Ка́пова пече́ра (рос. Капова пещера, Каповая пещера; башк. Шүлгәнташ) — карстова печера в Бурзянському районі Башкортостану, Росія. Печера комплексного (горизонтально-вертикального) типу простягання. Загальна протяжність - 2220 м. Глибина печери становить 73 м. Категорія складності проходження ходів печери - 2А. Найбільша з багатоярусних горизонтальних печер Башкортостану і Південного Уралу загалом, а також друга за глибиною після Кіндерлінської печери. Має статус геологічної (геоморфологічної) пам'ятки природи, історії та культури, входить до складу заповідника Шульган-Таш. Всесвітньовідома завдяки наскельним розписам доби палеоліту. Печера відноситься до Шульгано-Іргізлинського підрайону Бельсько-Нугуського району Південної області Західноуральської спелеологічної провінції.
Капова, Шульган-Таш | |
---|---|
рос. Капова пещера башк. Шүлгәнташ | |
Вхід до печери | |
Характеристики | |
Тип | карстова |
Гірські породи | вапняк |
Довжина | 3045 м |
Глибина | 82 м |
Кількість входів | 1 |
Дослідження | |
Рік відкриття | 1950 |
Категорія складності | 2А |
Відвідування | |
Вільний доступ | частково |
Довжина маршрутів | 375 м |
Освітлення | відсутнє |
Вебсайт | shulgan-tash.ru |
Розташування | |
53°01′33″ пн. ш. 57°02′18″ сх. д. / 53.02583° пн. ш. 57.03833° сх. д. | |
Країна | Росія |
Регіон | Башкортостан |
Місцевість | Бурзянський район |
Карти розташування | |
| |
Капова печера у Вікісховищі |
Етимологія
Об'єкт має кілька історичних назв: російські — Капова печера і Бі́льська пече́ра (рос. Бельская пещера), башкирські — Шульга́н-Таш (башк. Шүлгәнташ) і Шулюга́н (башк. Шүлюгән). З них у друкованих джерелах переважає назва «Капова печера», оскільки саме російські дослідники відкрили її для світової науки. Назва «Більська печера» рідковживана. Місцеве населення віддає перевагу етнічній назві «Шульган-Таш».
Офіційну назву виводять або від дієслова рос. капать — «крапати», оскільки в печері через високу вологість випадає конденсат, або від слова «капище», оскільки Шульган-Таш здавна мав культове значення для місцевих язичників. Назва «Більська печера» походить від назви річки Білої, на березі якої розташований вхід до підземної порожнини.
Башкирська назва «Шульган-Таш» має два витоки. Один з них — місцевий епос «Урал-батир» про братів-багатирів на ім'я Урал і Шульган, що уособлювали добро і зло, відповідно. За легендою брати побилися й Урал переміг Шульгана, однак не став його страчувати, а навіки запроторив до озера у підземній в'язниці. Шульган-Таш в перекладі з башкирської якраз і означає «шульганів камінь». Інший виток цієї назви більш прозаїчний. Вона могла утворитися просто від назви річки Підземний Шульган, яка в ній протікає. В свою чергу її назва є видозміненим словосполученням башк. су ульган — «вода померла» (в сенсі щезла, пішла під землю). Ця версія пояснює також і походження маловживаної назви «Шулюган».
Опис
Географія та геологія
Капова печера розташована в 4,5 км від села Акбулатово і в 3,5 км на південний схід від села Гадельгареєво в Бурзянському районі Башкортостану, що на території Росії. Вона знаходиться на заході Південного Уралу, на схилі гори Сарик-Ускан, в 150 метрах від берега Білої та на висоті 8 м над її рівнем, в тому місці, де течія річки різко змінює напрям. Місце розташування печери лежить у кварталі 51 заповідника Шульган-Таш, загалом закритого для відвідування, однак в окремому порядку туристів допускають до неї. За спелеологічним районуванням її відносять до Шульгансько-Іргізлинського підрайону Більсько-Нугуського району.
Капова печера утворена в карбонових хемогенних вапняках і доломітах візейського ярусу, в карстовому масиві заввишки близько 140 м. Її сформували тектонічні розломи в зонах контакту різновікових вапняків і підземних вод. За одними джерелами, протяжність ходів Шульган-Таша становить близько 2 км, печера має тільки два рівні, з'єднані 14-метровим карстовим колодязем. Однак це твердження слід вважати застарілим, оскільки спелеологи все ще знаходять нові ходи. Тому наразі актуальним слід вважати інше твердження: Капова печера — це слаборозгалужена триярусна спелеосистема протяжністю 3045 м з крупними залами та широкими галереями північного, північно-східного та північно-західного спрямування. Середня ширина ходів 7 м, а середня висота 7,6 м. Глибина печери складає 82 м, з урахуванням сифонових підводних порожнин вертикальна амплітуда сягає 162 або 165 м (її можуть помилково зазначати як глибину), площа становить 21 929 м², об'єм дорівнює 155 696 м³. Найнижчий ярус Капової печери знаходиться на сучасному рівні Білої і затоплений водами Підземного Шульгана. Другий відкритий для туристів, на ньому розташовані вхід до печери і три зали, з'єднані короткими галереями. Третій ярус доступний тільки науковцям. Найвідоміші частини Капової печери — зала Хаоса, зала Знаків, Купольна зала (усі на другому ярусі), Діамантовий грот і зала Малюнків (на третьому ярусі).
На підступах до Капової печери в окремій скелі можна побачити грот Сплячий мамонт. Його назва пов'язана з тим, що при певному освітленні це природне утворення обрисами схоже на мамута.
Вхід до печери являє собою величезну арку, над якою нависає скеляста порода завтовшки 30 м. У найвищій точці висота арки становить 21 м, а ширина складає 38 м. За іншими вимірами, висота вхідної арки не перевищує 18 м, але ширина сягає 48 м. За величезний розмір вхід до печери назвали Порталом. Біля східної стіни Порталу розташоване Кругле озеро завглибшки 6 м. В західній стінці Порталу знаходиться Голубиний грот, а біля нього Блакитне озеро, в якому, за переказом, був ув'язнений багатир Шульган. Пересічна глибина Блакитного озера складає 5,6 м, однак воно утворює сифон завглибшки до 82 м. Існують припущення, що це — лише розвідана глибина, а прогнозована може сягати близько 200 м. Блакитне озеро — виток річки Шульган, що б'є потужним джерелом. У печері вона утворює численні озерні сифони (в цій частині її називають Підземний Шульган), а ззовні за 2,5 км від входу знов іде під землю у карстовий розлом. Глибокий карстовий каньйон річки Шульган завдовжки близько 3 км переходить в суху долину з крупними карстовими лійками та озерами, він є нічим іншим як давньою частиною печери. В минулому порода, яка утворювала склепіння цієї частини Шульган-Таша, обвалилася і Підземний Шульган став частиною надземного річища.
