Це́рква святих Петра і Павла — колишній православний храм у Києві на Подолі. Збудований як костел святого Миколая при домініканському монастирі у 1610—1640 роках, у 1691 році, після вигнання католиків із Києва переданий православній церкві. Зруйнований більшовиками у 1930-ті роки. Розташовувався на Притисько-Микільській вулиці, 4.
Петропавлівська церква | |
---|---|
50°27′51″ пн. ш. 30°30′53″ сх. д. / 50.46420300002777282° пн. ш. 30.51474100002777945° сх. д.Координати: 50°27′51″ пн. ш. 30°30′53″ сх. д. / 50.46420300002777282° пн. ш. 30.51474100002777945° сх. д. | |
Тип споруди | d |
Розташування | Україна, Київ |
Архітектор | Іван Григорович-Барський (дзвіниця) |
Засновник | Кшиштоф Казімірський |
Початок будівництва | 1600-і — 1640 рр. |
Кінець будівництва | 1744–1750 рр. |
Зруйновано | 1935 р. |
Відбудовано | не відбудовували |
Стиль | готика, українське бароко, єлизаветинське бароко (дзвіниця) |
Належність | РКЦ, РПЦ |
Епонім | День апостолів Петра і Павла |
Петропавлівська церква (Поділ) (Київ) | |
Петропавлівська церква у Вікісховищі |
Історія храму
Католицький період та руйнування
Наприкінці XVI століття на Подолі, у підніжжя Замкової гори католицький орден домініканців заснував монастир. На початку XVII століття в монастирі (кляшторі) збудували мурований костел Святого Миколая; за одними даними, храм освятили близько 1610 року, але прибудови та перебудови тривали до 1640 року, за іншими даними у 1610 році лише почалося його будівництво, завершене 1640 року, або навіть 1646 року. Ініціатором будівництва став єпископ РКЦ Кшиштоф Казімірський, який після своєї смерті у 1618 році був похований у цьому храмі.. Фінансував зведення костелу і домініканського монастиря київський земський суддя Стефан Аксак. 1690 року православний київський митрополит Варлаам Ясинський писав у своєму зверненні до московських царів Івана та Петра Олексійовичів, що домініканці для будівництва використали цеглу та плінфу із зруйнованого вишгородського собору Бориса і Гліба, проте очільник монастиря Петро Розвадовський стверджував, що матеріали бралися від будівель згорілого католицького монастиря, заснованого Яцеком Одровонжом.
Сучасний письменник, києвознавець і ватиканіст Олексій Браславець висловив думку, що, можливо, в історичних джерелах XIX століття і пізніших дослідженнях виникла плутанина і насправді на Подолі певний час існували два католицьких костели. Один із них був костелом домініканського монастиря, зведений у 1630-х—1640-х роках і пізніше переосвячений на православну церкву, другий — кафедральний, що був зведений близько 1610 року і розташовувався в районі Житньоторзької площі. Цей костел був, які і інші католицькі святині Києва, зруйнований у 1648—1649 роках козаками Богдана Хмельницького, проте на відміну від Петропавлівської церкви більше не відбудовувався.
Під час Хмельниччини козацькі війська пограбували та розорили київський домініканський монастир. У 1651 році, коли Київ зайняв литовський гетьман Радзивілл, Миколаївський костел ледь не згорів, проте його відстояли литовські солдати. У 1650-і рр. московський воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. У 1660 році грамотою московського царя Олексія Михайловича з Києва вислали усіх поляків, вірмен і євреїв, а колишній домініканський монастир із костелом віддали Києво-Братській колегії. Остання в ті часи перебувала у досить скрутному фінансовому стані і не мала змоги скористатися цим даром, тому незабаром київські міщани захопили землі колишнього монастиря, монастирські споруди поступово розібрали, а в бездоглядній будівлі колишнього костелу влаштували шинок.
Православний період
У 1690 році митрополит Варлаам Ясинський надіслав московському царю Петру I чолобитну, в якій просив дозволу влаштувати у колишньому домініканському кляшторі православний чоловічий монастир із підпорядкуванням Софійському монастирю, а також переосвятити костел під православну церкву в ім'я святого Петра із влаштуванням бічного вівтаря в ім'я чоловіка Божого Олексія, адже «в Києві є багато церков святого Миколая, але нема церкви монаршого янгола, святого Петра, також нема церкви Олексія, чоловіка Божого, янгола благовірного царевича і великого князя Олексія Петровича». Цар задовольнив чолобитну і видав 300 рублів на перебудову храму, тому наступного, 1691 року Миколаївський костел і монастир переосвятили на честь святих Петра і Павла, а також почалася реконструкція костелу під стандарти православного храму. Протягом 1691—1695 років церкву відбудували у стилістиці українського бароко, зокрема над вівтарем надбудували грушоподібну баню, також спорудили келії на 12 ченців, які склали штат новоствореної обителі.
