Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Еміліо Де Боно (італ. Emilio De Bono; 19 березня 1866, Кассано-д'Адда, Королівство Італія — 11 січня 1944, Верона, Італійська соціальна республіка) — італійський військовий та політичний діяч, маршал Італії, член Національної фашистської партії, воєнний злочинець. Близький соратник Беніто Муссоліні, який у різний час обіймав посади генерал-губернатора Італійської Еритреї та Італійської Триполітанії, міністра колоній Італії та був постійним членом Великої фашистської ради. Один із Квадрумвірів, особисто вів фашистів на Рим.
| Еміліо Де Боно італ. Emilio De Bono | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 18 січня 1935 — 22 листопада 1935 | ||||||||||||||||
| Попередник: | Оттон Габелі (в.о.) | |||||||||||||||
| Наступник: | П'єтро Бадольйо | |||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| 12 вересня 1929 — 17 січня 1935 | ||||||||||||||||
| Попередник: | Беніто Муссоліні (в.о.) | |||||||||||||||
| Наступник: | Беніто Муссоліні (в.о.) | |||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| 3 липня 1925 — 18 грудня 1928 | ||||||||||||||||
| Попередник: | Джузеппе Вольпі | |||||||||||||||
| Наступник: | П'єтро Бадольйо | |||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| 1 березня 1923 — 25 січня 1924 | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| 1 лютого 1923 — 31 жовтня 1924 | ||||||||||||||||
| Попередник: | посада заснована | |||||||||||||||
| Наступник: | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| 15 грудня 1922 — 5 серпня 1943 | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| 11 листопада 1922 — 16 червня 1924 | ||||||||||||||||
| Попередник: | ||||||||||||||||
| Наступник: | Франческо Кріспо Монкада | |||||||||||||||
| Ім'я при народженні: | італ. Emilio De Bono | |||||||||||||||
| Народження: | 19 березня 1866 Кассано-д'Адда, Мілан, Ломбардія, Королівство Італія | |||||||||||||||
| Смерть: | 11 січня 1944 (77 років) Верона, Венето, Італійська соціальна республіка | |||||||||||||||
| Причина смерті: | вогнепальне поранення | |||||||||||||||
| Національність: | італієць | |||||||||||||||
| Країна: | Королівство Італія | |||||||||||||||
| Партія: | Національна фашистська партія | |||||||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||||||
| Роки служби: | 1884–1944 | |||||||||||||||
| Приналежність: | Королівство Італія | |||||||||||||||
| Рід військ: | піхота чорносорочечники | |||||||||||||||
| Звання: |  Маршал Італії | |||||||||||||||
| Битви: | Італійсько-турецька війна Перша світова війна Друга італо-ефіопська війна Друга світова війна | |||||||||||||||
| Нагороди: |
| |||||||||||||||
| | ||||||||||||||||
Ранні роки
Еміліо Де Боно народився 19 березня 1866 року в Кассано-д'Адда. Був сином армійського офіцера Джованні де Боно, нащадка графів Барлассіни, та Емілії Бацці. В дитинстві був дуже набожним, що підтверджується його дружбою з монсеньйором Фаваллі, парафіяльним священником Кассано-д'Адда, і листуванням, яке він з ним вів, проте, подорослішавши, Еміліо став атеїстом.
1878 року Де Боно вступив до військового коледжу в Мілані, пізніше навчався у військовій академії Модени. У 1884 році він отримав звання молодшого лейтенанта берсальєрів. Пізніше був переведений до Еритреї і брав участь у кампанії 1887 року. У 1897 році він одружився в Турині з Ермінією Монті-Майроні, з якою, однак, не мав дітей. У 1900 році отримав звання капітана та почав працювати у Генеральному штабі. У званні підполковника Де Боно служив під час італійсько-турецької війни в 1912 році, отримавши Лицарський хрест Савойського військового ордену.
Перша світова війна
У 1915 році Де Боно був підвищений до полковника берсальєрів, брав участь у Першій світовій війні, де вже на початку отримав першу срібну медаль за проявлену хоробрість.
У 1916 році Де Боно отримав звання бригадного генерала та очолив бригаду «Трапані», на чолі якої відзначився під час взяття Горіції, отримавши другу срібну медаль. Пізніше Еміліо командував 38-ю дивізією, а в березні 1918 року — 9-м армійським корпусом, відповідальним за оборону . Саме тоді, щоб підбадьорити війська, він склав текст знаменитої пісні «», покладеної на музику Антоніо Менегетті.
