Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Західногвінейські рівнинні ліси (ідентифікатор WWF: AT0130) — афротропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в Західній Африці.
 Національний парк Таї, Кот-д'Івуар | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | AT0130 |
| Межі | Гвінейська лісосавана Східногвінейські ліси Гвінейські гірські ліси Гвінейські мангри |
| Площа, км² | 203 842 |
| Країни | Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот-д'Івуар |
| Охороняється | 24 028 км² (12 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон західногвінейських рівнинних лісів охоплює південні райони Гвінеї, більшу частину Сьєрра-Леоне, майже всю територію Ліберії, за винятком деяких прибережних районів, та західну частину Кот-д'Івуару. Він є найзахіднішим масивом тропічних лісів на африканському континенті. Рельєф регіону переважно рівнинний, місцями горбистий, а також включає декілька гір. Загалом висота регіону коливається від 50 до 500 м над рівнем моря. З геологічної точки зору основу регіону складає докембрійський кристалічний щит. В межах регіону протікає низка річок, найбліьш значними з яких є [en], [en], [en], Кавалла та [en]. Деякі з них слугують фізичними перешкодами для розселення або міграції фауни. Ґрунти регіону, як правило, бідні, фералітні, схильні до вимивання. В річкових долинах та на болотах зосереджені більш родючі молоді алювіальні відклади. Ці території часто перетворені на сільськогосподарські угіддя.
Річка Сассандра слугує межею між західногвінейськими рівнинними лісами та східногвінейськими лісами, розташованими східніше. На півночі та на заході західногвінейські рівнинні ліси переходять у Гвінейська лісосавана, а в горах — у гвінейські гірські ліси. В деяких прибережних районах, особливо на заході регіону, поширені гвінейські мангри.
Клімат
На більшій частині регіону домінує мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена), однак в Кот-д'Івуарі переважає саванний клімат (Aw за класифікацією Кеппена), а на сході Ліберії — екваторіальний клімат (Af за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів тут становить близько 3300 мм, а в деяких районах, зокрема на півострові Фрітаун в Сьєрра-Леоне, — навіть до 5000 мм. Тижні сильних дощів перемежовуються короткими, однак інтенсивними, сухими сезонами. Під час сухого сезону середня температура становить 30-33 °C, а під час сезону дощів — 12-31 °C. З грудня по лютий в регіоні дме холодний сухий північно-східний вітер харматан, який приносить з Сахари пилові бурі та сприяє падінню температури до 12-15 °C..
Флора
Теплий та вологий клімат екорегіону призвів до поширення в ньому пишної лісової рослинності. Західногвінейські рівнинні ліси представлені різноманітними рослинними угрупованнями, деякі з яких є унікальними для цього регіону. Ліси покривають дві третини екорегіону, ще 22 % території займають рідколісся або чагарникові зарості. Протягом тривалого часу на рослинний покрив регіону здійснювався сильний людський тиск. Внаслідок дій людини, зокрема підсічно-вогневого землеробства, значна частина лісів регіону перетворена на "фармбуш" — деградований вторинний ліс. Залишки первинних лісів регіону представлені двома типами — вологими вічнозеленими лісами та вологими напівлистопадними лісами, а також заболоченими та прибережними лісами. Зазвичай крони дерев знаходяться на висоті не менше 30 м, а у деяких дерев — на висоті 50-60 м.
В лісах екорегіону переважають [en] (Dacryodes klaineana), [en] (Strombosia pustulata), [en] (Allanblackia floribunda), [en] (Coula edulis) та [sv] (Diospyros sanza-minika). В різних частинах екорегіону, навіть в межах одного типу рослинності, зустрічаються різні рослинні асоціації, поширення яких визначається місцевими геокліматичними факторами, а також ступенем експлуатації лісів людиною.
