Литовсько-польський договір (1352)

Литовсько-польський договір — угода між Литвою і Польщею про 2-річне перемир'я у війні та розподіл земель Русі. Точна дата і місце укладання невідомі. Гіпотетично датується червенем — вересенем 1352 року. Написана староруською книжною мовою. З литовського боку договір підписали Явнут, Кейстут і Любарт Гедиміновичі, а також Юрій Наримунтович і Юрій Коріятович; з польського боку — польський король Казимир III, мазовецькі князі Земовит III і Казимир Тройденовичі. Згідно з угодою Волинь залишалася за Литвою, а Галичина — Польщею. Обидві сторони припиняли воєнні дії, проте перемир'я не було дотримане.

Литовсько-польський договір
Тип	міжнародний договір
Підписано	1352 (?)
Місце	невідомо
Умови	розподіл земель Русі
Сторони	Литва, Польща
Мова	руська

Датування і місце написання

В угоді не вказано ні дати, ні місця написання. В історіографії нема єдиної думки щодо датування пам'ятки. Серед гіпотетичних дат наводяться такі:

• після 1340 року («Акти Західної Росії»);
• середина XIV ст. (Лебедев С.);
• між 1340 і 1345 роками: (Стадницький К.);
• 1342 рік (Стрончинський К.);
• 1347 рік: (Антонович В.)
• 1349 рік (ранній Зубрицький Д., Смирнов О., Карський Ю., Срезневський І. );
• 1350 рік (Дурново М., Головацький Я. Соболевський О. і Пташицький С. , пізній Зубрицький Д.);
• 1352 рік, черевень—вересень, між днем Івана Купала і Покровою: (Прохаска, Філевич, Леонотович Ф., Грушевський М., Розов В., Пещак, М., Войтович Л.).
• 1354 рік: (Андріяшев)

На думку Розова договір був написаний на Волині.

Умови

1. Литва і Польща припиняють воєнні дії й встановлюють перемир'я на 2 роки. Литовські князі обіцяють дотримуватися миру від імені свого великого князя литовського Ольгерда, а також Коріята, Патрикія й їхніх синів;
2. Литва утримує за собою усю Волинь (Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську, Берестейську землі);
3. Польща утримує за собою Галичину (Львівську землю);
4. Литва і Польща не будуть будувати на Руській землі (теренах колишньої Галицько-Волинської держави) нових міст і фортець;
5. Кременець надається Юрію Наримунтовичу від литовських князів і польського короля; місто відбудовувати забороняється.
6. Польща не допомагатиме Угорщині в походах на Волинь; Литва не допомагатиме Золотій Орді або її темникам у походах на Галичину.
7. Питання спадщини і майна волинського князя Любарта мусило розглядатися за посередництва Угорщини.
8. Правителі обох країн компенсуватимуть один одному за протиправні дії свої підданих;