Перемога над австрійцями в червні 1918 року принесла йому Командорський хрест Савойського військового ордену. Підвищений до дивізійного генерала влітку того ж року, він отримав третю срібну медаль за свій внесок у остаточну перемогу під час оборони Монте-Граппи.
Міжвоєнний період
Після перемир'я в 1919 році він командував 22-м армійським корпусом.
Покинувши військову службу в 1920 році, відчуваючи, що його викинули як сміття, Де Боно почав цікавитися політикою і того ж року приєднався до Національної фашистської партії, яка тільки-но зароджувалася. У партії він доволі швидко здобув велику популярність та став одним із її лідерів. У жовтні 1922 року він став одним із Квадрумвірів, які особисто очолили Марш на Рим.
11 листопада 1922 року, незабаром після створення уряду Муссоліні, Де Боно обійняв посаду очільника поліції Італії.
Маючи велику популярність серед сквадристів, він став їх першим командир-генералом (разом з Італо Бальбо та Чезаре Марією де Веккі) у лютому 1923 року. Королівським указом від 1 березня 1923 року він був призначений сенатором Королівства. 16 червня 1924 року, після вбивства депутата-соціаліста Джакомо Маттеотті, він залишив посаду шефа поліції, а в жовтні — командир-генерала чорносорочечників. Де Боно також був змушений тимчасово відмовитися від усіх інших посад на період, коли він перебував під слідством за звинуваченнями в організації цього вбивства. Урешті-решт, Еміліо виправдали.
Після завершення судового процесу у справі Маттеотті Де Боно обійняв посаду генерал-губернатора Італійської Триполітанії, на якій перебував у період із 1925 до 1928 року. Завдяки своїй роботі в Триполітанії він був нагороджений Хрестом великого офіцера Савойського військового ордену. З грудня 1928 року він став заступником державного секретаря в Міністерстві колоній, а у вересні 1929 року Беніто Муссоліні призначив його міністром колоній. 1932 року він особисто супроводжував короля Віктора Емануїла III під час візиту монарха до Еритреї. На цій посаді Де Боно залишався до січня 1935 року.
10 січня 1930 року Еміліо запропонував П'єтро Бадольйо побудувати концентраційні табори, щоб протистояти опору, який чинили воїни-сенусисти на чолі з Омаром аль-Мухтаром в Киренаїці. 25 червня 1930 року, дотримуючись вказівок Бадольйо і Муссоліні, він разом із генералом Граціані, який безпосередньо командував італійськими військами в Киренаїці, почав депортацію населення всіх місцевих племен, яка стала однією з найбільших подібного роду акцій в історії європейського колоніалізму. Її жертвами стало близько 100 000 осіб. У 1931 році був відкритий ще один концентраційний табір у , де було замкнено понад 8000 людей, які утримувалися в нелюдських і таких, що принижують гідність, умовах і яких піддавали тортурам і насильству без надання належної медичної допомоги.
У листопаді 1932 року на прохання Муссоліні Де Боно підготував план вторгнення в Ефіопію.
Війна в Ефіопії
У січні 1935 року, покинувши пост міністра колоній, Де Боно став генерал-губернатором Еритреї, а 3 квітня — командиром італійських військ, які повинні були брати участь у війні з Ефіопією, та окупаційних військ в Еритреї, об'єднаних у північний фронт (південний був представлений армією Граціані в Сомалі). Де Боно мав під своїм прямим командуванням дев'ять армійських дивізій, об'єднаних у три корпуси. 3 жовтня війська під його керівництвом перетнули ефіопський кордон. 6 жовтня вони взяли Адуа. Незабаром після цього війська Де Боно увійшли до міста Аксум, важливого історичного та релігійного центру. Однак після цих перших успіхів просування італійців значно сповільнилося через труднощі з постачанням, суворі кліматичні умови та відсутність доріг. Муссоліні хотів швидких результатів, а тому вимагав від Де Боно розширення фронту та подальшого просування на лінії Мекеле-, наказавши йому відновити наступ 3 листопада. 8 листопада 1-й армійський корпус італійців завоював Мекеле, проте це стало межею просування солдатів Де Боно. Він намагався продовжувати своє обережне просування, хоча й розумів, що зараз увесь фронт нестабільний. Так лівий фланг італійців був надто незбалансованим. Припаси та провізію, які перевезли з бази Сенафе до , тепер треба було перемістити ще на 120 кілометрів, щоб їх отримали війська 2-о корпусу, які розташовувалися на фронті. Крім того, якби ефіопи організували б наступ, то могли б прорвати лінію оборони італійців, взяти Мекеле і оточити ворожу армію. З цих причин, отримавши наказ зайняти Амба-Алагі, Де Боно особисто телеграфував Муссоліні, відмовившись виконувати наказ. Через це 22 листопада 1935 року його звільнили з посади генерал-губернатора Еритреї, а 17 грудня він був змушений передати командування військами П'єтро Бадольйо.