У вологих вічнозелених лісах Кот-д'Івуару домінують представники підродин Мімозові (Mimosoideae) та Цезальпінієві (Caesalpinioideae). Серед поширених в цих лісах рослин слід відзначити різні види [en] (Anthonotha spp.), [en] (Erythrophleum ivorense), [en] (Klainedoxa gabonensis), [en] (Parkia bicolor), [en] (Parinari excelsa) та [en] (Piptadeniastrum africanum). У мішаних вічнозелених лісах Ліберії ростуть [sv] (Calpocalyx aubrevillei), різні види [en] (Dialium spp.), [en] (Heritiera utilis), червоні залізні дерева (Lophira alata) та [en] (Sacoglottis gabonensis), а також [en] (Gilbertiodendron preussii), гвінейські сливи (Parinari excelsa) та [en] (Tetraberlinia tubmaniana). У вологих вічнозелених лісах Сьєрра-Леоне ростуть корисні еритьєри (Heritiera utilis), [en] (Cryptosepalum tetraphyllum), івуарійські еритрофлеуми (Erythrophleum ivorense) та червоні залізні дерева (Lophira alata), а також габонські клайнедокси (Klainedoxa gabonensis), [fr] (Uapaca guineensis), [en] (Oldfieldia africana), [it] (Brachystegia leonensis) та африканський зеленосердечник (Piptadeniastrum africanum). У вологих вічнозелених лісах на півдні Гвінеї ростуть ті ж види, що і в сусідніх Сьєрра-Леоне та Ліберії.
У напівлистопадних лісах на південному заході Кот-д'Івуару ростуть різні види каркасів (Celtis spp.), [en] (Mansonia altissima), [en] (Milicia excelsa), [en] (Nesogordonia papaverifera), [sv] (Sterculia rhinopetala) та [en] (Pterygota macrocarpa). У напівлистопадних лісах Ліберії та Кот-д'Івуару домінують різні види ентандрофрагмових (Entandrophragma spp.) та [en] (Khaya spp.). У Сьєрра-Леоне в напівлистопадних лісах часто ростуть ті ж види, що і у вологих вічнозелених лісах, зокрема [en] (Anthonotha fragrans), [en] (Bridelia grandis), [sv] (Daniellia thurifera), гвінейські сливи (Parinari excelsa), двоколірні паркії (Parkia bicolor), африканські мускатні горіхи (Pycnanthus angolensis), [en] (Terminalia superba) та [en] (Terminalia ivorensis). У напівлистопадних лісах Гвінеї ростуть [en] (Khaya senegalensis), різні види [en] (Erythrophleum spp.) та [en] (Terminalia spp.), [en] (Milicia regia) та африканські тикові дерева (Milicia excelsa).
В заболочених та галерейних лісах Сьєрра-Леоне зустрічаються [en] (Pterocarpus santalinoides), [en] (Napoleonaea vogelii), [en] (Uapaca heudelotii), [sv] (Newtonia elliotii), [en] (Myrianthus arboreus), [sv] (Cynometra vogelii), [en] (Mitragyna stipulosa) та крохмаленосні рафії (Raphia farinifera). У вторинних заростях фармбушу переважають швидкозростаючі види рослин, зокрема [en] (Funtumia africana), [en] (Holarrhena floribunda) та африканські мускатні горіхи (Pycnanthus angolensis).
За оцінками дослідників, в регіоні росте понад 200 ендемічних видів рослин, зокрема [en] та три види з ендемічної родини ліан Dioncophyllaceae. В районі річки Сассандра на південному заході Кот-д'Івуару зустрічається 72 ендемічні види рослин.
Сучасний видовий склад флори і фауни екорегіону склався в плейстоцені, від 250 до 15 тисяч років тому. Кліматичні зміни, що відбувалися в цей період, зокрема тривалі періоди посухи, призводили до скорочування площі лісів та формування ізольованих рефугіумів. Коли починався вологий період, площа лісів розширювалася, а ізольовані анклави знову формували великий лісовий масив, після чого, під час наступного посушливого періоду, площа лісів знову скорочувалась. Ці фази скорочення та розширення лісів призвели до ізоляції багатьох видів рослин і тварин, та до появи нових видів. Незважаючи на їхні невеликі розміри, важливими рефугіумами в цей період були мис [en], мис [en] та ліс [en], розташований між Сьєрра-Леоне та Ліберією. Ліс Таї у Кот-д'Івуарі та ліс [en] в Ліберії, які наразі є національними парками, також розташовані в межах таких історичних рефугіумів. Наразі у Національному парку Таї росте понад 1300 видів судиних рослин та мешкає понад 1000 видів хребетних тварин.