Від Порталу Капової печери бере початок її Головна галерея північно-східного спрямування завдовжки 150 м, завширшки 20 м та заввишки від 5 до 8,5 м. Біля входу глиниста підлога цього ходу поросла рослинами і лишайниками. Галерея з'єднує наступні зали: Сталагмітову (завширшки 20 м, заввишки 15 м), Купольну (його ширина 35 м, а висота 15 м), залу Знаків (завширшки 18 м і заввишки 14 м) та залу Хаоса (завширшки 46 м, з висотою 16 м). У стелі Сталагмітової зали є отвір, що веде в галерею північного напрямку. Цей хід можна назвати каньйоноподібним, адже при довжині у 90 м і висоті у 15 м, він має лише 4 м завширшки. Своїм кінцем він виходить у так званий Вестибюль (завширшки 13 м і заввишки 8 м). У Вестибюлі є два виходи. Перший з них веде у західному напрямку до сліпого коридору завдовжки 70 м. Хоча коридор досить широкий (до 10 м), однак має нетипово малу для Капової печери висоту (2 м). Другий хід веде з Вестибюля до зали Малюнків завширшки 30 м і заввишки 20 м. Свою назву вона отримала через те, що саме в ній (разом із залою Знаків) вперше виявили наскельний живопис. Посередині східної стіни зали Малюнків є отвір, який веде до верхнього ярусу печери.
Третій ярус Шульган-Таша починається черговою каньйоноподібною галереєю північно-східного спрямування. Маючи довжину 60 м, ширину від 6 до 10 м і висоту 17 м, вона веде у наступні зали: Акустичну, чия ширина і висота ідеально дорівнюють одна одній (10 м), Овальну (завширшки 15 м, заввишки 4 м), Храм (завширшки 18 м, заввишки 15 м) і Верхню залу (завширшки 10 м, заввишки 15 м), на північ від якої знаходиться Діамантова зала. Ця порожнина відносно невелика (завширшки 8—14 м, заввишки 10—15 м), похила, має два ходи. Один з них прямує до Озерної зали, інший — до Нового відділу. Озерна зала довга (30 м), але відносно важка для проходження, адже при ширині 2—4 м у висоту не перевищує 1—2 м, цією залою тече струмок з каскадами, який з'єднується з Великим Верхнім озером. Розміри цієї підземної водойми істотні, при довжині в 60 м, озеро має ширину 12 м і глибину до 2,5 м. Новий відділ має такі розміри: довжина 25 м, ширина 3—3,5 м, висота 1—4 м. З ним поєднана Райдужна зала (завширшки і заввишки до 20 м), з якої можна потрапити до кількох цікавих порожнин. Зала Відлюдника (завширшки 5 м, заввишки 20 м) вирізняється численними кальцитовими натіками. Кришталева зала (завширшки 10 м, заввишки до 6 м) привертає увагу, по-перше, струмком, в якому кальцитові натіки утворили своєрідні невеликі греблі («гури»), по-друге, трубчастими сталактитами, довжина яких сягає 20—30 см. Ще одна Сталактитова зала веде у галерею, поєднану з Великим Далеким колодязем завширшки 10 м і завглибшки 30 м. Цей грандіозний «комин» з'єднує верхній ярус Капової печери із першим.
На найнижчому ярусі Шульган-Таша утворилися зали Провалля (завширшки 80 м, заввишки 20 м), Засифонна (завширшки 10—15 м, заввишки до 8 м) и Далека (завширшки 25 м, заввишки 10 м). Остання порожнина завершується ходом, загальна довжина якого складає 425 м), при цьому частина його затоплена.
Мікроклімат Капової печери прохолодний, дуже вологий. На другому ярусі нерівне низьке склепіння утворює бар'єр, завдяки якому глибші його частини ізольовані від дії зовнішнього повітря, яке надходить через просторий Портал. Завдяки цьому мікроклімат Шульган-Таша сталий, без помітних температурних коливань, температура в печері цілорічно становить 6—7 °C. В минулому для Капової печери були характерні різноманітні кальцитові утворення, однак наразі більшість з них зруйнована вандалами. Взимку в місцях крапання конденсату неподалік входу утворюються льодяні сталагміти і сталактити. У весняне водопілля Капову печеру затоплюють води Шульгана.
Біота
В Каповій печері знайдені бактерії різних фізіологічних груп: , нітрифікуючі, , , . Мікологічні дослідження виявили 38 видів мікроміцетів. Серед них є як корінні види (здебільшого пеніцили і мукори), так і інвазивні, занесені людиною.
Цианобактерій та водоростей різних груп (, зелених тощо) виявлено загалом 154 види. Мохи у Шульган-Таші ростуть біля входу. Вони представлені брієвими та маршанцієвими. Квіткових рослин у печері нема, причому відсутні не тільки природні вселенці, але й представники антропогенної .
Досить різноманітний світ безхребетних тварин. Так, малощетинкові черви і нематоди мешкають у мулі печерних водойм, а поодинокі дощові черви, ймовірно, проникли сюди крізь тріщини у стінах. У підземних водоймах також присутні двостулкові м'якуни, черепашкові та веслоногі раки, а крихітні колемболи мешкають у печерному «ґрунті». Павукоподібні представлені акариформними і паразитиформними кліщами. Усі ці тварини настільки дрібні, що їх не можна побачити неозброєним оком. Однак у Каповій печері трапляються і великі комахи. Їх видове розмаїття незначне: жуки представлені турунами, лейодідами і жуками-хижаками, а двокрилі комахи — і . Три види колембол, знайдених у печері, описані як ендемічні для Шульган-Таша.
