У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Здиховський Олег Опанасович Здиховський 5 жовтня 1914 Москва

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Здиховський.

Олег Опанасович Здиховський (5 жовтня 1914, Москва — 6 червня 1979, Миколаїв) — український радянський скульптор; член Спілки художників України з 1962 року.

Здиховський Олег Опанасович

Народився

22 вересня (5 жовтня) 1914
Москва, Російська імперія

Помер

6 червня 1979 (64 роки)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР

Країна

СРСР

Діяльність

скульптор

Alma mater

Ворошиловгадська художня профшкола

Членство

Національна спілка художників України

Нагороди

«Олекса Довбуш» (1950, гіпс, Чернівецький художній музей);
«Скрипалька» (1962);
«Буковинський кобзар» (1963);
«Життя врятовано» (1965, склопластик, Миколаївський художній музей);

портрети

учасника повстання на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський» І. Корольова (1954, гіпс тонований; Бердянський художній музей),
захисника Берестейської фортеці О. Й. Симоненка (1957, гіпс тонований; 1960, оргскло, Миколаївський художній музей);
«Микола Римський-Корсаков» (1963, штучний камінь);
«Композитор Микола Аркас» (1963—1964, граніт, оргскло; Музей театрального, музичного та кіномистецтва України);
революціонера Івана Чигрина (1963—1964, штучний камінь);
«Юрій Федькович» (1965, штучний камінь);
«Студент» (1967, );
«Рибалка» (1968, склобетон);
чекіста Лягіна (1971, штучний камінь);

пам'ятники

погруддя адмірала Степана Макарова (1954, граніт, бетон);
Костянтину Ольшанському в Миколаївському морському порту (1964);
поету Олексію Гмирьову в Миколаєві (1968, бронза, граніт);
погруддя революціонера Івана Чигрина в Миколаєві (1966, граніт, бронза);
лікарю, засновнику епідеміології Данилу Самойловичу (1968);
Феклі Бармашовій у селі Білозірці (1969, бронза, граніт);
в Миколаєві (1969);
підпільникам Миколаєва у Миколаєві (1969, граніт, мідь);
меморіал «Богатирі-танкісти» — Героям Радянського Союзу у Новому Бузі (1974, штучний камінь);
російським адміралам Федору Ушакову та Григорію Бутакову у Миколаєві (1978);
воїнам-визволителям с. Білозірка Вітовського району Миколаївської області;
учасникам Березнегувато-Снігурівської операції.

Також, у станіставський період життя, створив пам'ятники письменникам Василю Стефанику та Юрію Федьковичу, народним героям-опришкам Олексі Довбушу та Лук'яну Кобилиці, вченому-окулісту Володимиру Філатову, партизанові-ковпаківцю Семену Руднєву.

Брав участь у виставках з 1947 року, всеукраїнських — з 1954 року, всесоюзних — з 1957 року. Персональні виставки відбулись у Миколаєві у 1962, 1968, 1974, 1977 роках.

Відзнаки

Примітки

. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.

Література

Здиховський Олег Опанасович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 169.;
Здіховський Олег Опанасович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 89.;
Здиховский (Здыховский), Олег Афанасьевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1983. — Т. 4, книга 1 (Елева—Кадышева). — С. 275. (рос.);
Є. Г. Мірошниченко. Здиховський Олег Опанасович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — .

[МБДД-1] . Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.