Голенко Максим Георгійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голенко.

Макс́им Гео́ргійович Голе́нко (нар. 6 квітня 1978(19780406), м. Миколаїв) — український режисер театру і кіно, головний режисер незалежного «Дикого театру», головний режисер Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька (з 29 вересня 2020).

Максим Голенко
Максим Георгійович Голенко
Народився	6 квітня 1978(1978-04-06) (46 років) Миколаїв, УРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	кінорежисер, театральний режисер
Відомий завдяки	театральний режисер кінорежисер
, 14 березня — «Повернення» за п'єсою «Ніч святого Валентина» 2011 — «Зерносховище» Наталії Ворожбит (вистава повністю зроблена та закрита дирекцією) Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії  — «Детектор брехні» Василя Сігарева 2011 — «Воскреслий та злий» Тараса Оглобліна 2012 — «Два ангела» Віктора Шендеровича 2013 — «Банзай» Кокі Мітані 2014 — «Останній ацтек» Віктора Шендеровича 2015 — «Пишка» Максима Голенка за повістю «Пампушка» Гі де Мопассаном 2016, 8 листопада — «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого 2017, 8 грудня — «Біла Ворона» Геннадія Татарченка та Юрія Рибчинського 2018, 1 листопада — «Захід» Ісака Бабеля 2020, 8 лютого — «Легенда про Тіля» за п'єсою «Тіль» Григорія Горіна Миколаївський академічний художній російський драматичний театр 2012 — «Мата Харі» Олени Грьоміної 2019, 15 листопада — «Хаос, або Жінки на межі нервового зриву» Міка Мюллюахо «Дикий Театр» (м. Київ) 2014, 24 квітня — «Вій 2.0» Наталії Ворожбит (вистава створена групою студійців в Білиць-Арт центрі 24 квітня 2014 року та гралась у театральному центрі «Пасіка» при Києво-Могилянській академії, у 2016 році передана в прокат «Дикого театру», де зіграна на офіційному відкритті театру 10 лютого 2016 року) 2015, 6 червня — «Палац насолод (Попи, мєнти, бабло, баби)» Віктора Понізова за мотивами п'єси «Герцогиня Амальфі» Джона Вебстера (вистава створена групою студійців в Білиць-Арт центрі 6 червня 2015 року, з 16 червня 2016 — у репертуарі «Дикого театра») 2016, 12 грудня — «Афродизіак» Віктора Понізова 2017, червень — «Віталік» Віталія Ченського 2018, 15 лютого — «Кицюня» за п'єсою «Лейтенант з острова Інішмор» Мартіна Мак-Дони 2018, 29 листопада — «Жінко, сядь» за п'єсою «Любов сильніша» Наталії Блок 2019, 26 травня — «Спіймати Кайдаша» Наталії Ворожбит за повістю «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького (імерсійна вистава показана в рамках «Книжкового Арсеналу») 2019, 2 серпня — «Кайдаші 2.0.» Наталії Ворожбит за мотивами серіалу «Спіймати Кайдаша», написаного за мотивами повісті «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького (прем'єра відбулася у будинку культури селища Сорокотяга, 30-31 серпня — київська прем'єра) 2020, 12 березня — «Механічний апельсин» Лєни Лягушонкової за мотивами однойменного роману Ентоні Берджеса 2020, 24 червня — «Червоне, чорне і знову червоне» сценарної команди «Піратська Бухта» Театральна агенція «ТЕ-АРТ» 2017, 12 грудня — «Хаос» Міка Мюллюахо 2018, 11 листопада — «Холостяки і холостячки» Ханоха Левіна Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька 2019, 13 березня — «Енеїда-XXI» Віталія Ченського за мотивами поеми «Енеїда» Івана Котляревського (спільно з «Диким Театром», м. Київ) 2020, 2 жовтня — «Собаче серце» Михайла Булгакова Різні театри 2008 — «Механічний апельсин» Максим Голенко за мотивами однойменного роману Ентоні Берджеса («Вільний театр», м. Київ) 2012 — «Сон смішної людини» Федіра Достоєвського (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (камерна сцена), м. Київ) 2013, 27 вересня — «Подражание вечным порокам» за мотивами п'єси «Тригрошова опера» Бертольта Брехта (Луганський академічний обласний російський драматичний театр) 2015, 26 червня — «Королева краси, або Перед смертю не надихаєшся» за п'єсою «Красуня з Лінена» Мартіна Мак-Дони (Київський експериментальний театр «Золоті ворота») 2015 — «Біла Ворона» Геннадія Татарченка та Юрія Рибчинського (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр) 2016, травень — «Der Wij» / «Вій» Оливера Лисевського за п'єсою Наталії Ворожбит (^[en], Німеччина) 2017, 29 квітня — «Пристрасті Тіля» за п'єсою «Тіль» Григорія Горіна (Івано-Франківський академічний драматичний театр ім. Івана Франка) 2017, 30 червня — «Клас-акт» (проект) (Національна музична академія України імені Петра Чайковського, м. Київ) (Головний режисер) 2017 — «Homo Soveticus» за п'єсою «Потерпілий Гольдинер» Віктора Шендеровича («Ампулка», м. Київ) 2018, 3 липня — «Клас-акт» (проект) (Національна музична академія України імені Петра Чайковського, м. Київ) (Головний режисер) 2019, 22 лютого — «Біла Ворона» Геннадія Татарченка та Юрія Рибчинського (Київський національний академічний театр оперети) 2019, 11 квітня — «Пеніта. Опера» Тетяни Киценко на музику Золтана Алмаші (Незалежний проект; з 11 грудня 2019 — у репертуарі Київського національного академічного театру оперети) 2019, 15 червня — «Зойчина квартира» Михайла Булгакова (Київський академічний драматичний театр на Подолі) 2019, 18 грудня — «Дон Жуан. Коктейль» фантазії Марини Смілянець на основі творів класиків (Київський академічний театр «Актор») 2020, 21 грудня — «Чуваки не святкують, або Ukrainian» Олексія Доричевського за творами Руслана Горового («Ампулка», м. Київ) 2021, 27 лютого —«Ерендіра не хоче вмирати» Лєни Лягушонкової за мотивами Габрієля Гарсія Маркеса (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра) Робота на телебаченні 2008-2010 — Файна Юкрайна (скетч-шоу на Новому каналі) — режисер. 2018 — (ситком на ICTV) — режисер. 2018 Вечірка (другий сезон на каналі ТЕТ) — режисер. Нагороди та визнання Вистава «Boa constricttor» (Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича) 2006 — VIII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) — лауреат у номінації «Краща режисура» 2006 — VII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори» (м. Тернопіль) — «Дебют-2006» 2011 — XLI Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» (м. Кіровоград) 2016 — Х Фестиваль «Homo Ludens» (м. Миколаїв) — Гран-прі фестивалю Вистава «Сон смішної людини» (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка) 2013 — XXI Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — лауреат категорії «Краще пластичне рішення» (Ольга Семьошкіна), номінант категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» (Тетяна Міхіна) 2013 — XXVI Театральний фестиваль «Грудневі театральні вечори» (м. Чернігів) Вистава «Вій 2.0» («Дикий Театр») 2014 — III Фестиваль молодої режисури (м. Київ) 2015 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (м. Київ) 2015 — Kiev Theatre Showcase (ETC) 2016 — Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» — відзнака журі у номінаціях «Краща вистава», «Краща режисура», «Краще музичне оформлення» 2016 — Festival divadiel strednej Európy (Словаччина) Вистава «Палац насолод (Попи, мєнти, бабло, баби)» («Дикий Театр») 2016 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (Артзавод «Платформа», м. Київ) Вистава «Der Wij» (Theater Magdeburg) 2016 — Фестиваль «Wild Osten» — участник фестивалю Вистава «Пишка» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії) 2016 — XVIII Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) Вистава «Хазяїн» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії) 2017 — XIX Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) 2018 — І Всеукраїнський театральний фестиваль «СвітОгляд» (м. Луганськ) 2020 — Міжнародний фестиваль «Слов'янські театральні зустрічі» (м. Чернігів) Вистава «Віталік» («Дикий Театр») 2017 — Театральний фестиваль-лабораторія новаторських вистав молодіжних театрів України (м. Мукачево) 2018 — XX Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) 2018 — Театрально-урбаністичний фестиваль «Parade-Fest» (м. Харків) 2018 — ІІ Міжнародний фестиваль кабаре «Велика сходка» (м. Дніпро) 2018 — Мультидисциплінарний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest» (м. Маріуполь) 2018 — I Всеукраїнський театральний фестиваль-премія GRA (м. Київ) — Краща камерна вистава України Вистава «Кицюня» («Дикий Театр») 2017 — Taking the Stage — фіналіст театрального конкурсу Вистава «Біла Ворона» (Рівненський обласний академічний український музично-драматичний театр) 2017 — Фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» — лауреат у номінаціях «За музичне вирішення вистави» (аранжувальник Зіновій Крет), «За пластичне вирішення вистави» (балетмейстер Максим Булгаков), «За чоловічу роль другого плану» (Ігор Ніколаєв за роль Блазня-диявола), «Глядацькі симпатії», «Фатальний чоловік» (Ігор Ніколаєв за роль Блазня-диявола) Вистава «Біла Ворона» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії) 2018 — I Всеукраїнський театральний фестиваль-премія GRA (м. Київ) Вистава «Захід» (Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії) 2019 — ХХІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» (м. Херсон) — відзнаки у номінаціях «Вистави великої сцени», «Краща сценографія» (Юлія Заулична), «Краща акторська робота» (Максим Руденко за роль Бені Крика) Вистава «Кайдаші 2.0.» («Дикий Театр») 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року 2020 — Блогерський рейтинг «Театральної риболовлі» за підсумками 2019 року Вистава «Пеніта. Опера» (Незалежний проект, м. Київ) 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року Вистава «Зойчина квартира» (Київський академічний драматичний театр на Подолі) 2020 — Театральний рейтинг «Київський рахунок» за підсумками 2019 року 2020 — Блогерський рейтинг «Театральної риболовлі» за підсумками 2019 року 2020 — XXVIII Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — лауреат у номінаціях «За краще виконання жіночої ролі другого плану» (Лариса Трояновська), «За краще виконання чоловічої ролі» (Роман Халаімов) Примітки Олег ВЕРГЕЛІС (15 серпня 2020). (ua) . «Главком». Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 2020-8-20. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()  Максим Голенко откровенно про украинский театр (неПУБЛИЧНАЯ ЛИЧНОСТЬ, 3 січ. 2022 р.) на YouTube . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. . Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019. Максим Голенко призначений в.о. генерального директора – художнього керівника Національного театру імені Марії Заньковецької (7 червня 2023) Поліна ГОРЛАЧ (7 червня 2023). Виконувати обовʼязки гендиректора театру імені Заньковецької буде режисер Максим Голенко (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 7 червня 2023. Олексій ПАЛЯНИЧКА (7 червня 2023). Відкривати діалоги актуальною драматургією (укр.). «Збруч». Процитовано 7 червня 2023. Орися ШИЯН (21 червня 2023). Новий керівник львівського театру Заньковецької озвучив стратегію змін (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 22 червня 2023. Ольга ТЕЛИПСЬКА (21 червня 2023). Хто боїться Максима Голенка? (укр.). «Радіо ПЕРШЕ». Процитовано 22 червня 2023. Анаід АГАДЖАНОВА (7 липня 2023). Максим Голенко: «Українські театри нагадують феоди. Театр Заньковецької – великий феод, але не дай боже так до нього ставитись» (укр.). «Лівий берег». Процитовано 23 липня 2023. Катерина СЛІПЧЕНКО (14 серпня 2023). «Вистави повинні бути якісні. Іншого шляху я не знаю». Режисер Максим Голенко про те, яким буде театр імені Марії Заньковецької (укр.). «Zaxid.net». Процитовано 28 вересня 2023. Галина ЯРЕМА (6 червня 2024). «Яку б виставу ми не ставили, треба, щоб вона була не лише мистецьким явищем, а й щоб на неї прийшов глядач» (укр.). «Високий замок». Процитовано 6 червня 2024. . Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 20 серпня 2020. . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. Надія СТЕФУРАК. (ua) . «Teatrarium.com». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 2020-8-20. http://wild-t.com.ua/vii-2-0/ [ 28 травня 2019 у Wayback Machine.] Дикий Театр. «Вій 2.0» Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (30 грудня 2016). (ua) . «Урядовий кур’єр». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. Анастасія ГАЙШЕНЕЦЬ (6 січня 2017). (ua) . «Лівий берег». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. Галина ДУБ (22 грудня 2016). (ua) . «CultUA.media». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. Анастасія ГОЛОВНЕНКО (16 вересня 2017). (ua) . «Український тиждень». Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (5 вересня 2017). (рос.). Г-та «2000» №36(832). Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 2020-8-20. . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () . Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () . Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () . kyivdaily.com.ua, 23 серпня 2019 . Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 20 серпня 2020. . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () . Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 10 червня 2022. http://dramteatr.com.ua/vist/item/2868 [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.] Рівненський музично-драматичний театр «Біла ворона» . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. . Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 25 липня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () Лілія АПОСТОЛОВА (7 березня 2018). (ua) . «Детектор медіа». Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 2021-5-25. . Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019. . Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 12 січня 2019. . Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019. (ua) . «Главком». 1 грудня 2018. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 2020-3-03. Посилання  Голенко Максим Георгійович у соцмережі «Facebook» Максим Голенко на порталі «Театральна риболовля» [ 28 липня 2021 у Wayback Machine.] Максим Голенко на порталі Театральної агенції «Те-АРТ» [ 17 січня 2020 у Wayback Machine.] Тема з варіаціями. Режисер Максим Голенко (29 грудня 2020) «Я давно хочу потримати державний театр за горло». Головний режисер «Дикого театру» Максим Голенко про переїзд до Одеси, як «не поїхати кукухою» і плани на наступний сезон (28 травня 2021) [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.]