Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вірменський емірат аль Армінія або Остіканат Вірменія васальна держава Омеядського згодом Аббасидського халіфату зі стол

Вірменський емірат

Вірменський емірат

Вірменський емірат (аль-Армінія) або Остіканат Вірменія — васальна держава Омеядського, згодом Аббасидського халіфату зі столицею в Дабілі, яка утворилося внаслідок арабських завоювань на Кавказі. Спочатку охоплював землі колишніх царств Великої Вірменії, Іберії та Кавказької Албанії. Згодом з нього виокремлено Тіфліський емірат, емірат аль-Ран. Припинив існування у 885 році внаслідок повстань вірменського та грузинського народів.

إمارة الارمينيا‎
Вірменський емірат
↓ 654 – 884 ↓
image
Армінійя: історичні кордони на карті
Столиця Дабіль
Барда
Мови вірменська
арабська
фарсі
Релігії християнство
іслам
Форма правління монархія
емір
остікан
Історичний період Середньовіччя
 - Засновано 654
 - Ліквідовано 884
Попередник		 Наступник
image Марзпани
image Царство Іберія
image Кавказька Албанія
Анійське царство image
Кайситський емірат image
Князівство Хамамшен image

Історія

Утворення

Після поразок Сасанідської Персії у війні з арабами протягом 630-х років марзпани Вірменії фактично стали незалежними, взявши титул ішханів (князів). Втім вже у 637 ішхан Вараз-Тіроц Багратуні зазнав поразки й визнав зверхність халіфа Омара. Вірменія стала автономним князівством в складі Халіфату, в який також увійшли всі вірменські землі які до цього належали Візантії. Але не всі вірменські феодали визнали владу арабів. Вони вступили в союз із Іберією та Кавказькою Албанією.

У 639 році відбувся перший значний похід арабів на Кавказ, під час якого було захоплено стратегічно важливе місто Двін, яке було перейменовано на Дарбіль. Він став базою для подальшого арабського наступу, а в подальшому столицею Вірменського емірату. З 640 року Двін став резиденцією мусульманських правителів області Армінійа, що включала до свого складу, крім вірменських земель, також Іберію, Кавказьку Албанію і Баб аль-абваб (сучасний Дербент). Водночас неофіційно з'являється посада гахерец ішхана (головуючого князя).

Друге проникнення арабів до Вірменії відбулося в 642—643 роках, а третє — в 650 році, коли були зайняті землі на північ від озера Ван. У 651 році ісламський загін увійшов на територію Вірменії з боку Кавказької Албанії. Правитель Вірменії, ішхан Теодорос Рштуні, який вів боротьбу за незалежність Вірменії від Халіфату, добровільно визнав владу мусульман в обмін на визнання його напівнезалежним князем Вірменії. Він пішов на цей крок, оцінивши переваги мирних пропозицій арабів, і уклав з намісником Сирії — Муавією ібн Абу Суф'яном договір, відповідно до якого Вірменія визнавалася залежною державою із зобов'язанням платити щорічну данину (з 3-річним відтермінування з часу укладання угоди) і надавати 50 тисяч вояків до армії Халіфату. З арабською допомогою Рштуні відбив атаки візантійців. Мусульмани в 655 році змогли взяти Феодосіополь (нині місто Ерзурум на сході Туреччини).

У 655 році, скориставшись виступом частини вірмен проти Рштуні, останнього було повалено, а замість напівнезалежного князівства утворився Вірменський емірат. Перший його очільником став . У 657 внаслідок боротьби за владу в Халіфаті між халіфом Алі ібн Абу-Таліфом та Муавією ібн Абу Суф'яном більшість арабських військ залишили емірат. Цим скористалися візантійці, що за допомогою роду захопили усі його області. Фактично він припинив існування.

У 661 році Муавія, що став халіфом, висунув вірменським князям ультиматум визнати його владу і відновити виплату данини. Щоб уникнути нової війни, князі були змушені поступитися. Візантія в свою чергу не змогла нічого протидіяти арабським військам, що знову зайняли більшість кавказьких земель та відновили Вірменський емірат.

У 681—685 роках відбулося потужне повстання на чолі із Григором Маміконяном. Водночас на вірменські землі вдерлися хозари. Незважаючи на поразку повсталих халіфський уряд змушений був визнати посаду гахерец ішхана, яку обіймав Ашот Багратуні.

