Людовик XVIII (фр. Louis XVIII; Луї-Станіслас-Ксав'є, фр. Louis Stanislas Xavier; 17 листопада 1755, Версаль — 16 вересня 1824, Париж) — король Франції (1814-1824, з перервою в 1815), брат Людовика XVI, який носив у час його правління титул графа Прованського (фр. comte de Provence) і почесний титул Мосьє (фр. Monsieur), а потім, під час еміграції, прийняв титул графа де Лілль. Зайняв престол у результаті Реставрації Бурбонів.
Людовик XVIII фр. Louis XVIII | ||
| ||
---|---|---|
Попередник: | Людовик XVII | |
Наступник: | Карл X | |
Ім'я при народженні: | Луї-Станіслас-Ксавьє | |
Народження: | 17 листопада 1755 Версаль | |
Смерть: | 16 вересня 1824 (68 років) Париж | |
Причина смерті: | хвороба | |
Поховання: | Абатство Сен-Дені, Париж, Королівство Франція | |
Країна: | Королівство Франція | |
Релігія: | католицька церква | |
Рід: | Бурбони | |
Батько: | Людовик Фердинанд | |
Мати: | Марія Жозефа Саксонська | |
Шлюб: | Марія-Жозефіна Савойська | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Медіафайли у Вікісховищі | ||
Висловлювання у Вікіцитатах |
На чолі еміграції (1791—1814)
Вів при дворі свого брата порівняно скромне життя. Одружився у 1771 з Марією-Жозефою Савойською; дітей не мав. Після шлюбу йому були присвоєні вищі титули герцога Анжуйського та Вандомського, але він і надалі був відомий переважно як граф Прованський.
У 1791 втік за кордон одночасно з Людовиком XVI, але вдало. З тих пір він жив то в Брюсселі, то в Кобленці, то у Вероні, то в Бланкенбургу, то в Мітаві, то у Варшаві, то знову в Мітаві. Його виганяють за вимогою французького уряду або приймають внаслідок ворожих відносин з ним: так, Росія прийняла його в 1797, вигнала в 1801, знову прийняла в 1805 і знову вигнала після Тільзітського миру.
Після одержання звістки про смерть у Франції свого малолітнього племінника, Людовика XVII, у 1795 проголосив себе, як старший у династії, королем Франції під ім'ям Людовика XVIII.
Після короткого перебування у Швеції Людовик оселився нарешті в Англії, купив замок Хартвелл (у графстві Бакінгемшир) і вичікував подій. Хоча він і був визнаним главою еміграції, але не володів ні енергією, ні заповзятливістю, необхідними в такому положенні: навіть фізично він був вкрай неповороткий внаслідок своєї надмірної повноти; лише з великим небажанням, змушений родичами, він двічі, у 1792 і 1796, ненадовго взяв участь у воєнних діях. Надаючи активну роль енергійнішому своєму братові, графу Артуа, він часом видавав маніфести (в основному, утім, їм тільки підписані), якими нагадував Європі про своє існування.
У 1800 звернувся до генерала Бонапарта з наївним листом, у якому говорив: «поверніть Франції її короля, і майбутні покоління будуть благословляти ваше ім'я». Він рішуче і твердо відмовився від пенсії в 2 млн франків, що йому запропонував Бонапарт за відмовлення від домагань на престол. Від інших емігрантів він відрізнявся тим, що був здатний брати уроки з подій — він зрозумів, що повне повернення до минулого неможливе, перебування в Англії переконало його в сумісності монархії з конституційним режимом. М'якість і поступливість характеру, якими він вдався в свого старшого брата, штовхали його на конституційну дорогу, але слабість і нерішучість, якими він нагадував його ж, заважали йому послідовно її триматися.
Початок правління. Конституційні реформи (1814—1815)
Коли сенат 6 квітня 1814 проголосив реставрацію Бурбонів і конституцію, Людовик відмовився визнати цю конституцію, як створену слугами узурпатора. Тільки після посилених наполягань російського імператора Олександра I, що заявив, що поки Людовик не дасть формальної обіцянки ввести конституційні порядки, він, Олександр, не допустить його в'їзду в Париж, Людовик підписав складену Талейраном декларацію з обіцянкою конституції (фр. déclaration de Saint-Ouen) і урочисто в'їхав у Париж 3 травня 1814.
27 травня була підписана конституційна хартія, але негайно ж, незважаючи на все бажання Людовика триматися неї, почалися грубі її порушення: прихильники імператора та республіки, а також протестанти притіснялися, свобода друку існувала тільки на папері. Цікаво, що останній Людовик XVIII зійшов на престол практично рівно через тисячу років після першого Людовика.
«Сто днів» Наполеона I і повернення до влади (1815—1824)
При звістці про висадження Наполеона I Бонапарта («Сто днів») Людовик видав прокламацію, у якій знову обіцяв дотримувати хартії, і поспішно покинув Париж.
