Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Гектор Луї Гекто р Берліо з фр Louis Hector Berlioz 11 грудня 1803

Гектор Берліоз

Гектор Берліоз
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гектор.

Луї́ Гекто́р Берліо́з (фр. Louis Hector Berlioz; 11 грудня 1803, Ла-Кот-Сент-Андре — 8 березня 1869) — французький композитор, диригент, музичний письменник. Член Інституту Франції (1856).

Гектор Берліоз
фр. Louis Hector Berlioz
image
Зображення
Гектор Берліоз, фото Karl Reutlinger, 1864
Основна інформація
Повне ім'я фр. Louis-Hector Berlioz
Дата народження 11 грудня 1803(1803-12-11)
Місце народження Ла-Кот-Сент-Андре
Дата смерті 8 березня 1869(1869-03-08) (65 років)
Місце смерті Париж, Франція[1][2]
Поховання Цвинтар Монмартр
Роки активності з 1815
Громадянство Франція
Віросповідання атеїзм
Професії журналіст, диригент, письменник, автобіограф, музичний критик, лібретист, віртуоз, бібліотекар, композитор
Освіта Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі Антонін Рейха і d
Відомі учні d і d
Інструменти гітара, флажолет, флейта і саксофон
Мова французька
Жанри опера, симфонія, класична музика і музика епохи романтизму
Нагороди
Батько d
Діти d[1]
Автограф image
hberlioz.com
image Цитати у Вікіцитатах
image Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився в містечку Ла-Кот-Сент-Андре на південному сході Франції у сім'ї лікаря, вільнодумної, освіченої людини. Дитячі роки Берліоз провів у провінції, де чув народні пісні та познайомився з древніми міфами. Там же ж навчився грати на флейті. У 1821 році Берліоз переїхав у Париж, де став вивчати медицину, але незабаром, незважаючи на опір батьків, залишив медицину, вирішивши присвятити себе музиці. Він підпрацьовував співом у хорі та довго бідував. Перше публічне виконання твору Берліоза («Урочиста меса») відбулося в Парижі в 1825 році. Берліоз, займаючись самоосвітою, декілька років брав уроки у Жана-Франсуа Лесюера і до нього ж у клас поліфонії подався після вступу в Паризьку консерваторію у 1826 році. Також він займався у класі Антоніна Рейхи. Починаючи з 1828 року Берліоз почав писати критичні статті про музику і познайомився з популярними в той час письменниками і музикантами такими як Віктор Гюго, Олександр Дюма, Паганіні, Жорж Санд. У 1828–1830-і роки знову було публічно виконано декілька творів Берліоза — увертюри , «Francs-juges» і «Фантастична симфонія», після чого публіка звернула увагу на молодого композитора.

У 1830 році Берліоз закінчив консерваторію. Того ж року він отримав Римську премію за кантату «Сарданапал». До цього Берліоз 3 роки поспіль намагався отримати премію, але журі відмовляло йому оскільки були спантеличені. Того ж року почалась революція, Берліоз співчував революціонерам і навіть інструментував «Марсельєзу». Після того жив (як стипендіат) в Італії. Там він зацікавився італійською музикою, зустрівся з Глинкою, познайомився з творами Байрона. Повернувшись до Парижа у 1832 році, привіз із собою написану в Італії увертюру «Король Лір» і симфонічний твір в жанрі, який він називав (суміш інструментальної і вокальної музики з декламуванням), який є продовженням «Фантастичної симфонії». Осівши у Парижі Берліоз розвинув творчу активність, працював як композитор, складаючи програмні симфонії та опери, диригент (зокрема працював у Паризькій консерваторії), та музичний критик (писав у газетах , пізніше в «Journal des Débats» до 1864 року і набув репутацію строгого та серйозного критика). Однак його опери не мали серйозного успіху і він все ще залишався бідним.

У 1839 році його було призначено бібліотекарем консерваторії.

З 1842 року багато гастролював за кордоном. З тріумфом виступав як диригент і композитор в [[Російська імперія|Росіїйській імперії] (1847, 1867—1868 роки), зокрема зібрав значну кількість слухачів на концерті у . У 1867—1867 роках жив у Санкт-Петербурзі.