Розвиток

Спочатку тут не розташовувалися арабські залоги. Офіційно емірат утворено було рішенням халіфа Абд аль-Маліка у 701 році, який посилив владу центрального уряду. В адміністративних цілях араби об'єднали весь Південний Кавказ в велику провінцію під назвою аль-Армінія. Намісництво було названо Армінія, оскільки в її складі домінували вірменські землі.

У 703—705 роках араби придушили повстання вірмен на чолі із Смбатом VI Багратуні. Слідом за цим в найбільших містах провінції розмістили війська. Втім до 720-х років точилася боротьба за північну частину Кавказької Албанії, царям якої допомагали хозари. У 732 році, намагаючись здобути підтримку вірмен Ашоту Багратуні було надано титул «ішхану ішханац» (князь князів), що збільшило автономію місцевих феодалів та послабило владу еміра. З 690-х років рід Багратуні утримував титул князя князів.

У 736 році з нього виокремлено Дербентський та Тіфліський емірати. У 730—740-х роках східні області емірату були місцем численних битв та протистояння Хозарського каганату і Омеядського халіфату. Водночас Візантія зупинила наступ на свої володіння у Малій Азії армій Халіфату.

Скориставшись боротьбою Омеядів та Аббасидів в еміраті 744 року повстали нахарари на чолі з Григором II Маміконяном. Але це повстання було придушено у 750 року. Натомість ліквідовано привілеї та збільшено податки, що спричинило ще більше невдоволення, яке зрештою призвело до нового повстання у 774 році на чолі із родом Маміконянів. Але його також було придушено у 775 році. Протягом 780-х років фактично виокремилася північна частина емірату — аль-Армінія II (Джурзан) з центром в Уджармі, колишній столиці Іберії.

Водночас з емірату виокремлено нову провінцію відому як Арран (ар-Ран) чи аль-Армінія I. Її столицею стала колишня столиця Кавказької Албанії — Барда. Протягом 770-х років тут відбувалися процеси арабської колонізації та ісламізації місцевого населення. Спротив чинили лише князі Гардмана та Лакза, яких підтримували хозари. Лише у 810-х роках арабам вдалося їх перемогли та включити усі області колишньої Кавказької Албанії до аль-Армінії I.

У 810-х роках було придушено чергове повстання, викликане спробою звільнитися від арабської влади під час боротьби за трон між аль-Аміном та аль-Мамуном. Після цього на тривалий час було зміцнено владу над еміратом. Разом з тим значний вплив набули вірменські роду Багратуні та Арцруні й мусульманський — Суламідів.

Занепад

До середини IX ст. посилилися центробіжні тенденції в середині Аббасидського емірату, де фактично утворилися незалежні держави Саманідів, Тулунідів, Ідрисідів. Водночас посилилися грузинські та вірменські князі, а Візантійська імперія перейшла у наступ. У 850 році було придушено чергове вірменське повстання. Втім у війні 860—863 років Візантія здобула значну перемогу, вдершись до Вірменського емірату. В цей час з емірату виокремилася кайситська держава в Манцикерті.

У 873 році значні зусилля халіфату були спрямовані проти Візантії, що почала потужну військову кампанію. Це спричинило активізацію антиарабської діяльності князя князів Ашота Багратуні, який з 877 року постійно виступав проти емірів халіфа на Кавказі. В цей час емірат зменшився до області навколо Двіну, охоплюючи області між озерами Ван і Севан. Зрештою у 884 році Вірменський емірат припинив своє існування.

Територія

Емірат складався з 3 частин: Армінії I (власне Вірменії, площею 144602 км²), Армінії II (Джурзан-Картлі, площею 38988 км²), Армінії III (Арран і Албанія, площею 87441 км²). Загальна площа становила 271032 км². На початку IX ст. мешкало 1,5 млн. осіб.

Устрій

Керували спочатку еміри або вали, яких згодом стали називати титулом остікани. Їх ставка знаходилася в Дабілі (Двіні). Втім роль еміра обмежувалася питаннями оборони і збору податків. Здебільшого емірат керувався у поєднанні з місцевими князями (нахарарами), а потім гахерец ішханами (головуючими князями). Еміри підпорядковувалися наміснику Кавказу (туди також входили провінції Азербайджан та Джазіра), що походили з правлячої династії. З кінця 780-х років постійні повстання в еміраті та війни Халіфату з сусідами спричинили короткочасність прибування емірів (остіканів) на своїй посаді, їх часту заміну.