Після битви під Ватерлоо він повернувся під охороною герцога Веллінгтона у Париж і в новій прокламації підтвердив свою обіцянку, а також оголосив загальну амністію, з якої, однак, були виключені «всі зрадники і винуватці вторинного воцаріння Наполеона»; потім пішли страти, вигнання бонапартистів, «царевбивць» і взагалі республіканців із Франції, конфіскації майна тощо. Потім пішли кілька років помірковано-ліберального правління, після убивства герцога Беррійського знову уступили місце реакції.
Людовік ніколи не цікавився жінками і, судячи зі свідчень сучасників, практично не спілкувався зі своєю дружиною. Неясно, що ховалося за фасадом жінконенависництва − асексуальність, імпотенція чи латентна гомосексуальність. Спадкоємцем бездітного монарха став молодший брат, 67-літній Карл X. Це була єдина цілком регулярна зміна влади у Франції протягом усього XIX століття (до 1871 року зміна влади супроводжувалася тим чи іншим переворотом, а потім жоден президент Французької республіки з 1871 до 1906 не пробув на посаді до кінця терміну).
В художній літературі
Дюма А. Граф Монте-Крісто.
Примітки
Література
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Людовик XVIII |
- Р. А. Кривонос. Людовик XVIII // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- «Mémoires de Louis XVIII» (П., 1831-33,)
- E. Daudet, «Histoire de Immigration. Les Bourbons et la Russie pendant la révolution» (П., 1886)
- Viel-Càstel, «Hist. de la Restauration» (П., 1860)
- Vaulabelle, «Histoire des deux Restaurations»
- Чернышевский, «Борьба партий при Л. XVIII и Карле X» («Соврем.», 1860)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyudovik XVIII fr Louis XVIII Luyi Stanislas Ksav ye fr Louis Stanislas Xavier 17 listopada 1755 Versal 16 veresnya 1824 Parizh korol Franciyi 1814 1824 z perervoyu v 1815 brat Lyudovika XVI yakij nosiv u chas jogo pravlinnya titul grafa Provanskogo fr comte de Provence i pochesnij titul Mosye fr Monsieur a potim pid chas emigraciyi prijnyav titul grafa de Lill Zajnyav prestol u rezultati Restavraciyi Burboniv Lyudovik XVIII fr Louis XVIIILyudovik XVIII Korol Franciyi Poperednik Lyudovik XVII Nastupnik Karl X Im ya pri narodzhenni Luyi Stanislas KsavyeNarodzhennya 17 listopada 1755 1755 11 17 VersalSmert 16 veresnya 1824 1824 09 16 68 rokiv ParizhPrichina smerti hvorobaPohovannya Abatstvo Sen Deni Parizh Korolivstvo FranciyaKrayina Korolivstvo FranciyaReligiya katolicka cerkvaRid BurboniBatko Lyudovik FerdinandMati Mariya Zhozefa SaksonskaShlyub Mariya Zhozefina Savojska Avtograf Nagorodi Orden Karmelskoyi Divi i Svyatogo Lazarya Mediafajli b u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahNa choli emigraciyi 1791 1814 Viv pri dvori svogo brata porivnyano skromne zhittya Odruzhivsya u 1771 z Mariyeyu Zhozefoyu Savojskoyu ditej ne mav Pislya shlyubu jomu buli prisvoyeni vishi tituli gercoga Anzhujskogo ta Vandomskogo ale vin i nadali buv vidomij perevazhno yak graf Provanskij U 1791 vtik za kordon odnochasno z Lyudovikom XVI ale vdalo Z tih pir vin zhiv to v Bryusseli to v Koblenci to u Veroni to v Blankenburgu to v Mitavi to u Varshavi to znovu v Mitavi Jogo viganyayut za vimogoyu francuzkogo uryadu abo prijmayut vnaslidok vorozhih vidnosin z nim tak Rosiya prijnyala jogo v 1797 vignala v 1801 znovu prijnyala v 1805 i znovu vignala pislya Tilzitskogo miru Pislya oderzhannya zvistki pro smert u Franciyi svogo malolitnogo pleminnika Lyudovika XVII u 1795 progolosiv sebe yak starshij u dinastiyi korolem Franciyi pid im yam Lyudovika XVIII Pislya korotkogo perebuvannya u Shveciyi Lyudovik oselivsya nareshti v Angliyi kupiv zamok Hartvell u grafstvi Bakingemshir i vichikuvav podij Hocha vin i buv viznanim glavoyu emigraciyi ale ne volodiv ni energiyeyu ni zapovzyatlivistyu neobhidnimi v takomu polozhenni navit fizichno vin buv vkraj nepovorotkij vnaslidok svoyeyi nadmirnoyi povnoti lishe z velikim nebazhannyam zmushenij rodichami