Фауна хребетних тварин своєрідна, як і в інших печерах світу. Наприклад, у підземних водах ловили тайменів, харіусів і мересниць. Всі ці риби типово місцеві, зазвичай мешкають у річці Білій, до того ж вони розмірами не відрізняються від звичайних річкових особин. З огляду на це припускають, що ці види не утворюють локальної печерної популяції, а потрапляють до вод печери через ще невідкритий підводний прохід (скоріш за все через озеро Блакитне). У Каповій печері двічі спостерігали жабу і тритона (по одній особині), які, імовірно, потрапили сюди з повеневими водами. В озерах поблизу Порталу постійно трапляються ропухи. Єдиними постійними мешканцями Шульган-Таша можна назвати кажанів. На верхньому ярусі печері оселились шість видів цих тварин: нічниці вусата, війчаста і Брандта, вухань звичайний і пергач північний. На середньому ярусі відмічали голубів та пронурків.
Культурний шар
Капова печера була відома людям ще у кам'яну добу. В частинах, наближених до входу, вони жили постійно, а глибші зали мали культове значення. В пізніші часи башкири продовжували у ній поклонятися язичницьким божествам. Завдяки сакральності це місце було добре знаним місцевому населенню, але, водночас, мало відвідуваним. З цих часів згадки про печеру залишились у башкирських епічних творах «Урал-батир», «Акбузат» тощо.
Першу письмову згадку про Капову печеру залишив у 1760 році дослідник південного Уралу, член-кореспондент Російської академії наук Петро Ричков. У 1770 році керівник однієї з наукових експедицій Іван Лепьохін описав її розлого і натхненно. Серед інших відомих геологів тут бували Олексій Антіпов і . Двічі, у 1923—1926 та в 1931 роках, печеру досліджував професор Георгій Вахрушев. Однак справжній прорив стався після того, як її околиці включили до складу природоохоронної зони (на той час Прибільської ділянки Башкирського заповідника). 1959 року працівник установи Олександр Рюмін, пересуваючись печерою разом із двома місцевими мешканцями, знайшов наскельні малюнки і цим підтвердив наявність на Уралі центру палеолітичної культури. У своїй статті він не приховував захоплення майстерністю давніх виконавців, які зобразили на стінах Капової печери диких коней, турів, мамутів, носорогів. Це відкриття стало сенсацією у світовій археології. Окрім суто наукового значення воно на той час мало і певне ідеологічне підґрунтя, оскільки до нього всі палеолітичні розписи знаходили в країнах Західної Європи, що трактувалось як вищість європейської культури. Знахідка малюнків у Каповій печері в розпал холодної війни дала змогу СРСР заявити про відкриття нового центру прадавньої цивілізації.
Загалом разом з пізнішими дослідниками описано 206 зображень. Найбільший внесок у перші дослідження (1960—1970-ті роки) малюнків здійснили Отто Бадер і . Більшість з них О. Бадер датував радіовуглецевим методом у 16 500 — 19 500 років. Сучасні дані показують, що вік найновіших з них становить 14 500 років, а найстаріших, знайдених на третьому рівні, — 36 400 років. Це дає підстави говорити, що першими мешканцями печери були кроманьйонці, а більшу частину зображень створили представники солютрейської і мадленської культур. Основна частина малюнків нанесена червоною вохрою, замішаною на тваринному жирі, окремі — вугіллям і темною фіолетово-бурою фарбою. Окрім зображень вищеописаних вимерлих тварин серед малюнків є зображення хиж, драбин, антропоморфних фігур, а також окремих ліній (реліктові залишки зниклих малюнків). Унікальним є малюнок двогорбого верблюда — наразі це найстаріше зображення цієї тварини в світі.
У залі Знаків поряд з малюнками знайдено близько 200 кам'яних та 2 кістяних вироби, датованих 14 000 — 16 000 років. Більша частина цих предметів це знаряддя праці та прикраси, в тому числі і знаряддя праці давніх художників: шматки вохри і глиняна миска, в якій розтирали фарбу (за іншим припущенням це світильник).
Використання
Якщо не рахувати палеолітичний період, коли в Шульган-Таш жили люди, протягом решти століть вона була поза господарським використанням. Сакральність цього місця змушувала башкирів виявляти до нього шанобу. Тільки під час місцевих війн у печері переховувались цілими аулами, однак це були не тривалі гостини, тому на час «відкриття» Петром Ричковим стан печери був цілком природним. Іван Лепьохін у своїх спогадах, датованих XVIII сторіччям, описував мальовничі сталактити надзвичайної краси.
Знахідка малюнків у Каповій печері відразу привернула до неї увагу численних науковців, спелеологів і звичайних туристів. Печера стала місцем масового відвідування, через що почала стрімко деградувати. Часта присутність відвідувачів призвела до зміни мікроклімату: стало тепліше у дальших залах, з'явилися інвазивні види грибів, активніше стала проявляти себе крапельна волога, подекуди вона навіть змила частину розписів. Крім того, малюнки страждали від вандальних написів, також туристи грабіжницькі зрізали практично усі кальцитові утворення.
Для збереження унікальної пам'ятки природи, історії та культури у середині 1970-х печеру закрили для туристів. Згодом доступ відновили, але вирішили його обмежити. Верхній рівень печери, а також дальші від входу зали закрили ґратами, тепер вони доступні тільки археологам. Туристам дали доступ до ближчих від входу залів, однак штучного освітлення не облаштували для запобігання розвиткові лампової флори. В ці ж зали 2003 року художниками-реставраторами Ермітажу були скопійовані ті малюнки, які стали недоступні для огляду. Оригінальні малюнки сфотографували, на їх основі створили інтерактивну панораму, яку демонструють у музеї заповідника. Незважаючи на це, проблема вандальних написів не зникла, актуальними залишаються і несанкціоновані розкопки. Для відстеження параметрів мікроклімату і запобігання несанкціонованим відвідинам у Каповій печері встановлене обладнання для спелеомоніторингу, працюють камери спостереження.
Береги озер складені глиною, випробувати цілющі властивості якої, приїжджають люди зі всього світу. Вода Блакитного озера насичена мінералами, на смак солона, непитна, але також вважається цілющою. Раніше в озері приймали лікувальні ванни, однак наразі купання в ньому заборонене. Туристична інфраструктура Капової печери включає також розташований поруч Музей бортництва із дослідною та демонстраційною пасіками. Бортництво є давнім і найвідомішим промислом Башкортостану, а околиці печери населяють , які славляться якістю меду.