У 1856 році Берліоза було призначено членом Академії мистецтв.

У 1860-х роках Берліоз випустив збірки статей, а також свої «Мемуари» (1870 рік).

Особисте життя Берліоза захмарилося низкою сумних подій, про які він детально розповів у своїх «Мемуарах» (1870). Його перший шлюб з ірландською актрисою Гарріет Смітсон (1833), закінчився розлученням в 1843 році (Смітсон багато років хворіла на невиліковну нервову хворобу); після її смерті Берліоз одружився зі співачкою Марією Ресіо, яка раптово померла в 1854. Син композитора від першого шлюбу помер у 1867 році. Сам композитор упокоївся 8 березня 1869 року від нервового виснаження. Похований на цвинтарі Монмартр.

Творчість

image
Берліоз, портрет з літографії

Берліоз — яскравий представник романтизму в музиці, творець романтичної програмної симфонії. Мистецтво Берліоза багато в чому споріднене творчості Віктора Гюго в літературі і Е. Делакруа в живописі. Художник-новатор, Берліоз сміливо запроваджував нововведення в області музичної форми, гармонії і особливо інструментування (видатний майстер оркестровки), тяжів до театралізування симфонічної музики, грандіозних масштабів творів.

Творчість композитора відобразила властиві романтизму суперечності: прагнення до загальнонародності, масовості музики уживалося у нього з крайнім індивідуалізмом, героїка і революційний пафос — з інтимними виявленнями самотньої душі схильного до екзальтації і фантастики художника. У 1826 була написана кантата «Грецька революція» — відгук на визвольну боротьбу грецького народу. Із захопленням зустрів Велику липневу революцію 1830 року; на вулицях Парижа він розучував з народом революційні пісні, зокрема оброблену ним для хору і оркестру «Марсельєзу». У ряді крупних творів Берліоза знайшла віддзеркалення революційна тематика: у пам'ять героїв Липневої революції створені грандіозний «Реквієм» (1837) і «траурно-тріумфальна симфонія» (1840, написана до урочистої церемонії перенесення праху жертв липневих подій). Проте Революцію 1848 Берліоз не зрозумів. В останні роки життя Берліоз все більше схилявся до академізму, моральної проблематики: ораторіальна трилогія «Дитинство Христа» (1854), оперна дилогія «Троянці» за Вергілієм («Узяття Трої» і «Троянці в Карфагені», 1855—59).

Стиль Берліоза визначився вже в «Фантастичній симфонії» (1830, підзаголовок — «Епізод з життя художника»). Це відомий твір Берліоза — перша романтична програмна симфонія. У ній знайшли віддзеркалення типові для того часу настрої (розлад із дійсністю, перебільшена емоційність і чутливість). Суб'єктивні переживання художника піднімаються в симфонії до соціальних узагальнень: тема «нещасної любові» набуває значення трагедії втрачених ілюзій. Слідом за симфонією Берліоз пише монодраму «Леліо, або Повернення до життя» (1831, продовження «Фантастичної симфонії»). Берліоза привертали сюжети творів Джорджа Байрона — симфонія для альта і оркестру «Гарольд в Італії» (1834), увертюра «Корсар» (1844); Вільяма Шекспіра — увертюра «Король Лір» (1831), драматична симфонія «Ромео і Джульєта» (1839), комічна опера «Беатріче і Бенедикт» (1862, на сюжет «Багато галасу даремно»); Й. В. Гете — драматична легенда (ораторія) «Засудження Фауста» (1846, що вільно трактує поему Гете). Берліозу належать також опера «Бенвенуто Челліні» (пост. 1838); 6 кантат; оркестрові увертюри, зокрема «Римський карнавал» (1844); романси і ін. Зібрання творів в 9 серіях (20 тт.) видане в Лецпцизі (1900—1907).

Берліоз був видатним диригентом. Разом з Ріхардом Вагнером він заклав основи нової школи диригування. Берліоз вніс істотний внесок у розвиток музично-критичної думки.

