Зигмунт Курчинський пол Zygmunt Kurczyński 2 квітня 1886 Львів 11 березня 1954 Вроцлав польський скульптор графік віце г

Зигмунт Курчинський (пол. Zygmunt Kurczyński; 2 квітня 1886, Львів — 11 березня 1954, Вроцлав) — польський скульптор, графік; віце-голова Спілки художників Східної Малопольщі з 1924 року, член Спілки художників України у 1944–1946 роках.

Зигмунт Курчинський

Народився	2 квітня 1886(1886-04-02) Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	11 березня 1954(1954-03-11) (67 років) Вроцлав, Польська Народна Республіка
Поховання	^d
Країна	Республіка Польща
Діяльність	скульптор
Alma mater	Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Краківська академія мистецтв
Знання мов	польська
Членство	^d і Національна спілка художників України
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курчинський.

Біографія

Народився 2 квітня 1886 року у місті Львові (тепер Україна) в родині бідного кравця Станіслава Курчинського. У 1901—1905 роках навчався у Львівській художньо-промисловій школі, де його вчителями були Юліуш Белтовський, ; у 1905—1908 роках — у Краківській академії мистецтв (майстерня Константи Лящки); у 1908 році — у Парижі, в майстернях , Огюста Родена

По закінченню навчання працював у Львові, де отримав майстерню у Палаці мистецтв. У 1919—1939 роках викладав рисунок і скульптуру в художньо-промисловій школі і гімназії імені королеви Ядвіґи, обирався депутатом міськради. Приятелював із членами літературно-мистецького об'єднання «Молода муза». 1933 року перед львівською аудиторією зробив доповідь про творчість Мікеланджело Буонарроті. У 1936—1944 роках мешкав поблизу Львова у селі Зимній Воді. 1946 року виїхав до Вроцлава, де у 1947—1948 роках викладав у Політехніці. Помер у Вроцлаві 11 березня 1954 року.

Творчість

Створював статуї, рельєфи для будинків, проєкти пам'ятників і надгробків, побутуві, релігійні, алегоричні композиції, погруддя, плакетки, медальйони. Працював з тонованим гіпсом, мармуром, бронзою, оловом.

У 1908—1914 роках оздобив значну кількість нових львівських будинків. Із Альфредом Захаревичем створив:

статуї та маскарони на будинку страхового товариства на вулиці Миколи Коперника, 3 (1908—1909);
символічні групи у залі засідань Торгово-промислової палати (1909);
цикл з 18-ти панно «Історія хліба» і групу «Мир» (із портретами діячів Львова) в інтер'єрі пекарні «Меркурій» (1909, не збережено);
8 алегоричних горельєфів на будинку Теодора Балабана на вулиці Галицькій, 21 (1909—1910) і рельєфи на сусідньому будинку «Львівського банку» (1910);
гротескні маскарони у вестибюлі та залі театру на вулиці Оссолінських (нині Василя Стефаника, 10; 1911);
композиції «Мистецтво» і «Життя» на фасаді гімназії (нині середня школа № 6; вулиця Зелена, 22; 1912);
рельєфи на фасадах житлових будинків на вулицях Тадеуша Костюшка, 6 (1910), Мурарській (нині Сергія Єфремова, 6/8), Окульського (нині Михайла Старицького), 2, 4; Тадеуша Романовича (нині Панаса Саксаганського, 9; обидва — 1911).

У 1910–1913 роках співпрацював з:

Іваном Левинським (будинки на вулицях Казимира Пуласького, нині Паркова, 14; святого Миколая, нині Михайла Грушевського, 10);
Романом Фелінським (статуї єгиптянок і алегоричні рельєфи будинку на вулиці Яґеллонській, нині Володимира Гнатюка, 20–22);
Фердинандом Касслером (житлові будинки на вулицях А. Ґловінського, нині Чернігівська, 2/4; Марії Конопницької, 1; Леона Сапіги, нині Степана Бандери, 24);
Юзефом Авіном (прибуткові будинки на вулиці Сикстуській, нині Петра Дорошенка, 14; Юліуша Словацького, 2–4; Марії Конопницької, 2–6; готель (нині банк) на вулиці Різницькій, нині Северина Наливайка, 6);
Юзефом Пйонтковським — скульптурне оздоблення прибуткового будинку А. Кампеля на розі вулиць Гоголя, 14 та Городоцької, 67.

Виконав 12 рельєфів у залі Палацу спорту на вулиці Зеленій, 59 (1909–1910, архітектор Генрик Заремба, не збережено). Нереалізовані моделі пам'ятників у Львові Франца-Йосифа І на коні (1915) і польських легіонерів (1915–1916).

Із архітектором Броніславом Віктором у 1920—1923 роках доповнив фасади двох будинків на площі Ринок, 24 (композиція «Меркурій» на фронтоні, рельєфи у вестибюлі) та площі Ринок, 31 (ліпнина і фігури). У подібному стилі у 1924 році оздобив тильний фасад палацу римо-католицьких архієпископів в селі Оброшиному (нині Львівський район Львівської області; архітектор Броніслав Віктор); на фасаді його будинку на вулиці 22 січня (нині ), у 1930 році помістив алегоричну жіночу постать «Промисловість». Із архітектором Тадеушем Врубелем у 1929 році прикрасив фасад житлового будинку на вулиці Копцовій (нині , 16) рельєфом у стилі ар деко «Церера з єдинорогом».


вул. Паркова, 14	статуї єгиптянок	вул. Чернігівська, 2	вул. Бандери, 24	вул. Бандери, 24	вул. Словацького, 4

На Личаківському цвинтарі виконав 5 пам'ятників, зокрема на могилі Тадеуша Рутовського (з фігурою лева; 1922) і дипломата К.-В. Станека (з фігурою розіп'ятого Христа; 1922). Серед інших творів:

скульптури

«Профіль» (1909);
«Музикант» (1910);
«Мадонна з квітами» (1910);
«Дружина» (1910);
«Архітектор Г. Заремба» (1910);
«Голова старого єврея» (1912);
«У віддаленні» (1913);
«Філософ» (1913);
«Ветеран повстання 1863 року» (1913);
«Жіночий портрет» (1915);
«Пані Еля» (1916);
«Танцюристка» (1916);

погруддя

плакетки

«Ф. Шопен» (1912);
з портретом О. Фоґеля (1916).

У 1920-х роках малював олівцем та вугіллям, виконував офорти, автолітографії. Його рисунки репродукували у сатиричному часописі «Szczutek» (1919–1922). Як художній критик співпрацював із львівськими газетами «Новий Вік» (пол. ), «Kurjer Lwowski», (1912–1933).

У 1931—1934 роках на львівських виставках експонував композиції та портретні погруддя: «Усмішка» (1930), «Голова дівчини» (1931), «Хвиля» (1933).

Примітки

Зиґмунд Курчинський, або львівський Роден [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Фотографії старого Львова
Ю. О. Бірюльов Курчинський Зиґмунт [ 21 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .

Література

Ю. О. Бірюльов Курчинський Зиґмунт [ 21 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .

[ФСЛ-1] Зиґмунд Курчинський, або львівський Роден [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Фотографії старого Львова

[2] Ю. О. Бірюльов Курчинський Зиґмунт [ 21 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .