Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Меліков Михайло Таріелович Лоріс Меліков 1825 24 12 12 1888 військовий

Лоріс-Меліков Михайло Таріелович

Лоріс-Меліков Михайло Таріелович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Меліков.

Михайло Таріелович Лоріс-Меліков (1825 — 24(12).12.1888) — військовий і державний діяч, генерал-ад'ютант (1865), генерал від кавалерії (1875), граф (1878), член Державної ради (1880). Походив з давнього вірменського роду, що прийняв підданство Грузинського царства. Народився в м. Тифліс (нині м. Тбілісі, Грузія), 1832 разом з батьком, який був підприємцем і вів значні торговельні справи, затверджений у російському дворянстві. Деякий час навчався в тифліських школах, тоді ж оволодів кількома мовами. 1836 вступив до Лазаревського інституту східних мов у Москві. Від 1841 — у петербурзькій школі гвардійських прапорщиків і кавалерійських юнкерів. Приятелював з однокласником О.Наришкіним і поетом Миколою Некрасовим. 1843 випущений служити корнетом Гродненського лейб-гусарського полку. Від кінця 1844 — поручик.

Лоріс-Меліков Михайло Таріелович
вірм. Միքաէլ Տարիելի Լորիս-Մելիքով
груз. მიხეილ ლორის-მელიქიშვილი
image
Народився21 жовтня (2 листопада) 1824[3][4]
Тифліс, Грузинська губернія, Російська імперія[5]
Помер24 грудня 1888(1888-12-24)[1][2] (64 роки)
Ніцца
Похованняd
Країнаimage Російська імперія
Національністьвірмени[5]
Діяльністьвійськовослужбовець, державний діяч, письменник, політик
Alma materЛазаревський інститут східних мов[5] і d (2 серпня 1843)
Знання мовросійська
УчасникКавказька війна[5], Кримська війна[5] і Російсько-турецька війна 1877–78[5]
ЧленствоПетербурзька академія наук
Титулграф[d]
Посадаd і член Державної ради Російської імперії[d]
Військове званнягенерал від кавалерії
КонфесіяВірменська апостольська церква
Рідd
ДітиQ95628380?
Нагороди
image image image image image image image image image image image image image image image image image image image

На посаді «для особливих доручень»

Улітку 1848 призначений на посаду «для особливих доручень» при намісникові імператора Миколи I й головнокомандувачі на Кавказі М.Воронцові. Воював проти горців. 1849 став штабсротмістром. Від 1851 — ротмістр. Супроводжував Хаджи-Мурата (колишнього соратника імама Шаміля) після переходу того на бік царату. 1853 підвищений у званні до полковника.

Участь у Кримській війні

Учасник Кримської війни 1853—1856. Від весни 1855 служив при кавказькому намісникові й головнокомандуючому Окремим кавказьким корпусом М.Муравйові. Для виконання спеціальних завдань мав у підпорядкуванні окремий «легіон» (мобільний загін із кількох сотень охочих вояків і 500-особовий курдський полк). 1855 брав участь у блокаді Карського укріплення, змусив капітулювати тамтешню залогу. Виконував обов'язки коменданта захопленого регіону — місцевого пашалика. За Паризьким мирним договором 1856 передав Османській імперії фортецю Карс (в обмін на повернення Російській імперії попередньо втраченого нею Севастополя). Того ж року став генерал-майором.

Дати біографії

  • 1858 — військовий начальник в Абхазії та інспектор лінійних батальйонів Кутаїського генерал-губернаторства. Залучався до дипломатичних місій.
  • 1860 вів переговори з представниками Османської імперії про переселення горців на її терени, виконував обов'язки військового начальника Південного Дагестану та дербентського градоначальника.
  • Від 9 квітня (28 березня) 1863 керував Терською обл. Очолюючи там регулярні війська, був водночас наказним отаманом її козацтва, став генерал-лейтенантом.
  • 1864 жорстоко придушив повстання в Кабарді корінного населення, сприяв інспірованій урядом масовій еміграції місцевого люду до Туреччини, селянській реформі на Північному Кавказі (див. також Селянська реформа 1861).

Колекціонував старожитності (з його зібрання ж. «Русский архив» 1873 опублікував рукопис «О кавказских правителях»).

  • 1875 лікувався за кордоном, потоваришував із слов'янофілом О.Кошелевим, М.Погодіним.
  • 1876 направлений командувати діючим на Кавказі корпусом. На початку російсько-турецької війни 1877—1878 штурмом здобув м. Ардаган, потім — Карс (нині обидва міста в Туреччині).
  • Взимку 1878/79 обійняв посаду тимчасового генерал-губернатора в Астраханській та суміжних з нею губерніях, успішно вжив рішучі заходи задля ліквідації епідемії чуми на Поволжі.