Економіка

Монета карбувалася в Двіні. Вірмени були змушені виробляти додаткові товари і продукти на продаж. Усі ці процеси стимулювали розвиток економіки Вірменії і розвиток міст, як центрів торгівлі. З 701 року щорічна данина становила 100 000 дирхемів. З 750 року — 13 млн дирхемів, з 860 року — 4 млн дирхемів.

Еміри

  • Худайфа ібн аль-Яаман аль-Абси (655—656)
  • Салман ібн Рабіа аль-Бахілі (656)
  • Хабіб ібн Маслама (656)
  • аль-Асат ібн Кайс аль-Кінді (657)
  • Мухаллаб ібн Абі-Суфра (686—693)
  • Мухаммед ібн Марван (693—701)
  • Абу Шейх ібн Абдаллах (701—703)
  • Осман ібн Укба (704—705)
  • Касим (705)
  • Абд аль-Азіз ібн Хатім аль-Бахілі (706—709)
  • Маслама ібн Абд аль-Малік (709—715)
  • Аді ібн Аді аль-Кінді (715—717)
  • Аль-Валид (717)
  • Омар ібн Абд аль-Азіз (717—720)
  • Омар ібн Хубайра (720—721)
  • Мілак ібн Саффар аль-Бахрані (721)
  • Джаррах ібн Абдаллах аль-Хакамі (722—724)
  • Харіс ібн Амру ат-Таї (724—725 і 725—729)
  • Джаррах ібн Абдаллах аль-Хакамі (729-730)
  • Хаджжаджа ібн Абдаллах аль-Хакамі (730)
  • Саїд ібн Амру аль-харашо (730—731)
  • Маслама ібн Абд аль-Малік (731—732)
  • Марван ібн Мухаммед Кру (732—744)
  • Асім ібн Абдаллах аль-Хіля (744)
  • Ісхак ібн Муслім аль-Укайлі (744—749)
  • Мусафір ібн Кусайр (745—750)
  • Мухаммед ібн Сул (750)
  • Абдаллах ібн Мухаммед (750)
  • Саліх ібн Субайх аль-Кінді (750—751)
  • Язід ібн Усайд ас-Суламі (752—754)
  • Хасан ібн Кахтаба ат-Таї (754—759)
  • Язід ібн Усайд ас-Суламі (759—769)
  • Баккар ібн Муслім аль-Укайлі (769—771)
  • Хасан ібн Кахтаба ат-Таї (771—775)
  • Вадіх аль-Асаб (775)
  • Язід ібн Усайд ас-Суламі (775—780)
  • Йахйа ібн Халід аль-Бармаки (780—782)
  • Савадов ібн Абд аль-Хамід аль-Джаххафі (782—833)
  • Муса ібн Нусайр (783)
  • Осман ібн Умара (783—785)
  • Раух ібн Хатім аль-Мухаллабі (785—786)
  • Хузайма ібн Хазім ат-Тамімі (786—787) (803—806)
  • Юсуф ібн Рашид ас-Суламі (787)
  • Язід ібн Маз'яд аш-Шейбані (787—788)
  • Сулейман (788—790)
  • Ібн Дока (790)
  • Наср ібн аль-Джахф (790—791)
  • Абд аль-Кабір ібн Абд аль-Гамід аль-Адаві (791)
  • Омар ібн Аюб аль-Кінаном (792—793)
  • Абу Саббах (793)
  • Саїд ібн Мухаммед аль-Харані (793—794)
  • Халід ібн Язід ас-Суламі (794)
  • Аль-Аббас ібн Джарір аль-Баджан (794)
  • Муса ібн Іса аль-Хашимі (794—795)
  • Яґ'я аль-Хараші (795—796)
  • Ахмад ібн Язід ас-Суламі (796—797)
  • Саїд ібн Салма аль-Бахілі (798—799)
  • Наср ібн Хабіб аль-Мухаллабі (799)
  • Саїд ібн Салма аль-Бахілі (799)
  • Алі ібн Іса ібн Махан (799)
  • Язід ібн Маз'яд аш-Шейбані (799—801)