У 1695 році гетьман Іван Мазепа, окрім жертвування великих коштів на відбудову Петропавлівського монастиря, повернув останньому право брати помірне, тобто мито (раніше це право належало домініканцям). Втім, не пізніше 1710 року (за Закревським — ще раніше, 1699 року) це право віддали київському магістрату, який мав натомість виплачувати Петропавлівському монастирю 400 золотих щорічно. Незважаючи на це, монастир був чи не найбіднішим із київських монастирів, адже з одного боку магістрат у попередні роки привласнив майже усі колишні землі домініканців, лишивши монастирю одну крихітну слободу — Петропавлівську Борщагівку, з іншого — митрополича кафедра Софійського монастиря, яка керувала обителлю, не забезпечувала належного її фінансування, забираючи собі виплати за помірне. Не поліпшило фінансовий стан монастиря і виділення Петропавлівській церкві окремої парафії на Подолі. Нечисленній монастирській братії доводилося з ранку до ночі працювати в полі, лишаючи в монастирі самого ігумена, який, за свідченням Сильвестра Добрини, виконував одночасно функції паламаря, ключника, кухара, економа, «палатного і уставщика». Через настільки скрутне становище перебудову Петропавлівської церкви, яку розпочав ще 1691 року митрополит Ясинський, довгий час не могли належним чином завершити, а те, що було завершене, почало з часом занепадати та розвалюватися. 1733 року митрополит Рафаїл Заборовський навіть клопотав про передачу Петропавлівського монастиря київській грецькій православній громаді, проте цьому завадив, імовірно, київський магістрат.
У 1744 році до Києва завітала імператриця Єлизавета Петрівна, яка, побачивши на власні очі скрутне становище монастиря, започаткованого її батьком, Петром I, пожертвувала обителі 2500 рублів. Ці кошти та пожертви від Запорізької Січі дозволили до 1750 року відновити монастирські будівлі, добудувати Петропавлівську церкву і влаштувати при ній бічні вівтарі на честь Олексія та на честь святих Захарія та Єлизавети. Імовірно, саме тоді церква отримала і бароковий хвилястий фронтон, а в 1750-ті роки біля неї спорудили нову триярусну дзвіницю у стилі українського бароко за проєктом Івана Григоровича-Барського. У 1784 році спорудили муровану трапезну.
Навесні 1786 року імператриця Катерина II провела секуляризацію монастирів, внаслідок чого були закриті п'ять київських монастирів, у тому числі, й Петропавлівський, у приміщеннях якого планувалося відкрити початкове народне училище, проте за клопотанням митрополита Самуїла Миславського монастир наступного, 1787 року передали громаді Греко-Синайського монастиря святої Єкатерини, що дозволило подальше функціонування Петропавлівської обителі як грецького православного монастиря. Однак під час Подільської пожежі 1811 року монастирський комплекс згорів, і грецька громада, не маючи достатньо коштів на відновлення монастиря, продала землю під ним за 5610 рублів духовно-навчальному відомству. 1826 або 1828 року штат грецького монастиря перевели назад до монастирського комплексу при церкві святої Катерини на Контрактовій площі, а будівлі Петропавлівського монастиря почали відновлювати. Близько 1830 року позаду Петропавлівської церкви звели просторий мурований навчальний комплекс, до якого 1832 року перевели Київську духовну семінарію; так Петропавлівська церква стала семінарською. У 1859 році коштом митрополита Філарета Петропавлівську церкву відбудували, при чому з двох бічних вівтарів лишили один. У 1874—1876 роках надбудували до третього поверху і навчальний корпус, а другий, менший корпус спорудили на церковному подвір'ї.
XX століття
У 1901 році Київську семінарію перевели до щойно зведеної будівлі на Вознесенському узвозі (сучасна будівля Академії мистецтв), а приміщення колишнього Петропавлівського монастиря зайняло Подільське духовне училище, утворене злиттям Києво-Подільського та Богуславського училищ.
У 1914 році у церкві оновили іконостас та розписи інтер'єру.
Після встановлення в Києві радянської влади Петропавлівська церква була у користуванні громади УАПЦ, але вже в 1920-х роках храм закрили. Близько 1930 року обговорювалася можливість розміщення у колишній церковній споруді архівного сховища Центрального архіву України, проте ці плани так і не були втілені в життя. У 1935 або 1936 році Петропавлівську церкву та дзвіницю знесли, залишки дзвіниці лишалися до 1940-х років. Станом на початок XXI століття місце, де стояла церква, незабудоване, тут облаштований плац військової частини. Від храмового комплексу зберігся лише цегляний рустований паркан, який відокремлював церковну садибу від вулиці.
Архітектура
Первісний католицький костел був прямокутною тринавною шестистовпною базилікою з гранчастим вівтарем і готичними східчастими фронтонами. Він мав характерне для польських середньовічних костелів планування: три відносно короткі нави (з відношенням ширини бічних нав до центральної 1:3) та видовжений, просторий пресбітерій. Виступи трансепту увінчувалися круглими у плані вежечками, проте при перебудові у XVIII столітті трансепт і вежечки знищили, зберіглася лише одна вежечка на куті між північно-східним виступом і північною стіною. Костел був вкритий двосхилим дахом з крутим схилом, причому кут нахилу дахів був однаковий і над основним об'ємом, і над пресбітерієм. Нави перекривалися стрільчастими склепіннями, підкресленими нервюрами, пресбітерій мав нижчі, ніж у навах, склепіння. Бічні фасади членувалися вузькими стрільчастими вікнами, із притаманними польській готиці відношенням ширини до висоти 1:5 та стрільчастим завершенням, утвореним на основі рівнобедреного трикутника. Над трансептом височів 8-гранний бабинець із вісьмома вузькими вікнами, що первісно увінчувався шпилем (хоча за іншими даними бабинець відноситься вже до барокової перебудови, бо автентичний малюнок Абрагама ван Вестерфельда XVII ст. такої деталі не показує). Бічні нави закінчувались невеликими каплицями, що мали самостійні півкулясті апсиди. Південну каплицю збудували водночас із самим костелом, а північну — пізніше, але до 1640 року. На думку польського архітектора Кароля Іваницького будував Миколаївський костел польський будівничий, найімовірніше, представник краківської школи.
Після переосвячення костелу в православну Петропавлівську церкву будівля отримала виразні риси українського («мазепинського») бароко. Чоловий, західний фасад був розчленований чотирма канелюрованими пілястрами, між якими розмістили вікна: круглі у бічних пряслах і хрестоподібне у центральному. Готичний ступінчастий фронтон, що прикрашав чоловий фасад, переробили на бароковий, хвилястий, тимпан рясно оздобили ліпними декоративними елементами: волютами, рослинним орнаментом, гуртами, медальйонами, картушами тощо. На чоловому фасаді розташовувався пишно декорований портал, який у 1810-х роках прикрили піддашком у вигляді невеликої одноповерхової галереї. Вівтарну частину увінчала грушоподібна барокова баня на восьмигранному барабані. Готичні стрільчасті склепіння майже у всій церкві переробили на хрестоподібні, оригінальні склепіння лишилися тільки частково у вівтарній частині. На північному і південному фасадах декор був майже відсутній. У 1740-х роках в церкві встановили чотириярусний різьблений позолочений іконостас у стилі рококо, його ікони були характерні для українського релігійного живопису XVIII століття.
Мурована дзвіниця Петропавлівської церкви стояла на червоній лінії забудови Притисько-Микільської вулиці та відігравала роль надбрамної башти. Зведена архітектором Григоровичем-Барським, вона мала пишний декор у стилі українського бароко та архітектурно була подібна до церкви Різдва Богородиці на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Перший ярус мав два поверхи: знизу розташовувалася в'їзна брама, а на другому поверсі облаштували церкву. Фасади першого ярусу прикрашалися рустом і коринфськими пілястрами, вікна декорувалися лиштвами та лучковими сандриками. Другий, дзвоновий ярус мав напівциркульні віконні прорізи, фланковані коринфськими колонами, що підтримували арковий сандрик. Кути будівлі на рівні другого ярусу підкреслювалися групами спарених колон коринфського ордеру, завершувався ярус широким профільованим карнизом, під яким стіни були прикрашені картушами із рослинним орнаментом. За деякими джерелами, дзвіниця первісно мала третій, дерев'яний поверх та/або барокову баню, яка згоріла під час пожежі 1811 року. За браком коштів при відбудові церкви після пожежі масивну баню замінили приземкуватою ампірною, з високим шпилем, що значно спотворило первісні пропорції споруди.
Див. також
Галерея
- Загальний вигляд Притисько-Микільської вулиці і Петропавлівського храму.
-
- Церква на малюнку 1819 р.
- План храму.
Коментарі
- станом на 1690 рік де-юре Петро I ще правив спільно зі своїм братом Іваном, але де-факто останній вже усунувся від влади
- у Петра I як раз народився син і престолонаслідник Олексій Петрович
Примітки
- Третяк, 2004, с. 58.
- Топографічна зйомка Київського міськомунвідділу (1923–1930).
- Кальницький, 2012, с. 57.
- Кальницький, 2012, с. 56.
- Геврик, 1982, с. 25.
- Ернст, 1930, с. 610.
- Похилевич, 1865, с. 119.
- Сементовський, 1900, с. 273.
- Закревский (т. 1), 1868, с. 451.
- Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — 1966–1967. — T. XII. — S. 292. (пол.)
- Закревский (т. 1), 1868, с. 450.
