Гаґен з Троньє

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гаґен.

Гаґен з Троньє (Hagen von Tronje, Hagen von Troia) — персонаж германсько-скандинавського епосу («Пісня про Геґні, вбивцю Сіґурда», «Сага про Тідрека») та один із головних персонажів «Пісні про Нібелунгів». Hagen — германська форма його імені, середньоверхньонімецька — Hagene, скандинавська — Högni або Hogni.

Гаґен з Троньє нім. Hagen von Tronje
Вбивця	Крімгільд
Персонаж твору	Пісня про Нібелунгів
Медіафайли у Вікісховищі

Гаґен та гном Альберіх

Гаґен в «Пісні про Нібелунгів»

В «Пісні про Нібелунгів» Гаґен фігурує як Гаґен з Троньє. Троньє іноді ототожнюється з містом Троґен в Бельгії, іноді — з міфічною Троєю (в поемі «Вальтарій» IX-го століття він згадується як «нащадок троянського роду»). В молодості Гаґен виховувався у короля гунів Етцеля, завдяки чому володіє знаннями про гунів. У поемі Ортвід Мецський називає його «дядею» (вірш 83).

Гаґенові взагалі притаманним є міфічне всезнання. Наприклад, в 3-й авентюрі «Пісні про Нібелунгів» король Гюнтер відсилає за Гаґеном у момент приїзду Зіґфріда й Гаґен з першого погляду впізнає Зіґфріда (хоча раніше його не бачив) й видає про нього нагора детальну інформацію. У 24-й авентюрі Гаґен передбачає загибель бургундів у країні гунів. У 25-й авентюрі він здійснює епічний подвиг: наодинці перевозить 10-титисячний загін бургундів через Дунай.

Образ Гаґена складний та неоднозначний. У першій частині «Пісні…» він є швидше негативним персонажем. Він — головний рушій конфлікту між Зіґфрідом та Ґюнтером. Саме він підштовхує королів вбити Зіґфріда й зорганізовує це вбивство. Саме він підступно вивідує вразливе місце на тілі Зіґфріда в його дружини, й вражає його списом у спину. Саме він підкидає труп Зіґфріда на поріг будинку Крімгільд.

«Гаґен кидає золото в Рейн». Пам'ятник у Вормсі.

Але у другій частині поеми Гаґен здійснює подвиг з переправою через Дунай, дізнається про майбутнє бургундів у оракулів, під страхом смерті відмовляється видавати Крімгільд таємницю скарбу Нібелунгів. Гаґен демонструє риси звитяжного воїна, але від цього не стає менш підступним та жорстоким: він вбиває юного сина Етцеля, без будь-якої причини відрубує руку придворному скрипалеві (пор. з Карною «Магабгарати», який також поєднує звитягу з жорстокістю). Гаґен гине ганебною смертю (від руки жінки), яка жахає Гільдебранда та Етцеля. Гільдебранд говорить: «Собі я не пробачу, коли за бійця з Троньє не помщуся» — й убиває Крімгільд в присутності її чоловіка, при чому останній не протидіє. Крімгільд (позитивний персонаж першої частини поеми) отримує заслужену смерть за вбивство Гаґена (негативного персонажа першої частини поеми).

Коли Зіґфрід збирається їхати до країни бургундів, його батько окремо попереджає його про Гаґена (строфи 53-54, 3-тю авентюра):

Та знай, що люди Ґунтера зарозумілі надто;

Сміливий Гаґен вартий усіх, як взяти разом, Він не допустить жодної до короля образи.

Диви, мій сину, не сварись ніколи ти із ним,

Якщо ми й справді хочемо, щоб їхали свати.

Гаґен в скандинавському епосі

В скандинавських версіях Гаґен (Гьоґні) часто є позитивним персонажем, в головній масі пісень «Старшої Едди» він не вбиває Сіґурда-Зіґфріда, а навіть заступається за нього перед своїм старшим братом. В «Короткій пісні про Сіґурда» Гьоґні намагається відмовити Ґуннара від злодійського вбивства їх побратима Сіґурда:

Не добре нам

Чинити так —

Мечем сікти

Нами дані клятви.

Винятком є пісня «Мова Гамдіра», найдавніша в Едді, де згадується «Подвиг Гьоґні»:

Гамдір сказав,

духом відважний:

«Не похвалила б ти

подвигу Гьоґні,

коли вони Сіґурда

сон перервали,

ти сиділа на ложі,

а вбивці сміялись».

Але й у цій пісні «Старшої Едди» головним винуватцем вбивства постає не Гьоґні, а його старший брат:

«Сіґурд помер… — в тому Ґуннар винен є!»

У «Сазі про Тідрека» Гаґен-Гьоґні є сином надприродної істоти альба й матері королів Бургундії, тобто є зведеним братом бургундським королям. У такій інтерпретації поведінка Гаґена набуває міфічного сенсу: він не просто вбиває Сіґурда, а мститься тому за альбів, в яких Сіґурд відібрав скарб. Він є певною зброєю, яка несе смерть володарям проклятого скарбу.

В ісландській «Пісні про Атлі» (IX ст.) та в «Мові Атлі» (XII ст.) Гьоґні помирає жахливою смертю: йому вирізають серце.

«Хай серце Гьоґні

в руці моїй буде,

серце криваве

сина конунґа,

гострим ножем

з грудей вивергнуто».

У гренландській «Пісні про Атлі» збереглася давніша версія смерті Гаґена. Головна відмінність полягає в тому, що в «Пісні про Атлі» Ґудрун мститься своєму чоловікові за те, що він вбив її братів Ґуннара та Гьоґні, тоді як в «Пісні про Нібелунгів» Крімгільд (Ґудрун), навпаки, мститься братам за те, що вони вбили її чоловіка Зіґфріда (Сіґурда). Давніша форма переказу відображає мораль родового суспільства (брати ближчі від чоловіка), новіша — мораль феодального суспільства (чоловік ближчий від братів).

Гаґен в пізній літературі та кіно

• В XX столітті Гаґен з'являється в німецькому фільмі «Нібелунги» (1924), де його грає . В фільмі є відмінності від поеми, але загалом образ Гаґена істотно не змінився.
• Ім'я «Гаґен» з поеми запозичив Нік Перумов для свого персонажа в романі з циклу «Літописи Гйорварда» — природженого воїна та учня Істинного Мага Гедіна.

Примітки

1. Тут і далі переклад Ілька Біленко-Шумахера (якщо не зазначено іншого).
2. . Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
3. Мифологический словарь/Гл. ред. Е. М. Мелетинский. — М.: 'Советская энциклопедия', 1990 г.- 672 с.
4. . Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.

Посилання

• Пісня про Нібелунгів (рос.) [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]