  • Асад ібн Язід аш-Шейбані (801—802)
  • Мухаммед ібн Язід аш-Шейбані (802—803)
  • Аль-Касім (803)
  • Бішрі ібн Хузайма (803—804)
  • Ісмаїл ібн Ібрагім (805—806)
  • Наїм ібн Башшар (806)
  • Сулейман ібн Язід аль-Амірі (806—807)
  • Аюб ібн Сулейман (807)
  • Аль-Аббас ібн Зуфар аль-Хіля (807 і 807—808) (813)
  • Йахйа ібн Зуфар (808)
  • Абдаллах ібн Мухаммед (809)
  • Убейд (809)
  • Мухаммед ібн Зухайр ад-Дуббо (809)
  • Асад ібн Язід аш-Шейбані (809—811)
  • Масрур (811)
  • Ахмад ібн Язід ас-Суламі (811)
  • Ісхак ібн Сулейман аль-Хашимі (811—813)
  • Фадл ібн Ісхак аль-Хашимі (811—813)
  • Абд аль-Малік ібн аль-Джаххаф ас-Суламі (812—813)
  • Аль-Аббас ібн Зуфар аль-Хіля(813)
  • Тахір ібн Мухаммед ас-Санані (813)
  • Сулейман ібн Ахмед аль-Хашимі (813)
  • Абу Абдаллах (814)
  • Сулейман ібн Ахмед аль-Хашимі (814—815)
  • Хатім ібн Харсама (815—818)
  • Яґ'я ібн Муад (818—819)
  • Ахмад ібн Яґ'я (819—820)
  • Аль-Хусейн ібн Саад (819)
  • Аль-Баїс ібн Хальбасі (819)
  • Ібрагім ібн Дауд (819—820)
  • Аль-Аббас ібн Абі Аюб (820—821)
  • Іса ібн Мухаммед аль-Мамуні (820—823)
  • Мухаммед ібн Абдаллах аль-Калб (822—824)
  • Садака ібн Алі аль-Аббас (823)
  • Зурайх ібн Алі (824—825)
  • Ахмад ібн Абд аль-Алаф (825—826)
  • Убайдулла ібн Яґ'я (826)
  • Абд аль-Ала ібн Ахмад ас-Суламі (826)
  • Абд аль-Ала ібн Ібрагім (826—827)
  • Мухаммед ібн Хумайд ат-Тусі (827—828)
  • Абдаллах ібн Тахір (828—829)
  • Абд аль-Ала ібн Ахмад ас-Суламі (829)
  • Халід ібн Язід аш-Шейбані (829—832)
  • Ібрагім ібн Зейд (829)
  • Ібрагім ібн Аттаб (829—832)
  • Аль-Асфар (832)
  • Абдаллах ібн Мусаді аль-Асад (832)
  • Абд ар-Рахман ібн Хакама (833)
  • Аль-Хасан ібн Алі аль-Бадгізі (833—835)
  • Бішрі ібн Урва (835)
  • Мухаммед ібн Сулейман аль-Азді (835—837)
  • Мухаммед ібн Халід Бухаргуда (838—839)
  • Алі ібн аль-Хусейн аль-Кайса Ятім (840—841)
  • Халід ібн Язід аш-Шейбані (841) (842 — 45)
  • Хамдуйа ібн Алі (841—842)
  • Халід ібн Язід аш-Шейбані (842—845)
  • Мухаммед ібн Халід аш-Шейбані (845—849)
  • Абу-Саїд Мухаммед ібн Юсуф аль-Марвазі (849—851)
  • Муса ібн Зурара (851)
  • Юсуф аль-Марвазі (851—852)
  • Бугу аль-Кабір аш-Шараба (852—856)
  • Ібрагім (856)
  • Мухаммед ібн Халід аш-Шейбані (857—862)
  • Алі ібн Яґ'я аль-Армені (862—863)
  • Аль-Аббас ібн аль-Мустаїна (863—865)
  • Аль-Ала ібн Ахмад аль-Азді (865—866)
  • Абдаллах ібн аль-Мутаззім (866—867)
  • Іса ібн аш-Шейх аз-Зухрі аш-Шейбані (869—875)
  • Джафар аль-Муфаввід (875—878)
  • Мухаммед ібн Халід (878)
  • Іса ібн аш-Шейх аз-Зухрі аш-Шейбані (884)