Поблизу від Капової печери розташовані ще дві туристичні атракції: в 100 м від неї — водоспад Шульган, а далі за течією — печера Космонавтів.
Див. також
Примітки
- Соколов Ю. В. Капова пещера [ 10 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Башкирская энциклопедия: в 7 т. - Уфа: ГАУН РБ «Башкирская энциклопедия».(рос.)
- Шакир Ю. А. и др., 1989.
- Н. Рундквист, О. Задорина Шульганташ [ 15 березня 2019 у Wayback Machine.] / Урал. Иллюстрированная краеведческая энциклопедия. - Издательство «Квист», 2013.(рос.)
- Реестр особо охраняемых природных территорий Республики Башкортостан [ 2 травня 2019 у Wayback Machine.] / отв. ред. А. А. Мулдашев. - Уфа: Издательский центр «МедиаПринт», 2010. - С. 144.(рос.)
- ИПС «Пещеры».
- Капова пещера [ 28 березня 2019 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия: в 35 т. / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М.: Большая российская энциклопедия, 2009. — С. 32. (рос.)
- Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В. Е. Соколова, Е. Е. Сыроечковского. — М.: Мысль, 1989. — Т. Заповедники европейской части РСФСР. — С. 239—241. (рос.)
- О. Червяцова . — 14.12.2009.(рос.)
- [Печера Шульган-Таш (Капова) — об'єкт історико-культурної спадщини федерального значення]. shulgan-tash.ru ((рос.)) . Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
- Черлин В. А., Леонтьева О. А., Червяцова О. Я. Александр Владимирович Рюмин — забытый биолог [ 31 березня 2019 у Wayback Machine.] // Принципы экологии. — 2016. — № 4. — С.57—89. (рос.)
- Рюмин А. В. Тайна древнего Урала // Вокруг света. — 1960. — № 4. — С.44. (рос.)
- [Башкортостан: нові дослідження «зістарили» наскельні малюнки Капової печери вдвічі]. u7a.ru ((рос.)) . Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- Бадер О. Н. Каповая пещера — La caverne Kapovaia: Палеолитическая живопись. — М., 1965.(рос.)
- [Сенсація: у печері Шульган-Таш виявили верблюда віком поанд 16 тисяч років!]. gtrk.tv ((рос.)) . 27.11.2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 31 березня 2019.
- Лепехин И. И. Пещера в Шульган-Таше: Дневные записки путешествия доктора И. Лепехина по разным провинциям Российского государства 1768—1769 гг. — Ч. 2. —Санкт-Петербург, 1802. — С. 86—87.(рос.)
- [За розкопки у печері Шульган-Таш археологу з Москви загрожує штраф]. gtrk.tv ((рос.)) . 13.11.2018. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- . shulgan-tash.ru. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
- [Печери Уралу]. komanda-k.ru ((рос.)) . 03.10.2015. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
Література
- , Пещеры Урала и Приуралья // . — Пермь, 1993. — Вып. 23-24. — С. 7-29.
- (рос.) и др. Пещеры Урала. — М. : Физкультура и спорт, 1971. — 144 с.
- (рос.) Пещеры Поволжья, Урала и Приуралья. Статистический справочник / И. А. Лавров и др. — Набережные Челны, 2010. — 71 с.
- (рос.) Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с.
- (рос.) и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.
Посилання
- Информационно-поисковая система «Пещеры» : ( )[рос.] : [арх. 24 серпня 2019 року] // speleoatlas.ru. — Русское географическое общество. — Дата звернення: 24 серпня 2019 року.
- Bashedu.ru [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ka pova peche ra ros Kapova peshera Kapovaya peshera bashk Shүlgәntash karstova pechera v Burzyanskomu rajoni Bashkortostanu Rosiya Pechera kompleksnogo gorizontalno vertikalnogo tipu prostyagannya Zagalna protyazhnist 2220 m Glibina pecheri stanovit 73 m Kategoriya skladnosti prohodzhennya hodiv pecheri 2A Najbilsha z bagatoyarusnih gorizontalnih pecher Bashkortostanu i Pivdennogo Uralu zagalom a takozh druga za glibinoyu pislya Kinderlinskoyi pecheri Maye status geologichnoyi geomorfologichnoyi pam yatki prirodi istoriyi ta kulturi vhodit do skladu zapovidnika Shulgan Tash Vsesvitnovidoma zavdyaki naskelnim rozpisam dobi paleolitu Pechera vidnositsya do Shulgano Irgizlinskogo pidrajonu Belsko Nuguskogo rajonu Pivdennoyi oblasti Zahidnouralskoyi speleologichnoyi provinciyi Kapova Shulgan Tashros Kapova peshera bashk ShүlgәntashVhid do pecheriHarakteristikiTip karstovaGirski porodi vapnyakDovzhina 3045 mGlibina 82 mKilkist vhodiv 1DoslidzhennyaRik vidkrittya 1950Kategoriya skladnosti 2AVidviduvannyaVilnij dostup chastkovoDovzhina marshrutiv 375 mOsvitlennya vidsutnyeVebsajt shulgan tash ruRoztashuvannya53 01 33 pn sh 57 02 18 sh d 53 02583 pn sh 57 03833 sh d 53 02583 57 03833Krayina RosiyaRegion BashkortostanMiscevist Burzyanskij rajonKarti roztashuvannya Kapova pechera u VikishovishiEtimologiyaOb yekt maye kilka istorichnih nazv rosijski Kapova pechera i Bi lska peche ra ros Belskaya peshera bashkirski Shulga n Tash bashk Shүlgәntash i Shulyuga n bashk Shүlyugәn Z nih u drukovanih dzherelah perevazhaye nazva Kapova pechera oskilki same rosijski doslidniki vidkrili yiyi dlya