- Ернст, 1930, с. 612.
- Петров, 1897, с. 227.
- Браславець, 2001, с. 38—41.
- Петров, 1897, с. 226.
- Закревский (т. 1), 1868, с. 454.
- Закревский (т. 2), 1868, с. 592.
- Закревский (т. 2), 1868, с. 593.
- Закревский (т. 1), 1868, с. 452.
- Закревский (т. 2), 1868, с. 595.
- Похилевич, 1865, с. 120.
- Петров, 1897, с. 228.
- Закревский (т. 2), 1868, с. 594.
- Широцький, 1917, с. 194.
- Закревский (т. 2), 1868, с. 596.
- Третяк, 2004, с. 59.
- Закревский (т. 2), 1868, с. 597.
- Петров, 1897, с. 229.
- Закревский (т. 2), 1868, с. 598.
- Похилевич, 1865, с. 121.
- Ернст, 1930, с. 613.
- Геврик, 1982, с. 27.
- Iwanicki, 1931, с. 31.
- Широцький, 1917, с. 196.
- Iwanicki, 1931, с. 29.
- Iwanicki, 1931, с. 30.
- Широцький, 1917, с. 195.
- Геврик, 1982, с. 26.
- Широцький, 1917, с. 197.
Посилання
- . Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 13 липня 2022 року.
Джерела
- Геврик Т. Втрачені архітектурні пам'ятки Києва: каталог фотовиставки. — Нью-Йорк : Український музей, 1982. — 64 с.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К. : НДІТІАМ, 2002. — С. 82—85.
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — .
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — .
- Браславець О. Київ католицький. Київ православний: путівник. — К. : Кайрос, 2001. — .
- Київ: провідник / За ред. Федора Ернста. — 2-га Друк. — К. : Держтрест «К.-Д.», 1930. — 797 с.
- Петров Н. И. Историко-топографическіе очерки древняго Кіева. — К. : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1897. (рос. дореф.)
- Сементовський М. М. Кіевъ, его святыни, древности, достопамятности. — 7-ме. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1900. (рос. дореф.)
- Широцький К. В. Кіевъ: путеводитель. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1917. — 346 с. (рос. дореф.)
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
- Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
- Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 2. — 495 с. (рос. дореф.)
- Karol Iwanicki. Kościoły i kaplice w Kijowie. — Warszawa : Drukarnia Samorz. Instytutu Wydawniczego w Warszawie, 1931. — 88 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina kostel svyatogo Mikolaya U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kostel dominikanciv Ce rkva svyatih Petra i Pavla kolishnij pravoslavnij hram u Kiyevi na Podoli Zbudovanij yak kostel svyatogo Mikolaya pri dominikanskomu monastiri u 1610 1640 rokah u 1691 roci pislya vignannya katolikiv iz Kiyeva peredanij pravoslavnij cerkvi Zrujnovanij bilshovikami u 1930 ti roki Roztashovuvavsya na Pritisko Mikilskij vulici 4 Petropavlivska cerkva50 27 51 pn sh 30 30 53 sh d 50 46420300002777282 pn sh 30 51474100002777945 sh d 50 46420300002777282 30 51474100002777945 Koordinati 50 27 51 pn sh 30 30 53 sh d 50 46420300002777282 pn sh 30 51474100002777945 sh d 50 46420300002777282 30 51474100002777945Tip sporudidRoztashuvannya Ukrayina KiyivArhitektorIvan Grigorovich Barskij dzvinicya ZasnovnikKshishtof KazimirskijPochatok budivnictva1600 i 1640 rr Kinec budivnictva1744 1750 rr Zrujnovano1935 r Vidbudovanone vidbudovuvaliStilgotika ukrayinske baroko yelizavetinske baroko dzvinicya NalezhnistRKC RPCEponimDen apostoliv Petra i PavlaPetropavlivska cerkva Podil Kiyiv Petropavlivska cerkva u VikishovishiIstoriya hramuKatolickij period ta rujnuvannya Dokladnishe Kiyivskij dominikanskij monastir Naprikinci XVI stolittya na Podoli u pidnizhzhya Zamkovoyi gori katolickij orden dominikanciv zasnuvav monastir Na pochatku XVII stolittya v monastiri klyashtori zbuduvali murovanij kostel Svyatogo Mikolaya za odnimi danimi hram osvyatili blizko 1610 roku ale pribudovi ta perebudovi trivali do 1640 roku za inshimi danimi u 1610 roci lishe