Джерела

  • А. Н. Тер-Гевондян. Армения и арабский халифат. — Ер.: Изд-во АН Арм. ССР, 1977. (рос.)
  • John Douglas. The Armenians, J.J. Winthrop Corp., New York, 1992.
  • Robert H. Hewsen. Armenia: A Historical Atlas. — University of Chicago Press, 2001. — 341 p. — , .
  • Jones, Lynn (2007). Between Islam and Byzantium: Aght'amar and the Visual Construction of Medieval Armenian Rulership. Ashgate Publishing, Ltd. .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Virmenskij emirat al Arminiya abo Ostikanat Virmeniya vasalna derzhava Omeyadskogo zgodom Abbasidskogo halifatu zi stoliceyu v Dabili yaka utvorilosya vnaslidok arabskih zavoyuvan na Kavkazi Spochatku ohoplyuvav zemli kolishnih carstv Velikoyi Virmeniyi Iberiyi ta Kavkazkoyi Albaniyi Zgodom z nogo viokremleno Tifliskij emirat emirat al Ran Pripiniv isnuvannya u 885 roci vnaslidok povstan virmenskogo ta gruzinskogo narodiv إمارة الارمينيا Virmenskij emirat 654 884 Arminijya istorichni kordoni na karti Stolicya Dabil Barda Movi virmenska arabska farsi Religiyi hristiyanstvo islam Forma pravlinnya monarhiya emir ostikan Istorichnij period Serednovichchya Zasnovano 654 Likvidovano 884 Poperednik Nastupnik Marzpani Carstvo Iberiya Kavkazka Albaniya Anijske carstvo Kajsitskij emirat Knyazivstvo HamamshenIstoriyaUtvorennya Pislya porazok Sasanidskoyi Persiyi u vijni z arabami protyagom 630 h rokiv marzpani Virmeniyi faktichno stali nezalezhnimi vzyavshi titul ishhaniv knyaziv Vtim vzhe u 637 ishhan Varaz Tiroc Bagratuni zaznav porazki j viznav zverhnist halifa Omara Virmeniya stala avtonomnim knyazivstvom v skladi Halifatu v yakij takozh uvijshli vsi virmenski zemli yaki do cogo nalezhali Vizantiyi Ale ne vsi virmenski feodali viznali vladu arabiv Voni vstupili v soyuz iz Iberiyeyu ta Kavkazkoyu Albaniyeyu U 639 roci vidbuvsya pershij znachnij pohid arabiv na Kavkaz pid chas yakogo bulo zahopleno strategichno vazhlive misto Dvin yake bulo perejmenovano na Darbil Vin stav bazoyu dlya podalshogo arabskogo nastupu a v podalshomu stoliceyu Virmenskogo emiratu Z 640 roku Dvin stav rezidenciyeyu musulmanskih praviteliv oblasti Arminija sho vklyuchala do svogo skladu krim virmenskih zemel takozh Iberiyu Kavkazku Albaniyu i Bab al abvab suchasnij Derbent Vodnochas neoficijno z yavlyayetsya posada gaherec ishhana golovuyuchogo knyazya Druge proniknennya arabiv do Virmeniyi vidbulosya v 642 643 rokah a tretye v 650 roci koli buli zajnyati zemli na pivnich vid ozera Van U 651 roci islamskij zagin uvijshov na teritoriyu Virmeniyi z boku Kavkazkoyi Albaniyi Pravitel Virmeniyi ishhan Teodoros Rshtuni yakij viv borotbu za nezalezhnist Virmeniyi vid Halifatu dobrovilno viznav vladu musulman v obmin na viznannya jogo napivnezalezhnim knyazem Virmeniyi Vin pishov na cej krok ocinivshi perevagi mirnih propozicij arabiv i uklav z namisnikom Siriyi Muaviyeyu ibn Abu Suf yanom dogovir vidpovidno do yakogo Virmeniya viznavalasya zalezhnoyu derzhavoyu iz zobov yazannyam platiti shorichnu daninu z 3 richnim vidterminuvannya z chasu ukladannya ugodi i nadavati 50 tisyach voyakiv do armiyi Halifatu Z arabskoyu dopomogoyu Rshtuni vidbiv ataki vizantijciv Musulmani v 655 roci zmogli vzyati Feodosiopol nini misto Erzurum na shodi Turechchini U 655 roci skoristavshis vistupom chastini virmen proti Rshtuni ostannogo bulo povaleno a