Фауна
Екорегіон вирізняється значним фауністичним різноманіттям. Серед поширених в регіоні ссавців слід відзначити дуїкера Максвелла (Philantomba maxwellii), північного бушбока (Tragelaphus scriptus) та китицевуху свиню (Potamochoerus porcus). Також в лісах зустрічаються великі лісові кабани (Hylochoerus meinertzhageni ivoriensis), водні оленьки (Hyemoschus aquaticus) та лісові бонго (Tragelaphus eurycerus). В кронах дерев мешкають різноманітні мавпи, зокрема ендемічні мавпи Діани (Cercopithecus diana) та ендемічні підвиди червоного колобуса (Piliocolobus badius badius) і малої білоносої мартишки (Cercopithecus petaurista petaurista), а також попелясті мангабі (Cercocebus atys), оливкові колобуси (Procolobus verus), королівські колобуси (Colobus polykomos) та рідкісні [en] (Pan troglodytes verus). Серед поширених в регіоні хижих тварин слід відзначити африканського леопарда (Panthera pardus pardus), африканську цивету (Civettictis civetta) та золотого каракала (Caracal aurata). Характерними представниками регіону є рідкісні африканські лісові слони (Loxodonta cyclotis) та карликові беремоти (Choeropsis liberiensis). Багатьом ссавцям, поширеним в регіоні, загрожує полювання та знищення природного середовища.
Ендеміками західногвінейських рівнинних лісів є дуїкери Джентінка (Cephalophus jentinki) та зеброві дуїкери (Cephalophus zebra), а також ліберійські мангусти (Liberiictis kuhni), генети Джонстона (Genetta johnstoni) та [en] (Hybomys planifrons). Ще близько 15 видів ссавців вважаються майже ендемічними — переважна частина їх популяції мешкає в цьому регіоні, однак вони також зустрічаються в східногвінейських лісах або у гвінейських гірських лісах.
Багата орнітофауна регіону також включає низку ендемічних або майже ендемічних видів. Ендеміками регіону є жовтоволі малімби (Malimbus ballmanni) та білоокі принії (Schistolais leontica), а також значна кількість підвидів різних видів птахів. Зокрема, ендемічними є підвид мозамбіцького сичика-горобця Glaucidium capense etchecopari, зеленого ібіса Bostrychia olivacea olivacea, сенегальського окулярника Zosterops senegalensis demeryi, широкобрової тимелії Illadopsis cleaveri johnsoni, лісової альзаколи Cercotrichas leucosticta colstoni, лісового акалата Sheppardia cyornithopsis houghtoni, смугастого астрильда Estrilda astrild kempi та щеврика-велета Anthus leucophrys gouldii. Ще більша кількість птахів є майже ендемічними. Окрім західногвінейських рівнинних лісів, ці види також зустрічаються в інших лісах Верхньої Гвінеї, передусім у східногвінейських лісах. Серед таких видів слід відзначити ліберійську мухарку (Melaenornis annamarulae), кремоводзьобого калао (Bycanistes cylindricus), гвінейського гонолека (Laniarius turatii), райдужного мерла (Lamprotornis iris), біловолу цесарку (Agelastes meleagrides), рудочеревого личинкоїда (Lobotos lobatus), західного гологолова (Picathartes gymnocephalus), [en] (Scotopelia ussheri) та оливкового бюльбюля-бороданя (Criniger olivaceus).
Герпетофауна регіону також відзначається різноманіттям та містить велику кількість ендемічних видів. Серед ендемічних амфібій слід відзначити [en] (Arthroleptis aureoli), [en] (Phrynobatrachus taiensis) та [en] (Sclerophrys danielae). Серед плазунів ендеміками є мабуя Бенсона (Trachylepis bensonii) та ліберійський сліпун (Letheobia leucosticta).
