Кременчу цький пові т адміністративно територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії з центром у місті Кр

Кременчу́цький пові́т — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії з центром у місті Кременчук.

Кременчуцький повіт

Губернія	Новоросійська губернія → Полтавська губернія
Центр	Кременчук
Створений	1776
Попередники	Миргородський полк, Дніпровський полк
Наступники	Кременчуцька округа

Географічне положення

Кременчук. Південна частина міста. Поч. XX століття

Кременчуцький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року

Повіт займав південно-західну частину губернії і межував з Золотоніським повітом на заході, Кобеляцьким повітом на сході, Хорольського повіту на півночі і з Київської, Херсонської і Катеринославської губерніями на півдні.

Історія

Утворений 1776 року у складі Новоросійської губернії з Потоцької і Омельницької сотень Миргородського полку, частини колишнього Дніпровського полку (Власівська, Сокольська, Келебердянська, Кішенська і Переволочанська сотні). Повітове місто Кременчук було центром Новоросійської губернії.

У 1784–1795 роках у складі Катеринославського намісництва.
У 1796–1802 роках у складі Новоросійської губернії.
У 1802–1920 роках у складі Полтавської губернії.
У 1920–1922 у складі Кременчуцької губернії.
У 1922-березня 1923 року у Полтавській губернії де він був скасований і створена Кременчуцька округа.

Кременчук згадується, як житлове місце, тільки в XVII століття, в одного з бродів, за яким татари переходили на правий бік Дніпра. Після Зборівського договору є сотенним містечком Чигиринського полку, після Андрусівського договору відходить до Миргородського полку.

У складі Російської імперії

У 1764 році Кременчук з прилеглою територією включений до складу новоствореної Новоросійської губернії. З 1775 року повіт входив до складу Новоросійського намісництва. У 1789 році Кременчук зарахований до Градизькому повіту Катеринославського намісництва. З 1796 по 1802 рік — у складі Чернігівської губернії. З 1802 року Кременчуцький повіт перебував у складі Полтавської губернії. .

Адміністративний устрій

Повіт складався з 1 міста та 19 волостей:

місто Кременчук з передмістями Галаїв хутір, Каменоломня, Левада-Павелка, Піщана Гора.

Населення

Національний склад повіту в 1897 році:

Національність	Кількість, чол.	Кількість, %
Українці	196 636	80,29
Євреї	32 122	13,12
Росіяни	13 591	5,55
Поляки	1169	0,48
Німці	504	0,21
Білоруси	342	0,14
Татари	266	0,11
Усього	244 894	100,00

Економіка

Одним з головних занять мешканців було землеробство. За відомостями за 1893 рік, в повіті було:

Садибних земель — 19596 десятин,
Під садами, городами і іншими — 13398 десятин,
Орних земель — 207218 десятин,
Під луками і сінокосами — 59101 десятин,
Лісових земель — 8164 десятин,

Було 3410 чоловіків і 557 жінок за переписом 1885 року, що займалися різними ремеслами. Більше всього було кравців і шевців — 1023 осіб, обробкою волокнистих речовин (тканини та інше) займалися 783 особи, обробкою дерева (бондарі, колісники та інші) — 321 особа. Багато йшли на відхожі промисли, переважно в Таврійську губернію. У місті Градизьк існував шкіряний промисел (49 господарів-кустарів). Усіх фабрик і заводів у повіті (без урахування Кременчука) налічувалося 31, з оборотом 131 445 рублів: з них: цегельних заводів 14, олійниць 12, по 1 заводу механічному, лісопильному, винокурному, воскосвічковому і свічково-сальному заводу.

Відомі люди

Іван Гнойовий — хорунжий Дієвої армії УНР.

Сучасне становище

На даний час велика частина території повіту входить до складу Кременчуцького району Полтавської області.

Примітки

Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)
А. Ф. С. и И. Ж. Кременчуг // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1895. — Т. XVIa (32) : Коялович — Кулон. — С. 631—633. (рос.) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб.: 1890–1907. (рос.)
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2011.

Джерела

Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[1] Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)

[а-2] А. Ф. С. и И. Ж. Кременчуг // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1895. — Т. XVIa (32) : Коялович — Кулон. — С. 631—633. (рос.) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб.: 1890–1907. (рос.)

[Демоскоп-3] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2011.