zamist napivnezalezhnogo knyazivstva utvorivsya Virmenskij emirat Pershij jogo ochilnikom stav U 657 vnaslidok borotbi za vladu v Halifati mizh halifom Ali ibn Abu Talifom ta Muaviyeyu ibn Abu Suf yanom bilshist arabskih vijsk zalishili emirat Cim skoristalisya vizantijci sho za dopomogoyu rodu zahopili usi jogo oblasti Faktichno vin pripiniv isnuvannya U 661 roci Muaviya sho stav halifom visunuv virmenskim knyazyam ultimatum viznati jogo vladu i vidnoviti viplatu danini Shob uniknuti novoyi vijni knyazi buli zmusheni postupitisya Vizantiya v svoyu chergu ne zmogla nichogo protidiyati arabskim vijskam sho znovu zajnyali bilshist kavkazkih zemel ta vidnovili Virmenskij emirat U 681 685 rokah vidbulosya potuzhne povstannya na choli iz Grigorom Mamikonyanom Vodnochas na virmenski zemli vderlisya hozari Nezvazhayuchi na porazku povstalih halifskij uryad zmushenij buv viznati posadu gaherec ishhana yaku obijmav Ashot Bagratuni Rozvitok Spochatku tut ne roztashovuvalisya arabski zalogi Oficijno emirat utvoreno bulo rishennyam halifa Abd al Malika u 701 roci yakij posiliv vladu centralnogo uryadu V administrativnih cilyah arabi ob yednali ves Pivdennij Kavkaz v veliku provinciyu pid nazvoyu al Arminiya Namisnictvo bulo nazvano Arminiya oskilki v yiyi skladi dominuvali virmenski zemli U 703 705 rokah arabi pridushili povstannya virmen na choli iz Smbatom VI Bagratuni Slidom za cim v najbilshih mistah provinciyi rozmistili vijska Vtim do 720 h rokiv tochilasya borotba za pivnichnu chastinu Kavkazkoyi Albaniyi caryam yakoyi dopomagali hozari U 732 roci namagayuchis zdobuti pidtrimku virmen Ashotu Bagratuni bulo nadano titul ishhanu ishhanac knyaz knyaziv sho zbilshilo avtonomiyu miscevih feodaliv ta poslabilo vladu emira Z 690 h rokiv rid Bagratuni utrimuvav titul knyazya knyaziv U 736 roci z nogo viokremleno Derbentskij ta Tifliskij emirati U 730 740 h rokah shidni oblasti emiratu buli miscem chislennih bitv ta protistoyannya Hozarskogo kaganatu i Omeyadskogo halifatu Vodnochas Vizantiya zupinila nastup na svoyi volodinnya u Malij Aziyi armij Halifatu Skoristavshis borotboyu Omeyadiv ta Abbasidiv v emirati 744 roku povstali naharari na choli z Grigorom II Mamikonyanom Ale ce povstannya bulo pridusheno u 750 roku Natomist likvidovano privileyi ta zbilsheno podatki sho sprichinilo she bilshe nevdovolennya yake zreshtoyu prizvelo do novogo povstannya u 774 roci na choli iz rodom Mamikonyaniv Ale jogo takozh bulo pridusheno u 775 roci Protyagom 780 h rokiv faktichno viokremilasya pivnichna chastina emiratu al Arminiya II Dzhurzan z centrom v Udzharmi kolishnij stolici Iberiyi Vodnochas z emiratu viokremleno novu provinciyu vidomu yak Arran ar Ran chi al Arminiya I Yiyi stoliceyu stala kolishnya stolicya Kavkazkoyi Albaniyi Barda Protyagom 770 h rokiv tut vidbuvalisya procesi arabskoyi kolonizaciyi ta islamizaciyi miscevogo naselennya Sprotiv chinili lishe knyazi Gardmana ta Lakza yakih pidtrimuvali hozari Lishe u 810 h rokah arabam vdalosya yih peremogli ta vklyuchiti usi oblasti kolishnoyi Kavkazkoyi Albaniyi do al Arminiyi I U 810 h rokah bulo pridusheno chergove povstannya viklikane sproboyu zvilnitisya vid arabskoyi vladi pid chas borotbi za tron mizh al Aminom ta al Mamunom Pislya cogo na trivalij chas bulo zmicneno vladu nad emiratom Razom z tim znachnij vpliv nabuli