellen Differenz Tectum Verlag Marburg 2000 ISBN 978 3 8288 8169 3 Tove Soiland Luce Irigarays Denken der sexuellen Differenz Eine dritte Position im Streit zwischen Lacan und den Historisten Turia Kant Wien Berlin 2010 ISBN 978 3 85132 582 9 PosilannyaStattya v Enciklopediyi Britannika 24 travnya 2013 u Wayback Machine Stattya v Internet Encyclopedia of Philosophy 6 kvitnya 2019 u Wayback Machine Sajt prisvyachenij Irigare 1 bereznya 2013 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