Твори

image
«Марш Ракоці» (Угорський марш з La Damnation de Faust)
Один з найвідоміших оркестрових творів композитора у виконанні оркестру ВМС США
При проблемах гляньте в .

Симфонії

Концертні твори

  • Римський карнавал, Op.9 (1844)
  • Король Лір, Op.4 (1831)
  • Rêverie et caprice — для скрипки з оркестром Op. 8, H 88 (1841)
  • Марш для останньої сцени Гамлета H 103 (1844)
  • Марш троянців H 133b (1864)

Опери

  • Засудження Фауста Op.24, H 111 (La Damnation de Faust, 1846)
  • дилогія Троянці (фр. Les Troyens H 133a; «Взяття Трої», «Троянці в Карфагені», 1859)
  • Беатріче та Бенедикт H 138 (1863)
  • Таємні судді H 23 (збереглись тільки фрагменти) (1825—1834)
  • Op.23, H 76a (1838)
  • La nonne sanglante H 91 (не закінчена) (1841—1842)

Духовні твори

  • Урочиста меса, 1824
  • Реквієм, Op. 5 (Grande Messe des morts, 1837)
  • Ораторія Дитинство Христа (L'Enfance du Christ)
  • Te Deum Op. 22, H 118 1848—1849

Вокальні твори

  • Літні ночі Op.7, H 81

Увертюри

  • Веверлі H 26 (1826—1828)
  • Буря (за Шекспіром, з хором) H 52 (1830)
  • Роб Рой H 54 (1831)
  • Бенвенуто Челіні H 76b (1838)
  • Римський карнавал Op.9, H 95 (1844)
  • Корсар Op.21, H 101 (1846—1851)
  • Беатріче і Бенедикт H 138 (1860—1862)

Кантати

  • Грецька революція (2-і різні версії) H 21a, H 21b (1825—1826, 1833)
  • Смерть Орфея H 25 (1827)
  • Ермінія H 29 (1828)
  • Клеопатра H 36 (1829)
  • Смерть Сарданапала H 50 (зберігся тільки невеликий фрагмент) (1830)
  • 5 травня Op.6, H 74 (1831—1835)
  • Ерігона (зберігся тільки фрагмент) H 77 (1835—1838)
  • Hymne à la France H 97 (1844)
  • Chant des chemins de fer H 110 (1846)
  • L'Impériale Op.26, H 129 (1854)
  • Le Temple universel Op.28, H 137 (1861)

Див. також

  • 69288 Берліоз — астероїд, названий на честь композитора.

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118509675 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Archivio Storico Ricordi — 1808.
    d:Track:Q3621644
  3. База даних малих космічних тіл JPL: Гектор Берліоз (англ.) .

Бібліографія

  • Жан Люсьєн Адольф Жульєн «Гектор Берліоз, його життя і боротьба, його твори» (фр. Hector Berlioz, la vie et la combat, les oeuvres); 1888
  • Хохловкина А. Берлиоз. М., 1966
  • Берлиоз Г. Мемуары. М., 1967
  • Берлиоз Г. Избранные письма, тт. 1-2. М., 1984—1985

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гектор Берліоз
  • Гектор Берлиоз [1] [ 9 жовтня 2006 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Берлиоз, Гектор Луи (1803—1869) (рос.)
  • Универсальная научно-популярная энциклопедия Кругосвет. Берліоз Гектор [3] [ 21 листопада 2005 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гектор Берліоз