pochalosya jogo budivnictvo zavershene 1640 roku abo navit 1646 roku Iniciatorom budivnictva stav yepiskop RKC Kshishtof Kazimirskij yakij pislya svoyeyi smerti u 1618 roci buv pohovanij u comu hrami Finansuvav zvedennya kostelu i dominikanskogo monastirya kiyivskij zemskij suddya Stefan Aksak 1690 roku pravoslavnij kiyivskij mitropolit Varlaam Yasinskij pisav u svoyemu zvernenni do moskovskih cariv Ivana ta Petra Oleksijovichiv sho dominikanci dlya budivnictva vikoristali ceglu ta plinfu iz zrujnovanogo vishgorodskogo soboru Borisa i Gliba prote ochilnik monastirya Petro Rozvadovskij stverdzhuvav sho materiali bralisya vid budivel zgorilogo katolickogo monastirya zasnovanogo Yacekom Odrovonzhom Suchasnij pismennik kiyevoznavec i vatikanist Oleksij Braslavec visloviv dumku sho mozhlivo v istorichnih dzherelah XIX stolittya i piznishih doslidzhennyah vinikla plutanina i naspravdi na Podoli pevnij chas isnuvali dva katolickih kosteli Odin iz nih buv kostelom dominikanskogo monastirya zvedenij u 1630 h 1640 h rokah i piznishe pereosvyachenij na pravoslavnu cerkvu drugij kafedralnij sho buv zvedenij blizko 1610 roku i roztashovuvavsya v rajoni Zhitnotorzkoyi ploshi Cej kostel buv yaki i inshi katolicki svyatini Kiyeva zrujnovanij u 1648 1649 rokah kozakami Bogdana Hmelnickogo prote na vidminu vid Petropavlivskoyi cerkvi bilshe ne vidbudovuvavsya Pid chas Hmelnichchini kozacki vijska pograbuvali ta rozorili kiyivskij dominikanskij monastir U 1651 roci koli Kiyiv zajnyav litovskij getman Radzivill Mikolayivskij kostel led ne zgoriv prote jogo vidstoyali litovski soldati U 1650 i rr moskovskij voyevoda vikoristovuvav budivli kolishnogo klyashtora yak karaulni primishennya U 1660 roci gramotoyu moskovskogo carya Oleksiya Mihajlovicha z Kiyeva vislali usih polyakiv virmen i yevreyiv a kolishnij dominikanskij monastir iz kostelom viddali Kiyevo Bratskij kolegiyi Ostannya v ti chasi perebuvala u dosit skrutnomu finansovomu stani i ne mala zmogi skoristatisya cim darom tomu nezabarom kiyivski mishani zahopili zemli kolishnogo monastirya monastirski sporudi postupovo rozibrali a v bezdoglyadnij budivli kolishnogo kostelu vlashtuvali shinok Pravoslavnij period U 1690 roci mitropolit Varlaam Yasinskij nadislav moskovskomu caryu Petru I cholobitnu v yakij prosiv dozvolu vlashtuvati u kolishnomu dominikanskomu klyashtori pravoslavnij cholovichij monastir iz pidporyadkuvannyam Sofijskomu monastiryu a takozh pereosvyatiti kostel pid pravoslavnu cerkvu v im ya svyatogo Petra iz vlashtuvannyam bichnogo vivtarya v im ya cholovika Bozhogo Oleksiya adzhe v Kiyevi ye bagato cerkov svyatogo Mikolaya ale nema cerkvi monarshogo yangola svyatogo Petra takozh nema cerkvi Oleksiya cholovika Bozhogo yangola blagovirnogo carevicha i velikogo knyazya Oleksiya Petrovicha Car zadovolniv cholobitnu i vidav 300 rubliv na perebudovu hramu tomu nastupnogo 1691 roku Mikolayivskij kostel i monastir pereosvyatili na chest svyatih Petra i Pavla a takozh pochalasya rekonstrukciya kostelu pid standarti pravoslavnogo hramu Protyagom 1691 1695 rokiv cerkvu vidbuduvali u stilistici ukrayinskogo baroko zokrema nad vivtarem nadbuduvali grushopodibnu banyu takozh sporudili keliyi na 12 chenciv yaki sklali shtat novostvorenoyi obiteli U 1695 roci getman Ivan Mazepa okrim zhertvuvannya velikih koshtiv na vidbudovu Petropavlivskogo monastirya povernuv ostannomu pravo brati pomirne tobto mito ranishe ce pravo nalezhalo dominikancyam Vtim ne piznishe 1710 roku za Zakrevskim she ranishe 1699 roku ce pravo viddali kiyivskomu magistratu yakij mav natomist viplachuvati Petropavlivskomu monastiryu 400 zolotih shorichno Nezvazhayuchi na ce monastir buv chi ne najbidnishim iz kiyivskih monastiriv adzhe z odnogo boku