svitovoyi nauki Nazva Bilska pechera ridkovzhivana Misceve naselennya viddaye perevagu etnichnij nazvi Shulgan Tash Oficijnu nazvu vivodyat abo vid diyeslova ros kapat krapati oskilki v pecheri cherez visoku vologist vipadaye kondensat abo vid slova kapishe oskilki Shulgan Tash zdavna mav kultove znachennya dlya miscevih yazichnikiv Nazva Bilska pechera pohodit vid nazvi richki Biloyi na berezi yakoyi roztashovanij vhid do pidzemnoyi porozhnini Bashkirska nazva Shulgan Tash maye dva vitoki Odin z nih miscevij epos Ural batir pro brativ bagatiriv na im ya Ural i Shulgan sho uosoblyuvali dobro i zlo vidpovidno Za legendoyu brati pobilisya j Ural peremig Shulgana odnak ne stav jogo strachuvati a naviki zaprotoriv do ozera u pidzemnij v yaznici Shulgan Tash v perekladi z bashkirskoyi yakraz i oznachaye shulganiv kamin Inshij vitok ciyeyi nazvi bilsh prozayichnij Vona mogla utvoritisya prosto vid nazvi richki Pidzemnij Shulgan yaka v nij protikaye V svoyu chergu yiyi nazva ye vidozminenim slovospoluchennyam bashk su ulgan voda pomerla v sensi shezla pishla pid zemlyu Cya versiya poyasnyuye takozh i pohodzhennya malovzhivanoyi nazvi Shulyugan OpisGeografiya ta geologiya Krayevid Biloyi navproti Kapovoyi pecheri Kapova pechera roztashovana v 4 5 km vid sela Akbulatovo i v 3 5 km na pivdennij shid vid sela Gadelgareyevo v Burzyanskomu rajoni Bashkortostanu sho na teritoriyi Rosiyi Vona znahoditsya na zahodi Pivdennogo Uralu na shili gori Sarik Uskan v 150 metrah vid berega Biloyi ta na visoti 8 m nad yiyi rivnem v tomu misci de techiya richki rizko zminyuye napryam Misce roztashuvannya pecheri lezhit u kvartali 51 zapovidnika Shulgan Tash zagalom zakritogo dlya vidviduvannya odnak v okremomu poryadku turistiv dopuskayut do neyi Za speleologichnim rajonuvannyam yiyi vidnosyat do Shulgansko Irgizlinskogo pidrajonu Bilsko Nuguskogo rajonu Kapova pechera utvorena v karbonovih hemogennih vapnyakah i dolomitah vizejskogo yarusu v karstovomu masivi zavvishki blizko 140 m Yiyi sformuvali tektonichni rozlomi v zonah kontaktu riznovikovih vapnyakiv i pidzemnih vod Za odnimi dzherelami protyazhnist hodiv Shulgan Tasha stanovit blizko 2 km pechera maye tilki dva rivni z yednani 14 metrovim karstovim kolodyazem Odnak ce tverdzhennya slid vvazhati zastarilim oskilki speleologi vse she znahodyat novi hodi Tomu narazi aktualnim slid vvazhati inshe tverdzhennya Kapova pechera ce slaborozgaluzhena triyarusna speleosistema protyazhnistyu 3045 m z krupnimi zalami ta shirokimi galereyami pivnichnogo pivnichno shidnogo ta pivnichno zahidnogo spryamuvannya Serednya shirina hodiv 7 m a serednya visota 7 6 m Glibina pecheri skladaye 82 m z urahuvannyam sifonovih pidvodnih porozhnin vertikalna amplituda syagaye 162 abo 165 m yiyi mozhut pomilkovo zaznachati yak glibinu plosha stanovit 21 929 m ob yem dorivnyuye 155 696 m Najnizhchij yarus Kapovoyi pecheri znahoditsya na suchasnomu rivni Biloyi i zatoplenij vodami Pidzemnogo Shulgana Drugij vidkritij dlya turistiv na nomu roztashovani vhid do pecheri i tri zali z yednani korotkimi galereyami Tretij yarus dostupnij tilki naukovcyam Najvidomishi chastini Kapovoyi pecheri zala Haosa zala Znakiv Kupolna zala usi na drugomu yarusi Diamantovij grot i zala Malyunkiv na tretomu yarusi Na pidstupah do Kapovoyi pecheri v okremij skeli mozhna pobachiti grot Splyachij mamont Jogo nazva pov yazana z tim sho pri pevnomu osvitlenni ce prirodne utvorennya obrisami shozhe na mamuta Blakitne ozero Vhid do pecheri yavlyaye soboyu velicheznu arku nad yakoyu navisaye skelyasta poroda zavtovshki 30 m U najvishij tochci visota arki stanovit 21 m a shirina skladaye 38 m Za inshimi vimirami visota vhidnoyi arki ne perevishuye 18 m ale shirina syagaye 48 m Za velicheznij rozmir vhid do pecheri nazvali Portalom Bilya shidnoyi stini Portalu roztashovane Krugle ozero zavglibshki 6 m V zahidnij stinci Portalu znahoditsya Golubinij grot a bilya nogo Blakitne ozero v yakomu za perekazom buv uv yaznenij bagatir Shulgan Peresichna glibina Blakitnogo ozera skladaye 5 6 m odnak vono utvoryuye sifon zavglibshki do 82 m Isnuyut pripushennya sho ce lishe rozvidana glibina a prognozovana mozhe syagati blizko 200 m Blakitne ozero vitok richki Shulgan sho b ye potuzhnim dzherelom U pecheri vona utvoryuye chislenni ozerni sifoni v cij chastini yiyi nazivayut Pidzemnij Shulgan a zzovni za 2 5 km vid vhodu znov ide pid zemlyu u karstovij rozlom Glibokij karstovij kanjon richki Shulgan zavdovzhki blizko 3 km perehodit v suhu dolinu z krupnimi karstovimi lijkami ta ozerami vin ye nichim inshim yak davnoyu chastinoyu pecheri V minulomu poroda yaka utvoryuvala sklepinnya ciyeyi chastini Shulgan Tasha obvalilasya i Pidzemnij Shulgan stav chastinoyu nadzemnogo richisha Vid Portalu Kapovoyi pecheri bere pochatok yiyi Golovna galereya pivnichno shidnogo spryamuvannya zavdovzhki 