Командувач Харківського військового округу, генерал-губернатор

Від квітня 1879 — тимчасовий харківський генерал-губернатор (з підпорядкуванням, крім Харківської губернії, ще й Полтавської губернії, Чернігівської губернії, Курської, Бєлгородської й Орловської губерній) і командувач Харківського військового округу. За його урядування було розгромлено територіальну організацію «Народної волі» (15 осіб були віддані до військ. суду, 37 — відправлені на заслання за «політичну ненадійність»). Сприяв земству та міському самоврядуванню, підтримав створення Харківського технологічного інституту.

24 (12) лютого 1880, згідно з указом імператора Олександра II «Про затвердження Верховної розпорядчої комісії з охорони державного ладу та громадського спокою», призначений головним начальником утвореного в Санкт-Петербурзі надзвичайного органу влади, якому тимчасово підлягав навіть Третій відділ «Власної його Імператорської Величності канцелярії». 3 березня (20 лютого) на Л.-М. вчинив замах терорист Іполіт Млодецький, але не вцілив (зважаючи на це, сам потерпілий просив царя не позбавляти нападника життя, проте марно: за швидким судовим вироком через добу І.Млодецького стратили на петербурзькій шибениці).

Невдовзі влаштував сенаторську «загальну ревізію» кількох губерній, у тому числі Київської губернії, Воронезької та Чернігівської губерній. Улітку 1880 ініціював скасування запровадженої на початку цього ж року під його керівництвом Верховної розпорядчої комісії (була створена для боротьби з тогочасним революційним народництвом), зберігши її функції та власні повноваження в системі оновленого міністерства внутрішніх справ, яке очолив у ранзі міністра (фактично як прем'єр-міністр), ставши водночас і шефом жандармів. Разом із монархом відвідав Крим, супроводжував туди й цесаревича Олександра Олександровича — спадкоємця російського престолу. По поверненні до Санкт-Петербурга 18(06) вересня виступив перед редакторами провідних періодичних видань із роз'ясненням своїх політичних намірів (фактично це був перший у Російській імперії брифінг для преси).

Програма поміркованої лібералізації

1881 виклав Олександрові II програму поміркованої лібералізації управління державою, готував проєкт відповідного урядового повідомлення для офіційної газети «Правительственный вестник», однак по загибелі царя від бомбування терористами не знайшов підтримки для продовження цієї справи у нового імператора Олександра III. 16 (4) травня 1881 демонстративно взяв відставку за станом здоров'я. Відтоді мешкав переважно за кордоном.

Нагороди

Нагороджений орденами св. Анни 4-го ст. з написом «За храбрость» (1848), 3-го ст. з бантом (1850), 2-го ст. з мечами і такого самого ступеня з імператорською короною (1852), 1-го ст. з мечами (1860), св. Станіслава 1-го ст. (1859), св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го ст. з бантом (1854), 3-го ст. з мечами (1855), 2-го ст. з мечами (1861) та 1-го ст. з мечами (1877), Білого орла (1865), св. Георгія 3-го і 2-го ст., св. апостола Андрія Первозваного (1880), а також золотою шаблею за хоробрість (1851).

Нагороджений золотою медаллю «За працю у справі звільнення селян від кріпацтва».

Помер у м. Ніцца (Франція). Похований у Тифлісі.

Джерела та література

Примітки

  1. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
    d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
  2. Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
    d:Track:Q1768199d:Track:Q649d:Track:Q5061737
  3. надгробок
    d:Track:Q203443
  4. https://armeniansite.ru/vydayushchiesya-armyane/222-m-t-loris-melikov.html
  5. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
    d:Track:Q164396d:Track:Q124405912d:Track:Q6429958d:Track:Q2657718