Текст

Оригінал		Переклад
Вѣдаи то каждыи чл̃вкъ кто на тыи листъ посмотрить. ω̇же ӕ кнѧзь єоунутии´ и кистютии. и любартъ юрьии наримонътовичь. юрьии корьӕтовичь. чинимы миръ твердыи. ис королемь казимиромь польскъмь. и̇ сомовитомь и съ єго братомь казимиромь мазовьскымь. и съ єго землѧми. краковьскою и судомирьскою. сирѧзьскою. куӕвьскою. лучичьскою´ добрыньскою´ плотьскою´ мазовьскою. люблиньскою´ сетѣховьскою. и со львовьскою´ а за велкого кнѧзѧ ω̇лькѣрта и за корьӕта´ и за патрикиӕ´ и за ихъ сыны´ мы ислюбүємъ. тотъ миръ держати вѣлми твердо. бєзо. всѧкоѣ 2хитрости´ не заимати намъ королевы землѣ´ ни єго людии што єго слухають´ королеви держати лвовьскую землю исполна´ и намъ держати володимѣрьскую. луцкую´ белзьскую´ холмьскую. берестиискую´ и̇сполна жь´ а миръ ω(т) покрова бц̃ѣ до и̇ванѧ дн̃е до купалъ´ а ω(т) иванѧ дн̃е за. в̃. лѣ(т)´ а городовъ оу рускои земли новыхъ не ставити´ ни сожьженого не рубити´ доколѧ миръ стоить за. в̃. лѣ(т). а кремѧнець держати юрью наримонътовичю. ω(т) кнѧзии̇ литовьскыхъ. и̇ ω(т) королѧ за в̃. лѣ(т). а города не рубити´ а коли миръ станеть´ юрью кнѧзю города лишитисѧ´ аже поидеть оугорьскыи король на литву´ польскому королеви помагати´ аже пои̇деть на русь што литвы слушаєть. королеви не помагати´ а пои̇деть ли царь на лѧхи. а любо кнѧзи темнии̇´ кнѧзємъ литовьскымъ помагати. аже поидуть на русь што королѧ слушаєть. литовьскимъ кнѧземъ не помагати´ а про любартово ӕтъство 45. хочемъ єго постави(ти) на судѣ передъ паны оугорьскими´ по ишествьи̇ 46 ст̃го дх̃а за. в̃. не(д)ли´ литовьскимъ кнѧземъ стати оу холмѣ. а королеви оу сточьцѣ 47. кде смолвѧть тутъ будеть судъ´ тѧгатисѧ 48 ӣс королемъ´ 49 будеть 60 ли ӕлъ его король по кривдѣ´ любартъ будеть правъ. ӣ ӕ кнѧзь кистютий буду правъ передъ въгорьскимь 51 королемь´ будеть 52 ли король правъ, намъ своего 53 брата любарта дати оугорьскому королеви оу ӕтъство´ а коли будеть по миру´ кто не оусхочеть далѣи̇ миру держати´ тотъ ω(т)повѣсть´ 55 а по ω(т)повѣдѣньи̇ стоӕти 56 миру за мѣсѧць´ аже поидуть тарове 58 на львовьскую землю´ тогда руси 59 на львовьцѣ не помагати´ аже поидуть тарове 58 на лѧхы´ 60 тогда руси 59 неволѧ 61 поити и̇с 62 татары. а оу томь 63 перемирьи 64 кто кому криво оучинить´ надобѣ сѧ оупоминати старѣишему´ и оучинити тому и(съ) праву 65, оучинит(ь) 66 которыи добрыи чл̃вкъ 67 кривду, любо воєвода. а любо панъ. оучинити исправу ис 62 нимъ 68. аже самъ не можеть заплатити /31/ тотъ ӣстиньныи. што же оуложать єго оу вину´ хочеть ли самъ король заплатити за нь 70. а єго дѣдичьство 71 собѣ оузѧти 72 не оусхочеть ли король самъ заплатити´ дасть тому то дичьство 73 кто єго потѧжеть. а за и̇збѣга´ можемъ 74 єго добыти 75 и̇ выдати аже єго не можемъ 74 добыти 75. можемъ 74 єго иска 76 съ ω̇бою сторону´ аже побѣгнеть русинъ 77 а любо 41 руска´ ӣли во львовъ. или холопъ чии 78. и̇ли роба´ выдати 79 єго. а што тоӣ 80 грамотѣ писано´ тую жь правьду 81 литовьскымъ 82 кнѧземъ держати´ а на то єсмы 83 дали своѣ 84 печати´.		Відай то кожний чоловік, хто на той лист погляне. Отже я, князь Євнут, і Кейстут, і Любарт, Юрій Наримунтович, Юрій Коріятович, чинимо мир твердий із королем Казимиром Польським, і Земовитом, і з його братом Казимиром Мазовецьким, і з його землями: Краківською, , , , , Добжинською, , , Люблінською, Сетихівською і з Львівською. А за великого князя Ольгерда, і за Коріята, і за Патрикія, і за їхніх синів ми шлюбуємо того миру дотримуватися вельми твердо, без всякої хитрості; не займати нам земель короля, ні його людей, що його слухають. Королеві слід держати сповна Львівську землю, і нам держати сповна Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську, Берестейську. А мир від Покрова Богородиці [1 жовтня] до Іванового дня, до Купала [24 червня] , а від Іванового дня — на 2 роки. А міст в Руській землі а ні нових не ставити, ані спалених не відбудовувати, допоки буде мир на 2 роки. А Кременець держати Юрію Наримунтовичу, від князів литовських, і від короля на 2 роки, але міста не відбудовувати. А коли мир настане, то князь Юрій полишить місто. Якщо угорський король піде на Литву, то польський король допоможе; якщо ж піде на Русь, що Литви слухає, то [польський] король не допомагатиме. А коли [татарський] цар або якісь князі-темники підуть на ляхів, то князі литовські допоможуть; якщо ж підуть на Русь, що короля слухає, то литовські князі не допомагатимуть.

Опис

• Оригінал грамоти зберігався у Головному архіві Царства Польського у Варшаві (№ 675). Текст написаний на прямокутному пергаменті, висотою 22,5 см, і шириною 25,4 см згори і 24 см знизу. Висла печатка втрачена; зберігся лише пергаментний мотузок, на якому вона була підвішена. Хризма відсутня. Мова — староукраїнська (руська). Почерк — півустав.
• Копія зберігається в Санкт-Петербурзькому відділенні (ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 50, оригінал — у A. G., №651.)
• Вперше опублікована латинською транскрипцію Стрончинським О. у 1839 році, у «Взорах», як Confirmatio pacis Olgerdianae.... Згодом надрукована кирилицею в 1846 році, в 1-му томі «Актів Західної Росії» як «Договірна грамота литовських князів Явнута, Кейстута і Любарта Гедиміновичів, Юрія Наримунтовича і Юрія Коріятовича з польським королем Казимиром і з мазовецькими князями Земовитом і братом його Казимиром, синами Тройдена».