150 m zavshirshki 20 m ta zavvishki vid 5 do 8 5 m Bilya vhodu glinista pidloga cogo hodu porosla roslinami i lishajnikami Galereya z yednuye nastupni zali Stalagmitovu zavshirshki 20 m zavvishki 15 m Kupolnu jogo shirina 35 m a visota 15 m zalu Znakiv zavshirshki 18 m i zavvishki 14 m ta zalu Haosa zavshirshki 46 m z visotoyu 16 m U steli Stalagmitovoyi zali ye otvir sho vede v galereyu pivnichnogo napryamku Cej hid mozhna nazvati kanjonopodibnim adzhe pri dovzhini u 90 m i visoti u 15 m vin maye lishe 4 m zavshirshki Svoyim kincem vin vihodit u tak zvanij Vestibyul zavshirshki 13 m i zavvishki 8 m U Vestibyuli ye dva vihodi Pershij z nih vede u zahidnomu napryamku do slipogo koridoru zavdovzhki 70 m Hocha koridor dosit shirokij do 10 m odnak maye netipovo malu dlya Kapovoyi pecheri visotu 2 m Drugij hid vede z Vestibyulya do zali Malyunkiv zavshirshki 30 m i zavvishki 20 m Svoyu nazvu vona otrimala cherez te sho same v nij razom iz zaloyu Znakiv vpershe viyavili naskelnij zhivopis Poseredini shidnoyi stini zali Malyunkiv ye otvir yakij vede do verhnogo yarusu pecheri Tretij yarus Shulgan Tasha pochinayetsya chergovoyu kanjonopodibnoyu galereyeyu pivnichno shidnogo spryamuvannya Mayuchi dovzhinu 60 m shirinu vid 6 do 10 m i visotu 17 m vona vede u nastupni zali Akustichnu chiya shirina i visota idealno dorivnyuyut odna odnij 10 m Ovalnu zavshirshki 15 m zavvishki 4 m Hram zavshirshki 18 m zavvishki 15 m i Verhnyu zalu zavshirshki 10 m zavvishki 15 m na pivnich vid yakoyi znahoditsya Diamantova zala Cya porozhnina vidnosno nevelika zavshirshki 8 14 m zavvishki 10 15 m pohila maye dva hodi Odin z nih pryamuye do Ozernoyi zali inshij do Novogo viddilu Ozerna zala dovga 30 m ale vidnosno vazhka dlya prohodzhennya adzhe pri shirini 2 4 m u visotu ne perevishuye 1 2 m ciyeyu zaloyu teche strumok z kaskadami yakij z yednuyetsya z Velikim Verhnim ozerom Rozmiri ciyeyi pidzemnoyi vodojmi istotni pri dovzhini v 60 m ozero maye shirinu 12 m i glibinu do 2 5 m Novij viddil maye taki rozmiri dovzhina 25 m shirina 3 3 5 m visota 1 4 m Z nim poyednana Rajduzhna zala zavshirshki i zavvishki do 20 m z yakoyi mozhna potrapiti do kilkoh cikavih porozhnin Zala Vidlyudnika zavshirshki 5 m zavvishki 20 m viriznyayetsya chislennimi kalcitovimi natikami Krishtaleva zala zavshirshki 10 m zavvishki do 6 m privertaye uvagu po pershe strumkom v yakomu kalcitovi natiki utvorili svoyeridni neveliki grebli guri po druge trubchastimi stalaktitami dovzhina yakih syagaye 20 30 sm She odna Stalaktitova zala vede u galereyu poyednanu z Velikim Dalekim kolodyazem zavshirshki 10 m i zavglibshki 30 m Cej grandioznij komin z yednuye verhnij yarus Kapovoyi pecheri iz pershim Lodyani stalagmiti Shulgan Tasha Na najnizhchomu yarusi Shulgan Tasha utvorilisya zali Provallya zavshirshki 80 m zavvishki 20 m Zasifonna zavshirshki 10 15 m zavvishki do 8 m i Daleka zavshirshki 25 m zavvishki 10 m Ostannya porozhnina zavershuyetsya hodom zagalna dovzhina yakogo skladaye 425 m pri comu chastina jogo zatoplena Mikroklimat Kapovoyi pecheri proholodnij duzhe vologij Na drugomu yarusi nerivne nizke sklepinnya utvoryuye bar yer zavdyaki yakomu glibshi jogo chastini izolovani vid diyi zovnishnogo povitrya yake nadhodit cherez prostorij Portal Zavdyaki comu mikroklimat Shulgan Tasha stalij bez pomitnih temperaturnih kolivan temperatura v pecheri cilorichno stanovit 6 7 C V minulomu dlya Kapovoyi pecheri buli harakterni riznomanitni kalcitovi utvorennya odnak narazi bilshist z nih zrujnovana vandalami Vzimku v miscyah krapannya kondensatu nepodalik vhodu utvoryuyutsya lodyani stalagmiti i stalaktiti U vesnyane vodopillya Kapovu pecheru zatoplyuyut vodi Shulgana Biota V Kapovij pecheri znajdeni bakteriyi riznih fiziologichnih grup nitrifikuyuchi Mikologichni doslidzhennya viyavili 38 vidiv mikromicetiv Sered nih ye yak korinni vidi zdebilshogo penicili i mukori tak i invazivni zaneseni lyudinoyu Cianobakterij ta vodorostej riznih grup zelenih tosho viyavleno zagalom 154 vidi Mohi u Shulgan Tashi rostut bilya vhodu Voni predstavleni briyevimi ta marshanciyevimi Kvitkovih roslin u pecheri nema prichomu vidsutni ne tilki prirodni vselenci ale j predstavniki antropogennoyi Dosit riznomanitnij svit bezhrebetnih tvarin Tak maloshetinkovi chervi i nematodi meshkayut u muli pechernih vodojm a poodinoki doshovi chervi jmovirno pronikli syudi kriz trishini u stinah U pidzemnih vodojmah takozh prisutni dvostulkovi m yakuni cherepashkovi ta veslonogi raki a krihitni kolemboli meshkayut u pechernomu grunti Pavukopodibni predstavleni akariformnimi i parazitiformnimi klishami Usi ci tvarini nastilki dribni sho yih ne mozhna pobachiti neozbroyenim okom Odnak u Kapovij pecheri traplyayutsya i veliki komahi Yih vidove rozmayittya neznachne zhuki predstavleni turunami lejodidami i zhukami hizhakami a dvokrili komahi i Tri