Збереження
Антропогенний тиск, що полягає у перетворенні лісів на сільськогосподарські угіддя, у вирубуванні їх на деревину, у полюванні на диких тварин та у видобуванні мінеральних ресурсів, зменшує розміри та біологічний потенціал залишків лісів. Глобальний попит на цінну деревину продовжує стимулювати вирубку первинних лісів у регіоні. Справу лісорубів продовжують землероби, які вирубують ще більшу площу лісів, звільняючи землю під поля. Таким чином, заготівля деревини призводить до фрагментації лісів.
Полювання на диких тварин є основною загрозою для виживання ссавців у цьому екорегіоні. М'ясо диких тварин, також відоме як бушміт, є важливим джерелом білку для багатьох людей у цьому регіоні. Різні види тварин, передусім антилопи, свині та примати домінують у торгівлі м'ясом диких тварин у міських районах. Також широко продається легкодоступне м'ясо очеретника (Thryonomys swinderianus) та гамбійського хом'якового щура (Cricetomys gambianus).
Оцінка 2017 року показала, що 24 028 км², або 12 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають:
- Національний парк Таї — Кот-д'Івуар;
- [en] — Ліберія;
- [en] — Ліберія;
- [fr] — Гвінея;
- [en] — Сьєрра-Леоне;
- [en] — Сьєрра-Леоне;
- [en] — Сьєрра-Леоне.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 серпня 2023.
Посилання
- «Western Guinean lowland forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Western Guinean Lowland Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zahidnogvinejski rivninni lisi identifikator WWF AT0130 afrotropichnij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij v Zahidnij Africi Zahidnogvinejski rivninni lisi Nacionalnij park Tayi Kot d Ivuar Ekozona Afrotropika Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT0130 Mezhi Gvinejska lisosavana Shidnogvinejski lisi Gvinejski girski lisi Gvinejski mangri Plosha km 203 842 Krayini Gvineya Syerra Leone Liberiya Kot d Ivuar Ohoronyayetsya 24 028 km 12 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Nacionalnij park Tayi Lis v LiberiyiGeografiyaEkoregion zahidnogvinejskih rivninnih lisiv ohoplyuye pivdenni rajoni Gvineyi bilshu chastinu Syerra Leone majzhe vsyu teritoriyu Liberiyi za vinyatkom deyakih priberezhnih rajoniv ta zahidnu chastinu Kot d Ivuaru Vin ye najzahidnishim masivom tropichnih lisiv na afrikanskomu kontinenti Relyef regionu perevazhno rivninnij miscyami gorbistij a takozh vklyuchaye dekilka gir Zagalom visota regionu kolivayetsya vid 50 do 500 m nad rivnem morya Z geologichnoyi tochki zoru osnovu regionu skladaye dokembrijskij kristalichnij shit V mezhah regionu protikaye nizka richok najblish znachnimi z yakih ye en en en Kavalla ta en Deyaki z nih sluguyut fizichnimi pereshkodami dlya rozselennya abo migraciyi fauni Grunti regionu yak pravilo bidni feralitni shilni do vimivannya V richkovih dolinah ta na bolotah zoseredzheni bilsh rodyuchi molodi alyuvialni vidkladi Ci teritoriyi chasto peretvoreni na silskogospodarski ugiddya Richka Sassandra sluguye mezheyu mizh zahidnogvinejskimi rivninnimi lisami ta shidnogvinejskimi lisami roztashovanimi shidnishe Na pivnochi ta na zahodi zahidnogvinejski rivninni lisi perehodyat u Gvinejska lisosavana a v gorah u gvinejski girski lisi V deyakih priberezhnih rajonah osoblivo na zahodi regionu poshireni gvinejski mangri KlimatNa bilshij chastini regionu dominuye musonnij klimat Am za klasifikaciyeyu klimativ Keppena odnak v Kot d Ivuari perevazhaye savannij klimat Aw za klasifikaciyeyu Keppena a na shodi Liberiyi ekvatorialnij klimat Af za klasifikaciyeyu Keppena Serednorichna kilkist opadiv tut stanovit blizko 3300 mm a v deyakih rajonah zokrema na pivostrovi Fritaun v Syerra Leone navit do 5000 mm Tizhni silnih doshiv peremezhovuyutsya korotkimi odnak intensivnimi suhimi sezonami Pid chas suhogo sezonu serednya temperatura stanovit 30 33 C a pid chas sezonu doshiv 12 31 C Z grudnya po lyutij v regioni dme holodnij suhij pivnichno shidnij viter harmatan yakij prinosit z Sahari pilovi buri ta spriyaye padinnyu temperaturi do 12 15 C FloraTeplij ta vologij klimat ekoregionu prizviv do poshirennya v nomu pishnoyi lisovoyi roslinnosti Zahidnogvinejski rivninni lisi predstavleni riznomanitnimi roslinnimi ugrupovannyami deyaki z yakih ye unikalnimi dlya cogo regionu Lisi pokrivayut dvi tretini ekoregionu she 22 teritoriyi zajmayut ridkolissya abo chagarnikovi zarosti Protyagom trivalogo chasu na roslinnij pokriv regionu zdijsnyuvavsya silnij lyudskij tisk Vnaslidok dij lyudini zokrema pidsichno vognevogo zemlerobstva znachna chastina lisiv regionu peretvorena na farmbush degradovanij vtorinnij lis Zalishki pervinnih lisiv regionu predstavleni dvoma tipami vologimi vichnozelenimi lisami ta vologimi napivlistopadnimi lisami a takozh zabolochenimi ta priberezhnimi lisami Zazvichaj kroni derev znahodyatsya na visoti ne menshe 30 m a u deyakih derev na visoti 50 60 m V lisah ekoregionu perevazhayut en Dacryodes klaineana en Strombosia pustulata en Allanblackia floribunda en Coula edulis ta sv Diospyros sanza minika V riznih chastinah ekoregionu navit v mezhah odnogo tipu roslinnosti zustrichayutsya rizni roslinni asociaciyi poshirennya yakih viznachayetsya miscevimi geoklimatichnimi faktorami a takozh stupenem ekspluataciyi lisiv lyudinoyu U vologih vichnozelenih lisah Kot d Ivuaru dominuyut predstavniki pidrodin Mimozovi Mimosoideae ta Cezalpiniyevi Caesalpinioideae Sered poshirenih v cih lisah roslin slid vidznachiti rizni vidi en Anthonotha spp en Erythrophleum ivorense en Klainedoxa gabonensis en Parkia bicolor en Parinari excelsa ta en Piptadeniastrum africanum U mishanih vichnozelenih lisah Liberiyi rostut sv Calpocalyx aubrevillei rizni vidi en Dialium spp en Heritiera utilis chervoni zalizni dereva Lophira alata ta en Sacoglottis gabonensis a takozh en Gilbertiodendron preussii gvinejski slivi Parinari excelsa ta en Tetraberlinia tubmaniana U vologih vichnozelenih lisah Syerra Leone rostut korisni erityeri Heritiera utilis en Cryptosepalum tetraphyllum ivuarijski eritrofleumi Erythrophleum ivorense ta chervoni zalizni dereva Lophira alata a takozh gabonski klajnedoksi Klainedoxa gabonensis fr Uapaca guineensis en Oldfieldia africana it Brachystegia leonensis ta afrikanskij zelenoserdechnik Piptadeniastrum africanum U vologih vichnozelenih lisah na pivdni Gvineyi rostut ti zh vidi sho i v susidnih Syerra Leone ta Liberiyi U napivlistopadnih lisah na pivdennomu zahodi Kot d Ivuaru rostut rizni vidi karkasiv Celtis spp en Mansonia altissima en Milicia excelsa en Nesogordonia papaverifera sv Sterculia rhinopetala ta en Pterygota macrocarpa U napivlistopadnih lisah Liberiyi ta Kot d Ivuaru dominuyut rizni vidi entandrofragmovih Entandrophragma spp ta en Khaya spp U Syerra Leone v napivlistopadnih lisah chasto rostut ti zh vidi sho i u vologih vichnozelenih lisah zokrema en Anthonotha fragrans en Bridelia grandis sv Daniellia thurifera gvinejski slivi Parinari excelsa dvokolirni parkiyi Parkia bicolor afrikanski muskatni gorihi Pycnanthus angolensis en Terminalia superba ta en Terminalia ivorensis U napivlistopadnih lisah Gvineyi rostut en Khaya senegalensis rizni vidi en Erythrophleum spp ta en Terminalia spp en Milicia regia ta afrikanski tikovi dereva Milicia excelsa V zabolochenih ta galerejnih lisah Syerra Leone zustrichayutsya en Pterocarpus santalinoides en Napoleonaea vogelii en Uapaca heudelotii sv Newtonia elliotii en Myrianthus arboreus sv Cynometra vogelii en Mitragyna stipulosa ta krohmalenosni rafiyi Raphia farinifera U vtorinnih zarostyah farmbushu perevazhayut shvidkozrostayuchi vidi roslin zokrema en Funtumia africana en Holarrhena floribunda ta afrikanski muskatni gorihi Pycnanthus angolensis Za ocinkami doslidnikiv v regioni roste ponad 200 endemichnih vidiv roslin zokrema en ta tri vidi z endemichnoyi rodini lian Dioncophyllaceae V rajoni richki Sassandra na pivdennomu zahodi Kot d Ivuaru zustrichayetsya 72 endemichni vidi roslin Suchasnij vidovij sklad flori i fauni ekoregionu sklavsya v plejstoceni vid 250 do 15 tisyach rokiv tomu Klimatichni zmini sho vidbuvalisya v cej period zokrema trivali periodi posuhi prizvodili do skorochuvannya ploshi lisiv ta formuvannya izolovanih refugiumiv Koli pochinavsya vologij period plosha lisiv rozshiryuvalasya a izolovani anklavi znovu formuvali velikij lisovij masiv pislya chogo pid chas nastupnogo posushlivogo periodu plosha lisiv znovu skorochuvalas Ci fazi skorochennya ta rozshirennya lisiv prizveli do izolyaciyi bagatoh vidiv roslin i tvarin ta do poyavi novih vidiv Nezvazhayuchi na yihni neveliki rozmiri vazhlivimi refugiumami v cej period buli mis en mis en ta lis en roztashovanij mizh Syerra Leone ta Liberiyeyu Lis Tayi u Kot d Ivuari ta lis en v Liberiyi yaki narazi ye nacionalnimi parkami takozh roztashovani v mezhah takih istorichnih refugiumiv Narazi u Nacionalnomu parku Tayi roste ponad 1300 vidiv sudinih roslin ta meshkaye ponad 1000 vidiv hrebetnih tvarin FaunaEkoregion viriznyayetsya znachnim faunistichnim riznomanittyam Sered poshirenih v regioni ssavciv slid vidznachiti duyikera Maksvella Philantomba maxwellii pivnichnogo bushboka Tragelaphus scriptus ta kiticevuhu svinyu Potamochoerus porcus Takozh v lisah zustrichayutsya veliki lisovi kabani Hylochoerus meinertzhageni ivoriensis vodni olenki Hyemoschus aquaticus ta lisovi bongo Tragelaphus eurycerus V kronah derev meshkayut riznomanitni mavpi zokrema endemichni mavpi Diani Cercopithecus diana ta endemichni pidvidi chervonogo kolobusa Piliocolobus badius badius i maloyi bilonosoyi martishki Cercopithecus petaurista petaurista a takozh popelyasti mangabi Cercocebus atys olivkovi kolobusi Procolobus verus korolivski kolobusi Colobus polykomos ta ridkisni en Pan troglodytes verus Sered poshirenih v regioni hizhih tvarin slid vidznachiti afrikanskogo leoparda Panthera pardus pardus afrikansku civetu Civettictis civetta ta zolotogo karakala Caracal aurata Harakternimi predstavnikami regionu ye ridkisni afrikanski lisovi sloni Loxodonta cyclotis ta karlikovi beremoti Choeropsis liberiensis Bagatom ssavcyam poshirenim v regioni zagrozhuye polyuvannya ta znishennya prirodnogo seredovisha Endemikami zahidnogvinejskih rivninnih lisiv