vin dvichi u 1792 i 1796 nenadovgo vzyav uchast u voyennih diyah Nadayuchi aktivnu rol energijnishomu svoyemu bratovi grafu Artua vin chasom vidavav manifesti v osnovnomu utim yim tilki pidpisani yakimi nagaduvav Yevropi pro svoye isnuvannya U 1800 zvernuvsya do generala Bonaparta z nayivnim listom u yakomu govoriv povernit Franciyi yiyi korolya i majbutni pokolinnya budut blagoslovlyati vashe im ya Vin rishuche i tverdo vidmovivsya vid pensiyi v 2 mln frankiv sho jomu zaproponuvav Bonapart za vidmovlennya vid domagan na prestol Vid inshih emigrantiv vin vidriznyavsya tim sho buv zdatnij brati uroki z podij vin zrozumiv sho povne povernennya do minulogo nemozhlive perebuvannya v Angliyi perekonalo jogo v sumisnosti monarhiyi z konstitucijnim rezhimom M yakist i postuplivist harakteru yakimi vin vdavsya v svogo starshogo brata shtovhali jogo na konstitucijnu dorogu ale slabist i nerishuchist yakimi vin nagaduvav jogo zh zavazhali jomu poslidovno yiyi trimatisya Pochatok pravlinnya Konstitucijni reformi 1814 1815 Koli senat 6 kvitnya 1814 progolosiv restavraciyu Burboniv i konstituciyu Lyudovik vidmovivsya viznati cyu konstituciyu yak stvorenu slugami uzurpatora Tilki pislya posilenih napolyagan rosijskogo imperatora Oleksandra I sho zayaviv sho poki Lyudovik ne dast formalnoyi obicyanki vvesti konstitucijni poryadki vin Oleksandr ne dopustit jogo v yizdu v Parizh Lyudovik pidpisav skladenu Talejranom deklaraciyu z obicyankoyu konstituciyi fr declaration de Saint Ouen i urochisto v yihav u Parizh 3 travnya 1814 27 travnya bula pidpisana konstitucijna hartiya ale negajno zh nezvazhayuchi na vse bazhannya Lyudovika trimatisya neyi pochalisya grubi yiyi porushennya prihilniki imperatora ta respubliki a takozh protestanti pritisnyalisya svoboda druku isnuvala tilki na paperi Cikavo sho ostannij Lyudovik XVIII zijshov na prestol praktichno rivno cherez tisyachu rokiv pislya pershogo Lyudovika Sto dniv Napoleona I i povernennya do vladi 1815 1824 Pri zvistci pro visadzhennya Napoleona I Bonaparta Sto dniv Lyudovik vidav proklamaciyu u yakij znovu obicyav dotrimuvati hartiyi i pospishno pokinuv Parizh Pislya bitvi pid Vaterloo vin povernuvsya pid ohoronoyu gercoga Vellingtona u Parizh i v novij proklamaciyi pidtverdiv svoyu obicyanku a takozh ogolosiv zagalnu amnistiyu z yakoyi odnak buli viklyucheni vsi zradniki i vinuvatci vtorinnogo vocarinnya Napoleona potim pishli strati vignannya bonapartistiv carevbivc i vzagali respublikanciv iz Franciyi konfiskaciyi majna tosho Potim pishli kilka rokiv pomirkovano liberalnogo pravlinnya pislya ubivstva gercoga Berrijskogo znovu ustupili misce reakciyi Lyudovik nikoli ne cikavivsya zhinkami i sudyachi zi svidchen suchasnikiv praktichno ne spilkuvavsya zi svoyeyu druzhinoyu Neyasno sho hovalosya za fasadom zhinkonenavisnictva aseksualnist impotenciya chi latentna gomoseksualnist Spadkoyemcem bezditnogo monarha stav molodshij brat 67 litnij Karl X Ce bula yedina cilkom regulyarna zmina vladi u Franciyi protyagom usogo XIX stolittya do 1871 roku zmina vladi suprovodzhuvalasya tim chi inshim perevorotom a potim zhoden prezident Francuzkoyi respubliki z 1871 do 1906 ne probuv na posadi do kincya terminu V hudozhnij literaturiDyuma A Graf Monte Kristo PrimitkiLiteraturaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Lyudovik XVIII R A Krivonos Lyudovik XVIII Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Memoires de Louis XVIII P 1831 33 E Daudet Histoire de Immigration Les Bourbons et la Russie pendant la revolution P 1886 Viel Castel Hist de la Restauration P 1860 Vaulabelle Histoire des deux Restaurations Chernyshevskij Borba partij pri L XVIII i Karle X Sovrem 1860 Poperednik Lyudovik XVII Korol Franciyi 1814 1824 roki Nastupnik Karl X Poperednik Lyudovik VI Korol Navarri 1814 1824 roki Nastupnik Karl V Poperednik Lyudovik de Burbon Korol Yerusalimu 1795 1824 titulyarnij roki Nastupnik Karl de Burbon