vidi kolembol znajdenih u pecheri opisani yak endemichni dlya Shulgan Tasha Fauna hrebetnih tvarin svoyeridna yak i v inshih pecherah svitu Napriklad u pidzemnih vodah lovili tajmeniv hariusiv i meresnic Vsi ci ribi tipovo miscevi zazvichaj meshkayut u richci Bilij do togo zh voni rozmirami ne vidriznyayutsya vid zvichajnih richkovih osobin Z oglyadu na ce pripuskayut sho ci vidi ne utvoryuyut lokalnoyi pechernoyi populyaciyi a potraplyayut do vod pecheri cherez she nevidkritij pidvodnij prohid skorish za vse cherez ozero Blakitne U Kapovij pecheri dvichi sposterigali zhabu i tritona po odnij osobini yaki imovirno potrapili syudi z povenevimi vodami V ozerah poblizu Portalu postijno traplyayutsya ropuhi Yedinimi postijnimi meshkancyami Shulgan Tasha mozhna nazvati kazhaniv Na verhnomu yarusi pecheri oselilis shist vidiv cih tvarin nichnici vusata vijchasta i Brandta vuhan zvichajnij i pergach pivnichnij Na serednomu yarusi vidmichali golubiv ta pronurkiv Kulturnij shar Kapova pechera bula vidoma lyudyam she u kam yanu dobu V chastinah nablizhenih do vhodu voni zhili postijno a glibshi zali mali kultove znachennya V piznishi chasi bashkiri prodovzhuvali u nij poklonyatisya yazichnickim bozhestvam Zavdyaki sakralnosti ce misce bulo dobre znanim miscevomu naselennyu ale vodnochas malo vidviduvanim Z cih chasiv zgadki pro pecheru zalishilis u bashkirskih epichnih tvorah Ural batir Akbuzat tosho Zobrazhennya mamuta v Kapovij pecheri Foto z knigi Leva Lyubimova Mistectvo Davnogo svitu Zobrazhennya dikih konej Pershu pismovu zgadku pro Kapovu pecheru zalishiv u 1760 roci doslidnik pivdennogo Uralu chlen korespondent Rosijskoyi akademiyi nauk Petro Richkov U 1770 roci kerivnik odniyeyi z naukovih ekspedicij Ivan Lepohin opisav yiyi rozlogo i nathnenno Sered inshih vidomih geologiv tut buvali Oleksij Antipov i Dvichi u 1923 1926 ta v 1931 rokah pecheru doslidzhuvav profesor Georgij Vahrushev Odnak spravzhnij proriv stavsya pislya togo yak yiyi okolici vklyuchili do skladu prirodoohoronnoyi zoni na toj chas Pribilskoyi dilyanki Bashkirskogo zapovidnika 1959 roku pracivnik ustanovi Oleksandr Ryumin peresuvayuchis pecheroyu razom iz dvoma miscevimi meshkancyami znajshov naskelni malyunki i cim pidtverdiv nayavnist na Urali centru paleolitichnoyi kulturi U svoyij statti vin ne prihovuvav zahoplennya majsternistyu davnih vikonavciv yaki zobrazili na stinah Kapovoyi pecheri dikih konej turiv mamutiv nosorogiv Ce vidkrittya stalo sensaciyeyu u svitovij arheologiyi Okrim suto naukovogo znachennya vono na toj chas malo i pevne ideologichne pidgruntya oskilki do nogo vsi paleolitichni rozpisi znahodili v krayinah Zahidnoyi Yevropi sho traktuvalos yak vishist yevropejskoyi kulturi Znahidka malyunkiv u Kapovij pecheri v rozpal holodnoyi vijni dala zmogu SRSR zayaviti pro vidkrittya novogo centru pradavnoyi civilizaciyi Zagalom razom z piznishimi doslidnikami opisano 206 zobrazhen Najbilshij vnesok u pershi doslidzhennya 1960 1970 ti roki malyunkiv zdijsnili Otto Bader i Bilshist z nih O Bader datuvav radiovuglecevim metodom u 16 500 19 500 rokiv Suchasni dani pokazuyut sho vik najnovishih z nih stanovit 14 500 rokiv a najstarishih znajdenih na tretomu rivni 36 400 rokiv Ce daye pidstavi govoriti sho pershimi meshkancyami pecheri buli kromanjonci a bilshu chastinu zobrazhen stvorili predstavniki solyutrejskoyi i madlenskoyi kultur Osnovna chastina malyunkiv nanesena chervonoyu vohroyu zamishanoyu na tvarinnomu zhiri okremi vugillyam i temnoyu fioletovo buroyu farboyu Okrim zobrazhen visheopisanih vimerlih tvarin sered malyunkiv ye zobrazhennya hizh drabin antropomorfnih figur a takozh okremih linij reliktovi zalishki zniklih malyunkiv Unikalnim ye malyunok dvogorbogo verblyuda narazi ce najstarishe zobrazhennya ciyeyi tvarini v sviti U zali Znakiv poryad z malyunkami znajdeno blizko 200 kam yanih ta 2 kistyanih virobi datovanih 14 000 16 000 rokiv Bilsha chastina cih predmetiv ce znaryaddya praci ta prikrasi v tomu chisli i znaryaddya praci davnih hudozhnikiv shmatki vohri i glinyana miska v yakij roztirali farbu za inshim pripushennyam ce svitilnik VikoristannyaYaksho ne rahuvati paleolitichnij period koli v Shulgan Tash zhili lyudi protyagom reshti stolit vona bula poza gospodarskim vikoristannyam Sakralnist cogo miscya zmushuvala bashkiriv viyavlyati do nogo shanobu Tilki pid chas miscevih vijn u pecheri perehovuvalis cilimi aulami odnak ce buli ne trivali gostini tomu na chas vidkrittya Petrom Richkovim stan pecheri buv cilkom prirodnim Ivan Lepohin u svoyih spogadah datovanih XVIII storichchyam opisuvav malovnichi stalaktiti nadzvichajnoyi krasi Zalishki znishenih stalaktitiv Muzejnij paviljon Znahidka malyunkiv u Kapovij pecheri vidrazu privernula do neyi uvagu chislennih naukovciv speleologiv i zvichajnih turistiv Pechera stala miscem masovogo vidviduvannya