Вербове ць село в Україні раніше містечко у Мурованокуриловецькій селищній громаді Могилів Подільського району Вінницько

Вербове́ць — село в Україні, раніше містечко, у Мурованокуриловецькій селищній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області.

село Вербовець
Центр села Вербовець
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Могилів-Подільський район
Громада	Мурованокуриловецька селищна громада
Облікова картка	http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=20.12.2012&rf7571=2406
Основні дані
Засноване	1439
Населення	628
Площа	3,624 км²
Густота населення	173,29 осіб/км²
Поштовий індекс	23420
Телефонний код	+380 4356
Географічні дані
Географічні координати	48°43′32″ пн. ш. 27°25′57″ сх. д. / 48.72556° пн. ш. 27.43250° сх. д. / 48.72556; 27.43250Координати: 48°43′32″ пн. ш. 27°25′57″ сх. д. / 48.72556° пн. ш. 27.43250° сх. д. / 48.72556; 27.43250
Середня висота над рівнем моря	149 м
Водойми	Батіг


Місцева влада
Адреса ради	23400, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45
Карта
Вербовець
Вербовець
Мапа

Вербовець у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Вербовець .

Географія

Село Вербовець лежить у правобережній частині лісостепу України в південно-західній частині Вінницької області на кордоні з Хмельницькою областю. З села до центру громади — 9 км. Село розташоване на двох схилах невисоких горбів Волино-Подільської височини, де зливаються дві річки — Батіг і Бахтинка, що впадають у річку Жван — притоку Дністра.

Околиці села гористі. З глибоких і скелястих ярів витікає багато джерел. Під час весняних дощів джерела перетворюються у великі потоки і завдають великої шкоди.

Невисокі горби захищають село від холодних вітрів, внаслідок чого тут весна і цвітіння дерев у садах починаються тижнів на два раніше, ніж в інших місцях.

Ґрунти села глинисті, піщані і кам'янисті, а тому малородючі. Клімат села помірний. Зим суворих майже не буває.

Літо тривале. Найбільша кількість дощів випадала влітку 1955 року (липень-серпень). Часто весною і літом буває повінь, у результаті чого заливаються прибережні землі.

Здавна село ділилося на дві частини: північну «Вітрянку» і південну — «Пеці». Ці назви збереглися й до початку XXI ст.

Історична довідка

Приблизно в середині X ст. на території нашого села поселились східні слов'яни тиверці, уличі. Територія входила до складу Київської Русі. Предки займалися землеробством, скотарством, бджолярством. Крім того, на них нападали кочівники з причорноморських степів: хазари, печеніги, половці.

Приблизно з 1245 по 1362 рік село перебувало під владою татаро-монгольських завойовників — Золотої орди. З 1362 року до 1569 - село входило до складу Великого Князівства Литовського, з 1569 по 1793 рік - до Речі Посполитої з перервою у 27 років, коли , з 1672 по 1699 рік ці території були під владою Османської імперії.

У 1468, 1478, 1552, 1672 роках зазнало нападів татар. У цих місцях найбільш відомий легендарний герой краю -- Устим Кармелюк.

Детальніші відомості про село належать до першої половини XV ст. (1439 рік). В 1439 році Вербовець носив ще назву села. На початку XVI ст. село піддалося нападу татар, було зруйноване і спустошене.

Поселення числиться в реєстрах 1530 року, однак у 1542 року зруйновано татарським набігом.

З 1566 року село перебувало у володінні Роха Гурецького (Roch Górecki), а потім Станіслава Гурецького (за іншими даними, Станіслава Гольського, який однак був бездітним), чи Гурського ( Górski) який у 1607 році добився у польського короля Сигізмунда III дозволу перетворення села у місто, а також будівництва у ньому замку і стіни, як сторожового пункту для оборони з боку молдавських володінь. Цьому сприяло вдале положення села між горбів недалеко від волоського кордону.