virmenski rodu Bagratuni ta Arcruni j musulmanskij Sulamidiv Zanepad Do seredini IX st posililisya centrobizhni tendenciyi v seredini Abbasidskogo emiratu de faktichno utvorilisya nezalezhni derzhavi Samanidiv Tulunidiv Idrisidiv Vodnochas posililisya gruzinski ta virmenski knyazi a Vizantijska imperiya perejshla u nastup U 850 roci bulo pridusheno chergove virmenske povstannya Vtim u vijni 860 863 rokiv Vizantiya zdobula znachnu peremogu vdershis do Virmenskogo emiratu V cej chas z emiratu viokremilasya kajsitska derzhava v Mancikerti U 873 roci znachni zusillya halifatu buli spryamovani proti Vizantiyi sho pochala potuzhnu vijskovu kampaniyu Ce sprichinilo aktivizaciyu antiarabskoyi diyalnosti knyazya knyaziv Ashota Bagratuni yakij z 877 roku postijno vistupav proti emiriv halifa na Kavkazi V cej chas emirat zmenshivsya do oblasti navkolo Dvinu ohoplyuyuchi oblasti mizh ozerami Van i Sevan Zreshtoyu u 884 roci Virmenskij emirat pripiniv svoye isnuvannya TeritoriyaEmirat skladavsya z 3 chastin Arminiyi I vlasne Virmeniyi plosheyu 144602 km Arminiyi II Dzhurzan Kartli plosheyu 38988 km Arminiyi III Arran i Albaniya plosheyu 87441 km Zagalna plosha stanovila 271032 km Na pochatku IX st meshkalo 1 5 mln osib UstrijKeruvali spochatku emiri abo vali yakih zgodom stali nazivati titulom ostikani Yih stavka znahodilasya v Dabili Dvini Vtim rol emira obmezhuvalasya pitannyami oboroni i zboru podatkiv Zdebilshogo emirat keruvavsya u poyednanni z miscevimi knyazyami nahararami a potim gaherec ishhanami golovuyuchimi knyazyami Emiri pidporyadkovuvalisya namisniku Kavkazu tudi takozh vhodili provinciyi Azerbajdzhan ta Dzhazira sho pohodili z pravlyachoyi dinastiyi Z kincya 780 h rokiv postijni povstannya v emirati ta vijni Halifatu z susidami sprichinili korotkochasnist pribuvannya emiriv ostikaniv na svoyij posadi yih chastu zaminu EkonomikaMoneta karbuvalasya v Dvini Virmeni buli zmusheni viroblyati dodatkovi tovari i produkti na prodazh Usi ci procesi stimulyuvali rozvitok ekonomiki Virmeniyi i rozvitok mist yak centriv torgivli Z 701 roku shorichna danina stanovila 100 000 dirhemiv Z 750 roku 13 mln dirhemiv z 860 roku 4 mln dirhemiv EmiriHudajfa ibn al Yaaman al Absi 655 656 Salman ibn Rabia al Bahili 656 Habib ibn Maslama 656 al Asat ibn Kajs al Kindi 657 Muhallab ibn Abi Sufra 686 693 Muhammed ibn Marvan 693 701 Abu Shejh ibn Abdallah 701 703 Osman ibn Ukba 704 705 Kasim 705 Abd al Aziz ibn Hatim al Bahili 706 709 Maslama ibn Abd al Malik 709 715 Adi ibn Adi al Kindi 715 717 Al Valid 717 Omar ibn Abd al Aziz 717 720 Omar ibn Hubajra 720 721 Milak ibn Saffar al Bahrani 721 Dzharrah ibn Abdallah al Hakami 722 724 Haris ibn Amru at Tayi 724 725 i 725 729 Dzharrah ibn Abdallah al Hakami 729 730 Hadzhzhadzha ibn Abdallah al Hakami 730 Sayid ibn Amru al harasho 730 731 Maslama ibn Abd al Malik 731 732 Marvan ibn Muhammed Kru 732 744 Asim ibn Abdallah al Hilya 744 Ishak ibn Muslim al Ukajli 744 749 Musafir ibn Kusajr 745 750 Muhammed ibn Sul 750 Abdallah ibn Muhammed 750 Salih ibn Subajh al Kindi 750 751 Yazid ibn Usajd as Sulami 752 754 Hasan ibn Kahtaba at Tayi 754 759 Yazid ibn Usajd as Sulami 759 769 Bakkar ibn Muslim al Ukajli 769 771 Hasan ibn Kahtaba at Tayi 771 775 Vadih al Asab 775 Yazid ibn Usajd as Sulami 775 780 Jahja ibn Halid al Barmaki 780 782 Savadov ibn