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Melikov Mihajlo Tarielovich Loris Melikov 1825 24 12 12 1888 vijskovij i derzhavnij diyach general ad yutant 1865 general vid kavaleriyi 1875 graf 1878 chlen Derzhavnoyi radi 1880 Pohodiv z davnogo virmenskogo rodu sho prijnyav piddanstvo Gruzinskogo carstva Narodivsya v m Tiflis nini m Tbilisi Gruziya 1832 razom z batkom yakij buv pidpriyemcem i viv znachni torgovelni spravi zatverdzhenij u rosijskomu dvoryanstvi Deyakij chas navchavsya v tifliskih shkolah todi zh ovolodiv kilkoma movami 1836 vstupiv do Lazarevskogo institutu shidnih mov u Moskvi Vid 1841 u peterburzkij shkoli gvardijskih praporshikiv i kavalerijskih yunkeriv Priyatelyuvav z odnoklasnikom O Narishkinim i poetom Mikoloyu Nekrasovim 1843 vipushenij sluzhiti kornetom Grodnenskogo lejb gusarskogo polku Vid kincya 1844 poruchik Loris Melikov Mihajlo Tarielovichvirm Միքաէլ Տարիելի Լորիս Մելիքով gruz მიხეილ ლორის მელიქიშვილიNarodivsya21 zhovtnya 2 listopada 1824 3 4 Tiflis Gruzinska guberniya Rosijska imperiya 5 Pomer24 grudnya 1888 1888 12 24 1 2 64 roki NiccaPohovannyadKrayina Rosijska imperiyaNacionalnistvirmeni 5 Diyalnistvijskovosluzhbovec derzhavnij diyach pismennik politikAlma materLazarevskij institut shidnih mov 5 i d 2 serpnya 1843 Znannya movrosijskaUchasnikKavkazka vijna 5 Krimska vijna 5 i Rosijsko turecka vijna 1877 78 5 ChlenstvoPeterburzka akademiya naukTitulgraf d Posadad i chlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d Vijskove zvannyageneral vid kavaleriyiKonfesiyaVirmenska apostolska cerkvaRiddDitiQ95628380 Nagorodi Mediafajli u VikishovishiNa posadi dlya osoblivih doruchen Ulitku 1848 priznachenij na posadu dlya osoblivih doruchen pri namisnikovi imperatora Mikoli I j golovnokomanduvachi na Kavkazi M Voroncovi Voyuvav proti gorciv 1849 stav shtabsrotmistrom Vid 1851 rotmistr Suprovodzhuvav Hadzhi Murata kolishnogo soratnika imama Shamilya pislya perehodu togo na bik caratu 1853 pidvishenij u zvanni do polkovnika Uchast u Krimskij vijniUchasnik Krimskoyi vijni 1853 1856 Vid vesni 1855 sluzhiv pri kavkazkomu namisnikovi j golovnokomanduyuchomu Okremim kavkazkim korpusom M Muravjovi Dlya vikonannya specialnih zavdan mav u pidporyadkuvanni okremij legion mobilnij zagin iz kilkoh soten ohochih voyakiv i 500 osobovij kurdskij polk 1855 brav uchast u blokadi Karskogo ukriplennya zmusiv kapitulyuvati tamteshnyu zalogu Vikonuvav obov yazki komendanta zahoplenogo regionu miscevogo pashalika Za Parizkim mirnim dogovorom 1856 peredav Osmanskij imperiyi fortecyu Kars v obmin na povernennya Rosijskij imperiyi poperedno vtrachenogo neyu Sevastopolya Togo zh roku stav general majorom Dati biografiyi1858 vijskovij nachalnik v Abhaziyi ta inspektor linijnih bataljoniv Kutayiskogo general gubernatorstva Zaluchavsya do diplomatichnih misij 1860 viv peregovori z predstavnikami Osmanskoyi imperiyi pro pereselennya gorciv na yiyi tereni vikonuvav obov yazki vijskovogo nachalnika Pivdennogo Dagestanu ta derbentskogo gradonachalnika Vid 9 kvitnya 28 bereznya 1863 keruvav Terskoyu obl Ocholyuyuchi tam regulyarni vijska buv vodnochas nakaznim otamanom yiyi kozactva stav general lejtenantom 1864 zhorstoko pridushiv povstannya v Kabardi korinnogo naselennya spriyav inspirovanij uryadom masovij emigraciyi miscevogo lyudu do Turechchini selyanskij reformi na Pivnichnomu Kavkazi div takozh Selyanska reforma 1861 Kolekcionuvav starozhitnosti z jogo zibrannya zh Russkij arhiv 1873 opublikuvav rukopis O kavkazskih pravitelyah 1875 likuvavsya za kordonom potovarishuvav iz slov yanofilom O Koshelevim M Pogodinim 1876 napravlenij komanduvati diyuchim na Kavkazi korpusom Na pochatku rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 shturmom zdobuv m Ardagan potim Kars nini obidva mista v Turechchini Vzimku 1878 79 obijnyav posadu timchasovogo general gubernatora v Astrahanskij ta sumizhnih z neyu guberniyah uspishno vzhiv rishuchi zahodi zadlya likvidaciyi epidemiyi chumi na Povolzhi Komanduvach