Король дозволив це грамотою від 7 червня 1607 року. Цим привілеєм дарований був Вербовцю герб — зображення на червоному полотнищі руки з мечем, також Магдебурзьке право. Для розвитку містечка було дозволено війту та орендарям будувати корчми, копати ставки, і користуватися всіма перевагами. Міщан було звільнено від податків і повинностей на 12 років. Встановлено 2 річні ярмарки (на Вознесіння і в понеділок після дня св. Лаврентія) кожен тривалістю 8 днів і базари щочетверга. Були точно встановлені границі земель і угідь міста. Таким чином Вербовець став старостинським містом. Населення в цей час мало такий склад: православних — 1144 чол. (587 чоловіків і 557 жінок), католиків — 583 чол. (295 чоловіків і 288 жінок), євреїв — 1934 чол. (953 чоловіки і 981 жінка).

Подільське намісництво

Після смерті Гурецького (Гурського) за його заслуги при взятті Смоленська король записав Вербовець його п'яти дочкам: Софії, Маргариті, Катерині, Єлизаветі, Дорофеї. Це було засвідчено люстрацією 1616 року. 1629 року дві частини Вербовця і частина Бахтина були у володінні Стефана Волянського. У цей час багато православних прийняли католицьку віру. Польська влада не зважала на самоуправління міста, обмежувала промисли і торгівлю.

Під час визвольної війни 1648—1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького Вербовець був повністю спустошений, замок зруйнований, євреї і католики вирізані, а православне населення розійшлось в різні боки, так що люстрація 1665 року засвідчила відсутність хоча б одного селянина у тодішнього Вербовецького власника, галицького хорунжого Стефана Злочивського.

У 1708 році Вербовець належав Олександру Грущинському, при якому піддавався руйнуванню козаками могилівського полковника Савви. Село було зруйноване, лише 28 селян втекло.

З 1765 року містечком тимчасово володів Євстафій Дембовський, хорунжий коронний. Після люстрації 1776 року у Вербовці було 144 двори. Приблизно в цей час старостою був Раденький, а наприкінці XVIII ст. — Стефан Броневський, за якого Вербовець знову значно розрісся і зміцнів, славився багатими будівельними лісами на околицях і промисловим видобуванням селітри і поташу. Люстрація зафіксувала 29 домів базарних торговців, 13 корчмарів, 19 шевців, 5 ткачів та 7 ремісників інших професій. Були розбиті виноградники.

Російська анексія

Під час приєднання Поділля до Російської імперії Вербовецька староство було відібране від Броневського за те, що відмовився присягнути на вірно підданство російській імператриці і продано в 1793 році старшому раднику Дмитру Трощинському.

На час 1796 року Вербовець був назначений імператрицею Катериною ІІ повітовим містом, а з 1804 року проданий графу Собанському. З утворенням Ушицького повіту в 1804 році Вербовець став заштатним містом. На старих документах збереглися печатка з написом: «Город Вербовец Каменец — Подольской губернии, Новоушицкого уезда».

У 1807 році до Вербовця було приписано два села: Житники і Дурняки (тепер Любомирівка). Потім було приписано Ставчани і частину Бахтина.

Населення панщини не відбувало. Землю орендували в поміщиків за велику ціну. Іноді орендні ціни на землю були більші від прибутків. Росло зубожіння населення.

У 1832 році у Вербовці була заснована міська Дума, що підпорядкувалась Новоушицькому магістру і введено міське управління з 1838 року.

Ще в 1862 році селянин Остап Леськов зірвав у волосному правлінні портрет царя і порвав його у відповідь на завершення переводу селян на викуп.

У 1885 році в Вербовці існувало міністерське однокласне училище, а з 1899 року церковна школа грамоти для дівчат.

У квітні 1905 року відбувся масовий виступ селян проти поміщика для придушення виступу було викликано війська.

