Йосафат Франсуа Жозеф Вікторієн Жан ЧСВВ фр Josaphat François Joseph Victorien Jean 19 березня 1885 Ст Фабієн де Ремускі

Йосафат Франсуа-Жозеф-Вікторієн Жан ЧСВВ (фр. Josaphat François-Joseph-Victorien Jean; 19 березня 1885, Ст. Фабієн де Ремускі, провінція Квебек, Канада — 8 червня 1972, Грімсбі, Онтаріо, похований м. Мондер, Канада) — український священник (РКЦ, УГКЦ) канадського походження, громадський діяч, перекладач ЗУНР.

Йосафат Жан

Народився	19 березня 1885(1885-03-19) ^d, ^d, Ба-Сен-Лоран, Квебек, Канада^[1]^[2]
Помер	8 червня 1972(1972-06-08) (87 років) Грімсбі, Ніагара, Онтаріо, Канада^[1]
Країна	Канада
Національність	франко-канадець
Діяльність	священик (РКЦ, УГКЦ), громадський діяч, перекладач
Відомий завдяки	особистий секретар Президента ЗУНР Евгена Петрушевича
Alma mater	^d^[1]
Знання мов	французька^[1], українська^[1] і англійська^[1]
Учасник	Перша світова війна^[1]
Нагороди	«Воєнний хрест» (УНР)
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Рукопокладений на священника латинського обряду в 1910 році. Після зустрічі у м. Монреаль з митрополитом Андреєм Шептицьким приїхав до Крехівського монастиря вивчати українську мову, релігію, історію України. У 1911 році перейшов на греко-католицький обряд. У 1912 році відкривав у Канаді українські школи. У 1914 році в Крехові також обслуговував 7 парафій біля Самбора.

Згідно його спогадів, 4 березня 1917 року склав монаші обіти у Крехівському монастирі (разом з братами Юрієм Жиданом, Маріяном Лютаком, Мироном Калинцем). Пізніше о. Платонід Філяс запропонував йому стати сотрудником у Жовкві, де Й. Жан працював більше року. На початку серпня о. Платонід Філяс призначив його префектом Місійного інституту імені святого Йосафата у Бучачі. Наприкінці грудня 1918 року став працювати бібліотекарем монастиря.

Неодноразово бував на Тернопіллі.

У червні 1919 року — особистий секретар Президента та Диктатора ЗУНР Евгена Петрушевича (на його прохання), потім капелан УГА. Очолював Український Червоний Хрест, допомагав Симону Петлюрі під час дипмісії у Варшаві. Член делегації УНР на Ризькій мирній конференції у 1921 році, у Лізі Націй, місії УНР у Женеві.

Після закінчення етапу Визвольних змагань повернувся до Канади. Автор ідеї виділення значних територій для українських еміґрантів. Вдруге вступив до ЧСВВ у Мондері; ігумен у Монреалі (1940–42 р.), парох у Оттаві (1942–45 р.). У 1945 році виїхав до Європи, делегат 2-го та 3-го засідань ООН у Лондоні, Парижі в 1946 році. Від уряду провінції Квебек отримав 250 кв. миль в Абітібі, заснував на цій території українське поселення «Шептицьке». Від 1947 року — декан УГКЦ у Великій Британії. У 1949 році повернувся до Канади, душпастир у Монреалі, Едмонтоні, Мондері, Ґрімзбі. У 1964 році заснував «Фундацію ім. о. Жана» для надання стипендій студентській молоді українського походження.

Автор спогадів: «Моє служіння Україні», «Уривки з діярія» в збірнику «Бучач і Бучаччина».

Примітки

http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CJ%5CE%5CJeanJosaphatJoseph.htm
https://memoireduquebec.com/wiki/index.php?title=Jean_%28P%C3%A8re_Josaphat_O.S.B.M.%29
. www.ukrainiansintheuk.info. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
о. Жан Й. ЧСВВ. Уривки з діярія // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 85—89.
. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 7 лютого 2014.

Джерела

Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
Мельничук Б., Уніят В. Жан Йосафат-Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 569. — .
Шкраб'юк П. .

Посилання

Бучацький монастир отців-василіян: 300 років історії [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Історія однієї української громади у Квебеку [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Блаженний Священномученик Миколай Чарнецький. 1884—1959 [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Сайт парохії Святого Архистратига Михаїла у Монреалі. [ 20 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Father Josaphat Jean Foundation [ 21 листопада 2018 у Wayback Machine.] (англ.)

[[http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CJ%5CE%5CJeanJosaphatJoseph.htm_http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CJ%5CE%5CJeanJosaphatJoseph.htm]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CJ%5CE%5CJeanJosaphatJoseph.htm

[[https://memoireduquebec.com/wiki/index.php?title=Jean_%28P%C3%A8re_Josaphat_O.S.B.M.%29_https://memoireduquebec.com/wiki/index.php?title=Jean_%28P%C3%A8re_Josaphat_O.S.B.M.%29]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttps://memoireduquebec.com/wiki/index.php?title=Jean_%28P%C3%A8re_Josaphat_O.S.B.M.%29

[3] . www.ukrainiansintheuk.info. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.

[4] о. Жан Й. ЧСВВ. Уривки з діярія // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 85—89.

[5] . Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 7 лютого 2014.

[1]

[2]