Harkivskogo vijskovogo okrugu general gubernatorVid kvitnya 1879 timchasovij harkivskij general gubernator z pidporyadkuvannyam krim Harkivskoyi guberniyi she j Poltavskoyi guberniyi Chernigivskoyi guberniyi Kurskoyi Byelgorodskoyi j Orlovskoyi gubernij i komanduvach Harkivskogo vijskovogo okrugu Za jogo uryaduvannya bulo rozgromleno teritorialnu organizaciyu Narodnoyi voli 15 osib buli viddani do vijsk sudu 37 vidpravleni na zaslannya za politichnu nenadijnist Spriyav zemstvu ta miskomu samovryaduvannyu pidtrimav stvorennya Harkivskogo tehnologichnogo institutu 24 12 lyutogo 1880 zgidno z ukazom imperatora Oleksandra II Pro zatverdzhennya Verhovnoyi rozporyadchoyi komisiyi z ohoroni derzhavnogo ladu ta gromadskogo spokoyu priznachenij golovnim nachalnikom utvorenogo v Sankt Peterburzi nadzvichajnogo organu vladi yakomu timchasovo pidlyagav navit Tretij viddil Vlasnoyi jogo Imperatorskoyi Velichnosti kancelyariyi 3 bereznya 20 lyutogo na L M vchiniv zamah terorist Ipolit Mlodeckij ale ne vciliv zvazhayuchi na ce sam poterpilij prosiv carya ne pozbavlyati napadnika zhittya prote marno za shvidkim sudovim virokom cherez dobu I Mlodeckogo stratili na peterburzkij shibenici Nevdovzi vlashtuvav senatorsku zagalnu reviziyu kilkoh gubernij u tomu chisli Kiyivskoyi guberniyi Voronezkoyi ta Chernigivskoyi gubernij Ulitku 1880 iniciyuvav skasuvannya zaprovadzhenoyi na pochatku cogo zh roku pid jogo kerivnictvom Verhovnoyi rozporyadchoyi komisiyi bula stvorena dlya borotbi z togochasnim revolyucijnim narodnictvom zberigshi yiyi funkciyi ta vlasni povnovazhennya v sistemi onovlenogo ministerstva vnutrishnih sprav yake ocholiv u ranzi ministra faktichno yak prem yer ministr stavshi vodnochas i shefom zhandarmiv Razom iz monarhom vidvidav Krim suprovodzhuvav tudi j cesarevicha Oleksandra Oleksandrovicha spadkoyemcya rosijskogo prestolu Po povernenni do Sankt Peterburga 18 06 veresnya vistupiv pered redaktorami providnih periodichnih vidan iz roz yasnennyam svoyih politichnih namiriv faktichno ce buv pershij u Rosijskij imperiyi brifing dlya presi Programa pomirkovanoyi liberalizaciyi1881 viklav Oleksandrovi II programu pomirkovanoyi liberalizaciyi upravlinnya derzhavoyu gotuvav proyekt vidpovidnogo uryadovogo povidomlennya dlya oficijnoyi gazeti Pravitelstvennyj vestnik odnak po zagibeli carya vid bombuvannya teroristami ne znajshov pidtrimki dlya prodovzhennya ciyeyi spravi u novogo imperatora Oleksandra III 16 4 travnya 1881 demonstrativno vzyav vidstavku za stanom zdorov ya Vidtodi meshkav perevazhno za kordonom NagorodiNagorodzhenij ordenami sv Anni 4 go st z napisom Za hrabrost 1848 3 go st z bantom 1850 2 go st z mechami i takogo samogo stupenya z imperatorskoyu koronoyu 1852 1 go st z mechami 1860 sv Stanislava 1 go st 1859 sv rivnoapostolnogo kn Volodimira 4 go st z bantom 1854 3 go st z mechami 1855 2 go st z mechami 1861 ta 1 go st z mechami 1877 Bilogo orla 1865 sv Georgiya 3 go i 2 go st sv apostola Andriya Pervozvanogo 1880 a takozh zolotoyu shableyu za horobrist 1851 Nagorodzhenij zolotoyu medallyu Za pracyu u spravi zvilnennya selyan vid kripactva Pomer u m Nicca Franciya Pohovanij u Tiflisi Dzherela ta literaturaP G Usenko Loris Melikov Loris Melikov Mihajlo Tarielovich 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 271 ISBN 978 966 00 1028 1 PrimitkiLibrary of Congress Authorities Library of Congress d Track Q13219454d Track Q131454 Bolshaya rossijskaya enciklopediya Moskva Bolshaya rossijskaya enciklopediya 2004 d Track Q1768199d Track Q649d Track Q5061737 nadgrobok d Track Q203443 https armeniansite ru vydayushchiesya armyane 222 m t loris melikov html Virmenska radyanska enciklopediya za red Վ Համբարձումյան Կ Խուդավերդյան Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն 1974 d Track Q164396d Track Q124405912d Track Q6429958d Track Q2657718PosilannyaLoris Melikov Mihajlo Tarielovich 19 listopada 2016 u Wayback Machine Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985

Дата публікації:
Топ