Радянська окупація

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

В період встановлення радянської влади село стало самостійним, граф Собанський зник, а в Житниках націоналізовано його економію. Було ліквідовано приватну власність на землю.

Великі будинки в центрі міста, як їх називали тоді «заїзди» або «пеціння», що належали єврею Брейману, відійшли в державу і стали зерносховищами. Пізніше в них були колгоспні комори і склади. З часом були знесені, а на їх місці побудовано млин і олійний завод. Державі відійшов двоповерховий будинок колишнього жителя міста Урця, який виїхав в Америку. В цьому будинку знаходилася його приватна лавка. В наш час^[] будинок належить школі. Двоповерховий будинок, куплений і подарований монахом своїм двом сестрам Боржемській Марфі та Марчинській Домні передано школі.

Старі будинки, якими володів житель міста Підгаєцький, перебудовано на єдиний торговельний комплекс, де розміщено промтоварний магазин господарських товарів. В двоповерховому будинку, що належить церковному духовенству, знаходиться шкільний інтернат.

У старому будинку, де в минулому знаходилась міська Дума, довгий час був виконком сільської Ради.

Після встановлення кордону між Новоушицьким повітом і Вербовцем, який ввійшов до Мурованокуриловецького району, до Вербовці ввійшли землі Таращі — назва походить від пана Таращанського, який нею володів, Микулинці, Переладино. Житницькі поля також увійшли до Вербовці. На сьогодні збереглися назви: Тараща, Микулина, Переладино, Житницькі поля. Від чого походить назва Микулина, поки що не встановлено. В період непу землі було пущено в продаж і заможні селяни купували наділи у держави.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932-1933 років померли жителі села.

Нові випробування принесла жителям села Друга світова війна. 20 липня 1941 року першими в село вступили угорці, за ними німці. Вони чинили розправу над мирними жителями. На фронти війни було мобілізовано 229 чол. На каторжні роботи в Німеччину було вивезено 64 чол. Усіх євреїв вивезли до райцентру і розстріляли.

Визволено Вербовець від німецької окупації 23.03 1944 року. Визволяли село 500-й батальйон 159-го польового укріпрайону під командуванням майора І. В. Сотникова та полковника І. М. Виноградова.

Війна заподіяла великі руйнування нашій країні. Не мало ран залишилося і жителям села Вербовця. З фронту не повернулося 117 чоловік. Багато залишилося інвалідами. Особливо великих руйнувань було нанесено сільському господарству.

У колгоспі, який мав назву "росія" було 2 пари коней, сільськогосподарська техніка постачалась недостатньо. Роботи майже всі виконувались вручну. Зовсім відсутніми були мінеральні добрива. Урожаї отримували низькі — по 6–7 ц. гороху, 8 ц. ячменю, 5 ц. гречки, 100—120 ц. цукрових буряків, 9 ц. пшениці, 7 ц. тютюну з одного гектара. Тож і не дивно, що на вироблений трудодень отримували 100—150 гр. хліба. Зовсім була відсутня грошова оплата. Але всі колгоспники працювали добросовісно.

Україна

З 24 серпня 1991 року село в складі незалежної України.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Мурованокуриловецької селищної громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Мурованокуриловецького району, селище увійшло до складу Могилів-Подільського району.

Інфраструктура

В селі функціонують ФАП, відділення зв'язку, кілька магазинів. В загальноосвітній школі I—III ст. навчаються 87 учнів. Мешканці Вербовця як і колись обробляють землю, розводять худобу, пасіку і сподіваються, що згодом держава повернеться обличчям до села і його людей.

Населення

У 1893 році населення містечка зменшилося до 2584 мешканців, проти 4643 жителів.

Населення на початку 70-х років ХХ століття становило 1090 мешканців.

Тепер сільська громада нараховує 512 жителів.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	98,41%
російська	1,43%
румунська	0,16%

Старовинні пам'ятки та їх заснування

Старовинними пам'ятками села є 2 стіни, витесаних з каменя в напрямі села Житники на березі річки Батіжок. На стінах скель декілька латинських написів, яких уже розібрати не можна, але приблизно в 70 роках XVIII ст. були прочитані і записані в літописі.