magistrat u poperedni roki privlasniv majzhe usi kolishni zemli dominikanciv lishivshi monastiryu odnu krihitnu slobodu Petropavlivsku Borshagivku z inshogo mitropolicha kafedra Sofijskogo monastirya yaka keruvala obitellyu ne zabezpechuvala nalezhnogo yiyi finansuvannya zabirayuchi sobi viplati za pomirne Ne polipshilo finansovij stan monastirya i vidilennya Petropavlivskij cerkvi okremoyi parafiyi na Podoli Nechislennij monastirskij bratiyi dovodilosya z ranku do nochi pracyuvati v poli lishayuchi v monastiri samogo igumena yakij za svidchennyam Silvestra Dobrini vikonuvav odnochasno funkciyi palamarya klyuchnika kuhara ekonoma palatnogo i ustavshika Cherez nastilki skrutne stanovishe perebudovu Petropavlivskoyi cerkvi yaku rozpochav she 1691 roku mitropolit Yasinskij dovgij chas ne mogli nalezhnim chinom zavershiti a te sho bulo zavershene pochalo z chasom zanepadati ta rozvalyuvatisya 1733 roku mitropolit Rafayil Zaborovskij navit klopotav pro peredachu Petropavlivskogo monastirya kiyivskij greckij pravoslavnij gromadi prote comu zavadiv imovirno kiyivskij magistrat U 1744 roci do Kiyeva zavitala imperatricya Yelizaveta Petrivna yaka pobachivshi na vlasni ochi skrutne stanovishe monastirya zapochatkovanogo yiyi batkom Petrom I pozhertvuvala obiteli 2500 rubliv Ci koshti ta pozhertvi vid Zaporizkoyi Sichi dozvolili do 1750 roku vidnoviti monastirski budivli dobuduvati Petropavlivsku cerkvu i vlashtuvati pri nij bichni vivtari na chest Oleksiya ta na chest svyatih Zahariya ta Yelizaveti Imovirno same todi cerkva otrimala i barokovij hvilyastij fronton a v 1750 ti roki bilya neyi sporudili novu triyarusnu dzvinicyu u stili ukrayinskogo baroko za proyektom Ivana Grigorovicha Barskogo U 1784 roci sporudili murovanu trapeznu Navesni 1786 roku imperatricya Katerina II provela sekulyarizaciyu monastiriv vnaslidok chogo buli zakriti p yat kiyivskih monastiriv u tomu chisli j Petropavlivskij u primishennyah yakogo planuvalosya vidkriti pochatkove narodne uchilishe prote za klopotannyam mitropolita Samuyila Mislavskogo monastir nastupnogo 1787 roku peredali gromadi Greko Sinajskogo monastirya svyatoyi Yekaterini sho dozvolilo podalshe funkcionuvannya Petropavlivskoyi obiteli yak greckogo pravoslavnogo monastirya Odnak pid chas Podilskoyi pozhezhi 1811 roku monastirskij kompleks zgoriv i grecka gromada ne mayuchi dostatno koshtiv na vidnovlennya monastirya prodala zemlyu pid nim za 5610 rubliv duhovno navchalnomu vidomstvu 1826 abo 1828 roku shtat greckogo monastirya pereveli nazad do monastirskogo kompleksu pri cerkvi svyatoyi Katerini na Kontraktovij ploshi a budivli Petropavlivskogo monastirya pochali vidnovlyuvati Blizko 1830 roku pozadu Petropavlivskoyi cerkvi zveli prostorij murovanij navchalnij kompleks do yakogo 1832 roku pereveli Kiyivsku duhovnu seminariyu tak Petropavlivska cerkva stala seminarskoyu U 1859 roci koshtom mitropolita Filareta Petropavlivsku cerkvu vidbuduvali pri chomu z dvoh bichnih vivtariv lishili odin U 1874 1876 rokah nadbuduvali do tretogo poverhu i navchalnij korpus a drugij menshij korpus sporudili na cerkovnomu podvir yi XX stolittya U 1901 roci Kiyivsku seminariyu pereveli do shojno zvedenoyi budivli na Voznesenskomu uzvozi suchasna budivlya Akademiyi mistectv a primishennya kolishnogo Petropavlivskogo monastirya zajnyalo Podilske duhovne uchilishe utvorene zlittyam Kiyevo Podilskogo ta Boguslavskogo uchilish U 1914 roci u cerkvi onovili ikonostas ta rozpisi inter yeru Pislya vstanovlennya v Kiyevi radyanskoyi vladi Petropavlivska cerkva bula u koristuvanni gromadi UAPC ale vzhe v 1920 h rokah hram zakrili Blizko 1930 roku obgovoryuvalasya mozhlivist rozmishennya u kolishnij cerkovnij sporudi arhivnogo shovisha Centralnogo arhivu