Каїрська Гениза

Каїрська ґеніза — найбільший архів середньовічного єврейства, що зберігся в ґенізі синагоги Бен-Езра міста Фустат (нині в межах Каїра). Документи, що охоплюють понад тисячоліття (з кінця IX до кінця XIX ст.), складені єврейським письмом, арабською, давньоєврейською, арамейською, їдишем та деякими іншими мовами.

Соломон Шехтер за вивченням матеріалів Каїрської ґенізи (1895)

Серед скарбів Каїрської ґенізи — , Кембриджський документ, Київський лист, стародавні фрагменти Корану і священних текстів юдаїзму, а також Книга премудрості Ісуса, сина Сираха. Більшу ж частину документів становлять повсякденні ділові папери купців і лихварів. Загальна кількість аркушів оцінюється у 250 тисяч; у них згадується до 35 тисяч осіб з Єгипту, Палестини, Лівану, Сирії, Тунісу, Сицилії, Франції, Іспанії, Марокко, Хорезму, Індії та багатьох інших країн.

Рукописи Каїрської ґенізи, на відміну від ґеніз в інших центрах діаспори, вціліли завдяки напівпустельному клімату Фустата. Ця ґеніза стала відома на Заході завдяки повідомленням мандрівників, які отримали дозвіл оглянути (але не дослідити) частину її матеріалів (у 1753 — Симон фон Гельдерн; у 1864 — Яків Сапір), а також за кількома таємно вилученими фрагментами, що потрапили до рук караїма Авраама Фірковича, російського архімандрита Антоніна (1817-94), Александра Гаркавого та інших.

Проте увагу широкої наукової громадськості до каїрського архіву привернув Соломон Шехтер, який у 1896 в одному з таких фрагментів впізнав уривок втраченого івритського тексту книги Сираха. В тому ж році він придбав і вивіз з Єгипту до Кембриджського університету близько 100 тисяч манускриптів та їхніх фрагментів. Інші науковці незабаром придбали ще приблизно стільки ж рукописів, які нині перебувають у різних бібліотеках світу. Так 40 тисяч каїрських рукописів осіли в Єврейській теологічній семінарії у Нью-Йорку. Вивчення Каїрської ґенізи стало справою життя сходознавця Шломо Гойтейна.

Бібліотека Манчестерського університету, у володінні якого знаходяться 11 тисяч документів Каїрської ґенізи, зараз реалізовує проєкт з їхнього перекладу в електронну форму і створення інтернет-бібліотеки цієї ґенізи. Група ізраїльських учених використовує комп'ютерну технологію для зіставлення фрагментів, багато з яких становлять собою уривки не більше дюйма діаметром.

Див. також

• Київський лист

Примітки

1. . 23 листопада 2016. Архів оригіналу за 24 Листопада 2016. Процитовано 23 листопада 2016.
2. Гениза // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
3. Шломо Гойтейн: A Mediterranean Society: The Jewish Communities of the Arab World as Portrayed in the Documents of the Cairo Geniza, Vol.
4. Rudoren, Jodi (26 травня 2013). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 22 Травня 2020. Процитовано 21 травня 2020.