За даними тут була церква, або костьол, а під час землетрусу дві стіни були зруйновані, а збереглися стіни, витесані зі скелі.

Прикордонне містечко, яке знаходилось недалеко від границі Валахії мало свій замок. У 1607 році на місці замку та його стін побудовано дерев'яний костьол, але в ніч під Пасху 1798 року згорів від розведених вогнищ.

У 1771 році була побудована церква Успіння Богородиці, яка згоріла в 20-х роках XIX ст.

Нині існуюча церква, побудована в 1821 році. Будували на кошти прихожан і держави. Церковної землі було 40 десятин. 40 десятин належало і римо-католицькому костьолу.

У 1821 році коштом вірних РКЦ збудовано кам'яний храм, який був консекрований у 1829 році єпископом Мацкевичем. До римо-католицької парафії св. Архангела Михаїла відносились містечка Муровані Курилівці, Калюс, села Бахтин, Бахтинок, Дурняки та інші. В костьолі є Чудотворна ікона Богоматері, намальована на полотні старовинного письма. Тут щороку на Ягодну відбувається відпуст.

У 20-ті-60-ті роки XX століття костел був зачинений. У 1997 році відбулася його реставрація.

29 липня 2012 року костел був офіційно переданий вірним РКЦ. У наш час біля костьолу збудовано жіночий католицький монастир

24 лютого 2024 року у Вербовці відбулося Урочисте відкриття Року Святого Архангела Михаїла з уділенням папського благословення. В урочистій Месі, яку очолив єпископ Леон Дубравський, взяли участь мешканці Вербовця і сіл та міст Кам'янець-Подільської дієцезії.

Велика кам'яна двоповерхова споруда (колишня єврейська синагога) перебудована, у ній зараз знаходиться спортивний зал школи. Тут же знаходиться шкільна бібліотека. В будинку колишньої міської Думи знаходилася сільська Рада.

Релігія

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ)
Костел святого Михаїла Архангела (РКЦ)

Відомі уродженці

Савчук Юрій Костянтинович — український історик.
Торчинський Антон Пилипович — український винахідник та Заслужений раціоналізатор України

Світлини

Знак при в'їзді до села
Старі будівлі

Див. також

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.
Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки

. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
Грушевський М. Барське староство [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. — С. 114.
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XIII - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 2 березня 2024.
під ред. Тронько П.Т (1972). Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Вінницька область. К: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. с. 463.
. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
➤ Вербовець. Колишній штетл Цікаві місця • Пам'ятки • Що подивитись у Вербовець. Колишній штетл?. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 2 березня 2024.
«Архангел Михаїл захистить нашу країну від диявола», — єпископ Леон Дубравський у Вербовці (англ.). Процитовано 2 березня 2024.

Джерела

Wierzbowiec (2), miasto nadetatowe // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 403. (пол.) — S. 403.

Література

Вербове́ць // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.463

Посилання

Облікова картка на сайті Верховної Ради України
Прогноз погоди в с. Вербовець [ 5 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
С. Вербовец. Герб [ 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] (heraldicum.ru)

[вінн-1] . Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.

[2] Грушевський М. Барське староство [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. — С. 114.

[:0-3] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XIII - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 2 березня 2024.

[4] під ред. Тронько П.Т (1972). Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Вінницька область. К: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. с. 463.

[5] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.

[6] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[ukr-socialdata-mova-2001-7] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[8] ➤ Вербовець. Колишній штетл Цікаві місця • Пам'ятки • Що подивитись у Вербовець. Колишній штетл?. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 2 березня 2024.

[9] «Архангел Михаїл захистить нашу країну від диявола», — єпископ Леон Дубравський у Вербовці (англ.). Процитовано 2 березня 2024.