Abd al Hamid al Dzhahhafi 782 833 Musa ibn Nusajr 783 Osman ibn Umara 783 785 Rauh ibn Hatim al Muhallabi 785 786 Huzajma ibn Hazim at Tamimi 786 787 803 806 Yusuf ibn Rashid as Sulami 787 Yazid ibn Maz yad ash Shejbani 787 788 Sulejman 788 790 Ibn Doka 790 Nasr ibn al Dzhahf 790 791 Abd al Kabir ibn Abd al Gamid al Adavi 791 Omar ibn Ayub al Kinanom 792 793 Abu Sabbah 793 Sayid ibn Muhammed al Harani 793 794 Halid ibn Yazid as Sulami 794 Al Abbas ibn Dzharir al Badzhan 794 Musa ibn Isa al Hashimi 794 795 Yag ya al Harashi 795 796 Ahmad ibn Yazid as Sulami 796 797 Sayid ibn Salma al Bahili 798 799 Nasr ibn Habib al Muhallabi 799 Sayid ibn Salma al Bahili 799 Ali ibn Isa ibn Mahan 799 Yazid ibn Maz yad ash Shejbani 799 801 Asad ibn Yazid ash Shejbani 801 802 Muhammed ibn Yazid ash Shejbani 802 803 Al Kasim 803 Bishri ibn Huzajma 803 804 Ismayil ibn Ibragim 805 806 Nayim ibn Bashshar 806 Sulejman ibn Yazid al Amiri 806 807 Ayub ibn Sulejman 807 Al Abbas ibn Zufar al Hilya 807 i 807 808 813 Jahja ibn Zufar 808 Abdallah ibn Muhammed 809 Ubejd 809 Muhammed ibn Zuhajr ad Dubbo 809 Asad ibn Yazid ash Shejbani 809 811 Masrur 811 Ahmad ibn Yazid as Sulami 811 Ishak ibn Sulejman al Hashimi 811 813 Fadl ibn Ishak al Hashimi 811 813 Abd al Malik ibn al Dzhahhaf as Sulami 812 813 Al Abbas ibn Zufar al Hilya 813 Tahir ibn Muhammed as Sanani 813 Sulejman ibn Ahmed al Hashimi 813 Abu Abdallah 814 Sulejman ibn Ahmed al Hashimi 814 815 Hatim ibn Harsama 815 818 Yag ya ibn Muad 818 819 Ahmad ibn Yag ya 819 820 Al Husejn ibn Saad 819 Al Bayis ibn Halbasi 819 Ibragim ibn Daud 819 820 Al Abbas ibn Abi Ayub 820 821 Isa ibn Muhammed al Mamuni 820 823 Muhammed ibn Abdallah al Kalb 822 824 Sadaka ibn Ali al Abbas 823 Zurajh ibn Ali 824 825 Ahmad ibn Abd al Alaf 825 826 Ubajdulla ibn Yag ya 826 Abd al Ala ibn Ahmad as Sulami 826 Abd al Ala ibn Ibragim 826 827 Muhammed ibn Humajd at Tusi 827 828 Abdallah ibn Tahir 828 829 Abd al Ala ibn Ahmad as Sulami 829 Halid ibn Yazid ash Shejbani 829 832 Ibragim ibn Zejd 829 Ibragim ibn Attab 829 832 Al Asfar 832 Abdallah ibn Musadi al Asad 832 Abd ar Rahman ibn Hakama 833 Al Hasan ibn Ali al Badgizi 833 835 Bishri ibn Urva 835 Muhammed ibn Sulejman al Azdi 835 837 Muhammed ibn Halid Buharguda 838 839 Ali ibn al Husejn al Kajsa Yatim 840 841 Halid ibn Yazid ash Shejbani 841 842 45 Hamduja ibn Ali 841 842 Halid ibn Yazid ash Shejbani 842 845 Muhammed ibn Halid ash Shejbani 845 849 Abu Sayid Muhammed ibn Yusuf al Marvazi 849 851 Musa ibn Zurara 851 Yusuf al Marvazi 851 852 Bugu al Kabir ash Sharaba 852 856 Ibragim 856 Muhammed ibn Halid ash Shejbani 857 862 Ali ibn Yag ya al Armeni 862 863 Al Abbas ibn al Mustayina 863 865 Al Ala ibn Ahmad al Azdi 865 866 Abdallah ibn al Mutazzim 866 867 Isa ibn ash Shejh az Zuhri ash Shejbani 869 875 Dzhafar al Mufavvid 875 878 Muhammed ibn Halid 878 Isa ibn ash Shejh az Zuhri ash Shejbani 884 DzherelaA N Ter Gevondyan Armeniya i arabskij halifat Er Izd vo AN Arm SSR 1977 ros John Douglas The Armenians J J Winthrop Corp New York 1992 Robert H Hewsen Armenia A Historical Atlas University of Chicago Press 2001 341 p ISBN 0226332284 ISBN 9780226332284 Jones Lynn 2007 Between Islam and Byzantium Aght amar and the Visual Construction of Medieval Armenian Rulership Ashgate Publishing Ltd ISBN 0754638529

Дата публікації:
Топ