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Gektor Luyi Gekto r Berlio z fr Louis Hector Berlioz 11 grudnya 1803 La Kot Sent Andre 8 bereznya 1869 francuzkij kompozitor dirigent muzichnij pismennik Chlen Institutu Franciyi 1856 Gektor Berliozfr Louis Hector BerliozZobrazhennyaGektor Berlioz foto Karl Reutlinger 1864Osnovna informaciyaPovne im ya fr Louis Hector BerliozData narodzhennya 11 grudnya 1803 1803 12 11 Misce narodzhennya La Kot Sent AndreData smerti 8 bereznya 1869 1869 03 08 65 rokiv Misce smerti Parizh Franciya 1 2 Pohovannya Cvintar MonmartrRoki aktivnosti z 1815Gromadyanstvo FranciyaVirospovidannya ateyizmProfesiyi zhurnalist dirigent pismennik avtobiograf muzichnij kritik libretist virtuoz bibliotekar kompozitorOsvita Parizka visha nacionalna konservatoriya muziki j tancyuVchiteli Antonin Rejha i dVidomi uchni d i dInstrumenti gitara flazholet flejta i saksofonMova francuzkaZhanri opera simfoniya klasichna muzika i muzika epohi romantizmuNagorodi Rimska premiyaBatko dDiti d 1 Avtografhberlioz comCitati u Vikicitatah Fajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v mistechku La Kot Sent Andre na pivdennomu shodi Franciyi u sim yi likarya vilnodumnoyi osvichenoyi lyudini Dityachi roki Berlioz proviv u provinciyi de chuv narodni pisni ta poznajomivsya z drevnimi mifami Tam zhe zh navchivsya grati na flejti U 1821 roci Berlioz pereyihav u Parizh de stav vivchati medicinu ale nezabarom nezvazhayuchi na opir batkiv zalishiv medicinu virishivshi prisvyatiti sebe muzici Vin pidpracovuvav spivom u hori ta dovgo biduvav Pershe publichne vikonannya tvoru Berlioza Urochista mesa vidbulosya v Parizhi v 1825 roci Berlioz zajmayuchis samoosvitoyu dekilka rokiv brav uroki u Zhana Fransua Lesyuera i do nogo zh u klas polifoniyi podavsya pislya vstupu v Parizku konservatoriyu u 1826 roci Takozh vin zajmavsya u klasi Antonina Rejhi Pochinayuchi z 1828 roku Berlioz pochav pisati kritichni statti pro muziku i poznajomivsya z populyarnimi v toj chas pismennikami i muzikantami takimi yak Viktor Gyugo Oleksandr Dyuma Paganini Zhorzh Sand U 1828 1830 i roki znovu bulo publichno vikonano dekilka tvoriv Berlioza uvertyuri Francs juges i Fantastichna simfoniya pislya chogo publika zvernula uvagu na molodogo kompozitora U 1830 roci Berlioz zakinchiv konservatoriyu Togo zh roku vin otrimav Rimsku premiyu za kantatu Sardanapal Do cogo Berlioz 3 roki pospil namagavsya otrimati premiyu ale zhuri vidmovlyalo jomu oskilki buli spantelicheni Togo zh roku pochalas revolyuciya Berlioz spivchuvav revolyucioneram i navit instrumentuvav Marselyezu Pislya togo zhiv yak stipendiat v Italiyi Tam vin zacikavivsya italijskoyu muzikoyu zustrivsya z Glinkoyu poznajomivsya z tvorami Bajrona Povernuvshis do Parizha u 1832 roci priviz iz soboyu napisanu v Italiyi uvertyuru Korol Lir i simfonichnij tvir v zhanri yakij vin nazivav sumish instrumentalnoyi i vokalnoyi muziki z deklamuvannyam yakij ye prodovzhennyam Fantastichnoyi simfoniyi Osivshi u Parizhi Berlioz rozvinuv tvorchu aktivnist pracyuvav yak kompozitor skladayuchi programni simfoniyi ta operi dirigent zokrema pracyuvav u Parizkij konservatoriyi ta muzichnij kritik pisav u gazetah piznishe v Journal des Debats do 1864 roku i nabuv reputaciyu strogogo ta serjoznogo kritika Odnak jogo operi ne mali serjoznogo uspihu i vin vse she zalishavsya bidnim U 1839 roci jogo bulo priznacheno bibliotekarem konservatoriyi Z 1842 roku bagato gastrolyuvav za kordonom Z triumfom vistupav yak dirigent i kompozitor v Rosijska imperiya Rosiyijskij imperiyi 1847 1867 1868 roki zokrema zibrav znachnu kilkist sluhachiv na koncerti u U 1867 1867 rokah zhiv u Sankt Peterburzi U 1856 roci Berlioza bulo priznacheno chlenom Akademiyi mistectv U 1860 h rokah Berlioz vipustiv zbirki statej a takozh svoyi Memuari 1870 rik Osobiste zhittya Berlioza zahmarilosya nizkoyu sumnih podij pro yaki vin detalno rozpoviv u svoyih Memuarah 1870 Jogo pershij shlyub z irlandskoyu aktrisoyu Garriet Smitson 1833 zakinchivsya rozluchennyam v 1843 roci Smitson bagato rokiv hvorila na nevilikovnu nervovu hvorobu pislya yiyi smerti Berlioz odruzhivsya zi spivachkoyu Mariyeyu Resio yaka raptovo pomerla v 1854 Sin kompozitora vid pershogo shlyubu pomer u 1867 roci Sam kompozitor upokoyivsya 8 bereznya 1869 roku vid nervovogo visnazhennya Pohovanij na cvintari Monmartr TvorchistBerlioz portret z litografiyi Berlioz yaskravij predstavnik romantizmu v muzici tvorec romantichnoyi programnoyi simfoniyi Mistectvo Berlioza bagato v chomu sporidnene tvorchosti Viktora Gyugo v literaturi i E Delakrua v zhivopisi Hudozhnik novator Berlioz smilivo zaprovadzhuvav novovvedennya v oblasti muzichnoyi formi garmoniyi i osoblivo instrumentuvannya vidatnij majster orkestrovki tyazhiv do teatralizuvannya simfonichnoyi muziki grandioznih masshtabiv tvoriv Tvorchist kompozitora vidobrazila vlastivi romantizmu superechnosti pragnennya do zagalnonarodnosti masovosti muziki uzhivalosya u nogo z krajnim individualizmom geroyika i revolyucijnij pafos z intimnimi viyavlennyami samotnoyi dushi shilnogo do ekzaltaciyi i fantastiki hudozhnika U 1826 bula napisana kantata Grecka revolyuciya vidguk na vizvolnu borotbu greckogo narodu Iz zahoplennyam zustriv Veliku lipnevu revolyuciyu 1830 roku na vulicyah Parizha vin rozuchuvav z narodom revolyucijni pisni zokrema obroblenu nim dlya horu i orkestru Marselyezu U ryadi krupnih tvoriv Berlioza znajshla viddzerkalennya revolyucijna tematika u pam yat geroyiv Lipnevoyi revolyuciyi stvoreni grandioznij Rekviyem 1837 i traurno triumfalna simfoniya 1840 napisana do urochistoyi ceremoniyi perenesennya prahu zhertv lipnevih podij Prote Revolyuciyu 1848 Berlioz ne zrozumiv V ostanni roki zhittya Berlioz vse bilshe shilyavsya do akademizmu moralnoyi problematiki oratorialna trilogiya Ditinstvo Hrista 1854 operna dilogiya Troyanci za Vergiliyem Uzyattya Troyi i Troyanci v Karfageni 1855 59 Stil Berlioza viznachivsya vzhe v Fantastichnij simfoniyi 1830 pidzagolovok Epizod z zhittya hudozhnika Ce vidomij tvir Berlioza persha romantichna programna simfoniya U nij znajshli viddzerkalennya tipovi dlya togo chasu nastroyi rozlad iz dijsnistyu perebilshena emocijnist i chutlivist Sub yektivni perezhivannya hudozhnika pidnimayutsya v simfoniyi do socialnih uzagalnen tema neshasnoyi lyubovi nabuvaye znachennya tragediyi vtrachenih ilyuzij Slidom za simfoniyeyu Berlioz pishe monodramu Lelio abo Povernennya do zhittya 1831 prodovzhennya Fantastichnoyi simfoniyi Berlioza privertali syuzheti tvoriv Dzhordzha Bajrona simfoniya dlya alta i orkestru Garold v Italiyi 1834 uvertyura Korsar 1844 Vilyama Shekspira uvertyura Korol Lir 1831 dramatichna simfoniya Romeo i Dzhulyeta 1839 komichna opera Beatriche i Benedikt 1862 na syuzhet Bagato galasu daremno