Ukrayini prote ci plani tak i ne buli vtileni v zhittya U 1935 abo 1936 roci Petropavlivsku cerkvu ta dzvinicyu znesli zalishki dzvinici lishalisya do 1940 h rokiv Stanom na pochatok XXI stolittya misce de stoyala cerkva nezabudovane tut oblashtovanij plac vijskovoyi chastini Vid hramovogo kompleksu zberigsya lishe ceglyanij rustovanij parkan yakij vidokremlyuvav cerkovnu sadibu vid vulici ArhitekturaViglyad Podolu na malyunku Abragama van Vesterfelda V centri visochiye dominikanskij kostel sv Mikolaya z gotichnim dahom Pervisnij katolickij kostel buv pryamokutnoyu trinavnoyu shestistovpnoyu bazilikoyu z granchastim vivtarem i gotichnimi shidchastimi frontonami Vin mav harakterne dlya polskih serednovichnih kosteliv planuvannya tri vidnosno korotki navi z vidnoshennyam shirini bichnih nav do centralnoyi 1 3 ta vidovzhenij prostorij presbiterij Vistupi transeptu uvinchuvalisya kruglimi u plani vezhechkami prote pri perebudovi u XVIII stolitti transept i vezhechki znishili zberiglasya lishe odna vezhechka na kuti mizh pivnichno shidnim vistupom i pivnichnoyu stinoyu Kostel buv vkritij dvoshilim dahom z krutim shilom prichomu kut nahilu dahiv buv odnakovij i nad osnovnim ob yemom i nad presbiteriyem Navi perekrivalisya strilchastimi sklepinnyami pidkreslenimi nervyurami presbiterij mav nizhchi nizh u navah sklepinnya Bichni fasadi chlenuvalisya vuzkimi strilchastimi viknami iz pritamannimi polskij gotici vidnoshennyam shirini do visoti 1 5 ta strilchastim zavershennyam utvorenim na osnovi rivnobedrenogo trikutnika Nad transeptom visochiv 8 grannij babinec iz vismoma vuzkimi viknami sho pervisno uvinchuvavsya shpilem hocha za inshimi danimi babinec vidnositsya vzhe do barokovoyi perebudovi bo avtentichnij malyunok Abragama van Vesterfelda XVII st takoyi detali ne pokazuye Bichni navi zakinchuvalis nevelikimi kaplicyami sho mali samostijni pivkulyasti apsidi Pivdennu kaplicyu zbuduvali vodnochas iz samim kostelom a pivnichnu piznishe ale do 1640 roku Na dumku polskogo arhitektora Karolya Ivanickogo buduvav Mikolayivskij kostel polskij budivnichij najimovirnishe predstavnik krakivskoyi shkoli Pislya pereosvyachennya kostelu v pravoslavnu Petropavlivsku cerkvu budivlya otrimala virazni risi ukrayinskogo mazepinskogo baroko Cholovij zahidnij fasad buv rozchlenovanij chotirma kanelyurovanimi pilyastrami mizh yakimi rozmistili vikna krugli u bichnih pryaslah i hrestopodibne u centralnomu Gotichnij stupinchastij fronton sho prikrashav cholovij fasad pererobili na barokovij hvilyastij timpan ryasno ozdobili lipnimi dekorativnimi elementami volyutami roslinnim ornamentom gurtami medaljonami kartushami tosho Na cholovomu fasadi roztashovuvavsya pishno dekorovanij portal yakij u 1810 h rokah prikrili piddashkom u viglyadi nevelikoyi odnopoverhovoyi galereyi Vivtarnu chastinu uvinchala grushopodibna barokova banya na vosmigrannomu barabani Gotichni strilchasti sklepinnya majzhe u vsij cerkvi pererobili na hrestopodibni originalni sklepinnya lishilisya tilki chastkovo u vivtarnij chastini Na pivnichnomu i pivdennomu fasadah dekor buv majzhe vidsutnij U 1740 h rokah v cerkvi vstanovili chotiriyarusnij rizblenij pozolochenij ikonostas u stili rokoko jogo ikoni buli harakterni dlya ukrayinskogo religijnogo zhivopisu XVIII stolittya Murovana dzvinicya Petropavlivskoyi cerkvi stoyala na chervonij liniyi zabudovi Pritisko Mikilskoyi vulici ta vidigravala rol nadbramnoyi bashti Zvedena arhitektorom Grigorovichem Barskim vona mala pishnij dekor u stili ukrayinskogo baroko ta arhitekturno bula podibna do cerkvi Rizdva Bogorodici na Dalnih pecherah Kiyevo Pecherskoyi lavri Pershij yarus mav dva poverhi znizu roztashovuvalasya v yizna brama a na drugomu poversi oblashtuvali cerkvu