16 січня 1936 року Де Боно отримав звання маршала Італії.
Друга світова війна та смерть
У 1939 році Де Боно був призначений головним інспектором італійських військ в Африці.
У 1940 році Де Боно прийняв командування військами на Сицилії, хоча й виступав проти вступу Італії у Другу світову війну.
25 липня 1943 року Де Боно взяв участь у засіданні Великої фашистської ради. Того дня він був першим, хто виступав після самого Муссоліні. Де Боно виголосив промову на захист збройних сил, а згодом проголосував за відсторонення дуче від влади. Після початку операції німецьких військ 8 вересня та проголошення Італійської соціальної республіки Де Боно не намагався втекти за кордон, адже, ймовірно, був переконаний, що Муссоліні, незважаючи ні на що, не буде йому мстити, пам'ятаючи про попередні заслуги маршала.
4 жовтня 1943 року Де Боно був схоплений у Римі військами новоствореної Італійської соціальної республіки, коли їхав на велосипеді. До січня 1944 року він залишався в Кассано-д'Адда, чекаючи на суд у Вероні. 10 січня 1944 року на процесі проти ворогів дуче його засудили до смертної кари за державну зраду. Прохання про помилування було відхилено, і 11 січня він був розстріляний разом з чотирма іншими колишніми фашистськими посадовцями.
Нагороди
- Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія)
- Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918
- Орден Корони Італії, великий хрест (14 вересня 1920)
- (28 жовтня 1922)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря
- великий офіцерський хрест (8 квітня 1923)
- великий хрест (3 жовтня 1937)
- із королівською короною для офіцерів — за 40 років служби.
- Кавалер Великого хреста магістра Мальтійського ордену (20 січня 1930)
- Маврикіанська медаль
- Савойський військовий орден, великий хрест (19 червня 1936)
- Вищий орден Святого Благовіщення (3 жовтня 1937)
- Колоніальний орден Зірки Італії, великий хрест
- Почесний капрал добровольчої міліції національної безпеки
Література
- F. Fucci, Emilio De Bono, Mursia, Milano,
- Guido Leto, OVRA fascismo-antifascismo, Cappelli Editore, Bologna, 1951
Примітки
Посилання
- Де Боно // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | Це незавершена стаття про особу Італії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Emilio De Bono ital Emilio De Bono 19 bereznya 1866 Kassano d Adda Korolivstvo Italiya 11 sichnya 1944 Verona Italijska socialna respublika italijskij vijskovij ta politichnij diyach marshal Italiyi chlen Nacionalnoyi fashistskoyi partiyi voyennij zlochinec Blizkij soratnik Benito Mussolini yakij u riznij chas obijmav posadi general gubernatora Italijskoyi Eritreyi ta Italijskoyi Tripolitaniyi ministra kolonij Italiyi ta buv postijnim chlenom Velikoyi fashistskoyi radi Odin iz Kvadrumviriv osobisto viv fashistiv na Rim Emilio De Bono ital Emilio De Bono Prapor General gubernator Italijskoyi Eritreyi Prapor 18 sichnya 1935 22 listopada 1935 Poperednik Otton Gabeli v o Nastupnik P yetro Badoljo Prapor Ministr kolonij Italiyi Prapor 12 veresnya 1929 17 sichnya 1935 Poperednik Benito Mussolini v o Nastupnik Benito Mussolini v o Prapor General gubernator Italijskoyi Tripolitaniyi Prapor 3 lipnya 1925 18 grudnya 1928 Poperednik Dzhuzeppe Volpi Nastupnik P yetro Badoljo Prapor Chlen Senatu Italiyi Prapor 1 bereznya 1923 25 sichnya 1924 Prapor Komandir general chornosorochechnikiv