Примітки

1. Грамоти XIV ст... 1974:29.
2. Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 1—2.; Грамоти XIV ст... 1974:29—32.
3. Войтович 2009:11.
4. Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 1.
5. Лебедев 1848:10.
6. Stadnicki 1853:35.
7. Strończiński 1839:98—99
8. Антонович 1885:128—129.
9. Zubrycki 1844:34—35.
10. Смирнов 1882:58—59.
11. Карский 1899:546; 1893:20; 1955:І:358.
12. Срезневский 1882, стовп. 197.
13. Дурново 1914:39—41.
14. Головацкий 1854:319—320, 1865:184, 1867:4—5.
15. Соболевский, Пташицкий 1901.
16. Зубрицкий 1855:15—16.
17. Леонтович 1894:215—216.
18. Грушевський 1907:IV:444—445.
19. Розов 1917:4—7, 1928.
20. Войтович 2009:11.
21. Розов 1917:4.

Бібліографія

Джерела

• Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 1—2., документ №1.
• Головацкий, Я. Памятники дипломатического и судебно-делового языка русского в древнем Галицко-Володимирском княжестве и в смежных русских областях с второй половины XIV ст. // Науковый сборник, издаваемый Литературным обществом Галицко-русской матицы, вып. 3. Львов, 1865. № 1, C. 184.
• Головацкий, Я. Памятники дипломатического и судебно-делового языка русского в древнем Галицко-Володимирском княжестве и в смежных русских областях в XIV и XV ст.. Львов, 1867. №1, С. 4—5.
• Головацкий, Я. Хрестоматия церковно-славянская и древне-русская в пользу учеников высшей гимназии в цес. кор. Австрийской державе. Відень, 1854. С. 319—320.
• Грамоти XIV ст. / Упорядкування, вступна стаття, коментарі і словники-покажчики М.М. Пещак. Київ: Наукова думка, 1974. С. 29—32, документ № 14. [1] [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Дурново, Н. Хрестоматия по истории русского языка, вып. 1. Памятники XI — XV вв., М., 1914. C. 39—41.
• Карский, Е.Ф. Два древнейших русских документа Главного архива Царства Польского в Варшаве // Древности. Труды Археографической комиссии Императорского Московского Археологического Общества, издаваемые М. В. Довнар-Запольским, т. I, вып. 3, М., 1899. C. 546.
• Смирнов, А. Сборник древнерусских памятников и образцов народной русской речи. Варшава, 1882. № 56, С. 58—59.
• Strończiński, K. Wzory pism dawnych w przerysach wystawione i objaśnione drukowaniem ich wyczytaniem. Warszawa, 1839. T. I, № 90. [2][3]
• Соболевский, А. И.; Пташицкий, С. Л. Палеографические снимки с русских рукописей XII — XVII вв., СПб., 1901. № 46.
• Розов, B. Южнорусские грамоты, Киев, 1917. № 3, С. 4—7. (перевидання: Розов, B. Украинские грамоты. Киев, 1928 [4] [ 8 січня 2018 у Wayback Machine.]).

Монографії

• Zubrycki, D. Historia miasta Lwowa. Lwów, 1844.
• Stadnicki, K. Synowie Gedymina, Lubart xiąże wołyński, t. II, Lwów, 1853.
• Stadnicki, K. Synowie Gedymina. Monwid-Narimunt, Jawnuta i Koriat, Lwów, 1881.
• Антонович, В.Б. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. Т. 1. 1885. [5] [ 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Грушевський, М.С. Історія України-Руси. Київ-Львів, 1907. Т. 4. С. 433—435, 444—445. [6] [ 17 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Зубрицкий, Д. Аноним Гнезненский и Иоанн Длугош. Львов, 1855.
• Карський, Е.Ф. Белоруссы. Язык белорусского народа, Т. I, М., 1955.
• Карский, Е.Ф. К вопросу o разработке старого западно-русского наречия. Библиографический очерк. Вильно, 1893.
• Лебедев, С. Историко-критические рассуждения o степени влияния Польши на язык и на устройство училищ в России, СПб., 1848.
• Леонотович, Ф.И. Очерки истории литовско-русского права. Образование территории Литовского государства. СПб., 1894. [7] [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Срезневский, И.И. Древние памятники русского письма и языка (X — XIV веков). Общее повременное обозрение с палеографическими указаниями и выписками из подлинников и из древних списков. СПб., 1863, изд. 2, СПб., 1882.

Статті

• Войтович, Л.В. Боротьба Любарта-Дмитра Гедиміновича за відновлення Галицько-Волинськоїдержави // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. № 22. Луцьк, 2009. С.120—127. [8] [ 10 липня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

• Фотокопія договору [ 1 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Пещак, М.М. Грамоти XIV ст. Київ: Наукова думка, 1974, С. 31.