Fasadi pershogo yarusu prikrashalisya rustom i korinfskimi pilyastrami vikna dekoruvalisya lishtvami ta luchkovimi sandrikami Drugij dzvonovij yarus mav napivcirkulni vikonni prorizi flankovani korinfskimi kolonami sho pidtrimuvali arkovij sandrik Kuti budivli na rivni drugogo yarusu pidkreslyuvalisya grupami sparenih kolon korinfskogo orderu zavershuvavsya yarus shirokim profilovanim karnizom pid yakim stini buli prikrasheni kartushami iz roslinnim ornamentom Za deyakimi dzherelami dzvinicya pervisno mala tretij derev yanij poverh ta abo barokovu banyu yaka zgorila pid chas pozhezhi 1811 roku Za brakom koshtiv pri vidbudovi cerkvi pislya pozhezhi masivnu banyu zaminili prizemkuvatoyu ampirnoyu z visokim shpilem sho znachno spotvorilo pervisni proporciyi sporudi Div takozhSpisok murovanih hramiv v stili kozackogo barokoGalereyaZagalnij viglyad Pritisko Mikilskoyi vulici i Petropavlivskogo hramu Viglyad Podolu naprikinci XIX st v centri Petropavlivska cerkva Cerkva na malyunku 1819 r Plan hramu Komentaristanom na 1690 rik de yure Petro I she praviv spilno zi svoyim bratom Ivanom ale de fakto ostannij vzhe usunuvsya vid vladi u Petra I yak raz narodivsya sin i prestolonaslidnik Oleksij PetrovichPrimitkiTretyak 2004 s 58 Topografichna zjomka Kiyivskogo miskomunviddilu 1923 1930 Kalnickij 2012 s 57 Kalnickij 2012 s 56 Gevrik 1982 s 25 Ernst 1930 s 610 Pohilevich 1865 s 119 Sementovskij 1900 s 273 Zakrevskij t 1 1868 s 451 Urban W Kazimirski Kazimierski Krzysztof h Bibersztein zm 1618 Polski Slownik Biograficzny 1966 1967 T XII S 292 pol Zakrevskij t 1 1868 s 450 Ernst 1930 s 612 Petrov 1897 s 227 Braslavec 2001 s 38 41 Petrov 1897 s 226 Zakrevskij t 1 1868 s 454 Zakrevskij t 2 1868 s 592 Zakrevskij t 2 1868 s 593 Zakrevskij t 1 1868 s 452 Zakrevskij t 2 1868 s 595 Pohilevich 1865 s 120 Petrov 1897 s 228 Zakrevskij t 2 1868 s 594 Shirockij 1917 s 194 Zakrevskij t 2 1868 s 596 Tretyak 2004 s 59 Zakrevskij t 2 1868 s 597 Petrov 1897 s 229 Zakrevskij t 2 1868 s 598 Pohilevich 1865 s 121 Ernst 1930 s 613 Gevrik 1982 s 27 Iwanicki 1931 s 31 Shirockij 1917 s 196 Iwanicki 1931 s 29 Iwanicki 1931 s 30 Shirockij 1917 s 195 Gevrik 1982 s 26 Shirockij 1917 s 197 Posilannya Arhiv originalu za 31 grudnya 2014 Procitovano 13 lipnya 2022 roku DzherelaGevrik T Vtracheni arhitekturni pam yatki Kiyeva katalog fotovistavki Nyu Jork Ukrayinskij muzej 1982 64 s Vecherskij V V Vtracheni ob yekti arhitekturnoyi spadshini Ukrayini K NDITIAM 2002 S 82 85 Tretyak K O Vtracheni sporudi ta pam yatniki Kiyeva dovidnik K Vidavnicho poligrafichnij centr Kiyivskij universitet 2004 248 s 500 prim ISBN 966 594 548 3 Kalnickij M B Zrujnovani svyatini Kiyeva vtrati ta vidrodzhennya K Vidavnichij dim Dmitra Burago 2012 224 s 600 prim ISBN 978 966 489 183 4 Braslavec O Kiyiv katolickij Kiyiv pravoslavnij putivnik K Kajros 2001 ISBN 966 7562 05 0 Kiyiv providnik Za red Fedora Ernsta 2 ga Druk K Derzhtrest K D 1930 797 s Petrov N I Istoriko topograficheskie ocherki drevnyago Kieva K Tipografiya Imperatorskago Universiteta sv Vladimira 1897 ros doref Sementovskij M M Kiev ego svyatyni drevnosti dostopamyatnosti 7 me K Tip S V Kulzhenko 1900 ros doref Shirockij K V Kiev putevoditel K Tip S V Kulzhenko 1917 346 s ros doref Pohilevich L Monastyri i cerkvi g Kieva Prezhnee i nyneshnee sostoyanie i sredstva soderzhaniya prichtov a takzhe inovercheskie molitvennye doma K V tipografii gubernskogo upravleniya 1865 134 s ros doref Zakrevskij N Opisanie Kieva M Tipografiya V Gracheva i komp 1868 T 1 455 s ros doref Zakrevskij N Opisanie Kieva M Tipografiya V Gracheva i komp 1868 T 2 495 s ros doref Karol Iwanicki Koscioly i kaplice w Kijowie Warszawa Drukarnia Samorz Instytutu Wydawniczego w Warszawie 1931 88 s