razom iz Italo Balbo ta Ch M de Vekki Prapor 1 lyutogo 1923 31 zhovtnya 1924 Poperednik posada zasnovana Nastupnik Prapor Chlen Velikoyi fashistskoyi radi Prapor 15 grudnya 1922 5 serpnya 1943 Prapor Shef policiyi Italiyi Prapor 11 listopada 1922 16 chervnya 1924 Poperednik Nastupnik Franchesko Krispo Monkada Im ya pri narodzhenni ital Emilio De BonoNarodzhennya 19 bereznya 1866 1866 03 19 Kassano d Adda Milan Lombardiya Korolivstvo ItaliyaSmert 11 sichnya 1944 1944 01 11 77 rokiv Verona Veneto Italijska socialna respublikaPrichina smerti vognepalne poranennyaNacionalnist italiyecKrayina Korolivstvo ItaliyaPartiya Nacionalna fashistska partiya Vijskova sluzhba Roki sluzhbi 1884 1944 Prinalezhnist Korolivstvo Italiya Rid vijsk pihota chornosorochechniki Zvannya Marshal Italiyi Bitvi Italijsko turecka vijna Persha svitova vijna Druga italo efiopska vijna Druga svitova vijna Nagorodi Kavaler sribnoyi medali Za vijskovu doblest Italiya Hrest Za vijskovi zaslugi Italiya Kavaler Velikogo hresta ordena Koroni Italiyi Velikij oficer ordena Svyatih Mavrikiya j Lazarya Mavrikianska medal Kavaler Velikogo Hresta Savojskogo vijskovogo ordena Vishij orden Svyatogo Blagovishennya Kavaler Velikogo hresta Kolonialnogo ordena Zirki Italiyi Mediafajli b u VikishovishiRanni rokiEmilio De Bono narodivsya 19 bereznya 1866 roku v Kassano d Adda Buv sinom armijskogo oficera Dzhovanni de Bono nashadka grafiv Barlassini ta Emiliyi Bacci V ditinstvi buv duzhe nabozhnim sho pidtverdzhuyetsya jogo druzhboyu z monsenjorom Favalli parafiyalnim svyashennikom Kassano d Adda i listuvannyam yake vin z nim viv prote podoroslishavshi Emilio stav ateyistom 1878 roku De Bono vstupiv do vijskovogo koledzhu v Milani piznishe navchavsya u vijskovij akademiyi Modeni U 1884 roci vin otrimav zvannya molodshogo lejtenanta bersalyeriv Piznishe buv perevedenij do Eritreyi i brav uchast u kampaniyi 1887 roku U 1897 roci vin odruzhivsya v Turini z Erminiyeyu Monti Majroni z yakoyu odnak ne mav ditej U 1900 roci otrimav zvannya kapitana ta pochav pracyuvati u Generalnomu shtabi U zvanni pidpolkovnika De Bono sluzhiv pid chas italijsko tureckoyi vijni v 1912 roci otrimavshi Licarskij hrest Savojskogo vijskovogo ordenu Persha svitova vijnaU 1915 roci De Bono buv pidvishenij do polkovnika bersalyeriv brav uchast u Pershij svitovij vijni de vzhe na pochatku otrimav pershu sribnu medal za proyavlenu horobrist U 1916 roci De Bono otrimav zvannya brigadnogo generala ta ocholiv brigadu Trapani na choli yakoyi vidznachivsya pid chas vzyattya Goriciyi otrimavshi drugu sribnu medal Piznishe Emilio komanduvav 38 yu diviziyeyu a v berezni 1918 roku 9 m armijskim korpusom vidpovidalnim za oboronu Same todi shob pidbadoriti vijska vin sklav tekst znamenitoyi pisni pokladenoyi na muziku Antonio Menegetti Peremoga nad avstrijcyami v chervni 1918 roku prinesla jomu Komandorskij hrest Savojskogo vijskovogo ordenu Pidvishenij do divizijnogo generala vlitku togo zh roku vin otrimav tretyu sribnu medal za svij vnesok u ostatochnu peremogu pid chas oboroni Monte Grappi Mizhvoyennij periodEmilio De Bono krajnij livoruch Benito Mussolini ta inshi Kvadrumviri 1922 Pislya peremir ya v 1919 roci vin komanduvav 22 m armijskim korpusom Pokinuvshi vijskovu sluzhbu v 1920 roci vidchuvayuchi sho jogo vikinuli yak smittya De Bono pochav cikavitisya politikoyu