cherez sho pochala strimko degraduvati Chasta prisutnist vidviduvachiv prizvela do zmini mikroklimatu stalo teplishe u dalshih zalah z yavilisya invazivni vidi gribiv aktivnishe stala proyavlyati sebe krapelna vologa podekudi vona navit zmila chastinu rozpisiv Krim togo malyunki strazhdali vid vandalnih napisiv takozh turisti grabizhnicki zrizali praktichno usi kalcitovi utvorennya Dlya zberezhennya unikalnoyi pam yatki prirodi istoriyi ta kulturi u seredini 1970 h pecheru zakrili dlya turistiv Zgodom dostup vidnovili ale virishili jogo obmezhiti Verhnij riven pecheri a takozh dalshi vid vhodu zali zakrili gratami teper voni dostupni tilki arheologam Turistam dali dostup do blizhchih vid vhodu zaliv odnak shtuchnogo osvitlennya ne oblashtuvali dlya zapobigannya rozvitkovi lampovoyi flori V ci zh zali 2003 roku hudozhnikami restavratorami Ermitazhu buli skopijovani ti malyunki yaki stali nedostupni dlya oglyadu Originalni malyunki sfotografuvali na yih osnovi stvorili interaktivnu panoramu yaku demonstruyut u muzeyi zapovidnika Nezvazhayuchi na ce problema vandalnih napisiv ne znikla aktualnimi zalishayutsya i nesankcionovani rozkopki Dlya vidstezhennya parametriv mikroklimatu i zapobigannya nesankcionovanim vidvidinam u Kapovij pecheri vstanovlene obladnannya dlya speleomonitoringu pracyuyut kameri sposterezhennya Beregi ozer skladeni glinoyu viprobuvati cilyushi vlastivosti yakoyi priyizhdzhayut lyudi zi vsogo svitu Voda Blakitnogo ozera nasichena mineralami na smak solona nepitna ale takozh vvazhayetsya cilyushoyu Ranishe v ozeri prijmali likuvalni vanni odnak narazi kupannya v nomu zaboronene Turistichna infrastruktura Kapovoyi pecheri vklyuchaye takozh roztashovanij poruch Muzej bortnictva iz doslidnoyu ta demonstracijnoyu pasikami Bortnictvo ye davnim i najvidomishim promislom Bashkortostanu a okolici pecheri naselyayut yaki slavlyatsya yakistyu medu Poblizu vid Kapovoyi pecheri roztashovani she dvi turistichni atrakciyi v 100 m vid neyi vodospad Shulgan a dali za techiyeyu pechera Kosmonavtiv Div takozhPetroglifi GyamigayiPrimitkiSokolov Yu V Kapova peshera 10 kvitnya 2019 u Wayback Machine Bashkirskaya enciklopediya v 7 t Ufa GAUN RB Bashkirskaya enciklopediya ros Shakir Yu A i dr 1989 N Rundkvist O Zadorina Shulgantash 15 bereznya 2019 u Wayback Machine Ural Illyustrirovannaya kraevedcheskaya enciklopediya Izdatelstvo Kvist 2013 ros Reestr osobo ohranyaemyh prirodnyh territorij Respubliki Bashkortostan 2 travnya 2019 u Wayback Machine otv red A A Muldashev Ufa Izdatelskij centr MediaPrint 2010 S 144 ros IPS Peshery Kapova peshera 28 bereznya 2019 u Wayback Machine Bolshaya rossijskaya enciklopediya v 35 t gl red Yu S Osipov M Bolshaya rossijskaya enciklopediya 2009 S 32 ros Zapovedniki SSSR v 11 t pod red V E Sokolova E E Syroechkovskogo M Mysl 1989 T Zapovedniki evropejskoj chasti RSFSR S 239 241 ros O Chervyacova 14 12 2009 ros Pechera Shulgan Tash Kapova ob yekt istoriko kulturnoyi spadshini federalnogo znachennya shulgan tash ru ros Arhiv originalu za 2 travnya 2019 Procitovano 1 travnya 2019 Cherlin V A Leonteva O A Chervyacova O Ya Aleksandr Vladimirovich Ryumin zabytyj biolog 31 bereznya 2019 u Wayback Machine Principy ekologii 2016 4 S 57 89 ros Ryumin A V Tajna drevnego Urala Vokrug sveta 1960 4 S 44 ros Bashkortostan novi doslidzhennya zistarili naskelni malyunki Kapovoyi pecheri vdvichi u7a ru ros Arhiv originalu za 30 bereznya 2019 Procitovano 31 bereznya 2019 Bader O N Kapovaya peshera La caverne Kapovaia Paleoliticheskaya zhivopis M 1965 ros Sensaciya u pecheri Shulgan Tash viyavili verblyuda vikom poand 16 tisyach rokiv gtrk tv ros 27 11 2017 Arhiv originalu za 1 grudnya 2017 Procitovano 31 bereznya 2019 Lepehin I I Peshera v Shulgan Tashe Dnevnye zapiski puteshestviya doktora I Lepehina po raznym provinciyam Rossijskogo gosudarstva 1768 1769 gg Ch 2 Sankt Peterburg 1802 S 86 87 ros Za rozkopki u pecheri Shulgan Tash arheologu z Moskvi zagrozhuye shtraf gtrk tv ros 13 11 2018 Arhiv originalu za 31 bereznya 2019 Procitovano 31 bereznya 2019 shulgan tash ru Arhiv originalu za 2 travnya 2019 Procitovano 1 travnya 2019 Pecheri Uralu komanda k ru ros 03 10 2015 Arhiv originalu za 10 kvitnya 2019 Procitovano 10 kvitnya 2019 Literatura Peshery Urala i Priuralya Perm 1993 Vyp 23 24 S 7 29 ros i dr Peshery Urala M Fizkultura i sport 1971 144 s ros Peshery Povolzhya Urala i Priuralya Statisticheskij spravochnik I A Lavrov i dr Naberezhnye Chelny 2010 71 s ros Chikishev A G Peshery na territorii SSSR M Nauka 1973 137 s ros i dr Perechen klassificirovannyh pesher sost Shakir Yu A M CRIB Turist 1989 PosilannyaInformacionno poiskovaya sistema Peshery ros arh 24 serpnya 2019 roku speleoatlas ru Russkoe geograficheskoe obshestvo Data zvernennya 24 serpnya 2019 roku Bashedu ru 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine ros