ye duyikeri Dzhentinka Cephalophus jentinki ta zebrovi duyikeri Cephalophus zebra a takozh liberijski mangusti Liberiictis kuhni geneti Dzhonstona Genetta johnstoni ta en Hybomys planifrons She blizko 15 vidiv ssavciv vvazhayutsya majzhe endemichnimi perevazhna chastina yih populyaciyi meshkaye v comu regioni odnak voni takozh zustrichayutsya v shidnogvinejskih lisah abo u gvinejskih girskih lisah Bagata ornitofauna regionu takozh vklyuchaye nizku endemichnih abo majzhe endemichnih vidiv Endemikami regionu ye zhovtovoli malimbi Malimbus ballmanni ta bilooki priniyi Schistolais leontica a takozh znachna kilkist pidvidiv riznih vidiv ptahiv Zokrema endemichnimi ye pidvid mozambickogo sichika gorobcya Glaucidium capense etchecopari zelenogo ibisa Bostrychia olivacea olivacea senegalskogo okulyarnika Zosterops senegalensis demeryi shirokobrovoyi timeliyi Illadopsis cleaveri johnsoni lisovoyi alzakoli Cercotrichas leucosticta colstoni lisovogo akalata Sheppardia cyornithopsis houghtoni smugastogo astrilda Estrilda astrild kempi ta shevrika veleta Anthus leucophrys gouldii She bilsha kilkist ptahiv ye majzhe endemichnimi Okrim zahidnogvinejskih rivninnih lisiv ci vidi takozh zustrichayutsya v inshih lisah Verhnoyi Gvineyi peredusim u shidnogvinejskih lisah Sered takih vidiv slid vidznachiti liberijsku muharku Melaenornis annamarulae kremovodzobogo kalao Bycanistes cylindricus gvinejskogo gonoleka Laniarius turatii rajduzhnogo merla Lamprotornis iris bilovolu cesarku Agelastes meleagrides rudocherevogo lichinkoyida Lobotos lobatus zahidnogo gologolova Picathartes gymnocephalus en Scotopelia ussheri ta olivkovogo byulbyulya borodanya Criniger olivaceus Gerpetofauna regionu takozh vidznachayetsya riznomanittyam ta mistit veliku kilkist endemichnih vidiv Sered endemichnih amfibij slid vidznachiti en Arthroleptis aureoli en Phrynobatrachus taiensis ta en Sclerophrys danielae Sered plazuniv endemikami ye mabuya Bensona Trachylepis bensonii ta liberijskij slipun Letheobia leucosticta ZberezhennyaAntropogennij tisk sho polyagaye u peretvorenni lisiv na silskogospodarski ugiddya u virubuvanni yih na derevinu u polyuvanni na dikih tvarin ta u vidobuvanni mineralnih resursiv zmenshuye rozmiri ta biologichnij potencial zalishkiv lisiv Globalnij popit na cinnu derevinu prodovzhuye stimulyuvati virubku pervinnih lisiv u regioni Spravu lisorubiv prodovzhuyut zemlerobi yaki virubuyut she bilshu ploshu lisiv zvilnyayuchi zemlyu pid polya Takim chinom zagotivlya derevini prizvodit do fragmentaciyi lisiv Polyuvannya na dikih tvarin ye osnovnoyu zagrozoyu dlya vizhivannya ssavciv u comu ekoregioni M yaso dikih tvarin takozh vidome yak bushmit ye vazhlivim dzherelom bilku dlya bagatoh lyudej u comu regioni Rizni vidi tvarin peredusim antilopi svini ta primati dominuyut u torgivli m yasom dikih tvarin u miskih rajonah Takozh shiroko prodayetsya legkodostupne m yaso ocheretnika Thryonomys swinderianus ta gambijskogo hom yakovogo shura Cricetomys gambianus Ocinka 2017 roku pokazala sho 24 028 km abo 12 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Tayi Kot d Ivuar en Liberiya en Liberiya fr Gvineya en Syerra Leone en Syerra Leone en Syerra Leone PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 12 serpnya 2023 Posilannya Western Guinean lowland forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Western Guinean Lowland Forests One Earth