i togo zh roku priyednavsya do Nacionalnoyi fashistskoyi partiyi yaka tilki no zarodzhuvalasya U partiyi vin dovoli shvidko zdobuv veliku populyarnist ta stav odnim iz yiyi lideriv U zhovtni 1922 roku vin stav odnim iz Kvadrumviriv yaki osobisto ocholili Marsh na Rim 11 listopada 1922 roku nezabarom pislya stvorennya uryadu Mussolini De Bono obijnyav posadu ochilnika policiyi Italiyi Mayuchi veliku populyarnist sered skvadristiv vin stav yih pershim komandir generalom razom z Italo Balbo ta Chezare Mariyeyu de Vekki u lyutomu 1923 roku Korolivskim ukazom vid 1 bereznya 1923 roku vin buv priznachenij senatorom Korolivstva 16 chervnya 1924 roku pislya vbivstva deputata socialista Dzhakomo Matteotti vin zalishiv posadu shefa policiyi a v zhovtni komandir generala chornosorochechnikiv De Bono takozh buv zmushenij timchasovo vidmovitisya vid usih inshih posad na period koli vin perebuvav pid slidstvom za zvinuvachennyami v organizaciyi cogo vbivstva Ureshti resht Emilio vipravdali Pislya zavershennya sudovogo procesu u spravi Matteotti De Bono obijnyav posadu general gubernatora Italijskoyi Tripolitaniyi na yakij perebuvav u period iz 1925 do 1928 roku Zavdyaki svoyij roboti v Tripolitaniyi vin buv nagorodzhenij Hrestom velikogo oficera Savojskogo vijskovogo ordenu Z grudnya 1928 roku vin stav zastupnikom derzhavnogo sekretarya v Ministerstvi kolonij a u veresni 1929 roku Benito Mussolini priznachiv jogo ministrom kolonij 1932 roku vin osobisto suprovodzhuvav korolya Viktora Emanuyila III pid chas vizitu monarha do Eritreyi Na cij posadi De Bono zalishavsya do sichnya 1935 roku 10 sichnya 1930 roku Emilio zaproponuvav P yetro Badoljo pobuduvati koncentracijni tabori shob protistoyati oporu yakij chinili voyini senusisti na choli z Omarom al Muhtarom v Kirenayici 25 chervnya 1930 roku dotrimuyuchis vkazivok Badoljo i Mussolini vin razom iz generalom Graciani yakij bezposeredno komanduvav italijskimi vijskami v Kirenayici pochav deportaciyu naselennya vsih miscevih plemen yaka stala odniyeyu z najbilshih podibnogo rodu akcij v istoriyi yevropejskogo kolonializmu Yiyi zhertvami stalo blizko 100 000 osib U 1931 roci buv vidkritij she odin koncentracijnij tabir u de bulo zamkneno ponad 8000 lyudej yaki utrimuvalisya v nelyudskih i takih sho prinizhuyut gidnist umovah i yakih piddavali torturam i nasilstvu bez nadannya nalezhnoyi medichnoyi dopomogi General Emilio De Bono u centri v Adua 1935 U listopadi 1932 roku na prohannya Mussolini De Bono pidgotuvav plan vtorgnennya v Efiopiyu Vijna v EfiopiyiEmilio De Bono ta P yetro Badoljo v Massaua 1935 U sichni 1935 roku pokinuvshi post ministra kolonij De Bono stav general gubernatorom Eritreyi a 3 kvitnya komandirom italijskih vijsk yaki povinni buli brati uchast u vijni z Efiopiyeyu ta okupacijnih vijsk v Eritreyi ob yednanih u pivnichnij front pivdennij buv predstavlenij armiyeyu Graciani v Somali De Bono mav pid svoyim pryamim komanduvannyam dev yat armijskih divizij ob yednanih u tri korpusi 3 zhovtnya vijska pid jogo kerivnictvom peretnuli efiopskij kordon 6 zhovtnya voni vzyali Adua Nezabarom pislya cogo vijska De Bono uvijshli do mista Aksum vazhlivogo istorichnogo ta religijnogo centru Odnak pislya cih pershih uspihiv prosuvannya italijciv znachno spovilnilosya cherez trudnoshi z postachannyam suvori klimatichni umovi ta vidsutnist dorig