J V Gete dramatichna legenda oratoriya Zasudzhennya Fausta 1846 sho vilno traktuye poemu Gete Berliozu nalezhat takozh opera Benvenuto Chellini post 1838 6 kantat orkestrovi uvertyuri zokrema Rimskij karnaval 1844 romansi i in Zibrannya tvoriv v 9 seriyah 20 tt vidane v Lecpcizi 1900 1907 Berlioz buv vidatnim dirigentom Razom z Rihardom Vagnerom vin zaklav osnovi novoyi shkoli diriguvannya Berlioz vnis istotnij vnesok u rozvitok muzichno kritichnoyi dumki Tvori Marsh Rakoci Ugorskij marsh z La Damnation de Faust source source Odin z najvidomishih orkestrovih tvoriv kompozitora u vikonanni orkestru VMS SShA Pri problemah glyante v dovidku Simfoniyi Fantastichna simfoniya Op 14 Symphonie fantastique 1830 Garold v Italiyi Op 16 Harold en Italie dlya alta z orkestrom 1834 Reverie et caprice dlya skripki z orkestrom 1841 Romeo i Dzhulyeta Simfoniya za motivami Shekspira dlya horu solistiv i orkestru Op 17 H 79 1839 Traurno triumfalna simfoniya Op 15 H 80a b 1840 Koncertni tvori Rimskij karnaval Op 9 1844 Korol Lir Op 4 1831 Reverie et caprice dlya skripki z orkestrom Op 8 H 88 1841 Marsh dlya ostannoyi sceni Gamleta H 103 1844 Marsh troyanciv H 133b 1864 Operi Zasudzhennya Fausta Op 24 H 111 La Damnation de Faust 1846 dilogiya Troyanci fr Les Troyens H 133a Vzyattya Troyi Troyanci v Karfageni 1859 Beatriche ta Benedikt H 138 1863 Tayemni suddi H 23 zbereglis tilki fragmenti 1825 1834 Op 23 H 76a 1838 La nonne sanglante H 91 ne zakinchena 1841 1842 Duhovni tvori Urochista mesa 1824 Rekviyem Op 5 Grande Messe des morts 1837 Oratoriya Ditinstvo Hrista L Enfance du Christ Te Deum Op 22 H 118 1848 1849 Vokalni tvori Litni nochi Op 7 H 81 Uvertyuri Veverli H 26 1826 1828 Burya za Shekspirom z horom H 52 1830 Rob Roj H 54 1831 Benvenuto Chelini H 76b 1838 Rimskij karnaval Op 9 H 95 1844 Korsar Op 21 H 101 1846 1851 Beatriche i Benedikt H 138 1860 1862 Kantati Grecka revolyuciya 2 i rizni versiyi H 21a H 21b 1825 1826 1833 Smert Orfeya H 25 1827 Erminiya H 29 1828 Kleopatra H 36 1829 Smert Sardanapala H 50 zberigsya tilki nevelikij fragment 1830 5 travnya Op 6 H 74 1831 1835 Erigona zberigsya tilki fragment H 77 1835 1838 Hymne a la France H 97 1844 Chant des chemins de fer H 110 1846 L Imperiale Op 26 H 129 1854 Le Temple universel Op 28 H 137 1861 Div takozh69288 Berlioz asteroyid nazvanij na chest kompozitora PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118509675 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 Baza danih malih kosmichnih til JPL Gektor Berlioz angl BibliografiyaZhan Lyusyen Adolf Zhulyen Gektor Berlioz jogo zhittya i borotba jogo tvori fr Hector Berlioz la vie et la combat les oeuvres 1888 Hohlovkina A Berlioz M 1966 Berlioz G Memuary M 1967 Berlioz G Izbrannye pisma tt 1 2 M 1984 1985DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gektor Berlioz Gektor Berlioz 1 9 zhovtnya 2006 u Wayback Machine ros Berlioz Gektor Lui 1803 1869 ros Universalnaya nauchno populyarnaya enciklopediya Krugosvet Berlioz Gektor 3 21 listopada 2005 u Wayback Machine ros PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Gektor Berlioz Berlioz Gektor 11 bereznya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1957 T 1 kn I Literi A B S 86 1000 ekz Berlioz Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 I Sollertinskij Gektor Berlioz 27 listopada 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