Mussolini hotiv shvidkih rezultativ a tomu vimagav vid De Bono rozshirennya frontu ta podalshogo prosuvannya na liniyi Mekele nakazavshi jomu vidnoviti nastup 3 listopada 8 listopada 1 j armijskij korpus italijciv zavoyuvav Mekele prote ce stalo mezheyu prosuvannya soldativ De Bono Vin namagavsya prodovzhuvati svoye oberezhne prosuvannya hocha j rozumiv sho zaraz uves front nestabilnij Tak livij flang italijciv buv nadto nezbalansovanim Pripasi ta proviziyu yaki perevezli z bazi Senafe do teper treba bulo peremistiti she na 120 kilometriv shob yih otrimali vijska 2 o korpusu yaki roztashovuvalisya na fronti Krim togo yakbi efiopi organizuvali b nastup to mogli b prorvati liniyu oboroni italijciv vzyati Mekele i otochiti vorozhu armiyu Z cih prichin otrimavshi nakaz zajnyati Amba Alagi De Bono osobisto telegrafuvav Mussolini vidmovivshis vikonuvati nakaz Cherez ce 22 listopada 1935 roku jogo zvilnili z posadi general gubernatora Eritreyi a 17 grudnya vin buv zmushenij peredati komanduvannya vijskami P yetro Badoljo 16 sichnya 1936 roku De Bono otrimav zvannya marshala Italiyi Druga svitova vijna ta smertU 1939 roci De Bono buv priznachenij golovnim inspektorom italijskih vijsk v Africi U 1940 roci De Bono prijnyav komanduvannya vijskami na Siciliyi hocha j vistupav proti vstupu Italiyi u Drugu svitovu vijnu 25 lipnya 1943 roku De Bono vzyav uchast u zasidanni Velikoyi fashistskoyi radi Togo dnya vin buv pershim hto vistupav pislya samogo Mussolini De Bono vigolosiv promovu na zahist zbrojnih sil a zgodom progolosuvav za vidstoronennya duche vid vladi Pislya pochatku operaciyi nimeckih vijsk 8 veresnya ta progoloshennya Italijskoyi socialnoyi respubliki De Bono ne namagavsya vtekti za kordon adzhe jmovirno buv perekonanij sho Mussolini nezvazhayuchi ni na sho ne bude jomu mstiti pam yatayuchi pro poperedni zaslugi marshala 4 zhovtnya 1943 roku De Bono buv shoplenij u Rimi vijskami novostvorenoyi Italijskoyi socialnoyi respubliki koli yihav na velosipedi Do sichnya 1944 roku vin zalishavsya v Kassano d Adda chekayuchi na sud u Veroni 10 sichnya 1944 roku na procesi proti vorogiv duche jogo zasudili do smertnoyi kari za derzhavnu zradu Prohannya pro pomiluvannya bulo vidhileno i 11 sichnya vin buv rozstrilyanij razom z chotirma inshimi kolishnimi fashistskimi posadovcyami NagorodiSribna medal Za vijskovu doblest Italiya Pam yatna medal Italo avstrijskoyi vijni 1915 1918 Orden Koroni Italiyi velikij hrest 14 veresnya 1920 28 zhovtnya 1922 Orden Svyatih Mavrikiya ta Lazarya velikij oficerskij hrest 8 kvitnya 1923 velikij hrest 3 zhovtnya 1937 iz korolivskoyu koronoyu dlya oficeriv za 40 rokiv sluzhbi Kavaler Velikogo hresta magistra Maltijskogo ordenu 20 sichnya 1930 Mavrikianska medal Savojskij vijskovij orden velikij hrest 19 chervnya 1936 Vishij orden Svyatogo Blagovishennya 3 zhovtnya 1937 Kolonialnij orden Zirki Italiyi velikij hrest Pochesnij kapral dobrovolchoyi miliciyi nacionalnoyi bezpekiLiteraturaF Fucci Emilio De Bono Mursia Milano ISBN 978 88 425 0200 5 Guido Leto OVRA fascismo antifascismo Cappelli Editore Bologna 1951PrimitkiPosilannyaDe Bono Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Ce nezavershena stattya pro osobu Italiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya pro vijskovogo diyacha abo diyachku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi